1. „Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темря„Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя”.ві, але матиме світло життя”. (Ісус Христос, Іоанна 8:12)(Ісус Христос, Іоанна 8:12)
В наш стрімкий час, коли на рахунку кожна
хвилина і ми крутимося як білка в колесі, і зда-
ється не вистачає часу для найнеобхіднішого,
раптом деякі набожні люди заводять з вами бе-
сіду про те, що є речі важливіші за повсякчасну
суєтність, а тому пропонують на якийсь відво-
ліктися від буденних справ, і починається роз-
мова про релігію…
Релігія – що це? Навіщо вона мені потріб-
на взагалі? І якщо вже все-таки потрібна – то
в якому вигляді? Чи буде це виправданим, щоб
втискувати її у мій і без цього напружений
графік?
Чимало людей охоплених щоденними тур-
ботами, коли чують про щось релігійне: фільм,
програму, передачу, якісь заходи чи богослу-
жіння – мають подвійне відчуття: з одного боку
ніби це й потрібно, а з іншого ніякої радості не
приносить. Просто це потрібно відбути, відспі-
вати, словом відмучити.
А деяких взагалі нудить від усього релі-
гійного, оскільки релігія асоціюється у них
з чимось пліснявим, надокучливим, зайвим.
Навіть під час великих релігійних свят є пев-
на категорія таких, котрим хочеться щоб, так
би мовити, офіційна частина скоріше закін-
чилася і можна було перейти до неофіційної,
що вже більше нагадує світську гостину, ніж
релігійне дійство.
Ресторани переманюють нас до себе, до-
зволяючи вибирати саме ту їжу, яку ми хочемо.
Кав’ярні вихваляються сотнями різних смаків
кави. Навіть купуючи будинки чи автомобілі,
ми можемо знайти те, що найбільше відповідає
нашим бажанням. Перед нами величезний ви-
бір. Ми можемо знайти будь-що відповідно до
наших власних смаків і потреб.
А що ж стосовно релігії, яка відповідала би
вашим бажанням? Як би ви відреагували від-
носно релігії без почуття вини, без вимог, без
нагромадження надокучливих «можна» і «не
можна»? Такі варіанти існують, але чи можли-
во вибирати релігію, як улюблений смак мо-
розива?
То чи потрібна мені релігія? Хто ці релігій-
ні люди? Чи хочу я бути такими як вони? І що ж
це таке справжня релігія?
НАВІЩО МЕНІ РЕЛІГІЯ?НАВІЩО МЕНІ РЕЛІГІЯ?
20122012
№5№5
Релігія – це застарілий пережиток,
чи життєва необхідність?
2. 22 ѲÒËÎѲÒËÎ òâîãîòâîãî ÆÈÒÒßÆÈÒÒß
Сьогодні, здається, щодо питання релігії та
духовності, певним чином, причетна кожна лю-
дина на Землі. При цьому слід сказати, що Гос-
подь завдяки Своїй милості надав можливість її
мешканцям вибрати єдиний, запропонований
Ним шлях до вічності або відкинути його.
Незважаючи на те, що іншого шляху до спа-
сіння окрім вказаного Христом не існує, у біль-
шості країн світу намагаються відстоювати свої
особисті, національні, культурно-релігійні тра-
диції, які часто за своїм змістом і характером
зобов’язані нехристиянському, язичницькому
походженню, що дуже часто призводить до між-
національних конфліктів.
Чимало їх намагаються не зрадити тради-
ціям та віруванням своїх батьків, мовляючи, що
їхні предки вже давно за них їх вибір визначи-
ли. Чи справді Бог бажає, щоб ми керувались по-
дібним принципом: «Як мій батько, дід і прадід,
так і я», «Де народився, там хочу і померти», «Мі-
няти віру батьків – непрощенний гріх».
Виникає справедливе запитання: Якщо я
християнин, то що для мене є більш важливим,
бути просто релігійним, чи мати віру Ісуса Хрис-
та? Чию віру я хочу наслідувати, моїх батьків чи
Ісусову віру? Чи схожа віра моїх батьків з вірою
Ісуса? Подібні питання повинна задати собі кож-
на серйозна людина.
Бути релігійним та віруючим сьогодні по-
хвально і престижно. Релігія може бути дечим
визначним і чудовим. Вона може внести багатий
зміст в наше життя. Але є дещо загальне, прита-
манне всім релігіям: вони претендують на посе-
редництво між Богом та людиною і намагають-
ся гарантувати зв’язок з Небом. Подібно страхо-
вій компанії лжерелігії беруть на себе відпові-
дальність компенсувати те, що людина не в змо-
зі виконати перед Богом. Варто людині прине-
сти будь-яку жертву, релігія обіцяє забезпечити
їй бажаний зв’язок з Богом.
Ось чому людина любить свою релігію, чому
тримається за неї і залишається з нею в тісному
зв’язку. При цьому вона почуває себе ніби звіль-
неною від прямої відповідальності перед Богом.
Все, що необхідно по відношенню до Бога, ро-
бить замість людини релігія через священнос-
лужителів та обряди. Багато їх у цьому вбачають
суть релігії. У такому випадку релігія має владу
над людиною.
Сьогодні Євангеліє сповіщає кожному жите-
лю нашої Землі про те, що жодна релігія не може
запропонувати людині єдиний шлях до спасін-
ня. Божий Син став тим Шляхом. «…Я – доро-
га, і правда і життя. До Отця не приходить ніхто,
якщо не через Мене» (Єв. від Івана 14:6). Через
Ісуса Христа, Його велику Жертву людству від-
крився цей шлях до Бога. Тепер кожна людина
має можливість звертатися до Бога без усяких
проміжних інстанцій, без сторонньої допомоги.
Хто прийняв Ісуса Христа в своє життя і став на
шлях довіри та послуху Йому, той збагнув справ-
жній зміст життя, свободу від почуття вини, від
страху й невпевненості. Лише тоді можливо зро-
зуміти перевагу викупу та належності людини
до Спасителя.
«І знайте, що не тлінним сріблом або золо-
том відкуплені ви були від марного вашого жит-
тя, що передане вам від батьків, але дорогоцін-
ною кров’ю Христа, як непорочного і чистого Яг-
няти…» (1Петр.1: 18-19).
Тому в кожному поколінні кожна людина зо-
крема протягом свого життя повинна визначи-
тись: вибрати релігію батьків, релігію свого сус-
пільства, чи свою власну або прийняти віру Іс-
усову. Від цього вибору залежить вічна участь
кожного жителя Землі.
