методичні рекомендації щодо підготовки науково-дослідницьких робіт у відділеннях хімії та біології, екології та аграрних наук (секції медицини, біології людини, агрономії, селекції та генетики, зоології та ботаніки, ветеринарії та зоотехнії, лісознавства)

1. Управління освіти і науки
Тернопільської обласної державної адміністрації
Тернопільське обласне комунальне територіальне відділення
Малої академії наук України
(секції медицини, біології людини, агрономії,
селекції та генетики, зоології та ботаніки,
ветеринарії та зоотехнії, лісознавства)
Тернопіль 2017

2. 2
(секції медицини, біології людини, агрономії, селекції
та генетики, зоології та ботаніки, ветеринарії та зоотехнії, лісознавства)/
Упорядник: Дідкшицька Б.С. – Тернопіль, 2017. – 44с
У збірнику подаються методичні рекомендації щодо підготовки науково-
дослідницьких робіт у відділеннях хімії та біології, екології та аграрних наук,
тематика науково-дослідницьких робіт та зразки контрольних завдань з біології ІІ
етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-
членів МАН України.
Упорядник: Дідушицька Б.С., методист Тернопільського обласного
комунального територіального відділення МАН України
Тернопільське обласне відділення Малої академії наук України
м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців 13
тел (8-0352) 25-95-76

3. 3
ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ У ВІДДІЛЕННЯХ
ХІМІЇ ТА БІОЛОГІЇ, ЕКОЛОГІЇ ТА АГРАРНИХ НАУК
(секції медицини, біології людини, агрономії, селекції та
генетики, зоології та ботаніки, ветеринарії та зоотехнії,
лісознавства)……………………………………………………. 4
РОЗДІЛ 2. ТЕМАТИКА НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ…….. 27
ДОДАТКИ …………………………………………………………………… 34

4. 4
РОЗДІЛ І. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО
ПІДГОТОВКИ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ У
ВІДДІЛЕННЯХ ХІМІЇ ТА БІОЛОГІЇ,
ЕКОЛОГІЇ ТА АГРАРНИХ НАУК
(секції медицини, біології людини, агрономії, селекції та генетики, зоології та
ботаніки, ветеринарії та зоотехнії, лісознавства)
СЕКЦІЯ «МЕДИЦИНА»
Автор: Вадзюк С. Н., доктор
медичних наук, професор ДВНЗ
«Тернопільський державний
медичний університет
ім. І. Горбачесьвського МОЗ
України»
До конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН
України у секції «Медицина» допускаються учні 9-11 класів загальноосвітніх
та спеціалізованих шкіл, які виконали наукову роботу та підготували
друкований проект за медичним напрямком досліджень.
У роботі має бути чітко визначений стратегічний напрямок, проведене
опрацювання літературних джерел і сформульовані позиції, які ще не були
розкриті.
Чітке розуміння ідеї проекту повинне відповідати комплексу
експериментальних підходів, використання яких дозволить її реалізувати.
Для цього необхідно ретельно продумати мету й завдання, кожне з яких
повинно здійснюватися адекватними методичними підходами та мати
конкретне розв’язання.
Надалі кожне завдання повинно втілитися у визначеній серії
експериментів (обстежень) та бути відзеркалене у відповідному висновку.
Всі цифрові дані вносяться у протоколи досліджень та статистично
обробляються. Дослідник мусить глибоко розуміти суть цифрових значень,
отриманих під час експерименту (обстеження).
При використанні автоматичних обчислень даних дослідник повинен
володіти знаннями про принципи математичної обробки. Використання
автоматичних обчислень певним програмним забезпеченням не звільняє
дослідника від обов'язку розуміти принципи та етапи статистичних методів
досліджень.
У поставлених наукових завданнях важливими є творчий підхід та
неординарність виконання роботи.
Особливу увагу слід звернути на етичні питання роботи з тваринами та

5. 5
правила техніки безпеки.
Для роботи з лабораторними тваринами усі дослідники без винятку
повинні пройти інструктаж з техніки безпеки та ознайомитися з правилами
гуманного поводження з тваринами.
Застосування лабораторних тварин для досліджень є абсолютно
необхідним для вирішення поставлених завдань. По можливості, слід
мінімізувати їх кількість, але вона має бути достатньою для забезпечення
мінімальної статистичної вірогідності отриманих даних в експерименті.
Необхідно намагатися застосовувати методи досліджень без використання
тварин або отриманого з них матеріалу.
Роботи з лабораторними тваринами, пов'язані з видаленням органів,
тканин або клітин (окрім забору хутра та периферійної крові
загальноприйнятними методами), повинні виконуватися на евтаназованих
тваринах.
Методи евтаназії повинні відповідати правилам «International Guiding
Principles for Biomedical Reseach Involving Animals». Для лабораторних щурів
та мишей гуманними методами евтаназії вважається асфіксія тварини в
атмосфері С02. та швидка дислокація шийних хребців.
Методи евтаназії та експериментальних досліджень, які супроводжуються
відчуттям надмірного болю та стражданнями тварини, а також надмірне
голодування, зневоднення або розлучення самиці та потомства вважаються
неетичними для дослідників шкільного віку. Роботи з їх використанням не
будуть допускатися до конкурсу.
Усі маніпуляції з тваринами, пов'язані з відчуттям сильного болю,
операції, моделювання травм, опіків та патологічних станів тощо повинні
виконуватися з використанням анестетика та анальгетика для зменшення
відчуттів болю та зменшення стресу. Не варто використовувати у роботі або у
презентації фотографії, на яких показані прооперовані або страждаючі
тварини. При необхідності слід застосовувати графічні діаграми.
Усі інструменти, скельця, голки, пробірки, скарифікатори та інший
лабораторний посуд після контакту з органами, тканинами або продуктами
життєдіяльності тварин чи людини розглядаються як біологічно небезпечні та
повинні пройти обов'язкове знезараження або стерилізацію автоклавуванням,
тиску 2 атмосфери протягом 15 хвилин або іншими методами, котрі
забезпечують 100% ефект.
При роботі з пацієнтами чи здоровими людьми дослідник повинен
отримати письмовий дозвіл від кожної особи на використання одержаної від
неї інформації. Особиста інформація про людей, які задіяні в
експериментальних дослідженнях, повинна бути закодована. Використовувати

