1. №4
(15)
2011
«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя».
(Ісус Христос, Іоанна 8:12)
ВІРУЮЧИЙ ЧИ ВІРНИЙ?
Дуже рідко хто сьогодні вва-
жав би себе людиною, яка ні в
що не вірить. У когось одразу
помітно що це віруючий чо-
ловік, у інших це виявляєть-
ся лише при близькому зна-
йомстві, а деякі вважають
що достатньо мати віру ли-
ше у душі. Правда коли більш
детально розглянути те, що
ми вважаємо «вірою», може
виявитися, що вона аж ніяк не
сумісна з «вірністю».
Про віру написано багато,
але що ж таке невір’я? Ми
зазвичай звикли думати що
це мова йде про тих, хто не ві-
рять в існування Бога, але хоч
це, можливо, комусь видасть-
ся і дивним, та невір’я дуже
часто може стосуватися й
нас – тих хто звик вважати
себе віруючою людиною.
Ми знаємо що за часів земно-
го життя Ісуса, Його оточува-
ло багато віруючих, набожних
людей. Апостол Іоанн писав про
них: «Стільки чудес створив
Він перед ними, та вони не уві-
рували в Нього…» (Євангеліє
від Іоанна 12 р.). Прослідкову-
ючи Євангельський опис подій,
пов’язаний з діяльністю Ісуса,
знаходимо що Христос у Своїх
повчаннях і притчах визначав
вірними тих, котрі свою віру
виявляли у конкретних діях.
А що ми можемо спостерігати
в себе? Віримо що Христос дій-
сно колись жив, творив чудеса
і, зрештою, помер за мої гріхи?
Це безперечно так. Але це ли-
ше певна інформація з якою
я повинен би щось зробити,
скориставшись нею. У зв’язку
з цим апостол Павло писав: «Не
будьте нерозумні, але пізна-
вайте, що є воля Господня»
(Посл. до Ефесян 5:17).
Христос навчав що для того,
щоб пізнати у чому воля Божа
нам потрібно досліджувати Свя-
те Писання. А воно вказує на те,
що найповніше воля Господня
відкривається у Божому Зако-
ні – 10-ти заповідях. В останній
книзі Біблії – Об’явлення, вка-
зується на характеристику тих,
хто дійсно буде триматися «Ісу-
сової віри»: «Тут терпеливість
святих, що додержують за-
повіді Божі та Ісусову віру!»
(Обявл.14:12).
Як бачимо, що справжня віра
супроводжується і певними ді-
ями, і конкретною поведінкою,
а не лише якимось почуттями,
про які ніхто і не здогадується,
бо вони приховані десь там у
душі.
Отже, пропонуємо прослід-
кувати інформацію яку дає
нам апостол Іоанн, для того,
щоб порівняти і зрозуміти
свій стан віри чи невірності.
(Продовження на 2-й сторінці)
ЗА КИМ ПРИЙДЕ ХРИСТОС?
Індикатор
падіння
3 стор.
Справжня
віра чи
сліпа віра?
2 стор.
Два
струмочки
4 стор.
Вера в Бога
или вера в
себя?
5 стор.
За кем
вернется
Господь?
6 стор.
Как быть с
гипертонией?
7 стор.
Увійде в
Царство
Небесне той...
8 стор.
2. же великий: від атеїстично-еволюційних теорій-байок до звичних набожних
пліток – що хтось десь чув, що комусь казали, що той бачив, і що воно дуже
помагає.
Бог подарував кожній людині міру віри. Без віри неможливо жити в цьому
світі. Тому, кожна людина має віру. Ніхто з нас не перевіряє стільця, на який
сідає, але сідає з упевненістю, що він його витримає. Отже, кожний має віру.
Але питання полягає в тому, як ми використовуємо цю віру і хто
є об’єктом нашої віри? Чи будемо ми довіряти Богу, як довіряємо людям,
що зробили крісло, на яке сідаємо?
Апостол Яків, писав про це. Читаємо в його посланні 2
розділ: «Яка користь, браття мої, коли хто каже,
що віру має, та діл немає. Чи може віра спасти
його? Ти віруєш, що Бог один, добре робиш, і біси
вірують та й тремтять». З цих слів видно, що ві-
ра це не просто погляд чи переконання! Ти переконаний у
цьому? Тобто, віриш тому, говорить Яків, але твоя віра діл
немає, нічим неможливо її показати. Для чого тоді таке пе-
реконання?
Справжня віра означає взаємини з Богом як з особистістю,
яку добре знаємо. Чим більше ми пізнаємо Бога, тим кращі наші взаємини
з Ним. Віра – це стан любові, стан глибокого захоплення та довір’я, які ґрунту-
ються на доказах, представлених Богом.
Віра – означає приймати те, що Бог пропонує. Він дозволяє нам ставити
питання, але ми повинні уважно прислуховуватися до того, що Бог
хоче нам сказати через Своє Слово – Біблію. Тільки після цього ми
готові довірити своє життя Богу.
Дорогий друже, а на чому основується твоя віра?
Агнеса Привітна.
не на слідування за Христом, а на
пошуки обхідних шляхів: - «А
нам тепер лише дві заповіді треба
зберігати: любов до Бога і любов
до ближнього». Правда, після цих
слів Христос чомусь сказав що «На
двох оцих заповідях увесь Закон
і Пророки стоять». (Матвія 22:40). І
дійсно, при більш детальному роз-
гляді кожної із 10 заповідей бачимо
що в основі будь-якої з них знахо-
диться ЛЮБОВ – до Бога і до ближ-
нього. Та сьогодні мало хто на це
зважає. Це так непопулярно…
• Невже немає більш простішо-
го шляху? Здається є! Коли Христос
у розмові з багатим юнаком наголо-
сив на необхідності дотримуватися
заповідей, і при цьому, правда, на-
звав не дві – трохи більше, але - не
всі 10 (Марка 10:19). «Ось оцих, які
Він назвав – мені досить!» – скаже-
мо ми. Однак Христос не назвав і
інші заповіді: і щоб «Кумирам не кла-
нятися», і «Ім’я Боже надаремно не
призивати», і щоб «Пам’ятати день
суботній» - при цій розмові не було
згадано. То що ж, хіба від цього те-
пер ці заповіді можна анулювати?
• А може вже простіше знайти
якийсь натяк на те, що усі 10 запо-
відей відміняються? Хоча ні! Навіть
популярна більшість на це не піде.
Адже всі ми знаємо, що Закон Бо-
жий передбачає вшанування 10 за-
повідей. Лише треба додати, що,
звичайно, не вибраних на свій влас-
ний розсуд, а тих, які Бог записав
Своїм власним перстом.
Сором і вигода заважають нам
вірити по-справжньому, вірити
самозабутньо, вірити усім нашим
єством. Сором і вигода примушу-
ють вирішувати одну й ту ж саму
проблему: вірити чи не вірити, вар-
тує чи ні, вигідно чи невигідно, люд-
ське чи Божественне, Він – або я.
Тільки Христос може врятувати
й зцілити нас від нашого невір’я, яке
багато з нас вважають вірою. Звер-
німося до Нього!
Інан Черничко.
ний висновок: «Проте багато хто із
начальників увірували у Нього, та
через фарисеїв не признавались,
щоб не відлучили їх від синагоги. Бо
полюбили славу людську більше,
ніж славу Божу». Тільки не варто
поспішати, щоб висловити свій осуд
сучасникам Ісуса. Чи не краще за-
питати себе: А як справи з нашою
вірою? Можливо, вона також нена-
дійна? Спробуємо бути чесними
перед собою: якій славі віддаємо
перевагу – тій, що відкрилася на
Голгофі, чи людській славі?
