Комітет погодив законопроект, який дозволяє мати цивільну вогнепальну зброю.

1. До реєстр. № 4335 від 06.11.2020
Народні депутати України
І. Фріс та інші
ВИСНОВОК
на проект Закону України
«Про обіг цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї»
Метою законопроекту, як зазначено в пояснювальній записці до нього,
є законодавче врегулювання відносин, що виникають у сфері обігу в Україні
цивільної вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, а також
конструктивно схожихзі зброєю та бойовимиприпасамивиробів, визначення
правового режиму власності на цивільну вогнепальну зброю, встановлення
основних прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб щодо виробництва,
набуття, володіння, відчуження, носіння, транспортування, ремонту,
застосування цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів, а також
регулювання інших суспільних відносин, що безпосередньо з цим пов’язані,
у тому числі, і відповідно до міжнародних зобов’язань України.
Відповідно до вказаної мети пропонується прийняти окремий
законодавчий акт, в якому визначатимуться відповідні терміни і поняття,
категорії цивільної вогнепальної зброї, види зброї, заборонені до цивільного
обігу, тощо.
Крім того, запроваджується Єдиний державний реєстр цивільної зброї
(далі – Реєстр), встановлюються засади його ведення, курси з вивчення
матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування, а
також «Посвідчення власника зброї», у якому зазначаються категорії зброї,
технічний паспорт на кожну одиницю зброї, обов’язкове страхування
цивільної відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі
або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання зброї.
У законопроекті також регулюються питання набуття у власність
юридичними особами цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до
неї, спадкування цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів,
зберігання цивільної зброї та бойових припасів, застосування цивільної
вогнепальної зброї для захисту.
Суб’єкти охоронної діяльності матимуть право придбати, зберігати та
використовуватитаку зброю і боєприпасидо неї, а персонал охорони матиме
право використовуватицивільну вогнепальну зброю в професійній діяльності
для припинення протиправного посягання або для захисту власного життя та
здоров’я чи захисту інших осіб. Проект передбачає заборону використання
цивільної вогнепальної зброї в місцях значного скупчення людей. Про всі

2. 2
випадки використання зброї інформуватиметься керівник особи, яка її
використала, а також територіальний відділ Національної поліції України
(таке інформування здійснюється невідкладно в усній або письмовій формі).
Головне управління, проаналізувавши законопроект, вважає
запровадження законодавчого регулювання обігу зброї, у тому числі і
вогнепальної, актуальним і необхідним. Адже за інформацією Міністерства
внутрішніх справ України, громадяни України легально володіють
вогнепальною зброєю у загальній кількості близько 1,3 млн. одиниць (див.
пояснювальну записку до проекту). Крім того, український ринок
нелегальної зброї найбільший в Європі– в його обігу знаходиться вже понад
4 з половиною мільйони стволів1.
Разом з тим, вважаємо за доцільне висловити до тексту проекту такі
зауваження і пропозиції.
Зауваження і пропозиції загального характеру
1. Законопроектом легалізується право громадян на придбання у
власність короткоствольної вогнепальної зброї (тобто, револьверів та
пістолетів). Стати власником такої зброї можна буде лише з 28 років і лише
за умови наявності 5-річного стажу володіння зброєю іншої категорії (див.
ч. 6 ст. 18 проекту). Проте одночасно забороняється носіння цієї зброї до
прийняття спеціального окремого закону (див. ч. 4 ст. 31, п. 6 Прикінцевих
та перехідних положень проекту). Оскільки у Прикінцевих та перехідних
положеннях проекту про терміни підготовки ще одного законопроекту не
йдеться, то невідомо, коли відповідний документ може бути підготовлений та
поданий на розгляд парламенту. Таким чином, до прийняття згаданого вище
закону носіння короткоствольної вогнепальної зброї (тобто, револьверів та
пістолетів) й надалі буде заборонене.
У даному випадку незрозуміло, яким саме «окремим» законом має
врегульовуватися порядок носіння короткоствольної вогнепальної зброї.
