2. Основніхарактеристики Планетиземноїгрупи–Меркурій, Венера, Земля та Марс Планетиземноїгрупимаютьвисокугустину та складаютьсяпереважно з силікатів та металізованогозаліза (на відмінувідгазовихгігантів та льодовихкарликових планет, об’єктів пояса Койпера та хмари Оорта). Найбільша планета земноїгрупи — Земля, більшеніж у 14 разівуступає в масінайменшому газовому гіганту — Урану, але при цьому у 400 разівмасивнішанайбільшогооб’єкта поясу Койпера. Планетиземноїгрупискладаютьсяпереважно з кисню, кремнію, заліза, магнію, алюмінію та іншихважкихелементів. Всіпланетиземноїгрупимаютьнаступнубудову: у центріпланетизалізне ядро з невеликою кількістюнікелю. мантіяскладається з силікатів кора, яка виникла через частковеплавленнямантіїскладаєтьсятакож з силікатнихпорід. З поміж планет земноїгрупитільки у Меркуріянемає кори, оскільки вона буларозбита в результатіметеоритнихбомбардувань. Земля відрізняєтьсявідінших планет групинаявністювеликоїкількостігранітів у корі. Двіпланетиземноїгрупи (Земля та Марс) маютьсупутники і жодназівсіхчотирьох планет групи не маєкілець.
3. Меркурiй Мерку́рій — найближчадо Сонця велика планета Сонячноїсистеми. Найдавнішісвідченняспостереження за Меркуріємможназнайти в шумерськихклинописних текстах, датованихтретімтисячоліттям до н. е. Планету названо на честь римського бога Меркурія, аналога грецького Гермеса та ВавилонськогоНабу. Древні греки часівГесіода назвали Меркурій «Στίλβων» (Стилбон, блискучий). До V століття до н. е. греки вважали, щоМеркурій, видимий на вечірньому та раннішньомунебі — два різнихоб'єкти. В СтародавнійІндіїМеркурійназивали Будда (बुध) та Рогінея. В китайській, японській, в'єтнамській та корейськихмовахМеркурійназиваєтьсяВодяназірка МасаМеркуріядорівнює 3,31·1023 кг, щоприблизно в 18 разівменше за масуЗемлі. Середнягустинаблизька до земної і складає 5,44 г/см Як найближча до Сонця планета, Меркурійодержуєвід центрального світилазначнобільшуенергію, ніж, наприклад, Земля (у середньому в 10 разів). Через витягнутостіорбітипотікенергіївідСонцяваріюєтьсяприблизно в два рази. Велика тривалість дня і ночіпризводить до того, щояскравітемператури (щовимірюються по інфрачервономувипромінюваннювідповідно до закону теплового випромінювання Планка) на «денній» і на «нічній» сторонах поверхніМеркурія при середнійвідстанівідСонцяможутьзмінюватисяприблизновід 600 ДО до 100 ДО. Але вже на глибинідекількохдесятківсантиметрівзначнихколиваньтемпературинемає, що є наслідкомдуженизькоїтеплопровідностіпорід. Над поверхнеюМеркурія є слідидужерозрідженоїатмосфери, щомістить, крімгелію, такожводень, вуглекислий газ, вуглець, кисень і благородні гази (аргон, неон). БлизькістьСонцязумовлюєсуттєвийвплив на Меркурійсонячноговітру. Завдякиційблизькостізначним є і приливнийвпливСонця на Меркурій, що повинно призводити до виникнення над поверхнеюпланетиелектричного поля, напруженістьякогоможе бути приблизновдвічібільшою, ніж у «поля ясної погоди» над поверхнеюЗемлі, і відрізняєтьсявідостанньогопорівняноюстабільністю.
