історія

НАУКОВА ШКОЛА ПАТОФАРМАКОЛОГІВ НФаУ
Науковий керівник – професор А.І. Березнякова
Наукова

школа

патофізіологів

та

фармакологів

НФаУ

(пато-

фармакологів) почала формуватися з вересня 1982 року, коли наказом
Міністерства

Вищої

та

Середньої

освіти

СРСР

в

систему

Вищої

фармацевтичної освіти був введений курс патології (1982 р.). Ця дисципліна
була включена за проханням провізорів-практиків, які обґрунтували її
вивчення недостатністю медичних знань з етіології та патогенезу основних
захворювань людини. Кафедра патології (потім патологічної фізіології) існує
як самостійна з 1 вересня 1983 року. Організатором та беззмінним
керівником кафедри до 1 жовтня 2009 року була доктор медичних наук,
професор, заслужений діяч науки і техніки України, залужений професор
НФаУ Березнякова Алла Іллівна.
БЕРЕЗНЯКОВА Алла Іллівна народилася 22.01.1938 у м. Наманган
(Узбекистан). Закінчила з відзнакою лікувальний факультет Харківського
державного медичного інституту (нині Харківський національний медичний
університет) у 1961році та аспірантуру на кафедрі очних хвороб (19711973рр).
Захистила кандидатську дисертацію на тему «Супрахориоидальные
инъекции кортикостероидов в комплексной терапии тяжелых форм увеитов»
у 1973 році, докторську дисертацію на тему «Фармакологическое изучение
действия некоторых нестероидных противовоспалительных препаратов в
зависимости от органной локализации воспаления» в 1994році в Москві.
Член.-кор. АНТК України (1992); «Заслужений діяч науки и техніки
України» (1993); медаль «Ветеран праці» (1993); «Заслужений професор
НФаУ» (2005). Нагороджена почесними грамотами МОЗ та МОН УРСР,
Міністерства вищої та середньої освіти СРСР, УРСР та України.
Працювала: асистент кафедри очних хвороб Харківського медичного
інституту (1973-1976), асистент кафедри фармакології (1976-1977); доцент
1

кафедри фармакології (1978-1981); завідувач кафедри патологічної фізіології
Харківського

фармацевтичного

інституту

(нині

Національний

фармацевтичний університет) від 1982 року.
Напрями наукових досліджень: Патогенетична корекція запалення
різної органної локалізації. Визначення діуретичної, антигіпоксичної,
антиоксидантної та гемостатичної активностей нових синтезованих сполук.
Підготувала 9 докторів та 27 кандидатів наук; готує – 1 доктора та 1
кандидата наук. Автор близько 400 друкованих праць у фахових виданнях
України та зарубіжжя, у тому числі доповіді на наукових конференціях та
семінарах різного рівня. Має 54 патенти України, 2 патенти Росії, 64
авторських свідоцтва СРСР на винаходи.
Видано 2 посібника з патологічної фізіології (Київ: «Вища школа»,
1993; Х.: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2006); 3 підручника з патологічної
фізіології (українською, англійською мовами – Х.: Вид-во НФаУ: Золоті
сторінки, 2006; російською – Вінниця: «Нова книга», 2008); понад 40
навчально-методичних рекомендацій для практичних занять з патологічної
фізіології.

Співавтор

таких

лікарських

препаратів,

як

сукцифенат,

фацифлогін, мікровіт, фумарбол, свічки з маслом обліпихи, мазей
«Димексером» та «Суксидін», ректальних свічок на основі декспантенолу та
ін.
Основні праці: «Фармакологическое изучение действия некоторых
нестероидных

противовоспалительных

препаратов

в

зависимости

от

органной локализации воспаления» (докт. дис.), 1984 (Москва); Деякі
механізми змін сурфактантної системи при гострогіпоксичному набряку
легень та можливі шляхи корекції цих змін // Медицина сьогодні і завтра. –
2007. – №4 (співавт.); Вплив антиоксидантів на процес репарації при
експериментальній виразці шлунка // Експерим. та клін. медицина. – 2007. –
№4 (співавт.); Білкові фракції строми еритроцитів та їх коагуляційна
активність // Ліки. – 2007. – №3-4 (співав.); Анаболічна дія хіноболіну на

2

експериментальній моделі аліментарної білкової дистрофії // Медхімія. –
2008.-Т. 10., № 2. – С. 115-119 (співав.)
Використані матеріали: Ученые Украины – фармации. – X., 1991;
Українська фармацевтична академія. X., 1996; Національна медична еліта
України – Харків – Суми – Полтава – 1999; Славетні імена Національного
фармацевтичного університету. X., 2005; Хто є хто в Україні – К., 1997, 2005,
2007.
Вперше в країні і за рубежем у Харківському фармацевтичному
інституті (зараз НФаУ) почала розроблятись проблема дії нестероїдних
протизапальних засобів (НПЗЗ) в залежності від органної локалізації
запалення. Перші публікації Алли Іллівни з цієї проблеми з’явилися в
науковій пресі в 1978-1980 роках минулого сторіччя. Гіпотеза про те, що одні
і ті ж протизапальні препарати ведуть себе неоднаково при захворюваннях
різних органів базувалась на суперечних клінічних даних. В результаті
дослідження
радіоізотопної

проникності
індикації,

гістогематичних
вивчення

бар'єрів

реологічних

та

(ГГБ)

методом

морфологічних

властивостей крові, зміни її суспензійної стабільності були одержані дані, які
підтвердили вперше висловлену гіпотезу про те, що для кожної речовини
існують, очевидно, певні умови проникності через ГГБ. А.І. Березнякова
вважала , що пояснити багатогранні прояви селективної проникності ГГБ
тільки

фізико-хімічними

особливостями

препаратів

без

врахування

механізмів, властивих тільки біологічним об'єктам, не можна, тим більше, що
розвиток ультраструктурних змін при патології супроводжується, як правило,
сумарним порушенням біоенергетики та проникності ГГБ, які забезпечують
особливості тканинного, білкового та ферментного обміну. Проведені
дослідження склали основу докторської дисертації Березнякової А.І. на тему
«Фармакологическое

изучение

действия


противовоспалительных средств в зависимости от органной локализации
воспаления», яка була успішно захищено в Москві в 1984 році. Були вивчені
такі НПЗЗ, як індометацин, бруфен, бутадіон та розроблені показники для їх
3

раціонального використання у клініці. Проведена робота дала можливість
запропонувати нові методичні підходи стосовно дослідження патогенезу
запального

процесу,

оцінки

ефективності

НПЗЗ,

які

доцільно

використовувати при доклінічному вивченні препаратів протизапальної дії.
Беручи до уваги, що в Харківському фармацевтичному інституті (нині
НФаУ) склалися та реально працюють відомі школи хіміків-синтетиків,
технологів, фармакогностів, які займаються цілеспрямованим синтезом і
виготовленням нових лікарських засобів, у тому числі й протизапальної дії,
зусилля колективу були спрямовані на подальші розробки наукового
напрямку

і

розширення

його

меж.