Мурга Василь
Релігія чи віра Христа
У Святому письмі сказано: «Віра – то підстава
сподіваного і доказ небаченого» (Євр. 11:1). Наші
вірність і відданість є нашою вірою – з перекона-
ністю, з досвідом і відповідальністю.
Однозначно, всі віруючі люди вірять, що є Бог.
Це найнижча або перша ступінь віри – своєрідне
глибоке переконання в наявності чого-небудь. У
нас, віруючих людей, немає сумнівів, що Бог існує.
Та, однак, внутрішній наш світ від цієї впевненос-
ті майже не змінюється.
Для такої віри Господь – це один і з об’єктів
нашого Всесвіту, – є планета Марс, а є Бог. Але з
таким переконанням немає потреби переймати-
ся якоюсь відповідальністю, турбуватися на який
орієнтир спрямовувати своє життя, або кому його
підпорядковувати. Подібне переконання є лише
прийняття розумом самого факту існування Все-
вишнього. «Я сам по собі, а Бог Сам по собі». При-
ймати незаперечні факти, ще не означає виявля-
ти правдиву віру.
Друга, вища ступінь віри, - це довіра. На тако-
му рівні віри людина не тільки погоджується з іс-
нуванням Бога, але й приймає Його в своє серце.
Довіра передбачає надію на Бога, і безперечно є
дуже гарним показником духовного життя. Але
сама довіра ще не є верхом досконалості у наших
відносинах з Богом.
Ми довіряємо Господу (навіть сповна), але
водночас самі не завжди буваємо вірними Йому.
Ми час від часу молимося, (особливо коли вини-
кають проблеми), стараємося якось перемага-
ти свої слабкості, але при цьому жертвувати для
Творця чимось значимим для нас, у більшості ви-
падків, ми не готові…
Тому, зважаючи на подібний стан, мусимо роз-
глянути останнє і найважливіше. Що таке істин-
на любов і як вона проявляється? Безумовно ви
погодитеся з тим, що справжня любов без вірнос-
ті не буває.
У такому випадку згадаймо, що воля Божа по-
лягає в тому, щоб наші відносини з Ним відбува-
лися на засадах любові. Таким чином стає цілком
очевидним, що найвища, піднесена ступінь люд-
ської віри це – вірність. Коли не тільки розумом,
а всім серцем визнаємо Бога своїм Господом і не-
зважаючи на різні життєві незгоди і випробуван-
ня залишаємося вірними Його святим принци-
пам, котрі Він залишив для нас у Своїх незмінних
10-ти заповідях, - тоді наше життя проходить по
волі Божій.
«Дітоньки, любімо не словом та язиком, але
ділом та правдою!» - звертається до нас апостол
Іоанн (1 Іоанна 3:18). Справжня віра вимагає слу-
жіння Богові і ближньому не тільки молитвою і
добрим словом, а й учинком, працею, пожертвою.
Апостол Яків також наголошує на тому, що справ-
жня Христова віра веде до змін у житті і до до-
брих діл. Якщо хтось заявляє, що повірив, але не
робить у своєму житті добрих учинків, то швид-
ше за все, він не повірив щиро в Христа.
На жаль, такі люди обманюють самих себе, бо
слову «віра» вони надають зовсім іншого значення,
ніж насправді вимагає це слово. Віра повинна бути
живою, вона повинна стати більше, ніж переконан-
ням – дією! А дією вона стане тоді, коли нею напо-
вниться все – всі відчуття, помисли і поведінка.
І, найголовніше, в такому прояві Божої вірнос-
ті, - всі гріховні бажання відсікаються. Тільки тоді
наша віра стає рятівною, стає фундаментом для
всіх життєвих цінностей.
Справжня віра є істинною і досконалою лише
в тому випадку, коли все, на що вказував нам Ісус
Христос – виконується нами. Як сказано – «віра
без діл мертва». Віра, за самою своєю природою,
активна. Там, де немає відповідних дій, немає
справжньої віри. Вона породжує в наших душах
такі святі чесноти, як молитву, любов, милосердя,
доброту, смиренність, лагідність, привітність…
Апостол Павло говорить нам про те, що віра
діє любов’ю і, звичайно ж, супроводжується від-
повідними вчинками, викликаними любов’ю. Без
цього віра даремна. Там, де не видно любові, не-
має і справжньої віри.
Наше щастя – це наша досконала віра, а тому,
не приймаймо за щастя ситість… Адже на землі іс-
нують речі, які насправді мають вічну цінність!
Людмила Кастран
Що визначає істинність релігії?
3. ѲÒËÎѲÒËÎ òâîãîòâîãî ÆÈÒÒßÆÈÒÒß 33
хочеться описати вам шановні читачі,
своє бачення на рахунок віри та вчення Гос-
пода нашого Ісуса Христа!
Кожній людині, дається земне життя, віра,
надія в майбутнє. Також є право вибору... Ко-
жен вирішує для себе сам. Молоді, сильні,
досвідченні, заможні та успішні, здавалося б,
начебто все є – життя за людськими мірками
ніби вдалося. Говоримо: «Слава Богу!». Але,
настає час, коли людина задумується і почи-
нає глибше мислити: Чому так ? Вчора друзі,
знайомі, колеги, а сьогодні – старість, само-
тність, хвороба, безсилля — темрява.
Що, залишається для людини? Покаяння,
надія, віра! Віра але, ні в якому разі, не релі-
гія, ані людське вчення, ані канони, обряди,
традиції чи догми.
Звернімось за допомогою до Святого
Письма. Про що говорить Господь: «Віра спас-
ла тебе», - каже Ісус жінці яка прийшла до
Нього за допомогою. «Істинно, істинно кажу
Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має»
(Іоанна 6:47). Отже бачимо що віруючий, той
хто вірує – але в жодному разі не йде мова
про релігійного. Тому що сьо-
годні під словом «Релігія» ко-
жен розуміє своє. А туди, як ви
знаєте, часто відносять і таке,
про що Святе Писання чітко ви-
значає – не ввійде воно в Цар-
ство Господнє!
То хочу спитати! Релігія, це
чиє вчення? Боже,- чи людське?
Якщо людське, то там буде різ-
ними засобами доводися що це
гріх, а те – можна, а то не такий
уже й гріх, а те – лише іноді, а в
цьому – треба міру знати… Од-
нак апостол Павло, побудже-
ний Духом Святим, узяв та й на-
писав: «Учинки тіла явні, то є:
перелюб, нечистість, розпус-
та, ідолослужіння, чари, ворож-
нечі, сварка, заздрість, гнів, су-
перечки, незгоди, єресі, завид-
ки, п’янство, гулянки й подібне
до цього. Я про це попереджую
вас, як і попереджав був, що
хто чинить таке, не успадкують
вони Царства Божого! (Галатам
5:29-21).