4. ВЕНЕРА Вене́ра — друга за відстаннювідСонця планета, майже такого ж розміру, як Земля. ОрбітаВенериближча до кола, ніж у будь-якоїіншоїпланетиСонячноїсистеми. Їїексцентриситет становить всьоголише 0,0068. Іноді Венера підходить до Землі на відстань, меншу 40 млн. км. Венера обертається в зворотномунапрямку до обертанняСонця, на відмінувідЗемлі та інших планет. СидеричнийперіодобертанняВенеринавколоосі (зорянадоба) становить 243,0183 земноїдоби. Про те, що у Венери є атмосфера, стало відомо 1761 p., відкриття належало М.В.Ломоносову, якийспостерігавпроходженняпланети перед диском Сонця. ГустинаатмосфериВенери в 35 разівбільша за земну. Тиск на поверхніпланетискладаєблизько 95 атмосфер! Складаєтьсяця атмосфера, в основному, з вуглекислого газу з домішками азоту і кисню. Вуглекислий газ, пропускаючисонячніпромені, дозволяєповерхнінагріватися, але поглинаєінфрачервоневипромінюваннярозігрітоїповерхні, що є причиною парникового ефекту. Через це температура на поверхніВенеринабагатовища за земну. З аналізузображеньвизначилисяосновнірисигеологіїпланети. Буловстановлено, що в зонізйомкинайбільшпоширенірівнинидекількохтипів, утворенінашаруваннямивулканічних лав. Морфологіялавовихпотоків у сполученні з результатами визначенняхімічного складу в місцях посадки космічнихапаратівсерії «Венера» — «Вега» свідчать про те, щоце — базальтовілави, широко розповсюджені на Землі, Місяці, і, мабуть, на Меркурії й Марсі. У межах цихрівнинспостерігаютьсяспецифічнікільцевівулканотектонічніструктури поперечником у сотнікілометрів, що одержали назву «вінців». Середрівнинзнаходяться «острови» і «континенти» сильно пересіченоїмісцевості, не типової для інших планет. Структурниймалюноктакоїповерхні, зумовленийперетинаннямичисленнихтектонічнихрозламів, нагадує вид черепичноїпокрівлі, а тому місцевістьцього типу одержала назву «тессера», щогрецькоюозначає «черепиця». Буловстановлено, щоендогеннігеологічніпроцеси — базальтовийвулканізм і розломнатектоніка — панують над екзогеннимипроцесами. Hе виявленоніякихнаслідківдіяльностірідкої води на планеті. Цеобставина й деякіособливостірозподілуударнихкратерів за розміром показали, щоумови, близькі до сучасних, були на Венеріпротягомусьогопростеженого в глиб часу проміжкугеологічноїісторіїпланети.
5. ЗЕМЛЯ Земля — цетретявідСонця планета Сонячноїсистеми, єдина планета, на якійвідомежиття, домівкалюдства. Земля обертаєтьсянавколозірки по еліптичнійорбіті (дужеблизької до кругової) ізсередньоюшвидкістю 29765 м/с на середнійвідстані 149.6 млн. км за періодрівний 365.24 доби. Земля маєсупутник — Місяць, щообертаєтьсянавколоЗемлі на середнійвідстані 384400 км. Нахилземноїосі до площиниекліптикискладає 66033`22``. Періодобертанняпланетинавколосвоєїосі 23 год 56 хв 4.1 сек. Обертаннянавколосвоєїосівикликаєзміну дня і ночі, а нахилосі і обертаннянавколоСонця — змінупір року. Внутрішнє ядро, за припущенням, маєдіаметр 2600 км і складається з чистого залізачинікелю, зовнішнє ядро товщиною 2250 км ізрозплавленогозалізаабонікелю, мантіяблизько 2900 км товщиноюскладаєтьсяпереважно з твердихгірськихпорід, відділенавідземної кори поверхнеюМохоровича. Кора і самийверхній шар мантіїутворюють 12 основнихрухомих плато, деякі з них несутьконтиненти. Плато постійноповільнорухаються, цейрухназиваєтьсятектонічним дрейфом. УтворенняЗемлі і початковийетапїїрозвитку (тривалістюприблизно 1,2 млрд. років) належать до догеологічноїісторії. Абсолютнийвікнайдревнішихгірськихпорідскладаєпонад 3,5 млрд. років і, починаючи з цього моменту, ведевідлікгеологічнаісторіяЗемлі, яка поділяється на два нерівнихетапи: докембрій, щозаймаєприблизно 5/6 усьогогеологічноголіточислення (близько 3 млрд. років), і фанерозой, щоохоплюєостанні 570 млн. років. Близько 3-3,5 млрд. років тому в результатізакономірноїеволюціїматерії на Землівиникложиття, почавсярозвитокбіосфери — сукупностівсіхживихорганізмів (так звана жива речовинаЗемлі), яка суттєвовплинула на розвитокатмосфери, гідросфери й геосфери (принаймні в частиніосадовоїоболонки). Новий фактор, щосправляємогутнійвплив на біосферу та навіть геосферу — діяльністьлюдства, щоз'явилося на Земліпісляпояви (в результатіеволюції) людинименшніж 3 млн. років тому (єдностіщододатування не досягнуто й деякідослідникивважають — 7 млн. років тому). Відповідно, у процесірозвиткубіосферивиділяютьутворення й подальшийрозвитокноосфери.
