Znanstvena misel-journal-41-2020-vol.2

1. №41/2020
Znanstvena misel journal
The journal is registered and published in Slovenia.
ISSN 3124-1123
VOL.2
The frequency of publication – 12 times per year.
Journal is published in Slovenian, English, Polish, Russian, Ukrainian.
The format of the journal is A4, coated paper, matte laminated cover.
All articles are reviewed
Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal.
Sending the article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for
possible consequences for breaking copyright laws
Free access to the electronic version of journal
Chief Editor – Christoph Machek
The executive secretary - Damian Gerbec
Dragan Tsallaev — PhD, senior researcher, professor
Dorothea Sabash — PhD, senior researcher
Vatsdav Blažek — candidate of philological sciences
Philip Matoušek — doctor of pedagogical sciences, professor
Alicja Antczak — Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor
Katarzyna Brzozowski — PhD, associate professor
Roman Guryev — MD, Professor
Stepan Filippov — Doctor of Social Sciences, Associate Professor
Dmytro Teliga — Senior Lecturer, Department of Humanitarian and Economic Sciences
Anastasia Plahtiy — Doctor of Economics, professor
Znanstvena misel journal
Slovenska cesta 8, 1000 Ljubljana, Slovenia
Email: info@znanstvena-journal.com
Website: www.znanstvena-journal.com

2. CONTENT
ARTS
Martynova N., Martynov V., Slipetskaya D.
UNIVERSAL IMAGE OF THE WORLD IN ORNAMENTAL
ART OF INDIGENOUS PEOPLE OF PRIAMURYE............3
CULTURAL SCIENCES
Badalov O.
CULTURAL CREATION ACTIVITY BY SOFIA RUSOVA IN
THE CONTEXT OF THE DEVELOPMENT OF THE
NATIONAL HUMANITARIAN SPACE OF UKRAINE........7
ECONOMICS
Starkova O.
THE INSURANCE MARKET IN THE PERM REGION......10
Shashyna M.
CURRENT TRENDS OF INTRODUCTION OF
INNOVATIVE DEVELOPMENT AS A CONCEPT OF
STRUCTURAL MODERNIZATION OF REGIONAL
SPACE ........................................................................12
HISTORICAL SCIENCES
Vasilchenko O.
SOCIAL POLICY OF THE USSR WITH RESPECT TO THE
KOREAN IMMIGRANTS IN THE FAR EAST IN THE 20-
30S OF THE XX CENTURY...........................................17
JURISPRUDENCE
Hrytenko О.
CURRENT TRENDS IN REFORMING THE PENALTY
SYSTEM IN UKRAINE: MODELING AND ACTUAL
STATE ........................................................................19
Khakonova I., Shadzhe M., Khasanova S.
O SIGNIFICANCE AND ROLE OF PRINCIPLES OF
HERITAGE LAW..........................................................25
Yatskovina V., Bielykh D.
CRITICAL INFRASTRUCTURE OBJECTS: LEGAL CYBER
SECURITY CRITERIA....................................................28
PEDAGOGICAL SCIENCES
Durdas A.
ASSESSMENT OF HIGHER EDUCATION QUALITY:
MODELS, PRINCIPLES AND APPROACHES .................33
Kurebayeva G.
DISCUSSION AS A WAY OF FORMING
COMMUNICATIVE COMPETENCE..............................38
PHILOLOGY
Zhubaeva O.
LANGUAGE – THE CULTURAL CODE
OF THE NATION.........................................................41
POLITICAL SCIENCE
Sultanova N.
EUROPEAN PARLIAMENT IN THE INSTITUTIONAL
FRAMEWORK OF EUROPEAN UNION........................50

3. Znanstvena misel journal №41/2020 3
ARTS
УНИВЕРСАЛЬНЫЙ ОБРАЗ МИРА В ОРНАМЕНТАЛЬНОМ ИСКУССТВЕ КОРЕННЫХ
НАРОДОВ ПРИАМУРЬЯ
Мартынова Н.В.
Тихоокеанский государственный университет, к.п.н., доцент
Мартынов В.В.
Тихоокеанский государственный университет, доцент
Слипецкая Д.Р.
Тихоокеанский государственный университет
UNIVERSAL IMAGE OF THE WORLD IN ORNAMENTAL ART OF INDIGENOUS PEOPLE OF
PRIAMURYE
Martynova N.,
Pacific National University, Candidate of Sciences in Pedagogy, associate professor
Martynov V.,
Pacific National University, associate professor
Slipetskaya D.
Pacific National University
Аннотация
Авторы в своей статье делают попытку раскрыть смысл универсального образа орнаментального ис-
кусства – Мирового древа как элемента космогонии коренных народов Приамурья, проживающих на Даль-
нем Востоке России. Обосновывается идея о центральном положении Мирового Древа в традиционной
культуре и народном мировоззрении Приамурцев. Возможность рассмотрения образа Родового древа с
точки зрения культур коренных малочисленных народов весьма интересна, поскольку помогает познать
не только менталитет народа, но и выявить сходства и различия в их мировосприятии. Особое внимание
авторы уделяют орнаменту в одежде нанайской невесты женщин, как продолжательницы рода, хранитель-
ницы его традиций, не только оберегал, но и давал покровительство небесных богов и предков, ушедших
в нижний мир. Ритуальные символы родового древа, на обрядовых одеждах служили подобием ключа, с
помощью которого отпирается космос его обладателю, придавая ему жизненно важные ценности.
Abstract
Authors in the article do attempt to reveal sense of a universal image of ornamental art – the World tree as an
element of a cosmogony of the indigenous people of Priamurye living in the Far East of Russia. The idea about
the central position of the World Tree is proved in traditional culture and national outlook Priamurtsev. The pos-
sibility of consideration of an image of the Patrimonial tree in terms of the cultures of indigenous ethnic groups is
very interesting as it helps to learn not only mentality of the people, but also to reveal similarities and differences
in their attitude. Authors pay special attention to an ornament in clothes of the Nanai bride of women as continuers
of a sort, keepers of its traditions, not only preserved, but also gave protection of the heavenly gods and ancestors
who went to the lower world. Ritual symbols of a patrimonial tree, on ceremonial clothes served as similarity of a
key by means of which space to its owner opens, giving it the vital values.
Ключевые слова: мифология, архетип, символ, культ, орнаментальный мотив, Мировое древо, Родо-
вое Древо, Мировая ось, космогония, шаманизм, душа, ритуал, коренные малочисленные народы, тради-
ционный костюм, образ.
Keywords: mythology, archetype, symbol, cult, ornamental motive, World tree, Patrimonial Tree, World
axis, cosmogony, Shamanism, soul, ritual, indigenous ethnic groups, traditional suit, image.
