1. 2.1 Геологічна будова Марсу
2.2 Температурний режим та
атмосфера на Марсі
2.3 Рельєф Марсу
2.4 Сучасна карта Марсу
2.5 Супутники Марсу
3.1 Вода на Марсі
3.2 Долина Маринера та
льодові утворення
3.3 Найбільші області Марсу
3. Марс — планета земного типу з розрідженою
атмосферою. Це невелика планета, більша ніж
Плутон і Меркурій, і трохи більша, ніж
половина
розміру
Землі.
Марс
має
екваторіальний радіус 3 396 км і середній
полярний радіус 3 379 км.
Маса Марсу складає 6 418 × 10²³ кг, що вдесятеро
менше за масу Землі, а його прискорення вільного
падіння 3,72 метрів за секунду на поверхні означає,
що об'єкти на Марсі важать тільки третину своєї
ваги на Земній поверхні.
На Марсі є метеоритні кратери як на Місяці,
вулкани, долини та пустелі, подібні до земних. Тут
розташована гора Олімп, найвища відома гора в
Сонячній Системі та Долина Маринера, найбільший
каньйон.
Через криваво-червоний колір його іноді
називають Червоною планетою. Марс довго
асоціювали з війною, і тому його назвали на честь
римського бога війни. У планети є два супутники,
Фобос і Деймос, які були названі на честь двох синів
Ареса і Афродіти (римські копії Марс і Венера
відповідно).
4. Орбіта Марса розташована приблизно в 1,5 рази далі
від Сонця ніж Земля. Через відносно видовжену орбіту,
відстань між Марсом і Сонцем змінюється від 207 млн. км
у перигелії до 250 млн. км в афелії. Рік на Марсі триває
687 днів, що майже вдвічі більше ніж земний. Марс
обертається навколо своєї осі кожні 24 години 37 хвилин,
що лише трохи довше ніж на Землі.
На Марсі також спостерігається зміна пір року,
тривалість яких майже вдвічі більша. Через еліптичну
орбіту сезони в північній і південній півкулі мають різну
тривалість: літо в північній півкулі продовжується 177
марсіанських діб, а в південній вона на 21 день коротше й
тепліше на 20 градусів, ніж літо в північній півкулі.
Орбіти Марса і Землі практично лежать в одній
площині (кут між ними складає 2 градуси). Вісь
обертання Марса нахилена на кут 25,2 градуси від
перпендикуляра до площини орбіти і спрямована в
Сузір'я Лебедя.
Через кожні 780 днів Земля і Марс виявляються на
мінімальній відстані одна від одної, що змінюється від
56 до 101 млн. км. Такі зближення планет називають
протистояннями. Якщо ж відстань менша 60 млн. км,
то їх називають великими. Великі протистояння
спостерігаються через кожні 15-17 років.
6. Згідно з орбітальними спостереженнями й
експертизою марсіанських метеоритів, поверхня
Марса складається в основному з базальту. Деякі
докази свідчать, що частина поверхні Марса багатша
на кварц ніж типовий базальт. Більша частина
поверхні покрита ферумом оксидом(III).
Марсіанські породи представлені уламковими
пористими породами та еоловими пісками. Густина
марсіанських порід на піщаних рівнинах — 1-1,6; на
скелястих рівнинах — 1,8 (на Місяці, для порівняння,
відповідно: 1-1,3 та 1,5-2,1). Розмір частинок на
поверхні планети: 10-100 мкм — від 60 % (піщані
рівнини) до 30 % (скелясті рівнини), 100—2000 мкм.
— відповідно від 10 % до 30 %. Основні компоненти
марсіанських порід: — залізо (в деяких пробах до 14
%), кальцій, алюміній, кремній, сірка. Є також
стронцій, цирконій, рубідій, титан. Ґрунт Марсу за
наявними даними, представлений сумішшю силікатів
та мінералів класу оксидів зі значним вмістом
сульфатів (можливо, гідратованих). Сірка, очевидно,
присутня в сульфатах. Велика кількість
червоного пилу з діаметром часточок близько 1 мкм надає поверхні планети
червонястого відтінку. Характерна особливість поверхні Марсу — наявність кріосфери
— льоду Н2О в полярних шапках та в ґрунті.
7. Сучасні дані з марсіанських порід свідчать про
існування на Марсі хімічно диференційованої кори,
аналогічної земній корі.
