Корисна інформація для батьків від педагогів СЗШ № 31 м. Дніпродзержинська, 2015р.

1. від СЗШ № 31 м. Дніпродзержинськ 2015

2. Сім навичок високоефективних підлітків
• Для підлітків життя – не дитячий майданчик,
життя – це джунглі. І бути батьком підлітка – це
теж не прогулянка в парку. Шон Кові у своїй книзі
«Сім навичок високоефективних тінейджерів»
постарався надати «компас, який допоміг би
підліткам та їх батькам зорієнтуватися в щоденних
проблемах, з якими вони стикаються».

3. Як вони будуть справлятися з тиском однолітків? Яка мотивація?
Успіх чи неуспіх? Життя підлітка повне складних проблем і
доленосних рішень. Як батько ви несете відповідальність за
допомогу в освоєнні їм етики й базових життєвих принципів, які
допоможуть підлітку досягти бажаних цілей і жити успішним
життям.
Хоч це, звичайно, і добре – розповідати дітям, як їм правильно
прожити своє життя, але «підлітки більше спостерігають за тим, що
ви робите, ніж прислухаються до того, що ви говорите», – каже
Кові. Тому практикуйте те, що ви проповідуєте. Ваш приклад може
сильно вплинути.
Сам Кові теж досяг успіху, слідуючи батьківському прикладу. Його
батько, Стівен Кові, написав книгу «Сім навичок високоефективних
людей», що була продана в кількості більше 15 мільйонів
екземплярів. Шон пішов у батька й ніколи не лінувався. Його
власна книга також стала затребувана і розійшлася тиражем понад
2 млн примірників. Ось ті сім навичок і кілька порад, описаних у
книзі, які допоможуть вашій дитині.

4. Бути превентивним. Превентивність – це ключ до запуску інших навичок.
Допоможіть своєму підлітку взяти під контроль власне життя і нести за
нього відповідальність. Превентивні люди розуміють, що вони самі
відповідальні за своє щастя чи нещастя. Вони не звинувачують інших за
свої власні вчинки або емоції.
Починати з кінця. Якщо підлітки не прояснили для себе, яке місце вони
хотіли б посісти в цьому житті, якщо їм не ясні цінності, цілі і чого вони самі
варті, вони будуть блукати, марно витрачати час і коливатися під впливом
думок інших людей. Допоможіть своїй дитині сформулювати свою
особисту місію, яка виступатиме в якості «дорожньої карти», буде
направляти та вести її у процесі прийняття рішень.
Відбирати найважливіше. Ця звичка допомагає підліткам визначитися з
пріоритетами і управляти своїм часом так, щоб зосередитися та
завершувати найважливіші речі в їх житті. Відокремити головне від
другорядного – також означає навчитися долати страхи та бути сильним у
важкі часи, жити життям згідно з тим, що має в ній найважливіше значення.
Думати взаємовигідно. Підлітки можуть навчитись вірити в те, що завжди
можна створювати безпрограшну атмосферу у відносинах. Така навичка
заохочує думку, що в будь-якій дискусії або ситуації обидві сторони можуть
досягти взаємовигідних рішень і отримати обопільну користь. Ваш підліток
буде вчитися радіти досягненням інших, замість того, щоб бачити в них
загрозу для себе.

5. Прагнути спочатку зрозуміти, а
потім бути зрозумілим. Оскільки
більшість людей не дуже-то й добре
слухають один одного, одним з
найвидатніших розчарувань у житті є
почуття, що тебе не зрозуміли. Тому,
таке вміння допоможе отримати
вашому підлітку одну з найважливіших
навичок ефективного спілкування -
активне слухання.
Синергія. Синергія досягається тоді,
коли дві або більше людини працюють
разом для того, щоб створити щось
краще, ніж це міг би зробити кожен з
них окремо. Завдяки цій навичці
підлітки дізнаються, що не повинно
бути «твого шляху» або «мого шляху»,
а також, що спільний шлях – це більш
успішний шлях. Спільні дії дозволяють
підліткам зрозуміти значення
відмінностей і краще цінувати інших
людей.
Гострота світосприйняття. Підлітк
и ніколи не повинні бути настільки
перевантажені, щоб не мати часу
займатися собою. Коли підліток
відточує самого себе, він тримає свою
особистість у «бойовій готовності», а
значить, може краще справлятися з
викликами життя. Це значить, що йому
необхідно регулярно оновлювати та
зміцнювати чотири ключові складові –
тіло, мозок, серце й душу.

