Znanstvena misel-journal-43-2020-vol.2

1. №43/2020
Znanstvena misel journal
The journal is registered and published in Slovenia.
ISSN 3124-1123
VOL.2
The frequency of publication – 12 times per year.
Journal is published in Slovenian, English, Polish, Russian, Ukrainian.
The format of the journal is A4, coated paper, matte laminated cover.
All articles are reviewed
Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal.
Sending the article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for
possible consequences for breaking copyright laws
Free access to the electronic version of journal
Chief Editor – Christoph Machek
The executive secretary - Damian Gerbec
Dragan Tsallaev — PhD, senior researcher, professor
Dorothea Sabash — PhD, senior researcher
Vatsdav Blažek — candidate of philological sciences
Philip Matoušek — doctor of pedagogical sciences, professor
Alicja Antczak — Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor
Katarzyna Brzozowski — PhD, associate professor
Roman Guryev — MD, Professor
Stepan Filippov — Doctor of Social Sciences, Associate Professor
Dmytro Teliga — Senior Lecturer, Department of Humanitarian and Economic Sciences
Anastasia Plahtiy — Doctor of Economics, professor
Znanstvena misel journal
Slovenska cesta 8, 1000 Ljubljana, Slovenia
Email: info@znanstvena-journal.com
Website: www.znanstvena-journal.com

2. CONTENT
CULTURAL SCIENCES
Boyko G., Purygina M.
COMPREHENSIVE USE OF TEACHING EQUIPMENT IN
PHYSICAL EDUCATION WITH INDIVIDUAL LOAD
DEFENSE......................................................................3
JURISPRUDENCE
Bakaev D.
SUBJECTIVE SIGNS OF RAPE UNDER THE CRIMINAL
LAW OF UKRAINE AND THE COUNTRIES OF SOUTH-
EASTERN EUROPE........................................................7
PEDAGOGICAL SCIENCES
Kosmodemyanskaya S., Yarunova А.
MENTORING SYSTEM IN CHEMICAL EDUCATION AS
ONE OF THE FORMS OF DEVELOPMENT OF
UNDERGRADUATE STUDENTS...................................12
Ostapenko E.
PRINCIPLES OF FUTURE ECONOMISTS’ READINESS
FORMATION FOR PROFESSIONAL SELF-
DEVELOPMENT..........................................................15
Sopova D.
TRENDS IN THE ACADEMIC INTEGRITY DEVELOPMENT
OF FUTURE SPECIALISTS IN EUROPEAN
UNIVERSITIES.............................................................18
PHILOLOGY
Nagornaya M.
PRECEDENT NAMES IN “SNOB” MAGAZINE COLUMN
ARTICLES (ON KSENIA SOBCHAK’S PUBLICATIONS)..25
Shamarova S.
TYPES OF CLASSIFICATIONS OF SUBSTANCE NOUNS IN
OLD ENGLISH.............................................................29
PHILOSOPHICAL SCIENCES
Valitskaya A.
"RUSSIAN WORLD" AS A SOCIOCULTURAL
PHENOMENON..........................................................32
Pugacheva N., Zdorovinin V.
LIFE AND RESPONSIBILITY: THE VIEW OF RUSSIAN
COSMISM AND MODERN ETHICS..............................37
PSYCHOLOGICAL SCIENCES
Maltseva E., Fedoseeva E.
FEATURES OF MANIFESTATIONS OF SENSORY
DISORDERS IN OLDER PRESCHOOL CHILDREN WITH
AUTISM SPECTRUM DISORDERS ...............................43

3. Znanstvena misel journal №43/2020 3
CULTURAL SCIENCES
КОМПЛЕКСНОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕТЕХНИЧЕСКИХ СРЕДСТВ ОБУЧЕНИЯ В
ФИЗИЧЕСКОМ ВОСПИТАНИИ С ИНДИВИДУЛЬНЫМ ДЕФФЕРЕНЦИРОВАНИЕМ
НАГРУЗОК
Бойко Г.М.,
Преподаватель кафедры «ФВиС» БГТУ
Пурыгина М.Г.
Преподаватель кафедры «ФВиС» БГТУ
COMPREHENSIVE USE OF TEACHING EQUIPMENT IN PHYSICAL EDUCATION WITH
INDIVIDUAL LOAD DEFENSE
Boyko G.,
Lecturer of the department «PEaS» BGTU
Purygina M.
Lecturer of the department «PEaS» BGTU
Аннотация
Совместно с целями, содержанием, формами и методами обучения средства обучения - это один из
основных составляющих элементов дидактической системы. Главной задачей преподавателя является за-
дача сделать предмет интересным и занятным для обучающегося.
Применение современных обучающих мультимедийных технологий требует подключение современ-
ных технических средств обучения, которые позволяют: повысить педагогический, технологический ин-
струментарий преподавателей; улучшить процессы администрирования, снижает рутинную работу.
Abstract
Together with the goals, content, forms and methods of training, teaching aids is one of the main constituent
elements of the didactic system. The main task of the teacher is to make the subject interesting and entertaining
for the student. The use of modern teaching multimedia technologies requires the connection of modern technical
training tools that allow: to increase the pedagogical, technological tools of teachers improve administration pro-
cesses, reduces routine work
Ключевые слова: дидактическая система, технические средства, процесс обучения.
Keywords: didactic system, technical means, learning process.
Совместно с целями, содержанием, формами и
методами обучения средства обучения - это один из
основных составляющих элементов дидактической
системы. Главной задачей преподавателя является
задача сделать предмет интересным и занятным для
обучающегося.
Применение современных обучающих мульти-
медийных технологий требует подключение совре-
менных технических средств обучения, которые
позволяют: повысить педагогический, технологи-
ческий инструментарий преподавателей; улучшить
процессы администрирования, снижает рутинную
работу.
Использование технических средств обучения
в учебном процессе обусловлено:
1) достаточно сильным эмоциональным воз-
действием на студентов;
2) возможностью повышения производитель-
ности труда преподавателей и студентов в связи с
постоянным увеличением объема знаний, умений и
навыков, которые необходимо освоить во время
обучения;
3) широким применением педагогических тех-
нологий, выполнение которых невозможно без спе-
циальных технических средств обучения.
Технические средства обучения — это
устройства, помогающие преподавателю обеспечи-
вать студентов учебной информацией, управлять
процессами восприятия, применения и понимания
знаний, контролировать результаты усвоения про-
грамм.
Современное оборудование – это широкий
спектр эффективных технических средств обуче-
ния. Существует несколько видов ТСО: информа-
ционные, программированного обучения, контроля
знаний, тренажеры.
Технические средства обучения постоянно
улучшаются и совершенствуются. Объем использо-
вания ТСО влияет на эффективность процесса обу-
чения. Если ТСО используются достаточно редко,
то каждое его применение превращается в чрезвы-
чайное событие и возбуждает эмоции, мешающие
восприятию и уcвоению учебного материала. Од-
нако, частое иcпользование ТCО приводит к потере
интереса к нему, а иногда и к яркой форме протеста.
Оптимальная чаcтота использования ТCО в учеб-
ном процессе завиcит от учебного предмета и необ-
ходимоcти их использования. При рутинном ис-
пользовании одного средства, в изучение нового
материала у учащихся возникает запредельное тор-
можение, почти полностью исключающее восприя-

4. 4 Znanstvena misel journal №43/2020
тие информации. Верное количество использова-
ния различных cредств может предотвратить это
явление. Эффективность ТСО в значительной сте-
пени зависит от того, насколько удачно они сочета-
ются с комплексом других средств обучения, при-
меняемых в учебном процессе. Преподаватель в
учебно-воспитательном процессе применяет ТСО и
аудиовизуальные средства обучения на трёх уров-
нях: эпизодически, систематически и синхронно.