У центрі Марса розташоване ядро, діаметром
близько 2 9680 кілометрів, яке складається в
основному із заліза із близько 14-17 % вмістом сірки.
Це залізне ядро перебуває в рідкому стані, і має вдвічі
більшу концентрацію легких елементів ніж у ядрі
Землі. Ядро оточує мантія із силікатів, яка cформувала
багато тектонічних і вулканічних особливостей на
планеті. Середня товщина кори планети близько 50 км,
максимальна товщина — 125 км.
Геологічну історію Марса можна розбити на
багато епох, але три найголовніші з них:
• Нойанська епоха (названа в честь Ноя; 3,8-3,5
мільярдів років назад): Сформувались найстаріші
існуючі об'єкти на поверхні Марсу.
• Гесперійська епоха (3,5-1,8 мільярдів років
назад): У цю епоху сформувалися рівнини з лави.
• Амазонська епоха (1,8 мільярдів років назад
до теперішнього часу): Сформувалася гора Олімп
разом з іншими вулканічними об'єктами на Марсі.
8. Через більшу віддаленість від Сонця Марс
одержує лише 43 % тієї енергії, що одержує
Земля. Середньорічна температура там −60° С.
Протягом
доби
температура
поверхні
змінюється істотно. У південній півкулі на
широті 50 градусів температура в середині
осені змінюється від −18 градусів (опівдні) до
−63 градусів (увечері). Однак, на глибині 25 м
під поверхнею температура практично постійна −60° С протягом доби і не залежить від
сезону. Максимальні значення температури поверхні не перевищують декількох
градусів вище 0, а мінімальні значення зареєстровані на північній полярній шапці −
мінус 138 °C.
Атмосфера Марса достатньо розріджена. Атмосферний тиск
на поверхні змінюється від близько 0,3 мбар на горі Олімп до
понад 12 мбар, із середнім тиском на поверхні близько 6,1 мбар.
Це у 160 разів менше від середнього тиску на рівні моря нашої
планети (1 бар). Висота атмосфери складає близько 11 км, що
вища ніж Земна (6 км.) через нижчу гравітацію.
Атмосфера на Марсі складається із 95 % вуглекислого газу, 3
% азоту, 1,6 % аргону та містить сліди кисню та води. Атмосфера
дуже запилена через величезну кількість мікрочастинок, які
надають марсіанському небу рудувато-коричневий відтінок,
якщо дивитися з поверхні планети.
9. У потужний телескоп на поверхні Марса можна розрізнити лише великі темні і світлі
області діаметром у сотні і тисячі кілометрів. Добре видні білі полярні шапки Марса.
Ще наприкінці XVIII століття видатний англійський астроном В.Гершель помітив, що
розміри білих полярних шапок періодично змінюються зі зміною сезону. Улітку шапки
випаровуються і зменшуються в розмірах, причому одночасно з полярних областей у
помірні широти поширюється «хвиля потемніння» ділянок поверхні.
Наприкінці XIX століття італійські астрономи А.Секкі і Дж. Скіапареллі
повідомили, що неодноразово бачили тонкі довгі темні лінії, що нагадують мережу
каналів, що наче зв'язують полярні і помірні зони планети. Однак не всі астрономи
поділяли цю думку. Справа в тім, що ці лінії знаходилися на межі дозволу. У таких
випадках окремі плями зорово поєднуються в лінії. На фотографіях поверхні
Марса, отриманих за допомогою космічних станцій, видно безліч долин і тріщин, однак
сполучити їх з каналами, показаними на картах Скіапареллі, не вдалося.
10. Під поверхнею Марса в окремих областях перебуває шар вічної мерзлоти товщиною в
кілька кілометрів. У таких районах на поверхні кратерів видні незвичайні для планет
земної групи застиглі потоки, за якими можна судити про наявність підповерхневого
льоду. За винятком рівнин, поверхня Марса сильно вкрита кратерми. Кратери, як
правило, виглядають більш зруйнованими, ніж на Меркурії чи Місяці. Сліди вітрової
ерозії можна бачити всюди.