6. Соціальний тиск і депресія в
підлітковому віці

7. Що необхідно знати батькам, щоб розпізнати й
запобігти серйозним порушенням
Хвилювання за дитину підліткового віку цілком природне. Важко не
хвилюватись, коли її настрій, немов гойдалки, розгойдується день у
день, ляскання дверима стає звичним повсякденним явищем і в
загальну картину того, що відбувається, дуже ймовірно, може
проникнути алкоголь.
Подобається нам чи ні, але це звичайні реалії для більшості
підлітків. У такому випадку, яка ж поведінка буде служити приводом
для занепокоєння?

8. Американський національний інститут психічного здоров'я (NIMH)
перераховує такі ознаки депресивного стану:
• постійне почуття смутку/печалі, тривоги або відчуття "порожнечі";
• почуття безнадійності та/або песимізм;
• почуття провини, своєї марності та/або безпорадності;
• дратівливість, неспокій;
• утрата інтересу до діяльності або хобі, яке раніше приносило радість;
• стомлюваність і зниження енергетичного потенціалу;
• труднощі при концентрації уваги, запам'ятовуванні різних деталей і
прийнятті рішень;
• безсоння, раннє ранкове пробудження або, навпаки, надмірно довгий
сон;
• переїдання або втрата апетиту;
• думки про самогубство, спроби самогубства;
• різні постійні болі, у тому числі головні, судоми або
проблеми із травленням, що не зникають навіть після
лікування.

9. • Більшість підлітків на регулярній основі відчувають деякі з цих симптомів.
Згідно з NIMH, депресії підліткового віку часто комбінуються і з іншими
розладами, такими як тривожність, агресивна поведінка, розлад харчової
поведінки чи токсикоманія.
и, які вижили", стверджує, що найкраще, що можуть зробити батьки, – це
розпізнати зміни, що відбуваються в нормальній поведінці їх дочки або сина.
У кожної дитини нормальна поведінка має свої індивідуальні особливості. Те,
що нормально для дітей старшого віку, швидше за все, ненормально для
вашої молодшої дитини, й навпаки. Головне – це знати норму і вчасно
помітити зміни. Як каже Карр-Грегг, треба "бути світовим експертом у
питаннях життя свого малюка".
Треба розуміти, що депресія може виникнути з ряду причин і у відповідь на
будь-які фактори. Деякі підлітки відчувають труднощі при адаптації до типових
змін і соціального тиску, які закономірно виникають у період переходу від
дитинства до дорослого життя. Це залежить від конкретних обставин та
особистісних особливостей підлітків. «Чи можна сказати, що сьогодні підлітки
більшою мірою схильні до ризику виникнення депресії, ніж у попередні роки?
"Можливо, – каже Карр-Грегг. – Дуже важко визначити, дійсно це збільшення
кількості випадків захворюваності на даний розлад чи ми просто навчилися
краще виявляти депресії. Я припускаю, що й те, й інше".