Адже у преамбулі до поданого законопроекту вказується, що «цей Закон
регулює відносини, що виникають у сфері обігу в Україні цивільної
вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, а також конструктивно схожих
зі зброєю та бойовими припасами виробів, та визначає правовий режим
власності на цивільну зброю, встановлює основні права та обов’язки
фізичних і юридичних осіб щодо виробництва, набуття, володіння,
відчуження, носіння, транспортування, ремонту, застосування цивільної
вогнепальної зброї та бойових припасів, а також інші суспільні відносини, що
безпосередньо з цим пов’язані, у тому числі і відповідно до міжнародних
зобов’язаньУкраїни». З огляду на це вважаємо, що питання носіння вказаної
категорії цивільної вогнепальної зброї варто було б також врегулювати у
даному законопроекті. За необхідності відтермінування набрання чинності
1 «Український ринок нелегальної зброї найбільший в Європі: на руках у населення 4,5 мільйонів стволів»
— голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін // Укррудпром. 20.04.2015.URL:
http://www.ukrrudprom.com/digest/Ukranskiy_rinok_nelegalno_zbro_nayblshiy_v_vrop_na_rukah_u_nasel.html?p
rint

3. 3
такими нормами(наприклад, на 3 роки), про це слід вказати у Прикінцевих та
перехідних положеннях проекту.
2. Деякі положення законопроекту, на наш погляд, не узгоджуються з
конституційними вимогами (див. зауваження до ст. 31).
3. Ряд приписів законопроекту, на нашу думку, створюють корупційні
ризики і потребують додаткового аналізу (див. зауваження до
ст. ст. 7, 12, 18, 31, пп. 7.7 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень
проекту).
4. Попри твердження у пояснювальній записці до проекту, що
реалізація даного законопроекту не потребує додаткових витрат з
Державного бюджету України, вважаємо, що запровадження та ведення
Реєструпотребує виділення бюджетних коштів. Отже, відповідно до вимог ч.
3 ст. 91 Регламенту Верховної Ради України до проекту необхідно додати
фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки).
Зауваження і пропозиції до окремих статей законопроекту
До ст. 1
Визначення термінів і понять, викладені у цій статті, на наш погляд,
потребують доопрацювання з огляду на таке.
1. У даній нормі варто було б дати визначення терміну «холодна
зброя», який використовується у законопроекті.
2. Викликає сумнів термін, яким позначається основний дозвільний
документ на вогнепальну зброю – «Посвідчення власника зброї», оскільки
назва цього дозвільного документу не відповідає його змісту. Зокрема,
«Посвідчення власника зброї» визначається як один з дозвільних документів
на зброювстановленого зразка, який підтверджує, що фізична або юридична
особа мають право придбавати, володіти, користуватися і
розпоряджатися вогнепальною зброєю відповідної категорії, що зазначена у
ньому, бойовими припасами та основними частинами до придбаної зброї.
Проте цей дозвільний документ, насамперед, надає право на набуття
права власності на зброю. При цьому, особа, яка отримала цей дозвільний
документ, може і не мати зброї у своїй власності (наприклад, працівник-
охоронець суб’єкта надання охоронної діяльності).
3. У ст. 1 проекту згадується про старовинну (антикварну) вогнепальну
зброю, яка виготовлена до 1899 року включно та не призначена для стрільби
патронами з металевими гільзами центрального бою та кільцевого
запалення. Проте у подальшому не надається визначення «патронів з
металевими гільзами центрального бою та кільцевого запалення».
4. Вважаємо за доцільне виключити із визначення «гладкоствольна
короткоствольна вогнепальна зброя (травматична)» вимогу щодо
«вітчизняного виробництва», що, на наш погляд, обмежує принцип свободи
підприємництва, вказаний у ст. 6 Господарського кодексу України.
Крім того, викликає сумнів доцільність визначення цієї зброї як зброї
для стрільби патронами, спорядженимигумовимичи аналогічними за своїми
властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Адже відомо вже

4. 4
чимало випадків, коли застосування цієї зброї приводило до смерті2.
