2. Недостатньо тільки інтелектуально пізнати правду про те, що Ісус по ер на хресті «для
м
нашого спасіння». Треба прийняти її серцем, тобто особисто наважитися вибрати Ісуса:
підтвердити у своєму житті той вибір, який колись за нас зробили рідні та хрещені батьки.
Як це зробити? Через молитву, в якій запросимо Ісуса, щоб Він став нашим Господом і Спасителем.
Заохочуємо уважно поміркувати над поданими нижче чотирма пунктами. Основи,
закладені в них, вже змінили життя багатьох людей. Можливо, змінять і твоє?
«Бо Ти створив нас для Себе, і неспокійне серце наше, поки не заспокоїться в Тобі».
ЗЦІЛИ
Св. Августин «Сповідь»
2. ЛЮДСЬКА ПРИРОДА Є НЕМІЧНА, ТОМУ ЩО
ЧЕРЕЗ СВІЙ НЕПОСЛУХ ЛЮ ИНА РОЗІРВА А
Д
Л
ПРИЯЗНЬ З БОГОМ І ПОЗ АВИЛА СЕБЕ
Б
ПЕРЕЖИВАННЯ БОЖОЇ ПРИСУТ ОСТІ
Н
ТА ЛЮ ОВІ.
Б
Поряд із законами фізики, які ке ують матеріальр
ним світом, існують також духовні закони, які визнача
ють наш зв’язок з Богом.
1. БОГ Є ДОБРИМ І, ЯК ЄДИНЕ ДЖЕ ЕЛО
Р
ЖИТТЯ, ВСЕ ПОКЛИКАВ ДО ІСНУВАННЯ.
ВІН СТВОРИВ ТЕБЕ З ЛЮБОВІ Й ПРАГНЕ ТЕБЕ
ЗРОБИТИ ЩАС ИВИМ.
Л
У Святому Письмі Бог говорить:
“Я полюбив тебе одвічною любов’ю, тим і зберіг
для тебе мою ласку”. (Єр. 31,3).
Любов, якою Бог тебе любить, віч а і незмінна. Не
н
залежить від того, який ти в цю мить. Ця любов безу
мовна, тому не мусиш більше на неї заслуговувати.
“Невже ж забуде молода мати своє немовля? Не
матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, Я тебе не забуду” (Іс. 49,15).
Божий план любові для Твого життя найповніше
об’явився в Ісусі Христі. Він каже:
“Я прийшов, щоб мали життя - щоб достоту мали
(Йо. 10,10).
То чому ж, зважаючи на ці чудові Божі обітниці,
ти не відчуваєш, що тебе люблять? Чому почуваєшся
са отнім, повним страху, живеш у кон лікті з іншим
ф
ми? Чому боїшся Бога? Відповідь на це питання дає
другий закон...
2
СВІТЛО З ВИСОТИ • №24 / листопад 2013
Людина була сотворена для щас я, але з власної
т
волі обрала іншу до огу життя.
р
“Всі бо згрішили й позбавлені сла и Божої”
в
(Рим.3,23).
Цей вибір іншої дороги, вибір гріха, здійснюється
також і у твоєму житті. Це гріх відділяє тебе від Бога і
чинить, що не можеш переживати Божої любові. Гріх
призводить до прірви між тобою і Богом.
Бог - святий, а людина - грішна. Розділяє їх велика
прірва. Людина неустанно намагається досягти Бога
власними зусиллями, які, однак, виявляються марними. Третій закон дає нам єдиний спосіб подолання цієї
прірви.
3. БОГ НЕ ЗАЛИШИВ ЛЮДИНУ ПІД ЛАДНОЮ
В
СМЕРТІ, А ЗІСЛАВ НАМ СВОГО ЄДИНОРОДНОГО СИНА ІСУСА ХРИСТА, НАРОДЖЕНОГО ВІД
ДІВИ МАРІЇ, ЩОБ СПАСТИ НАС.
Ісус Христос, Божий Син, став лю иною:
д
Він воплотився з Духа Свято о, народився з Діви
г
Марії і був до нас подібний у всьому, крім гріха. Убогим Він благовістив спасіння, ув’язненим - визволення,
а засму еним - радість
ч
Ісус помер за Тебе:
“Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос
умер за нас, коли ми ще були грішниками” (Рим. 5,8)
Він воскрес і живе сьогодні!
Щоб виконати Божу волю, Він ви ав себе самого
д
на смерть і, воскре аючи з мертвих, переміг смерть та
с
відновив життя.
3. Христос помер за наші гріхи... був похований... воскрес на третій день згідно з Писанням... явився Кифі,
а потім дванадцятьом. Опісля з’явився він більш як
п’ятистам братів разом (ІКор. 15,3-6)
Тільки Ісус є єдиною дорогою, що веде до Отця:
Ісус до нього: “Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця як тільки через Мене” (Йо. 14,6).
Через послання свого Сина Ісуса Христа, Який за
тебе помер і вос рес, Бог перекинув місток над прір
к
вою, яка відділяє тебе від Нього.
Однак недостатньо тільки інте ектуального знання
л
цих трьох за онів. Якщо хочеш переживати Божу люк
бов у своєму житті...
Можеш молитися своїми словами чи використати
таку молитву:
Господи Ісусе, я знаю, що згрішив і потребую Тво
го прощення. Дякую Тобі за те, що Ти по ер за мене
м
на хресті. Відкриваю Тобі двері мого життя і при
ймаю Тебе як мого Господа і Спасителя. Віддаю Тобі
моє життя цілком. Сформуй мене згідно з Твоєю
волею. Амінь.
Якщо ти щиро молився цими сло ами, то можеш
в
бути певний, що Ісус є зараз з Тобою. Він провадитиме
тебе в житті. Про те, що Твою молит у вислухано, зав
певняє Слово Боже:
МЕНЕ, БОЖЕ
4. МУ ИШ ОСОБИСТО ПРИЙНЯ И
С
Т
ІСУСА ХРИСТА ЯК ОСО ИСТОГО ГОСПОДА
Б
І СПАСИТЕЛЯ ТАК, ЩОБ ВІДТОДІ ЖИТИ ВЖЕ
НЕ «ДЛЯ СЕБЕ, А ДЛЯ ХРИСТА, ЯКИЙ ЗА НАС
ПОМЕР І ВОСКРЕС».
“Котрі ж прийняли Його - тим дано право дітьми
Божими стати, які в ім’я Його вірують”. (Йо 1,12)
Можеш запросити Ісуса до свого життя через віру,
актом вільної волі:
“Бо ви спасенні благодаттю через віру. І це не від
нас - воно дар Божий”. (Еф 2,8-9).
Ісус чекає твого запрошення. Він каже: “Ось, стою
при дверях і стукаю: якщо хтось почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він
зі Мною”. (Одкр 3,20).
Прийняття Христа містить у собі рішення залишити
“життя для себе” і навернення до Бога. Є два шляхи:
1) «Життя для Христа»
Христос є центром життя людини. Усі сфери життя
піддані керівниц ву Христа, що призводить до прий
т
няття самого себе і єдності з Богом та людьми.
2) «Життя для себе»
Христос не перебуває в центрі життя людини.
Людина сама керує своїм життям, що призводить
до незадоволення і внутрішнього неспокою.
Який варіант обереш?
Якщо у твоєму житті замало Бога - то можеш Його
запросити зараз. Як? Через молитву, бо молитва є розмовою з Богом. Будь чесним під час цієї розмови, адже
Бог знає Твоє серце і Йому не важливі гарні словах, а
те, щоб Ти виявив Йому свої прагнення та по уття.