Вещь с нанесенным на нее орнаментом явля-
ется материальным воплощением образа мира с
глубокой древности, а сам образ представлял собой
целостную картину бытия, в которой естественной
и органичной воспринималась сама человеческая
деятельность. Специфическим отражением законов
космических полагались законы человеческой
жизни. Универсальным символом космических за-
конов в древнем искусстве было Мировое дерево. В
орнаментах каждого этноса оно имело свое специ-
фическое воплощение. Этот универсальный образ
мира транслирует две концепции: сакрального цен-
тра и плодородия в женской ипостаси, обеспечивая
бессмертие рода во вновь и вновь рождающихся по-
колениях. Именно поэтому женский и древесный
орнаментальные символы часто взаимозаменяемы.
В культуре коренных малочисленных народов
Приамурья образ Мирового древа наделялся подоб-
ной семантикой, являясь символом Мировой Оси,
центром мира. По мнению дальневосточного уче-
ного Е.Д. Бляхера, древо в человеческом сознании
не только являлось центром мироздания, но и объ-
единяло в себе реальный и потусторонний миры.
«Впоследствии вокруг архетипа Мирового древа и
его частей, символизирующих структурные эле-

4. 4 Znanstvena misel journal №41/2020
менты Мира, соорганизовались не только ми-
фосимволы, но и фабульные мотивы иных мифов.
Часть из них получила локализацию в его кроне, то
есть на мифологическом Небе, другая — оказалась
приуроченной к стволу (мифическая Земля), третья
— к корням или мифической Преисподней» [2, с.
15]. Действительно, изображение Мирового древа
содержало в себе три уровня мироустройства. Мир
духов – это его корни, мир земной и водный –
крона, населённая живыми существами. Над всем
этим господствовал мир небесный, а само дерево
выступало аллегорией жизни. В культуре коренных
народов Приамурья (нанайцев, маньчжуров, уль-
чей, негидальцев, нивхов, эвенков, орочей и удэгей-
цев) дерево отождествлялось с происхождением че-
ловека и животных, что можно увидеть при анализе
мифологических текстов, этнографических арте-
фактов. Многие аборигены ассоциировали проис-
хождение своего народа с образами конкретных де-
ревьев: нивхи – с лиственницей ккой, айны – с елью,
ороки (уйльта) – с пихтой. Герой тунгусо-мань-
чжурских преданий Хадау (Хадо), прародитель ша-
манов и создатель мира предков буни, был рождён
на ветвях берёзы. Исходя из мифа, Хадау не только
сотворил мир, убив два солнца из трёх, разделив
землю на три континента и населив её людьми и
животными. Он создал шаманов, выковав на нако-
вальне их души, а также подарил им духов – про-
водников в загробный мир, таких, как собака, утка,
змея, дал предметы для совершения ритуалов: «бу-
бен с колотушкой, шаманскую юбку, пояс с побря-
кушками и прочие» [2, с. 388]. До середины ХХ
века у коренного населения еще сохранялось са-
кральное отношение к дереву. В настоящее время
памятники, связанные с культом рода и природы,
утрачены.
Космогония Мирового Древа могла включать
не только образ Древа мироздания. Функции Миро-
вого Древа нередко выполняли Мировая гора, Ми-
ровой столп и т.п. В роли Мировой горы выступали
существующие в действительности горы, скалы,
пещеры, утёсы. Мировую гору или Мировое Древо
могли олицетворять и созданные человеком соору-
жения — жилища, священные постройки или их де-
тали. Так, Мировое древо, соединявшее небо и
землю, в жилище нанайцев интерпретировалось как
вертикаль, соединяющая небо и землю. Своеобраз-
ными ветвями дерева служили четыре угла – сто-
роны света. Ближняя к реке сторона – южная или
восточная; противоположная, выходящая к лесу –
северная или западная. Такая интерпретация сим-
волизировала и четыре времени года: в реке ловили
рыбу весной и летом, охотой занимались осенью и
зимой. Мировым столпом считали главные столбы
дома, гуси тора, располагались они в центре и слу-
жили опорой крыши-небосвода; им же могло яв-
ляться и отверстие для выхода дыма.
Особое место занимало изображение Родового
древа на одежде нанайской невесты как продолжа-
тельницы рода, хранительницы его традиций. Имея
их на своей одежде, женщина не только оберегала
себя со всех четырех сторон, но и получала покро-
вительство небесных богов и предков, ушедших в
нижний мир. «Ритуальные символы, – пишет искус-
ствовед А. Л. Топорков, – служат чем-то вроде
ключа, с помощью которого отпирается космос,
чтобы через образовавшееся отверстие в мир чело-
века устремились жизненно важные ценности» [10.
с. 96]. И вновь мы «читаем» здесь универсальный
образ мира – мифическое древо, растущее в трех
мирах Вселенной и на все четыре стороны света, са-
кральный центр родовой территории и знак жен-
ской плодовитости, символ бессмертия рода. Ми-
ром предков, буни, являлись древесные корни.
Крона представляла средний, людской мир. В
небесном мире, вершине Древа, представленной
обычно в виде стилизованного цветка или изобра-
жения солнца, пребывали птицы. У ствола дерева
обычно помещали копытных: оленя, изюбря, ко-
сулю, или же ящерицу, паука, кукушку, которые яв-
лялись проводниками в подземный мир (Рис.1).
Рис. 1. Родовое древо в свадебном халате нанайцев (вышивка).
Из коллекции НП "Центр " Ремесла и промыслы Земли Дерсу", г. Хабаровск

5. Znanstvena misel journal №41/2020 5
Птицы чока были душами ещё не рождённых
детей, и чем их больше помещалось на Древе, тем
лучше. Они обычно являлись копиями фазанов, а
также попугаев, фламинго. Возможно, нанайские
мастерицы могли видеть на побережье Амура этих
экзотических птиц, либо переняли это изображение
с предметов быта из соседних территорий.
Птичек-душ нанайцы почитали особенно. Исследо-
ватель А. Ф. Старцев писал, что душа, оми, перво-
начально почти не связана с человеком и может
улететь даже от лёгкой простуды. Поэтому в пер-
вые десять дней новорожденного старались укрыть
от внешнего воздействия: в доме не шумели, не ссо-
рились, не принимали гостей. Плач детей нанайцы
связывали с тем, что душа слышит шум ветвей Ро-
дового Древа, омиа мони, она ещё не забыла жизнь
в его кроне, не привыкла к новому «телу». Каждый
род нанайцев имел своё дерево с душами-птицами,
произрастающее на небесах. За ними следила хра-
нительница Омсон Мама, равно как и за передви-
жением душ. Если ребёнок умирал, то его душа
превращалась в птицу и возвращалась на своё родо-
вое дерево, а потом снова появлялась у той же ма-
тери. Если же смерть ребёнка повторялась, то его
возрождение происходило уже в женщине другого
рода. Птица также являлась тотемом некоторых
нанайских родов, помощником шамана, проводни-
ком его в мир духов, а также мифологическим об-
разом, к примеру, в сказании о гигантской птице
Кори, мифе о трёх солнцах.
