Потреба в освітідля народу
така ж природна, як потреба
дихати.
Л. Н. Толстой.
3.
Освіта відіграє великуроль у житті людини. А
якість освіти залежить, в першу чергу, від
системи її фінансування, яка має певні
особливості у різних країнах світу.
У країнах ЄСможна виділити три
принципові моделі реалізації
освітніх завдань:
• централізована (освітні завдання
реалізуються державою);
• децентралізована (освітні завдання
реалізуються місцевим самоврядуванням);
• модель, в якій освітні завдання делеговано
безпосередньо школам.
6.
Централізована модель управління
освітою
Значною мірою усталена у Франції, Італії, Австрії,
Греції, Португалії, Іспанії.
Більшість рішень щодо навчальних програм,
працевлаштування вчителів, оплати їхньої праці,
характеру і способу занять приймаються на рівні
держави.
На місцевому рівні приймаються рішення щодо
облаштування шкільних об`єктів та інвестиційних
видатків у школах.
7.
Децентралізована модель
Передачабільшої частини освітніх завдань
місцевому самоврядуванню є одним із основних
принципів устрою в державах ЄС.
Ця модель грунтується на переконанні, що члени
місцевих громад – батьки, вчителі, платники
податків – краще розуміюсь освітні потреби
дітей у школах. Згідно з цим принципом, школи
організовуються відповідно до місцевих
вподобань і потреб, а гроші витрачаються
найбільш ефективно.
8.
Децентралізована модель зпосиленою
автономією шкіл
Нідерланди – єдина країна в ЄС, у якій майже всі
рішення щодо управління персоналом, організації
навчання, структур шкільної мережі і використання
ресурсів приймаються на рівні школи.
Делегування повноважень школам не звільняє
органи самоврядування від відповідальності за
реалізовані школами освітні завдання. У будь-який
момент відповідальний орган місцевого
самоврядування може відкликати надані школам
повноваження.
9.
Три основні способифінансування
освітніх завдань:
• кошти передаються з центрального рівня
безпосередньо школам;
• кошти передаються до органів
самоврядування на підставі системи
коефіцієнтів;
• кошти передаються до органів
самоврядування на підставі системи
коефіцієнтів, а потім розподіляються між
школами за визначеними правилами.
10.
Франція
Фінансування реалізаціїосвітніх завдань
розподіляють між собою держава і
територіальне самоврядування.
Органи влади – споруджують,
утримують і ремонтують шкільні
об`єкти; утримують допоміжний
персонал і адміністрацію школи.
Держава – фінансує зарплату і робочий
час вчителів, програму шкільного
навчання.
11.
Іспанія
• Освітана 80% фінансується за рахунок
публічних коштів. Решта 20% надходить від
батьків та приватних інституцій.
• Підставою для передання школам
фінансових коштів є бюджет, який щороку
складається школами. За підготовку
шкільного бюджету відповідає директор
школи, а затверджує – шкільна рада.
12.
Навчання в публічнихіспанських школах
безкоштовне, однак батьки сплачують за
підручники, транспорт і харчування. Через
добровільні внески до Батьківського комітету
батьки можуть придбати додаткове шкільне
обладнання чи оплатити позаурочні заняття.
13.
Англія
Застосовуються такзвані однорідні стандарти
витрат – певні суми, приписані до учня,
залежно від типу школи і її розташування. У
громадах з невигідною шкільною мережею і
меншим середнім наповненням класу
виділена сума з розрахунку на одного учня є
відповідно більшою.
14.
Болгарія і Данія
• Фінансові кошти передаються кожній громаді з
центрального бюджету. Їх розмір залежить від
типу навчального закладу: дошкільні заклади,
загальноосвітні школи, професійні, художні
училища.
• Із загальної суми державного бюджету 80%
передається школам пропорційно до кількості
учнів. Решта 20% може бути розподілена
органами самоврядування на підставі власної
формули.
15.
Освітній ваучер –альтернатива чинним
системам фінансування шкіл, яка полягає у
нарахуванні самоврядуванням чи урядом
субвенцій або грантів.
Субвенція – форма грошової допомоги
місцевим бюджетам із державного, яка
призначена для конкретно визначеної
цілі/цілей.
Грант — грошові або інші засоби, що
передаються школам для первних цілей,
передбачених грантодавцем. Гранти
надаються безкоштовно і без повернення.
16.
Переваги
Завдяки освітньомуваучеру школи повинні
стати незалежними від політики. Їхні
бюджети визначаються не політиками, а
батьками. Батьки, обираючи конкретну школу
для навчання своїх дітей, перечислюють
ваучери на її утримання. У такій системі доля
школи залежить від кількості учнів, що у ній
навчаються.
17.
Недоліки
Фінансування освітиза допомогою освітнього
ваучера викликає критику у США. Школа, в
якій навчається більше учнів, фінансується
більше, тому ваучерна система призвела до
поділу шкіл на кращі і гірші, а також до
нерівномірної кількості учнів у школах.
18.
Інші види фінансування
(позабюджетні кошти)
• Благодійні внески
• Спонсорські допомоги
• Доходи від здавання в оренду шкільних
приміщень
• Право розпоряджатись ними має місцева
громада або директор школи.
Конституція України таЗакон України
про середню освіту визначають:
«Держава забезпечує доступність та
безоплатність здобуття повної загальної
середньої освіти у державних та комунальних
навчальних закладах»
21.
Бюджет школи -матеріальна база для
організації педагогічного процесу. Кошторис
(регулюючий документ на витрату коштів) на
утримання школи складаються директором
школи і затверджуються вищестоящими
органами народної освіти.
Власні доходи –кошти від надання
платних послуг, кошти від реалізації
власної продукціі і орендна плата.
24.
Власні доходи
Платні
послуги
Орендна
плата
Кошти від
реалізації
власної
продукції
25.
При формуванні шкільногобюджету
враховуєтьтся:
а) виробничий план – число учнів і класів;
б) штат вчителів і співробітників;
в) затверджені посадові оклади вчителів
(відповідно до тарифікації) та інших
працівників школи;
г) розмір асигнувань на капітальний ремонт
школи;
д) розміри основних витрат за окремими
статтями бюджету, в тому числі господарські.
26.
Висновок
Порівнюючи системушкільного фінансування
країн ЄС і України, можна дійти висновку, що
український комплект законодавчих та
нормативно-правових актів щодо діяльності
загальноосвітніх навчальних закладів
створювався у 90-ті роки, частково застарів,
містить протиріччя і потребує нової редакції.
27.
У законодавчу базуосвіти не закладені
принципи державно-громадського або
громадсько-державного управління освітою,
як це реалізовано у країнах ЄС.
Домінує командно-адміністративна
багатоярусна «піраміда» управління
шкільною освітою з елементами
громадського самоврядування.
Відсутні дієві механізми реалізації
громадського самоврядування через
регіональні конференції та з`їзди.
28.
Органи управління освітоюне надали ВНЗ
статусу реальної юридичної особи, хоча
законодавством це передбачено. Тому
фактично нормативно-правовий статус школи
на цей час є невизначеним.
З точки зору Цивільного кодексу України,
найближчим варіантом вирішення цієї
проблеми є формування «відокремленого
структурного підрозділу відповідного органу
управління освітою».