6. 6
можна стать, вік та інформацію про патології. Заборонено вказувати прізвища,
адреси, телефони та інші особисті дані.
При використанні баз даних хворих, усі пацієнти повинні бути закодовані
у формі, яка відрізняється від коду бази даних (номери історій хвороб,
порядкові номери хворих тощо).
Питання біологічної безпеки
- Безпосередня робота з хворими на небезпечні інфекційні
захворювання пацієнтами або тваринами заборонена дітям шкільного віку.
- Моделювання інфекційних захворювань іn vitro або in vivo
забороняється дітям шкільного віку.
- Застосування у роботі потенційно небезпечних мікроорганізмів та
вірусів; хвороботворних бактерій, протистів, грибів та небезпечних клітинних
ліній (включаючи лейкозні клітинні лінії) та первинних культур вважається
небезпечним для дітей шкільного віку.
- Усі маніпуляції з потенційно небезпечними біологічними матеріалами
(кров, сеча, кал, органи та тканини тварин або людини) повинні виконуватися
згідно з правилами техніки безпеки у сертифікованій лабораторії під наглядом
дорослих.
- Робота з генетичними векторами (плазмідами, фагами тощо) та
генетично модифікованими організмами, включаючи мікроби, гриби, рослини
та тварини, повинна проводитися після опанування правил техніки безпеки при
роботі з генетично модифікованими організмами у лабораторії, сертифікованій
для такої діяльності.
- Особливі вимоги висуваються щодо знезараження векторів та
генетично модифікованих організмів. Загальноприйнятими методами
знезараження вважаються автоклавування при температурі 121°С, тиску 2
атмосфери протягом 15 хвилин або повна інсинерація у вогні.
- Винесення генетично модифікованих організмів за межі лабораторії та
будь-яке їх застосування у довкіллі суворо заборонено.
- Дозволяється перевіряти наявність генетично модифікованих
організмів у довкіллі, у продуктах харчування тощо, молекулярними методами
дослідження: ELIPSA, PCR, блоттинг.
- Обмеження у роботі з матеріалом людини і тварин з урахуванням рівня
біологічної безпеки організму можна визначити з відритих джерел, таких як
American Biological Safety Association www.absa.org або The American Type
Culture Colloction (ATCC) www.atcc.org.
- З видами істот, які занесені до Червоної книги, дозволяється
проводити тільки описову роботу без їх вилучення із природного біоценозу.

7. 7
Питання хімічної безпеки
- Дослідникам дозволяється працювати з небезпечними
хімічними речовинами після проходження й опанування правил техніки
безпеки при роботі з небезпечними хімічними речовинами і тільки в умовах
витяжної шафи та під наглядом дорослих.
- Ступінь небезпеки тієї чи іншої хімічної сполуки, а також
сполук, що можуть утворитися в результаті реакцій, визначається
нормативними документами та С05НН (Controlofsubstanceshazardoustohealth)
або MaterialSafetyandDataSheet (МSDS).
- Робота з особливо небезпечними хімічними речовинами,
сильними отрутами, отруйними газами, важкими металами та їх солями,
включаючи самостійне забарвлення препаратів для електронної мікроскопії,
вважається небезпечною для дітей шкільного віку.
- Вимірювання вмісту важких металів у воді дозволяється.
Вимірювання вмісту важких металів у безхребетних тварин дозволяється за
умови гуманних методів евтаназії.
- Знешкодження відпрацьованих реактивів повинно виконуватися
згідно з місцевими правилами установи, в якій проводився експеримент.
Несанкціонований викид шкідливих речовин у навколишнє середовище
забороняється.
Питання радіологічної безпеки
- Використання, застосування та знаходження поблизу будь-яких джерел
іонізуючого випромінювання, включаючи альфа-, бета-, гамма- або
рентгенівське випромінювання, є небезпечним для здоров'я та суворо
заборонене дітям шкільного віку.
- Проведення вимірювання радіаційного ураження дозволяється тільки у
зонах з фоновими показниками нижчими від максимально допустимих
(допустимий рівень фону гамма-випромінювання у приміщеннях –
0,30 мкР/год., допустимий рівень фону на вулиці – 25мкР/год.).
- Збагачувати випромінюючі частинки будь-яким чином заборонено.
- Дозволяється проводити вимірювання радіаційного забруднення і
збирати гриби, ягоди та лікарські рослини з метою визначення вмісту
радіонуклідів тільки з територій, радіаційний фон яких знаходиться у межах
дозволених норм. Аналізи вмісту радіонуклідів у таких продуктах мають
проводити спеціалісти у сертифікованих лабораторіях.
- Проводити експерименти з рентгенівським або гамма-випромінюванням
та робити рентгенівські знімки дозволяється тільки за умови дотримання
правил техніки безпеки, затверджених у тих установах, де розміщені джерела
рентгенівського або гамма-випромінювання, при цьому слід знаходитись за

8. 8
захисним екраном та перебувати під безпосереднім контролем фахівця.
Що саме оцінюють члени журі у наукових роботах конкурсу-захисту,
секції «Медицина»:
- Актуальність теми
Чи вирішує дослідження актуальну проблему у медицині? Кому саме
потрібні такі дослідження? Наскільки проблема актуальна у глобальному
плані?
- Складність, проблемність та науковість проекту
Наскільки чітко поставлена мета проекту? Наскільки повно охоплена
проблема? Чи базуються висновки на окремому експерименті або на серії
експериментів? Наскільки повними є отримані дані і наскільки адекватні
методи досліджень? Наскільки чіткими є наукові показники, математична та
статистична обробка інформації. Наскільки обізнаними є дослідники в інших
підходах щодо вирішення певної проблеми. Чи володіє він науковою
літературою у тій чи іншій галузі. Наскільки добре представлений проект і
наукові матеріали у презентації? Чи достатньо даних на підтримку зробленого
висновку?
- Новизна отриманих результатів
В чому саме полягає новизна проекту: в аналізі даних, їх інтерпретації, у
застосуванні нового експериментального методу або обчислень; в чому
полягає новизна у вирішенні проблеми, чи у використанні обладнання або
стратегічно новій обробці баз даних, можливо, у створенні нового методу,
принципу або комбінації відомих методичних підходів; наскільки розв’язання
проблеми є оригінальним.
- Системність і повнота у розкритті
Чіткість і зрозумілість презентації проекту. Логіка викладення проекту в
друкованому вигляді. Уміння пояснити мету, хід експерименту та висновки.
Глибина розуміння проблеми. Повнота розкриття проекту, доцільність
наукового підходу. Ефективність використання отриманих результатів у
презентації та при захисті роботи.
- Можливість впровадження результатів досліджень
Реальність практичного втілення проекту та його значення. Можливість
впровадження його результатів у життя, доцільність та користь від нього.
Публікації даних проекту у фахових виданнях, патентний пошук, заявки на
патенти або отримані патенти щодо винаходів, представлених у роботі.
- Ступінь самостійності виконання
Де було виконано проект (вдома, у школі, у лабораторії тощо)? Чи
отримував дослідник допомогу від батьків, вчених, викладачів чи техніків?