Можно утверждать, что образу птицы в Родо-
вом Древе нанайцы уделяли сакральное значение,
изображая его в декоре предметов быта. Родовое
Древо они чаще всего изображали с помощью трёх
цветов: синего, красного и зелёного. Синий высту-
пал как небо, красный представлял огонь, зелёный
– тайгу и её богатства. Эти три цвета символизиро-
вали гармонию жизни и были связаны с мировоз-
зрением нанайцев. Известная исследовательница
нанайского языка и культуры, автор многих книг,
А. С. Киле писала, что мир в сознании нанайцев со-
стоял из трёх космических сфер, каждую из кото-
рых представляли свои животные. Верхняя часть
отведена небесной сфере – доказательством этому
служит стилизованное изображение солнца или
цветка на вершине Древа. Ствол и ветви олицетво-
ряют родовую древность и прочность, пышная
крона - процветание и благополучие рода, а корни
– мир предков, истоки жизни. Нанайский образ Ро-
дового Древа, по сравнению с другими приамур-
скими народами, более древний, зашифрованный.
Орочи, подобно другим амурским народам, по-
читали образ Мирового Древа, считав его перво-
причиной жизни. В их культуре Мировое древо
также выступало осью мира, оно синтезировало в
себе три мира: небесный – буа, земной и подземный
– буни по вертикали и водный, горно-таёжный и
центр по горизонтали. В небесном мире орочей
обитали солнце – сеун и луна – бе, а также небожи-
тели Эндури и его супруга, управляющие всеми
тремя мирами. Небесный мир отражал жизнь в
мире земном, горы, леса и реки представлялись
небесными телами, облик существ, населявших его,
был схож с обликом людей и животных. Примеча-
тельно, что загробный мир буни также делился
надвое: рай буни боа и ад окки боа. В раю продол-
жалась, во многом, обычная жизнь: там ели, охоти-
лись, рыбачили. В аду души-тени мия жили в хо-
лоде, темноте и страхе. Прожив в буни несколько
веков, они испарялись, подобно дыму, оказываясь
на земле или на луне бе. Мифорелигиозные пред-
ставления эти были связаны с культом земли. Из де-
рева не только строили жилища, изготавливали
орудия труда и предметы быта, но и изготовляли
ритуальные атрибуты. У орочей существовала тра-
диция захоронения младенцев до года в дуплах и на
ветвях деревьев. Умершего ребёнка клали в гроб
кинеко, выдолбленный в форме утки. Считалось,
что душа ребёнка, ханя, улетала в буни вместе с
этой птицей. Однако некоторые орочи верили, что
душа становилась птичкой гаса и возвращалась на
небо, к своему Родовому древу, а затем – в утробу
матери. Это весьма схоже с верованиями нанайцев.
Средний мир, людской, являлся кроной, ино-
гда под ней помещался лось (олень). Согласно
орочским мифам, огромных размеров лось
бэйудуну сагды на держал на себе землю: спинной
хребет на никтани олицетворял горы, шкура на ик-
тэни – травяной и растительный покров, вши на ку-
мани – зверей и птиц. Лось или олень не случайно
занимал место под ветвями Древа. Этноним
«орочи» восходит к тунгусскому орон – «олень», а
чи – суффикс обладания, т.е. орочи – это «оленные
люди», или «люди, обладающие оленями». Инте-
ресно, что оленеводство среди орочей не распро-
странено. Возможно, здесь проявляется их род-
ственность с эвенками, у которых деревья изобра-
жались на колотушках для бубнов. Эвенки под
изображением дерева размещали оленей, людей,
птиц. Изображение древа имело место и в вышивке
бисером, при этом использовалась достаточно огра-
ниченная цветовая палитра – киноварь, травянисто-
зелёный и жёлтый цвета в качестве основных, си-
ний и чёрный – в качестве дополнительных.
В культуре нивхов дерево также приравнива-
лось к элементам Вселенной, воплощало идею ми-
роздания, родового единения. Нивхи считали ши-
повник оберегом от злых духов – его клали в землю
при установке несущих конструкций жилища. Ды-
мом багульника окуривали помещение для защиты
от них же. Образ дерева можно найти и в вышивке
одежды. Однако, в отличие от свадебных халатов
нанайцев и ульчей, его орнамент был менее пыш-
ным и характеризовался достаточно скупой цвето-
вой палитрой. Если на дереве угадывались зо-
оморфные мотивы, то эти элементы были очень
стилизованы и во многом изображались проще, чем
у народов Приамурья. Мифопоэтическое значение
Родового древа в искусстве народов Приамурья
трудно переоценить. Соединяя миры, Древо нанай-
цев, орочей, нивхов и других народностей являлось
объектом поклонения и почитания, где его корни
представляли прошлое, подземный мир, населен-
ный душами усопших. Загробный мир всегда все-
лял страх, считался запретным, недоступным.

6. 6 Znanstvena misel journal №41/2020
Ствол и крона выступали настоящим, миром лю-
дей, символом плодородия и процветания. Вер-
шина Древа являлась зачастую будущим, миром
небесным, божественным, бескрайним простран-
ством, обитатели которого следили за порядком в
мире людей и преисподней. На основе проведен-
ного анализа, можно утверждать, что в культуре и
искусстве народов Приамурья образ дерева имеет
больше общих черт, чем отличий, поскольку все
эти народы существуют в сравнительно одинако-
вой социально-экономической среде.
Однако отсылки к Родовому древу, как сим-
волу жизни можно найти не только в произведе-
ниях декоративно-прикладного искусства Приаму-
рья, но и в современной культурно-общественной
жизни. Находящийся в с. Ачан Амурского района
культурный центр «Силэмсэ» («Росинка»), одной
из главных своих задач считает возрождение духов-
ной и материальной культуры малочисленных
народов и воссоединение поколений как соедине-
ние миров. Старшее поколение мастеров, передавая
свои знания и умения традиционной культуры
начинающим мастерам, обеспечивает их непрерыв-
ность и сохранение. Связь между духовным напол-
нением, настоящим временем и миром предков во-
площенная в структуре Мирового Древа, является
символом фестиваля «Древо жизни». Идея проведе-
ния фестиваля выполняет схожую миссию – не дать
языкам исчезнуть, а народной приамурской куль-
туре как источнику талантов, не дать иссякнуть.