Основные требования к ТСО можно разде-
лить на пять групп:
I. Функциональные. Способность аппара-
туры обеспечивать необходимые режимы работы.
II. Педагогические. Соответствие возможно-
стей технических средств тем формам и методам
учебно-воспитательного процесса, которые согла-
суются с современными требованиями к обучению.
III. Эргономические. Удобства и безопас-
ность эксплуатации ТСО, уровень шума, удобства
транспортировки, ремонта, минимальное количе-
ство операций при подготовке их к работе.
IV. Эстетические. Товарный вид, гармония
формы, масштаб, соразмерность, целостность ком-
позиции.
V. Экономические. Относительно невысокая
стоимость при высоком качестве и долговечности.
Функции ТСО очень разнообразны и их боль-
шое количество. Выделим основные четыре:
а). Коммуникативная – функция передачи
информации. Она даёт возможность воспринимать
анализаторами учебный материал.
б). Научно-исследовательская – функция, ко-
торая даёт возможность получаемую информацию
использовать с исследовательской целью, а также с
целью поиска вариантов использования учебного
материала для различных форм познавательной де-
ятельности, а также моделирование содержания и
форм подачи информации.
в). Управленческая – функция, предполагаю-
щая подготовку учащихся к выполнению заданий и
саму организацию их выполнения, а также получе-
ние обратной связи в процессе восприятия и усвое-
ния информации и коррекцию этих процессов.
г). Кумулятивная - функция объединения, си-
стематизации, хранения документализированной
учебной и учебно-методической информации в тех-
нических комплексах и устройствах. Это осуществ-
ляется через комплектование и создание фото- и ви-
деотек, через накопление, сохранение им передачу
информации с помощью современных информаци-
онных технологий.
Самое главное, ТСО экономят учебное время,
энергию преподавателя и учащихся за счёт уплот-
нения учебной информации и ускорения темпа.
Дифференцированное обучение - это:
1) форма организации учебного процесса, при
которой преподаватель работает с группой уча-
щихся, составленной с учетом наличия у них каких-
либо значимых для учебного процесса общих ка-
честв (гомогенная группа);
2) часть общей дидактической системы, кото-
рая обеспечивает специализацию учебного про-
цесса для различных групп обучаемых.
Технология дифференцированного обуче-
ния представляет собой совокупность организаци-
онных решений, средств и методов дифференциро-
ванного обучения, охватывающих определенную
часть учебного процесса.
Различают дифференциацию:
 по возрастному составу;
 по полу;
 по области интересов;
 по уровню здоровья (физкультурные
группы, группы ослабленного зрения, слуха).
Основной целью технологии уровневой диф-
ференциации является развитие личности обучаю-
щихся на уровне его возможностей и способностей,
а также освоение различных способов физкультур-
ной деятельности.
Задачи:
 сохранить интерес к предмету на протяже-
нии всей учебы;
 обеспечить индивидуальный уровень овла-
дения знаниями, умениями, навыками;
 создать условия для определенной степени
самостоятельности детей в обучении.
Дифференцированный подход к обучающимся
в вузах подразумевает изучение индивидуальных
особенностей студентов с последующим распреде-
лением по имеющимся типологическим признакам
на определённые группы с учётом задач учебного
процесса. Для определения сущности понятия "ин-
дивидуально-дифференцированный подход" необ-
ходимо рассмотреть отличительные особенности
индивидуального, личностного и дифференциро-
ванного подходов. Обратимся к мнению О.С. Гре-
бенюка и М.И. Рожкова. Индивидуальный подход
предполагает осуществление педагогического про-
цесса с учетом индивидуальных особенностей уча-
щихся. Суть этого подхода составляет гибкое ис-
пользование различных форм и методов воспита-
ния с целью достижения оптимальных результатов
по отношению к каждому ребенку. Его следует от-
личать от личностного подхода, который предпола-
гает последовательное отношение педагога к вос-
питаннику как к личности, как к сознательному от-
ветственному субъекту собственного развития и
воспитания. Реализуя этот подход, педагог оказы-
вает помощь воспитаннику в осознании себя лично-
стью, выявлении и раскрытии его возможностей,
становлении самосознания, самореализации и са-
моутверждения. Осуществлять педагогический
процесс с учетом индивидуальных особенностей
детей возможно, только группируя детей по каким-
либо из этих особенностей. Такой подход часто
называют индивидуально-дифференцированным.
Индивидуально-дифференцированный подход
на основе состояния здоровья детей. На основе со-
стояния здоровья дети делятся по медицинским
группам, что способствует определению для каж-
дой из них оптимальной физической нагрузки и
условий физического воспитания.
По характеру физической подготовленности
учащихся условно можно разделить на три группы
- с высокими, средними и низкими показателями

5. Znanstvena misel journal №43/2020 5
основных видов движений, физических и волевых
качеств. Коррекционная работа выделенных групп
строится с учетом индивидуальных особенностей
их двигательного развития. Так, группе студентов,
отличающихся высокими показателями физиче-
ской подготовленности, полезны задания, направ-
ленные на совершенствование их двигательных
умений и навыков. Этому способствует выполне-
ние знакомых движений в новых сочетаниях
(упражнения в парах), из необычных исходных по-
ложений (прыжки в длину с места из низкого при-
седа, бег из исходного положения лежа и т.п.), в не-
обычных условиях (на спортивных снарядах, трена-
жерах). Студентам с низкими показателями
физической подготовленности необходимы до-
ступные задания, способствующие их общему фи-
зическому развитию. Этому могут служить знако-
мые им физические упражнения, подвижные и
спортивные игры, рекомендуемые программой.
Особое внимание следует уделять развитию основ-
ных видов движений. Следует чаще проводить
игры, во время которых все выполняют одинаковые
движения с установкой на их качественное выпол-
нение. Этим и обусловлен индивидуально - диффе-
ренцированный подход к студентам на уровне их
физической подготовленности.
Особых знаний и умений педагога требует ру-
ководство двигательной активностью студентов.
Различия в объеме, продолжительности, интенсив-
ности и содержания двигательной активности
настолько велики, что выделяются отчетливо даже
при обычном наблюдении студенты средней, боль-
шой и малой подвижности. Студенты средней по-
движности отличаются наиболее ровным и спокой-
ным поведением, равномерной подвижностью на
протяжении всего дня. Таких студентов примерно
половина или чуть больше. При хороших условиях
в группе они самостоятельно активны. Движения у
таких ребят обычно уверенные, четкие, целена-
правленные. Низкая двигательная активность сту-
дента - плохой признак. Ее причинами могут быть
неудовлетворительный психологический климат в
группе, однородность и бедность предметной
среды, нездоровье, слабые двигательные умения
или систематические запреты взрослых, в резуль-
тате которых часто складывается малоподвижный
тип его поведения. Поэтому малоподвижность у
студентов недопустима. Малоподвижных характе-
ризует общая вялость, пассивность, они быстрее
других устают. В противоположность подвижным
студентам, умеющим найти для себя пространство,
они стараются уйти в сторону, чтобы никому не ме-
шать, выбирают деятельность, не требующую про-
странства и движений. Они робки в общении, не
уверенны в себе, не любят игры с активными дви-
жениями.
При разных движениях студенты меньше
устают, т.к. при активной нагрузке на различные
мышцы происходит их естественный отдых; они
более целенаправленно начинают использовать
движения в играх.