9. 9
Наскільки виконання роботи є самостійним? Яка технічна база
використовувалась у роботі? Ким був розроблений поетапний план вирішення
проблеми, чи є доцільний та адекватний контроль? Чи усвідомлює дослідник
обмеження роботи? Які подальші дослідження необхідні для продовження
проекту?
- Наукова література та інші джерела інформації
Володіння науковою літературою, що стосується галузі. Наскільки добре
пояснюють проект наукові матеріали? Чи достатньо інформації на підтримку
зробленого висновку. Кількість і доцільність використання літературних
джерел в огляді. Наявність плагіату (особливо з Інтернету), дотримання правил
копірайту (застосування не власноруч зроблених фотографій, малюнків, схем
без зазначення авторів цих матеріалів тощо).
- Аргументованість висновків та вміння вести наукову бесіду
Чи вміє дослідник відстоювати та аргументовано доводити доцільність
проекту, ефективність застосованих підходів, свою точку зору? Вміння
вислухати та зрозуміти питання. Вміння ставити та відповідати на поставлені
запитання. Наскільки науково зроблені висновки, чи відповідають висновки
поставленим завданням досліджень?
- Правила оформлення друкованих робіт
Титульна сторінка, на якій вказано назву роботи, причетність до конкурсу-
захисту МАН, ім'я, прізвище та школа, де навчається автор, ім'я, прізвище,
науковий ступінь та вчене звання керівника, місто та рік виконання роботи.
- Короткі тези проекту
Не більше 3/4 сторінки тексту, де вказано основну мету, короткий опис
методів та отримані результати.
- Зміст
Розділи проекту, названі за сторінками.
- Перелік умовних скорочень
Перелік умовних скорочень з розшифруванням.
- Вступ та огляд літератури
Змістовне, структуроване ознайомлення з проблемою (можливо,
розподілене на розділи), доцільне використання джерел інформації та
посилання на джерела інформації.
- Мета та завдання проекту
Чітко сформульована наукова гіпотеза, яку вирішує проект, мета та
завдання досліджень, для вирішення яких застосовуються певні методологічні
та експериментальні підходи.
- Матеріали та методи досліджень
Чітке і конкретне поетапне викладення ходу експерименту. Застосування

10. 10
доцільних контрольних зразків. За необхідності використання посилань на
джерела, з яких було взято протоколи експерименту. Пояснення методів
статистичної обробки даних.
- Результати досліджень та їх обговорення
Чітке викладення результатів експерименту або отриманої інформації.
Застосування графіків, таблиць (зі статистичними похибками, якщо вони
доцільні). Лаконічне обговорення та пояснення результатів. Обговорення
помилок експерименту, якщо такі є. Обмеження в експериментальних підходах
та їх вплив на отримані дані. Вказівки для поліпшення якості даних, де вони
необхідні.
- Висновки
Усі висновки повинні базуватися на отриманих експериментальних
результатах та повинні відповідати завданням досліджень.
- Список літературних джерел
Пронумерований список джерел інформації (статті, підручники,
періодика, онлайн-ресурси, посилання на бази даних та авторів графічних
матеріалів тощо).
- Рецензія роботи
Рецензія, отримана від фахівця, науковця або лікаря, що працює за
зазначеним напрямком.
Роботи, в яких не дотримані правила техніки безпеки при роботі з
небезпечними речовинами, з лабораторними тваринами, до конкурсу не
допускаються. Порушення правил оформлення та наявність плагіату в
друкованій роботі негативно впливає на оцінювання проекту.
СЕКЦІЯ «БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ»
Автор: Лихацький П. Г., кандидат
біологічних наук, доцент ДВНЗ
«Тернопільський державний
медичний університет
ім. І. Горбачевського МОЗ України»
Науково-дослідницька робота ніколи не буває легкою. Недостатньо лише
вигадати ідею – необхідно грамотно її викласти на папері, оформити згідно з
умовами конкурсу, після чого виступити перед журі відповідної секції МАН та
колегами – юними науковцями, спробувати довести правоту своїх поглядів та
висновків.
Важливим елементом підготовки науково-дослідницької роботи є вибір
теми. Від правильного вибору багато в чому залежить темп виконання й успіх
роботи. Слухачам надається право самостійно обирати тему наукової роботи

11. 11
згідно з обраною секцією МАН, але при цьому слід враховувати актуальність
дослідження, ступінь опрацювання вченими цієї теми, наявність відповідної
джерельної бази.
Науково-дослідницька робота може також виконуватись на базі
фактичного матеріалу, зібраного в період експериментального дослідження, її
статистичної обробки, вивчення літератури, на основі власного поставленого
експерименту.
Вибір теми науково-дослідницької роботи повинен відповідати таким
вимогам:
- вона не повинна бути неосяжною;
- тему потрібно обирати на базі знайомого матеріалу, враховуючи власні
знання;
- тема повинна бути перспективною;
- основні тексти мають бути зрозумілими, тобто інтелектуально
посильними;
- учень повинен мати особистий інтерес до обраної теми і бажання нею
займатися;
- обрана методологія повинна реально відповідати можливостям учня.
Назва наукової роботи повинна бути по можливості короткою, лаконічною,
відповідати суті вирішення наукової проблеми (задачі), яка досліджується,
вказувати на мету дослідження та його завершеність. У назві не бажано
використовувати ускладнену термінологію. Іноді, для більшої конкретизації, до
назви слід додавати невеликий підзаголовок.
З питань написання роботи учню допоможуть постійні консультації з
науковим керівником роботи.
Починати опрацювання теми варто з бібліографічного пошуку,
ознайомлення з каталогом у бібліотеці, довідниками, енциклопедичними
виданнями, а потім і з ґрунтовними працями з обраної теми. Не слід забувати про
спеціалізовані інформаційно-пошукові системи. Це надасть можливість увійти в
курс справи, виявити наявність літератури та джерел теми.
Збирати матеріал потрібно ширше, не обмежуючись визначеними темою
хронологічними та тематичними рамками. Це необхідно для розуміння теми в
цілому. Джерела до того ж краще прочитати в оригіналі.
При оформленні результатів наукової роботи необхідно посилатися на
авторів та джерела, з яких використано окремий матеріал.
У процесі написання змісту роботи можна вести таблицю, в яку одразу під
умовним номером вносити назву джерела інформації, вказувати автора, назву
роботи, де і коли видана, сторінку. Таким чином, на будь якому етапі написання
науково-дослідницької роботи автор буде мати чітке уявлення про те, який