Мифотворческий образ Родового древа формиро-
вался в результате «многовекового соседского вза-
имодействия, бытования их в сходных природно-
ландшафтных условиях, единого генезиса архети-
пов и мифоформ сознания и поведения, что законо-
мерно привело к образованию у них общих черт в
духовном культуроустроении мира» [1]. При этом,
в культуре и мифологии коренных народов При-
амурья на Дальнем Востоке России, и сегодня со-
храняются в особой символической форме импера-
тивного назначения реликтовые фрагменты перво-
бытной мифосистемы и ее структуры,
относящиеся, в том числе, как показало наше иссле-
дование, к древнейшему общечеловеческому мифу
о Мировом древе.
Список литературы
1. Богодайко, О.В. От архетипа Мирового
Древа к традиционной космогонии орочей: опыт
историко-культурологической реконструкции. //
Мир науки, культуры, образования. Горно-Ал-
тайск, 2011. №5 (30). С. 387-390.
2. Бляхер, Е.Д. Мировое древо и мифологиче-
ская картина мира. Три лекции по спецкурсу «Ми-
фология народов Приамурья и общая теория ми-
фосимвола». - Хабаровск, 1996.
3. Гонтмахер, П.Я. Золотые нити на рыбьей
коже: Очерки о декоративном искусстве нивхов. –
Хабаровск: Кн. изд-во, 1988. – 128 с., ил.
4. Иващенко, Я.С. Мифологическая интер-
претация мира в устройстве традиционного нанай-
ского жилища. // Вестник Дальневосточного отде-
ления Российской академии наук. Дальневосточное
отделение Российской академии наук, 2010. №2
(40).
5. Каплан, Н.И. Народное декоративно-при-
кладное искусство Крайнего Севера и Дальнего Во-
стока: Кн. для учащихся ст. классов. М.: Просвеще-
ние, 1980. – 125 с., ил.
6. Киле, А.С. Искусство нанайцев, вышивка,
орнамент. Традиции и новации. – Хабаровск, «Рос-
сийский Медиа альянс», 2004. – 130 с., ил.
7. Нанайцы: Каталог коллекции из собрания
Хабаровского краевого музея им. Н.И. Гродекова /
авторы составители – Г.Т. Титорева, В.Б.
8. Скоринов, С.Н. Мифологическая культура
тунгусо-маньчжуров и нивхов Нижнего Амура и
Сахалина ХIX - XX вв. - М.; Хабаровск, 2004.
9. Старцев, А.Ф. Представления народов
Приамурья и Приморья о душе. // Россия и АТР.
Институт истории, археологии и этнографии наро-
дов Дальнего Востока, 2003. №2. с.100-112.
10. Топорков, А.Л. Символика и ритуальные
функции предметов материальной культуры // Эт-
нографическое изучение знаковых средств куль-
туры. Л., 1989. с. 28–32.
11. Древо жизни «Силэмсэ». [Электронный ре-
сурс] Региональный культурно-просветительский
журнал «Словесница искусств»
http://www.slovoart.ru/node/112 (дата обращения:
6.04.2020).

7. Znanstvena misel journal №41/2020 7
CULTURAL SCIENCES
CULTURAL CREATION ACTIVITY BY SOFIA RUSOVA IN THE CONTEXT OF THE
DEVELOPMENT OF THE NATIONAL HUMANITARIAN SPACE OF UKRAINE
Badalov O.
Ph.D. of Art Criticism,
Senior Lecturer
Chernihiv Branch of the National Academy of
Managerial Staff of Culture and Arts
https://orcid.org/0000-0002-2706-1458
Abstract
The article deals with the musical aspects of the life of Sophia Rusova in the context of the development of
the Ukrainian Humanitarian Space of the second half of the 19th
– beginning of the 20th
centuries. The subject of
the article led to the application of the method of historical reconstruction, which contributed to the reproduction
of the stages of development of Ukrainian musical culture, and more broadly – the formation of the national
Ukrainian Humanitarian Space in the conditions of prohibition of Ukrainian culture. It is proved that in the for-
mation of the Ukrainian Humanitarian Sspace an important role belonged to the music salon of S. Rusova. Her
role as a promoter of Ukrainian musical art on the territory of Ukraine and Russia, the patron of creativity of
prominent national culture persons M. Lysenko, Ya. Stepovy, K. Stetsenko and others is considered.
Keywords: Ukrainian Humanitarian Space, music salon, Sophia Rusova, Chernihiv region.
Problem statement. In connection with the im-
portant tasks of Ukrainian musicology, the question
arises of «insufficient awareness of a wide range of mu-
sicians with the whole heritage of Ukrainian artists due
to the lack of information about a large layer of the her-
itage of our culture that was artificially removed from
the scientific and cultural circulation of the country» [4,
p. 1]. Sofia Rusova was one of the leading figures in the
national cultural life of Ukraine in the second half of
the 19th
– first third of the 20th
centuries. Its influence
on the formation of the Humanitarian Space of Ukraine
has been researched much worse than its scientific, ped-
agogical or literary activity, which cannot but affect the
holistic view of the main milestones of the Ukrainian
culture, its understanding. Studying the musical aspects
of S. Rusova’s activity in the second half of the 19th
–
beginning of the 20th
centuries. will help to more thor-
oughly explore the genesis of many fundamental phe-
nomena of national culture, deepen the understanding
of the development of musical life in the regions, and
open up the prospects for new research. The formation
of the Ukrainian Humanitarian Space (especially in the
field of musical culture) in the second half of the 19th
century was under political pressure from the Russian
Government. Therefore, initially, this process contin-
ued, mainly in the salons of the Ukrainian aristocracy
in the form of home music. The Lindfors sisters’ salon
in Kiev, later S. Rusova’s salon in St. Petersburg,
brought together a progressive Ukrainian community.
There were, in particular, M. Lysenko, Ya. Stepovy, K.
Stetsenko, whose names associate researcher V.
Shulgina with the formation of professional Ukrainian
musical culture. Finding out the peculiarities of the ac-
tivity of the Ukrainian salon (on the example of the sa-
lon of S. Rusova) will help to create a more complete
picture of the formation of professional musical culture
of Ukraine in its initial period, and thus – the Ukrainian
Humanitarian Space.
Analysis of recent research and publications on
a particular issue shows that a large number of contem-
porary researchers are turning to the problem of study-
ing Ukrainian Humanitarian Space at a new worldview:
N. Gerasimova-Persidskaya, M. Zahaykevych, A. Ivan-
itsky, A. Laschenko, V. Shulgina and others. The ques-
tions of the regionalism of musical Ukrainian studies
and biographical musicology are addressed in their re-
search by O. Konoplev, G. Lokoshchenko, G.