ч
“І ось те довір’я, що ми маємо до Нього: коли просимо про щось, згідне з Його волею, Він вислухає нас. І
коли знаємо, що Він вислухає нас, чого б ми не просили,
то знаємо, що одер уємо те, що просили”. (І Йо. 5,14).
ж
Можливо тепер, коли Ти вже за росив Ісуса до своп
го життя, запи уєш себе...
т
ЩО ДАЛІ?
“У Своєму милосерді ти поспішив з допомогою
усім людям, щоб вони, шукаючи, знайшли тебе”.
Що ще робити, аби розвинути свої відносини з
Христом, який живе в Церкві?
1. Щоденно молися.
2. Регулярно читай Боже Слово й відповідай на
нього своїм життям.
3. Регулярно бери участь у Святих Таїнствах. Намагайся, щоб кожне Таїнство було прийняте з повною свідомістю зустрічі з Ісусом і щоб сам Ісус був
силою у Твоєму житті.
4. Розвивай свій зв’язок з Богом у церковній
спільноті.
5. Через служіння іншим покажи, що у Твоєму
серці оселилася любов Бога.
Будь витривалий у боротьбі з усіма труднощами і вірний прийнятому рі енню - вибору Ісуса як
ш
найвищої цінності у Твоєму житті. Проси також про
те, щоб Ісус допомагав Тобі в усіх незгодах силою
Святого Духа.
за матеріалами, “Zeszyty Odnovy”, №18/1996,
переклад. о. Романа Терлецького
СВІТЛО З ВИСОТИ • №24 / листопад 2013
3
4. Ісус викупив нас Своєю Кров’ю
Щоб зрозуміти, ким ми є насправді, і що не слід залежати від думки інших,
ми мусимо дістатися до самої своєї суті і розпізнати нашу істинну цінність.
Коли
електричний
пристрій
потребує
ремонту,
найкраще
звернутись до майстра, щоб він полагодив. Так само і ми маємо прийти до свого майстра, яким є Бог, щоби він показав нам, ким ми є і що значимо у Його очах:
«А тепер так говорить Господь, творець твій, Якове, і твій сотворитель, Ізраїлю: «Не
бійся, бо я тебе викупив, прикликав тебе твоїм ім’ям, ти мій! Тому, що дорогий ти в
Мене й цінний і я тебе люблю, людей даю за тебе, народи за твою душу» (Іс.43:1,4).
«Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду. Глянь! Я записав тебе в себе на долонях, мури твої завжди передо мною» (Іс.49:15-16).
«Хто до вас доторкнеться, той доторкнеться до зіниці Мого ока» (Зах.2:12).
Христос викупив нас Своєю дорогоцінною Кров’ю: “Ви бо куплені високою ціною! Тож
прославляйте Бога у вашому тілі!” (1Кор.6:20).
ТИ - ПЕРЛИНА
ПЕРСТЕНЬ І ЕКСПЕРТ
“Ну скажіть, вчителю, навіщо ви даєте мені такі простенькі доручення, нібито хочете показати мені, що я
ні на що не здатний? Одні люди кажуть, що я ні до
чого не годжуся. Інші стверджують, що у мені немає
нічого хорошого, і люди бачать
тільки мої недоліки. Що мені
зробити, щоби
лю
ди
почали
ме е цінувати?”
н
Не дивлячись на
нього, учитель
відповів: “Коли
від уваєш себе
ч
важливим, у те
бе не залишається часу на допомогу іншим; ти
прагнеш спочатку вирішувати свої проблеми. А потім
ти випадково доходиш...”
І, на мить замовкнувши, він продовжив: “Якщо ти
бажаєш підтримати мене і якомога швидше вирішити
завдання, то мусиш присвятити йому свій час.”
Юнак погодився, кивнувши головою, але внутрішньо він ще бунтував проти того, що його справжні можливості знову не будуть належно оцінені. «Гаразд» – відповів вчитель, дивлячись на
нього з-під окулярів. Із оббитої оксамитом шухляди
він дістав персня, і, подаючи його хлопчині, додав:
4
СВІТЛО З ВИСОТИ • №24 / листопад 2013
Ти маєш продати цю прикрасу, бо мені треба віддати борги. Головне – отримати якнайбільшу
суму грошей. Не погоджуйся на менше ніж десять золотих монет. Візьми коня, що стоїть надворі, і їдь на базар. Іди і повертайся якомога швидше.
Молодий хлопець взяв каблучку і поскакав на швидкому коні. Як
тільки він приїхав на ринок,
то одразу почав
пропонувати
коштовність покупцям.
Одні
на іть не зверв
тали уваги на
неї. Інші похитували головами. А коли продавець назвав
свою ціну, одні
люди відмовились, інші відвернулися і пішли геть. Тільки старий ювелір зміг би пояснити,
чому цей перстень вартий ціни в десять монет.
Перша невдача так пригнітила хлопця, що замість того, щоб продавати свій товар торговцям чи іншим покупцям, якими кишів ринок,
він дуже швидко сів на коня і повернувся назад.
Коли він дістався додому, то вирішив віддати свої власні гроші, щоби старий ювелір більше його не займав.
“Послухайте, вчителю, я не зміг виконати того, про що
Ви мене попросили. Люди не звертали на мене ніякої
уваги, а ті, хто цікавився, давали не більше трьох монет.
Чесно кажучи, я думаю, що більшого ніхто і не дасть”.
5. “Мій дорогий друже, що з того, чого я тебе вчив, найважливіше? Насамперед треба дізнатися про справжню ціну персня. Сядь на свого коня, але не їдь на
базар, а подайся до ювеліра. Хто розуміється на ціні
краще за нього? Скажи, що хочеш продати його, і
спитай про ціну. Найголовніше – що він тобі відповість. Тоді повертайся назад із моєю каблучкою”.
Учень
не
повірив,
він
більше
не
надіявся,
що
щось
може
його
вразити.
Старий ювелір розглянув на світлі каблучку через лупу,
зважив її, пошукав щось у довіднику і тихо сказав:
– Скажи своєму учителю, хлопчику, що якщо він
бажає продати цю каблучку, я охоче віддам за неї 58
золотих монет.
– 58 монет!? – вигукнув юнак.
– Так, - повторив чоловік, - якщо б ти прийшов до
мене раніше, я б купив її за 70 монет, але зараз мені
не дуже терміново її купувати.
– Але чому вона так багато коштує? – з цікавістю
запитав молодий хлопець.
– Тому що мова іде не про простий перстень. Це
єдина деталь із прикрас короля Артура, яка загубилась, і якої там не вистачає. Саме тому вона так багато
коштує.
– А-а! – вигукнув хлопчина, відкривши рота від здивування, і заховав коштовність у мішечок на грудях.
Учень сів на коня і з усієї сили помчав до дому свого
вчителя, щоби розповісти усе, що сказав його колега.
– Сідай, – сказав вчитель, зупинивши його на півслові. – Ти – цей перстень: досконалий і унікальний
скарб. Крім того, твоя цінність полягає і в твоєму оточенні, твоєму минулому, культурі та родинному дереві. Усі ці речі роблять тебе ще більш вартісним. Саме
тому тебе зможе оцінити тільки справжній експерт.
Тому не старайся, щоби тебе оцінили люди з ринку чи
вулиці. Це зможе зробити тільки Майстер, який тебе
створив. Не витрачай часу і не сподівайся, щоб хтось
встановив твою реальну цінність. Просто прийди до
Майстра, щоби Він тебе оцінив.
Вихова нець
був
глибоко
зворушений почутим і ледь
усміхнувшись, тихим
голосом повторив останню фразу чоловіка, поклавши
праву руку на серце:
“Так, мені треба прийти до Майстра, щоби Він мене оцінив.”