12. 12
номер має те чи інше вихідне джерело інформації. Це тим більш важливо, якщо
автор посилається на певне джерело в своїй роботі.
У випадках використання запозичених матеріалів із наукових праць,
досліджень без посилання на їх авторів науково-дослідницька робота
знімається з конкурсу-захисту незалежно від стану проходження.
Наступним етапом стане робота з опублікованими джерелами, визначення
структури та плану роботи. Від правильної структури значною мірою залежить
успіх написання роботи. Структура наукової роботи визначається характером її
змісту і формулюється у плані роботи. Обов'язковими її складовими повинні
бути: вступ, два-три розділи, висновки і список літератури.
Важливим етапом написання роботи є складання плану, для правильної
побудови якого потрібно проаналізувати наявну літературу з обраної теми.
План повинен бути логічно витриманий, послідовний, відображати коло
окреслених питань, що будуть розглядатись при розкритті теми, з виділенням
основних питань, яким підпорядковуються всі інші. Він має бути коротким,
чітким та змістовним. Необхідно намагатися зробити так, щоб усі питання
плану були єдиною структуровано-логічною системою, в якій кожен наступний
пункт розвиває та доповнює попередні. План наукової роботи повинен
послідовно містити назви всіх структурних елементів: вступ, основну частину,
висновки, список використаної літератури, додатки.
Для науково-дослідницьких робіт на основі плану потрібно створити зміст
роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів
та підрозділів, зокрема вступу, загальних висновків, списку використаної
літератури, додатків та ін. Найбільш правильним засобом побудови змісту є
використання спеціальних функцій у Microsoft Word. Зміст від плану
відрізняється тим, що в ньому наводяться абсолютно всі структурні елементи
роботи із зазначенням тієї сторінки, на якій вони розпочинаються.
Вступ має такі структурні елементи: сутність наукової проблеми, її
значущість, підстави та вихідні дані для розробки теми; актуальність теми;
рівень розробленості в працях вітчизняних та зарубіжних вчених;
обґрунтування необхідності проведення дослідження; об’єкт та предмет
дослідження; мету та завдання дослідження; перелік застосованих методів
дослідження. Обсяг та наповнення вступу визначається видом наукової роботи.
Крім того, у вступі потрібно перерахувати методи наукового дослідження,
які були використанні під час написання наукової роботи. Перераховувати їх
треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що
саме досліджувалось тим чи іншим методом.
Актуальність дослідження. Шляхом критичного аналізу та порівняння з
відомими розв’язаннями наукової проблеми обґрунтовується актуальність і

13. 13
доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва,
особливо на користь України.
Актуальність визначається не близькістю проблеми до сьогодення чи її
нерозробленістю, хоч це, безперечно, суттєво на неї впливає. Актуальність
теми – це її відповідність сучасним запитам науки та суспільства.
Обґрунтування її повинно вміщувати чітке хронологічне і тематичне
визначення. В основі актуальності лежить, як правило, суперечливість між
наявним – обмеженим, неточним чи навіть неспроможним – знанням та
елементами знання нового, яке не набуло завершеної форми, тому часто
найкращим способом обґрунтування актуальності теми є розгляд її
"оточення" – інших, пов'язаних з нею тем.
Загалом, актуальність повинна виконувати дві функції:
- показати місце певної роботи (дослідження) у загальній проблемі;
- визначити, що саме у загальній проблемі є нерозв’язаним та,
відповідно, на спробу розв’язання чого спрямоване дослідження.
Висвітлення актуальності не повинно бути, з одного боку, багатослівним, а
з іншого – формальним, таким, що лише повторює загальновідомі речі.
Ступінь дослідженості проблеми. Для того, щоб визначити ступінь
дослідженості, необхідно провести огляд найбільш цінних та актуальних робіт,
що стосуються теми. Він має бути систематизованим аналізом теоретичної,
методичної та практичної новизни, значущості, переваг та вад аналізованих
робіт. Не варто тут повністю зазначати бібліографічний опис, достатньо вказати
прізвище автора, а поруч за необхідності проставити порядковий номер цієї
роботи у списку використаних джерел. Основна помилка, яку допускають
науковці – огляд має форму анотованого списку і не відбиває рівень
дослідження проблеми.
Мета дослідження. Далі необхідно зазначити мету (яка була визначена
науковцем і його науковим керівником) та основні завдання роботи. Мета
дослідження – це те основне, заради чого відбувається власне дослідження.
Мета роботи повинна бути тісно пов’язана з назвою її теми та відображати
кінцевий очікуваний результат. Залежно від того, наскільки зрозуміло і точно
сформульовано мету роботи, настільки вдалими будуть її основні завдання,
зміст, організація виконання, стиль викладу. Правильне визначення мети
роботи дасть змогу виділити в ній основний напрямок дослідження,
упорядкувати пошук і аналіз матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути
загальних міркувань. На основі сформульованої мети юний дослідник має
визначити основні завдання, які необхідно розв’язати в процесі виконання
роботи.
Завдання дослідження повинні містити: вирішення певних теоретичних

14. 14
питань, які входять у загальну проблему дослідження; всебічне дослідження
практики вирішення обраної проблеми, виявлення її стану, вад, типових
особливостей передового досвіду; обґрунтування необхідних заходів щодо
вирішення проблематики; експериментальну перевірку запропонованої системи
заходів; розробку методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання
результатів дослідження на практиці.
Об’єкт та предмет дослідження. Під об’єктом розуміють стан, процес
або явище, на які спрямоване наукове дослідження з метою визначення
сутності, закономірностей, тенденцій тощо або можливостей впливу,
використання, поліпшення. Предмет дослідження – це такий елемент об’єкта,
через який можна зрозуміти сутність об’єкта. Тобто предмет вказує, який саме
аспект об'єкта розглядається, які нові його властивості, відношення, функції. У
межах одного об’єкта дослідження можуть бути сформовані різні предмети.
Наприклад, якщо обрано тему «Державне регулювання сектору малого та
середнього бізнесу», то об’єктом дослідження буде достатньо широка сфера
взаємин підприємств малого та середнього бізнесу з органами державної влади.
У його межах можуть бути сформульовані різні предмети наукового
дослідження, оскільки існують різні проблеми державного регулювання
сектору.
Наукова проблема – це сукупність нових, діалектично складних
теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або
прикладним методам у науці й потребують вирішення за допомогою наукових
досліджень.
Методологічна основа дослідження не є самостійним розділом наукової
роботи, однак від її чіткого визначення значно залежить досягнення мети та
завдань дослідження. Під нею слід розуміти основне, вихідне положення, на
якому ґрунтується дослідження. Методологічні основи певної науки завжди
існують поза її межами і не виходять з самого дослідження.
В основній частині наукової роботи викладається сутність та зміст
дослідження: базові теоретичні положення, що визначають сутність обраної
теми, предмету дослідження, з урахуванням мети та завдань роботи;
різноманітні концептуальні положення та підходи до зазначених проблем на
основі аналізу спеціальної літератури; обґрунтовується та формулюється
особиста точка зору з розглянутих проблем; здійснюється аналіз нормативного
матеріалу за законодавством України, іноземних держав та міжнародно-
правовими документами; пропонуються можливі шляхи вирішення виявлених
проблем.
Висновки. Основною метою висновків є підсумки проведеної роботи. Дуже
важливо, щоб вони відповідали поставленим меті та завданням. Тут не слід