Проблема дифференциации физического вос-
питания. В современной педагогике дифференциа-
ция обучения - это дидактический принцип, со-
гласно которому для повышения эффективности
создается комплекс дидактических условий, учиты-
вающий типологические (индивидуальные) осо-
бенности учащихся (их интересы, творческие спо-
собности, обученность, обучаемость, работоспо-
собность и т.д.), в соответствии с которыми
отбираются и дифференцируются цели, содержа-
ние образования, формы и методы обучения. Ис-
следователи, работавшие по проблемам гигиены и
физического воспитания, выступили с предложени-
ями учитывать в процессе физического воспитания
индивидуальные различия в физическом развитии,
соотносить состояние здоровья и физического раз-
вития с характером и нормированием физической
нагрузки. Так, врач В.В. Рудин, подчеркивая значе-
ние индивидуального подхода к занимающимся,
предлагал положить в основание системы физиче-
ского воспитания "...не возраст, а индивидуальное
телосложение ребят". Разделив учащихся на 4 ан-
тропометрические группы ("хорошо развитых",
"среднеразвитых", "слабогрудых", "слабосиль-
ных"), В.В. Рудин составил для каждой из них спе-
циальную программу физических упражнений с
учетом выявленных отклонений в физическом раз-
витии . Ряд авторов предлагает создавать на уроках
временные отделения , отбирая в них учащихся с
учетом степени освоения ими двигательного
навыка. Каждое отделение получает свое задание,
со своей степенью сложности. По мере освоения
двигательного навыка планируется переход уча-
щихся из одного отделения в другое для выполне-
ния более сложной задачи. Таким образом, идет по-
стоянный рост физической подготовленности, раз-
вития двигательных навыков индивидуально для
каждого на различных этапах обучения. Один уча-
щийся может проходить стадию подготовки к осво-
ению двигательного навыка, а другой, в другом от-
делении в это же время уже совершенствует этот
навык.
Другие авторы комплектуют группы по прин-
ципу однотипных ошибок. Это позволяет ускорить
освоение учебного материала более подготовлен-
ным учащимся (что поднимает их интерес к уроку)
и облегчает обучение менее подготовленных, так
как преподаватель может уделить им большее вни-
мание. Третьи распределяют учащихся по группам,
оценивая уровень подготовленности каждого сту-
дента на основе результатов тестирования физиче-
ских качеств.
Следующее направление заключается в подхо-
дах к дифференцированной нагрузке для групп уча-
щихся разной подготовленности. Эффективность
повышения физической подготовленности уча-
щихся во многом определяется величиной приме-
няемых на уроках физических нагрузок. Величина
нагрузки на уроке прежде всего зависит от объема
и интенсивности используемых физических упраж-
нений. H. И. Волков и В.М. Зациорский еще в 1964
г. предложили для контроля за физической нагруз-

6. 6 Znanstvena misel journal №43/2020
кой упражнений оценивать значения ее компонен-
тов: продолжительность выполнения упражнении,
их интенсивность, продолжительность интервалов
и характер отдыха, число повторений. Введение
стандартов, единых механизмов измерения резуль-
татов остро ставит проблему оценивания. Многие
преподаватели физической культуры в своей ра-
боте отдают приоритет индивидуализации кон-
троля уровня физической подготовленности.
Наиболее объективным способом оценки успевае-
мости студентов, считает М.Г. Каменцер, будет
оценка за качество выполнения домашнего задания
и за показатели сдвигов в физической подготовлен-
ности по тестам.
В настоящее время недостаточно разработаны
основы программирования физкультурно-оздоро-
вительных занятий со студентами с учетом их мо-
тивационных приоритетов и уровня физической
подготовленности. Поэтому, можно считать, что
индивидуально - дифференцированному подходу к
студентам должно уделяется достаточно времени,
должны проводится новые исследования, состав-
ляться новые методы, способы и подходы с различ-
ным уровнем двигательной активности и уровнем
физической подготовленности студентов. Все эти
компоненты между собой взаимосвязаны, и если
начать работать с каждым индивидуально, состав-
лять конспекты и программы с учетом индивиду-
альных особенностей, то студенты будут получать
отличную физическую, т.к. в образовательных за-
ведениях впоследствии времени физическому вос-
питанию и оздоровление практически не уделяется,
а индивидуальный подход вообще игнорируется.
Нужно следовать всем правилам и параметрам при
воспитании и подготовке студентов, чтобы поколе-
ние было здоровым и подготовленным к различным
жизненным ситуациям.
Список литературы
1. Архипова С.А. Управление развитием физи-
ческой культуры и спорта на основе программно-
целевого подхода: дис. канд. пед. наук – Тула ,2009.
2. Алексеева А.П. Стратегия развития физиче-
ской культуры и спорта в Российской Федерации на
период до 2020 года. Достоинства и недо-
статки.2010.
3. Котченко // Экстремальная деятельность че-
ловека.-М.: РГУФКСМиТ.-2017.-№1(42)
4. Баранова Н.Н. Технология уровневой диф-
ференциации и индивидуализации обучения
/Начальная школа – 2016. - №2

7. Znanstvena misel journal №43/2020 7
JURISPRUDENCE
СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗҐВАЛТУВАННЯ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ
УКРАЇНИ ТА КРАЇН ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ
Бакаєв Д.І.
Аспірант кафедри кримінального права
національного університету
"Одеська юридична академія"
м. Одеса, Україна
SUBJECTIVE SIGNS OF RAPE UNDER THE CRIMINAL LAW OF UKRAINE AND THE
COUNTRIES OF SOUTH-EASTERN EUROPE
Bakaev D.
Postgraduate student of the Department of Criminal Law
of the National University "Odessa Law Academy"
Odessa, Ukraine
Анотація
У статті досліджено суб’єктивні ознаки зґвалтування за кримінальним законодавством України та
країн південно-східної Європи. Здійснено ґрунтовний аналіз змісту суб’єктивних ознак зґвалтування за
законодавством України та країн Південно-Східної Європи, а також такого елементу як «згода» та можли-
вого існування в ситуації зґвалтування фактичної помилки винного щодо наявності «згоди» жертви на
вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із проникненням.
Вина як ознака злочину є фактом об'єктивної реальності, який підлягає доведенню. Однак даний факт
носить не фізичний, а психологічний характер і не може безпосередньо сприйматися за допомогою органів
почуттів. Тому висновок про наявності вини робиться після всебічного дослідження всіх зібраних у справі
доказів і їх оцінки. Суб'єкт злочину в кримінальному законодавстві є одним з обов'язкових елементів
складу злочину. У кримінально-правовій доктрині та законодавстві країн Південно-Східної Європи суб'-
єктом злочину визнається особа, яка володіє сукупністю ознак, що дають підстави для її притягнення до
кримінальної відповідальності. Законодавче визначення дає можливість виділити три обов'язкові групи
ознак, що характеризують суб'єкт злочину. Він (суб'єкт) повинен бути: 1) фізичною особою; 2) осудним;
в) досягти віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
Аналіз кримінального законодавства України та країн Південно-Східної Європи дозволив автору зро-
бити висновок, що суб'єктивна сторона зґвалтування за законодавством України і країн Південно-Східної
Європи, як правило, характеризується умисною формою вини у вигляді прямого умислу. Разом з тим, за
чинним хорватським кримінальним законом, зґвалтування може бути вчинено як умисно, так і з необере-
жності. Суб’єктом зґвалтування за законодавством України та країн Південно-Східної Європи є фізична
осудна (обмежено осудна) особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла на момент вчинення такого зґва-
лтування 14-річного віку.