А Божу науку, Біблія усім,
хто щиро цього хоче, подає зро-
зумілою мовою! Багато прикла-
дів можна ще навести зі Свято-
го Письма. Не треба гаяти доро-
гоцінного часу, якого і так зали-
шилось не багато. Треба просто
діяти - шукати, вивчати, дослі-
джувати Біблію.
Із досвіду свого життя, а також моїх зна-
йомих, слід сказати що кожна людина пев-
ною мірою має якісь стосунки з Господом, або
іноді за деяких обставин намагається їх мати,
але не розуміє цього. І дуже часто лише після
того, як людина сама починає досліджувати
та розмірковувати над Словом Божим, вона
помічає, що чимало такого, про що говорили
їй домашні, відрізняється від Євангельсько-
го вчення. І тоді саме час узяти Слово Господ-
нє і довідатись: «У чому, Господи, Твоя воля?».
Тож любі краяни! Шукайте, вивчайте, до-
сліджуйте і вам обов’язково відкриється Іс-
тина. Вона приведе вас до Того, хто за нас від-
дав своє життя, прийнявши на себе гріх усьо-
го світу. І тоді ми зрозуміємо – дорогою ціною
запропоновано нам спасіння! Не можна цим
легковажити, бо це буде образою для Господа
Ісуса Христа. Скористаймося Його пропозиці-
єю. Це буде наймудріший вибір усього вашо-
го життя!
Євген Ференці
Від щирого серця
Наш мир погряз в грехах неимоверных:
Стяжательство, разврат, обман и ложь.
Избавь нас, Господи, от мерзости
и скверны
И сердце чистое нам дай, Благой Господь!
Ты Свят и непорочен наш Создатель,
Как лилия, что в утренней росе.
Ты уничтожил грех Своим распятьем,
За нас, Иисус, Ты умер на кресте.
Ты искупил нас кровью драгоценной –
Ходатай наш и вечный Судия.
Обители Твои во всей Вселенной,
Как и сказал Ты: «Где пребуду Я?».
И Ангел вострубит и времена настанут,
Когда Христос со Славою грядет!
И Царство Божие
для праведных восставит,
И всякую слезу с очей Господь отрет…
Ада Рогачева.
г. Мукачево
– Ви вірите ви в Бога?
– Звичайно що вірю.
– Віра в Бога і релігія - це одне й те саме?
– Ні, звичайно що не одне й те саме.
– Які асоціації викликає у вас слово «релігія»?
– На мою думку що релігія, це те місце де збира-
ють гроші.
Анатолій
Найбільш прекрасне і глибоке переживан-
ня, що випадає на долю людини, - це відчут-
тя таємничості. Воно лежить в основі релігії та
найбільш глибоких тенденцій у мистецтві та
науці. Той, хто не зазнав цього відчуття, здаєть-
ся мені, якщо не мерцем, то у всякому разі слі-
пим. Здатність сприймати те незбагненне для
нашого розуму, що є прихованим під безпосе-
редніми переживаннями, чия краса та доскона-
лість доходять до нас лише у вигляді непрямо-
го слабкого відлуння, - це і є релігійність. У цьо-
му сенсі я релігійний. Я задовольняються тим,
що з подивом вибудовую припущення про ці та-
ємниці і смиренно намагаюся подумки створи-
ти далеко не повну картину досконалої струк-
тури всього сущого.
Альберт Ейнштейн
Погляд науковця
на релігійне відчуття
Сердце чистое
нам дай
4. 44 ѲÒËÎѲÒËÎ òâîãîòâîãî ÆÈÒÒßÆÈÒÒß
А що таке віра? Може якась церква а
може якась релігійна конфесія? В нашому
українському менталітеті здебільшого ото-
тожнюються поняття віри з приналежніс-
тю до якоїсь релігійної деномінації. І це під-
тверджує таке запитання, яке можна почути
всюди: «Якої ти віри?». Чи це не нагадує нам
щось подібне до такого: «Кажемо віра – ро-
зуміємо церква. Кажемо церква – розуміємо
віра». Це показує наскільки стало викрив-
леним саме значення слова віра. Те що аб-
солютно немає нічого спільного з цим сло-
вом сьогодні прикривається таким святим
символом чи іменем. Але будь-яку релігію,
форму служіння, обряди, традиції, передан-
ня і таке інше не можна називати вірою. За-
вжди було, є і буде багато релігій, різних об-
рядів, традицій та переконань але віра за-
вжди була, є і буде однією. Тому, що вона має
відношення до серця людини а не до яких-
небудь зовнішніх форм. Вірити може будь-
хто і в що-небудь. Учень може вірити вчи-
телеві, жінка – чоловікові чи навпаки, діти
– батькам, атеїст також заставляє себе віри-
ти в те, що Бога немає. Практично всі люди
на землі в щось, або в когось вірують.
Але коли мова йде про наші взаємини
з Богом, обов’язково слід звернути увагу
на висловлювання Христа у розмові з Його
учнями: «А Ісус їм у відповідь каже: Май-
те віру Божу!». (Марка 11:22). Досліджую-
чи Святе Писання ми виявляємо що «віра
Божа», або «віра Ісусова», що насправді
означає те саме, має певні характеристики.
Ось цитата з 14-го розділу книги Одкровення:
«Тут терпеливість святих, що додержують запо-
віді Божі та Ісусову віру!». А це означає що без
терпеливого, доброзичливого ставлення до на-
ших ближніх неможливо дотримуватися 10-ти
заповідей Божих, а без них – це вже буде не Ісу-
сова віра.
Слово віра перекладається з грецької мови
(пістіс) – як вірність, довір’я, кредит, впевне-
ність, переконання. Це абсолютно так само
стосується і такого поняття, як «віра в Бога»
чи «віра в Ісуса». Це означає не тільки вірити
тому, що Бог є, але й довіряти Йому і, зрештою
- бути вірним Йому. Без цього останнього,
наша віра буде лише голослівною деклараці-
єю або, як це називає апостол Яків, «мерт-
вою вірою».
Хтось сприймає за вірність Богу підне-
сений стан своїх почуттів, який може бути
вираженим у поезії, піснях, музиці на сла-
ву Божу, інші можуть вважати що вірність у
ревних молитвах, а ще хтось думає що якщо
він натхненно розказує про Божу любов, то
це є безперечним свідчення вірності Богу.
