1. Екологічна стежка
„ Бібрське Опілля ”
Бібрська загальноосвітня школа
І – ІІІ ступенів ім.Уляни Кравченко
Перемишлянського району
Вчитель географії Курдина О.С.
2013 рік
1
2. ПАСПОРТ
на екологічну стежку
Розташування
м.Бібрка
Перемишлянського району
Львівської області
Проїзд
Піший
Землекористувач
Бібрська міська рада
Значення екологічної стежки
Навчально-виховне,
природоохоронне,
дослідницьке,краєзнавче
Короткий опис маршруту
Урочище „ Наобшир” –
долина річки Боберки –
гора Щека – урочище„Піддубина”.
Історичні відомості про оточуюче
середовище
Перші документальні згадки про
ріку Боберку відносяться до
1211року. Місто отримало свою
назву від ріки.
Стан екологічної стежки
Задовільний
Маршрут розроблено
Курдина Оксана Степанівна
2
3. Ставлення людини до навколишнього середовища виховується з перших років
її навчання в школі. Від того як і чому її навчають залежить чи формується в неї
бережливе ставлення до природи як до джерела духовних і матеріальних благ, чи
ж виробляється споживацьке байдуже ставлення без турботи про майбутнє.
Екологічний стан Бібреччини дуже тривожить молоде покоління і тому вони не
можуть бути пасивними спостерігачами того, як забруднюються водойми,
виснажуються ґрунти, виникають стихійні сміттєзвалища, вирубуються ліси.
Школярі хочуть активно включатися в природо-охоронну роботу, спрямовану на
розв’язання екологічних проблем свого міста.
Під час проходження екологічної практики учні 10 класів організували
«екологічну стежку» «Бібрське Опілля». Вона пролягає через землі, які належать
Бібрській міській раді. Протяжність стежки 3,5 км.
Перед проходженням екологічної стежки діти отримали випереджальні
завдання: знайти походження топонімів географічних об’єктів, які будуть
досліджувати.
Мета і завдання екологічної стежки:
•залучення учнів до практичної діяльності з розв’язання проблеми довкілля
місцевого значення;
•навчити правильно і критично оцінювати свою поведінку та дії інших людей в
природі, вибирати лінію поведінки, яка відповідає законам співіснування природи й
суспільства;
•розвиток дослідницьких умінь учнів;
•виховання почуття дбайливого ставлення до навколишнього середовища,
любов до рідного краю;
•формувати екологічну культуру учнів;
•розробити і провести ряд природоохоронних заходів;
•поєднати вивчення особливостей природи та топоніміки своєї місцевості.
Рекомендації до створення стежини «Джерело»:
1.
Організувати екологічний десант з учнів 10 класів;
3
4. 2.
Сформувати маршрути і поділити його на зупинки. Скласти детальний
опис кожної із них.
3.
Налагодити пошуково-дослідницьку роботу учнів зі збору матеріалу;
4.
Провести природо-охоронні заходи:
очисні роботи на водоймах та г.Щека;
нанесення на схему зон екологічного лиха;
звернення з природо-охоронною пропагандою до громадськості
м. Бібрки.
«Екологічна стежка» проходила такими маршрутами:
1й маршрут – урочище «Наобшир»;
2й маршрут – долина річки Боберки;
3й маршрут – гора Щека (Капличка);
4й маршрут – урочище «Піддубина».
І зупинка – урочище «Наобшир»
Під час проходження 1го маршруту юні екологи вивчали стан місцевих джерел.
Було розвідано сім джерел, два з яких в надзвичайно занедбаному стані. На одному
джерелі, яке розташоване на урочищі «Обшир» учні провели ряд очисних робіт та
відновили функції цієї маленької водойми. Вони розчистили його від намулу,
обмостили камінням та черепицею, провапнували. Діти працювали з великим
захопленням. А найбільшою похвалою була подяка за чисту воду бібрчан, які мають
присадибні ділянки біля цього джерела.
4
6. ІІ зупинка – долина річки Боберки
2й маршрут - це річка Боберка та її долина. Сьогодні ця річка, назва якої
співзвучна з назвою нашого містечка, виконує роль каналізаційної ями, куди
потрапляють всі побутові відходи та стічні відходи. Береги річки стали
сміттєзвалищем. Пройшовши цим маршрутом 10 класи склали схему зони
екологічного лиха на річці та звернулися через районну пресу до громадськості
міста, взиваючи до їх культури, совісті та відповідальності перед майбутніми
поколіннями. Нажаль сміттєзвалищ на річці не поменшало, а через те, що на
більшості вулиць немає каналізації, всі нечистоти прямують прямо в річку та її
притоку.
Річка Боберка з каналізаційними відходами .