Часто ми прагнемо схвалення і визнання людей, яке
не додасть нам вартості. Саме тому ми залишаємося
нездатними по-справжньому оцінити інших людей.
Продавці з ринку будуть пропонувати тисячі різних варіантів, щоби оцінити нас, але тільки Експерт знає нашу
душу, бо ми – Його творіння. Він вдихнув Свого Духа
у бездушну глину, саме тому ми такі цінні для Нього.
Я стільки разів шукав схвалення у тих, котрі ходили моєю стежкою, прагнув визнання у ринкових торговців. Я нерозумно хотів, щоби мене
оцінювали ті, які не знають таємниць мого
внутрішнього світу, ані глибини моїх намірів.
Я так часто шукав визнання не в тих місцях і не в тих
людей, не у спеціалістів, тому я залишався незадоволеним оцінкою, яку, як ярлик, повісили на мене.
Врешті, я почувався розчарованим самим собою.
Але зараз настав час прийти до Експерта, Який
відкриє мені, що я – дорогоцінна перлина і виблискую у ланцюжку Короля королів і Царя царів.
Він дасть мені зрозуміти високу ціну Крові Христа, і
саме тому я для нього – безцінний.
Ти - дорогоцінна перлина Ісуса Христа.
Хосе Прадо Флорес
Анжела М. Чінезе
«Як євангелізувати у притчах»
МОЛИТВА ЗА ЗЦІЛЕННЯ ДУШІ
Мій Ісусе!
Стаю сьогодні перед Тобою,
щоб попросити про зцілення моїх
спогадів, усього, що я прожив, що
зберігається у моїй підсвідомос
ті і що продовжує мене мучити.
Ти знаєш мене і знаєш причину
кожної проблеми, яку я ношу в се
редині.
Прийди, Ісусе, і зціли ці спогади,
всі хвилини, коли я почувався(лась)
відкиненим(ою), знеохоченим(ою)
і проігнорованим(ою) навіть
тими, кого любив(ла) найбільше.
Зціли в мені почуття ненави
сті, помсти, гіркоти і браку про
бачення, які дуже часто атаку
ють моє тіло. Спричинюючи біль
і фізичні недуги.
Зціли мене, Ісусе, від тих хви
лин небезпеки, які я пережив(ла) і
які перетворили мене у боязливу
й ненадійну людину.
О Господи, я ношу у собі так
багато травм і потрясінь…, і
тільки Ти їх можеш зцілити!
Тому я благаю Тебе: омий мій
розум у Твоїй Крові, дай мені Своє
зцілення і наповни мене Своїм
миром. Вічно буду Тебе прослав
ляти і дякувати Тобі, бо вірю, що
Ти дієш зараз у мені і що в Тобі я
буду новим створінням.
Силою Твого імені, Ісусе!
Амінь
СВІТЛО З ВИСОТИ • №24 / листопад 2013
5
6. Чи зціляє Бог
Сьогодні багато людей турбуються про своє здоров’я. Як би не
розвивалася медицина, здається,
що кількість невиліковних хвороб
не зменшується. З’являються нові
захворювання, з якими лікарі не
знають, що й робити. Звичайно,
не все так погано і прогрес медицини очевидний. Але з розвитком
медицини росте і її вартість…
Чи має Бог відповідь на ці
проблеми людства? Чомусь багато християн не мають поняття
про те, як Бог ставиться до хвороби, і що Він може зробити в
цій сфері. Нерідко ми вдаємося
до Божої допомоги тільки тоді,
коли всі інші способи зцілення
виявилися
безрезультатними.
Згадаймо, що Христос сказав
своєму учневі: «Скільки часу Я з
вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця
бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця?» (Ін. 14.9). Апостол Йоан також говорить про
це так: «Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який
у лоні Отця, Він явив» (Ін. 1.18).
Тільки через Ісуса Христа ми
можемо бачити, яким є Бог. Отже,
щоб відповісти на наше питання,
як Бог ставиться до хвороб, і як
Він реагує на них, нам потрібно
подивитися, як чинив Спаситель
з недужими. Якщо ви вже читали
Євангелія то напевно пам’ятаєте,
що Ісус нікого не зробив хворим.
Один чоловік, що мав серйозне,
невиліковне захворювання, не
був впевнений у тому, чи хоче
Христос зцілити його. Але відповідь Ісуса Христа була достатньо
ясною і однозначною: «Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього
і сказав: очисться. І він у ту ж мить
очистився від прокази» (Мф. 8.3).
Він сказав і зробив те, що було
не просто якимсь знаменням.
Він в черговий раз підтвердив ві-
6
СВІТЛО З ВИСОТИ • №24 / листопад 2013
сьогодні?
чне бажання Бога, який любив
зціляти Свій народ. З читання
Євангелія ми можемо побачити,
що Христос нікому не докоряв у
тому, що до Нього йшли люди з
метою отримати зцілення. Навпаки, ми можемо побачити, що Він
зціляв людей зі співчуття, а також
щоб довести, що Він є Божий Син.
«І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих
їхніх»
(Мф.
14.14.)
Як Христос, Божий Син і Спаситель світу, Він міг би й зробити
ефектніші чудеса. Наприклад, Він
міг би зводити вогонь з неба, як
це робив пророк Ілля, або міг би
повторити з ще більшою силою
чудеса, які Бог робив через пророка Мойсея. Але справити враження на людей не було метою Його
земного служіння. Він служив,
проявляючи Божу любов і співчуття до людей, разом з тим засвідчуючи, що Він є Бог, Спаситель світу.
Але як же Бог сьогодні реагує
на те, що Його народ, Його Церква
страждає від хвороб? Багато хто
чомусь зробив висновок, що сьогодні Бог не зціляє, а якщо і робить
це, то тільки у виняткових випадках. Але давайте не робити висновків з навколишнього світу, чи на
підставі наших або чиїхось припущень. Адже у такому разі мають
рацію ті, хто робить висновки, що
Бога немає, тому що Його ніяк не
можна побачити. Ми маємо одкровення про Бога через Слово
Боже. Навіть якщо нам представлять тисячу доказів того, що Його
немає, ми маємо всередині себе
свідоцтво або доказ Його існування. Тому безрозсудно для нас, віруючих християн, робити висновки з того, що ми бачимо в цьому
світі. Ми можемо робити висновки про Бога тільки на підставі
вчення Церкви, основою котрого є
Слово Боже – Біблія. Ось що вона
говорить про характер Бога: «Бо Я
– Господь, Я не змінююся; тому ви,
сини Якова не вигублені» (Малах.
3.6), «Ісус Христос учора й сьогодні, і навіки Той же» (Євр. 13.8).
Бог-Отець не міняється! Ісус
Христос не міняється! Звідси ми
можемо бути впевнені, що і Дух
Святий теж не міняється! Якщо
Бог зціляв 2000 років тому, то сьогодні Він хоче чинити так само.
І спосіб отримання зцілення не
змінився. Багатьом людям, що
отримували зцілення, Ісус говорив: «Віра твоя спасла тебе!».
Спаситель реагував на будь-який
прояв віри. Сьогодні Він діє точнісінько так само, і сьогодні Він перебуває з нами на землі у Святій
Євхаристії, в Таїнствах Церкви. У
будь-якій точці земної кулі присутній Святий Дух, який може принести нам Божественне зцілення.