Samoilenko, M. Stepanenko, S. Tyshko and others. Sa-
loniness as a factor of development of musical life was
investigated by O. Andriyanova, O. Antonets.
Unresolved parts of the problem. The research of
these scientists, for the most part, is either universal in
history, or relates to certain institutions and forms of
their functioning. The cultural, educational-musical ac-
tivities of Sofia Rusova, the consequences and signifi-
cance of her artistic work for the development of the
Humanitarian Space of Ukraine have not yet become
the subject of study by musicologists. The only docu-
ment that allows to find out the volume and aspects of
S. Rusova’s art activity is her book «My Memories»
and her articles on composer M. Lysenko, published
during the 1920-1930’s of the 20th
century in the
Ukrainian academic press.
The purpose of this article is to find out S.
Rusova’s contribution to the development of Ukrainian
musical culture, the artistic life of the regions of
Ukraine, the formation of the Ukrainian national hu-
manitarian space of the late 19th
– first quarter of the
20th
centuries.
Basic material. Sophia Rusova (1856-1940, in her
maiden name – Lindfors), as well as many children of
aristocratic families, has been involved in art since
childhood. In her family estate in the Oleshnya-village
in Chernihiv region she saw reproductions of paintings
by Dresden and Munich Art Galleries, drawings by old
Italian masters, samples of French, Italian and ancient
Chinese porcelain etc. This had a great impact on the

8. 8 Znanstvena misel journal №41/2020
development of her imagination. In the home library
she studied the works of Rousseau, Voltaire, Goethe,
Byron, Miller, Turgenev, and «in the hall the piano was
played by the artistic play <...> of my mother» [2, p 6].
Home music playing was an important component of
leisure in the surrounding surroundings of the aristo-
cratic families Yevreyinov, Zhdanovych, Svichyn,
Lizohub, Kaminer, who hosted various concerts and
musical parties, and where Sofia was. Probably, it is
from her childhood impressions that her belief is that
«nothing has as much power over us as the beauty of a
work of art» [2, p. 11].
Staying in Kyiv since 1866 develops Sofia’s artis-
tic tendencies. She regularly visited the opera house and
all the prominent concerts. In her memoirs S. Rusova
enthusiastically writes about the concerts of pianist An-
ton Rubinstein and cellist Arvid Porten.
The Lyndfors sisters’ salon in Kiev was gathering
a refined company. Sophia finds herself as a performer:
she plays waltzes, ballads, Chopin's nocturnes, Schu-
bert's songs, overpowers all the opera keyboards she
heard in Kyiv at the time. She was fond of music so that
she «played for 5-6 hours a day <...> and my German
teacher Kue refused to give me lectures because he sup-
posedly taught me nothing else to do» [2, p. 22]. In her
own experience Sofia was convinced that «aesthetic ex-
periences give the purest joy and joy is a powerful ed-
ucator» [2, p. 11].
1872 The Lindfors sisters meet the pianist and
composer Mykola Lysenko. Acquaintance with the
Lindfors sisters contributed to the practical realization
of Lysenko's composer efforts in the creation of the
opera. The Lindfors sisters provided the premises for
the production of the first opera by M. Lysenko (libretto
by M. Starytsky) «Chornomortsi» (Black-Sea-Men).
The success that this play had «inspired the sweetest
hosts to continue this business further <…> and there
arose in 1872 the idea to form a troupe of amateurs and
stage <…> performances» [1, p. 33–34]. The next
opera set in the Lindfors sisters' salon was «Rizdvyana
nich» (Christmas Night). The success of the salon per-
formance (accompanied by the piano) inspired the per-
formers to bring the opera to the stage of the city thea-
ter. But the theater management was in no hurry to give
the stage to an unknown opera (and also Ukrainian),
fearing financial losses. Then the Lindfors sisters as-
sumed the repayment of possible losses, and a large au-
dience first saw the Ukrainian opera.
Lysenko’s musical assistant when staging his op-
eras in the Lindfors sisters’ salon was Alexander
Rusov, who had a tenor of a pleasant timbre. A. Rusov
accompanied M. Lysenko in his folk expeditions, par-
ticipated in the work of the newly formed Geographical
Society and was passionate about the folklore, which
was transmitted to Sofia. Under the influence of А.
Rusov, she went to Oleshnya to record Christmas car-
ols, bounties and folk songs and customs.
In 1874 S. Lindfors and A. Rusov married in St.
Petersburg. The St. Petersburg period of life is the be-
ginning of a broad musical and educational activity of
Sofia. She participates as a concertmaster A. Rusov in
Ukrainian concerts, which took place in the so-called
«Solyanoy horodok» (Salt town) and gathered a large
audience; meets M. Mussorgsky, who appreciated A.
Rusov as a singer and played excerpts from his operas;
communicates with Professor of the St. Petersburg
Conservatory A. Rubets, who consulted with Rusov
about the publication of Ukrainian folk songs.
In Chernihiv (late 1870’s) the Rusov’s salon gath-
ers artistic youth. Sofia always accompanies A. Rusov
and the Ukrainian choir, participates in concerts, the
proceeds of which were directed to the opening of the
first public library (now – Korolenko Chernihiv Re-
gional Library). When the Rusov family settled in
Shapovalivka, they also brought a piano. Sophia
«sometimes sat down to play, played, forgetting time
and fatigue until late at night. My peasants liked my
music because I often played simple folk songs» [2, p.
52]. Apparently, it was this experience of music-mak-
ing that led S. Rusova to believe that «using national art
– this powerful factor of artistic and aesthetic education
<...> the public school would find new means of noble
educational influence» [3, p. 20].
S. Rusova’s high artistic talent makes her a desir-
able guest of the great landowner from Kherson region
Georgy Skadovsky. His younger brother was well-
versed in the cello, the violinist was invited from Kher-
son and gave concerts. «How much we have outgrown
such a trio and quartets of Schumann, Beethoven, Mo-
zart! We played late into the night. Alexander sang with
my accompaniment and cello. An outstanding pianist,
our Chernihiv countryman Natalia Kalinovska, came to
us. She performed Schumann and Chopin perfectly.
Other times, they spent all their days playing music» [2,
p. 83].
While in Kharkiv, Sofia quickly became a part of
the Ukrainian community of the city, as she has been
familiar with many of them on the music line since
Kiev. Sophia becomes a welcome guest of «the famous
novelist Alexandra Stanislavovna Tolochinova. In her
salon could meet and metropolitan prominent people»
[2, p. 96]. Probably, Sofia played music in Tolochi-
nova’s salon, because she taught music to her son. S.
Rusova recalls his music playing in the Melitopol dis-
trict, where he invited her and his children for the sum-
mer to his estate Tarnowski: «in a cozy, artistically dec-
orated house, they read magazines in different lan-
guages, played the piano. This cultural life gave me the
rest I needed very much» [2, p. 99].