Обробка збурень в орбітах космічних апаратів дозволили одержати карту ареоїда —
рівневої поверхні Марса. Виявилося, що вона добре корелює з рельєфом Марса, що
говорить про слабкий прояв ізостазії. Особливо добре «видний» Олімп. Ареоїд
оконтурює гору западинами глибиною від −300 м до −400 м. Усередині гори ареоїд
піднімається до 500 м. Гравітаційні аномалії в гірському регіоні Тарсис досягають 344
мГал на висоті супутника (275 км). Взагалі, гравітаційні аномалії на Марсі перевершують
гравітаційні аномалії на Землі в 17 разів! Питання про ізостазії залишається поки
відкритим.
Для поверхні Марса характерна глобальна асиметрія в розподілі знижених ділянок —
рівнин, що складають 35 % усієї поверхні і піднесеною, покритою безліччю кратерів
областей. Велика частина рівнин розташована в північній півкулі.
12. Про два супутники Марса Фобос і Деймос було відомо небагато до середини ХХ
століття, коли їх спостерігали орбітальні космічні кораблі. «Вікінг-1» пролетів в межах
100 км від поверхні Фобоса, а «Вікінг-2» на відстані 30 км від Деймоса. Після чого вчені
дізнались наступне:
Властивості
Орбітальний радіус
Період обертання
Середня орбітальна швидкість
Деймос
Фобос
9 398 км.
23 459 км.
1,262 земних днів 0,318 земних днів
1,4 км/с
2,1 км/с
1,79°
1,08°
Ексцентриситет орбіти
0,0005
0,0151
Площа
525 км²
1 625 км²
1,8 × 1015 кг
1,08 × 1016 кг
1,8 грамів/см³
1,9 грамів/см³
6 метрів/с
10 метрів/с
0,07
0,06
Нахил орбіти до екватору планети
Маса
Середня густина
Швидкість обертання
Альбедо
• Фобос робить повний оберт навколо Марса кожні 7 годин 39 хвилин.
• Супутник знаходиться за 6000 кілометрів від поверхні планети.
• Гравітаційні сили сповільнюють рух Фобоса і, можливо, призведуть до зіткнення
супутника з Марсом менш ніж за 100 мільйонів років.
13. Ці супутники — шматки гірської породи неправильної, майже еліпсоїдальної форми.
Нерівна поверхня Фобоса повністю
покрита
метеоритними
кратерами.
Найбільший кратер Стікней займає
половину супутника. Його поверхня
також
вкрита
системою
лінійних
переломів, або заглиблень, багато з яких
геометрично пов'язані із кратером
Стікней.
Деймос,
порівняно
невеликий
супутник. Принаймні він менший за
Фобос майже втричі. Його поверхня,
порівняно з Фобосом, навпаки, здається
гладкою, бо багато кратерів майже
повністю вкриті уламками порід. Він
знаходиться на віддаленій орбіті й
періодичні
сили
змушують
його
віддалятися від планети.
Фобос і Деймос видно на Марсі не з усіх місць через невеликий розмір та близькість до
планети й до приекваторіальних орбіт.
15. Марсіанська вода, що зберігається у вигляді
льодовиків в полярних регіонах планети, виявилась
дуже чистою. Про це повідомляє AFP з посиланням на
прес-реліз Національного інституту наук про Всесвіт.
Дані про чистоту льоду були отримані за допомогою
радара SHARAD, встановленого на борті марсіанського
зонду NASA Mars Reconnaissance Orbiter. Результати
спостережень дозволяють стверджувати, що полярний
лід Червоної планети містить не більше п'яти відсотків
домішок. Хочеться відмітити, що весь об'єм цього льоду,
за оцінками експертів, становить 2-3 млн. км3. і якщо його
та прилеглі до неї райони розтопити, то вода покриє всю
поверхню планети шаром завтовшки 11 метрів.
Полярні марсіанські відкладення являють собою
шаруваті структури, що складаються з льоду й невеликої
кількості пилу. Раніше передбачалося, що лід на полюсах
- це переважно замерзлий вуглекислий газ. Дані, зібрані
апаратом Mars Express 2007 року, дозволили встановити,
що значна частина покладів є водяним льодом.
Зонд Mars Reconnaissance Orbiter був запущений 2005
року. В 2008 році він завершив свою офіційну дворічну
місію. Одним із найбільших відкриттів, зроблених за
допомогою зонду, стало виявлення покладів льоду під
поверхнею в середніх широтах Марса.