Abstract
The article examines the subjective signs of rape under the criminal law of Ukraine and the countries of South-
Eastern Europe. A thorough analysis of the content of subjective signs of rape under the laws of Ukraine and
South-Eastern Europe, as well as such an element as "consent" and the possible existence in the situation of rape
of the perpetrator's factual error of the victim's "consent" to sexual acts, associated with penetration.
Guilt as a sign of a crime is a fact of objective reality that must be proved. However, this fact is not physical
but psychological in nature and cannot be directly perceived through the senses. Therefore, the conclusion of the
presence of guilt is made after a thorough examination of all the evidence gathered in the case and their evaluation.
The subject of the crime in criminal law is one of the mandatory elements of the crime. In the criminal law doctrine
and legislation of the countries of South-Eastern Europe, the subject of a crime is a person who has a set of features
that give grounds for his criminal prosecution. The legislative definition makes it possible to distinguish three
mandatory groups of features that characterize the subject of the crime. He (subject) must be: 1) an individual; 2)
sane; c) to reach the age from which criminal liability may arise.
The analysis of the criminal law of Ukraine and South-Eastern Europe allowed the author to conclude that
the subjective side of rape under the law of Ukraine and South-Eastern Europe, as a rule, is characterized by
intentional guilt in the form of direct intent. However, under current Croatian criminal law, rape can be committed
either intentionally or negligently. The subject of rape under the laws of Ukraine and the countries of South-Eastern
Europe is a physically sane (limitedly sane) male or female person who has reached the age of 14 at the time of
such rape.
Ключові слова: суб’єкт злочину, вина, фактична помилка, зґвалтування, порівняльно-правове дослі-
дження, Південно-Східна Європа.
Keywords: subject of crime, guilt, factual error, rape, comparative law study, South-Eastern Europe.

8. 8 Znanstvena misel journal №43/2020
Постановка проблеми. Сучасна кримінально-
правова доктрина розглядає вину як психологічне
ставлення винної особи до діяння та до його суспі-
льно-небезпечних наслідків, за які винний несе від-
повідальність. Вина при даному підході визнача-
ється як суб'єктивна ознака злочину. Кримінально-
правова наука пропонує різні концепції вини. Най-
більш поширеною є точка зору, що вина є запози-
чене з психології родове поняття, яке охоплює дві
форми: умисел і необережність. Вина є суб'єктив-
ною характеристикою злочину, з точки зору свідо-
мості, психіки злочинця.
Вина як ознака злочину є фактом об'єктивної
реальності, який підлягає доведенню. Однак даний
факт носить не фізичний, а психологічний характер
і не може безпосередньо сприйматися за допомо-
гою органів почуттів. Тому висновок про наявності
вини робиться після всебічного дослідження всіх зі-
браних у справі доказів і їх оцінки.
Аналіз останніх досліджень. Питання кримі-
нальної відповідальності за зґвалтування та інші
статеві злочини досліджували такі відомі вчені, як:
Р.В. Вереша [1], Загороднюк С.О. [5], О.О.Дудоров
[6], та ін.
Метою статті є встановлення змісту суб’єкти-
вних ознак зґвалтування за кримінальним законо-
давством України та країн Південно-Східної Єв-
ропи, встановлення спільностей та відмінностей.
Виклад основного матеріалу. В Особливій
частині КК України суб’єктивна сторона складу
злочину може бути визначена кількома шляхами:
1. Ознаки суб’єктивної сторони складу зло-
чину можуть визначатись законодавцем прямо, ви-
ходячи із самої назви статті (власне, злочину), а та-
кож випливати із термінів, які ним використову-
ються у диспозиції кримінально–правової норми
(наприклад, ст. ст. 115, 119, 121, 125, 130 КК Укра-
їни тощо);
2. Ознаки суб’єктивної сторони складу зло-
чину не визначені у диспозиції статті, але можуть
бути визначені шляхом тлумачення статей або спі-
вставлення даного складу злочину із складами, по-
дібними до нього за об’єктивними та, якщо є така
можливість, суб’єктивними ознаками;
3. При застосуванні положень Загальної час-
тини КК України [1, c. 54].
Вина є обов'язковою ознакою конкретного су-
спільно небезпечного діяння, які зумовлюють його
винний характер. Разом з тим, поняття вини не ви-
черпує суб'єктивну сторону злочину. Вина є елеме-
нтом, який визначає наявність умислу або необере-
жності. «Однак крім умислу і необережності існу-
ють і інші психічні переживання щодо скоєного.
Вони є суб'єктивними ознаками, які перебувають за
межами провини і впливають на кримінальну від-
повідальність» [2]. Важливо відзначити, що по-
няття «вина» відрізняється від поняття «винне дос-
конале», яке вживається в статті 9.1 Кримінального
Кодексу Болгарії.
Суб’єктивна сторона зґвалтування за КК Укра-
їни характеризується лише прямим умислом. Мо-
тиви, не впливаючи на кваліфікацію, можуть бути
різними (задоволення статевої пристрасті, помста,
бажання принизити потерпілу особу, прагнення се-
ксуального самоствердження, хуліганські спону-
кання тощо) [3, c. 77].
На відміну від українського кримінального за-
кону, за КК Хорватії зґвалтування може бути вчи-
нено з необережності. Те, що зґвалтування в хор-
ватському кримінальному законі також може бути
вчинено з необережності, випливає з положення ч.
2 ст. 153 КК Хорватії.
У хорватській науковій літературі висловлю-
ється помилкова позиція, згідно з якою зґвалту-
вання може бути вчинено «лише з умислом» (Тур-
кович та Мршавельський у Cvitanović et al., 2018).
Хорватські дослідники І. Вулетич, П. Шмід (Igor
Vuletić, Petra Šprem) дотримаються протилежної
позиції щодо суб`єктивної сторони зґвалтування за
КК Хорватії і зазначають, що зґвалтування може
бути вчинено з необережності [4, c. 139].
Наявність у юридичних конструкціях зґвалту-
вання за КК України і КК Хорватії такого елементу
як «згода» вимагає детального аналізу можливого
існування в ситуації зґвалтування фактичної поми-
лки винного щодо наявності «згоди» жертви на вчи-
нення дій сексуального характеру, пов’язаних із
проникненням.
У доктрині кримінального права України під
фактичною помилкою розуміють «неправильне уя-
влення особи про фактичні об’єктивні ознаки вчи-
нюваного нею діяння» [5, c. 83]. При фактичній по-
милці особа правильно оцінює юридичну, правову
характеристику певного діяння як конкретного зло-
чину, проте помиляється у його фактичних ознаках.
Залежно від того, у змісті яких саме об’єктивних
ознаках помиляється особа, розрізняють такі види
фактичної помилки: а) помилку в об’єкті; б) поми-
лку в характері діяння (дії або бездіяльності); в) по-
милку в причинному зв’язку; г) помилку в особі по-
терпілого [5, c. 83].
Якщо, наприклад, винний, під час вчинення ва-
гінального проникнення свідомо помиляється щодо
наявності згоди жінки на здійснення таких дій, то
має місце інститут фактичної помилки.