In the second Chernihiv period (1895-1899) S.
Rusova also plays a lot of music: he accompanies A.
Rusov, cellist I. Sats, arranges musical collections in
his home.
While traveling in Provence (France), S. Rusova
has repeatedly participated in concert programs with
her daughter, the proceeds of which have benefited stu-
dents and political prisoners. «The concerts were per-
formed mainly by Ukrainians, especially Anna
Shchasna, later – the wife of composer Ilya Sats. My
daughter’s duets went out with her. The French really
liked these concerts» [2, p. 105].
While in Poltava, Rusov’s family, among other
things, work as music educators: Sophia teaches piano,
Alexander – singing, arranging musical evenings, con-
certs.

9. Znanstvena misel journal №41/2020 9
In the second St. Petersburg period of his life
(1905-1906) Rusova participate in concerts organized
by the Society named after T. Shevchenko, which was
created to help Ukrainian youth studying in St. Peters-
burg. At these concerts were invited opera soloists, in
particular N. Zabila (born in Chernihiv, later – the wife
of the painter M. Vrubel). Among the guests of the St.
Petersburg salon was Yakov Stepovy, whose singing
was performed by A. Rusov. When the Rusov family
were in Vinnitsa, in the summer they invited Stepovy
to themselves. Composer Kirill Stetsenko also came
there.
While abroad, S. Rusova remained an ardent ad-
vocate of national musical culture. So, in Moscow, as a
concert pianist, she became involved in Christmas con-
certs, organized by the music and theater group «Kob-
zar» led by I. Alchevsky. He «arranged a concert from
the works of Ya. Stepovy for Christmas <...> perfectly
performed Ukrainian folk songs» [2, p. 133].
During his stay in Saratov (1915–1916), S. Rusova
organized a Ritual Singing Group, whose performances
made a great impression on the locals; in February, she
initiates and accompanies a concert of Ukrainian folk
songs with the participation of daughter Lyudmila, a
graduate of the Moscow Conservatory. In the years of
the first Ukrainian Independence, the intensity of S.
Rusova’s artistic activity diminished, which was
caused by the circumstances of her state and scientific
and pedagogical work; in emigration in the Czech Re-
public she does not abandon the arts – she arranges
family evenings, an integral part of which was music.
In emigration, «she always had plans for community
service, lots of acquaintances, all sorts of meetings and
meetings. She recognized one consolation for herself.
It was a piano play. I still think that no one was able to
convey Chopin as she was» [5, p. 313–314].
Conclusions and prospects of further research.
Summarizing the above, let's try to identify the pro-
spects for further research on the problem. Therefore, it
is undoubted that music played a significant role in S.
Rusova’s life. It was perhaps the most important area
of her creative endeavors, because it was from young
Sofia Lindfors who went to music to pedagogy and
«she was also looking for something artistic, creative»
[2, p. 25]. Significant musical activity of S. Rusova as
a pianist, due to the great geography of her travels, con-
tributed to the spread of both Western European and
newly created Ukrainian music, and her salon was a
kind of creative laboratory of Ukrainian composers. In
the 19th
century salon music was an important compo-
nent of the development of musical culture.
In the salons of Western Europe the talent of many
composers and performers increased: F. Chopin, R.
Schumann, F. Mendelssohn, J. Field, F. Liszt and oth-
ers. In Ukraine, music salons (M. Kotsyubynsky’s sa-
lon in Chernihiv, the Lindfors sisters’ salon in Kiev, S.
Rusova’s salon in St. Petersburg, O. Tolochinova’s sa-
lon in Kharkiv etc.) played the same role as the Euro-
pean ones, but, based on the realities of the time, they
were centers. awakening of national consciousness.
The difference between the Ukrainian salon and the
West European one was that due to its national orienta-
tion it attracted the most democratic audience, went out
into its activities on a wide stage (as happened with M.
Lysenko’s opera «Christmas night»), which promoted
the democratization of musical art, after all, it led to the
process of professionalization of music education. In
Chernihiv region this was manifested in the opening in
1887 by the Musical-Drama Society, and in 1908 by the
local branch of the Russian Music Society of Music
Classes, and in 1904 by the Chernihiv Music College,
in 1908 by the Nizhyn Culture College and Nizhyn Pri-
vate Music School).
Further study of the musical activity of S. Rusova
will allow to recreate the artistic background of the de-
velopment of her personality, a complete picture of her
creative life, to supplement the idea of the stages of de-
velopment of Ukrainian musical culture and the peculi-
arities of the formation of the national humanitarian
space.
References
1. Mykola Lysenko in memoirs of
contemporaries: in 2 volumes / ed. and comment. R.
Pilipchuk. Vol. 1. Kyiv: Mus. Ukraine, 2003. 334 p.
2. Rusova Sophia. My memories. Kyiv: Ukraine-
Vita, 1996. 208 p.
3. Rusova S. Selected Pedagogical Works. Kyiv:
Education, 1996. 304 p.
4. Shulgina V. Musical Ukrainics: information
and national-educational space. Abstract for the degree
of Doctor of Arts. Kyiv, 2002. 32 p.
5. Sophia Rusova: from the unknown. Trilogy.
Vol. 2: «Señor of Ukrainian womanhood» / ed. by Z.
Nagachevska, O. Dzhus. Ivano-Frankivsk: Gostynets,
2007. 364 p.

10. 10 Znanstvena misel journal №41/2020
ECONOMICS
РЫНОК СТРАХОВАНИЯ В ПЕРМСКОМ КРАЕ
Старкова О.Я.
Пермский государственный аграрно-технологический университет им. Д.Н. Прянишникова, доцент
THE INSURANCE MARKET IN THE PERM REGION
Starkova O.
Perm state agrarian and technological University D.N. Pryanishnikova, associate Professor
Аннотация
В работе определена необходимость государственной поддержки развития страхового рынка.
Названы принципы и факторы развития страхового рынка. Названо количество страховщиков Пермского
края. Определено соотношение добровольного и обязательного страхования на рынке. Проведен анализ
структуры видов обязательного и добровольного страхования. Рассмотрена динамика соотношения пре-
мий и выплат по разным видам страхования.
Abstract
The paper defines the need for state support for the development of the insurance market. The principles and
factors of development of the insurance market are named. The number of insurers in the Perm region was named.
The ratio of voluntary and compulsory insurance in the market is determined. The structure of types of compulsory
and voluntary insurance is analyzed. The dynamics of the ratio of premiums and payments for different types of
insurance is considered.
Ключевые слова: страховщик, страховая премия, страховая выплата, личное страхование, страхова-
ние имущества, страхование ответственности.