15. 15
повторювати зміст вступу чи основної частини, а потрібно коротко, логічно та
аргументовано сформулювати основні положення роботи.
Вступу та висновкам потрібно приділити особливу увагу, але ці елементи
роботи варто писати лише після того, як буде завершено основну частину.
При формуванні тексту наукової роботи дослідники мають дотримуватися
наукового стилю викладання. Не допускається використання побутового або
публіцистичного стилю чи надто складних словесних конструкцій, відступів від
загальноприйнятої термінології.
Найбільш характерною особливістю письмової наукової мови є
формально-логічний виклад матеріалу, тобто побудова тексту в формі роздумів
та доказів.
Науковий текст відрізняється прагматичною спрямованістю на кінцевий
результат. Тому в наукових роботах застосування слів має бути виваженим та
максимально чітким, позбавленим стилістичних прикрас.
Характеризуючи синтаксичну побудову наукового тексту, необхідно
відзначити, що логічна цільність та зв’язність його частин потребує
використання складних речень. Для них характерна розгалужена синтаксична
система зі сполучниками та зв’язниками.
СЕКЦІЯ «АГРОНОМІЯ»
Автор: Пида С. В., доктор
сільськогосподарських наук,
професор, завідувач кафедри
ботаніки та зоології ТНПУ
ім. В. Гнатюка
Сучасна агрономія є складною комплексною наукою про вирощування
рослин за якомога менших енергетичних затрат та одночасного підвищення їх
продуктивності та якості урожаю, про ґрунти та заходи підвищення їх
родючості, про раціональне використання сільськогосподарських угідь.
У сукупність агрономічних наук входять: загальне землеробство, що
вивчає системи обробітку ґрунту, сівозміни, способи підвищення ефективної
родючості ґрунту, захист ґрунтів від ерозії і системи землеробства; гербологія,
що вивчає біологію, морфологію, екологію бур’янів та заходи їх
контролювання в агрофітоценозах; рослинництво, яке вивчає біологію
культурних рослин і технологію їх вирощування; селекцію і насінництво,
предметом яких є методи створення й оцінки нових сортів чи гібридів рослин
та отримання високоякісного насіння; агрохімія – наука, що вивчає живлення
рослин і розробляє систему добрив і засобів хімічної меліорації ґрунтів. До
агрономії безпосередньо примикають: захист рослин від шкідників і хвороб,

16. 16
сільськогосподарська ентомологія та фітопатологія, предметом яких є вивчення
шкідливих і хвороботворних організмів та захист рослин від них; плодівництво
й овочівництво, кормовиробництво тощо.
Одним з основних завдань агрономії є розробка енергозберігаючих,
ґрунтозахисних і екологічно безпечних технологій вирощування культурних
рослин з урахуванням природно-кліматичних умов.
При виконанні науково-дослідницьких робіт з агрономії вдаються до
лабораторного, вегетаційного, лабораторно-польового та польового методів
дослідження. Лабораторний передбачає дослідження культурних рослин і умов
їхнього вирощування у спеціально обладнаних лабораторіях. У лабораторних
умовах, наприклад, можна визначити загальну та робочу адсорбційні поверхні
кореневої системи, мікрохімічний аналіз золи, вміст нітратів, білкового та
небілкового азоту, фосфору, калію, кальцію, магнію і т. д.
Польовий метод включає дослідження, які проводять у польових умовах на
спеціально виділеній ділянці. Основними завданнями його є встановлення
відмінностей між варіантами досліду, кількісна оцінка дії факторів життя,
впливу умов або прийомів вирощування на врожай рослин і його якість.
Вегетаційний метод – вирощування рослин у спеціальній посудині у
скляних будиночках, оранжереях, теплицях, кліматичних камерах та інших
спорудах у певних умовах кореневого живлення і забезпечення рослин водою.
Залежно від субстрату, на якому вирощують рослини, розрізняють кілька
модифікацій вегетаційного методу: вирощування рослин у посудинах з ґрунтом
(ґрунтові культури), піском (піщані культури), поживними розчинами (водні
культури), гравієм (гравійні культури), аеропоніку тощо.
Вегетаційним методом виявляють роль окремих елементів живлення
рослин, їхні потреби в окремі фази розвитку, реакції рослин на фактори
середовища, порушення процесів життєдіяльності, які спостерігаються при
відсутності або нестачі того чи іншого елемента, ступінь родючості ґрунтів,
вплив добрив на властивості рослин тощо. Вегетаційні дослідження проводять
у спеціальних спорудах – вегетаційних будиночках. Споруди, в яких
регулюються всі фактори росту та розвитку рослин, називають станціями
штучного клімату або фітотронами.
Аеропоніка – метод вирощування рослин без ґрунту, при якому корені
знаходяться у повітрі й періодично збризкуються дрібними краплями (туманом)
поживного розчину за допомогою форсунок, розбризкуючих дисків тощо.
Гідропоніка – вирощування рослин без ґрунту, методом водних або
гравійних культур.
Щоб дослідити кореневе живлення в умовах водних і піщаних культур,
всі необхідні елементи мінерального живлення дають рослинам у вигляді

17. 17
штучних сумішей. Для цього використовують дистильовану воду і хімічно
чистий кварцовий пісок, хімічно чисті солі, спеціальні чисті посудини.
Тематика дослідницьких робіт може бути спрямована на вивчення та
аналіз сучасних систем землеробства (зерно-парової, зерно-просапної, зерно-
паро-просапної, зерно-трав’яної, плодозмінної, просапної) або їх основних
ланок (організації земельної території господарства та сівозмін; систем
обробітку та удобрення ґрунту; насінництва; технологій вирощування культур;
меліоративних заходів; систем заходів захисту ґрунтів від водної та вітрової
ерозії; боротьби проти шкідників, хвороб і бур’янів; охорони навколишнього
середовища від забруднення а корисної флори і фауни від знищення;
удосконалення елементів технології вирощування сільськогосподарських
культур, зокрема, шляхом застосування мікробних препаратів, регуляторів
росту рослин, мікроелементів, біологічних засобів захисту рослин тощо;
створення і обґрунтування системи насінництва сортів і гібридів у конкретному
господарстві; дослідження впливу мінімалізації обробітку ґрунту, строків і
способів сівби на продуктивність культурних рослин тощо).
Науково-дослідна робота повинна бути самостійним дослідженням учня,
присвячена актуальним проблемам агрономії, містити елементи новизни, мати
практичне значення і відповідати встановленим вимогам до такого виду робіт.
СЕКЦІЯ «СЕЛЕКЦІЯ ТА ГЕНЕТИКА»
Автор: Пида С. В., доктор
сільськогосподарських наук, професор,
завідувач кафедри ботаніки та зоології
ТНПУ ім. В. Гнатюка
Селекція – наука про створення нових і поліпшення існуючих сортів
культурних рослин, порід домашніх тварин і штамів мікроорганізмів, які
використовує людина. Генетика як наука вивчає спадковість і мінливість живих
організмів. Вивчення цих двох основних властивостей проводиться на
молекулярному, клітинному, організменному, популяційному, видовому і
біогеоценотичному рівнях. Об’єктами генетичних досліджень є рослини,
тварини, бактерії та віруси. Пізнання закономірностей спадковості та
мінливості, а також пошук шляхів практичного використання цих
закономірностей є основною метою генетичних досліджень. Генетика –
теоретична основа селекції рослин, тварин і мікроорганізмів. У генетичних
дослідженнях використовують гібридологічний, генеалогічний, близнюковий,
популяційний, цитологічний, біохімічний, феногенетичний, математичний
методи, а також методи генетичного аналізу та гібридизації соматичних клітин.
Оскільки генетичні об’єкти є різними, то у дослідженнях використовують