Якщо ми молимося за себе або
за своїх близьких про зцілення,
то ми повинні мати впевненість в
тому, що на це є воля Божа. Молитися потрібно за зцілення від будьякої хвороби, і ця молитва досягне
результату, якщо ми будемо впевнені, що сьогодні Бог хоче зціляти.
www.manyava.if.ua
7. Я СВІДЧУ:
БОГ ТОРКНУВСЯ МЕНЕ І ЗЦІЛИВ!
Хтось може сказати: “потрапив на доброго лікаря”, на це відповім: частково правда, але й на доброго лікаря, який БЕЗ ГРОШЕЙ витягне тебе із невиліковної хвороби, натрапити без Божої допомоги неможливо, ще й у наш час. Та це, на мою думку, справа віри. Я молився, я вірив, я знав, що вся ця історія
- не про мене, що я не буду до смерті приймати ці огидні ліки, що мої діти не будуть все життя на спеціальному обліку, що дружина не буде змушена щодня мити підлоги розчином хлорки і багато такого іншого... Я ВІРИВ, ЩО БОГ ЦЬОГО НЕ ДОЗВОЛИТЬ. Бо туберкульоз насправді не виліковується начисто - медики навчилися його тільки заліковувати. Хвороба переходить з одного виду в інший і це триває довго...
Як це - вірити? Біблія каже, що віра - це очікування того, чого ще нема... А я просто прийняв у своєму серці те, що це вже сталося. А ще я вірив, що у нашій сім’ї відбудуться якісь зміни.
Не я один молився. Дружина Тетяна також молилася. У неї якраз була затримка кілька днів. То вона молилася голосно і сильно: “Боже, хай, краще, я завагітнію третьою дитиною, але щоб Роман був здоровим!”
Насправді, я думаю, що почутою була не тільки моя чи її молитва, думаю, те, що ми молилися разом, також
дало своє. Через два тижні після того, як я потрапив у туберкульозний диспансер у нашому містечку, я вийшов звідти здоровим і щасливим чоловіком. Ішов, і мені якось все це до кінця в голові не вкладалося, що це
правда. Ця хвороба лікується (чи то заліковується) протягом трьох-чотирьох місяців, а я виходив звідти за два
тижні. У руках у мене були два великі рентгенівські знімки, один - з початку хвороби, на якому чітко видно
“дірочки” у легенях, а на другому - Ромко здоровий!!! У мене було відчуття дитини, яка отримала величезного
подарунка, про який дуже-дуже мріяла. Ще й не в день народження, а просто так...
А слова моєї дружини Тетяни також не минулися непочутими, вона тоді й справді завагітніла, і згодом у нас
народилася третя донечка. Тільки
пізніше, коли став вивчати Біблію,
я зрозумів, яку силу має молитва,
та й кожне слово людини...
Сьогодні у нас вже четверо дітей, ми велика і щаслива сім’я. І всі
ми знаємо, який сильний і добрий
у нас є Тато на небі. Він любить нас,
людоньки! Тільки треба до нього промовляти, покладати надію.
Я для себе зробив висновок, що
це як із нашим, земним татом:
доки будеш бурчати, мовляв:
“посунься, старий”, доти Він не
схоче Вам допомагати. Коли покличете на допомогу - прийде.
Ще
один
висновок:
Боже
Слово можна вивчати і ним
жити. Це - справа твоєї віри
у Живого Бога, справа твоїх особистих стосунків безпосередньо із Ним, твоїм Творцем. І ніхто не має права втручатися у них.
У Біблії написано, що віру може додати чоловікові Бог, а ще - що віра приходить від читання Слова Божого. Тому
бажаю кожному, хто читав ці рядки, аби Ви навчилися молитись, щоби Бог додав Вам віри, щоб Ви черпали її
з Живого Слова. І тоді не буде на Вас ніякого лиха! Бо ж написано, що “якщо Бог зі мною, то хто проти мене?”
Нехай мій Господь Ісус Христос благословить Вас!
за матеріалами,
www.ssvidok.blogspot.com
СВІТЛО З ВИСОТИ • №24 / листопад 2013
7
8. Ми полюбляємо говорити про минулі роки, вживаючи фразу “так
склалася доля”. Але насправді це не так, бо свою долю ми створюємо самі, щодня обираючи собі якусь дорогу із багатьох можливих.
Героя нашої оповіді все місто знає як “Янчика”. Знають ті, що хлопчаками вчилися палити цигарки у під’їздах міста, ті, з ким він уперше
став на злочинний шлях, ті, з ким займався нелегальним бізнесом,
з ким вживав наркотики. Навіть сусіди, звертаючися до цього молодого чоловііка, вживали те ж саме вуличне прізвисько. Із гіркотою
в голосі він розповідає, що із старих знайомих тільки однокласники
звуть його нормальним людським іменем: Олег Петрівський.
Опального Янчика
Та вся наша розмова точилася навколо одного й
того ж: кожна людина щодня робить свій вибір. І від
нього залежить те, що доведеться пережити потім. Коли
Олегові було десять років, він зростав цілком нормальним хлопчиною. І ще тоді, дитиною, він міг вибирати,
хто для нього буде авторитетом, на кого він хоче бути
схожим. Там одні вихваляютсься, що обікрали квартиру
й по тому мали за що пиячити кілька днів поспіль. Там група старших хлопців, які могли дозволити собі гуляти
в ресторанах, добуваючи гроші розбійними нападами. І
майже всі із таких вуличних авторитетів побували вже в
тюрмі. А тюремний шансон вже давно в Україні став популярнішим від народних пісень. Дитину, яка такі речі
бачить щодня, огортає ілюзія, буцім-то все це нормально: і красти, і грабувати, і пиячити, а про цигарки вже годі
й говорити. Вуличні авторитети стали кумирами хлопця,
він хотів бути на них схожим. І ця фальшива романтика
вуличного життя є просто капканом лихого, у який щодня
потрапляють тисячі молодих українців.
У такому середовищі зростав і Олег. У нього були певні лідерські задатки, тому він зумів організувати ще двох
ровесників і разом з ними в свої одинадцять років він
уперше вчинив крадіжку. Від успіху і легкої здобичі голова пішла обертом і зупинити його було вже неможливо.
Сьогодні, згадуючи ці роки, він говорить: “диявол” означає “лукавий”, “ошуканець”, “дурилюд”. Одним успішним грабунком він заманив у свої тенета. Згодом це стало просто способом життя: красти й буйно прогулювати
здобич. У школу не ходив і бажання жодного не мав. Уже
в одинадцятирічному віці скуштувати наркотики було
нормальною справою. В той час бурхливо стали розвиватися аптеки. Чимало медичних препаратів вважалися,
наприклад, звичайним знеболювальним, але при збільшенні дози мали сильну наркотичну дію. Потім нормальною справою став кокаїн, а ще за кілька років з’явилася
в руках голка.
“Це ще один підступ диявола, - говорить Олег сьогодні, - справа йде по тому ж принципу, що й з пияками. Мовляв, “та я тільки по пару грамів на день, хіба ж я
алкоголік?” А насправді людина стрімко падає в залеж-
8
СВІТЛО З ВИСОТИ • №24 / листопад 2013
ність, і не має відваги сама собі зізнатися у цьому. Так
було і з наркотиками. Спочатку - інтерес, потім - розвага.
А насправді - залежність, з якої видряпатися людині неможливо.”