Звичайно усе згадане може бути присутнім у
нашому служінні Богу, але свідомо ігнорую-
чи інші складові Ісусової віри, ми тим самим
ігноруємо і вірність Йому.
Атмосфера ворожості та непримирен-
ності може перетворити найкращу помісну
церкву в світську релігійну організацію і на-
впаки чиста, сердечна віра в Бога може стати
причиною пробудження в тій церкві де пану-
ють застій і суха обрядовість.
«Віра Божа» - це не просто зовнішній об-
ряд і не яка-небудь форма одягу чи будівлі,
не якийсь особливо піднесений стан душі.
Тут однієї набожності мало! Коли Ісус помі-
чав щось подібне, то казав: «Що ви зовете
Мене Господи, Господи, а не робите того, що
Я кажу вам?» (Луки 6:46). Конкретизуючи
цю думку Ісус висловив її однозначно: «Якщо
Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!».
За всю історію Церкви Божої на зем-
лі були різні періоди передбачені Богом. У
зв’язку з цим була необхідність змінювати
і певні форми богопоклоніння. Так, напри-
клад, після Голгофської жертви Ісуса за наші
гріхи, відпала потреба у храмових жертво-
приношеннях. Христос відмінив ці обряди і за-
мість них залишив Своїм послідовникам нову
символіку. Але ніхто і ніколи не відміняв 10 Бо-
жих Заповідей, які є свідченням любові – як до
Бога, так і до ближніх. Так само, як ніхто й ніко-
ли не відміняв вірності, котра є ознакою справж-
ньої віри Божої.
Що означає «Віра Божа»
Дети живут своим представлением о добре и
зле, чести и бесчестии, человеческом достоинстве;
у них свои критерии - они на “ты “ с вечностью. Мо-
ими героями стали школьники от шести до десяти
лет. Именно они еще пропускают жизнь через сер-
дечки, и оттого непритворны и честны. “О чем бы
тыхотелспроситьуБога?”,“Чтобытыхотелпопро-
сить у Бога?” и “Что бы ты хотел рассказать Богу?”
- с такими вопросами я обратился к детям. Резуль-
тат превзошел все ожидания. Я получил более трех
тысяч ответов. Веселые, печальные, озадаченные,
отчаянные, но живые, живые. Дети знали, что об-
ращаются не к мамам, папам или любимым учите-
лям, а к кому-то самому Главному, Всесильному и
все Понимающему. Поэтому их ответы столь обжи-
гающе искренни и пронзительно доверчивы. Они
обращены к Богу, а значит – и к душе человека.
Улыбайтесь, взрослые, над мыслями детей,
вздрагивайте, плачьте. И если это случится, зна-
чит, есть у вас душа. И слава Богу. Ну а дети - как
можно чаще обращайтесь к Господу и тем самым
сохраните в себе все человеческое.
Михаил Дымов – писатель.
Прости меня, Боже, за все грехи, знаю, я наде-
лал их много, но я не знал, что Ты есть.
Шурик, 2 кл.
Ну вот, смотри, мы учимся, учимся, а зачем
нам так страдать, если мы все равно умрем, и
знания наши пропадут.
Федя, 4 кл.
Ну, Господи, уж себе Ты бы мог провести те-
лефон!
Яша, 3 кл.
Пишу Тебе из интерната. Интернат - это мес-
то, куда ссылают детей за плохое поведение ро-
дителей.
Ария, 4 кл.
Ты знаешь, от нас ушла мама и нам теперь с
папой так хочется женской ласки.
Веня, 2 кл.
Ну, почему Ты так часто пьешь с моим папой?
Он всегда, когда поднимает рюмку вскрикивает:
“Ну, с богом!”.
Саша, 3 кл.
Тебе не кажется, что зря на Земле нет церк-
вей для собак. Ведь любовь к собаке не бывает
безответной.
Роберт, 4 кл.
Цветы у Тебя получились лучше, чем человек.
Галя, 4 кл.
Ну, хорошо, Господи, меня родителям принес
аист, а для него кто делает нас?
Олег, 3 кл.
Когда же придет во второй раз Иисус Хрис-
тос? Надо же чтоб люди подготовились, а то бу-
дет, как в первый его приход.
Алина, 4 кл.
Эх, мне бы Твои возможности!
Олег, 2 кл.
А вот свечи в церкви продают, - это Твой биз-
нес?
Толик, 2 кл.
Господи, Ты хоть мой новый адрес знаешь?
Ляля, 1 кл.
Ты не знаешь, помирятся ли мои родители?
Катя, 2 кл.
Почему нищие просят милостыню около
церкви, чтоб Ты отмечал, кто дает?
Ира, 2 кл.
Как Ты на небе живешь? Все ли у Тебя
есть? Может, что надо?
Зина, 3 кл.
Может, я могу Тебе чем-то помочь?
Света, 2 кл.
Ну, а теперь Ты бы создал во второй раз че-
ловека?
Олег, 3 кл.
Господи, давай дружить?
Федя, 1 кл.
Синее небо, Господи, это когда у Тебя хоро-
шее настроение?
Надя, 3 кл.
Дети пишут Богу
5. ѲÒËÎѲÒËÎ òâîãîòâîãî ÆÈÒÒßÆÈÒÒß 55
Я – неисправимый оптимист по жизни.
Все мы живём в материальном мире. Нас
окружают понятные вещи, вокруг нас про-
исходят очевидные события, которые можно
объяснить логически.
С детства нам внушали, что земля кру-
глая, что человек произошёл от обезьяны,
что согласно законам физики человек не мо-
жет летать и мн. др. Система идеологии учи-
ла нас этому верить и учить этому же наших
детей. А по сути - это защита от страха перед
неизвестностью – кто мы и откуда, куда идём
и каково наше предназначение.
Я никогда не была материалисткой и то,
что существует нематериальный мир, у меня
не вызывало никаких сомнений. Я иног-
да задумывалась о смысле жизни, о смер-
ти и бессмертии, о предназначении челове-
ка. «Кто я?», «Зачем я живу?», «Что будет по-
сле меня?». Ответы на эти извечные вопросы
уводили в религию, которая по марксистским
определениям была «опиумом для народа».
Нас учили, что верить надо в эволюцию и
торжество человеческого разума и гуманиз-
ма, а не в райскую жизнь после смерти, апо-
калипсис и прочую муть; что, по сути, рели-
гия - это философия смерти, потому что ни о
чём более как о жизни после смерти нас заду-
маться не заставляет. И я обходила вопросы
религии «десятой» стороной; для меня она ка-
залась «колючей проволокой», за которой пря-
чут свободу.