У своїх рішеннях Верховний суд Хорватії та-
кож попереджає, що при вирішенні питання про те,
чи існує помилка винного у розумінні згоди жер-
тви, недостатньо просто вказати, що винний мав уя-
влення про злочинність діяння, але необхідно опи-
сати всі відповідні обставини події (характер відно-
син між злочинцем і жертвою, події та динаміку
взаємовідносин, які безпосередньо передували ін-
кримінованій події, поведінка злочинця і потерпі-
лого) і націй підставі зробити висновок про існу-
вання помилки (VSRH, I Kž 658/2013).
О.О. Дудоров справедливо зазначає, що «тра-
диційно при аналізі складу злочину «зґвалтування»
таке специфічне психічне ставлення до скоєного з
боку особи, чиї дії підлягають кримінально-право-
вій кваліфікації, не виключалося. Йшлось, зокрема,
про те, що відмова на словах, навіть певна фізична
протидія не завжди свідчать про дійсне небажання
особи вступити з іншою особою у статеві зносини.
Наприклад, чоловік може сприймати певну поведі-

9. Znanstvena misel journal №43/2020 9
нку жінки як кокетство, загравання (елемент сексу-
альної гри), прояв сором’язливості, й особливо у
випадках, коли жінка спочатку дозволяє чоловіку
роздягнути себе, пестити свої статеві органи тощо,
а потім заявляє, що на сексуальне проникнення не
погоджується» [6].
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КК Хорватії, у випа-
дку вчинення зґвалтування, якщо особа, яка безпо-
середньо вчиняла такі дії, свідомо помиляється
щодо існування згоди, то такі дії підлягають пока-
ранню у виді позбавлення волі від шести місяців до
п'яти років. У той час, як санкція за ч. 1 ст. 152 КК
Хорватії – позбавлення волі від одного до десяти
років.
Таким чином, відповідно до юридичної конс-
трукції зґвалтування за чинним хорватським кримі-
нальним законом, зґвалтування може бути вчинено
умисно або з необережності.
Суб'єкт злочину в кримінальному законодав-
стві є одним з обов'язкових елементів складу зло-
чину. У кримінально-правовій доктрині та законо-
давстві країн Південно-Східної Європи суб'єктом
злочину визнається особа, яка володіє сукупністю
ознак, що дають підстави для її притягнення до кри-
мінальної відповідальності. Так, відповідно до ч. 1
ст. 18 КК України, суб'єктом злочину є фізична осу-
дна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відпо-
відно до цього Кодексу може наставати криміна-
льна відповідальність. Це законодавче визначення
дає можливість виділити три обов'язкові групи оз-
нак, що характеризують суб'єкт злочину. Він (суб'-
єкт) повинен бути: 1) фізичною особою; 2) осуд-
ним; в) досягти віку, з якого може наставати кримі-
нальна відповідальність.
У психічно здорової людини здатність усвідо-
млювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними ви-
никає лише при досягненні певного віку. Звичайно,
що у немовля такої здатності немає. Умовно вважа-
ється, що цієї здатності в людини немає аж до дося-
гнення нею 14-річного віку. Це – чергова вимушена
юридична фікція. Саме тому КК встановлює конк-
ретний вік, з якого особа може бути притягнута до
кримінальної відповідальності. Кримінальній від-
повідальності підлягають особи, яким до вчинення
кримінального правопорушення виповнилося 16
років, а особи віком від 14 до 16 років можуть бути
суб’єктом кримінального правопорушення лише у
разі вчинення ними правопорушень, перелічених у
ч. 2 ст. 22 КК (йдеться, зокрема, про умисне вбивс-
тво, умисне тяжке тілесне ушкодження, бандитизм,
зґвалтування, деякі види крадіжок, грабіж, розбій,
вимагання, хуліганство). Діти до 14 років взагалі не
підлягають кримінальній відповідальності [7, c.
140]. Так було не завжди. Відповідно до постанови
Центрального виконавчого комітету і Ради народ-
них комісарів Союзу РСР від 7 квітня 1935 р. «з ме-
тою якнайшвидшої ліквідації злочинності серед не-
повнолітніх» було постановлено притягувати до
кримінальної відповідальності «із застосуванням
всіх заходів кримінального покарання» неповноліт-
ніх, починаючи з 12-річного віку, спійманих на кра-
діжках, заподіянні насильства, тілесних ушко-
джень, вбивстві чи замаху на вбивство. До того
часу, відповідно до ст. 18 КК Української РСР 1922
р. і ст. 11 КК Української РСР 1927 р., покарання до
малолітніх до 14 років взагалі не застосовувалось, а
до неповнолітніх віком від 14 до 16 років, як пра-
вило, замість покарання застосовувались заходи
медико-педагогічного впливу. У випадках, коли
діти віком від 14 до 16 років разом з особами, які
досягли 16-річного віку, вчинювали діяння, не ви-
значені у наведеному в ч. 2 ст. 22 КК переліку, вони
можуть бути притягнені до кримінальної відповіда-
льності за ті дії, які, як вважає законодавець, вони
усвідомлювали і якими могли керувати [7, c. 140].
У кримінальних законодавствах країн Пів-
денно-Східної Європи по-різному вирішено пи-
тання про мінімальний віковий поріг кримінальної
відповідальності за зґвалтування. Відповідно до ст.
12 КК Албанії особа віком до 14 років на момент
вчинення нею злочину не може бути притягнута до
кримінальної відповідальності за цей злочин [8]. Це
вікове обмеження застосовується до більш серйоз-
них кримінальних правопорушень згідно з Кримі-
нальним кодексом Албанії, які позначені як «зло-
чини». За інші кримінальні правопорушення, які не
є злочинами, особи можуть бути притягнуті до від-
повідальності з 16 років. Це такі кримінальні пра-
вопорушення, що є менш серйозними, ніж злочини.
За КК України, особа, яка вчинила злочин з 16
років, може бути притягнута до кримінальної від-
повідальності. Особи, які вчинили ряд спеціально
перерахованих злочинів, можуть бути притягнуті
до кримінальної відповідальності з 14 років. Ці зло-
чини в основному носять насильницький характер,
в тому числі зґвалтування. [Кримінальний кодекс,
стаття 22 (1) і (2)].
У складах злочинів зґвалтування, як правило,
мінімальний вік суб'єкта визначений законодавцем
в 14 років. Встановлюючи вік відповідальності за
дані злочини, законодавець виходив з презумпції
досягнення особою до цього віку достатнього рівня
розвитку для того, щоб винний міг усвідомлювати
характер своїх дій і їх заборон.
Таким чином, особа, яка досягла 14 років, здій-
снюючи зґвалтування за рівнем свого психофізич-
ного розвитку в змозі діяти на основі здорового
глузду і цілком може усвідомлювати суспільно не-
безпечний характер своїх дій та їх наслідків. При
цьому, передбачається, що ґвалтівник усвідомлює
не тільки суспільну небезпечність свого діяння, але
і всі обставини його вчинення, а також характер на-
слідків, які настають в результаті вчинення дій або
можливість їх настання, у тому числі обтяжуючих
відповідальність за його вчинення.
Однак не всі вчені однаково схвально відно-
сяться до того, що мінімальний вік для суб`єкта
зґвалтування становить 14 років. Так, є думка про
те, що в ряді кваліфікуючих ознак зґвалтування, за-
конодавцем використані обставини, які, слідуючи
законам формальної логіки, неповнолітній, який не
досяг 16 років, не може усвідомлювати. Йдеться
про такі обставини, які самі по собі утворюють са-
мостійні склади злочинів, за вчинення яких встано-
влена відповідальність після досягнення 16-річного

10. 10 Znanstvena misel journal №43/2020
віку. У поєднанні з статевим посяганням вони утво-
рюють єдине ціле складного злочину, що має під-
вищену суспільну небезпеку, за який істотно поси-
лена кримінальна відповідальність. Такі конструк-
ції злочинів використані законодавцем у
зґвалтуванні або інших насильницьких діях сексуа-
льного характеру, поєднаних з погрозою вбивством
або заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю; що спри-
чинило зараження потерпілої (потерпілого) венери-
чним захворюванням; що спричинило з необереж-
ності заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю потерпілої
(потерпілого), зараження її (його) вірусом імуноде-
фіциту людини; що спричинило з необережності
смерть потерпілої (потерпілого).