5. Слід уточнити визначення терміну «пневматична зброя», під яким
розуміється «невогнепальна зброя, в якій куля чи інший метальний елемент
отримує спрямований рух під дією сили стисненого газу або суміші газів».
Адже за такого визначення у цю категорію може потрапити інвентар для
страйкболу, який має калібр 6 мм, а деякі зразки у вільному продажу мають
початкову швидкість польоту кульки понад 100 м/с.
6. Вважаємо зайвою вказівку у визначенні терміну «транспортування
зброї та бойових припасів» на те, що «повний перелік вимог для
транспортування зброї та бойових припасів для кожної моделі цивільної
вогнепальної зброї встановлюється Міністерством внутрішніх справ
України», оскільки цей припис не визначає вказаний термін.
Крім того, викликає сумнів практична можливість врегулювати повний
перелік вимог для транспортування кожної моделі вогнепальної зброї.
До ст. 7
Відповідно до ч. 4 цієї статті «фізичні особиможуть бути нагороджені
відзнакою «Іменна вогнепальна зброя» та відомчою заохочувальною
відзнакою «Вогнепальна зброя» цивільною вогнепальною зброєю будь-якої
категорії, крім категорії А». Отже, отримати вказану нагороду можуть
будь-які особи, навіть особи з кримінальним минулим3, що, на наш погляд,
нівелює цінність і значимість вказаної нагороди і створює корупційні
ризики.
До ст. 9
1. Згідно з ч. 1 ст. 9 проекту «у спеціальному обігу перебуває
вогнепальна зброя юридичних осіб, якщо інформація про неї віднесена до
державної таємниці, табельна зброя, а також вогнепальна зброя та бойові
припаси, які закріплені за військовимичастинами, закладами, установами та
організаціями Збройних Сил України, а також іншими військовими
формуванням, утвореними відповідно до законів України, правоохоронними
та розвідувальними органами, правоохоронними органами спеціального
призначення, державними органами спеціального призначення з
правоохоронними функціями, вогнепальна зброя та бойові припаси, що
постачаються за Державним оборонним замовленням».
Виходячи зі змісту вказаної норми, у спеціальному обігу не може
перебувати зброя Державної служби спеціального зв’язку та захисту
інформації України, яка за своїм статусом є «державним органом, який
призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної
системи урядового зв’язку, національної системи конфіденційного зв’язку,
формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та
технічного захисту інформації, кіберзахисту, телекомунікацій, користування
2 Трагедія в Кривому Озері.// Слідство-Інфо.28.08.2017. URL: https://www.slidstvo.info/articles/trahediya-v-
kryvomu-ozeri/
3 Суд примусив ДБР розслідувати нагородження пістолетом кримінального авторитета
«Князя»//УАВЗ.17.11.2020.UKR: https://uavz.org/sud-prymusyv-dbr-rozsliduvaty-khto-nagorodyv-pistoletom-
kryminalnogo-avtoryteta-knyazya/

5. 5
радіочастотним ресурсом України, поштового зв’язку спеціального
призначення, урядового фельд’єгерського зв’язку, а також інших завдань
відповідно до закону» (див. ст. 2. Закону України «Про Державну службу
спеціального зв’язку та захисту інформації України»), а, отже, не підпадає
під жодне визначення державних органів, вогнепальна зброя яких перебуває
у спеціальному обігу.
З огляду на це вважаємо, що ч. 1 ст. 9 проекту потребує уточнення.
2. Недоцільним, на наш погляд, є включення вогнепальної зброї, яка
перебуває у спеціальному обігу і тому є табельною (службово-штатною)
зброєю для всіх військових формувань і правоохоронних органів, у
відповідний розділ Реєстру, держателем якого є Міністерство внутрішніх
справ України (далі – МВС), оскільки це може негативно позначитись на
стані національної безпеки. Адже за таких умов у разі несанкціонованого
доступу до такого Реєстру сторонні особи матимуть змогу отримати
інформацію про кожну одиницю відповідної зброї, яка знаходиться на
озброєнні, наприклад, певної частини (або навіть і підрозділу) Збройних
Сил України.