10. • Фактори, що попереджають розвиток депресивних станів у підлітків, можуть включати в
себе прикрощі та негаразди в ранньому віці, негативні переживання, що накопичилися
сукупно, відсутність підтримки у школі або родині, а також депресії в батьків. Карр-Грегг
підкреслює, що неблагополуччя молодих людей різко зростає до середини-кінця
підліткового періоду, особливо в дівчаток. Дійсно, згідно з NIMH, до 15-ти років дівчатка
у два рази частіше, ніж хлопчики, мають досвід переживання "великого депресивного
епізоду" (major depressive episode).
Керрі Сілвер-Сток, MSW (магістр соціального забезпечення), LCSW (ліцензований
клінічний соціальний працівник), ліцензований спеціаліст у питаннях психічного
здоров'я та автор нової книги "Секрети дівчаток: що приховують дівчинки (й чому) і як
порушити їх мовчання" стверджує, що головними причинами підліткових лих, як
правило, є соціальний тиск і вплив гормонів. «Вони перебувають під величезним
пресингом – треба відповідати вимогам і подобатись, – каже вона. – Юнацький період
може виявитись неймовірно важким, тому що, у той час як підлітки вчаться самостійно
приймати рішення, в їхніх тілах паралельно відбуваються серйозні гормональні
фізіологічні зміни".
Сілвер-Сток, яка заснувала Інтернет-спільноту "Girls With Dreams", що займається
дистанційним навчанням дівчаток-підлітків, створюючи їм комфортне, сприятливе
середовище, в якому вони можуть поділитись одна з одною чимось важливим,
погоджується з тим, що мама й тато можуть більш ефективно реалізуватись як батьки,
якщо зможуть добре пізнати своїх дітей, по суті, стануть хорошими детективами.
"Дівчатка особливо стараються боротися спільно, але іноді можуть навіть не
усвідомлювати, що перебувають у стані пригнобленості (депресивному стані)", –
застерігає Сілвер-Сток.

11. • Карр-Грегг пояснює, що, крім соціального тиску й гормональної перебудови,
погана комунікабельність у поєднанні з похмурими думками можуть
створювати додаткові труднощі при встановленні нормальних взаємин
підлітків з однолітками та членами родини. Підлітки, з одного боку, прагнуть
до автономії, але в той самий час намагаються вписатись у колектив – і
керувати вирішенням цих завдань одночасно досить складно, намагаючись
досягти успіху як в академічній, так і в соціальній конкурентній боротьбі.
Суть у тому, що діти піддаються тиску і своїх однолітків, і дорослих, від них
вимагають рости швидше, ніж вони можуть це зробити. Чому? Карр-Грегг
указує на такі провідні фактори, як раннє статеве дозрівання й сексуалізація,
високий рівень розлучень батьків, зниження слідування традиціям і
(релігійним) ритуалам, особливості спілкування з однолітками, буллінг
(психологічне/фізичне переслідування одного із членів колективу, цькування)
й роз'єднання в їх спільнотах.
"На моїх клієнтів чинить величезний тиск необхідність мати ідеальне тіло,
бути дуже потрібним і затребуваним, уживати алкогольні напої, мати кілька
сексуальних партнерів, а ще і змагатись в успішності у школі, а потім і в
університеті", – каже Карр-Грегг.

12. Як же допомогти своєму підлітку?
• будьте експертом у питаннях життя вашої дитини, стежте за змінами в її поведінці;
• зробіть ваш дім безпечним місцем, щоб у ньому можна було спокійно поділитися своїми
переживаннями та проблемами;
• визнавайте й вітайте переваги та сильні сторони вашого підлітка.
• Карр-Грегг і Сілвер-Сток сходяться на думці, що захисним фактором від виникнення депресії
може служити позакласна активність або так звані "острови компетентності" (захоплення,
реалізовані таланти). За словами Карр-Грегга, підлітки, які визначили для себе "острови
компетентності" – наприклад, такі як мистецтво, музика, спорт, танці або акторська
майстерність, судячи з усього, досягають більшого успіху, ніж ті, хто не зробив даний вибір.
"Діяльність дійсно може допомогти сформувати гармонійну самооцінку та впевненість у собі,
забезпечити дітям нову повноцінну комунікаційну мережу з однолітками", – каже Сілвер-
Сток.
"Ідентифікація сфер, в яких підлітки мають особливі здібності (компетентності), допомагає
формуванню особистості в цілому й дає дітям структуру, зміст і мету в житті", – підкреслює
Карр-Грегг.
Однак експерти застерігають батьків від надмірного перевантаження їхніх підлітків різними
позакласними заходами, оскільки існує критична точка, після проходження якої ці заняття
будуть залишати занадто мало місця для спокійних роздумів і рефлексії і стануть фактором
додаткового тиску на дитину.
Іноді важко самому визначити, чи є поведінка підлітка чимось таким, що викликає
занепокоєння. Якщо ви схвильовані психічним або емоційним здоров'ям вашого підлітка, вам
краще порозмовляти про це з вашим сімейним лікарем.