6. Місяць(супутникземлi) Місяцьпривертавувагу людей з доісторичнихчасів. Цедругийнайяскравішийоб'єкт на небіпісляСонця. ОскількиМісяцьобертається по орбітінавколоЗемлі з періодом в один місяць, кут між Землею, Місяцем і Сонцемзмінюється; ми спостерігаємоцеявище як цикл місячних фаз. Період часу міжпослідовниминовимимісяцями становить 29,5 днів (709 годин). ХочаМісяць і обертаєтьсянавколосвоєїосі, вінзавждизвернений до Землі одним і тим же боком. Річ у тім, щоМісяцьробить один обертнавколосвоєїосі за той самий час (27,3 діб), що й один обертнавколоЗемлі. А оскількинапрямобохобертаньзбігається, йогопротилежнийбік з Земліпобачитинеможливо. Проте, оскількиобертанняМісяцянавколоЗемлі по еліптичнійорбітівідбуваєтьсянерівномірно, з Земліможнаспостерігати 59% місячноїповерхні. Гравітаційнісилиміж Землею і Місяцемвикликаютьдеякіцікавіефекти. Найвідоміший з них — морськіприпливи і відливи. ГравітаційнетяжінняМісяцясильніше на тому боціЗемлі, яка звернена до Місяця, і слабше на протилежномубоці. Тому поверхняЗемлі, і особливо океани, витягуються в напрямку до Місяці. Якби ми подивилися на Землю збоку, ми побачили б двіопуклості, і обидві вони спрямовані у бікМісяця, але перебувають на протилежних сторонах Землі. Цейефектнабагатосильніший в океанськійводі, ніж у твердійкорі, тожопуклість води більша. А позаяк Земля обертаєтьсянабагатошвидше, ніжМісяцьпереміщується за своєюорбітою, переміщенняопуклостейнавколоЗемлі раз за день даєдвівищих точки припливу у день.
7. марс Марс — планета земного типу з розрідженою атмосферою. На Марсі є метеоритнікратери як на Місяці, вулкани, долини та пустелі, подібні до земних. Тут розташована гора Олімп, найвищавідома гора в Сонячнійсистемі та Долина Маринера, найбільшийканьйон. На додаток до географічнихособливостей, періодобертання Марса і сезонні цикли такожподібні до земних. Орбіта Марса розташованаприблизно в 1,5 рази далівідСонцяніж Земля. Через відносновидовженуорбіту, відстаньміж Марсом і Сонцемзмінюєтьсявід 207 млн. км у перигелії до 250 млн. км в афелії. Рік на Марсітриває 687 днів, щомайжевдвічібільшеніжземний. Марс обертаєтьсянавколосвоєїосі з періодом 24 години 37 хвилин, щолишетрохидовшеніж на Землі. На Марсітакожспостерігаєтьсязмінапір року, тривалістьякихмайжевдвічібільша. Через еліптичнуорбітусезони в північній і південнійпівкулімаютьрізнутривалість: літо в північнійпівкуліпродовжується 177 марсіанськихдіб, а в південнійвоно на 21 день коротше й тепліше на 20 градусів, ніжліто в північнійпівкулі. Орбіти Марса і Землі практично лежать в однійплощині (кут між ними складає 2 градуси). Вісьобертання Марса нахилена на кут 25,2 градусивід перпендикуляра до площиниорбіти і спрямована в Сузір'я Лебедя. Через кожні 780 днів Земля і Марс виявляються на мінімальнійвідстані одна відодної, щозмінюєтьсявід 56 до 101 млн. км. Такізближення планет називаютьпротистояннями. Якщо ж відстаньменша 60 млн. км, то їхназивають великими. Великіпротистоянняспостерігаються через кожні 15-17 років.
