1. Закон Кулонa— один з основних законів електростатики, який визначає величину та напрямок
силивзаємодії між двома нерухомими[1]
точковими зарядами. Експериментально з задовільною
точністю закон вперше встановив Генрі Кавендіш у 1773. Він використовував метод
сферичного конденсатора, але не опублікував своїх результатів. У 1785 році закон був
встановлений Шарлем Кулоном за допомогою спеціальних крутильних терезів[2]
.
Зміст
Визначення
Електростатична сила взаємодії F12 двох точкових нерухомих зарядів q1 та
q2 у вакуумі прямо пропорційна добутку абсолютних значень зарядів і обернено
пропорційна квадрату відстані r12 між ними.
,
у векторній формі:
,
Сила взаємодії направлена вздовж прямої, що з'єднує заряди, причому
однойменні заряди відштовхуються, а різнойменні притягуються. Сили, що
визначаються законом Кулона адитивні.
Для виконання сформульованого закону необхідно, щоб виконувалися такі умови:
1. Точковість зарядів — відстань між зарядженими тілами має бути набагато
більшою від розмірів тіл.
2. Нерухомість зарядів. У протилежному випадку потрібно
враховувати магнітне поле заряду, що рухається[1]
.
3. Закон сформульовано для зарядів у вакуумі.
Електростатична стала
Коефіцієнт пропорційності k має назву електростатичної сталої. Він залежить від
вибору одиниць вимірювання. Так, у Міжнародній системі одиниць (СІ)
8,987742438·109
Н·м2
·Кл-2
,
де - електрична стала[3]
. Закон Кулона має вигляд:
.
Упродовж тривалого часу основною системою одиниць вимірювання була
система СГС. Чимало класичної фізичної літератури написано з

2. використанням одного з різновидів системи СГС - гаусової системи
одиниць. У ній одиниця заряду обрана таким чином, що k=1, і закон Кулона
набирає вигляду:
.
Аналогічний вигляд закон Кулона має і в атомній системі одиниць, що
використовується для в атомній фізиці та
для квантовохімічних розрахунків.
Закон Кулона в середовищі
У середовищі сила взаємодії між зарядами зменшується завдяки
явищу поляризації. Для однорідного ізотропного середовища це
зменшення пропорційне певній характерній для цього середовища
величині, яку називають діелектричною сталою або діелектричною
проникністю і зазвичай позначають . Кулонівська сила в системі СІ
має вигляд
.
Діелектрична стала повітря дуже близька до одиниці, тому в повітрі
можна використовувати з достатньою точністю формулу для
вакууму.
Історія відкриття
Здогадки про те, що взаємодія між електризованими тілами
підкоряється тому ж закону оберененої пропорційності квадрату
відстані, що й тяжіння, неодноразово висловлювалися
дослідниками в середині 18 ст. На початку 1770-их її
експериментально відкрив Генрі Кавендіш, однак своїх результатів
не опублікував, і про них стало відомо тільки в кінці 19 ст. після
вивчення й публікації його архівів. Шарль Кулон опублікував закон
1785 року в двох мемуарах, представлених на розгляд Французької
академії наук[2]
. 1835 року Карл Гаус опублікував виведену на
основі закону Кулона, теорему Гауса. У вигляді теореми Гауса
закон Кулона входить до основних рівнянь електродинаміки.
Перевірка закону
Для макроскопічних відстаней при експериментах в земних умовах,
що були проведені за методом Кавендіша, доведено що показник
степеня r в законі Кулона не може відрізнятися від 2 більш ніж на
6·10−16
. Із експериментів з розсіяння альфа-частинок виходить, що

3. закон Кулона не порушується до відстаней 10−14
м. Але з іншого
боку, для опису взаємодії заряджених частинок на таких відстанях
поняття, за допомогою яких формулюється закон
(поняття сили, положення), втрачають сенс. У цій області
просторових масштабів діють закони квантової механіки.
Закон Кулона можна вважати одним з наслідків квантової
електродинаміки, в рамках якої взаємодія заряджених часток
зумовлена обміном віртуальнимифотонами. Внаслідок цього,
експерименти з перевірки висновків квантової
електродинаміки можна вважати дослідами з перевірки закону
Кулона. Так, експерименти
з анігіляції електронів та позитронів свідчать, що відхилення від
законів квантової електродинаміки не спостерігаються до відстаней
10−18
м.
Див. також
• Теорема Гауса
• Сила Лоренца
Джерела
• Гончаренко С. У. Фізика: Основні закони і формули.. — К.:
Либідь, 1996. — 47 с.
• Кучерук І. М., Горбачук І. Т., Луцик П. П. Електрика і
магнетизм // Загальний курс фізики. — К.: Техніка, 2006. — Т. 2.
— 456 с.
• Фріш С. Е., Тіморєва А. В. Електричні і електромагнітні явища //
Курс загальної фізики. — К.: Радянська школа, 1953. — Т. 2. —
496 с.
• Физическая энциклопедия / Под ред. А. М. Прохорова. — М.:
Советская энциклопедия, 1990. — Т. 2. — 703 с.
• Сивухин Д. В. Электричество // Общий курс физики. — М.:
Физматлит, 2009. — Т. 3. — 656 с.
Виноски
1. ↑ Перейти до:а б
Закон Кулона можна наближено застосовувати й
для рухомих зарядів, якщо їхні швидкості набагато менші
від швидкості світла

4. 2. ↑ Перейти до:а б
У -- Coulomb (1785a) "Premier mémoire sur
l’électricité et le magnétisme," Histoire de l’Académie Royale des
Sciences, pages 569-577 -- Кулон вивчав сили відштовхування
однойменних зарядів:
Page 574 : Il résulte donc de ces trois essais, que l'action répulsive
que les deux balles électrifées de la même nature d'électricité
exercent l'une sur l'autre, suit la raison inverse du carré des
distances.
Переклад : Тож, з цих трьох дослідів слідує, що сила
відштовхування між двома електризованими кулями,
зарядженми електрикою одної природи, слідує закону
оберненої пропорційності до квадрату відстані..
У -- Coulomb (1785b) "Second mémoire sur l’électricité et le
magnétisme," Histoire de l’Académie Royale des Sciences, pages
578-611. -- Кулон показав, що тіла із протилежними зарядами
притягаються із силою оберенено-пропорційною відстані.
3. Вгору↑ Вибір такої відносно складної формули зумовлений тим,
що в Міжнародній системі базовою одиницею обрано не
електричний заряд, а одиницю сили електричного струму ампер,
а основні рівняння електродинаміки записані без множника .