Так само складається ситуація і з наслідками у
вигляді необережного заподіяння тяжкої шкоди
здоров'ю потерпілого або його смерті, що насту-
пили від здійснення 14-річним суб'єктом статевого
злочину. Здійснюючи зґвалтування або інші наси-
льницькі дії сексуального характеру за змістом за-
кону, зазначений суб'єкт повинен хоча б передба-
чити можливість настання смерті потерпілої (поте-
рпілого) від вчиненого ним діяння, тобто
усвідомлювати причинно-наслідковий зв'язок між
своєю поведінкою і наслідком, щонайменше перед-
бачити розвиток такого зв'язку. Розуміння і усвідо-
млення такого зв'язку особою, яка досягла лише 14
років сумнівно. На наш погляд, аргументи авторів
такої точки зору э логічними. Адже ці сумніви під-
тверджує сам же законодавець, встановленням від-
повідальності за заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю
з необережності і заподіяння смерті з необережно-
сті в межах самостійних складів злочинів, як пра-
вило, з 16-річного віку. Але таких аргументів за-
мало. Тим більше, враховуючи численні дослі-
дження психологів, медиків, педагогів, які пишуть,
про акселерацію кожного наступного покоління.
Розуміння суб'єкта зґвалтування за законодав-
ством країн Південно-Східної Європи та України
напряму залежить від підходу до поняття зґвалту-
вання. Так, суб’єктом злочину, передбаченого ст.
152 КК України, є осудна (зокрема обмежено осу-
дна) особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла
14-річного віку [9, c.35]. Виходячи із розуміння
зґвалтування відповідно до ч. 1 ст. 171 КК Молдови
як статевих зносин із застосуванням фізичного або
психічного примусу особи або з використанням не-
можливості захистити себе або висловити свою
волю, суб`єктом може бути як чоловік, так і жінка.
Отже, молдавський, український законодавці
виходять з можливості зґвалтування чоловіка (в
тому числі малолітньою) жінкою.
В.О. Меркулова, яка детально проаналізувала
проблемні питання такого суб'єкта кримінальної
відповідальності як жінка, доводить, що жінка є
специфічним суб’єктом кримінальної відповідаль-
ності, оскільки за чинним законодавством існують
суттєві відмінності у визначенні щодо них форм
кримінальної відповідальності, системи покарання,
умов та порядку їх виконання. Але особливості за-
стосування звільнення від відбування покарання з
випробуванням, існування системи покарань від-
мінної від загальної, більш пільгові умови відбу-
вання покарань, дострокове звільнення від подаль-
шого відбування позбавлення волі, - пов’язані лише
із станом вагітності та наявністю малолітньої ди-
тини [10, c. 16].
Авторка на підставі систематичного тлума-
чення, історичного та порівняльного аналізу здійс-
нена інтерпретація нового кримінального законо-
давства з огляду відтворення природних статевих
відмінностей у кримінальному законодавстві,
з’ясування міри відповідності цим відмінностям ок-
ремих кримінально-правових норм. Надається ана-
ліз чинної системи форм кримінальної відповідаль-
ності без реального відбування покарання (засу-
дження без призначення покарання, звільнення від
покарання з випробуванням); системи покарання,
окремих видів покарання, зокрема таких, як гро-
мадські роботи, виправні роботи, обмеження волі.
Пропонується нова редакція окремих кримінально-
правових норм, яка має відтворювати ці відмінно-
сті, сприяти удосконаленню правозастосовної
практики [10, c. 16].
Висновки. Таким чином, суб'єктивна сторона
зґвалтування за законодавством України і країн
Південно-Східної Європи, як правило, характери-
зується умисною формою вини у вигляді прямого
умислу. Разом з тим, за чинним хорватським кримі-
нальним законом, зґвалтування може бути вчинено
як умисно, так і з необережності. Суб’єктом зґвал-
тування за законодавством України та країн Пів-
денно-Східної Європи є фізична осудна (обмежено
осудна) особа чоловічої або жіночої статі (за КК
Болгарії, Албанії лише чоловічої статі), яка досягла
на момент вчинення такого зґвалтування 14-річ-
ного віку.
Список літератури
1. Вереша Р.В. Визначення ознак суб'єктив-
ної сторони складу злочину в Особливій частині КК
України. Вісник Академії адвокатури України. том
13. число 2(36). 2016. С.53-61.
2. Стойков С., Харламов Д.Д. Субъективная
сторона в уголовном праве Болгарии. Пробелы в
российском законодательстве. 2015. №5. URL:
https://cyberleninka.ru/article/n/subektivnaya-storona-
v-ugolovnom-prave-bolgarii (дата обращения:
03.03.2020).
3. Плужнік О.І. Кримінальне право України.
Особлива частина. (Конспект лекцій): навч. посібн.
Одеса: ОДУВС, 2013. 336 с.
4. Vuletić Igor, Petra Šprem Materijalnopravni
aspekti kaznenog djela silovanja u hrvatskoj sudskoj
praksi. URL: https://policijska-
akademija.gov.hr/UserDocsImages/06_nakladnistvo/p
olicija_i_sigurnost/2019/02/02%20PIS%202_2019%2
0Materijalnopravni%20aspekti%20kaznenog%20djela
%20silovanja.pdf
5. Загороднюк С.О. Поняття помилки та її
значення для кримінальної відповідальності. Кри-
мінально-правові та кримінологічні аспекти проти-
дії злочинності: матеріали Всеукр. наук. - практ.
конф., (м. Одеса 24 лист. 2017 р. ). Одеса: ОДУВС,
2017. С. 82-85.

11. Znanstvena misel journal №43/2020 11
6. Дудоров О.О. Новели кримінального зако-
нодавства України щодо відповідальності за секс-
делікти: окремі проблемні аспекти
https://lexinform.com.ua/dumka-eksperta/novely-
kryminalnogo-zakonodavstva-ukrayiny-shhodo-
vidpovidalnosti-za-seks-delikty-okremi-problemni-
aspekty/ (дата звернення - 03.12.2019).
7. Дудоров О.О., Хавронюк М.І. Кримінальне
право: Навчальний посібник / За заг. ред. М.І. Хав-
ронюка. Київ: Ваіте, 2014. 944 с.
8. Criminal Code of the Republic of Albania.
URL: http://rai-see.org/wp-
content/uploads/2015/08/Criminal-Code-11-06-2015-
EN.pdf
9. Дудоров О.О. Злочини проти статевої сво-
боди та статевої недоторканості особи (основні по-
ложення кримінально-правової характеристики):
практ. порадник; МВС України, Луган. держ. ун-т
внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. Сєвєродонецьк:
РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2018. 92 с.
10. Меркулова В.О. Жінка як суб'єкт кри-
мінальної відповідальності: Автореф. дис... д-ра
юрид. наук: 12.00.08; Нац. акад. внутр. справ
України. Київ, 2003. 33 с.