Людина скоріше вірить у те, що
їй лестить, що потурає її егоїзму. Це
здається вигіднішим, ніж те, що мо-
же відкрити її істинне єство. Саме
вигода є однією з найсильніших і
глибоких мотивацій людини. І, як ми
знайшли, саме вона відіграє фаталь-
ну роль і в питанні віри.
Є й інша причина невір’я. Вона
криється в соромі. Чому ми буваємо
такими стриманими, коли потрібно
сповідувати віру свого Спасителя –
побоюємося, що до нас почнуть по-
іншому ставитися? Соромимося Кого?
Соромлячись Христа, ми фак-
тично визнаємо, що нам потрібен
Христос домашній, Христос у ду-
ші, Христос, за яким ми готові йти,
поки це вигідно, Христос, якого ми
готові слухати, поки Він нам роздає
хліб і рибу. Так, ми згодні пройти
шлях до Христа, але відмовляємося
від слідування за Христом, по вузь-
кому шляху. Замість того щоб соро-
митися гріха, ми соромимося Хрис-
та. І це вважається вірністю?
• Якщо ми стверджуємо що
Христос для нас все і у всьо-
му, то чому вперто не слухаємо
того, на чому Він наголошував?
ХРИСТОС КАЗАВ:
• «Якщо Ви Мене люби-
те, Мої заповіді зберігайте!»
(Іоанна 14:15).
• Але зберігати усі 10 заповідей
у наш час є непопулярним. А бути
«Білою вороною» - не хочеться.
Тоді сором і вигода штовхають нас
(Початок на 1-й сторінці).
Пророк Ісая писав: «засліпив
цей народ очі свої і закам’янів сер-
це своє, щоб не бачити очима, і не
розуміти серцем, і не навернутися,
щоб Я зцілив їх…».
Правда, у 2 розділі Євангелія від
Іоанна, читаємо інше: «Коли ж Він
був у Єрусалимі на святі Пасхи, то
багато людей увірували в ім’я Його,
бачивши чудеса, які Він творив». Чи-
таючи Євангеліє від Йоана, розділ
за розділом, ми помічаємо що ав-
тор, описуючи той чи інший вчинок
Ісуса, обов’язково зазначає став-
лення оточуючих до цього.
Найголовнішими показниками
для Йоана є дві речі: – вірять
люди в Ісуса чи не вірять. При
цьому він звертає увагу на те, як во-
ни вірують.
Після того, як Ісус здійснив чу-
до воскресіння з мертвих Лазаря,
брата Марії, що сталося у Віфанії:
«Тоді багато юдеїв, що прийшли до
Марії та побачили, що зробив Ісус,
повірили в Нього» Ви, звичайно,
звернули увагу на те, що апостол
відзначає, що в Ісуса увірували; да-
лі він розвиває сказане, що в Нього
повірили багато хто; нарешті, Йоан
повідомляє, що в Нього багато їх
повірили у зв’язку з чудесами й
знаменнями, які Він створив.
Та, однак, завершуючи опис ді-
яльності Ісуса і, переходячи до за-
ключних подій, пов’язаних із страж-
даннями й смертю нашого Господа,
Йоан чомусь написав зовсім інше,
по суті зворотне. Звернімо ще раз
увагу на 37 вірш у 12 розділі: «Стіль-
ки чудес створив Він перед ними, та
вони не увірували в Нього…».
Чому Йоан раптом дає таку оцін-
ку, яка, здається, прямо протилежна
усім його попереднім висновкам?
В чому ж причина, їхнього невір’я?
Розгадку цьому дає Сам Христос:
«Істинно, істинно говорю вам: ви
шукаєте Мене не тому, що бачили
чудеса, але тому, що їли хліб і на-
ситилися». Іоанн робить невтіш-
Нічого у світі не має такого,
чим можна б замінити віру. Якщо
серйозно поміркуєте над цим питан-
ням, то погодитеся також і з тим, що не-
має нічого важливішого за віру. Святе
Писання вказує на те, що Бог кожну
людину наділив певною мірою
віри. (Римлян 12:3).
Але для чого? З якою метою? Якщо
Бог щось робить, то у Нього кожна дія
має конкретну ціль. І саме на неї вка-
зав Христос, коли проголосив: «Життя
ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єди-
ного Бога правдивого, та Ісуса Христа,
що послав Ти Його». (Іоанна 17:3). От-
же, Бог дає нам дар віри з тією
метою, щоб ми щось про Нього
знали. Справжня віра веде нас до ви-
щої ступені – довір’я. Тільки тоді, коли
ми добре знаємо Бога, можемо мати
справжню віру.
Бог не хоче, щоб ми Йому сліпо дові-
ряли. Тому, що сліпа віра – надзвичайно небезпечна. Це простий шлях
до марновірства і фанатизму. Дуже багато людей, що мають про Бога лише
слабеньку уяву, але при цьому, з готовністю вірять якимось сумнівним переказам
та різним небилицям. Як бачимо сліпа, фанатична віра основується на
чому завгодно, лише не на Божому Слові. Асортимент такої «віри» ду-
СПРАВЖНЯ ВІРА ЧИ СЛІПА ВІРА?
- Чи вбачаєте
ви якусь різни-
цю між вірним і
віруючим?
- Звичайно що
так.
- Чи можете ви
навести при-
клади коли ві-
руючий або на-
божний чоловік
є невірним?
- Ні.
- Коли Христос вдруге повернеться на
. Землю то він прийде:
✓ за тими хто вірить у Нього?
✓ за тими хто вірить у душі?
✓ за тими хто дуже набожний?
✓ за тими хто вірний Йому?
- Прийде за тими хто вірний Йому.
Надія
- Чи вбачаєте
ви якусь різни-
цю між вірним і
віруючим?
- звичайно що
так. Вірна лю-
дина – то це
комусь, а віру-
юча – та, що ві-
рить у Бога.
- Коли Христос вдруге вернеться на
землю, Він прийде за вірними чи за віру-
ючими?
- Він прийде за тими, хто вірний Йому.
Ірина
СВІТЛО твого Життя2
Вера состоит в том,
что мы верим всему, чего
не видим; а наградой за
веру является возмож-
ность увидеть то, во что
мы верим. Августин
Віруючий чи вірний?
3. Біблійна точка зору
У приповістях Соломона чита-
ємо: «Перед загибеллю гордість
буває, а перед упадком – бундюч-
ність». Отже, Господь говорить
нам, що гордість, - це індикатор
швидкої загибелі. Горда людина
не вистоїть під час Другого при-
ходу Ісуса Христа на нашу зем-
лю, про який у Святому Писанні
написано десятки разів. Апостол
Павло звертається до свого учня
Тимофія, кажучи: «Знай же це,
що в останні дні настануть тяж-
кі часи. Люди будуть самолюбні,
грошолюбні, зарозумілі, горді…»
Гордість - риса характеру
На перший погляд здається,
що гордість, це така собі риса
характеру, яка нікому не заважає
і тому її не можна прирівнювати
до якихось великих гріхів. Од-
нак справа в тому, що гордість є
першопричиною всіляких гріхів і,
зрештою, веде до злочинних дій.
З непомітного паростка вона роз-
цвітає розкішним кущем і прино-
сить свої гіркі плоди.
Гордість не хоче ні до чого при-
слухатися і нічого міняти. Пошуки
Істини? Ні, це не для неї. Адже
так можна дочитатися до того,
що станеш «білою вороною». Так
ще й можуть сказати щось образ-
ливе: «Ти чого не як усі? Від ком-
панії відбився. Раніше був нор-
мальним чоловіком…». (Думаю,
читачі добре розуміють, що має
на увазі випивошна компанія під
словом «нормальний мужик»).