Схаменувся Олег набагато пізніше. У той час він вже
був одруженим, обертав великими сумами, брав участь
у крупних злочинних операціях, в яких були задіяні великі кримінальні авторитети. Непогано заробляв, утримував сім’ю і вважав, що живе нормально. Адже навколо
історія
9. - всі жили так само, а з людей, що заробляють на життя
чесною працею, тільки насміхалися. Наркотики вже давно перестали бути розвагою - вони поїдали його, знищували, перетворивши у раба. Нелегальний бізнес також
перетворює людину у невільника, бо всюди чоловік був
пов’язаний обіцянками, яких не можна порушувати. А
ще й правоохоронні органи також робили свою справу. Тому життя поволі перетворювалося в безперервну
гонитву, ще й у лабіринті, який провадив униз. Людина
виразно бачить, що ситуація стає дедалі гіршою, і воліла
би вийти з цього, та виходу нема, навколо - безкінечний
лабіринт і темрява.
Із часом став розуміти: щось іде не гаразд. Не такі
стосунки з дружиною, не такі з дитиною. І майбутнього
попереду не бачив ніякого - тільки прірва. Одного разу
зловив себе на тому, що йому навіть кортіло побувати
в тюрмі. Вже тоді він поховав багатьох друзів: одних застрелили, інші - померли у в’язниці. Не від хвороби чи
самогубства - просто не витримали тих умов. Сьогодні він
говорить про той час: “В принципі, я й тоді молився до
Бога. Просив, щоб мені вдалося одне чи друге, щоб вийшов із скрутної ситуації... Я це отримував, як не дивно.
Але навіть не завжди дякував за це. І ще одне: я добре
знав, що я “не Його людина”, що у Нього є інші, свої, і я
туди не належу”
Якось у центрі міста зустрів старого знайомого, з яким
разом виростав на вулиці ще підлітком. Той говорив про
Бога, про те, що Він може вийняти із цієї ями. А як приклад називав себе самого: “Подивися на мене, я вже не
наркоман, я маю інше життя, про яке не смів і мріяти!”
Тоді ці слова, здавалося б, не були почутими. Жодного
рішення прийнято не було, продовжував жити, як і досі.
Сьогодні Олег говорить про ту зустріч: “Тоді я не прийняв
його свідчення. Але Слово Боже, як зерно, проростало у
мені. Я часто про це згадував, думав, і говорив собі, що
колись, може, повернуся до цієї розмови. Тільки з часом,
через два роки, це зерно принесло плоди. Тому ніколи
не вирішуйте самі про те, що цьому, мовляв, зарано проповідувати, а той вже готовий почути і прийняти Слово
Боже. Проповідник має проповідувати всім. І свідчити
про роботу Божу в його житті також всім. А вже те, в чиєму серці це стане зростати, - не його справа, це вже робота Бога. “
Життя точилося тим же ж руслом. Тоді Олегові здавалося, що звертатися до когось за допомогою є виявом
слабкості. А його всі знали зовсім з іншого боку. “Людина
надіється на свої сили, здібності, на везіння, в решті-решт,
а ще - на те, що сама подолає свої проблеми. І треба, щоб
вона вдарилася лобом об дно, дуже боляче вдарилася,
тільки тоді вона заволає до Бога!” Так сталося і з ним.
Протягом півроку відбулося декілька подій одна за другою. Вагітніє дружина, майже в той же ж час помирає її
батько, а за кілька місяців - її брат. Для кожної людини це
шок, а для узалежненого - прірва. І тільки тоді молодий
чоловік сказав собі “досить!” Дорогу в реабілітаційний
центр дізнався швидко. Так він опинився в Козятині.
Після того, як повернувся після реабілітації, відразу
відвідав колишніх друзів із закликом “ треба змінюватися!”. Як не дивно, довго переконувати не довелося, кілька товаришів прийняли рішення відразу. Сьогодні най-
МОЛИТВА ЗА ЗВІЛЬНЕННЯ ТА ЗЦІЛЕННЯ
Прийди, Духу Святий, проникни у глибину моєї
душі своєю любов’ю та силою.
Очисти і цілковито усунь всякий неспокій, який
я ношу в собі, всяку гіркоту, емоційне виснажен
ня, смуток, відчай, заздрість, втечу від самого
себе та підступність мого серця.
Спали Своїм палаючим вогнем усяку темряву,
яка сидить у мені і не дає бути щасливим.
Усунь в мені всі наслідки моїх гріхів та гріхів
моїх прародичів, які проявляються у моїй поведін
ці, рішеннях, характері, словах, поганих звичках.
Прийди, Святий Духу! Воскреси мене зараз до
нового життя, повного Твоєї любові, радості,
миру, достатку.
Дякую Тобі, Господи! Амінь
ближчі друзі живуть новим, повнокровним життям, де
щодня їх зміцнює Боже Слово, де від колишньої залежності нема й сліду, де хочеться жити! Тільки тепер хлопці
пізнали: щастя - це коли хочеться посміхатися, хочеться,
аби швидше почався новий день, коли кожна хвилина
приносить нову радість.
Змінилися стосунки з дружиною. Тепер у Олега двоє
дітей. Заробляє на життя, як і більшість, виконуючи
інтер’єрні ремонтні роботи. Каже, що досі й гадки не мав,
що Бог дав у руки такий талант до цього діла. Все вдається йому дуже добре, клієнти задоволені. І попри те, що
навколо криза, Бог посилає Олегові хороших клієнтів, що
й роботи багато дають, і розраховуються за неї гідно. Але
він добре розуміє, що далеко недостатньо бути добрим
працівником та сім’янином. Бог чекає від своїх людей
значно більшого.
Свою історію Олег Петрівський (колись - “Янчик”) згодився розповісти не заради того, аби якось прославитися чи стати популярнішим. Бо йому насправді хизувати
нічим. Усе добре, що з ним сталося, є заслугою тільки
Бога одного і Йому за це треба віддати славу. А розповісти про себе згодився тільки заради того, аби ті, хто
зараз падає на дно, дізналися про те, що для Бога безвихідних ситуацій нема. Тільки треба до Нього прийти,
по-справжньому: свідомо й безповоротно. Бо насправді
нашими долями правлять не зірки, не гороскопи чи прикмети або якісь ознаки - ми самі будуємо своє життя,
щохвилини вибираючи поміж добром і злом, темрявою
й світлом. І роблячи цей вибір, ми самі сіємо насіння у
наше життя. Кожен найменший злий вчинок є зерниною,
що дасть сотні плодів у твоїй долі, а кожен добрий вчинок - також дасть свої плоди. І все насправді залежить
тільки від нашого вибору, нашої волі.
за матеріалами,
www.ssvidok.blogspot.com
СВІТЛО З ВИСОТИ • №24 / листопад 2013
9
10. Сліпий
з Витсаїди
Ісус вранці повернувся до Витсаїди, зійшов з човна і пішов у центр
містечка, розташованого на відстані декількох стадій (стадія - міра
довжини, приблизно 180 м). Новина швидко розповсюдилась містечком, перетворивши берег озера на
мурашник із людей, що підходили
і відходили. Деякі припливли човном з Тиверіади, інші перейшли
через пустелі, були й такі, що спустилися з гір.
ЙОМУ ПРИВЕЛИ СЛІПОГО
Усі хворі скупчилися на центральній площі, яка стала схожою
на велику лікарню, з тією різницею, що повітря було насичене атмосферою радості і надії.
Серед натовпу був один сліпий,
який нічим не вирізнявся серед
інших хворих, за винятком того,
що друзі привели його з надією, що він вилікується, просто
доторкнувшись до Вчителя, бо
від Нього виходила така сила,
що була здатна вилікувати будьяку хворобу. Оскільки його привели під руки друзі, то в поспіху
він забув свою паличку. Безліч
свідчень і коментарів про зцілення, які вчинив проповідник з
Галилеї, переконали його, що він
перебуває на порозі найголовнішої події у своєму житті. Очі його
були нерухомі, з розширеними зіницями, серце билося прискорено, а простягнуті руки намагалися
торкнутися до сих пір невидимого
йому чудотворця.