Иногда вера родителей и дань каким-то
светским условностям возвращали на исходную
позицию, но искажённое мировоззрение дава-
ло о себе знать. Даже такие священнодействия
как моё собственное крещение в 12 лет, креще-
ние в младенческом возрасте моего сына - про-
шли для меня без священного трепета. Мир ре-
алий и, практически, навязанная коммунисти-
ческая идеология надолго затмили загадку су-
ществования религии и Бога.
Драматический поворот в моей жизни про-
изошел с момента крещения моего сына в церк-
ви адвентистов седьмого дня. Титулованный
спортсмен в конном троеборье, член сборной
Украины, чемпион страны и безусловный кан-
дидат, участник наивысших международных со-
ревнований Европы и Мира – и вдруг: религия,
вера, Бог. Мы с мужем пошли посмотреть, куда
же «попался» мой сын со своей семьёй. Мы при-
шли и больше не ушли. Прошло немало време-
ни, пока я осознала, что так называемая «драма»
стала для нашей семьи истинным счастьем. Я
поняла, что жила с ошибочным представлением
о правде, думая, что у каждого она своя. Правда
– всегда одна, а остальное – наши интерпрета-
ции, наше видение того, что мы подразумеваем.
Для меня религия открылась как особая фор-
ма осознания мира и познания Бога. Да, такое
мировоззрение опирается на религиозную веру.
Как говорит апостол Павел: «Ибо мы ходим ве-
рой, а не вѝдением» (2 Кор. 5:7). Однако отсут-
ствие созерцания не означает отсутствие знания.
Хотя вера не видит, но она знает! У меня утвер-
дилось понятие, что Бог – первооснова всего
сущего, сущность непостижимая и неподдаю-
щаяся нашим ограниченным воображениям.
Но я Ему не безразлична и Он меня безмерно
любит и заботится обо мне. У меня появилось
желание знать о Нём больше и больше.
Наблюдая и осмысливая окружающий мир
и себя в нём, я понимала, что его окружает
упорядоченное мироздание, подчиняющееся
законам природы, изменить которые человек
не в силах. Мне захотелось поклониться Богу,
как непревзойдённому Творцу. Так начинал
строиться мой союз благочестия с Богом, и
религия наполнила мою жизнь особым зна-
чением и смыслом. Невозможно представить
себе Вселенную и человеческую жизнь без
осмысляющего их начала, лежащего вне мате-
рии и её законов. Это и есть чувство религи-
озности. Да, это сопровождается покаянием,
стыдом за безбожие, за неверие и бесцельно
прожитые годы, а главное – смирением и при-
мирением. Друзья мои!– это не диковинные
болезни 21 века. Это лекарство. И только бун-
тарский дух человека не позволяет это по-
нять. Если человек поймёт, что религия нена-
сильственно протестует против насилия, что
религия является одной из важнейших вещей
в жизни человека, его жизненной позицией,
этическим и нравственным правилом, нормой
и обычаем, по которым он живёт: действует,
мыслит, чувствует – он может причислить себя
к счастливейшим из счастливейших!
Сегодня мы сталкиваемся как с проявлени-
ем религиозности так и псевдорелигиозности.
Я поняла, что, как правило, истинная религия –
не на стороне большинства. Религия есть связь с
Богом, путь к Нему. Вера - конкретные действия
на этом пути. Поэтому высказывание: «В душе я
верю» - признак ложной религиозности. Вера не
может скрываться, но действует она – любовью,
выраженной в 10-ти заповедях!
«Сущность веры в том, что она придаёт жиз-
ни такой смысл, который не уничтожается смер-
тью». Л.Н.Толстой.
Г.В.Чередниченко
МОЁ ОТНОШЕНИЕ К РЕЛИГИИ
Ви помічали що останнім часом більшість
людей уникають якихось заходів, якщо вони
пов’язані з релігією. І це спостерігається на-
віть серед багатьох, котрі насправді не вважа-
ють себе далекими від віри в Бога. Просто но-
мінально вони відносять себе до якогось ре-
лігійного напрямку, але на богослужіннях бу-
вають дуже рідко, а то й взагалі їх не відвід-
ують.
До іншої категорії належать такі, котрих
взагалі нудить від усього релігійного. Через те,
будь-які запрошення, пропозиції чи література
в цьому плані – ігноруються ними. Цікаво, чим
це релігія «заробила» собі таке негативне став-
лення до себе?
Треті, не проти би почитати щось цікаве,
але оскільки існує велика кількість різних ре-
лігійних напрямків та конфесій, інформація
від яких є суперечливою – до всього ставлять-
ся скептично. І така ситуація існує навіть серед
християнських вірувань.
Четверті вважають що істинність ре-
лігії визначається самим фактом їхньо-
го народження. Тобто, в якій вірі наро-
дився, в такій і помирати маю. Щось змі-
нювати є гріховним, а тому й цікавитися
чимось іншим не має потреби бо батьки
вже все вирішили за мене.
Ну і є ще одна категорія людей релі-
гійних, котрі просто так на чиєсь слово
інформації не сприймають, поки самі особисто
її не прослідкують. Вони перевіряють узгодже-
ність зі Святим Писанням, а також, історичну
відповідність.
Буквально за останній час у деяких країнах
світу дуже змінилося ставлення релігійних дія-
чів до гомосексуалізму. Стали узаконювати од-
ностатеві шлюби і, навіть подекуди з’являються
священики такої орієнтації. Українці до цього,
слава Богу, поставилися так, як цього вимагає
Біблія і у зв’язку з цим цього року звернулися
до діючого президента з такою заявою: «Сус-
пільна мораль, яка захищена законодавством і
до якої відноситься християнська мораль, без-
компромісно вказують на гомосексуалізм як на
зло, направлене проти Бога та людини. Всі ре-
лігійні організації в Україні, а також абсолютна
більшість українського суспільства ніколи не
змінять свого негативного ставлення до сексу-
альних відносин між особами однієї статі, а та-
кож до союзів на основі таких відносин!».
Звичайно коли є випадки котрі, м’яко кажу-
чи, не роблять честі для Євангелії Божої – на-
слідком буде негативне ставлення до всього ре-
лігійного взагалі.
Чому настільки різне
ставлення до релігії?
6. 66 ѲÒËÎѲÒËÎ òâîãîòâîãî ÆÈÒÒßÆÈÒÒß
Рассуждаяовзаимосвязирелигиииверы,надо
сказать, что определение этому понятию давали
уже издревле. Давайте подойдем к размышлению
над этой темой прибегнув к притче:
Представьте,чтовыплыветенапарусномкора-
бле, и вот началась ужасная буря. Она подхватила
корабль, и огромные волны понесли его на скалы.