18. 18
методи інших суміжних наук, зокрема хімії та біохімії, фізики, зоології,
ботаніки, мікробіології, медицини тощо. Методи, що застосовує дослідник,
повинні відповідати поставленій меті, бути обґрунтованими та ефективними.
Тематика наукових робіт є довільною, але повинна відповідати умовам
конкурсу і бути присвяченою проблемам генетики, селекції та насінництва
сільськогосподарських, лікарських, лісових та квітниково-декоративних
культур.
Перспективні напрямки: порівняльна оцінка сортів (або гібридів) рослин
(сільськогосподарських, лікарських, плодових, декоративних тощо) з метою
виділення найбільш придатних для вирощування в умовах певної місцевості;
розробка методів гібридизації рослин та вивчення біології їх цвітіння
(насіннєвої продуктивності, ростових процесів); вивчення генетичних
механізмів контролю ознак рослин; вивчення впливу різних елементів
технологій (способу посіву, норми висіву, дози добрива, способу внесення
добрива, обробки насіння мікроелементами, бактеріальними добривами,
регуляторами росту рослин) вирощування рослин на їх продуктивність
(стійкість до несприятливих факторів довкілля, збудників хвороб тощо);
дослідження впливу мутагенних факторів (фізичних, хімічних, біологічних) на
фенотипові ознаки (ростові процеси, насіннєву продуктивність) рослин, тварин,
мікроорганізмів.
Методичні поради до виконання дослідницьких робіт
Після обрання теми чітко визначте мету та завдання дослідження і
дотримуйтеся таких етапів:
- підбір літератури та її аналіз;
- складання плану роботи;
- підбір необхідних методик для реалізації творчого задуму;
- виконання експерименту та обробка отриманих результатів;
- написання роботи, статистична обробка результатів експерименту,
осмислення і узагальнення результатів дослідження, написання висновків;
- складання бібліографії;
- оформлення роботи згідно з вимогами до її структури (титульний
листок; тези; зміст із зазначенням розділів, підрозділів і сторінок; вступ із
описом актуальності проблеми, мети і завдання, об’єкта, предмета та методів
дослідження, наукової новизни та практичного значення одержаних
результатів, структура та обсяг роботи; огляд наукової літератури; опис
матеріалів та методів дослідження; за необхідності характерисика ґрунтово-
кліматичних умов регіону дослідження; експериментальна частина; висновки;

19. 19
за необхідності додатки; список літератури), вона повинна бути виконана
державною мовою, обсяг не має перевищувати 30 сторінок друкованого тексту;
- отримання відгуку та рецензії на роботу;
- підготовка роботи до захисту та привселюдний захист, до якого також
необхідно готуватися.
СЕКЦІЯ «ЗООЛОГІЯ, БОТАНІКА»
Автор: Герасимова О. В., кандидат
біологічних наук Інституту
ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН
України
Метою цього розділу є допомога вчителям в організації науково-
дослідницької роботи з ботаніки та мікології у загальноосвітніх школах із
залученням зацікавлених та обдарованих учнів. Ці рекомендації націлені на
розкриття основних етапів у підготовці та написанні наукових робіт з ботаніки і
мікології та сприятимуть оволодінню методикою експерименту, розвитку
логічного мислення, набуття навичок коректної роботи з науковою та науково-
популярною літературою, а в кінцевому результаті – доброякісною підготовкою
певної науково-дослідницької роботи.
Секція ботаніки охоплює такі напрямки робіт, як флористичний,
таксономічний, експериментальний.
Флористичні дослідження мають на меті вивчення видового різноманіття
водоростей, грибів, лишайників, мохоподібних або судинних рослин.
Якщо обирати тему роботи за напрямком "альгологія", то доречно
запропонувати проведення флористичного опрацювання певних водойм
(наприклад, водорості Дністровського водосховища або водорості заплавних
водойм р. Південний Буг). Цікавою буде робота, у якій досліджується не лише
одна водойма (хоча такий варіант також можливий), а декілька, які
відрізняються за морфометричними показниками (площа водойми, глибина),
ступенем проточності та заростання вищими водними рослинами. Наприклад,
водорості річки та її заплавних водойм або водорості декількох ставків, що
відрізняються за походженням та використанням. Тоді варто провести
порівняльний аналіз видового складу водоростей досліджених водойм. Якщо ж
досліджується одна водойма (наприклад, річка), то можна провести порівняння
видового складу різних пунктів відбору проб, особливо, якщо проби
відбиралися на значній відстані одна від одної або за різних умов (наприклад, в
основному руслі та у затоках).

20. 20
При вивченні видового різноманіття водоростей можна брати всі групи
водоростей, а можна обмежитися окремими відділами (наприклад, зелені
водорості оз. Білого).
Серед робіт за напрямком "мікологія" є змога обрати вивчення видового
складу грибів певної систематичної групи (наприклад, вищих базидіальних
грибів) окремої території, або провести дослідження фенологічних
особливостей окремого виду грибів.
За напрямком "ліхенологія" доречно проводити вивчення видового
різноманіття лишайників певної території, що може бути обмежена
адміністративно-територіальними межами (наприклад, лишайники окремого
міста), або рослинними формаціями (лишайники бору, діброви). Під час роботи
необхідно провести порівняльний аналіз видового складу лишайників за
різними породами дерев, на яких вони зростають, або за рослинними
формаціями. Доречно окремо розглядати епіфітні та епігейні лишайники у
межах лісу або обмежитися вивченням однієї з цих груп. Для порівняльного
аналізу також є бажаним використання списків із різних частин лісу, що
відрізняються певними факторами, як-от рельєф, щільність деревних порід,
наявність домішок інших деревних порід.
За мету дослідження можна взяти як флористичне вивчення видового
багатства, так і більш прикладні аспекти, наприклад, санітарно-біологічну
характеристику певної водойми на основі альгологічних даних чи
ліхеноіндикаційні дослідження.
Іншим аспектом альгологічної або мікологічної роботи може бути
експериментальна робота з культурами водоростей чи міцелієм грибів.
Наприклад, вплив іонів важких металів на біологічні системи на прикладі
зелених одноклітинних водоростей, підбір оптимальних умов культивування
окремих видів грибів.
Перспективними напрямками ботанічних досліджень судинних рослин на
сьогодні залишаються флористичні та критико-таксономічні дослідження
різних таксонів і деякі аспекти охорони та збереження видового різноманіття,
питання фіторесурсів та узагальненого прикладного використання.
Молоді науковці можуть обрати такі пріоритетні напрямки досліджень:
- систематичне опрацювання окремих таксономічних груп судинних
рослин, ще передбачає узагальнення та критичне опрацювання літературних
матеріалів по обраному таксону; ознайомлення з методиками камеральної
обробки матеріалу (паліноморфологічний, карпологічний, анатомічний та інші
методи); критичне опрацювання ряду гербарних колекцій; збір гербарних
матеріалів у природі; проведення порівняльно-морфологічного дослідження;