13. • Посилання за темою:
• ▶ Розумна чи обдарована дитина: у чому
відмінність?
• ▶ 10 вчинків, яких учителі очікують від батьків
• ▶ Як правильно ставити запитання дітям
• ▶ Особливості виховання гіперчутливих дітей
• ▶ Більше про виховання дітей

14. Агресивна поведінка дітей і
підлітків
• Причини виникнення агресивної поведінки
та рекомендації з її усунення у дітей і
підлітків

15. • Із проявами агресії та насильства ми зустрічаємось
удома, у школі, на вулиці. На жаль, вони стали частиною
нашого повсякденного життя. Усе частіше й частіше ми
відчуваємо себе безпорадними, почувши із засобів
масової інформації про прояви різного роду
жорстокості.
Під агресією мається на увазі будь-яка навмисна дія у
фізичній або словесній формі, спрямована на
спричинення шкоди, утрати та болю іншим людям або
собі самому. Насильство, у свою чергу, - це агресія,
спрямована на інших людей.

16. • У дітей, як і в дорослих, розрізняють вербальну й невербальну агресію.
Формами вербальної (словесної) агресії є: обзивання, настирні скарги, зухвалість
по відношенню до дорослих або однолітків, висміювання, колючі зауваження з
метою викликати в іншої людини неприємні емоції.
Формами невербальної агресії є фізична й нефізична. Агресія фізична - це
безпосереднє спричинення болю іншим людям, що більше притаманна
хлопчикам, має два варіанти. Перший - це псування оточуючих предметів, а
другий - це спричинення болю за допомогою фізичного нападу (різного роду
удари, штовхання, підніжки, щипання, кусання, дряпання, викручування рук,
паплюження, удари різними предметами тощо).
Напад не завжди спрямовується на джерело агресивної реакції. Дитина може
зірватися на своєму однолітку, іграшках, порвати малюнки, таким чином
переносячи свою агресію з того, хто її викликав, на іншого, причому, як правило,
того, хто несе в собі меншу загрозу для дитини або викликає менший інтерес.
Агресія з перенесенням, як другий тип фізичної агресії, виникає тоді, коли на
основі попереднього досвіду дитина здатна припустити, що за свої агресивні дії по
відношенню до дорослого її покарають. Агресивна поведінка в такому разі буде
спрямована на людей більш слабких – молодших братів і сестер або товаришів.
Агресія нефізична виникає, як правило, у дітей дошкільного віку. Це
передражнювання, пики та гримаси, демонстрація язика, різного роду жести з
метою подражнити іншу людину.