Стали

вивчатися

особливості

флоголітичного ефекту НПЗЗ не тільки при ад'ювантному поліартриті і
токсико-алергійному міокардиті (моделі, регламентовані «Методичними
вказівками»), але і при запальних процесах, що локалізуються в нирках, очах,
прямій кишці. Особлива увага була приділена підтвердженню вже відомих та
виявленню нових механізмів протизапального ефекту НПЗЗ на клітинному та
субклітинному рівнях з використанням електронної мікроскопії та інших
сучасних методів дослідження.
В цьому плані цікаві кандидатські дисертації Кузнєцової Валентини
Михайлівни (1987) та Попова Сергія Борисовича (1989). Кузнєцова В.М.
вперше в країні розробила погоджену систему досліджень можливості різних
антифлогістиків коригувати порушення кисневого гомеостазу в організмі при
запаленні, яка дозволяє сформувати деякі механізми антигіпоксичної дії
протизапальних препаратів. Вперше було встановлено, що механізм
антигіпоксичної дії вивчених НПЗЗ пов'язаний з поліпшенням доставки
кисню тканинам за умов його дефіциту, з нейтралізацією продуктів
метаболічного ацидозу, зміною тканинного дихання, зменшенням кількості
кінцевих продуктів гліколізу, з посиленням гемоглобіноутворення і
збільшенням

кількості

еритроцитів. Із вивченних В.М.

Кузнєцовою

препаратів (вольтарен, індометацин, бруфен, ацетилсаліцилова кислота),
останнє стосується лише вольтарену.
4

Нові можливості в плані оптимізації та індивідуалізації фармакотерапії
різних захворювань відкриває хронобіологічний підхід до аналізу дії
лікарських препаратів. Аналіз даних літератури останніх років свідчив про
те, що на основі експериментального і клінічного вивчення добових і
сезонних

показників

токсичності

та

специфічної

активності

можна

зменшувати дозу препаратів і уникати небажаних побічних ефектів.
Помітний вплив у вивченні фармакологічних ефектів і механізмів дії НПЗЗ
мала

кандидатська

дисертація

Попова

Сергія

Борисовича

на

тему

«Хронобиологические аспекты действия ортофена» (Казань, 1989), яка
виявилась першою не тільки в плані вивчення хронофармакології ортофену,
але й в плані докладного дослідження основних компонентів сполучної
тканини як при гострому ексудативному, так і (що особливо важливо) при
хронічному проліферативному запаленні.
Колектив кафедри займався розробкою не тільки теоретичних питань
патогенезу та фармакологічної корекції запалення, але й зробив посильний
внесок в рішення практичних задач. Внаслідок співробітництва з Інститутом
фармакохімії АН Грузії (директор — чл.-кор. АН Грузії, д.фарм.н., професор
Кемертелідзе Е.П.) було вивчено 6 лікарських препаратів і захищено 3
кандидатські дисертації. Це кандидатські дисертації Волкового Валерія
Аркадійовича

та

Локтевої

Марини

Євгенівни

на

теми

«Противовоспалительная активность сапонинсодержащих комплексов из
растительного сырья Грузии» і «Фармакодинамика фацифлогина» відповідно
(Купавна, 1989), кандидатська дисертація Півненко Володимира Григоровича
на

тему

«Фармакологическое

изучение

действия


антифлогистиков при воспалении сосудистой оболочки глаза» (Купавна,
1992), в якій була вивчена ефективність протизапальної дії 1% ін’єкційного
розчину фацифлогіну, а також дисертація Тищенко І.Ю. на тему «Поиск и
фармакологическое изучение комплексов биологически активных веществ,
проявляющих анаболическую активность». Крім «Фацифлогіну» були
вивчені мазь "Цинкаскан", дитяча присипка на основі бентонітових глин та
5

"Мікровіт" — полівітамінний комплекс, захисна паста на основі Тиха-Аскане
та інші (всі препарати випускаються підприємствами Грузії). «Христабол» —
препарат жовчогінної і гепатопротекторної дії знаходився на 2-й стадії
клінічних випробувань. Вивчення «Анаболіну» у зв'язку з виникненням
серйозних побічних ефектів на тваринах були припинені на стадії
доклінічного вивчення.
На стадії підготовки докторських дисертацій В.І. Чуєшовим і А.Г.
Сербіним

колектив

кафедри

займався

фармакологічним

вивченням

розроблених ними аерозолів і комплексів вільхи клейкої. Так з’явились
кандидатські

дисертації

Бусигіної

Ірини

Едуардівни

на

тему

«Фармакологическая активность и механизм гемостатического действия
капрофуразоля» (Купавна, 1987), кандидатська дисертація Рядних Олени
Кирилівни на тему «Противовоспалительное и общетоксическое действие
альтана из ольхи клейкой» (Купавна, 1988), кандидатська дисертація Бабак
Алли Юріївни на тему «Фармакотерапия экзогенных кератитов 5%
альтановой мазью» (Купавна, 1991), канд. дис. Дворнікова К.І. на тему
«Фармакологическая и биофармачевтическое изучение 5% мази «Альтан»
при воспалительных заболеваниях кожи» (Купавна, 1992).
Окремо слід зупинитись на дослідженні таких препаратів, як
супозиторії з обліпиховою олією і папазол для ін'єкцій. Це пов'язано з тим,
що при їх вивченні одержано або принципово нові дані, або запропоновано
нові

методи

підходу

до

вивчення

механізмів

дії.

Так,

механізм

протизапальної дії свічок з обліпиховою олією вперше вивчений на
клітинному рівні. Доведено, що супозиторії зменшують енергозабезпечення
осередку запалення, в залежності від дози пригнічують ефективність
окислювального фосфорилювання мітохондрій печінки щурів внаслідок
збільшення протонової проникності внутрішньої мембрани, а також
стримують

залізоаскорбатіндуковане

накопичення

Супозиторії

з

не

обліпиховою

хемілюмінесценцію

і

олією

знижують

впливають

Н2О2-індуковану
6

продуктів
на

ПОЛ.