До ст. ст. 15, 17
У ч. 1 ст. 15 проекту вказано, що «право власності на цивільну
вогнепальну зброю, … засоби зменшення гучності пострілу … набувається
виключно за наявностіПосвідчення власника зброїз отриманою відповідною
категорією зброї».
Фізичні особи володіють цивільною вогнепальною зброєю, засобами
зменшення гучності пострілу, бойовими припасами до неї, основними
частинами зброї за наявності Посвідчення власника зброї з отриманою
відповідною категорією зброї та технічного паспорту на кожну одиницю
зброї (ч. 2 ст. 17 проекту).
Проте відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 8 проекту в Україні заборонені для
цивільного обігу та набуття пристрої для зменшення гучності пострілу, які
призначені або можуть бути використані для короткоствольної вогнепальної
зброї. Тому положення ст. ст. 15 та 17 щодо володіння засобами зменшення
гучності пострілу потребують приведення у відповідність зі згаданим вище
положенням ст. 8.
До ст. 16
Певного коригування потребує ч. 1 цієї статті, відповідно до якої у
Посвідченні власника зброї вказується інформація про фізичну або юридичну
особу, якій надано право на цивільну вогнепальну зброю, а також
зазначається категорія (категорії) зброї, яку (які) така особа отримала.
Оскільки вказаний дозвільний документ надається до придбання зброї, слід
уточнити, що у ньому вказується категорія (категорії) зброї, яку особа має
право набути у власність.
До ст. 18
1. У ч. 2 цієї статті передбачено, що право на отримання Посвідчення
власника зброї мають дієздатні громадяни України які, серед іншого, не
мають судимості за кримінальні правопорушення, передбачені

6. 6
Розділами І, ІІ, ІІІ, ІV, VІ, ІХ, ХІІ, ХІІІ, ХІV, XV, XVII, XVIII, ХІХ, ХХ
Особливої частини Кримінального кодексу України (далі – КК) (крім
реабілітованих).
На наш погляд, у даному випадку не враховано, що, по-перше,
відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 КК особавизнається такою, що має судимість,
з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або
зняття судимості. Тобто, у даному випадку має йти мова про осіб, які
мають судимість за вчинення відповідного кримінального правопорушення,
якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.
По-друге, низка кримінальних правопорушень, передбачених у
вказаних вище розділах Особливої частини КК, може бути вчинена із
необережності. На наш погляд, недоцільно позбавляти особу, яка вчинила
кримінальне правопорушення з необережності (принаймні, деякі з таких
кримінальних правопорушень) права на отримання Посвідчення власника
зброї.
По-третє, звертаємо увагу, що у випадку внесення змін до КК, якими
відповідні розділи будуть видозмінені або виключені, постане необхідність у
внесенні змін до законодавствапро обіг цивільної зброї,що навряд чи можна
визнати доцільним. Аналогічне зауваження також стосується посилань у ч. 2
ст. 18 проекту на конкретні статті Кодексу України про адміністративні
правопорушення (далі – КУпАП).
Слід також враховувати, що реабілітовані особи стають такими, що не
мають судимості, з моменту скасування відповідних судових рішень про їх
засудження. Тому слова «(окрім реабілітованих)» у тексті проекту є зайвими.
2. Не є зрозумілими міркування, якими обумовлений віковий ценз
громадян, яким надається право на набуття у власність цивільної зброї. Так,
право на отримання гладкоствольної короткоствольної вогнепальної зброї
(травматичної) (категорії В) мають громадяни України, які досягли
21-річного віку; довгоствольної вогнепальної нарізної і комбінованої
вогнепальної зброї (категорії Е) – громадяни України, які досягли
25-річного віку, а короткоствольної вогнепальної зброї (категорія С) – лише
громадяни України, які досягли 28-річного віку. Вказаний віковий ценз
вбачається нелогічним з огляду на те, що вже з 18-річного віку громадянам
дозволяється проходитивійськовуслужбу за призовом або за контрактом, де
вони зазвичай користуються і застосовують навіть автоматичну вогнепальну
зброю.