Марс у далекому минулому
(3-3,5 млрд. років тому)
(уява художника)
16. Гігантська долина глибиною до 6 км і
довжиною більше 4000 км знаходиться на
південь від екватора. Її назвали Долиною
Маринера. Безліч долин менших розмірів,
борозни і тріщини виявлено на поверхні
Марса, що свідчить про те, що в стародавні
часи на Марсі була вода, а, отже,
атмосфера була більш щільною.
Полярні шапки Марса багатошарові.
Нижній, основний шар, товщиною в
кілька кілометрів утворений звичайним
водяним льодом, змішаним з пилом, що
зберігається й у літній період. Проте
зміни полярних шапок, відбуваються за
рахунок верхнього шару товщиною
менше 1 метра, що складається з твердої
вуглекислоти, так званого «сухого льоду».
17. Гора Олімп - найвищий пік на Марсі і найбільший вулкан Сонячної системи. Цей
щитовию вулкан, що має в 550 км., оточений обривами, що місцями досягають 7 км.
висоти, подібний до вулканів на Землі, але його об'єм принаймні в п'ятдесят разів
перевищує найближчий земний. Гора Олімп розташована в північно-західній частині гір
Фарсида і раніше називалася "Олімпійські сніги", оскільки хмари, що постійно
клубочаться над цією областю, для земних спостерігачів виглядали як світла пляма. Це
висока гора на планетах Сонячної системи.
Плато Сонця - Стародавня вулканічна рівнина на Марсі, знаходиться на південь від
долини Маринер. При візуальному спостереженні усередині цієї області темна пляма,
завдяки чому вся структура отримала популярну назву "Марсіанське око".
Рівнина Амазонія - Досить молода рівнина в північній екваторіальній області, породи
мають вік 10-100 млн. років. Частиною цих порід є застиглу вулканічну лаву. Як таких
вулканів з кратерами в центрі тут немає, а лава виливалася з тріщин марсіанської кори.
Особливо цікаве те, що були знайдені сліди великих розливів лави, які відбувалися
неодноразово, і лава текла по тій же системі проток, що і вода (або лід).
Земля Аравія - після вимірювань, проведених "Mars Global Surveyor", стало відомо, що
вона знаходиться кілометром нижче навколишніх плоскогірій. Учені вважають, що це
свідчить про те, що регіон піддавався ерозії. Ерозія могла бути викликана різними
причинами: вулканічною діяльністю, льодовиками, вітром.
18. Рівнина Аргир - Кругла ударна западина (900 км. в діаметрі, завглибшки в 3км),
розташована в південній півкулі Марса.
Рівнина Аркадія - рівнина в північній півкулі Марса.
Рівнина Утопія - широка рівнина з невеликою кількістю кратерів в північній півкулі
Марса. Місце посадки АМС "Вікінг-2". Панорамні зображення, передані на Землю
апаратом "Вікінга", що спускається, показали поверхню усіяну безліччю валунів,
складених з текстурованих порід.
Рівнина Хріса - кругле плато, майже напевно ударний басейн, в північній
екваторіальній області Марса. Місце посадки зонда "Вікінг-1".
Рівнина Елізій - На північний захід від Олімпу знаходиться підняття Елізій - величезна
піднесеність, увінчана трьома вулканами. Найвищий з них - гора Елізій підноситься на 9
км. над навколишніми рівнинами.
Підняття Фарсида – ще величезніше підняття, розташоване на південний схід від
Олімпу на відстані 1600 км. Вона здіймається на 10 км. над навколишніми рівнинами і
тягнеться більш ніж на 4 тис. км. з півночі на південь і на 3 тис. км. зі сходу на захід.
Рівнина Еллада - Ударна западина майже круглої форми діаметром 2300 км. і глибина
до -8,2 км. на поверхні Марса. Рівнина Еллада, що виділяється світлим кольором, вже
давно нанесена на карти Марса. Раніше неї називали просто "Еллада".
20. Дата
Апарат
Країна
Результат
1960
1960
1962
1962
1962
1964
1964
1964
1969
1969
1969
1969
1971
1971
1971
1971
корабель 4
корабель 5
корабель 11
Марс 1
корабель 13
Mariner 3
Mariner 4
Зонд 2
Марс 1969А
Марс 1969В
Mariner 6
Mariner 7
Mariner 8
Космос 419
Марс 2/посадковий модуль
Марс 3/посадковий модуль
СРСР
СРСР
СРСР
СРСР
СРСР
США
США
СРСР
СРСР
СРСР
США
США
США
СРСР
СРСР
СРСР
1971
1973
1973
1973
Mariner 9
Марс 4
Марс 5
Марс 6/супутник + посадковий
модуль
США
СРСР
СРСР
СРСР
Не досяг Земної орбіти.