Keywords: insurer, insurance premium, insurance payment, personal insurance, property insurance, liability
insurance.
Введение. Рынок страховых услуг является
элементом финансового рынка, который стал фор-
мироваться в Российской Федерации в конце 80-х
годов XX века. Монополизм государственной стра-
ховой компании был постепенно заменен на много-
образие частных страховщиков, однако в процессе
формирования данный рынок имел существенные
недостатки: преобладание мелких и средних компа-
ний, не значительная доля добровольного страхова-
ния в общем объеме страховых услуг, отставание
развития страхования в регионах и т.д. Разнообра-
зие территориальных отличий накладываю свой от-
печаток на особенности формирования страхового
рынка в разных регионах. Целью данного исследо-
вания является определение особенностей регио-
нального страхового рынка на примере Пермского
края. Для реализации поставленной цели в работе
решаются следующие задачи: 1) определено соот-
ношение добровольного и обязательного страхова-
ния; 2)сделано сопоставление размера страховых
премий и страховых выплат; 3) определена струк-
тура страхования по видам. В работе нашел приме-
нение монографический метод исследования.
Основная часть. Важнейшим принципом орга-
низации страхования является, по мнению Абду-
рахмановой С.К. и Филиной М.А., обеспечение
конкуренции между страховщиками. Авторы отме-
чают важность государственного регулирования в
данной сфере, заключающегося в лицензировании
и обеспечении контроля за устойчивостью страхо-
вых организаций. Важнейшим фактором развития
является глобализация, стирающая экономические
и законодательные барьеры между национальными
страховыми рынками[1, с.48-53]. С проблемой гло-
бализации в страховой сфере России пришлось
столкнуться в процессе присоединения к ВТО. Со-
здание равных условий на рынке требует ограниче-
ния государственной поддержки. Однако в «зеле-
ную корзину» входят меры по страхованию рисков
и страхованию доходов, что сохраняет возмож-
ность субсидирования в данной сфере. Поддержка
страхования особенно актуальна для аграрной
сферы производства, зависящей от погодных усло-
вий. В Пермском крае в 2010 году в период засухи
погибли более 30 тыс. га посевов, урожайность сни-
зилась на 40-50% [3,с.68-73]. Степень развития
страхового рынка определяется отношением стра-
ховых премий к валовому внутреннему продукту
государства. Российская доля в общем объеме стра-
ховых премий не велика и составляла на конец 2017
года только 0,2% от общего объема. В Российской
Федерации страхуется только 10-15 % рисков, в то
время как в развитых странах до 90%[2,с.133-140].
Сложности развития страхового рынка России вы-
звали сокращение количества крупных страховщи-
ков в соответствии со следующими причинами:
1)низкая рентабельность деятельности; 2)ужесто-
чение надзора со стороны Центрального банка;
3)высокие регулятивные издержки; 4)падение по-
требительского спроса [5,с.51-56].
Региональные рынки, далёкие от финансового
центра страны, испытывают дополнительные слож-
ности в своём развитии. Рассмотрим особенности
рынка страхования Пермского края(табл.1).

11. Znanstvena misel journal №41/2020 11
Таблица 1
Учтенные страховые организации Пермского края, ед.
2012 год 2013 год 2018 год
Всего 2 1 3
(составлено автором по [4])
В Пермском крае (табл.1) учтенных страховых организаций крайне мало: в 2012 году было всего две
организации, в 2013 году осталась одна, а в 2018 году их количество увеличилось до трех. Отсутствие
конкуренции не может положительно воздействовать на рынок страховых услуг(табл.2).
Таблица 2
Добровольное и обязательное страхование в Пермском крае, в %.
2016 год 2017 год 2018 год
премии выплаты премии выплаты премии выплаты
Всего 100 100 100 100 100 100
Добровольное страхование 43 54,8 35,9 27,7 38,6 25,3
Обязательное страхование 57 45,2 64,1 70,3 61,4 74,7
(составлено автором по [4])
Данные таблицы 2 свидетельствуют о том, что
в Пермском крае премии по добровольному страхо-
ванию значительно меньше, чем премии по обяза-
тельному страхованию, и эта доля продолжает со-
кращаться. Соотношение между премиями и стра-
ховыми выплатами за период изменилось. В 2016
году по обязательному страхованию доля в пре-
миях превосходила долю в страховых выплатах в
целом, а в 2017 и 2018 годах ситуация изменилась
на противоположную: добровольное страхование
становиться более выгодным для страховщиков по
сравнению с обязательным страхованием. Рассмот-
рим структуру добровольного страхования (табл.3).
Таблица 3
Структура добровольного страхования в Пермском крае, в%
2016 год 2017 год 2018 год
пре-
мии
вы-
платы
пре-
мии
вы-
платы
пре-
мии
вы-
платы
Всего 100 100 100 100 100 100
Добровольное страхование, в т.ч. 43 54,8 35,9 29,7 38,6 25,3
личное страхование 10,6 12,3 10,6 11,1 15,1 7,8
- от несчастного случая и болезни 5,8 3,4 7,0 4,3 11,3 3,3
имущественное страхование 32,4 42,6 25,3 18,6 23,5 17,6
страхование имущества юридических
лиц
11,8 15,0 8,8 7,6 8,2 7,3
-средств транспорта 5,5 9,5 4,0 4,6 3,1 3,0
страхование имущества граждан 20,0 26,4 16,0 9,9 14,9 10,2
(составлено автором по [4])
Анализируя показатели таблицы 3 можно ска-
зать, что в добровольном страховании личное стра-
хование занимает меньшую долю. Однако в струк-
туре премий, доля личного страхования выросла с
10,6% в 2016 году, до 15,1% –в 2018 году. В личном
страховании преобладает страхование от несчаст-
ного случая и болезни, доля которого в 2018 году
выросла до 11,3% в премиях. Данный вид страхова-
ния наиболее выгоден для страховщика, т.к. за рас-
сматриваемый период полученные премии превос-
ходили сделанные выплаты. В имущественном
страховании преобладает страхование имущества
граждан по сравнению со страхованием имущества
юридических лиц. Выгодность имущественного
страхования колеблется: в 2016 году выплаты пре-
восходили премии, в то время как в 2017 году и в
2018 году премии были больше выплат. В страхо-
вании имущества юридических лиц значительную
долю занимает страхование средств транспорта,
что составляет от 3,1% до 5,5% от общего объема
премий. Страхование предпринимательских и фи-
нансовых рисков имело место только в 2017 году и
составило 0,1% от общего размера страховых пре-
мий.
Рассмотрим структуру обязательного страхо-
вания(табл. 4).
