1. ПІДГОТУВАЛА УЧЕНИЦЯ
11-В КЛАСУ
ЧЕРКАСЬКОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ
ШКОЛИ І-ІІІ СТУПЕНІВ №33
ІМ.ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА
БОНДАРЄВА АНТОНІНА

2. П'ята й найбільша планета Сонячної
системи.Відстань Юпітера від Сонця змінюється в
межах від 4,95 до 5,45 а. о.(740–814 млн км), середня
відстань 5,203 а. о. (778 млн км). Разом
із Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікують
як газового гіганта.

3. Планета була відома людям з
глибокої давнини, що знайшло своє
відображення в міфології і
релігійних віруваннях різних
культур: месопотамської, вавилонс
ької, грецької та інших. Сучасна
назва Юпітера походить від імені
давньоримського верховного бога-
громовержця.

4. Атмосфера Юпітера воднево-гелієва (співвідношення цих газів
за обсягом: 89% водню й 11% гелію). Уся видима поверхня
Юпітера — щільні хмари, розташовані на висоті близько 1000 км
над «поверхнею», де газоподібний стан змінюється на рідкий і
утворює численні шари жовто-коричневих, червоних і
блакитнуватих відтінків.

5. Низка атмосферних явищ
на Юпітері — такі
як шторми, блискавки, по
лярні сяйва, — мають
масштаби, що на порядки
перевершують земні.
Примітним утворенням в
атмосфері є Велика
червона пляма —
велетенський
шторм, відомий ще з XVII
століття. Хімічний склад
Юпітера подібний до
сонячного.

6. Велика Червона Пляма —
овальне утворення зі змінними
розмірами, розташоване в
південній тропічній зоні.
Насправді це довготривалий
вільний вихор (антициклон) в
атмосфері Юпітера, що робить
повний оберт за 6 земних діб і
що характеризується, як і світлі
зони, що сходять плинами в
атмосфері.

7. У наш час «пляма» має розміри 15х30 тис. км, а сто
років тому спостерігачі відзначали в 2 рази більші
розміри. Іноді вона буває не дуже чітко видимою.

8. Та поки що не можна з упевненістю сказати, які
процеси відбуваються в атмосфері Юпітера й
наскільки сильно вони впливають на хімічний
склад — як у внутрішніх областях, так і в зовнішніх
шарах.

9. Також Юпітер випромінює
(здебільшого в інфрачервоній
ділянці спектра) на 60% більше
енергії, ніж отримує від
Сонця.Енергія виділяється за
рахунок гравітаційного
стиснення планети, внаслідок
чого розмір Юпітера
зменшується приблизно на 2 см
за рік.

10. Випромінювання Юпітера в гамма-діапазоні
пов'язано з полярними сяйвами, а також із
випромінюванням диска.
Вперше зареєстровано у 1979 році космічною
обсерваторією імені Ейнштейна.

11. Гамма-випромінювання, не пов'язане з полярним
сяйвом, вперше було виявлено при спостереженнях
на ROSAT 1997 року.
Спостереження космічної обсерваторії XMM-
Newton показали, що випромінювання диска в
гамма-спектрі — це відбите сонячне рентгенівське

12. Юпітер — найпотужніше (після Сонця) радіоджерело
Сонячної системи в дециметровому — метровому
діапазонах довжин хвиль. Радіовипромінювання має
спорадичний характер і в максимумі сплеску досягає
106 янських.
Радіовипромінювання Юпітера
в міліметровому — коротко
сантиметровому діапазонах
має суто тепловий
характер, хоча відповідна
температура дещо вища
рівноважної, що означає потік
тепла з надр.

13. Космічний апарат «Вояджер 1» у березні 1979 року
вперше сфотографував систему слабких
кілець, шириною близько 1000 км і товщиною не більш
30 км, що обертаються навколо Юпітера на відстані
57 000 км від хмарного покриву планети.

14. На відміну від кілець Сатурна, кільця Юпітера темні і,
ймовірно, складаються з дуже невеликих твердих
часток метеорної природи.

15. Кільця непостійні,а отже, вони мають постійно
поповнюватися. Невеликі супутники Метис і
Адрастея, чиї орбіти лежать у межах кілець, —
очевидні джерела таких поповнень. З Землі кільця
Юпітера можуть бути помічені при спостереженні
тільки в ІЧ-діапазоні.

16. Юпітер має величезне магнітне поле, що
складається з двох компонетних полів: дипольного
(як поле Землі), і недипольного. Напруженість
магнітного поля на поверхні планети 10—
15 ерстед, тобто в 20 разів більше, ніж на Землі.

17. Магнітне поле захоплює сонячний вітер, утворюючи
на відстані 177 000 км від планети радіаційний
пояс, приблизно в 10 разів потужніший земного. Він
розташований між кільцем Юпітера й найвищими
шарами атмосфери.

18. За даними на березень 2012-го року навколо Юпітера
обертаються 66 супутників, завжди звернених до
нього одним боком (внаслідок припливних
сил). Чотири найближчих до планети
супутника Адрастея, Метида, Амальтея і Теба.

19. Джерела інформації
• http://uk.wikipedia.org
• Астрономія 11 клас. (М.П.Пришляк)
• Атлас Космосу (Джек Челлонер)
• http://www.lnu.edu.ua/faculty/geology/phis_geo