Не досяг Земної орбіти.
Вийшов на Земну орбіту і розламався на шматки.
Загублений радіо-зв'язок.
Загублений радіо-зв'язок.
Вийшов на Земну орбіту і розламався на шматки.
Зробив 21 знімок Марса.
Загублений радіо-зв'язок.
Помилка запуску.
Помилка запуску.
Зробив 75 знімків Марса.
Зробив 126 знімків Марса.
Помилка запуску.
Досяг тільки Земної орбіти.
Досяг орбіти, але модуль при посадці розбився.
Досяг орбіти, з якої передав приблизно 8 місяців
корисної інформації; вдало приземлився, але передав
лише 8 секунд корисної інформації.
Зробив 7329 знімків Марса.
Пролетів повз Марс.
Зробив 60 знімків Марса, працював лише 9 днів.
Супутник досяг орбіти, передав деяку інформацію;
модуль розбився.
21. Дата
Апарат
Країна
Результат
1973
1975
1975
Марс 7/посадковий модуль
Viking 1/посадковий модуль
Viking 2/посадковий модуль
СРСР
США
США
1988
1988
1992
1996
Фобос 1
Фобос 2/посадковий модуль
Mars Observer
Mars Global Surveyor
СРСР
СРСР
США
США
Пролетів повз Марса, вийшов на Сонячну орбіту.
Перше вдале приземлення на поверхню Марса.
Зробив 16000 зображень, перші дані по вивченню
атмосфери Марса.
Загублений радіозв'язок при підльоті до Марсу.
Загублений при підльоті до Фобоса.
Загублений.
Передав більше знімків ніж всі попередні разом узяті
1996
1996
Марс 96
Mars Pathfinder
Росія
США
Помилка запуску.
Працював у 5 разів довше ніж планувалося.
1998
1998
1999
1999
2001
2003
Nozomi
Mars Climate Orbiter
Mars Polar Lander
Deep Space 2 Probes
Mars Odyssey
Mars Express Orbiter/ Beagle 2/
посадковий модуль
Mars Exploration Rover Марсохід "Спірит"
Mars Reconnaissance Orbiter
Космічний апарат «Фенікс»
Японія
США
США
США
США
Великобрит
анія
США
Помилка розрахунку орбіти
Загублений.
Загублений.
Загублений разом з Mars Polar Lander.
Передав найкращі зображення, що є на сьогодні.
Передав зображення Марса; загублений при посадці.
2003
2005
2007
США
США
Передав 70000 зображень, пропрацював у 8 разів
довше ніж було заплановано. Програма триває і далі.
спустився на Марс 25 травня 2008 р. Досліджує ґрунт
та клімат.
23. Рік
Учений
Що
1530 р.
Н. Коперник
1600 р.
Тихо Браге
1605 р.
І. Кеплер
Досить точно розраховує відстань від Сонця до Марса в 1,52 а.е.
Після 16 років спостережень склав точні таблиці руху Марса після якого І. Кеплер
відкрив закони руху планет.
Доводить, що орбіта Марса не круг, а еліпс.
1636 р.
1657 р.
1666 р.
1704 р.
1783 р.
1837 р.
1859 р.
1864 р.
1867 р.
1869 р.
Франческо
Фонтано
Робить першу телескопічну зарисовку Марса і відкриває фази Марса. Перші домисли
про природу Марса належать німецькому ученому Анатасиусу Кирхер. По
ньомупланета усипана незліченними вулканами, що діють, безперервно вивергають
сірку, а грунт складається переважно з миш'яку.
Замальовує неправильні утворення на поверхні планети, повідомляє про наявність
полюсів (білих плям) і визначає період обертання о 24 годині.
Дж. Кассині
Точніше визначає період обертання Марса о 24 годині 40 мин.
Дж. Кассині
Відкриває білі полярні шапки.
Відкриває систематичну зміну полярних шапок (сезонні зміни) і робить висновок, що
В. Гершель
вони складаються з товстого шару снігу і льоду.
І. Медлер
Точно визначає період обертання Марса і складає першу карту планети.
А. Секки
Помічає на Марсі дві тонкі лінії і дає їм назву "канали".