12. 12 Znanstvena misel journal №43/2020
PEDAGOGICAL SCIENCES
СИСТЕМА НАСТАВНИЧЕСТВА В ХИМИЧЕСКОМ ОБРАЗОВАНИИ КАК ОДНА ИЗ ФОРМ
РАЗВИТИЯ СТУДЕНТОВ-БАКАЛАВРОВ
Космодемьянская С.С.,
Казанский (Приволжский) федеральный университет, доцент (доцент), к.п.н.
Ярунова А.С.
Казанский (Приволжский) федеральный университет, студент
MENTORING SYSTEM IN CHEMICAL EDUCATION AS ONE OF THE FORMS OF
DEVELOPMENT OF UNDERGRADUATE STUDENTS
Kosmodemyanskaya S.,
сandidate of Pedagogical Science, Associate Professor, Chemical Institute n. A. M. Butlerov, Kazan
(Volga region) Federal University
Yarunova А.
Kazan (Volga region) Federal University, student (senior)
Аннотация
В данной статье рассматривается роль системы наставничества для студентов, будущих учителей хи-
мии, через новые формы внеклассной работы в химическом образовании. Проанализированы результаты
4-хлетнего изучения данного вопроса с позиций современных педагогических технологий. Представлен
анализ проведенного исследования, а также рассмотрены проблемы и передовой педагогический опыт
профессиональной подготовки студентов-практикантов бакалавриата по формированию современного
учителя химии.
Abstract
This article examines the role of the mentoring system for students, future chemistry teachers, through new
forms of extracurricular work in chemistry education. The results of a 4-year study of this issue from the perspec-
tive of modern pedagogical technologies are analyzed. The analysis of the research is presented, as well as the
problems and advanced pedagogical experience of professional training of undergraduate students in the formation
of a modern chemistry teacher.
Ключевые слова: наставник, студент, химическое образование, онлайн-образование, практическая
деятельность, химия, учитель.
Keywords: mentor, student, chemical education, online education, practical activities, chemistry, teacher.
В настоящее время требования социума к все-
сторонней подготовке учителя значительно усили-
лись, а значит, основной задачей педагогического
процесса в вузе является создание условий для
обеспечения предметной и методической подго-
товки студентов на основе профессиональной ком-
петентности, самостоятельной деятельности и
творчества обучающихся. Поэтому основной зада-
чей образования в вузе становится формирование
профессионально компетентной личности студента
будущего учителя, владеющего различными совре-
менными инновационными методиками и техноло-
гиями обучения в соответствии ФГОС нового поко-
ления [5].
Данный вопрос мы изучали на протяжении 4-х
лет. Общее количество респондентов составило 207
человек. Целью нашего исследования является раз-
работка методики подготовки будущих учителей
химии к новым формам внеклассной работы для
развития познавательного интереса обучающихся к
предмету.
В начале исследования рассмотрели дефини-
цию основных понятий и терминов по исследуемой
проблеме на основе анализа нормативно-методиче-
ской литературы. Определили уровень осуществле-
ния внеклассной работы по химии в образователь-
ных учреждениях – школах и сайтов ведущих вузов
России, осуществляющих подготовку учителей хи-
мии.
Нами разработано и проведено анкетирование
среди школьников 10-ти регионов РФ с общим ко-
личеством респондентов 143. Большая часть ре-
спондентов отмечает, что организация внеурочных
мероприятий по химии влияет на интерес учащихся
к предмету (76%), но лишь небольшое количество
учителей проводят внеклассную работу. При ана-
лизе результатов анкет такое же количество ре-
спондентов (74%) заинтересованы данной темой и
отмечают необходимость усиления методики учи-
телей по организации проведения внеклассных ме-
роприятий с использованием современных цифро-
вых приложений в области химического образова-
ния. Мы определили почти единогласное мнение
учащихся (86%) о влиянии использования студен-
тами-практикантами различных современных (кон-
кретных) приложений для повышения мотивации к
изучению химии. Работа по обобщению и конкре-
тизации результатов анкетирования позволило нам
сделать первоначальные выводы о целостности си-
стемы наставничества в школьном образовании.

13. Znanstvena misel journal №43/2020 13
Мы отмечаем, что наставничество заслужи-
вает пристального внимания в современной си-
стеме образования согласно требованиям ФГОС.
Роль наставника заключается не только в оказании
помощи по анализу программ, оптимальном вы-
боре методического и дидактического материала,
корректировании результативности профессио-
нальной деятельности учащихся. Наставник не
столько контролирует, как способствует быстрей-
шей адаптации в педагогической деятельности,
предоставляя ему методическую, психолого-педа-
гогическую, управленческую информацию.
При анализе понятий наставничества выде-
ляют общие положения – деятельность по передаче
знаний и умений (компетенций) от опытного спе-
циалиста (в данном случае, студента) к начинаю-
щему, не имеющему опыта в организации проведе-
ния мероприятия. Одним из условий эффективного
взаимодействия наставника и его «подопечных» яв-
ляется обратная связь, обеспечивающая довери-
тельные отношения, своевременную корректи-
ровку действий, результативность взаимодействия
[3].
Наставничество предусматривает системати-
ческую индивидуальную работу опытного студента
по развитию у школьников и студентов 1-х курсов
необходимых навыков и умений в проведении вне-
классных мероприятий. Оно призвано наиболее
глубоко и всесторонне развивать имеющиеся у сту-
дентов знания в области предметной специализа-
ции и методики преподавания. Мы предполагаем,
что наставничество в образовании выступает как
одна из форм индивидуального обучения и воспи-
тания учеников, студентов в одной из сложных об-
ластей интеллектуально-эмоционального творче-
ства, при этом теоретический курс сведен к мини-
муму, акцент ставится на формирование
практических умений и навыков планирования и
организации учебной и внеучебной деятельности
[6, с.36-40].
Экспериментальная часть нашего исследова-
ния по изучению и формированию системы настав-
ничества проходила в рамках учебной практики на
1-2-х курсах, производственной (педагогической)
практики на 3-4-х курсах обучения, в ходе работы в
детских оздоровительных лагерях РТ и РФ (2017,
2018, 2019 гг.), разработке и проведения он-лайн
вебинаров для обучающихся по химии, организа-
ции и проведении Фестиваля химии Химического
института им. А.М. Бутлервоа К(П)ФУ для обуча-
ющихся образовательных учреждений г.Казани.
Производственная (педагогическая) практика
проходила в МАОУ «Лицей № 121 им. Героя Со-
ветского Союза С.А. Ахтямова» (Центр образова-
ния № 178). Нами было отмечено также невысокий
процент (38 %) проведения учителями внеклассных
мероприятий по химии. Студент-практикант высту-
пает в качестве наставника, направляя обучаю-
щихся на самостоятельное изучение материала че-
рез различные формы внеклассной работы для по-
вышения качества знаний и успеваемости по
предмету, повышения мотивации в обучении. Раз-
работанные нами анкеты были использованы для
констатирующего и формирующего этапа педаго-
гического эксперимента.
На стадии формирующего этапа эксперимента
мы разработали и провели три тренинга по вопро-
сам выбора профессии, подготовки к экзаменам, а
также об особенностях общения с людьми. Нами
было разработано и проведено пропедевтическое
мероприятие по химии для учащихся 5-го класса,
ведущими которого были учащиеся 11-го класса.
Химическое мероприятие включало себя три
направления: химия в быту, химия в медицинской
аптечке, химия на кухне. На каждом этапе были
проведены занимательные демонстрационные хи-
мические эксперименты, используя технологию
«сверстник-сверстнику». Все химические экспери-
менты были проведены с методическим комменти-
рованием и соблюдением правил техники безопас-
ности. Старшеклассники (11-й класс) самостоя-
тельно разработали презентацию к уроку и
химическую викторину для учеников 5-го класса.