Людина - звучить гордо!
Цей вислів, напевно, відомий
вам чи не так? Хоча він з’явився
порівняно недавно, проте його
зміст, дуже добре відображає ха-
рактер людства. Що б це не було:
чи кругосвітня подорож Магелла-
на, чи вихід у космічні простори –
реакція завжди була однаковою.
Людина пишалася собою, своїм
розумом, своїми досягненнями.
Що ж це за риса характеру,
котра не тільки втілює в життя
грандіозні проекти, а й викликає
суперечності у всьому світі.
Глянувши в тлумачний слов-
ник, знайдемо коротку характе-
ристику гордої людини. Це люди-
на, яка усвідомлює у всьому свою
зверхність, а також болісно реа-
гує на будь-яке зауваження.
Звідки ж береться гордість?
Відповідь на це запитання
знаходимо в Євангелії від Марка
7 розділі: «…бо зсередини серця
людини виходять злі помисли,
перелюб, розпуста, вбивство,
гордість, богозневага…»
Як бачимо, Святе Письмо го-
ворить, що гордість виходить із
серця. А в книзі пророка Ієремії
17 розділ, читаємо що: «Людське
серце лукавіше над усе та надто
зіпсоване…»
Отож усі ми, так чи інакше, є
егоїстами від природи й потенцій-
но гордими людьми. Але чи мож-
ливо водночас вірити Богу і бути
гордою людиною? Що нам про це
говорить Слово Боже?
Думки гордої людини
О ні! Горда людина в очах біль-
шості не може бути приниженою.
Для неї найвищим показником і мі-
рилом будь-якого дійства завжди
буде: «А що скажуть люди?». Для
гордої людини думка більшості
завжди є вирішальною. І не має
значення, яка це більшість. Для
людини, далекої від Бога – важли-
ва реакція «світської більшості».
А людина, яка, (як вона сама вва-
жає), «має Бога в душі» – завжди у
першу чергу буде зважати на дум-
ку «набожної більшості».
Як правило, гордій людині ніко-
ли не приходить у голову: «А що
скаже Бог?».
Досліджуючи Писання, ми ді-
знаємося, що ворог людства –
сатана, був скинутий з неба на
землю. Виникає запитання: Чому?
Пророк Єзекіїль у 28 розділі своєї
книги дає нам відповідь: «Високо
неслось твоє серце від пишноти
твоєї, через гординю стратив ти
мудрість твою». Гордість у серці са-
тани зародилась ще тоді, коли він
був осяйним херувимом. Вона ж,
зрештою, і занапастила його. От-
же, людина, яка дозволила гордині
заволодіти своїм серцем, фактич-
но, є духовно сліпою й продовжує
тут подібну бундючність, як колись
і падший херувим на небі.
Чи може гордий бути віруючим?
Звичайно. Але вірним – аж ні-
як! Апостол Яків каже: «Бог гордим
противиться, а смиренним дає
благодать». Протилежністю гор-
дості є смирення. У ньому велич
духу поєднана з мужністю. Тому,
знаючи ціну смиренню, Христос
пропонує нам замість того, щоб
орієнтуватися на те, «що скажуть
люди», учитися в Нього, бо саме за
такими Ісус прийде під час Свого
повернення на Землю.
Смирення робить нас здатними
до об’єктивного самоаналізу, спро-
можними визнавати свої помилки і
вчитися на них.
Якщо гордість веде до падіння,
то смирення приводить до пізнан-
ня Бога, а зрештою, і до дружби з
Ним. І хіба що-небудь у світі може
зрівнятися з такою перевагою?
Іван Подорожний.
Соціальна нерівність, в якій ми живемо,
турбувала та продовжує турбувати наше
суспільство. Дуже часто ми запитуємо: «Чому
я бідний, а він багатий?», «Чому він має стіль-
ки здібностей, а я їх не маю?», «Чому я вірю
в Бога, а Він так мало мене благословляє?».
Біблія проливає світло на подібні запитання.
У книзі євангеліста Матвія в 25 розділі ми чи-
таємо, що один чоловік, вирушаючи в далеку
дорогу, вирішив доручити своє майно рабам,
які в нього працювали. Подумавши над тим,
скільки кому можна довірити, він вирішив од-
ному дати п’ять талантів, другому – два та-
ланти, а третьому – один. Кожному за його
спроможністю. Цікаво, що таланти були дані
не назавжди, а на певний проміжок часу і че-
рез деякий час очікувався звіт.
На перший погляд здається, що ніякої па-
ралелі з нашим життям немає, адже ми жи-
вемо не в рабовласницький період. Але якщо
призадуматись… Кожна людина приходить у
цей світ з різними можливостями, талантами,
здібностями. Не ми обираємо свій «старто-
вий набір», але від нас залежить те, як ми
використаємо ті можливості, які були нам на-
дані.
У притчі перший раб, який отримав п’ять
талантів, вирішив примножити їх і через дея-
кий час вже мав десять талантів. Другий раб
вирішив також збільшити надані йому талан-
ти й отримав чотири таланти. Останній же
раб вирішив поступити по своєму і закопав
наданий йому один талант.
На прикладі цих трьох рабів кожен мо-
же віднайти себе. Одна група людей, тільки
отримавши певні можливості, відразу почи-
нає їх використовувати. Інші ж зволікають,
очікуючи сприятливіших умов, або просто лі-
нуються щось зробити, шукаючи собі виправ-
дання за бездіяльність. Відома благодійниця
Мати Тереза сказала такі слова: «Не всі ми
можемо здійснювати великі справи, але всі
ми можемо виконувати менші діла з великою
любов’ю».
У притчі сказано, що з плином часу госпо-
дар повернувся до свого дому та й закликав
своїх рабів для обрахунку. Коли він прийняв
від перших двох рабів таланти примножені
удвічі, то промовив дуже важливі слова: «До-
брий і вірний раб! Ти в малому був вірний, над
великим поставлю тебе». Згідно його слів, те,
що він довірив рабам, було лише невеличкою
часткою його майна, але набагато більше
отримає той, хто покаже себе мудрим упра-
вителем.
Двоє зі слуг упоралися з цим завдан-
ням та й увійшли в радість свого господаря.
Останній же вирішив зробити по своєму, і йо-
го корисливі мотиви призвели до того, що й
той один талант, який був йому наданий, але
не використаний належним чином, був за-
браний від нього.
Господь кожному з нас дав достатньо
можливостей для розуміння Його волі. Він
не вимагає від нас багато. Лише очікує, щоб
те, що ми отримуємо використали з мудріс-
тю. Недостатньо казати: «Я вірю, що Господь
мене благословить» . Вірність виявляється у
слідуванні за Його настановами і, звичайно
ж, у ділах.
Вірність – це той добрий плід, який ми
можемо принести, як на радість нашому Гос-
подареві, так і на збагачення нашої власної
душі.
Віталій Глухов.
- Чи вбачаєте ви якусь різницю у словах: вірний і віруючий?
- Так.
- Чи можете навести приклади коли віруючий або набожний чоловік не є вірним?
- Я би не сказала, що, якщо він віруючий, то допускає якесь гріховне життя, бо
якщо вірує в Господа Бога, то він дотримується Його законів. І старається робити
все за Його законами.
- Коли Христос вдруге вернеться на землю Він прийде:
✓ за тими хто вірить у Нього?
✓ за тими хто вірить у душі?
✓ за тими хто дуже набожний?
✓ за тими хто вірний Йому?