Коли Ісус був уже близько, один
з його товаришів зі сумним виразом обличчя попросив, щоб Він
тільки доторкнувся до сліпого. Інший спромігся вчепитися за рукав
туніки Вчителя і смикав, щоб Той
поклав Свої руки на очі незрячого.
Зважаючи на велику кількість хворих, вони не наважились попросити для нього більшої уваги Вчителя.
10
СВІТЛО З ВИСОТИ • №24 / листопад 2013
Було стільки стражденних, що було б
нерозсудливо просити приватної розмови з Ісусом. Вони
Чудо описане в Євангелії від Марка - це прекрасний
зовсім не сподівались,
приклад того, як Ісус поступово зцілює людину.
що Христос зацікавиться звичайним сліпим, бо там було простягнутою рукою, інші рази
багато різних калік, прокажених, її відхиляли. Але зараз усе було
божевільних та епілептиків.
по-ішому. Той, що був земним
Ісус зупинився перед сліпим і світлом, скеровував його. Той, що
підніс свою руку, встановлюючи прийшов дати зір сліпим, безпосетишу над натовпом, який вітав і редньо вів його за руку. Так, облиславив його. Люди потроху затих- шивши здивований натовп позали. Уже передчувалось щось не- ду, вони перетнули містечко.
звичайне. Очі всіх були спрямовані
Ісус дійшов до озера, спокійні
на Ісуса і на сліпого. Ісус уважно хвилі якого розбивалися об берег,
подивився на нього і проник до сонячне сяйво насичувало зелені
самих глибин його життя та історії. відтінки гір і підсилювало синяву
Він зауважив, що сліпота не об- води. Відчуваючи легкий вітерець,
що пом’якшував вологу спеку цього регіону, сліпий був вражений силою і впевненістю Ісусової руки, що
скеровувала його. Чесно кажучи, з
таким Учителем, який зараз вказував дорогу, він уже не мав необхідності у відновленні зору.
Ісус приклав йому слину до
очей.Трохи дивний знак. Ісус приклав слину безпосередньо на очі
хворого і ніби дав йому поцілунок
любові, коли легко потер повіки.
Сліпота принесла йому засумежувалась витріщеними очима і дження від інших. Одні вважали
нерухомим, позбавленим життя, його грішником, інші зневажали,
поглядом. Було щось глибше, від ще інші насміхалися. Йому заборочого той чоловік мусив зцілитись. нили заходити в синагогу і постійно
Узяв сліпого за руку і вивів за місто. виставляли як зразок того, що може
Випадок був особливий, тому трапитися з людьми, які не виконуІсус діяв не так, як звичайно: за- ють усіх наказів Божого Закону. Жимість того, щоб просто покласти вучи в таких обставинах, він ніколи
руки на очі хворого, взяв його за не відчував любові чи розуміння.
руку і почав прокладати собі до- Але це також входило в Божий зарогу серед натовпу, який стояв па- дум, оскільки той, хто отримав найралізований несподіваністю Його менше любові, є більш чутливий
для сприйняття любові Ісуса. Він,
поведінки.
Багато разів цей сліпий про- який ніколи не відчував тепла пристягав руку, шукаючи Провідни- хильності, негайно спалахнув від
ка і допомоги. Часто лишався з вогню люблячого Ісусового серця.
Потім знов
Він поклав Свої
руки на очі йому,
і прозрів той, і
одужав, і виразно став бачити
все!
11. ПОКЛАВ НА НЬОГО РУКИ
Зазвичай Ісус прикладав руки
на хворі місця людей. У цьому випадку Він чинить по-іншому, тому
що хоче дати нам більшу науку.
Грецький текст зауважує одну тонкість, яка часто губиться в перекладах: спочатку накладає свої руки на
самого чоловіка, оскільки хоче не
тільки зцілити його сліпоту, але людину повністю. Його цікавить сама
людина більше, ніж сліпота.
Закінчуючи ритуал, спитав чоловіка, коли той підводив очі:
- Що бачиш?
Зі самого питання можна припускати, що Ісус чекав позитивної
відповіді. Тоді чоловік, перш ніж
промовити, приклав до чола відкриту долоню, щоб захиститись від
сонця, уважно подивився на натовп і мовив: “Бачу людей як дерева, що ходять.”
Він не розглядає ні зелені поля,
ні різнокольорові квіти. Його не
вражає ні небо, ні морська вода,
що омиває його ноги. Він дивиться на людей, тому що для нього
людство є найважливішим з усього творінням. Його оптометрична
перевірка не полягатиме у читанні
букв на стіні, а у його сприйнятті
інших людей. На жаль, бачить їх як
дерева. Він ще хворий. Ще не вилікувався. Потрібне ще одне втручання Ісуса.
ПРИКЛАДАЄ РУКИ ДО ОЧЕЙ
Спочатку Ісус поклав свої руки
на хворого. Тепер робить це з його
хворими органами. Ісус любить сліпого таким, яким він є, разом із хворобою. Без сумніву, таке сприйняття сліпого є фундаментом для того,
щоб він сприйняв себе самого. І це
є початком його зцілення. Показуючи таку особливу зацікавленість
його життєвою ситуацією, Ісус сповнив любов’ю всі спричинені його
хворобою нестачі. Багато разів через сліпоту він був засуджений як
грішник. Ісус любить його власне
за те, що було причиною знущань,
критики і зневаги. Тому в найбільш
травмований період свого життя
він і отримує цілющу любов.
І ПОЧАВ ПРЕКРАСНО БАЧИТИ
ки моє. Повне зцілення дає нам
Тут, як і в багатьох уривках Єван- здатність оцінювати інших, тих, що
гелія, існує удавана невідповід- перебувають на відстані від нас.
ність, яка деколи не зауважується: Робить нас чутливими до їх потреб
саме коли Ісус приклав руки (а не та інтересів, толерантними до їх неколи забрав), сліпий починає пре- доліків і обмежень, відкритими до
красно бачити. Його зір відновлю- їх чеснот.
Повне зцілення сліпого розшиється у той час, як Ісус тримає свої
руки на очах сліпого. Руки Ісуса не рило його «всесвіт». Тепер він базаважають погляду, навпаки, це чив далі, ніж тільки самого себе,
лінза, яка дозволяє бачити ясно і відкрив тих, що були далеко. Тепер
чітко; руки Ісуса дають бачення. У і вони входили в його життя завдяних і через них ми можемо сприй- ки вилікуваним очам.
няти реальність у її справжньому
вимірі.
ВІДПРАВИВ ЙОГО ДОДОМУ
Коли сліпий розплющив свої
Ісус відправив оздоровленого
очі, то мав би побачити найперше ним чоловіка не туди, куди очікував
руки Ісуса. Але саме під ними він натовп, ані до друзів, які його приповністю бачить місце подій. Отже, вели сюди. Колишній сліпий мув руках Ісуса ми можемо добре ба- сив спочатку повернутись до своїх
чити, бо в них перебуває всесвіт і, близьких - своєї родини; перш за
особливо, людство. Тільки в руках все мусив продемонструвати своє
Христа можна добре роздивитись відновлене здоров’я своїм найте, що сприймалося спотворено.
ближчим. Власне там він повинен
Коли існують проблеми і кон- побачити інших не як дерева, а як
флікти, достатьо облишити їх в Ісусових
руках, щоб побачити їх
Повне зцілення дає нам
справжню вагу. Якщо
ми не бачимо світ, інздатність оцінювати інших людей так, як їх баших, тих, що перебувають
чить Бог, треба покласна відстані від нас. Роти все це в руки Ісуса:
бить нас чутливими до їх
там зможемо оцінити їх
у справжньому вимірі.