спонтанну

хемілюмінесценцію

гомогенатів прямої кишки щурів при експериментальному проктиті
(кандидатська

дисертація

«Фармакодинамика

Петренко

и

Ірини

некоторые

Григорівни
аспекты

на

тему

механизма

противовоспалительного действия суппозиториев с облепиховым маслом»,
Купавна, 1990).
При вивченні папазолу для ін'єкцій була доведена не тільки
ефективність нової лікарської форми папаверину гідрохлориду та дибазолу,
але

й

було

здійснене

також

електронно-мікроскопічне

дослідження

коронарних артерій і артеріол, а також морфометричне визначення солей
кальцію під впливом папазолу для ін'єкцій як у інтактних тварин, так і у
тварин з різними формами гіпертонічної хвороби. Вперше виявлена
антиексудативна, антигіпоксична та антиоксидантна дія розчину папазолу
для ін'єкцій і висловлені міркування з приводу механізму гіпотензивної дії.
Вони обґрунтовуються здатністю препарату зменшувати кількість іонів
кальцію в еритроцитах та клітинах гладких м'язів судин (кандидатська
дисертація Жегунової Галини Петрівни на тему «Фармакодинамика и
механизмы гипотензивного действия раствора папазола для инъекций»,
Купавна, 1989). Займаючись проблемою запалення, не можна не приділити
належної уваги запаленню алергійної природи, тим більше що за даними
ВООЗ (1987) запальні захворювання алергійного ґенезу займають одне з
провідних місць в патології людини, особливо у дітей. Як правило, при появі
алергійної реакції визначається той чи інший орган (орган-"мішень") бронхи,
легені, печінка тощо. Не є винятком і шкіра, оскільки алергія завжди
супроводжується зміною її метаболізму. Вона внаслідок бар'єрної функції
відбиває загальний функціональний стан організму. До цього часу задля
виявлення антиалергійного напрямку дії лікарських препаратів, незалежно
від способу введення, досліджувались антигістамінні, антисеротонінові та
антианафілактичні ефекти при реакціях гіперчутливості сповільненого і
негайного типу. Для оптимізації методів доклінічного вивчення лікарських
препаратів, які виявляють антиалергічну дію і застосовуються переважно
7

епікутантно, ми запропонували вивчати показники стану шкіри (рН,
оксилювально-відновні

потенціали,

алкалонейтралізуючу

здатність

та

активність трансаміназ як у гомогенаті шкірної тканини, так і у сироватці
крові (канд. дис. Матвієнко Сергія Яковича на тему «Фармакодинамика и
некоторые механизмы антиаллергического действия 0,5% димециновой
мази», Купавна, 1991). Такий підхід особливо цінний для виявлення нових
механізмів дії лікарських препаратів епікутантного призначення.
Колектив кафедри працював і працює в тісному співробітництві з
хімічними кафедрами інституту, особливо з кафедрою органічної хімії (зав.
каф.-чл. кор. НАН України, д. фарм. н., д. хім. н., проф. Черних В.П.),
аналітичної хімії (зав. каф. – проф. Болотов В.В.), фармацевтичної хімії
(проф. каф. – Українець І.В.), фізичної та колоїдної хімії (зав. каф. – проф.
В.І. Кабачний).
Ми займались пошуком речовин з протизапальною, антигіпоксичною,
гемостатичною, антиоксидантною, репаративною, діуретичною та іншими
видами активностей.
В результаті спільних пошуків, обговорення зв’язку «структураактивність», «структура-токсичність» були успішно захищені кандидатські
дисертації Готовкіної Віри Вадимівни (в співавт. з д. мед. н. Поповим С.Б.)
на тему «Фармакологическое изучение противовоспалительных свойств
производных 6-аминогексановой кислоты», Купавна, 2001; Березняковою
Наталією Леонідівною (в співавт. з д. мед. н. Поповим С.Б.) на тему «Поиск и
фармакологическое

изучение

производных

пропионовой

кислоты,

проявляющих противоревматическое действие», Купавна, 2002; Крижною
Світланою Іванівною на тему «Пошук антигіпоксичних речовин серед
похідних бурштинової кислоти», Київ, 2004; Шевцовим Ігорем Івановичем на
тему «Похідні 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти – потенційні регулятори
сечовидільної функції нирок», Одеса, 2006; Торянік Ерікою Леонідівною на
тему

«Похідні

2-оксоіндолін-3-гліоксилової

кислоти

–

потенційні

антигіпоксанти з антиоксидантними властивостями», Київ, 2006; Репетєвою
8

Оленою

Валеріївною

на

тему

«Антигіпоксичні,

антиоксидантні

та

антиексудативні властивості спіроциклічних оксондольних похідних 2-аміно4Н-пірану – структурних аналогів мелатоніну», Харків, 2009; Тацьким
Олексієм Феліксовичем на тему «Анаболічна дія хіноболіну», Одеса, 2010.
Всі кандидатські дисертації несли нову наукову інформацію про
кислоти та їх похідні, що вивчалися. Вперше вивчались нові властивості, які
заборонялись або А.с. СРСР, або патентами. Деякі майбутні вчені, поміж
відомих і вже випробуваних методів і способів дослідження механізмів дії,
пропонували свої. Наприклад, Шевцов Ігор Іванович при вивченні механізмів
діуретичної


похідних

2-оксоіндолін-3-гліоскилової

кислоти

запропонував оригінальний спосіб визначення взаємодії гліоксирену з
рецепторами дофаміну, використовуючи антагоніст дофаміна домперидон, а
Репетєва

Олена

Валеріївна

вперше

вивчила

вплив

спіроциклічних

оксіндольних похідних 2-аміно-4Н-пірану на активність гліколізу, який
лімітує

ферменти

пентозофосфатного

циклу

(глюкозо-6-

фосфатдегідрогеназу, фосфорилазу, транскеталазу, вміст пірувату і лактату).
Всі

пошукувачі

широко

користувались

електронно-мікроскопічним

вивченням експериментального матеріалу (Попов С.Б., Тищенко І.Ю.,
Гнатюк В.В., Репетєва В.В., Тацький О.Ф. та інш.).
Певний інтерес щодо корекції внутрішньо-судинних порушень взагалі,
і запалення в тому числі, викликало створення колективом авторів (проф.
В.П. Черних, проф. І.С. Гриценко) гемостатичного препарату (кандидатська
дисертація Черкасової Людмили Миколаївни на тему «Фармакодинамика и
некоторые

механизмы

антифибринолитического

действия

сукцигема»,

Купавна, 1990; кандидатська дисертація Паскевіч Ольги Іванівни на тему
«Поиск и фармакологическое изучение биологически-активных веществ,
проявляющих гемостатическое действие», Купавна, 1996 р.; кандидатська
дисертація Кононенко Надії Миколаївни на тему «Гемостатичні властивості
сукцифенату», Київ, 2004).