- Христос прийде за тими, хто вірить у Нього. Він прийде тоді, коли буде проходи-
ти відбудова нового Єрусалиму.
Марія
Як ий з м е н е
упр а в и т е ль?
Если бы тебя усыновил царь, твое высокомерие не знало бы пределов.
Почему же ты не гордишься сознанием, что ты сын Божий? Эпиктет
СВІТЛО твого Життя 3
4. В одному лісі жили два струмочки. Во-
ни були ще маленькими, але дуже швид-
кими. Обидва вони весело бігли по ка-
мінчиках в тіні високих дерев назустріч
чомусь невідомому і новому. Здавалося,
ці струмочки були зовсім однаковими, але
один з них був дружелюбним, а другий
– ні.
І от одного разу недружелюбний зустрів
ще одного струмочка. Деякий час вони бі-
гли наввипередки, а потім новий струмо-
чок запропонував:
- Давай бігти разом!
- О, ти такий маленький, - відказав не-
дружелюбний струмочок.
- А що буде зі мною, коли ти приєдна-
єшся до мене? Може, я не зможу бігти так
швидко. Ні, краще я буду бігти сам.
По дорозі з’явився ще один новий стру-
мочок і підбіг до дружелюбного струмочка
і сказав:
- Давай бігти разом.
- Давай, - радісно погодився друже-
любний, - удвох веселіше буде.
Ось так і побігли струмочки
далі по лісі. Дружелюбний струмочок
приймав до себе все нових і нових дру-
зів, а недружелюбний нікого до себе не
підпускав.
І ось настав день, коли два струмочки
вибігли з лісу. Перед ними простягали-
ся широкі рівнини до самого небокраю,
яскраво світило сонечко. Дружелюбний
струмочок до того часу перетворився
вже на повноводну річку, і скрізь, де
він протікав, зеленіла трава, розцвітали
квіти, виростали дерева і йому було від
цього ще веселіше.
Тварини приходили до нього пити
воду, а води в ньому від цього анітрохи
не меншало. А що ж сталося з недруже-
любним струмочком? Він був настіль-
ки мілким, що просто висох під пеку-
чим сонцем.
А на якого струмочка хочете бути схожими ви, дітки?
Два струмочки
СВІТЛО твого Життя4
ВІРА БЕЗ ВІРНОСТІ
Чимало людей по-різному
сприймають терміни “віруючий”
і “християнин”. Ніби християнин
– це той, хто вірить “правильно”
(тобто як усі), а віруючий - той,
хто вірить по-новому, і тому “не-
правильно”. Але насправді, хрис-
тиянство від віри є невіддільним.
Якщо християнин, то це автома-
тично означає «віруючий у жи-
вого Бога-Творця». Правда, для
декого поняття “Віруюча людина”
досить вузьке. Наприклад - носи-
ти християнську символіку, ста-
вити християнські пам’ятники, зо-
бражувати лики святих, розп’яття
та ін.
А якщо всебічно подивитися
на людину яка вірить, то не слід
забувати, що буддист - це теж ві-
руючий, мусульманин - віруючий,
навіть атеїста можна назвати ві-
руючим, тому що він вірить у те,
що Бога немає.
У частині під назвою «Релігій-
на демографія» наведені дані,
представлені центром Разумко-
ва, за якими 40% респондентів
називає себе віруючими, однак
не належить до якоїсь конкретної
релігійної організації. Інші, звичай-
но, примкнули до різних конфесій,
і лише незначна частина їх вважа-
ють себе невіруючими.
Христос казав: «Та Син Люд-
ський, як прийде, чи Він на землі
знайде віру?..». (Луки 18:8).І це не-
зважаючи на те, що віруючих бу-
де багато. А з іншого боку, Святе
Писання говорить, що Христа при
Його поверненні будуть-таки зу-
стрічати. Чи буду і я серед них?
Наша розмова сьогодні ось про
що: чи завжди віра в Бога й дові-
ра Богові це одне й те ж? Святе
Писання бачить у цьому різницю.
Візьмемо, наприклад, деякі фраг-
менти з історії ізраїльського на-
роду. Знаходячись упродовж 400
років в єгипетському рабстві, ізра-
їльтяни поступово втратили пра-
вильне розуміння Бога. Релігійна
язичницька система Єгипту стала
частиною їх віри. Але ось прийшов
до них Мойсей зі звісткою від Бога
й сказав, що його прислав до них
Бог їхніх батьків. Незабаром вони
стали свідками великих Божих чу-
дес, які здійснював Мойсей в ім’я
загинули подорожуючі з Єгипту?
- «щоб ми не були похотливі на
зле, щоб ми не були ідолопоклон-
никами, розпусниками». (1 Кор.
10:6-10).
Отже, за що або чому віруючі
ізраїльтяни не ввійшли в Ханаан-
ську землю? Тому що, маючи віру,
були невірні Богові.
Чи візьмемо ще один приклад
з проповіді й життя Ісуса Христа.
Христос показує, що вірність Бо-
гові проявляється відповідно до
Його волі. Він говорив: «Я йду ви-
конати волю Мого Отця». І дійсно,
усі Його дії на землі свідчили про
Його вірність. Сьогодні багато хто
вірить, що Христос повернеться,
щоб віддати кожному згідно його
вірності. Наша вірність Йому зна-
ходить віддзеркалення в дотри-
манні 10 заповідей, тому що в них
розкривається воля Божа по від-
ношенню до нас. Що користі, як-
що віра є, а вірності немає. Така
віра, пише апостол Яків, «мерт-
ва», таку віру й біси мають.
Священне Писання сповіщає
нам, що коли Христос поверта-
тиметься за своїми обраними, то
принесе з Собою нагороду лю-
дям відповідно до їх вірності. А
невірним віруючим Він скаже: «Я
ніколи не знав вас, відійдіть від
мене ті, що робите беззаконня»!
А вірним Він скаже: «Увійдіть до
радості Моєї»!
Тому, будемо уважні до себе:
Чи є ми лише віруючими, чи так
само й вірними Богові в усьому?
«Будь вірний до смерті і дам тобі
вінець життя» (Одкровення 2:10).
І. М. Скачков
Бога перед фараоном і єгиптя-
нами. Це зміцнило їхню віру в те,
що не Мойсей, а сам Бог закли-
кає їх піти в землю, яку Він обі-
цяв їхньому батькові Аврааму.
Результатом їхньої віри стало те,
що велика кількість людей однієї
ночі (Вихід 12) вийшли з Єгипту
в напрямку до обітованої землі.
Бог співпрацює з людиною
тільки за наявності віри. Написа-
но: «А без віри догодити Богові
неможливо». Апостол Павло,
згадуючи цю історію, пише, що
Мойсей вірою залишив Єгипет,
вірою відсвяткували вони Пасху,
вірою перейшли вони море, як
по суші. Тому що, всі мали віру.
Але зверніть увагу, що далі, ана-
лізуючи цю історію, апостол пи-
ше. «Але не про багатьох з них
благоволив Бог, бо вони, уражені
були в пустелі» (1 Кор. 10:5). Тоб-
то, не всіма, хто вийшов з вірою,
Бог був задоволений. Більшість
віруючих іудеїв загинули.
Завжди чути, що потрібно
лише вірити, щоб отримати спа-
сіння. Так, безумовно! Проте
послухаємо апостола, за що ж
5. Издревле человек нуждался в
чем-то таком, что могло бы напо-
лнить смыслом его жизнь. В этом
вопросе обойтись без веры про-
сто невозможно. Несомненно, что
чувство веры, в той или иной мере,
присуще каждому человеку. Иначе
под угрозой оказалось бы само
существование человека. Со вре-
мени грехопадения наших праро-
дителей в Эдеме, и до нынешних
дней, грех произвел подмену по-
нятий. И, в том числе, в представ-
лении многих людей извращено
и понятие веры. К сожалению,
некоторые не видят проблемы в
том, когда смешиваются в одно
два таких понятия как «вера в Бо-
га» и «вера в себя».