21. 21
проведення паліноморфологічного, карпологічного та анатомічного
дослідження; географічний та екологічний аналізи тощо;
- порівняльно-морфологічне дослідження певних таксонів для цілей
систематики, еволюції;
- дослідження флори певних територій, яке охоплює ботаніко-
географічний аналіз флори; систематичний, хорологічний, екологічний, віковий
та формаційний аналізи флори; вивчення видового складу флори досліджуваної
території; види звичайні й рідкісні, видову насиченість регіонів, систематичну
структуру флор, порівняльний аналіз флор, методи порівняльної флористики;
- дослідження у сфері історії науки;
- популяційні дослідження рідкісних видів рослин;
- дослідження лікарських рослин;
- антропогенні зміни рослинних угруповань;
- дослідження ареалів видів, їх формування.
Науково-дослідницька робота має складатися з таких обов'язкових
розділів: вступ, літературний огляд, фізико-географічна характеристика регіону
дослідження, матеріали та методи, результати дослідження, висновки, список
літератури та при потребі додатки.
У вступі мають бути обов'язково викладені такі позиції, як актуальність
теми дослідження, мета, завдання, новизна отриманих результатів та
можливість їх практичного використання.
Літературний огляд має містити огляд літератури з питання, що покладено
в основу дослідження автора. Так, якщо тема роботи стосується вивчення
різноманіття вищих водних рослин р. Дністра, то у літературному огляді
аналізується ступінь вивченості цього питання – які вчені вже працювали над
вивченням вищої водної рослинності зазначеної річки (або регіону дослідження
в цілому), які результати вони здобули і які білі плями лишилися. Не варто в
якості літературного огляду, наприклад, надавати описи родин рослин, що
відносяться до вищих водних. Цією інформацією учень має володіти, але
викладання її у роботі не додає їй позитиву.
Літературний огляд за об'ємом не повинен перевищувати розділу з
результатами досліджень. Після кожного блоку інформації, що була взята з
літературних джерел, мають обов'язково міститися посилання на ці літературні
джерела (або у круглих дужках прізвище автора та рік видання джерела (Іванов,
2008), або у квадратних дужках номер, за яким джерело подано у списку
літератури [1]).
Щодо літератури, яка використовується у роботі, то вона має бути
переважно спеціально-науковою. Допускається лише декілька науково-
популярних видань.

22. 22
Якщо автор використовував матеріали з інтернет-сайтів, то необхідним є
посилання на точну веб-сторінку, де розміщена запозичена інформація.
У розділі матеріалів та методів подається детальний опис всіх методик,
якими користувався автор та посилання на джерела, в яких вони наводяться. Не
варто вказувати, що використано загальновідомі методи. Обов'язково
вказується кількість відібраних проб чи зразків (проведених дослідів), період
проведення робіт, а також вся можлива подібна інформація щодо
періодичності, сезонної етапності тощо. Якщо досліджується певний регіон,
надається карта цієї території з позначеними місцями відбору проб (зразків).
При проведенні експериментальних досліджень вказується об'єкт дослідження
та назви і концентрації усіх використаних реактивів.
У розділі "Результати дослідження" подаються результати власних
досліджень. Не варто вносити до цього розділу інформацію, отриману з
літературних джерел (за винятком її порівняння). Описуючи отримані
результати, автор має обов'язково відзначити, які з них є новими, а які вже
наводились у літературі (ці літературні дані мають бути відображені у розділі
"Огляд літератури" з відповідними посиланнями на першоджерела). Потрібно
проаналізувати отримані дані, зробити спробу їх пояснити, виявити залежність
від природних факторів.
Висновки мають стисло відображати основні результати, отримані
автором. До висновків не слід включати загальновідомі факти.
Якщо для ілюстрації роботи додаються фотографії, запозичені у колег або
з Інтернету, то необхідно вказувати автора фотографії (або посилання на
сторінку Інтернету) в підписі.
Науково-дослідницька робота має бути виконана учнем якомога більш
самостійно. Зрозуміло, що певну допомогу надає вчитель або науковий
керівник з іншого (вищого) навчального закладу або наукової установи, і
можливість отримання цієї допомоги також варто враховувати при обранні
теми майбутнього дослідження. Якщо допомога надана не керівником, то у
роботі потрібно висловити подяку за надану консультацію.
СЕКЦІЯ «ВЕТЕРИНАРІЯ ТА ЗООТЕХНІЯ»
Автори: Мельник В. В., кандидат
сільськогосподарських наук, доцент
НУБіП, Сидоренко І. В., аспірант
кафедри паразитології НУБіП
Науково-дослідна робота має складатися з таких обов'язкових розділів:
вступ, літературний огляд, матеріали та методи, результати дослідження та їх
обговорення, висновки, список літератури та, при потребі, додатки. Тематикою

23. 23
можуть бути різні напрями ветеринарної медицини та зооінженерії (технології
виробництва і переробки продукції тваринництва).
Робота передбачає виконання теоретичних і експериментальних
досліджень. Оформлення її має відповідати загальним вимогам. Назва повинна
стисло відбивати головну ідею, думку роботи. У вступній частині має бути
логічне обґрунтування обраної теми, її актуальність, мета роботи та завдання,
які виконавець ставить перед собою.
Огляд літератури не повинен значно перевищувати експериментальну
частину, яка охоплює матеріал та методи досліджень, результати та їх
обговорення. В огляді літератури потрібно усунути обговорення питань, які не
вирішувались у цій роботі. Дослідник повинен опрацювати літературні
джерела із наукових видань (збірок наукових праць, наукових журналів,
матеріалів конференцій тощо), використовуючи публікації за останні 3-5 років.
У розділі «Матеріал і методи» слід чітко викласти методику досліджень,
яку, як правило, розробляє керівник роботи.
Власні дослідження можуть бути експериментальні або розрахункові з
математичним моделюванням експерименту (якщо це пов'язано з
неможливістю його проведення). Також власні дослідження можуть складатися
з обробки статистичних даних або аналізу епізоотичної ситуації (з наступним
виведенням прогнозів). Результати досліджень слід наводити лише ті, які
виконані автором особисто. Усі одержані цифрові дані слід оформити
протоколом досліджень і статистично обробити.
У висновках по пунктах викладаються підсумки та аналіз отриманих в
результаті дослідження даних. Висновки мають бути обґрунтовані та логічно
витікати з суті проведеної роботи. У них має бути відображено не повторення і
підтвердження вже загальновідомих фактів, а підсумок результатів виконаної
роботи, інтерпретація отриманої інформації та рекомендації щодо її
подальшого використання.
Упродовж усієї роботи для позначення одного предмету (явища, процесу)
необхідно використовувати єдину термінологію, умовні позначення або
скорочення. Не можна одним і тим самим терміном визначати різні поняття.
Викладення результатів власних досліджень не прийнято вести від власного
імені (більш коректним буде використання «ми» замість «я»). Для кращого
сприйняття тексту також варто уникати занадто довгих складних речень.
Експеримент з використанням біологічних об'єктів має бути спланований
на основі поглибленого вивчення існуючої проблеми за даними спеціалізованої
літератури, ретельно обґрунтований та спрямований на отримання результатів,
яких не можна досягти іншими методами.
При проведенні експерименту на тваринах мають бути прийняті запобіжні