До ст. 22
1. Відповідно до ч. 4 цієї статті приватні юридичні особи, які мають
ліцензію на діяльність тирів та стрільбищ, виробництво цивільної зброї і
бойових припасів до неї, мають право на набуття необмеженої кількості
цивільної вогнепальної зброї всіх категорій і навіть автоматичної, оскільки
обмежується лише кількість одиниць вогнепальної зброї категорії А однієї
моделі, але моделей може бути скільки завгодно.
На наш погляд, це положення потребує додаткового аналізу.
2. Покладання у ч. 9 цієї статті на органи Міністерства внутрішніх

7. 7
справ (далі – МВС) повноважень щодо погодження укладення трудового
(цивільно-правового)договоруюридичноїособиз фізичною особою на право
користуватися зброєю та бойовими припасами до неї, які належать такій
юридичній особі, наділяє МВС невластивими функціями, створює корупційні
ризики і посилює вплив державних структур на суб’єктів господарювання.
На нашу думку, якщо фізична особа має право на набуття у власність
зброї відповідної категорії, то будь-які адекватні підстави для запровадження
обмежень на укладення з такою особою згаданого вище трудового (цивільно-
правового) договору відсутні.
Крім того, враховуючи, що приватні суб’єкти надання охоронних
послуг є конкурентами поліції охорони, вищевказані повноваження МВС, на
наш погляд, порушують деякі принципи державного нагляду за
господарською діяльністю, зокрема, щодо дотримання «рівності прав і
законних інтересів усіх суб'єктів господарювання…; об'єктивності та
неупередженості здійснення державного нагляду (контролю)…» (див. ст. 3
Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері
господарської діяльності»).
До ст. 28
Вважаємо необґрунтованими вимоги до власника більше, ніж трьох
одиниць цивільної вогнепальної зброїобладнати місце постійного зберігання
зброї системами охоронного призначення (див. ч. 4 ст. 28 проекту). Адже
автомобілі також є джерелом підвищеної небезпеки, проте подібні вимоги до
їх зберігання не висуваються. Навіть чинне законодавство не висуває
подібних вимог до зберігання вогнепальної зброї (див. наказ МВС від
21.08.1998 № 622).
До ст. 31
1. Дозвіл на носіння цивільної вогнепальної зброї категорії В
(травматичної) лише окремим категоріям осіб, перелік яких встановлюється
Кабінетом Міністрів України (див. ч. 3 цієї статті), на наш погляд, не
узгоджується з вимогами ст. 24 Конституції України щодо рівності всіх
громадяні неприпустимостіпривілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками і
також може розглядатись як корупціогенний фактор.
2. Припис ч. 4 ст. 31 проекту про те, що порядок носіння цивільної
вогнепальної зброї категорії С визначається окремим законом, не
узгоджується із ч. 10 цієї ж статті, де вказується, що співробітники суб’єктів
охоронної діяльності мають право носити зброю, що належить таким
суб’єктам охоронної діяльності, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України.
У свою чергу, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охоронну
діяльність» (в редакції проекту) суб’єкт охоронної діяльності має право для
забезпечення охоронної діяльності придбавати, зберігати та
використовувати в установленому законодавством порядку цивільну
вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, спеціальні засоби, перелік яких
визначається Кабінетом Міністрів України.
Такі внутрішні неузгодженості та суперечності навряд чи

8. 8
слугуватимуть досягненню мети законопроекту, задекларованої у
пояснювальній записці до нього.
Щодо Прикінцевих та перехідних положень проекту
Щодо змін до Закону України «Про охоронну діяльність» (далі у
цьому пункті – Закон) (пп. 7.1 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень)
1. Змінами до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону суб’єктам охоронної діяльності
надається право «придбавати, зберігати та використовувати в установленому
законодавством порядку цивільну вогнепальну зброю». На наш погляд,
доцільно було б уточнити категорії такої зброї.
2. У законопроекті пропонується вилучити обов’язок у персоналу
охорони у разі заподіяння шкоди здоров’ю негайно викликати швидку
медичну допомогу та надати першу долікарську допомогу потерпілим
(ч. 7 ст. 16 запропонованих змін до Закону). Вважаємо такі зміни юридично
необґрунтованими.