потреб та інтересів, толеПідсумовуючи, морантними до їх недоліків
жемо сказати, що Ісус
і обмежень, відкритими
оздоровлює з середдо їх чеснот.
ини і ззовні. Йдеться
про повне зцілення
людини. Він не ділить
людини і не роз’єднує
її. Навпаки, робить її одним цілим: людей, як братів, членів однієї ротурбується як внутрішнім, так і зо- дини.
внішнім здоров’ям, бо любить
Ісус виразно наказав йому не
цілу людину і дарує їй зцілення.
заходити в містечко, а йти просто
додому. Його оздоровлення закінчується, коли він приходить до
І ЗДАЛЕКУ ВСЕ БАЧИВ
Не тільки бачив зблизька, але своєї оселі і розділяє щойно отритакож далеко. Уже не дивився на ману любов. Оселя є найкращою
те, що було перед ним, але в да- лікарнею для досягнення повного
лечінь. Глибоке зцілення полягало відновлення нашого зору.
в наданні йому здатності бачити
за матеріалами,
далеко. Короткозорість не дозвоо. Томас Форест, Хосе Прадо Флорес,
ляє нам бачити далеко, ми бачимо
“Ісус Христос - мій цілитель”
тільки те, що є близько від нас, що
стосується нашої особи: моє і тільСВІТЛО З ВИСОТИ • №24 / листопад 2013
11
12. Плідне життя не завжди притягає до себе увагу. Не таким є життя гордовитого, що гнівається на
перешкоди, які не може оминути.
А тихе життя під поглядом Божим,
осяяне Його благодаттю й ясніюче
для інших, є завжди плідним.
“Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить,
любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось
чинить кривду, радіє правдою; все
зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить” (1 Кор. 13, 4-7).
Господи, я бачив, як море, розбурхане й оскаженіле, билося об
скелі. Хвилі, здалека розганялись,
Високі, горді, вони набігали,
штовхались, щоб перегнати одна
одну, та вдарити першими.
Коли піна відкочувалася, скеля
залишалася непорушною, ті хвилі
швиденько відходили, щоб знову
набігти на скелю. Іншого дня я побачив море - спокійне і миле. Хвилі
12
СВІТЛО З ВИСОТИ • №24 / листопад 2013
ледь-ледь ії підносились, так, наче
не хотіли похизуватися, притягти
увагу до себе.
Мудро подаючи одна одній
руки, вони посувались, безшумно
розтягаючись на всю ширину, щоб
доторкнутися до берега своїми гарними пінистими пальцями. Сонце
поплескувало їх лагідно, а вони,
щедрі, відбивали його промені,
розсіювали його світло.
Господи, дозволь мені не ударятися безладно, бо це знесилює і ранить, але й ворога не затримує. Відведи від мене той зовнішній гнів,
що притягає увагу, але обезсилює,
бо він марний.
Не дозволь, щоб я з гордості
прагнув перевищити інших, розчавлюючи на своєму шляху тих, що
йдуть переді мною. Зітри з мого обличчя понурий вигляд переможних
бур.
Навпаки, Господи, дозволь мені
спокійно наповнювати мої дні так,
як море поволі закриває весь піщаний берег. Зроби мене покірним,
таким, як воно, коли, тихе й спокійне, непомітно наступає;
Дай мені сили й доброти чекати
на моїх братів та пристосовувати
мій крок до їхнього, щоб разом з
ними підноситись.
Зішли мені переможну постійність хвиль.
Дозволь мені кожний мій відступ зробити нагодою для нового
наступу, до нового припливу і піднесення.
Дай моєму обличчю ясність прозорих вод, моїй душі - білість піни.
Освіти моє життя так, як промені
Твого сонця видобувають мелодії з
плеса вод.
Але передусім, Господи, зроби так, щоб я не залишав для себе
Твоє Світло, і щоб всі ті, що приходять до мене, поверталися до своїх
домівок з жадобою зануритись в
Твою чисту вічну.
Мішель Кваст, “Молитви”
13. У
незвичайному
місті жили незвичайні мешканці –
киці, коти та котенята.
На грудях кожного пухнастика яснів білий трикутник, що випромінював світло і
тепло. Місто було світлим, коти не хворіли.
Також відпала потреба в освітленні вулиць
ліхтарями. У місті не було жодного лікаря,
та ще й будинки опалювати не доводилося.
Був лише один старовинний будинок, на
якому височів пічний
димар. На його даху з
давніх давен збиралася
місцева громада.
Знайома мені киця розповіла, що вперше на дах її привела бабця.
Сказала: «Дитинко, тут Небо прихиляється
до нас, а ми прийшли в світ через Небо і
повернемось до нього. Так що без Неба нам
ніяк - запам’ятай!» Вона пам’ятала.
Час минав. Місто процвітало. Мешканці жиріли. Ставали лінькуватими. Навіщо ж
докладати зусиль, добиратися нагору, коли
ось – телевізор, зручна м’якенька канапа, ще
й миска зі сметанкою... Отака думка оселилася між ними.
Але ж послухайте, що сталося далі!
Тьмяніли білі трикутники на тілах котів,
а далі почали зникати! У місті з’явилися сутінки. На спинах з доброго дива виростали
тяжкі горби. Радість, здатність любити, захоплюватися, дивуватися – все залишало їх!
Першими отямились кошенята. Рятуймо
дорослих! Ота киця, котру земля не встигла схопити за лапки при народженні, си-
дить собі на даху – хвороба її
не вразила! Звернімось до неї
по допомогу!
Один сміливець скочив на
стіну, інший підтримав знизу,
ухопився за подану лапку і
так один за одним живим ланцюжком піднімалися вгору.
Киця незворушно сиділа на вершечку димаря, змурованого з червоної цегли. Ось вечірнє небо перемінюється на глибоку синяву ночі і на ньому спалахує Полярна Зірка!
Вражені близкістю Неба перелякані кошенята колом сіли навколо димаря, не ризикуючи порушити тишу.
– О, у тебе гості, люба?
– Швидше, зірко, у них справа до тебе.
Кошенятка перезирнулися, киця з зіркою
перемовлялися подумки! Чи не варто спробувати й нам?
– Сестричко, рятуй наших близьких і все
місто!
– Я підтримувала зв’язок із зіркою до
вашого приходу. Далі справа за вами.
– Зірко, ми ніколи не зрадимо тебе!
Вона підморгнула і сипонула променями світла. Кошенята торкалися її
промінчиками до хворих, спалахували наново трикутнички і зникали горби нелюбові,
непрощення, заздрощів... Поверталася память!
Місто і мешканці врятовані!
Над ними вічним світлом сяє золота
Зірка. Як раніше на димарі
сидить киця.
Проте тепер
на даху вона
не одна.
Казкарка
СВІТЛО З ВИСОТИ • №24 / листопад 2013
13
14. Іноді Господь допускає дуже страшні і, на наш
погляд, жорстокі випробування, аби в результаті привести нас до навернення. Саме така доля
спіткала одну родину з нашої церкви.
Чудо
Один-два роки тому Максим переживав дуже сильну кризу віри. Олена, його дружина, народила другу
дитинку і при
цьому були фінансові труднощі: немає, де
жити, що їсти,
що думати на
майбутнє. І тоді
він
звернувся до Господа:
«Боже, зробино що-небудь,
бо Ти ж бачиш,
що в мене вже
сил жодних немає!