Під час протистояння зробив відмінні зарисовки Марса, що дозволили створити карту
Уїльям Даус
планети, що перевершувала всі попередні.
П. Жансен
По спектру визначає наявність водяної пари.
Голландець Фрідріх Кайзер і англієць Річард Проктор видають нові карти Марса, на
Ф. Кайзер і
яких вперше з'явилися назви деталей поверхні, в основному у вигляді імен астрономів,
Р. Проктор
що займалися вивченням Марса.
Х. Гюйгенс
24. Рік
Учений
1877 р.
А. Холл
1879 р.
1882 р.
1894 р.
1903 р.
1903 р.
1909 р.
1909 р.
1948 р.
1950 р.
1963 р.
1965 р.
Що
11 і 17 серпня відкриває супутники Марса: Деймос і Фобос.
У публікації указує про відкритих ним 7 "каналах", що породжує полеміку про
Дж.
існування "марсіан" на планеті. Публікує першу карту Марса. Сам Скіапареллі вважав
Скіапареллі
їх за русла річок.
Дж.
Складає карту поверхні Марса і вводить систему назв деталей його поверхні. Робить
Скіапареллі
вивід про наявність на Марсі розрядженої атмосфери.
Створює серію карт Марса (за подальші 10 років спостережень) і робить висновок, про
П. Лоуелл
населеність Марса і штучне походження каналів. У 1895 році вийшла його книга
«Марс», ще п'ять років після - «Марс і його канали»
Отримує перші якісні фотографії Марса. За 50 років фотографування отримав десятки
Ері Слайфер
тисяч фотографій планети.
Е. Маундер
Зробив висновок, що марсіанські канали просто оптична ілюзія.
Г.А. Тіхов
Отримує перші фотографії Марса з використанням світлофільтрів.
Д.Е. Хейл і
Спростовують припущення про штучне походження каналів.
Є.М. Антоніаді
Досліджуючи інфрачервону частину спектру, доводить, що марсіанська атмосфера
Д.П. Койпер
складається з вуглекислого газу.
На основі розробленої ним теорії зіткнення указує, що поверхня планети має бути
Е.Ю. Епік
покрита кратерами.
СРСР
Перша радіолокація планети.
"Марінер-4", Передає 21 фотографію Марса з відстані 9844 км. 15 липня, спростовувавши існування
США
каналів і підтверджуючи наявність кратерів.
25. Рік
Учений
Використовуючи фотографування, виконані за допомогою телескопа «Хаббл» і
порівнюючи їх з 20-ти літньою давністю дослідження Марса вдалося встановити, що
атмосфера на Марсі стала холодніша і прозоріша. У районі екватора сильно збільшилася
хмарність. Рівень вмісту в атмосфері озону став в три рази вище, а водяна пари значно
менше.
1995 р.
1997 р.
1997 р.
1999 р.
2003 р.
2004 р.
Що
Марс Глобал
Сервейор
Тривале дослідження Марса з орбіти (з 12 вересня 1997).
У липні в районі долини Арес доставив на планету перший автоматичний
шестиколісний 11 кг марсохід “Rover”, який успішно за допомогою APXS (альфа протон
"Марс– рентгенівського спектрометра) в 6 місцях провів хімічний аналіз марсіанських порід і
пасфайндер"
метеорологічні умови. Марсоход працював на поверхні майже 3 місяці, зв'язок урвався
27 вересня. За цей час передано 16,5 млн. знімків, дані хімічного аналізу порід і погоди.
У липні учені під керівництвом Девіда Смітта (Центр космічних польотів ім. Говарда)
склали першу глобальну тривимірну карту Марса на підставі результатів 27 млн.
вимірювань відстань за допомогою лазерного альтиметра (MOLA). Повний розкид висот
склав до 30 км. Головна деталь рельєфу Південної півкулі - ударний басейн Еллада найглибша з відомих в Сонячній системі западина має діаметр 2100км, глибину 9км .
На підставі його досліджень до кінця 2003 р. з'ясувалося, що можливо на планеті
закінчився льодовиковий період і відбувається, свого роду, глобальне потеплення.
Mars Odyssey
Виявив ділянки з різною кількістю льоду у верхньому півметровому шарі а також під
поверхневим шаром.
Opportunity, З січня планету почали досліджувати два марсохода Opportunity і Spirit. Вони довели, що
Spirit
у минулому на планеті була вода.