С древних времен человек вос-
ставал против Того, Кто его сотво-
рил и потоп тому явное свидетель-
ство. После потопа человек решил
окончательно застраховаться и,
несмотря на заверение Бога, что
потопа больше не будет, закипе-
ла стройка всех веков, и в небеса
устремилось первое высотное со-
оружение – Вавилонская башня.
Очень красочная иллюстрация то-
го, как веру в Бога люди подменяли
верой в себя или себе подобных.
Древние египтяне, греки, вави-
лоняне, славяне и другие верили
в тех, кого сами же во множестве
и наплодили, не забыв снабдить
своих кумиров всеми своими каче-
ствами. Подмена Бога кумирами
не закончилась древними време-
нами. На протяжении веков вера
множество раз деформировалась
и извращалась, но не пропада-
ла, и темное время средневеко-
вья тому яркий пример. Те, кто
должен был быть примером для
верующих в Господа, послужили
великим соблазном через свою
нетерпимость к инакомыслию и
посягательству на свободу совес-
ти. История свидетельствует что
везде, где подобное имело место,
оканчивалось жестокими гонени-
ями и братоубийственными вой-
нами. Как далеки эти действия от
веры Христовой! А ведь все про-
исходило под эгидой сохранения
«истиной веры».
Несмотря на все трудности и
подмены Господь не оставил тех,
кто на самом деле не оставлял ис-
тинной веры. Творцы Французской
революции, заявляя, что с верой в
Бога покончено, провозгласили ло-
зунг: «братство, равенство, свобода»
с намеком на веру в самого челове-
ка, после чего брат пошел на брата,
попирая равенства, лишая друг дру-
га всякой свободы и даже права на
жизнь.
Сегодня, как никогда раньше,
много делается для того, чтобы за-
крепить в разуме человека веру в
самого себя. Вот, к примеру, посмо-
трите какой тест предлагается за-
зубривать человеку, чтобы убедить
самого себя в своей самодостаточ-
ности:
1. Я верю в себя и в свой
бизнес!
2. У меня божественная сила
воли!
3. Моя сила воли развива
ется каждый день!
4. Мои клиенты любят
меня!
5. Люди доверяют мне!
6. Я полон сил и энергии!
7. Я всегда принимаю верные
решения!
Согласно толковому словарю
Владимира Даля слово «вера»
определяется как: уверенность,
убеждение, твердое сознание. Это
что касается личности вообще, неза-
висимо от ее религиозных убежде-
ний. Вера, для людей религиозных,
означает отсутствие всякого со-
мнения или колебания о бытии и
существе Бога, безусловное призна-
ние истин, открытых Богом. Именно
открытых Богом.
А как Библия подает понятие
веры? В послании к Евреям 11 гл.
апостол Павел писал: «Вера же
есть осуществление ожидаемого и
уверенность в невидимом. Верою
познаем, что века устроены словом
Божьим, так что из невидимого про-
изошло видимое». И хотя Бог оста-
ется пока-что невидимым, это не
значит что мы должны слепо верить.
Ведь доказательств Божьей твор-
ческой силы предостаточно для нас.
А лукавый подвергает человека
большой опасности, ежедневно вну-
шая повторять: «Я все могу, если за-
хочу, я сам себе бог!», тем самым
предлагая вам «розовые очки». Но,
достаточно вспомнить реальность
такого «всемогущества». Ника-
кой земной «бог» не в состоянии
избавить себя от смерти. И даже
от болезни или от стихийных про-
исшествий. И зачем продолжать
перечень, если человек не может
совладать сам с собой. Грешный
человек без помощи Божьей не
может принести пользы не то что
обществу, но даже лично себе. По-
тому что без Бога, он не имеет вер-
ного понятия об истинных ценнос-
тях, которые вечны и непреходящи.
А уходя из жизни, никто ничего с
собой не заберет.
Вот и получается, что человек
отвергая советы Слова Божьего,
тем самым игнорирует и авторитет
Бога. При таком положении вещей
можно даже думать, что ты веришь
Богу, а фактически это всего лишь
вера самому себе. Если бы чело-
век не был столь забывчив, то по-
мнил бы допотопную историю. Те,
которые самонадеянно верили в
себя – погибли, кто верил Богу –
остался жив.
Может быть, как раз пришло
время поразмыслить:
Александр Шевченко.
- Чи вбачаєте
ви якусь різни-
цю у словах ві-
рний і віруючий?
- У цих словах
полягає суттєва
різниця.
- Чи можете ви
навести прикла-
ди, коли вірую-
чий або набож-
ний чоловік не є
вірним?
- Напевно, таких прикладів є маса…
- Коли Христос вдруге вернеться на землю
Він прийде:
✓ за тими хто вірить у Нього?
✓ за тими хто вірить у душі?
✓ за тими хто дуже набожний?
✓ за тими хто вірний Йому?
- Ну, не знаю…
Олександр
- Чи вбача-
єте ви якусь
різницю у сло-
вах вірний і ві-
руючий?
- Само собою.
- Чи можете
ви навести
приклади, ко-
ли віруючий
або набожний
чоловік не є
вірним?
- У мене є багато прикладів, але я не можу
їх озвучити.
- Коли Христос вдруге вернеться на землю
Він прийде:
✓ за тими хто вірить у Нього?
✓ за тими хто вірить у душі?
✓ за тими хто дуже набожний?
✓ за тими хто вірний Йому?
- Не можу на це питання відповісти, тому, що
таке неможливо.
Олексій Іванович
Мудрі слова:
Оказанное доверие обычно
вызывает ответную верность.
Тит Ливий
Люди, которые без веских
оснований не доверяют друг другу,
не доверяют самим себе.
Фишер
Вера состоит в том, что мы верим
всему, чего не видим; а наградой
за веру является возможность
увидеть то, во что мы верим.
Аврелий Августин
В кого я верю?
СВІТЛО твого Життя 5
6. Девять стран
потеряли веру?
Сколько раз задавался этот
вопрос? Сколько раз вспыхивали
яростные споры? Итак.
Кто будет встречать Госпо-
да во время Его пришествия
на Землю: верующие или
верные?
, казалось бы провокацион- ный
вопрос, на самом деле весьма
показателен. Ну, посудите сами.
Ранее, чтобы быть уверенным в
спасении, обычно требовалось со-
блюдать определённые правила и
предписания.
Сегодня же, куда ни глянь
– все верующие. И абсолютно
свободные от всяких правил.
Являются ли эти верующие
в тоже время и верными?
Не обязательно…
Когда Христос во второй раз
придёт на Землю, то это будет та-
кое глобальное событие, такое
всепроникающее, что «узрит Его
всякое око». Не будет возможности
спрятаться или случайно пропус-
тить это событие. Вне всякого со-
мнения, что «встречать» Его будут
все!
Однако при более вниматель-
ном взгляде становится ясно, что
разговор идёт о том – за кем
вернётся Господь? Он ведь не
просто приходит, но идёт за свои-
ми, чтобы «и они были там, где Он».
Иисус возвращается, чтобы спасти
Своих последователей.
Так кто же Иисусу свои: ве-
рующие или верные?
Весь христианский мир поделен,
в основном, на два больших ла-
геря. Один из них многочисленный,
это люди, верящие в послушание и
предварительное освящение для
получения спасения. Они говорят,
что надо быть «достойным» чтобы
называться «своим» Господу.