17. Причини виникнення агресивної поведінки
У даний час агресивна поведінка в дітей і підлітків зустрічається все частіше й частіше. Така
тенденція має досить багато причин. Шукати їх слід у вихованні, спілкуванні з іншими людьми та
наростаючих вимогах, що пред'являються до дітей і молодих людей, також варто враховувати і
природжені схильності до насильства.
Ряд учених указують на чотири причини агресії:
• агресія як інстинкт, що виникла у процесі еволюції та служить людині для збереження виду.
Це природна агресія, необхідна в боротьбі за виживання. Такої думки дотримувалисяЗігмунд
Фрейд і Конрад Лоренц;
• агресія як реакція на фрустрацію, тобто стан, який характеризується хвилюванням,
пригніченістю й є наслідком неможливості виконати намічену раніше мету або реалізувати
важливу потребу. Іноді такий стан може призвести до невротичних розладів;
• агресія як звичка народжується з інтенсивних неприємностей, що часто повторюються,
переживань, фрустрації, які супроводжуються сплеском негативних емоцій. Фіксації агресії
при цьому у значній мірі сприяє взаємний уплив один на одного членів неформальних груп,
темперамент людини та відсутність у неї толерантності;
• агресія як придбане бажання проявляється в емоційній реакції гніву. Ступені прояву гніву
дуже різноманітні – від обурення та незадоволеності до злості.
• Сьогодні більшість дослідників агресивної поведінки доходять висновку, що така поведінка
так само вивчається, як і багато інших видів поведінки людини, та, відповідно, завжди можна
знайти причину агресії. Як правило, в її основі лежать незадоволені потреби дитини, такі як
відсутність похвали, відчуття причетності до групи, відчуття своєї цінності та значущості.

18. • Виникненню агресивної поведінки сприяють: пережитий досвід якої-небудь форми
насильства (фізичного, психологічного, сексуального тощо; відчуття безпорадності,
приниження, злості або відчаю, небезпеки, самотності, що наростає; схильність до
девіації, залежності, протиправної поведінки).
Основна риса агресивних дітей – це надмірна запальність, що важко стримується. У такі
моменти в дитини виникають проблеми з контролем своєї реакції на негативні стимули,
які її викликали.
Агресивність дітей і підлітків може проявлятись у різних формах: це фізична
агресивність; словесна агресивність, сварки, прокляття; надмірний критицизм;
агресивність, що виражається криком; тупання ногами; ляскання дверима; псування
чужої власності; надмірна дратівливість, що проявляється запальністю й так далі.
Одним із чинників, що сприяють виникненню агресивної поведінки, є марне витрачання
часу. На жаль, перегляд телевізора сьогодні – найпоширеніший спосіб заповнення
вільного часу в дітей і підлітків, але саме телебачення має серйозний уплив на
формування агресивної поведінки.
Діти відтворюють агресивну поведінку, побачену у фільмах, засвоюють її та
застосовують у інших ситуаціях. Їм дуже складно відділити реальність від вигадки, тому
деякі сцени й образи переносяться дітьми в їх власне життя, вони ототожнюють себе з
іншою людиною або персонажем фільму. Важливо розуміти, що телевізійні сцени
насильства є подвійною причиною жорстокої поведінки дітей і підлітків: вони сприяють
бажанню наслідувати побачену раніше модель поведінки, а також підвищують рівень
тривожності, який є причиною агресивних реакцій.

19. Сцени насильства, що показуються по телебаченню, викликають такі негативні
зміни в особистості дитини:
• сприяють формуванню агресивної поведінки та підвищують рівень агресії по відношенню до
однолітків;
• провокують агресивні фантазії;
• притупляють нормальну емоційну реакцію на агресію та ведуть до переконання, що агресія є
поширеним і соціально припустимим явищем;
• руйнують сприйняття справжньої ролі насильства в суспільстві та сприяють формуванню
відчуття загрози з боку зовнішнього світу;
• заохочують дітей придумувати нові форми агресивної поведінки, які не були показані на
екрані.
• Для молодого глядача практично всі телепередачі мають освітній характер, під упливом
телебачення в його свідомості формуються певна картина світу й інколи спотворений образ
людини. Численні дослідження показали, що систематичний перегляд сцен насильства на
екрані має величезний негативний уплив на подальшу поведінку молодих людей.
Викликає тривогу й дія на психіку дитини комп'ютерних ігор, оскільки більшість із них
наповнена агресією, насильством і руйнуваннями. Найбільш небезпечними прийнято вважати
ті ігри, в яких гравець повинен боротися з різного роду страшними істотами, вести віртуальні
військові дії й таке інше.