В следующий миг корабль разбился о скалы, а вы и
еще несколько счастливчиков выбрались на берег
необитаемого острова, оставшись без каких-либо
средств к существованию и выживанию.
Первое, что вы сделали в скором времени, это
зажгли костер из прибитых волнами к берегу ве-
ток, сучьев и т.д., в надежде, что вас заметят дру-
гие корабли и спасут… И вы решили делать это
каждый день, несмотря на то, что приходится
бороться за выживание. Вы ежедневно зажига-
ете большой костер на берегу моря. Это костер
веры. Чтобы вы не делали на острове, где бы вы
небыли, но костер веры, вашей веры, всегда го-
рел. И до тех пор, пока вы верили в ваше спасе-
ние, что оно придет, что оно рано или поздно осу-
ществится и кто-то придет вам на помощь вы, не-
смотря ни на что, как бы вам не было тяжело за-
жигали костер веры…
Но проходило время. Месяцы, годы. Морская
даль была чиста. И ваша вера пошатнулась. Бо-
лее того, остров оказался не таким уж безлюдным
и пустынным. Вы постепенно обзавелись хозяй-
ством. Построили жилье, создали семью с одной
из местных островитянок, и… постепенно необ-
ходимость в том, чтобы зажигать костер веры на
берегу моря отпала. Но так как в памяти остались
неизгладимые воспоминания о том, что родина
где-то «там», вы решили построить небольшую
модель корабля и вместо костра веры зажигали
маленький огонек в своем доме. И это вы делали
всегда,хотявсеболееиболеемашинально,нежели
сознательно. А вот ваши дети тем более не знали,
зачем это делается. И хотя они и продолжали эту
традицию, но тоже более машинально, не столь-
ко с верой и желанием увидеть этот спасительный
корабль, который однажды приплывет к берегам
острова, а просто потому, что это стало уже тради-
цией вашего рода. И вот уже ваши потомки дела-
ют тоже. И у них в домах или перед домом стоит
модель корабля и рядом горит маленький огонек.
Эта нехитрая притча помогает нам увидеть
взаимосвязь между религией и верой.
Когда мы говорим о религии, мы имеем вви-
ду то, что религия – это, прежде всего понятие,
определяющее духовные традиции верований
разных народов и разных эпох, выражающие себя
в определенных действиях, поступках и симво-
лах определяющих сам смысл веры: на что она на-
правлена. Когда мы слышим, например, говорят:
языческая религия, христианская религия, иудей-
ская или мусульманская, имеется ввиду, что речь
идет о внутренней взаимосвязи традиций и обря-
дов, таинств, раскрывающих объект веры.
Другими словами, религия – это комплекс тра-
диций, обрядов, праздников, ритуальных пред-
метов, без которых вера как такова мало вероят-
на, так как она зиждется на основании этих самых
традиций. Заберите все это и вера исчезнет.
Примером тому может послужить история
древних царств. Например: когда вавилонский
царь Навуходоносор завоевал Иудею и Иеруса-
лим в 6-м столетии до рождества Христова, пре-
жде всего что он сделал, он разрушил храм Божий,
уничтожил священников, а ритуальные предметы
служения вывез в Вавилон в свою сокровищни-
цу. Это, по его мнению, должно было способство-
вать если не отмиранию, то во всяком случае осла-
блению иудейской религии как основы их нацио-
нальной веры и самосознания. Подобных приме-
ров в истории человечества множество. Нет рели-
гии, т.е. комплекса традиций, ритуалов, праздни-
ков – нет веры. Здесь следует напомнить извест-
ное высказывание Ленина: «Религия – опиум для
народа». Под этим лозунгом началась борьба с ре-
лигией в революционной России. И первым делом
что делали – разрушали храмы или реконструи-
ровали их для других целей: под склады, клубы,
закрывали молитвенные дома, конфисковывали
Библии. Уничтожали иконы, утварь и т.д. То есть
методы борьбы ничем не отличались от методов
древних вавилонских тиранов.
Нонетакобстоялоделосапостольскойцерко-
вью. Апостольская церковь и ее вера не исходила
из наличия и обустройства вышеперечисленных
временных или предметных, или традиционных
факторов, как явных признаков сформированной
религии и исходящей из нее веры. Одно лишь,
что имела церковь и чем обладала – это вели-
кий огонь веры. И эта вера была направлена не
на человеческую философию жизни и восприя-
тия мира, но на Сам Источник света и жизни – Ии-
суса Христа. Иоанн пишет в евангелии: «был свет
истинный, который просвещает всякого челове-
ка приходящего в мир» Ин.1:9
Как видим религия учеников, апостолов Ии-
суса Христа сводилась к тому, чтобы следовать
учению Иисуса Христа и направлять свою веру
только на Него. Последователи Христа в осно-
ве своей веры имели небесные ориентиры. И
поэтому их вера была ярким светом для окружа-
ющих людей. Тысячи людей шли к этому свету.
Так как им был Сам Господь. Он сказал: «Я – свет
миру» Ин.9:5. И ученикам Своим Он также ска-
зал: «Вы – свет миру» Матф.5:14
В одном из писем Фридриха Энгельса к Кар-
лу Марксу посвященных размышлениям о ре-
лигии, он писал: «Невероятно, как двенадцать
неграмотных галилейских рыбаков смогли за-
жечь огнем крестьянского безумия весь тогдаш-
ний цивилизованный мир?!»
Ответочевиден–всердцахапостоловиучени-
ков горел великий пламень веры, устремленный
на Иисуса Христа, который сказал: «Се гряду ско-
ро», «Се Я с вами до скончания века».
Будут появляться новые религии, верования.
Будут пересматриваться изжившие себя учения,
но огонь истинной религии Иисуса Христа, где вера
сияет яркими лучами Его учения и жизни, никогда
не погаснет и будет гореть до тех пор, пока на гори-
зонте не появится Он, Спаситель мира.
Игорь Николаевич Скачков
Неугасающая вера
– Ви вірите в Бога?
– Так звичайно.
– Віра в Бога і релігія - це одне й те саме?
– Ні, віра це є віра, а релігія це те, що ти сам ро-
биш.
– Які асоціації викликає у вас слово «релігія»?
– Не знаю.
Наталія
– Чи вірите ви Богу?
– Так вірю.
– Віра в Бога і релігія - це одне й те саме?
– Неоднейтесаме.Релігіяцелюдиякіоб’єдналися
для того щоб прославити Бога.
– Які асоціації викликає у вас слово «релігія»?