9

Треба

відзначити,

що

на

гемостатичну

активність

похідних

полідикарбонових кислот одержані авторські свідоцтва СРСР. Цей вид
активності похідних, що вивчаються, вперше виявлений у Харківському
фармацевтичному інституті (нині НФаУ).
Дружні взаємовідносини та взаєморозуміння склались з кафедрами
технологічного профілю: кафедрою промислової фармації (зав. каф. проф.
Чуєшов В.І.), кафедрою аптечної технології (зав. каф. – проф. Тихонов О.І.),
кафедрою заводської технології ліків (зав. каф. – проф. Дмітрієвський Д.І.).
Базою для фармакологічного вивчення служили різні композиції мазей та
супозиторіїв. На такому цікавому матеріалі були захищені та затверджені
ВАК України дисертації Матвієнко Сергію Яковлевічу (про цю роботу було
розказано

вище), Тюпці

Тетяні

Іванівні

на

тему

«Репаративні

та

протизапальні властивості нової мазі на основі ксероформу», Київ, 2004,
Гнатюк Валерії Валеріївні на тему «Протизапальні та репаративні
властивості супозиторіїв «Пантензін» на основі декспантенола», Одеса, 2008.
На кафедрі виконано дев’ять докторських дисертацій та запланована
десята. Першим захистився Ситник Олексій Григорович у 1991 р. в Москві.
Дослідивши 450 рослинних комплексів сімейства бобових, що проявляють
гіпоглікемічну дію, він установив, що ступінь цукрознижувального ефекту
залежить від вмісту амінокислот, глікозидів, флавоноїдів, до складу яких
входить хромонове ядро. На прикладі гліфазину – найбільш активного
цукрознижувального комплексу – він встановив механізми гіпоглікемічної дії
бобових. Крім того, А.Г. Ситником вивчено вплив різних методів
висушування

(вакуум-сушильні

шафи,

сушка

сублімації,

вакуум-

випарювальні апарати, розпилюючі сушарки) субстанції з трави квасолі
звичайної і золотистої на гіпоглікемічну активність. А.Г. Ситник встановив,
що гліфазин проявляє найбільш виражену гіпоглікемічну активність при
вакуумній сушці з температурним режимом 65±3 0С – 50±50С і розмірами
частинок 200 – 201 мкм. Низька токсичність гліфазину, нешкідливість його
при тривалому застосуванні в експерименті, ефективність при діабеті
10

середньої тяжкості інсулін-залежних і інсулін-незалежних форм послужили
підставою рекомендувати рослинний комплекс як протидіабетичний засіб
для клінічних випробувань. Другим консультантом цієї роботи був завідувач
кафедри фармакогнозії професор В.Н. Ковальов. А.Г. Ситник підготував
одного учня.
Естафету Алли Іллівни підхопив Сергій Борисович Попов. У 1992 році
в Москві він захищає докторську дисертацію на тему «Производные 4ацетилсукцинаниловой кислоты – регуляторы свертывающей системы».
Попов

С.Б.

вперше

експериментально

довів,

що

похідні

4-

ацетилсукцинанілової кислоти є регуляторами зсідальної системи крові.
Гемостатична активність похідних 4-ацетилсукцинанілової кислоти вперше в
світі була виявлена в Харківському фармацевтичному інституті і захищена
А.с. СРСР (N1573803 і N1540227). Встановлена залежність «структура-дія».
Практичній охороні здоров'я запропонований оригінальний гемостатичний
препарат «сукцифенат», ефективний при капілярних і паренхіматозних
кровотечах при холецистектомії, частковій гепатектомії, при кровотечах,
спровокованих виразковою хворобою шлунку і 12-палої кишки. На прикладі
«сукцифенату»

С.Б.

Поповим

уперше

вивчені

механізми

реалізації

гемостатичного ефекту похідних 4-ацетилсукцинанілової кислоти. У С.Б.
Попова вже формується своя наукова школа. Під його керівництвом
захищено 3 кандидатських дисертації: Готовкіна В.В., Березнякова Н.Л. і
Отришко І.А. Готується до захисту 4-а – Зупанець К.А. Він продовжує
розвивати науковий напрямок кафедри, яка дала йому путівку в життя. Його
учениці займаються подальшою розробкою патогенетичної фармакологічної
корекції запального процесу різної органної локалізації за допомогою НПЗЗ,
природніх аміноцукорів та їх комбінацій.
В 1993 році в Москві захищає докторську дисертацію Кузнєцова
Валентина Михайлівна на тему «Производные 4-ацетил-оксаниловой
кислоты – регуляторы кислородного гомеостаза». Результати порівняльного
аналізу машинного прогнозування і фармакологічного вивчення похідних 411

ацетилоксанілової

кислоти

дозволили

В.М

Кузнєцовій

виявити

непрогнозовані машиною антиоксидантні і антигіпоксичні властивості нових
похідних 4-ацетилоксанілової кислоти і відібрати для клінічного вивчення
сполуку під умовною назвою «гіпоксаніл». Вперше вивчені механізми
регулюючого впливу похідних 4-ацетил-оксанілової кислоти на кисневий
баланс організму і механізми антиоксидантної дії, обумовлені інгібіруванням
вільно-радикального окиснення, збільшенням фосфоліпідів в мембранах
кардіоміоцитів, стимуляцією супероксиддисмутазної активності тканини
міокарду і супероксидперехватуючої активності сироватки крові. З метою
корекції

кисневої

одномоментного

недостатності

використання

організму

гіпоксанілу

і

запропонована
оксибутирата

схема
натрію,

гіпоксанілу і вітаміну Е в дозах 1/2 ДL 50. В цьому випадку препарати
проявляють потенціюючу дію, що може бути використане в клініці при
лікуванні ішемії міокарду. Під її керівництвом виконано 2 кандидатських
дисертації: Бєлякової Т.Л. в співавторстві з Березняковою А.І. та Рибак В.А.
Оскільки

Володимир

Григорович

Півненко

працював

офтальмохірургом в Обласній клінічній лікарні, темою його докторської
дисертації стало вивчення нестероїдних антифлогістиків як імунокоректорів
в комплексній терапії увеїтів (Одеса, 1996). Ним вивчені механізми
імунотропної дії вольтарену і фацифлогіну при експериментальному увеїті.
Доведено, що імунокоригуюча дія препаратів реалізується за рахунок впливу
на клітинну (за допомогою усунення дефекту Т-системи на рівні
інгібірування

Т-супресорів,

стимуляції

проліферативної


лімфоцитів на неспецифічний мітоген ФГА та фагоцитарної активності
лімфоцитів) і гуморальну ланки імунітету (за рахунок зниження вмісту ЦІК,
комплементарного титру сироватки крові і рівнів імуноглобулінів А і М).
Дисертація мала науково-прикладний характер, оскільки вперше в практичну
діяльність офтальмологів запропоновані антифлогістики як імунокоректори в
комплексній терапії ендогенних увеїтів.