20. Сім'я
Прослідити причини виникнення агресії можна також і в сучасній сім'ї. Атмосфера, що панує в
домі, має величезний уплив на розвиток дитини. Якщо атмосфера вдома наповнена
дружелюбністю, взаємною любов'ю та злагодою, дитина одержує правильний зразок поведінки, а
порушення в сім'ї міжособистісних відносин може призвести до формування небажаної
поведінки. Дитина, яка росте в домі, повному сварок і скандалів, через якийсь час і сама починає
проявляти агресивну поведінку.
Небезпечною для правильного розвитку особистості дитини є також розбіжність думок батьків та
інших членів сім'ї (бабусь і дідусів) у відношенні до певної моделі виховання. Відсутність єдиного
цілісного підходу ускладнює формування характеру в дитини та впливає на підвищення
збудливості й агресивності.
На агресію впливають і суворі форми покарання за неправильну поведінку. На жаль, частіше за все
суворе виховання зовсім не зменшує кількість агресивних учинків, а, навпаки, збільшує їх
інтенсивність. Часто агресивні батьки підбурюють і підсилюють агресію своїх дітей, заохочуючи їх у
певних ситуаціях проявляти войовничу, непримиренну позицію по відношенню до оточуючих.
Коли батьки відштовхують своїх малюків, це теж є важливою причиною бунтарської поведінки
дітей. Відсутність ніжності, любові, позитивних прикладів породжує в них стан ворожості, а іноді й
агресії. Виховання, що характеризується жорстокістю, відсутністю милосердя, неприйняттям
дитини як особи та високим рівнем контролю над її поведінкою, значною мірою сприяє
формуванню агресії.
Особливу роль також відіграє стиль виховання, якому притаманні ігнорування, нехтування, коли
батьки майже зовсім не цікавиться дитиною, її досягненнями у школі, захопленнями, компанією,
планами або амбіціями, не проявляють до неї любові, але при цьому дають максимум свободи.

21. Школа
Часто місцем виникнення агресивних реакцій є школа. Дитина, потрапляючи у шкільне
середовище, піддається дії певних норм, що регулюють поведінку учнів. Вона повинна
привести себе у відповідність із поставленими перед нею новими вимогами та завданнями,
установити контакти не тільки з однолітками, а й з учителями та іншими працівниками
школи.
У класі можуть виникати ситуації, що мають негативний уплив на формування навичок
правильної взаємодії в колективі. Наприклад, до наростання конфлікту, неприязні,
ворожості, а згодом і появи агресивної поведінки можуть призвести неодноразові скарги
дітей на одного з однокласників, що виказуються вчителю. У цілому, наявність класів із
великою кількістю учнів сама по собі сприяє виникненню агресії, тому що в такому разі
легше залишитися непоміченим і уникнути відповідальності за неправильну поведінку.
Іншою причиною агресії є неуспішність. Учень, який одержує погані оцінки, якого постійно
лають і критикують, починає демонструвати небажану поведінку, що посилюється все
більше. Використовуючи різні захисні механізми, він стає агресивним по відношенню до тих
дітей, яких хвалять, тому у формуванні правильних відносин між учнями й дорослими дуже
важлива роль учителя. Завданням виховання ж не є пригнічення всіляких проявів агресії
дитини, а спрямування дітей з антисоціального у просоціальне русло і замість примітивних
поведінкових форм допомогти їм виробити такі форми прояву негативних емоцій, які
приймаються та допускаються суспільством.

22. За матеріалами сайту "Розвиток дитини"
• Посилання за темою:
• ▶ Соціальний тиск і депресія в підлітковому віці
• ▶ Сприяння хоробрості дитини-дошкільника
• ▶ Особливості виховання гіперчутливих дітей
• ▶ Як зрозуміти, що вашу дитину залякують у школі