Система наставничества показала хорошие резуль-
таты, что было подтверждено результатами бесед,
опроса и анкетирования обучающихся.
Мы провели анализ полученных результатов и
отмечаем повышение роли наставника (52%) для
изучения химии на 28%. Учащиеся отмечают роль
студента, как молодого наставника (48%), не
только для повышения их успеваемости и мотива-
ции в изучении школьных и вузовских дисциплин,
но и для пропагандирования научной, исследова-
тельской, творческой и других видов деятельности.
Следующим этапом нашего исследования яв-
ляется разработка и проведение онлайн-вебинаров
для учащихся 10-11-х классов. В России на сего-
дняшний день наибольшее распространение полу-
чают именно онлайн-школы. Именно они являются
оптимальным способом развития методической
подготовки студентов бакалавров, будущих учите-
лей химии. Преимуществ для учащихся, обучаю-
щихся в онлайн-школах, достаточно много: инди-
видуальный темп обучения; доступность – учиться
можно с любого компьютерного устройства в удоб-
ное время; обмен информации с наставником – эф-
фективная обратная связь от преподавателей в ходе
всего периода обучения; возможность в любой мо-
мент пересмотреть урок или пропущенный вебинар
в записи, скачать учебные материалы и сдать ра-
боту на проверку наставнику. Практика (силу по-
следних изменений мирового пространства) дока-
зала правильность выбранной формы внеклассной
работы по химии.
Анализируя понятия, связанные с дистанцион-
ным и онлайн обучением, можно выделить более
общее определение – это «совокупность техноло-
гий, обеспечивающих доставку обучаемым основ-
ного объема изучаемого материала, интерактивное
взаимодействие обучаемых и преподавателей в
процессе обучения, предоставление обучаемым
возможности самостоятельной работы по освоению
изучаемого материала, а также в процессе обуче-
ния» [2].

14. 14 Znanstvena misel journal №43/2020
В 2019 / 2020 учебном году для своего профес-
сионального роста и развития как будущего учи-
теля химии была использована возможность препо-
давания в онлайн школе по подготовке учащихся к
ЕГЭ по химии. «Химия |ЕГЭ 2020| Алсу Ярунова».
Основными задачами преподавателя и, одно-
временно, наставника, являлись: разработка и про-
ведение онлайн-вебинаров, скриптов (краткого сце-
нария), домашней работы, полезного вспомогатель-
ного материала, анализ по успеваемости учеников,
пробных вариантов ЕГЭ. Обязательно как в си-
стеме наставничества осуществлялась обратная
связь, то есть если результаты учеников на опреде-
ленной стадии ухудшались, то главной задачей
наставника было направление учащихся на исправ-
лении и повторное закреплении того или иного ма-
териала.
При разработке и проведении онлайн-вебина-
ров и курсов были использованы полученные зна-
ния по методическим дисциплинам («Дидактиче-
ские игры в преподавании химии», «Теория обуче-
ния химии», «Методика химии») и химическим
дисциплинам К(П)ФУ по направлению 44.03.01
«Педагогическое образование», профиль Химия.
Основными платформами для проведения онлайн-
уроков являлись социальная сеть ВКонтакте, где
учащиеся записывались на вебинар, а занятие соот-
ветственно проводились на платформе YouTube.
Использование электронных образовательных ре-
сурсов позволяет сделать урок более интересным,
разнообразным, представить учащимся больших
возможностей, что наглядно не позволяет показать
техника безопасности, поэтому современный учи-
тель-профессионал должен ориентироваться в ин-
новациях, стремиться использовать их в учебном
процессе для достижения результатов обучения, со-
ответствующих запросам современного информа-
ционного общества [1]. На наш взгляд, несмотря на
все преимущества онлайн образования, очное обу-
чение является более эффективным.
Мы отмечаем одним из основных показателей
модели современного учителя химии его готов-
ность к изменениям. Эта готовность соответствует
необходимости формирования «soft skills», гибких
непредметных / надпредметных навыков, вместо
традиционных «hard skills», профессиональных
предметных навыков [4].
Мы считаем, что подготовка студентов к буду-
щей профессии учителя химии должна проводиться
с первых курсов вузовского обучения. В настоящее
время необходимо учитывать ведущую роль валео-
логического подхода в формирование образова-
тельной является вооружение формирование у обу-
чающихся валеологической культуры сохранения
здоровья [7].
Наше исследование направлено на подготовку
студентов к проведению внеурочной деятельности
через эффективное взаимодействие химических и
методических дисциплин вуза, способствующих
повышению педагогической рефлексии, формиро-
ванию творческой активности и педагогического
целеполагания. Но в данном вопросе, необходимо
учитывать тот факт, что мотивация в развитии сту-
дента будет наиболее эффективной, если она будет
проведена добровольно, без принуждения со сто-
роны, без обязательного отметочного оценивания.
Анализ нашего исследования показал, что данная
тема актуальность не теряет.
На данном этапе наше исследование не закан-
чивается.
Список литературы
1. Андреева Н.В. Шаг школы в смешанное
обучение / Н.В. Андреева, Л.В. Рождественская,
Б.Б. Ярмахов [Электронный ресурс] http://imc-
yal72.ru/images/1_3.pdf
2. Бутова О.О. Дистанционное обучение, его
сущность, формы, опыт применения, принципы со-
здания систем / Бутова О.О. // Теоретические и при-
кладные проблемы современной педагогики. Сбор-
ник научных статей по материалам международной
научно-практической конференции / [Электронный
ресурс]
https://books.google.ru/books?id=Chi8CwAAQBAJ&
pg=PT27&lpg=PT27&dq
3. Дранникова И.И. Шефство-наставничество
в работе с начинающими учителями Алтайского
края: методические рекомендации / И.И. Дранни-
кова, Н.Г. Калашникова, Г.Е. Иванов // Шефство-
наставничество в работе с начинающими учите-
лями Алтайского края КГБУ ДПО АКИПКРО,
2015. – 76 с.
4. Миронова П.Н. Применение вариативных
элементов технологии case-studies в химическом
образовании / П.Н. Миронова, C.С. Космодемьян-
ская // Znanstvena misel journal: Ljubljana, Slovenia
№39/2020, Vol.2. – с.55-58.
5. Профессиональный стандарт. Педагог
начального общего, основного общего, среднего
общего образования [Электронный ресурс]
file:///E:/Downloads/%D1%81%D1%82%D0%B0%D
0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%
B0-10-%D0%B8%D1%8E%D0%BD%D1%8F-
2019.pdf.
6. Синягина Н.Ю. / Методология (целевая мо-
дель) наставничества обучающихся для организа-
ций, осуществляющих образовательную деятель-
ность по общеобразовательным, дополнительным
общеобразовательным и программам среднего про-
фессионального образования, в том числе с приме-
нением лучших практик обмена опытом между обу-
чающимися [Электронный ресурс] http://k-
obr.spb.ru/media/content/docs
7. Ярунова А.С. Формирование образователь-
ной среды через валеологическое обучение / А.С.
Ярунова, С.С. Космодемьянская // Образовательная
система: новации в сфере современного научного
знания: Материалы Международных научно-прак-
тических мероприятий Общества Науки и Творче-
ства (г. Казань) за февраль 2019г / Под. общ. ред. С.
В. Кузьмина. – Казань, 2019г. – 660c.