12

В 1999 році в Москві захищає докторську дисертацію Валерій
Аркадійович Волковой на тему «Оптимизация создания антиаритмических
средств растительного происхождения». Ніхто до В.А. Волкового не
займався систематизацією фармакологічних ефектів роду чини посівної та
оптимізацією створення антиаритмічних засобів на її основі. На різних
моделях

порушення

ритму

серця

(аконитиновій,

хлоридкальцієвій,

хлоридбарієвій та інш.) ним встановлено, що рослинний комплекс біологічно
активних сполук володіє властивостями антиаритмічних препаратів І-го та
ІV-го класів. В.А. Волковим вивчені глибокі механізми антиаритмічної дії на
прикладі латифена і доказано, що рід чини посівної може служити джерелом
одержання антиаритмічних препаратів. В.А. Волковим підготовлені 4 учня:
Чубатенко

Юлія

Олександрівна,

Деркач

Наталія

Володимирівна

та

Кучинська Ірина Вікторівна. В процесі оформлення – робота Шахватової
Наталії Миколаївни. Всі учениці продовжують розробляти науковий
напрямок свого вчителя.
В останнє десятиріччя на кафедрі підготовлено 3 докторських
дисертації по спеціальності 14.03.04 – патологічна фізіологія. Перша
дисертація по патологічній фізіології з’явилась у 2004 році. Це була робота
Березнякової Марини Євгенівни на тему «Патогенетичне обґрунтування
застосування

антигіпоксантів

–

коректорів

енергетичного

обміну

в

комплексній терапії гострого інфаркту міокарда». Вона захищала її в
Спеціалізованій раді при Одеському медичному університеті. Нею вперше
показані особливості кардіогемодинаміки в умовах ішемії та реперфузії
міокарда,

що

може

бути

використано в

розробці

нових способів

прогнозування стійкості міокарда до гострої гіпоксії та ішемії. Встановлено
системно-локальний

характер

гуморально-метаболічного

забезпечення

стійкості міокарда до дії ішемії і гіпоксії та першорядне значення в ній
систем ліпопероксидації, аденінових нуклеотидів, АТФ-ази та тканинного
дихання. Встановлено, що концентрація продуктів деградації тканин
(гідроперекисей) при інфаркті міокарда не є тільки ознакою ушкодження
13

серцевого м’яза, а водночас має захисно-пристосувальне значення. Вперше
встановлено, що компенсація нестачі кисневого забезпечення серцевого
м’яза здійснюється включенням механізмів за участю цАМФ, аденозину і
ферментів окислювальних реакцій пентозо-фосфатного циклу. Одержані
результати поглиблюють існуючі уявлення про гуморально-метаболічні
механізми стійкості міокарда до впливу ішемічної гіпоксії при гострому
інфаркті міокарда. Вивчені механізми енергозберігаючої дії мексидолу,
оксибутирату натрію і тіазоліламідетану. Нині під її керівництвом
виконується 3 кандидатські дисертації: Погребняк О.В., Нікитенко А.А. та
Аверіна Т.В.
Відразу 2 докторські дисертації по спеціальності 14.03.04 – патологічна
фізіологія захищаються в 2009 році на засіданні Спеціалізованої вченої ради
при Харківському національному медичному університеті. Кононенко Надія
Миколаївна виконала дисертацію на тему «Еритроцитарна і лейкоцитарна
ланки системи гемостазу в нормі та механізми їх порушень при гастральних
виразках». Це фундаментальні дослідження, оскільки в системі гемостазу
широко

вивчена

та

представлена

медичному

співтовариству

роль

тромбоцитів в зсідальній системі крові. Про участь в системі гемостазу
еритроцитів, і особливо лейкоцитів, повідомлень в науковій літературі
практично не було. Одиничні повідомлення про ці клітини крові не давали
загального уявлення про їх роль в організмі. У дисертаційній роботі наведено
теоретичне узагальнення й нове розв'язання актуальної наукової медичної
проблеми, що полягає у встановленні участі еритроцитів і лейкоцитів у
зсіданні крові в нормі та у механізмах розвитку виразкових уражень шлунка.
Одержані дані дозволили сформулювати нові положення в уявленнях про
клітинний і коагуляційний гемостаз і патогенез виразкової хвороби шлунка.
Встановлено, що лейкоцити поряд із тромбоцитами та еритроцитами беруть
участь у реакціях клітинної агрегації і входять до складу первинної
гемостатичної пробки. Встановлена залежність між антитромбіновою та
антигепариновою

активностями

лейкоцитів:
14

більш

високий

антикоагулянтний

ефект

лейкоцитів

спостерігався

при

зниженні

їх

антигепаринового впливу. Під керівництвом Кононенко Н.М. виконуються 3
запланованих дисертації (Гаман Діна Володимирівна, Маркін Павло
Миколайович, Землянський Костянтин Володимирович). Теми дисертаційних
робіт узгоджується з науковим напрямком кафедри.
Не менш цікавою і не менш фундаментальною є докторська дисертація
Тюпки Тетяни Іванівни на тему «Механізми порушень сурфактантної
системи і гемоциркуляції в малому колі кровообігу при набряку легень».
Тетяною Іванівною вперше виявлені механізми порушення сурфактантної
системи при набряку легень: встановлено зменшення кількості резервного
сурфактанту

в

осміофільних

тільцях

пневмоцитів

і

зміни

його

фосфоліпідного складу, які призводять до морфофункціональних порушень
аерогематичного

бар’єру

(АГБ).