Их жизнь – это постоянные, не всег-
да удачные, попытки соответство-
вать высокому небесному стан-
дарту и как следствие отсутствие
радости.
Второй лагерь насчитывает
меньше последователей, но ак-
тивно развивается за счёт первого,
когда увидев всю тщетность своих
попыток оставаться святыми в со-
временном мире, люди начинают
искать хоть какое-то утешение. Те-
перь они полагаются «только на ве-
ру» в заместительную жертву Хрис-
та, которая и нужна была потому,
что человек сам не смог бы никогда
достичь святости. Они радуются то-
му, что для спасения не надо особых
изменений в своей жизни – ведь их
грехи «покрыл» Христос. Такая по-
зиция успокаивает…, но ненадолго.
Эти два лагеря находятся в по-
стоянной конфронтации, неустанно
доказывая друг другу несостоятель-
ность противоположной позиции.
Кто же из них пра в? Осмелюсь
предположить – оба неправы!
И одни и другие, в борьбе
друг с другом, просто утрати-
ли истинное, библейское по-
нимание слов «верность» и
«вера».
Ошибка людей уповающих на
так называемую «верность» заклю-
чается в том, что они надеются, по
сути, своими делами заработать
себе спасение. Хотя прямо они так
не скажут, но всякий раз, когда раз-
говор будет касаться принципов и
путей спасения, они будут настаи-
вать на исполнении постановлений,
заповедей и традиций. Однако мы
все это уже проходили и ничего не
вышло. Ведь, правда?
Хотя нужно признать, что хрис-
тианин, не проявляющий святости
в своей жизни, скорее пародия, чем
образ Божий, и все-таки, даже в на-
иблагороднейших порывах мы не в
силах сделать ничего такого, чтобы
это было достойно спасения. Имен-
но поэтому спасение – это дар.
Хорошим примером является ис-
тория, произошедшая перед самой
смертью нашего Спасителя. Свою
веру проявил разбойник, который
тоже был распят на кресте. Он по-
лучил заверение, что будет спасён
и умер оправданным. Но у него ведь
не было времени на освящение,
на то, чтобы проявить верность.
Достаточным условием спасения
была лишь вера в слова Спасителя.
Ошибка тех, кто «просто
верит», состоит в неверном
толковании самого термина
«вера». После того, как эти люди
неоднократно падали под натиском
искушений, они придумали себе
«хорошее» объяснение того, поче-
му это происходит. Если человек по
своей природе грешен, то и спасти
себя своими силами не может. Для
того и приходил Христос, чтобы
умереть за грешника и покрыть его
грехи Своею праведностью…
До этого момента всё вро-
де верно. Но далее они утверж-
дают, что грешить мы будем до
пришествия, а Христос ещё долго
будет иметь работу, постоянно
прощая нас. И вот таких
неосвящённых в своих поступ-
ках и желаниях, с греховными
привычками и по сути узако-
нивших грех в своей жиз-
ни, Христос должен будет за-
брать на Небо. Ну не наивно ли?
Их вера это всего лишь их мнение
или понимание, но никак не Сила!
Если вера не приводит к
изменению сердца, к свя-
тости в жизни и верности
заповедям Божьим, то, ско-
рее всего это мёртвая вера,
а человек так и не был оправдан.
Такой, так называемой «верой», по
утверждению апостола Иакова, об-
ладают бесы. Хотим ли мы иметь
веру бесов?
Слава Богу, что нам доступ-
на Библия. Она недвусмысленно
говорит, что настоящая вера
обязательно приводит и к
верности. И не может быть
иначе. Именно в этом ключе про-
поведовали апостолы – они просто
не знали другого Евангелия!
Если человек понял, что
такое грех на самом деле…
Если уверовал, что Хрис-
тос умер за него, и проща-
ет его грехи…
Если осознал, что Иисусу
стоило это спасение, и чем
Он рисковал...
То грешник, покорённый
этой жертвой, понимающий,
что это и есть любовь Божья,
раскрывает своё сердце и
впускает туда Господа.
Тогда Сам Бог Духом Святым
поселяясь в нас, некогда мёртвых
во грехах, делает нас полными
жизни в праведности. Человек, по-
лучивший настоящее оправдание
и сам становится праведным, ибо
праведность Христа не покрывало
для наших грехов, но сила Божья к
новой жизни.
Это и есть настоящая, би-
блейская вера. Вера, которая
непременно приводит к вер-
ности всем заповедям Бо-
жьим.
Когда Иисус Христос явится во
второй раз на Землю, Его будет
встречать народ, который сильно
выделяется на фоне других жите-
лей земли. Именно за ними Спаси-
тель и придёт.
Это будут люди верные
Господу во всём потому, что
имеют Его веру.
Я хочу быть среди
этого народа...,
а вы?
Дмитрий Долгожитель.
Данные переписи населения, проведен-
ной в девяти странах, указывают на то, что
религиозные взгляды их жителей постепен-
но сходят на нет. Стабильное увеличение
доли респондентов, указывающих, что они
не принадлежат ни к одной из религий, про-
исходит в Австралии, Австрии, Ирландии,
Канаде, Нидерландах, Новой Зеландии,
Финляндии, Чехии и Швейцарии. Ученые
пришли к выводу, что в этих странах вера и
религия находятся на грани исчезновения. В
своем исследовании ученые использовали
специальную математическую модель, при-
званную объяснить взаимосвязь между ко-
личеством верующих людей и социальными
мотивами, побуждающими человека об-
ратиться к религии. Результаты работы
ученых, представленные на конференции
Американского физического общества в
Далласе, демонстрируют, что религия в ря-
де стран уже обречена на практически по-
лное исчезновение.
Люди обычно предпочитают вступать в
группы с наибольшим количеством членов,
а во-вторых, что членство в этих группах
придает человеку некий социальный ста-
тус, то есть приносит пользу”, – цитирует
BBC Рихарда Винера из Научно-исследо-
вательской корпорации, одного из авторов
исследования.
Для подсчета верующих ученые исполь-
зовали данные переписей за последние
100 лет. Информация бралась из тех стран,
где респонденты отвечали на вопрос об их
религиозных убеждениях.
“В современных светских демократичес-
ких странах очевиден тренд, показывающий,
что люди все менее склонны причислять
себя к приверженцам какой-либо религии.
В Нидерландах их количество составляет
40%, а самый высокий показатель – в Че-
хии, где доля атеистов составляет 60%”,
– заявил Винер. Проанализировав эти
данные, ученые построили специальную
модель, выстраивая ее параметры исхо-
дя из социальных и других “преимуществ”,
которые получает атеист. В результате
выяснилось, что эти параметры одинаковы
для всех девяти стран. Следовательно,
отсутствие интереса к религии в разных
странах продиктованы одинаковыми при-
чинами. Модель также показала, что вскоре
религиозные взгляды в этих странах исчез-
нут вовсе.
"Сын Человеческий,
придя, найдет ли
веру на
земле?"
( Лук.18.8).
СВІТЛО твого Життя6
7. Г ипертония, обычно называемая
высоким кровяным давлением, заклю-
чается в постоянном увеличении давления в
кровяных сосудах. Вообще давление изме-
ряется в двух цифрах. Первая – это систоли-
ческое давление, а вторая – диастолическое.
Первое давление образуется, когда сердечная
мышца выталкивает кровь из сердца в аорту.
Давление, возникающее непосредственно пе-
ред сокращением называется диастолическим.