3. Як вже було зазначено вище (див. зауваження ст. 31 проекту), п. 1 ч. 1
ст. 9 Закону (у редакції проекту) не узгоджується із ч. 10 ст. 31 проекту в
частині нормативно-правового врегулювання порядку носіння цивільної
вогнепальної зброї суб’єктами охоронної діяльності.
Щодо змін до ЗаконуУкраїни «Про ліцензування видів господарської
діяльності» (пп. 7.2 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень)
Звертаємо увагу, що як в чинній редакції, так і у запропонованій
редакції п. 11 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону запроваджено ліцензування
виробництвата ремонту«холодної зброї», хоча визначення цього виду зброї
ні в законопроекті, ні в чинних законодавчих актах не дано.
Щодо змін до Закону України «Про Дисциплінарний статут
ЗбройнихСил України» (пп.7.7п. 7 Прикінцевих та перехідних положень
законопроекту)
Законопроектом пропонується зі ст. 33 Дисциплінарного Статуту
Збройних Сил України (далі – Дисциплінарний Статут) вилучити приписи
щодо кола осіб і підстав для нагородження відомчими заохочувальними
відзнаками «Вогнепальна зброя» і «Холодна зброя».
Нагадаємо, що відповідно до чинної ст. 33 Дисциплінарного Статуту
вказаними відомчими відзнаками можуть бути нагороджені
військовослужбовці за визначні заслуги в забезпеченні обороноздатності
України, недоторканностіїї державногокордону, підтриманнівисокої бойової
готовності військ (сил), зміцненні національної безпеки, боротьбі зі
злочинністю, захисті конституційних прав та свобод людини і громадянина,
за бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового та
службового обов’язку, виявлені при цьому честь і доблесть.
У разі виключення цих положень створюється ситуація, коли
нагороджуватиможнабуде будь-яких осіб, за будь-якими підставами і навіть
за відсутності таких підстав, що, на наш погляд, нівелює цінність вказаних
відомчихвідзнак і створюєкорупціогенніфактори (див. також зауваження до

9. 9
ст. 7 проекту) .
Щодо змін до Постанови Верховної Ради України «Про право
власності на окремівиди майна»(пп. 7.9 п. 7 Прикінцевих та перехідних
положень законопроекту)
Законопроектом пропонується в додатку № 2 до Постанови Верховної
Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992
№ 2471-XII п. «а» визнати таким, що втратив чинність.
Нагадаємо, що додаток № 2 до згаданої постанови врегульовує
спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види
майна. Згідно із його змістом громадяни набувають права власності на
придбані ними з відповідного дозволу органів внутрішніх справ такі види
майна, як: вогнепальна гладкоствольна мисливська зброя - за місцем
проживання осіб, які досягли 21-річного віку; вогнепальна мисливська
нарізна зброя(мисливськікарабіни, гвинтівки, комбінована зброяз нарізними
стволами) - за місцем проживання осіб, які досягли 25-річного віку; газові
пістолети, револьвериі патронидо них, зарядженіречовинами сльозоточивої
та дратівної дії, - за місцем проживання осіб, які досягли 18-річного віку;
холодназброя та пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю
польоту кулі понад 100 метрів за секунду - за місцем проживання особам, які
досягли 18-річного віку.
На нашу думку, безпідставне виключення погодження з органами
внутрішніх справ придбання, наприклад, газових пістолетів, револьверів і
патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, а
також придбання холодної зброї (абзаци 3 і 4 п. «а» цього додатку) нічим не
обґрунтоване і виглядає щонайменше нелогічним. Більш того, проект не
містить пропозицій щодо альтернативного правового регулювання таких
правовідносин.
Також Головне управління звертає увагу на те, що відповідно до
порівняльної таблиці до законопроекту з додатку № 2 до цієї постанови
виключенню підлягає не весь п. «а», а лише його перші два абзаци, що більш
відповідає ідеології законопроекту.
Керівник Головного управління С. Тихонюк
Вик. В. Попович, О. Петриченко, І. Бондур