Вперше

вивчена

роль

вільних

сульфгідрильних груп легеневої тканини у патогенезі набряку легень.
Встановлено, що зменшення вмісту вільних сульфгідрильних груп у
легеневій

тканині

мітохондріального

призводить
апарату

до

легень

структурно-функціональних
і

АГБ,

зменшення

змін

інтенсивності

тканинного дихання і порушення газообміну, що сприяє розвитку набряку
легень. Вперше в умовах експерименту вивчені особливості гемоциркуляції
при набряку легень, механізми їх розвитку, а також адаптаційнокомпенсаторні механізми. На підставі експериментального дослідження
патогенетично

обґрунтована

доцільність

застосування

інгібіторів

ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) у комплексній терапії набряку
легень. Доведено, що застосування інгібіторів АПФ при експериментальному
набряку легень сприяє відновленню аерогематичного бар’єру (АГБ),
морфофункціонального стану міокарда, зменшенню гіпертензії в малому колі
кровообігу, що приводить до нормалізації паттерну дихання і забезпечення
нормального рівня газообміну, позитивно впливає на клінічний перебіг і
ефективність лікування. В теперішній час Т.І. Тюпка готує до захисту 3
кандидатські

дисертації

(Лабунець
15

Аліну

Іванівну,

Лой

Тетяну

Олександрівну і Маркіну Анну Юріївну), які продовжують розвивати
науковий напрямок кафедри.
Крім 2 докторських дисертацій з патофізіології, на кафедрі в 2009 році
захищена третя докторська дисертація, але вже з фармакології. Тема наукової
роботи Набоки Ольги Іванівни – «Аніліди хінолін-карбонових кислот –
перспективний клас потенційних коректорів кислотно-лужної рівноваги і
водно-електролітного обміну організму». Це – новаторська, фундаментальна
робота. За останні 40-50 років можливостями корекції кислотно-лужної
рівноваги і водно-електролітного обміну організму не займались. Ольга
Іванівна вирішила підтягнути і розвинути таку складну і серйозну тему. У
дисертаційній роботі проведено експериментально-теоретичне узагальнення і
запропоноване нове вирішення актуальної та мало вивченої наукової
проблеми,

яка

полягає

в

дослідженні

принципово

нового

класу

дегідратаційних сполук із гіпотензивними властивостями в ряду анілідів
хінолін-карбонових кислот, які коригують кислотно-лужну рівновагу і водноелектролітний обмін організму при цій патології. Як представник анілідів
хінолін-карбонових

кислот

виділена

найбільш

активна

сполука

4-

метоксибензамід-1-гідрокси-3-оксо-5,6-дигідро-ЗН-піроло-[3,2,1-іj]-хінолін2-карбонової кислоти (умовна назва "карборен"). На різних моделях
набрякових станів (адреналіновий і

хлорамонійний набряки легень,

осмотичний набряк головного мозку) аніліди хінолін-карбонових кислот
виявляють виражені дегідратаційні властивості, суттєво зменшують або
попереджають розвиток набряку легень і головного мозку та збільшують
виживання піддослідних тварин. На прикладі карборену доведено, що
механізми діуретичної дії анілідів хінолін-карбонових кислот обумовлені
антагоністичною дією на ниркові рецептори дофаміну, підвищенням
клубочкової

фільтрації

у

2,4

рази

(р<0,05),

пригніченням

секреції

альдостерону, попередженням антидіуретичних ефектів мінералокортикоїдів
при сумісному застосуванні зі спіронолактоном, які пов'язані з нормалізацією
водно-сольового обміну, розслабленням судинної стінки, що приводить до
16

підсилення діуретичного ефекту. Для цього класу сполук доведена провідна
роль активації натрійуретичного фактора в механізмі дегідратаційної дії, що
підтверджено в дослідах з вивчення активності ферментів Na+,K+–ATФaзи і
СДГ у клітинах ниркових канальців у щурів з експериментальним набряком
легень. Уведення карборену приводить до зниження активності Na +,K+–
ATФaзи і СДГ у дистальному і проксимальному (менш виражене) сегментах
канальців нефрону, що супроводжується зменшенням реабсорбції іонів
натрію і води. Встановлено, що місцем локалізації діуретичної дії карборену
є як дистальний, так і проксимальний відділи звивистих канальців нефрону.
Гіпотензивна

дія

анілідів

хінолін-карбонових

кислот

підтверджена

експериментально in vitro на ізольованих кільцях аорти і ниркової артерії
щурів, а також в умовах індометацинової і вазоренальної гіпертензії.
Встановлено, що карборен чинить пряму спазмолітичну дію на стінку судин
in vivo, а у дозі, в 4 рази меншій, ніж у гіпотіазиду, має виражений і
практично рівний референт-препарату гіпотензивний ефект. Реалізація
гіпотензивних ефектів карборену не супроводжується побічними реакціями з
боку електролітного і метаболічного профілю крові, що вигідно відрізняє
його від референтних препаратів. Механізми впливу анілідів хінолінкарбонових кислот на кислотно-лужну рівновагу організму вивчені на тлі
метаболічного ацидозу, викликаного введенням хлористого амонію. В
теперішній час О.І. Набока готує до захисту 2 кандидатських дисертації
(Воронін Сергій Миколайович, Вороніна Юлія Василівна), які продовжують
розвивати науковий напрямок кафедри.
Наукова школа Алли Іллівни Березнякової продовжує розвиватись. На
сьогоднішній день нею запланована докторська дисертація доцента Крижної
Світлани на тему «Гемопорфіни – окислювально-відновна система при
порушенні дихальної функції мозкової тканини» і кандидатська дисертація
Олени Валеріївни Волобуєвої на тему «Зміни зсідальної системи крові,
енергетичного метаболізму, вільнорадикального окиснення ліпідів при
захворюваннях зубо-щелепної системи у тварин з алкогольною залежністю».
17

До 1982 року кафедри патологічної фізіології існували в медицичних інститутах, і тільки
завдяки геніальної далекоглядності ректора ХФІ професора Валентина Петровича
Черниха вперше було оцінено значення та доцільність вивчення такої дисципліни як
патологія в системі підготовки сучасного провізора.
Кафедра патофізіології (попередня назва — кафедра патології) була першою в СРСР у
системі фармацевтичної освіти. Її відкриття було довго очікуваним для провізоров. Для
спілкування з населенням їм бракувало елементарних медичних знань з етіології та
патогенезу основних захворювань, і тому назріла необхідність придбання глибокої
медичної бази в рамках формування сучасного провізора.

В 1982 році на кафедрі фізіології і анатомії Харьківського фармацевтичного інституту
народився курс патології, котрий очолила молода енергійна талановита доцент Алла
Іллівна Березнякова.

Історію створює особистість, а засновником кафедри патології була саме така людина —
нестандартна, креативна, енергійна. Алла Іллівна талановито втілювала и розвивала нову
ідею— створення кафедри патофізіології для провізорів
Історія розвитку та становлення кафедри починалася у корпусі по вул. Пушкінській, 27.