С истолическая гипертония появляется
из-за потери эластичности ткани, а так
же вследствие атеросклеротических измене-
ний в больших кровеносных сосудах. Эти изме-
нения часто являются результатом старения,
хотя и питание, наследственность и стиль жиз-
ни оказывают своё влияние. Эмоциональный
стресс также влияет на систолическое давле-
ние.
Д иастолическая гипертония возникает,
как следствие увеличения артериол
(мельчайших кровеносных сосудов) и сгуще-
ния крови.
Г ипертония может не выдавать симпто-
мов и её присутствие, таким образом,
будет неожиданным. Но бывает так, что чело-
век испытывает головную боль, помутнение
зрения, трудности при дыхании и чувство голо-
вокружения.
П ервичная, или основная, гипертония
– это та, причина возникновения кото-
рой не известна. Примерно 90 % всех случаев
гипертонии как раз подпадают под эту катего-
рию. Побочная гипертония появляется в ре-
зультате других заболеваний.
П ервичная гипертония, как считается,
встречается у каждого десятого со-
временного человека. Примерно 60000 чело-
век ежегодно умирают из-за продолжитель-
ного действия высокого кровяного давления,
которое усугубляет гипертоническую болезнь
сердца.
Г ипертония приводит к повышенному
риску возникновения инсульта и явля-
ется одним из трёх факторов риска инфаркта
Миокарда (сердечный приступ) и болезни коро-
нарной артерии сердца (заболевание кровяных
сосудов сердца).
Б ольные с кровяным давлением выше,
чем 160 (систолическое) на 95 (диасто-
лическое) в 3 раза больше подвержены риску
заболевания коронарной артерии и перифери-
ческого васкулярного (сосудистого) заболева-
ния, в 4 раза выше риск закупорки сердца и в 7
раз выше риск инсульта!
П одсчитано, что половина населения,
страдающего повышенным давлени-
К АК БЫТЬ С ГИПЕРТОНИЕЙ?К АК БЫТЬ С ГИПЕРТОНИЕЙ?
ем, даже не подозревает о его существовании,
а из тех, кто знают об этом диагнозе, только по-
ловина проходят необходимое правильное ле-
чение.
П ервичная гипертония чаще всего появ-
ляется в среднем и пожилом возрасте,
хотя известны случаи её появления у детей, и
даже младенцев. У женщин это заболевание
развивается чаще, чем у мужчин, но зато у по-
следних влияние болезни сильнее из-за бо-
лее продолжительного времени, при котором
держится высокое давление. Люди, живущие
в городской местности, характеризующейся
стрессовыми ситуациями, чаще подвержены
развитию заболевания, чем люди, живущие
в небольших городах и селах. Так же, люди,
имеющие избыточный вес, более подвержены
к появлению проблем с кровяным давлением,
поэтому, для его нормализации часто необхо-
димо сбросить лишние килограммы.
Профилактика и лечение
В течение многих лет пониженное упо-
требления натрия (соли) было известно,
как эффективный способ контроля гипертонии.
Некоторые люди намного более чувствительны
к соли, чем другие, но большинство украинцев
потребляют её намного больше, нежели им не-
обходимо.
Многие исследования показали зависи-
мость кровяного давления от массы те-
ла, причём эта зависимость сильнее у молодых
людей и в среднем возрасте. Поэтому снижение
веса способствует понижению давления. Док-
тор Ханс Сели, всемирно признанный специа-
лист по стрессам, утверждает, что избыточный
вес усугубляет гипертонию в большинстве слу-
чаев. Группе гипертоников не давали никаких
лекарств, а только проводили с ними программу
по уменьшению веса. И у 75% из них давление
вернулось к нормальным показателям.
Такие факторы, как стресс, злоба, страх,
и боль увеличивают кровяное давление.
Контролируйте стресс ежедневными упражне-
ниями на свежем воздухе. Это помогает очис-
тить кровь от жиров. Бег на месте в течение 6
минут ежедневно, помогает понизить давление.
Диета с низким содержанием жи-
ров уменьшит вязкость крови, понижая, этим
самым, давление. Избегайте жирного, включая
жареную пищу, масла, майонезы и маргарины.
Исследования, проводимые в Луизианской
Государственной Медицинской школе, открыли,
что сахар способствует повышению
давления.
У людей, потребляющих много клет-
чатки, давление ниже. Группе пациентов,
которые обычно ели мало клетчатки, в течение
месяца давали пищу с высоким её содержани-
ем. После этой программы их давление понизи-
лось.
Кофе, сигареты, и алкоголь приводят к
повышению давления.
Сравнительно ниже кровяное давле-
ние у людей, постоянно посещающих
Богослужения.
Все лекарства по борьбе с высоким давле-
нием оказывают неблагоприятные эффекты,
но правильная диета, упражнения, и отдых, в
большинстве случаев, сделают их употребле-
ние ненужным.
Иван Варцаба
СВІТЛО твого Життя 7
а) Седативные (успокоительные)
– валериана (корень), пустырник, хмель
(если нет проблем с сердцем), мята. Они
успокаивают нервную систему.
б) Сосудорасширяющие – суше-
ница болотная, боярышник (плоды лучше
действуют, цветы легче заварить) мята,
календула.
в) Мочегонные – толокнянка, хвощ,
спорыш ( горец, змеиная трава) ортоси-
фон (почечный чай) кукурузные рыльца,
лист брусничный. Хвощ и спорыш могут
немного повышать свертываемость кро-
ви, а нам этот эффект совершенно не ну-
жен, когда мы говорим о давлении. А вот
толокнянка и ортосифон свертываемость
крови не повышает, поэтому они предпо-
чтительнее.
г) Cосудоукрепляющие - донник,
каштан конский, (листья и цветы) гинг-
ко- белоба, барвинок – укрепляют стенки
сосудов, уменьшают тромбообразование
(снижают свертываемость крови)
Можно взять по 1 траве из каж-
дой группы, т.е. 4 травы. Подход
индивидуальный. Если нет отеков, то
можно мочегонную траву не использо-
вать, а если человек «на нервах», то дай-
те ему 2 успокоительные травы, а если
спокойный, то можно седативную траву и
не брать.
Травы
при
гипертонии
Когда нет
здоровья, молчит
мудрость, не может
расцвести искусство,
не играют силы,
бесполезно богатство
и бессилен разум.
Геродот
8. Засновник і видавець:
Черничко Іван Петрович
Адреса редакції:
м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36
моб. тел. 095-195-4191
e-mail chernip@i.ua
Газета видається на кошти
від благодійних пожертвувань
Редакційна колегія:
Іван Черничко, Агнеса Черничко,
Юлія Сокирко, Віктор Свида,
Неля Капітан, та інші.
Комп’ютерна верстка:
Рогач Денис Андрійович .
Реєстраційне свідоцтво
ЗТ № 507/99Р від 21. 12. 2009 р.
Адреса друкарні:
вул. Гагаріна, 42/1
м. Ужгород,
Закарпатська обл.
Видавництво: «Закарпаття»
66-95-68
Тираж: 40 000
Вірність – одна з найкращих рис ха-
рактеру. Це те, що високо цінить Небо.
Наш світ наповнений віруючими людьми,
але з них дуже мало вірних Богу людей.
Віруючим може бути навіть диявол.
Він вірить, що Бог є, і рано чи пізно йому
прийдеться понести заслужену кару за всі
свої злочини, до яких він докотився саме
через свою невірність.
Наш світ дуже змінився б на краще,
якби ми, кожен на своєму місці, виявля-
ли вірність. А вона починається з сім’ї. Ве-
ликі проблеми в тому домі, де немає взаєм-
ного довір’я між чоловіком та жінкою, чи між
батьками та дітьми. У кожного з’являються
свої схованки, кожен боїться залишити свої
гроші на видноті. Це породжує підозри, іно-
ді навіть безпідставні, але це нам говорить
проте,щодовір’явтратитилегко,авіднови-
ти його дуже непросто.