24. 24
заходи, які дозволяють уникнути надмірних фізичних страждань або
пошкоджень тварин. Дослідження мають проводитися під контролем
кваліфікованого спеціаліста, який мусить забезпечити дотримання учнями
правил техніки безпеки та виключити можливий негативний вплив
експерименту на зовнішнє середовище.
При проведенні експериментальної частини роботи керівники й учні
повинні керуватися чинним законодавством України:
Законом про захист населення від інфекційних хвороб;
Законом про захист тварин від жорстокого поводження;
Законом про племінну справу у тваринництві;
Законом про охорону праці;
Законом про ветеринарну медицину.
При проведенні досліджень в умовах підвищеного ризику для життя
тварин або при проведенні робіт з тваринами малодосвідченими особами
(учнями) поряд повинні бути присутніми керівники, які відповідають за
проведення процедури, та контролюють виконання учнями правил техніки
безпеки. Особам, які не досягли 18 років, забороняється безпосередньо
працювати з біологічним матеріалом, який є потенційно небезпечним,
особливо зі збудниками зооантропонозних захворювань та з тваринами,
підозрілими або хворими на зооантропонози.
Робота, яка подається на конкурс МАН не повинна бути фрагментом
чиєїсь науково-дослідницької роботи, де наведено результати досліджень, для
виконання яких слід мати поглиблені фахові знання та неабиякі навички
(наприклад, гістологічні дослідження м'язових волокон тощо). Основна мета
наукової роботи школяра – це навчитись опрацьовувати літературні джерела,
опанувати методи досліджень, досконало розуміти поставлену проблему, вміти
пояснити одержані результати, узагальнити їх, зробити висновки. Важливим є
творчий підхід та неординарність виконання роботи.
СЕКЦІЯ «ЛІСОЗНАВСТВО»
Автор: Решетник Л. Л., кандидат
сільськогосподарських наук, доцент
кафедри біології лісу та
мисливствознавства НУБіПУ
Наукові роботи учнів-членів Малої академії наук України, які подаються
на конкурс з напрямку «Лісознавство», повинні базуватися на власних
дослідженнях того чи іншого об'єкта, явища, процесу, пов'язаних з лісовим
біоценозом.
Для цього необхідно аналітично опрацювати літературні джерела,

25. 25
інформативно-довідкову літературу, з'ясувати власні можливості виконання
роботи у конкретних умовах досліджень. На цій основі слід розробити
програму та методику, конкретний план, місце проведення, об'єкт тощо.
Після вибору теми досліджень і ознайомлення з відомими в літературі
аспектами з обраної проблеми починають практичне виконання досліджень.
Перш за все, необхідно ознайомитися з матеріалами лісовпорядкування й
іншими документами, що характеризують сучасний стан лісів. Велике
значення має і попереднє ознайомлення з природно-історичними умовами
господарства, типами лісу, особливостями метеорологічних умов попередніх
років (наявність посух, надмірних опадів, сильних вітрів, катастрофічних
морозів), зміною рівня ґрунтових вод тощо, а також з технікою і якістю
виконаних лісогосподарських заходів. При цьому за таксаційними матеріалами
варто підібрати насадження, в яких надалі будуть проведені дослідження.
Польові дослідження здійснюються двома методами –
рекогносцирувальним і детальним.
При рекогносцирувальному обстеженні проводиться огляд насадження
методом ходових ліній (із всебічним його описом). Для цього обходять
насадження по периметру, а потім перетинають його по діагоналях або
впоперек рядів, використовуючи дороги, просіки, візири тощо. При огляді
насадження визначають вік деревостану (якщо вивчається декілька деревних
порід, то визначають вік кожної породи окремо), його склад (головна, супутні
породи), склад підросту (при потребі, його вік, повнота тощо), підліску, живий
надґрунтовий покрив, тип лісорослинних умов, повноту, бонітет та інші
показники, які можуть змінюватися в залежності від об'єктів обстежень і
тематики досліджень. Проводячи рекогносцирувальне обстеження, попутно
підбирають місця для закладання пробних площ (детального обстеження).
Детальне обстеження має на меті вивчення тих чи інших явищ, які
вивчаються в цьому насадженні. Для цього закладають пробні площі,
застосовуючи метод кутових проб В. Біттерліха або кругових пробних площ
постійного радіуса. Пробну площу потрібно закладати з таким розрахунком,
щоб на ній було не менше 200 дерев головної деревоутворюючої породи.
Розмір пробної площі може бути різний за величиною в залежності від віку,
схеми посадки, повноти деревостану тощо. На пробній площі проводяться
детальні обстеження (часто з взяттям модельних дерев, розкопкою кореневих
систем тощо) відповідно до мети досліджень.
Після проведення досліджень можна приступати до камеральних робіт, які
полягають у математичній обробці зібраних польових матеріалів з побудовою
моделей, діаграм тощо.
Тематика дослідницьких робіт може бути спрямована на: вивчення

26. 26
фенології тих чи інших деревних, кущових і трав'янистих рослин; вплив на їх
онтогенез екологічних (чи інших) чинників; вивчення особливостей
надґрунтового покриву в різних лісорослинних умовах, рослин-індикаторів
лісівничо-екологічної типології Алексєєва-Погребняка; вивчення біологічних
особливостей лісових та болотних ягідних рослин, їх екології, відновлення,
використання та введення в культуру; лісові (декоративні) розсадники,
організація їх створення та дослід вирощування посівного і садивного
матеріалу (з відкритою чи закритою кореневою системою); вегетативне
(меристемне) розмноження лісових і декоративних видів рослин; вивчення
біологічних особливостей збудників хвороб і шкідливих комах лісових
(декоративних) екосистем та організація заходів оздоровлення насаджень
(рослин); використання грибів-антагоністів для біологічного захисту деревних
(кущових, квіткових тощо) рослин.
Дослідження можуть бути виконані як у лабораторних, так і в польових
умовах. Наведена тематика дослідницьких робіт не є обов'язковою. Головним є
те, що вона повинна бути лісівничого спрямування.