– У мене асоціюється з храмом.
Анна
7. ѲÒËÎѲÒËÎ òâîãîòâîãî ÆÈÒÒßÆÈÒÒß 77
Палітра слів української мови надзвичай-
но багата. Цікаво, що в ній легко і мирно співіс-
нують вирази давнього вжитку і сучасні ново-
твори. Наразі, хотілося б зазирнути на сторін-
ку фразеологізмів (усталених виразів) з позна-
чкою «біблійне походження». Гадаю за «стар-
шинством» в усному мовленні українців вони
лідирують. В літературі такі посилання є нео-
дноразовими. Дозвольте процитувати з полиць
наших бібліотек деякі рядки.
Д. Бездик пише: «А поки ще, дорогі брати і се-
стри, не сидіть склавши руки, не очікуйте манни
з неба. Леся Українка запитує: «Коли скінчиться
той полон великий, що нас зайняв в землі обі-
тованій! І доки рідний край Єгиптом буде? Коли
загине новий Вавилон?» Ліна Костенко конста-
тує: «Усе комусь щось пишуть на догоду, та чече-
виці хочуть як Ісав…» С.Єфремов порівнює «Що-
року 26-те лютого для кожного українця було
тим днем, коли він зазирав у «святая святих»
своєї душі…» Панас Мирний знаходить у книзі
Йова 6:5 назву свого твору «Хіба ревуть воли як
ясла повні?» Т.Шевченко пам’ятає початок від-
ліку дня за книгою Буття 1:5 «… і був вечір і був
ранок – день перший», адже у його поезії гово-
риться «і смеркає, і світає день Божий минає.»
М.Стельмах пригадує гіркоту і сором гріхопадін-
ня першої пари і на противагу пише про сміли-
вого Гарагелліні так, «він не покриваючись фі-
говими листками…» Л.Костенко порівнює у сво-
їй праці «Любов підкралась тихо, як Даліла, а ро-
зум спав, довірливий Самсон».
Аналізуючи розмовну мову українців, можна
з впевненістю сказати, що біблійні фразеологіз-
ми супроводжують наше життя повсякчас. Час-
то вживане «заборонений» або «райській плід»
(змінене на «райське яблуко» в нашій місцевос-
ті) має витоки з часів Едемського саду з життя
Адама і Єви, описане у книзі Буття 2:16,17.
Прикметник «допотопний» (у значенні «дав-
ній», «той що минув») відтворює картину світу
на землі у часи Ноя, ще до явища потопу.
Серед життєвих негараздів іноді доводить-
ся чути мовою вислів «козёл отпущения». Від-
криваючи Святе Письмо (книгу Левит 16:5-22),
можна пригадати, що в судний день на голову
живого козла складались усі гріхи Ізраїльських
синів та всі їхні провини. Пізніше, останній від-
пускався в пустелю, де й помирав.
Неодноразово під час розв’язування важливих
життєвих проблем хотілося би прийняти «Соло-
монове рішення». Гортаючи Біблію, ми знаходимо
витоки словосполучення у книзі 1 Цар. 3:5-28. У
цій історії розповідається про двох жінок, які спе-
речалися між собою і принесли немовля. Кожна з
них стверджувала, що ця дитина належить їй. Со-
ломон, на великий подив усіх, запропонував жін-
кам розрубати дитину навпіл й віддати кожній з
них по половинці. Ясна річ, він випробовував їх.
Одна з жінок сказала: «Хай не буде ні мені,
ні тобі – рубайте!» Інша ж мовила «Краще від-
дайте дитину їй, тільки не вбивайте!» Так Со-
ломон дізнався, котра з жінок справжня мати,
тому-що мати радше віддасть своє дитя іншому,
аби воно лишилося живим.
Буває, що злі вчинки улесливих, підступ-
них людей розцінюють як «Юдин поцілунок». У
Євангелії від Матвія 26:48 записано: «Зрадник
Його дав був знак їм, кажучи: Кого поцілую, то
Він, - беріть його».
«Невірний Хома», говорять про тих, хто в де-
яких ситуаціях не довіряє чужим словам, а праг-
не побачити на власні очі, подібно до учня Ісуса.
Серед біблійних фразеологізмів, ймовірно
вираз «кінець світу» викликає особливу заці-
кавленість. Про нього можна почути в різних
значеннях: «остаточний, безповоротний», да-
руйте «страшний» і навіть фантастичний. А іс-
тину можна простежити виключно у Святому
Письмі, Євангелії від Матвія 24: 3-11.
Зауважу, наведені вище приклади є непооди-
нокі. Їхня географія сягає меж сучасних власних
назв, епітетів чи зворотів: «вавилонська вежа»,
«єрихонські сурми», «Давид і Голіаф», «Содом і
Гоморра», «око за око», «камінь спотикання»,
«голос волаючого в пустелі» тощо.
Маленька етимологічна довідка деяких слів:
звичне «Спасибі» це давно забуте побажан-
ня вдячності «Спаси тебе Бог», англійське «Гуд
бай» та французьке «Адью» означає «З Богом».
Великий винахід музичного запису із звични-
ми сімома нотками завдячує першим складам
рядків гімну про Івана Хрестителя. Це ново-
введення зробив бенедиктський музикант Глі-
до Д.Ареццо у 10 столітті, тільки назва 1-ї ноти
октави була перейменована у 1540 році деяким
Д. Ж.. Доні в честь Господа (від лат. Dominus). Як
бачимо, сучасна мова невимушено відображає
релігію Ісуса Христа та пошук вічного.
Дивно, але чому атеїстичному білилу ра-
дянської доби і сучасному секуляризму не вда-
лося витерти із вжитку ці вирази? Відповідь
бачу єдину – це беззаперечний авторитет Свя-
того Письма, як Живого і діяльного Слова вічно-
го Бога. Насамкінець додам чи не настав час нам
відкрити першоджерело – Святе Письмо, дослі-
джуючи і пізнаючи глибини правди.
Анжела Поліщук
В одному китайському прислів’ї гарно сказано про
наше життя: «Неможливо двічі зайти в одну й ту саму
річку». І хоч сьогодні не все китайське нами позитив-
но сприймається, варто відмітити справедливість цієї
народної мудрості, що відмічає, як швидко все перемі-
нюється. Чим далі ми рухаємося вперед, тим все біль-
ше й більше відчуваємо як стрімко змінюються обста-
вини нашого буття і дуже часто не в кращу сторону. Це
породжує безліч запитань та наслідків, які не завжди
вдається зрозуміти.