Як би змінився наш добробут, якщо
б кожен чиновник був вірним своєму
обов’язку і не використовував своє
службове становище у власних інтер-
есах.
Скількох стресових ситуацій можна бу-
ло б уникнути, якщо ваш друг виявився
би тим, кому можна довіряти.
У діловому світі дуже цінуються вірні
люди. Дуже часто проблема полягає не
в тому, що обмаль коштів для ведення
чбізнесу, а в надійних партнерах. Бага-
то керівників готові були б обміняти сотню
тимчасових ненадійних працівників на
десяток вірних, на яких можна було б по-
кластися.
Найбільша вірність – це не лише про
людське око, а перед своїм Господом! Та-
кі залишалися вірними Христу, і залиша-
ються такими, незважаючи ні на що, ні на
гоніння, ні на глузування, ні на нещастя в
житті.
Та, однак треба сказати, що є й пога-
на вірність. Негоже бути вірним своїм
поганим звичкам та гріхам. Пристрасть
до куріння чи алкоголю руйнує здоров’я
людини. Звичка до розпусти, до того ж іще,
руйнує й сім’ї і дивною буде виглядати така
«вірність» цим речам у Божих очах.
Також погано бути вірним своїм
помилковим уявленням. Часто лю-
ди пишаються тим, що не зміню-
ють свої переконання. Але чи дій-
сно це позитивна характеристика?
Відмовитися від помилок, - це, на-
впаки, ознака розуму, совісті й чес-
ності людини. Однак немало таких,
«НЕ КОЖЕН, ХТО КАЖЕ ДО МЕНЕ: ГОСПОДИ, ГОСПОДИ!
(віруючі), УВІЙДЕ В ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ, АЛЕ ТОЙ, ХТО ВИКОНУЄ
ВОЛЮ МОГО ОТЦЯ, ЩО НА НЕБІ» (вірні).
СВІТЛО твого Життя8
Пишіть на адресу:
м. Ужгород, вул. Джамбула, 23;
тел. (0312) 45-30-70
Індекс: 88000
Питайте - відповідаємоПочему неверие
есть величайший
грех?
Вопрос:
«Мне, как неверующе-
му, хотелось бы знать,
почему величайшим из
грехов считается неве-
рие. Если я не чувствую
потребности в вере, не
чувствую той пустоты
души, о которой Вы гово-
рите, в чем же мой грех?»
Ответ:
Просто потому, что неверующий во
Христа, никогда не придет к Нему за спа-
сением, а следовательно, и не получит
его. Видите ли, грех совершается в пер-
вую очередь не против кого-либо другого,
а против самого себя. В Библии написано:
«что пользы человеку приобрести весь
мир, а себя самого погубить или повре-
дить себе?» (Лк 9:25).
Вы можете делать добро всем вокруг,
но если Вы не позаботитесь о своем спа-
сении, то какова польза от Вашей жизни?
Да, конечно, Вы можете принести огром-
ную пользу обществу и окружающим
Вас. Но даже если вся Ваша жизнь дли-
ной даже в сто лет будет идеальной
цепочкой добрых дел, но при этом Вы
потеряете ВЕЧНУЮ жизнь, длящуюся
бесконечно, во время которой Вы смо-
жете совершить намного больше, то
разве это не бесцельно потраченные
годы? Но если Вы примете Спасителя,
который не только прощает Вас, но так-
же и наделяет Вас Своим характером,
тогда Ваше служение людям будет
еще более возвышенным, ибо «Ис-
тинно, истинно говорю вам:
верующий в Меня, дела, которые
творю Я, и он сотворит, и боль-
ше сих сотворит» (Ин 14:12).
Тогда Вы проживете насыщенную
жизнь на земле и продолжите ее
в вечности. Вот - истинный смысл
жизни, как сказал мудрый Соломон:
«Выслушаем сущность всего:
бойся Бога и заповеди Его со-
блюдай, потому что в этом все
для человека; ибо всякое дело
Бог приведет на суд, и все тай-
ное, хорошо ли оно, или худо»
( Еккл 12:13,14)
хто вважає великою чеснотою
бути вірним релігії своїх предків.
Іудеям – не зраджувати своїм ре-
лігійним уявленням, мусульмани
вважають смертним гріхом вихід з
ісламу, за який покладається суво-
ре покарання, язичники наполяга-
ють на тому, щоб не змінювати віри
своїм богам і т. д.
Та хто би якої уяви про Бо-
га не мав, ми християни зна-
ємо, що Бог один і той са-
мий і найповніші знання про
Себе Він надав через Свого Сина
Ісуса Христа. Як бачимо, Бог дуже
багато зробив для того, щоб збли-
зитися з людиною, увійти в наше
становище і дати нам докази Своєї
незмінноїлюбові.ЧерезжертвуІсу-
са Христа нам пропонується про-
щення наших гріхів і вічне спа-
сіння. Було би дуже нерозумним
відмовитися від такої пропозиції.
І нам може здатися, що ми й не
думаємо відмовлятися від такої
нагоди. Просто лінуємося взяти
в руки Святе Писання і досліди-
ти які переваги, а так само й які
умови пов’язані з цим спасін-
ням. Тим більше, що сьогодні чути
достатньо заспокійливі голоси, які
нам твердять: «Нічого не треба –
тільки віруй, заповіді за нас Хрис-
тос уже всі виконав, призови ім’я
Господа і спасешся».
А Христос висловився дуже
конкретно: «Що ви зовете Мене
Господи, Господи, а не робите того
що Я кажу вам?» (Луки 6:46). На-
певно й справді прийшла для нас
пора самим особисто взяти Боже
Слово і поцікавитися: А за якими
все ж таки ознаками Христос ви-
значає не просто віруючих, але так
само і вірних Йому?
Якщо я вірю, що Христос скоро
прийде, то вже зараз буду готува-
тися до Його повернення.
Іван Черничко
ОЗНАКИ ВІРНОСТІ ХРИСТУ:
1. Особисте дослідження Свя-
того Писання.
2. Доброзичливе ставлення до
людей.
3. НапершомумісціволяБожа,
а не воля людська.
4. Шанобливе ставлення до 10
заповідей Господніх, а не зміне-
них людських.
5. Вірність 10 заповідям, не як
заробляння спасіння, а як відпо-
відь любов’ю на любов Божу.
6. Діяльне очікування Другого
пришестя Христа.
7. Вірність дорученню Христа:
Ідіть і звіщайте Євангеліє всім
людям!
ХРИСТОС ПРО ЦЕ ТАК КАЗАВ:
• «Дослідіть-но Писання, …вони ж
свідчатьпроМене!».(Іоанна5:39).
• «Як хочете щоб з вами посту-
пали люди, так поступайте і ви з
ними».(Матв.7:12).
• «…ради передання вашо-
го ви знівечили Боже Слово».
(Матв.15:6).
• «Якщо Ви Мене любите, Мої за-
повіді зберігайте!». (Іоанна 14:15).
• «Та однак надаремне шанують
Мене, бо навчають наук люд-
ських заповідей» (Матв. 15:9).
• «БоприйдеСинЛюдськийусла-
ві Свого Отця з Ангелами Своїми,
і тоді віддасть кожному згідно з ді-
лами його». (Матв. 16:27).
• «Хто вірний в найменшому, і в
великому вірний; і хто несправед-
ливийвнайменшому,іввеликому
несправедливий». (Луки 16:10)