6
7. ІІІ зупинка – гора Щека
3й маршрут – з вершини гори розглядаємо та милуємося рідними краєвидами.
Містечко Бібрка розляглось на Бібрському горбогір'ї, на межигір'ї Гнилої Липи
та Лугу.
Бібрське горбогір’я характеризується абсолютними висотами до 400м та
глибоким розчленуванням поверхні ( яри, угловини, перепади), це прояснюється
тим, що горбогір’я розміщене в смузі тектонічних порушень – Подільського валу,
який простягається від Золотого потоку на Дністрі на Львів, Розточчя і далі на
територію Польщі.
В стародавній вісімсотлітній Бібрці на горі Щека є величне молитовне місце
– це каплиця святої Покрови, зведено ї нашими пращурами у далекому 1854 році,
як благочинний дар Богу за припинення страшної, смертоносної епідемії холери.
Сюди часто приходила юна бібрська вчителька Юлія Шнайдер. Вона
милувалась навколишньою красою, слухаючи вічний шепіт сосен, що стрункими
та молодими пагінцями тягнулися із бібрської землі у вись, до Всевишнього.
Вони, мов вічнозелені смолоскипи, спалахували щораз вище і вище, передаючи
Богові, у височінь Неба, людську любов, складену в молитви. І всім було тут добре
і мило…
Мабуть, тому молоденька вчителька привела на це святе сокровенне місце
свого поетичного покровителя, найкращого галицького поета Івана Франка…
Часто і довго сиділи вони тут на широкій лаві, біля кручі, милуючись повною
панорамою повітового містечка,
ділилась своїми
молодечими
мріями
та
пориваннями. Тривало це майже два роки. Два роки глибокої взаємоповаги, щирого
причарування та дружнього спілкування на бібрських узгір'ях.
І аж ніяк не могла передбачити перша галицька поетеса, що через 102 роки на
горі Щеці будуть її іменем осквернювати її улюблену святиню, бібрську каплицю.
Напевно, що вона
зруйнувавши
б знову
духовну
ревно плакала
святиню
бібрчан
7
на цьому святому місці ( в 1986 р.
місцева
влада
винесла
8. музей У.Кравченко з Будинку культури до каплички, який через декілька років
теж був зруйнований).
І шумлять на тихому вітрі вікові сосни біля каплиці, а нижче журяться з
розплетеними до землі косами-китицями красуні-берези та шепчуться на вітрі вічно
скрипучі буйні осокори.
Чи пам'ятають вони молоду бібрську вчительку-поетесу Уляну Кравченко?
Напевно, що так, бо добре і гарне завжди на очах, у пам'яті, воно залишається на
землі вічним!
Під час проходження цього маршруту діти зібрали сміття і посадили квіти
біля каплиці та хрестів по Хресній дорозі, яка об лаштована жителями міста на цій
горі.
Панорама міста Бібрки з гори Щека .
8
9. Висаджування квітів по Хресній дорозі.
ІV зупинка – урочище «Піддубина».
4й маршрут проходив до урочища «Піддубина», яке розміщене між Бібркою
та Ланами. Знайшовши старе замулене джерело під горою, діти думали, що це вхід в
9
10. грот. Три дні ми розкопували та виносили намул і землю. Розкопавши ми побачили
величезні бетонні плити і переконалися, що це колись було гарно облаштоване
джерело. Вода почала прибувати, але дуже повільно, адже рівень ґрунтових вод в
цій місцевості за останні роки впав. На літо діти отримали завдання зібрати
матеріали коли і ким було збудоване це джерело.
Мандруючи маршрутами, юні екологи склали пісню на мелодію пісні гурту
«Тартак».
Влітку старшокласники зібрались,
В екологічну стежку згуртувались
Ми з природою стати маємо єдині,
Рідні ландшафти зберегти ми повинні.
Сонце кидає згори палаючим промінням,
Ми прощаємось з бетоном,
Ми прощаємось з камінням,
Ми йдемо туди, де природа нас чекає,
Де на схилах Гологір з невеликого струмочка
В’ється річечка Боберка – символ нашого містечка.
Де каплиця в соснині, де тумани в долині.
Тут місця історичні збереглися донині.
В обіймах природі, там де мало народу,
Там джерельная вода, недоторкана врода,
Там де листя зелене, там де трави духмяні,
Там де зорі вночі, там де зранку тумани.
Полями, ярами, шукаємо джерела,
Шукаємо джерела в занедбаному стані.
озирнемось довкола – душа розіллється,
Відчуваємо, як серце в грудях радісно б’ється.
І нам є чому радіти, бо ми Землі цієї діти.