18

Під керівництвом Алли Іллівни почалося формування матеріально-технічної бази кафедри
та поступове удосконалення навчального процесу.
Спочатку на курсі патології працювали:
Березнякова Алла Іллівна- зав. курсом
Зайцев Олексій Борисович - асистент
Бусигіна Ірина Едуардівна - старший лаборант.
Наукова школа патофізіологів та фармакологів НФаУ (пато-фармакологів) народилася в
вересні 1982 року, коли наказом Міністерства Вищої та Середньої освіти СРСР в систему
Вищої фармацевтичної освіти був введений курс патології, і її засновником також стала
БерезняковаА.І.

19

З першого дня існування курсу співробітники кафедри під керівництвом Алли Іллівни
проводили велику науково-дослідну роботу за слідуючими напрямками: патогенетична
корекція запалення різної органної локалізації; визначення діуретичної, антигіпоксичної,
антиоксидантної та гемостатичної активностей нових синтезованих сполук

Фото
Приказ

Кафедра з 1982-2005 рр. виконувала обов'язки опорної кафедри в системі фармацевтичної
освіти. Для вивчення дисципліни студентам відразу біло рекомендовано підручник
професора М.Н. Зайка.
В червні 1983 году курс було реорганизовано в самостійну кафедру патології, першу на
території колишнього СРСР в системі фармацевтичної освіти.
Нову кафедру патології очолила заслужений діяч науки и техніки України, заслужений
професор НФаУ, доктор медичних наук, професор Березнякова А.І.
Приказ
1-й склад кафедри патології:
Березнякова Алла Іллівна - зав. кафедри
20

Масалітін Микола Павлович - доцент
Зайцев Олексій Борисович — асистент
Бусигіна Ірина Едуардівна - асистент
Кузнєцова Валентина Михайлівна — асистент
Кучерявенко (Патрова) Ніна Степанівна — старший лаборант.

21

В 1984 році Березнякової А.І закінчує працю над докторською дисертацією на тему
«Фармакологическое изучение действия нестероидных противовоспалительных средств в
зависимости от органной локализации воспаления» і успішно її захищає в Москві.

Розвиток наукової школи Березнякової А.І. продовжується. Проведена робота дала
можливість запропонувати нові методичні підходи стосовно дослідження патогенезу
запального процесу, оцінки ефективності НПЗЗ, які доцільно використовувати при
доклінічному вивченні препаратів протизапальної дії. Беручи до уваги, що в Харківському
фармацевтичному інституті (нині НФаУ) склалися та реально працюють відомі школи
хіміків-синтетиків, технологів, фармакогностів, які займаються цілеспрямованим
синтезом і виготовленням нових лікарських засобів, у тому числі й протизапальної дії,
зусилля колективу були спрямовані на подальші розробки наукового напрямку і
розширення його меж. Стали вивчатися особливості флоголітичного ефекту НПЗЗ не
тільки при ад'ювантному поліартриті і токсико-алергійному міокардиті (моделі,
регламентовані «Методичними вказівками»), але і при запальних процесах, що
локалізуються в нирках, очах, прямій кишці. Особлива увага була приділена
підтвердженню вже відомих та виявленню нових механізмів протизапального ефекту
НПЗЗ на клітинному та субклітинному рівнях з використанням електронної мікроскопії та
інших сучасних методів дослідження.
На кафедрі виконуються кандидатські дисертації (Бусигіна І.Е., Кузнєцова В.М.), працює
активно студентський науковий кружок. Активно вдосконалюється викладання патології,
поповнюється банк лекційного та наглядного
матеріалу, розроблюються нові
експерименти для лабораторних занять.

23

В 1985 році колектив кафедри продовжував зростати. Співробітниками кафедри стали
асистенти та кандидати медичних наук: Жук Віктор Володимирович, Алексєєв Олександр
Михайлович та Маркова Віра Михайлівна.
Перед новою кафедрою були поставлені нові вимоги з розроблення методичної літератури
для забезпечення навчального процесу.
Досвід викладання патологічної фізіології (патології) у фармацевтичному ВНЗі дозволив
виявити ряд причин, що зумовлюють труднощі у засвоєнні дисципліни.
Насамперед, відсутність елементарної медичної підготовки, незнання медико-біологічної
термінології, змісту понять і правильного їх тлумачення породжувало визначні труднощі в
сприйнятті навчального матеріалу. Крім того, в існуючих підручниках з патологічної
фізіології, призначених для медичних ВНЗів, не був представлений у достатньому обсязі
матеріал, необхідний майбутньому провізору (елементи патоморфології, основи терапії,
ендокринних, нервових хвороб, хронопатології, професійні хвороби, генетично зумовлені
розлади та ін.).
У зв'язку з цим виникла необхідність адаптації курсу патології (патологічної фізіології) до
системи фармацевтичної освіти і створення відповідної навчальної літератури.
В 1985 році було видано посібник “Патология», «Методические указания к практическим
занятиям по патологии для студентов фармацевтических институтов (факультетов), “
Медико-біологічні поняття і визначення з нозології”, “ Медико-біологічні поняття і
визначення з типових патологічних процесів”, “ Медико-біологічні поняття і визначення з
патології органів і систем”, методичні розробки у формі питань і відповідей для
позааудиторної роботи в трьох частинах (“Нозологія”, “Типові патологічні процеси”,
“Патологія органів та систем”).

24

Медико-біологічні поняття і визначення з нозології”, “ Медико-біологічні поняття і
визначення з типових патологічних процесів”, “ Медико-біологічні поняття і визначення з
патології органів і систем”, методичні розробки у формі питань і відповідей для
позааудиторної роботи в трьох частинах (“Нозологія”, “Типові патологічні процеси”,
“Патологія органів та систем”).
За участі вчених із Ленінграда (Санкт-Петербурга) був виданий вперше в СРСР
навчальний посібник до лабораторних занять із патології для студентів фармацевтичних
ВНЗів. Доповнений і перероблений посібник у !((№ р. Вийшов у світ українською мовою.
Колектив авторів складався з представників харківської (проф. А.І. Березнякова),
московської (проф. Г.В. Порядін) і Санкт-петербурзької (проф. В.В. Давидов) наукових
шкіл. Однак видання посібника, а не підручника, не повною мірою вирішило проблему
навчання студентів, оскільки обсяг інформаційного матеріалу досить обмежений. Усі
доповнення матеріалу впроваджуються на лекціях та практичних заняттях кожним
викладачем окремо.
В 1986 році колектив кафедри продовжує змінюватися. Прийшли нові співробітники:
Рядних Олена Кирилівна, Попов Сергій Борисович, Волковий Валерій Аркадійович.
Колектив кафедри приймає активну участь у будівництві нового технологічного корпусу
інституту, гуртожитку та інших об’єктів. Співробітники активно працюють і в місті, і в
селі.