Покажи
якійсь знак чи
щось подібне
до цього!». Тоді
Максим перебував у такому
стані, що, як то
кажуть, був навіть готовий продати душу сатані, аби тільки все добре
було з його родиною. Після цього один священик сказав Максиму, що мав одкровення від Господа про те,
що Той дасть йому нове серце – з плоті, і забере старе
– кам’яне. І ось яка історія сталася пізніше…
Звичайно, для мене це був не просто шок. У мене
була справжня істерика: на руках двоє маленьких дітей, грошей немає, що робити? Я почала телефонувати знайомому священику та друзям. Одразу до мене
приїхало кілька друзів, а священик заспокоїв, обіцяючи допомогти усіма можливими способами.
Що дивного відбувалося під час перебування
Максима в лікарні?
Лікар повідомив, що ситуація складна. Максиму
зробили пункцію, результат якої був страшний. Але це
й дуже здивувало лікарів: за результатами пункції мій
чоловік мав перебувати у важкій комі. Замість цього,
він не тільки був наполовину притомний, але ще й намагався розповідати лікарям про
свою сім’ю, про
себе, хоча це і
виглядало як марення. Кількість
мертвих клітин
у мозку збільшувалася, почався
менінгіт, ситуація була майже
критичною. І все
одно лікарі перебували у нерозумінні: людина
має крововилив у
мозок, результати пункції дедалі
гірші, а вона при
цьому розмовляє. Зазвичай, в
такому стані людина має перебувати у глибокій комі! Коротко кажучи,
вся ситуація не вписувалася у рамки звичайного перебігу хвороби, що й тримало всіх у напрузі.
Важко переказати, що я відчувала в цей момент.
Уже не допомагали жодні заспокійливі засоби. Але від
самого початку я щиро молилася і довірила його життя
Пресвятій Богородиці Діві Марії. Без жодних умов, виключно заради любові та Христа. І молитви дійсно допомогли! Треба було десь переночувати, і якимось чудом нам попався водій таксі, який легко зрозумів мою
ситуацію, взявши мізерну платню за поїздку, і відвіз до
найдешевшого готелю.
Але найбільше диво сталося кількома днями пізніше. Місцевий священик розповів в костелі про всю
ситуацію, що сталася з Максимом. Було вирішено
влаштувати збір коштів, до якого долучилося багато
людей навіть за межами України, але найголовніше,
наступного дня було влаштоване молитовне чування
за Максима. Понад 40 чоловік прийшло того вечора
молитися до Господа про швидке одужання Максима
та про опіку Божої Матері над ним.
однієї родини
Олено, розкажіть, що саме сталося?
Одного вечора Максим, мій чоловік, повертався
від друзів. Він їхав на велосипеді і, як стало відомо
пізніше, його збила вантажівка. Мені зателефонували з міліції і повідомили, що Максим у них, що він
перебуває в напівнепритомному стані, і щоб я його
забрала. Наступного дня йому стало погано – дуже
сильно боліла голова, йшла кров носом, і Максим
залишався в напівнепритомном. Коли ми викликали швидку і відвезли його до лікарні, рентген виявив
крововилив у мозок. Треба було якомога скоріш везти чоловіка до обласної лікарні, де виявилось (Богу
подяка!), що там працює нейрохірургом син подружки моєї матері. У подальшому саме цей нейрохірург і
робив Максиму операцію.
14
СВІТЛО З ВИСОТИ • №24 / листопад 2013
15. І чи дійсно це мало якісь результати?
Я вірю, що не могло не бути жодних результатів,
хоча й могли вони бути різними. Як я вже зрозуміла
пізніше, саме після проведення цього чування, а також
після незліченної кількості молитов, котрі підносилися
до Господа не лише у Фастові нашими парафіянами,
але й далеко за його межами невідомими добродіями, котрі молилися в намірі одужання мого Максима,
найближчий результат пункції був приголомшуючим.
Лікарі констатували чудо, бо незрозуміло яким чином
кількість мертвих клітин раптово зменшилася рівно на
половину! Одна лікарка навіть спочатку не повірила і
вирішила власноруч зробити пункцію і подивитись на
її результат. Сподіваюся, для неї це також було якимось знаком, бо лише тоді вона повірила в те, що стан
мого чоловіка дійсно полегшився. І це був неймовірний прогрес і розрада! Богу нехай буде подяка за це!
Але тебе чекав
ще один подарунок від Господа?
О так! Знаєте, якщо дивитись на весь перебіг подій
з чисто світської перспективи, може скластися враження, ніби то нас переслідувала суцільна
життєва чорна смуга.
Ви тільки спробуйте
собі уявити: чоловік
отримав несподівано страшну черепномозкову
травму,
наслідком якої був
крововилив у мозок,
при цьому я маю піклуватися про нього
та й одночасно про
двох маленьких діточок і десь дістати
неймовірну кількість
грошей... І як це поєднати? А ще й до
того я дізнаюся, що…
завагітніла! І що тут
робити?
Невіруюча людина, мабуть,
вдалася би до суїциду. Але я відчула таку
душевну розраду і
почула таку реальну присутність Господа в моєму житті, що тільки й залишалося зрадіти цьому подарунку
нашої з чоловіком любові одне до одного і до Бога.
Максиму почало ставати все краще і з часом його
було виписали з реанімації. Через деякий час Максим поїхав на лікування до Хмельницького. Але це
вже була звичайна реабілітація: мій чоловік вже ходив, нормально розмовляв, все розумів. Звичайно ж
потрібен ще час для повного одужання. Але він живий, і це найголовніше!
Максиме, розкажи, що ти побачив,
перебуваючи в реанімації?
У маренні, як мені здалося, я побачив дещо, що
дійсно змінило мене і дало розуміння деяких важливих справ. Не буду розповідати про все, але про найголовніше. Я побачив Ісуса, і Він виявився звичайною
людиною, як кожен з нас. Він не був кимось далеким,
якимось страшним суддею, який тільки й чекає на момент Страшного Суду, аби нас всіх покарати. Ісус був
люблячим! Він мені показав великий натовп людей.
Як я потім зрозумів, це були всі ті, хто молилися за
мене. Це було неймовірне свідчення того, скільки ж
людей не є байдужими до мене.
* * *
На сьогоднішній день Максим і Олена – прекрасна сімейна пара з трьома дітками. Максим проходить
реабілітацію після цієї важкої травми, і навіть вже почав потроху працювати. І він змінився – навіть погляд
став іншим! Родина Фурманів випромінює неймовірне
світло Божої любові і благодаті та завжди сповнює радістю моє серце, коли їх бачу.
Наостанок я скажу про себе і про те, як ця історія
вплинула на мене.
Я дуже добре зрозумів, як важко
Господу здобувати
наші серця, нашу
любов і довіру до
Нього. І як легко
дияволу
вдається запевнити нас у
тому, що Господь
або не любить нас,
або просто не існує! Коли я почув
про випадок з Максимом, мені стало
страшно. Правда, я
ніколи так не боявся за себе, як тоді
злякався за долю
родини Фурманів.
Протягом тижня, аж
до моменту полегшення стану Максима, я дуже сильно
молився про якнайскоріше одужання
Максима. Я просив Господа про те, щоб сталася його
воля, але й казав Йому, що «не хочу, аби Ти зміг допустити трагедію в цій родині». У той момент я відчув
себе на місці Олени та їхніх дітей: Елі та Юстика. І коли
я почув про чудо-полегшення стану Максима і його
подальше одужання, - відчув неймовірну Божу благодать, за що й дякую Господу аж до цього дня.
Ігор Селіщев
СВІТЛО З ВИСОТИ • №24 / листопад 2013
15