10
11. Мало залишилось чистих дзеркальних джерел в нашій місцевості, сухішими і
строгішими стали стосунки між людиною і природою. На власному прикладі юні
екологи хочуть показати, що у повноводності і чистоті наших джерел – наша
культура, дзеркало нашого господарювання та відновити традиції дбайливого
ставлення наших предків до води – цієї найціннішої рідини.
Час заводити Голубу книгу на малі річки!
11
12. Звернення до громадськості м. Бібрки учасників екологічної
стежки «Джерело» Бібрської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Ми, школярі, усвідомлюючи всю глибину відповідальності за майбутнє рідної
землі, звертаємось до наших ровесників, старшого покоління, влади, усіх людей
доброї волі.
Ми не маємо права заплющувати очі на екологічні негаразди в нашому
містечку. Такі проблеми, як забруднення водойм, повітря, ґрунтів, вирубування
лісів, поява стихійних сміттєзвалищ, мають одне джерело – кризу духовності.
Духовність – це найвище досягнення людської душі, яка сьогодні отруєна та
спустошена. Без відродження духовності нації в її природному значенні, наша Земля
не має перспектив свого відродження.
Ось ті принципи, що диктує нам совість:
• Бережи середовище, у якому живуть всі види;
• Поверни природі борги у прийнятному для неї, натуральному вигляді і навчай
цьому нове покоління людей;
• Хазяйнуючи, не шкодь природі і тим самим собі;
• Земля – найбільша святиня роду людського, заради здоров’я і щастя
нинішнього та прийдешніх поколінь не оскверняймо її негідними помислами та
вчинками.
Зупинімось – останній є шанс:
Ця планета не тільки для нас!
12
13. Домашнє завдання:
1.
БІБРКА.
Це найменше за територією місто України. Перші
документальні згадки про ріку Боберку відносяться до 1211 року. Вважається, що
місто отримало свою назву від ріки, а ріка – від того, що на ній водилися бобри. На
такій точці зору стоять наші мовознавці. Так вважають історики. Символом Бібрки є
бобер з гілкою в зубах.
Але… на якій з рік не водилися бобри у давнину? То мало би бути їх більше в
Галичині. Може треба пошукати інше пояснення назви. В латинській мові дієслово „
vibrare ”
( читається
„ вібраре
)
означає „ приводити в рух, струшувати,
розмахувати, хвилювати (щось), іскритися, переливатися, мерехтіти, а також
звиватися, швидко крутитися ”. Якщо зважати на чергування звуків „б – в”, то від
цього дієслова можна творити назву ріки. Вона тече у широких долинах, особливо в
нижній течії, де колись творила широкі заплави-стави. Зрозуміло, що на рівнині
вона була мерехтливою, вода переливалася світлом на сонці. У верхній течії ріки
петляла по широкому руслі, крутилася немов змія. Лише в ХХ ст. русло було
випрямлене совєтською технікою.
Враховуючи, що на берегах ріки були датські поселення, можливу латинську
версію походження її назви можна взяти до уваги.
2.
ОПІЛЛЯ.
Назва походить від слова опілля – „ місцевість , вільна від
лісу ”. К.І. Геренчук писав: „ Мій інтерес до проблеми опілля виник на Зх. Україні,
де, з часів польських істориків і географів, закріпився термін
горбистим ландшафтом,де ніяких полів
опілля за лісовим і
в старину не було і не могло бути, де ї
тепер степінь лісистості перевищує 35%. Використовується версія про опілля, як
острови лесовидних суглинків, отже і відповідним їм ґрунтам більш багатих
гумусом, тому здавен добрих для землеробства. Чому Опілля завжди є сусідами
якщо не з столичними, то, в усякому разі, з торгівельними містами? Не тому, що
цим містам були потрібні опілля, як
сільськогосподарські і продовольчі
хінтерланди? Чи не було обов’язковою умовою при виборі місця для закладення
13
14. града наявність доброго поля для вирощування хліба і вигодовування худоби;
поля, які мали порівняно кращі для цієї мети землі: менш облісені, більш урожайні,
але не обов’язково чорноземні…А може і не весь час поле було
рівнозначне
опіллю? ”
3.
ПІДДУБИНА. Корінь цього топоніма дуб. Дуб – це велике дерево з
кряжистими вітами викликає враження могутності і сили. Наші предки вважали
дуб священним деревом бога грому і блискавки Перуна. В дубових гаях-дібровах
справлялись язичні обряди, приносили жертви богам. На майдані під шатром дуба
проводились народні віча, князівські ради, суди. Вінки з дубових віток одягали на
шию переможцям і героям. Старих дубів не рубали через страх, що це принесе
нещастя. Все це викликало в наших предків фантастичні образи: уявлення про це
дерево.
4.
НАОБШИР.
Назва має корінь обшир, що означає велика ділянка,
простір. Префікс на- вказує на характер місця де розташоване урочище.
14