Сьогодні ми досягли вже такого часу, коли слова
Христа стають все більш актуальними. Ісус поперед-
жав своїх учнів про події останнього часу охаракте-
ризувавши його війнами, голодоморами, епідеміями,
та іншими неприємними явищами, що супроводжу-
ють наше життя. Окрім землетрусів та морських ка-
тастроф, Господь говорить і про замішання в релігій-
ному світі, яке бентежить сьогодні багатьох людей. Як
часто сьогодні можна почути : «Всі читають одну й ту
ж саму Біблію, а стільки багато конфесій, стільки ба-
гато тлумачень». І хоча провидінням Божим скерова-
но так, що перед настанням кінця буде дана можли-
вість почути про добру вістку спасіння у всьому сві-
ті, проте ворог людства робить усе можливе щоб істи-
на про спасіння була незрозумілою. Лукавий знає, що
чим більше неясності у сприйнятті істини, тим більше
люди будуть схильними винуватити Бога у всіх бідах,
котрі з ними стаються.
Для сатани немає різниці в тому, з яких мотивів ви
не слухаєтесь Бога, якщо тільки ви продовжуєте жит-
тя непокори. Ви можете робити так навіть в ім’я релі-
гії, і, до речі кажучи, деякі з найбільших релігійних лю-
дей усіх віків так і робили. Фактично, вони могли вина-
ходити найбільш релігійні мотиви для неслухняності.
У шахрайстві диявол не знає собі рівних. Він працює
непримітно, іноді навіть надягаючи маску релігії ви-
нахідливо змішує істину з неправдою і, таким чином,
відводить людей від щирого поклоніння Богу.
Щоб досягнути своїх злочинних цілей він не не-
хтує використовувати навіть Писання. Прослідкуй-
те у своїй домашній Біблії 4-й розділ Євангелія від
Матвія і зауважте як він зробив це, приміром, з Ісу-
сом, випробовуючи Його у пустелі. Він, дійсно, пра-
вильно процитував автора псалмів, де було записано,
що ангели захистять навіть від спотикання об камінь.
Але зверніть увагу, що він запропонував використати
цей уривок зі Святого Писання неправильним чином,
спонукаючи Ісуса до своєрідного «шоу» - самовпевне-
но кинутися з крила храму, розраховуючи на те, що
ангели Його врятують.
Проте Господь не залишив нас у невіданні стосов-
но омани лукавого. Щоб, наприклад, відрізнити фаль-
шивку від справжніх грошей не обов’язково вивчати
всі можливі види підробок. Достатньо добре знати
як виглядає оригінал. Порівнявши – легко відрізни-
ти підробку. І цим оригіналом для нас є Біблія – Сло-
во Боже. Дуже важливо при цьому пам’ятати що вона
сама себе пояснює, і тому дуже важливо, щоб не лише
задовольнятися чиїмось поясненнями, а самому осо-
бисто звірятися з Писанням. Хто шукає, той знахо-
дить – казав Христос.
Володимир Овчаренко
Релігія сучасної мови
ЧОМУ СЬОГОДНІ БАГАТЬМА
НЕ СПРИЙМАЄТЬСЯ НАВІТЬ
ХРИСТИЯНСЬКА РЕЛІГІЯ?
– Чи вірите ви в Бога?
– Звичайно вірю.
– Віра в Бога і релігія - це одне й те
саме?
– Віра в Бога, на мій погляд, це щось
особисте, а релігія стосується якихось
певних обрядів, уже сформованих пра-
вил. Тому я вважаю що ці дві речі є різ-
ними.
– Які асоціації викликає у вас слово
«релігія»?
– Якщо брати до уваги хрестові похо-
ди, індульгенції, і таке інше, то звичайно –
не хороші враження.
Тетяна
8. 88 ѲÒËÎѲÒËÎ òâîãîòâîãî ÆÈÒÒßÆÈÒÒß
Пишіть на адресу:
м.Ужгород,
вул. Джамбула, 23;
тел. (0312) 45-30-70
Індекс: 88000
Засновник і видавець:
Черничко Іван Петрович
Адреса редакції:
м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36
моб.тел.: 095-195-41-91
e-mail: chernip@i.ua
Газета видається на кошти
від благодійних пожертвувань
Редакційна колегія:
Іван Черничко, Агнеса Черничко,
Юлія Сокирко, Віктор Свида,
Неля Капітан та ін.
Компютерна верстка
Пономаренко Ганни
Реєстраційне свідоцтво
ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.
Адреса друкарні:
вул. Гагаріна, 42/1
м. Ужгород,
Закарпатська обл.
ПРАТ „Видавництво „Закарпаття”
тел.: 66-95-68
Тираж: 50 000
Зам. № 200
Наша земля заселена багатьма живи-
ми істотами, котрі підкоряються неви-
димим законам природи. Тварини під-
коряючись кругообігу життя не можуть
самостійно нінащо впливати і нічого
змінювати, оскільки вони підвладні сво-
їм інстинктам. І тільки людина, як ві-
нець творіння, має здатність задумува-
тись, аналізувати і впливати на своє іс-
нування. Хоча в наш стрімкий час багато
людей проводять своє земне життя так,
немов би треба було скоріше «відроби-
ти зміну», не замислюючись над тим,
для чого власне відведений їм життєвий
проміжок. Дуже часто ми забуваємо що
час, як і життя, є найважливішими дара-
ми Господніми, за які кожен із нас несе
особисту відповідальність перед Твор-
цем. Марно витрачаючи їх люди стають
ніби схожими на тварин, живуть за ін-
стинктами… Швидко прийти в цей світ,
відбути тут і піти…
Але хоч би раз у житті, особливо
коли стають якісь переміни: чи то хво-
роба, чи коли вона стоїть на грані ві-
чності, кожна людина задумується для
чого я родився, для чого живу і в чому
зміст мого життя?
Протягом всієї історії людства кращі
мислителі задумувалися над цими пи-
таннями.
Справжня релігія це пізнання
себе, всесвіту і свого Творця. Релі-
гійні люди, це ті, котрим не байду-
же для чого вони прийшли в цей
світ і заради чого вони живуть.
Вони шукають і знаходять відпові-
ді на ці питання.
Справжня релігія:
• вказує вихід із глухого кута,
• наповнює змістом життя,
• вселяє мир і радість,
• рятує від безнадійності,
• приводить до Бога.
Фальшива релігія:
• заводить у безвихідь,
• розмиває життєві орієнтири
• засмучує серце,
• затуманює розум,
• віддаляє від Бога.
Справжня релігія – це пізнання себе, всесвіту
і свого Творця, це – жива віра Ісуса Христа
