2. • В сучасній літературі з соціальної екології
зустрічаються декілька підходів до побудови
історичної періодизації процесу зміни
взаємостосунків між суспільством і
природою. Найбільш обґрунтованим
вважається підхід до аналізу
взаємостосунків суспільства і природи
через призму його господарської
діяльності.
Саме тому розглянуті господарсько-
культурні типи людського суспільства. В
результаті виділені 4 етапи (періоди)
становлення взаємовідносин між
суспільством і природою.
3. ЕЕттааппии::
• 1. Мисливсько-збиральницька культура.
• 2. Епоха аграрної культури.
• 3. Етап індустріального суспільства.
• 4. Постіндустріальна епоха.
5. • В епоху палеоліту (40-15 тис років тому) основу
існування первісного суспільства складало мисливство
на крупних тварин, яке супроводжувалось збором
комах, молюсків, рослинної їжі і т .і. Первісна людина
брала від природи рівно стільки, скільки було необхідно
для забезпечення її харчування. Важливим чинником
відділення людини від еволюції тваринного світу став
перехід до виготовлення і систематичного
використання знарядь мисливства і праці.
6. • Важливою відмінністю між людьми і іншими видами
тварин було використання вогню. Спеціалісти
вважають, що близько 300 тис. років тому людина
почала використовувати вогонь, що виникав від
блискавок та інших причин, а близько 150 тис. років
тому людина навчилась добувати його. Його
використання зробило людину менш залежну від
кліматичних змін.
9. • Аграрна культура охоплює період, коли основою
матеріального виробництва було землеробство і
скотарство з моменту появи сільського господарства
(близько 8 тис. років тому) до виникнення повноцінного
промислового виробництва (середина XVIII ст н. е.).
Приручення тварин, перехід від мисливства до
сільського господарства і осілого способу життя
отримало назву неолітичної революції.
10. • Розвиток землеробства і скотарства привів до
істотних змін в ландшафтах. Вирубування лісів,
спалювання лучно-степових ділянок, примітивний
обробіток ґрунту, перевипас домашніх тварин
привели до значної руйнації таких компонентів
природних ландшафтів як тваринний світ,
рослинність, ґрунтовий покрив та істотних змін
процесів вологообігу, речовинообігу, енергообігу
в ландшафтах.
13. • Атрибутами нової індустріальної епохи спеціалісти
вважають зародження машинного виробництва, яке
привело до різкого зростання обсягів виробництва,
нових форм його організації (фабрик, заводів) і
зростання рівня життя населення і його чисельності.
Свій відлік епоха індустріалізації веде з другої половини
XVIII століття.
14. • Широке залучення сільськогосподарських машин і
механізмів привело до інтенсифікації процесів
сільськогосподарського виробництва. Це визвало ріст
обсягів виробництва продовольства і його
здешевлення. Концентрація населення в міських
поселеннях призвела до розвитку масових
епідемічних захворювань (грипу, черевного тифу,
туберкульозу та інших). Причина цього явища в
погіршенні санітарно-гігієнічних умов проживання
людей за рахунок різноманітних забруднень
природного середовища
15.
16. • Період ХХ століття характеризувався
розширенням експансії людини в природі,
заселенням всіх доступних для життя територій,
відкриттям нових способів вивільнення і
перетворення енергії, освоєнням навколо
земного простору; небувалими темпами
приросту населення. Якщо в 1920 році Землю
населяло 1,86 млрд осіб, 1940р. – 2,29, в 1960р –
3,05 млрд, в 2000р. – понад 6 млрд, то за
прогнозами на 2025 рік – понад8 млрд чоловік.
В ХХ столітті винайдені різноманітні
антибактеріальні і противірусні препарати,
розроблені способи запобігання багатьох
інфекцій. Водночас з’явились нові інфекційні
хвороби, які є наслідком забрудненого
навколишнього середовища. Зросли
захворювання нервової системи,онкологічні,
серцево-судинні.
19. • Сучасну епоху характеризують як ядерну,
космічну, електронну як етап переходу до
інформаційної цивілізації. Це епоха правління
знань,інформації і переходу до гармонізації
суспільства і природи. Фундаментальною
основою нового світогляду виступає
концепція ноосфери,як нової еволюційної
стадії розвитку біосфери і людського
суспільства. В ноосферну епоху людство
повинно знайти шлях до відновлення
екологічної рівноваги на планеті, реалізувати
стратегію без кризового розвитку суспільства
і природи, а людина повинна взяти на себе
всю повноту відповідальності за подальший
збалансований розвиток.
20.
21. • Починаючи з другої половини ХХ ст. науковий світ
розробляє низку підходів до гармонійного співіснування
суспільства з природою: стратегія меж росту, стратегія
збалансованого розвитку, стратегія сталого розвитку.