25

З кафедри пішли 2 співробітника : Жук В.В. - перейшов на створений курс першої
невідкладної допомоги ( при кафедрі фармакотерапії), а Масалітін М.П. Повернувся в
нейрохірургічну клініку.
Кафедра працює з іноземними земляцтвами: в 1984- 1987 - зі студентами із Нігерії.

В 1987 році на кафедрі з'явилая нова співробітниця - Черкасова Людмила Миколаївна.

1988 рік — прийшли нові кадри: Тіщенко Ірина Юріїївна та Матвієнко Сергій Якович.
28

В 1988 році у зв'язку з виробничою необхідністю кафедру патології з'єднали на один
навчальний рік з кафедрою фізіології та анатомії.
В 1989 році на на оновленій після розділу кафедрі патології сформувався такий склад
кафедри:
Березнякова А.І. - зав каф., професор
Кузнєцова В.М. - доцент
Алексєєв О.М. - ст. Викладач
Попов С.Б. - асистент
Тіщенко І.Ю. - асистент
Матвієнко С.Я. - асистент
Патрова Н.С. - ст. Лаборант
Кафедра приймає активну участь у житті інституту: в будівництві корпусу по вул.
Блюхера, допомогає місту та області збирати врожай.
В 1992 р. було створено курс екології людини. На кафедрі з'явилися Нові співробітники:
доцент Бикова Ольга Володимирівна та асистент Паскевич Ольга Іванівна. Попов С.Б.
перейшов на кафедру клінічної фармації, а Матвієнко С.Я. пішов працювати в іншу
структуру.
В 1993 році кафедра переїхала в іншій корпус — на вул. Мельникова, 12
В 1996 році на кафедрі відбулися деякі кадрові зміни: доц. Бикова О.В. та Аа. Паскевич
О.І. залишили кафедру, і на кафедру прийшла нова співробітниця — ас. , к.м.н.
Філімонова Наталія Ігорівна.
Таким чином, назріла необхідність створення підручника з патологічної фізіології для
студентів фармацевтичних ВНЗів і факультетів. Перший в Україні та СНД підручник був
написаний відповідно до програми з патології, затвердженої Головним управлінням
навчальними закладами і ЦМК МОЗ України, і мав безпосереднього адресата — студента
— майбутнього провізора. Цей підручник було створено проф. А. І. Березняковою у 2000
р.

В 1999 році на кафедру прийшла працювати асистент Крижна Світлана Іванівна.
В 2001/2002 уч. році кафедра поповнилася ще трьома асистентами, Кононенко Надія
Миколаєвна, Рибак Вікторія Анатоліївна та Тюпка Тетяна Іванівна поповнили ряди
кафедри патофізіології.
В 2004 році в аспірантуру на кафедру патофізіології поступив новий аспірант — Шевцов
Ігор Іванович.
29

В 2008 — 2010 роках на кафедрі працював доцент, к.м.н. Крупеня Володимир Ілліч.
В листопаді 2009 року заслужений діяч науки и техніки України, заслужений
професор НФаУ, доктор медичних наук, професор Березнякова А.І., засновик кафедри
патофізіології передала своє видатне керівництво кафедрою своїй улюбленій та
талановитій молодій учениці — доктору медичних наук Кононенко Надії Миколаївні.
Приказ
В 2010 році з кафедри біології, фізіологіії та анатомії на кафедру патофізіолгії перейшов
професор, доктор медичних наук Волковой Валерій Аркадійович.
В 2011 році колектив кафедри поповнився ученицею професора Алли Іллівни
Березнякової — к. мед.н. Гнатюк Валерією Валерієвною.
В 2012 році з кафедри біотехнології перейшла доцент Чікіткіна Валентина Василівна.
Зараз на кафедрі працюють:
Кононенко Надія Миколаївна — професор
Березнякова Алла Іллівна — професор
Тюпка Тетяна Іванівна — професор
Волковой Валерій Аркадійович — професор
Крижна Світлана Іванівна — доцент, д.м.н.
Тіщенко Ірина Юріївне — доцент
Шевцов Ігор Іванович — доцент
Чікіткіна Валентина Василівна — доцент
Гнатюк Валерія Валеріївна — асистент, к.м.н.
Патрова Нина Степанівна — старший лаборант
Кавушевська Наталія Сергієвна — старший лаборант

Досвід викладання патологічної фізіології (патології) у фармацевтичному ВНЗі дозволив
виявити ряд причин, що зумовлюють труднощі у засвоєнні дисципліни.
Насамперед, відсутність елементарної медичної підготовки, незнання медико-біологічної
термінології, змісту понять і правильного їх тлумачення породжувало визначні труднощі в
30

Медико-біологічні поняття і визначення з нозології”, “ Медико
біологічні поняття і визначення з типових патологічних процесів”, “ Медико-біологічні
поняття і визначення з патології органів і систем”, методичні розробки у формі питань і
відповідей для позааудиторної роботи в трьох частинах (“Нозологія”, “Типові патологічні
процеси”, “Патологія органів та систем”).
За участі вчених із Ленінграда (Санкт-Петербурга) був виданий вперше в СРСР
навчальний посібник до лабораторних занять із патології для студентів фариацевтичних
ВНЗів. Доповнений і перероблений посібник у !((№ р. Вийшов у світ українською мовою.
Колектив авторів складався з представників харківської (проф. А.І. Березнякова),
московської (проф. Г.В. Порядін) і Санкт-петербурзької (проф. В.В. Давидов) наукових
шкіл. Однак видання посібника, а не підручника, не повною мірою вирішило проблему
навчання студентів, оскільки обсяг інформаційного матеріалу досить обмежений.
Таким чином, назріла необхідність створення підручника з патологічної фізіології для
студентів фармацевтичних ВНЗів і факультетів. Перший в Україні та СНД підручник був
написаний відповідно до програми з патології, затвердженої Головним управлінням
навчальними закладами і ЦМК МОЗ України, і мав безпосереднього адресата — студента
— майбутнього провізора. Цей підручник було створено проф. А. І. Березняковою у 2000
р.
С 1983 по 2009 год кафедру возглавляла
С 1983 года патология заняла достойно место среди обязательных медицинских
дисциплин в системе фармацевтического образования.
С 1983 по 2005 год кафедра была опорной среди фармацевтических факультетов высших
медицинских (фармацевтического) учебных заведений III-IVуровней

31

історія

Recommended

Recommended

More Related Content

What's hot

What's hot (15)

Similar to історія

Similar to історія (20)

More from patology210

More from patology210 (8)

Recently uploaded

Recently uploaded (12)

історія