Таблица 4
Структура обязательного страхования в Пермском крае, в %
2016 год 2017 год 2018 год
пре-
мии
вы-
платы
пре-
мии
вы-
платы
пре-
мии
вы-
платы
Всего, в т.ч. 100 100 100 100 100 100
Обязательное страхование 57 45,2 64,1 70,3 61,4 74,7
страхование ответственности граждан 57 45,2 64,1 70,3 61,1 74,7
-гражданская ответственность владельцев
транспортных средств
55,2 44,8 62,7 70,2 60,1 73,7
(составлено автором по [4])

12. 12 Znanstvena misel journal №41/2020
Обязательное страхование(табли.4) в основ-
ном представлено страхованием ответственности
граждан. Ответственность юридических лиц
страхуется в значительно меньших размерах. В це-
лом страхование гражданской ответственности вла-
дельцев транспортных средств абсолютно преобла-
дает в премиях, составляя 55-60%. В последний пе-
риод данный вид страхования стал не выгоден
страховым компаниям, т.к. страховые премии
меньше, чем страховые выплаты.
Выводы. Страхование является важным эле-
ментом финансового рынка, т.к. не только обеспе-
чивает страховую защиту юридическим и физиче-
ским лицам, но позволяет формировать финансо-
вые ресурсы, являющиеся источником инвестиций.
Страховой рынок Пермского края испытывает зна-
чительные сложности в своем развитии. Страхов-
щики на рынке представлены в недостаточном ко-
личестве, что снижает конкуренцию на рынке. Не-
достатком рынка является значительное
преобладание обязательного страхования над доб-
ровольным страхованием, а так же то, что больше
половины премий формируется от страхования
гражданской ответственности владельцев транс-
портных средств, которое в последние годы прино-
сит убыток страховым компаниям. Для устойчи-
вого развития регионального страхового рынка
необходимо обеспечить увеличение доли добро-
вольного страхования и страхования юридических
лиц, для чего федеральным и региональным орга-
нам власти необходимо использовать действенный
механизм, стимулирующий развитие рынка.
Список литературы
1. Абдурахманова С.К., Филина М.А. Совре-
менное состояние страхового рынка в России//Эко-
номические исследования и разработки.-2019.-
№10.-с.48-53.
2. Соколова Л.А. Инвестиции в страховой от-
расли//Ростовский научный журнал.-2018.-№12.-
С.133-140.
3. Старкова О.Я. ВТО и регулирование сель-
скохозяйственного производства//Пермский аграр-
ный вестник.-2014.-№1(5).-с.68-73.
4. Статистический ежегодник Пермского края.
2019: Статистический сборник/Территориальный
орган Федеральной службы государственной стати-
стики по Пермскому краю (Пермьстат)-
Пермь,2019.-357 с.
5. Тепкаева З.З. Страховой рынок России. Со-
временное состояние и перспективы развития//Эко-
номические наук.-2016.-№ 141.-с. 51-56.
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЯК КОНЦЕПТУ
СТРУКТУРНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО ПРОСТОРУ
Шашина М.В.
кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки і підприємництва
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сі-
корського»
CURRENT TRENDS OF INTRODUCTION OF INNOVATIVE DEVELOPMENT AS A CONCEPT OF
STRUCTURAL MODERNIZATION OF REGIONAL SPACE
Shashyna M.
PhD of Economic sciences
Associate professor of the Department of Economics and Business
National Technical University of Ukraine
“Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”
Анотація
У статті розглядаються сучасні тенденції інноваційного розвитку регіонів в умовах децентралізації.
Аналізуються наявні в Україні види просторових форм організації бізнесу. З’ясовано, що стан їх розвитку
є недостатнім, що потребує розробки подальших стратегій активізації діяльності на регіональному рівні.
Виокремлено визначальні фактори неоднорідності інноваційного розвитку різних територіальних громад.
Окреслено сукупність факторів, які впливають на формування спроможності регіонів до інновацій. Про-
аналізовано структурну диференціацію регіонів за рівнем їх витрат на інновації. Доведено, що регіони, за
умов децентралізації, здатні стати повноцінними агентами інноваційного розвитку та сприяти реалізації
відповідної державної політики загалом. Визначено, що для цього, необхідним є розробка стратегічної
дорожньої карти та розширення інструментарію, який може застосовуватись для здійснення інноваційної
політики.
Abstract
The article deals with the modern tendencies of innovative development of regions in the conditions of de-
centralization. The types of spatial forms of business organization available in Ukraine are analysed. It is deter-
mined that their development status is insufficient, which requires further strategies for intensifying activities at
the regional level. The determining factors of heterogeneity of innovative development of different territorial com-
munities, which include: institutional peculiarities of innovation policy implementation in the context of vertical
distribution of powers – “region-state”; assessing the strengths and weaknesses of the existing innovation system,

13. Znanstvena misel journal №41/2020 13
as well as the nature of local and international relations and networks; a strategic choice that regions make to
support the transition to an innovative growth model. The set of factors that influence the formation of the regions’
ability to innovate is outlined. The main groups of identified factors are infrastructure and accessibility, human
development, and the production environment. The structural differentiation of regions by the level of their ex-
penditures on innovation is analysed. It is found that there is an extremely strong polarization of regions in the
aspect of innovation development in Ukraine. It is found that almost half of the total cost of innovation is spent in
the city of Kyiv, while the vast majority of regions account for less than 1 percent. It is proved that in the context
of decentralization, regions are able to become full-fledged agents of innovative development and promote the
implementation of the state innovation policy in general. It was determined that this will require broadening the
vision and developing a strategic roadmap to drive innovation. The priority of expanding the tools of regional
innovation policy is substantiated. The necessity of creating a fundamentally new concept of innovative develop-
ment was proved, which will involve the use of a mixture of policies and cover both vertical and horizontal under-
standing of these processes. It is found that managing a new innovation policy in the regional context should
involve the use of multi-level, open and network structures.
Ключові слова: інноваційний розвиток, децентралізація, просторові форми організації бізнесу, регі-
ональний розвиток, регіональний простір.
Keywords: innovative development, decentralization, spatial forms of business organization, regional devel-
opment, regional space.
Постановка проблеми. Перманентне загост-
рення кризових явищ в Україні піднімає на повер-
хню питання принципових змін економічної полі-
тики країни. Започаткування процесів децентралі-
зації та посилення фінансування регіонів в останні
роки безперечно створює можливості для поступо-
вого їх зростання. Поряд з тим, як показує зарубіж-
ний досвід, задля рішучих змін у економіці країни
через покращення регіонального розвитку, необхід-
ним є повсякчасна модернізація існуючих підпри-
ємств та посилення інноваційної активності зага-
лом.
Поряд з тим, регіональна політика щодо інно-
ваційного розвитку має свої специфічні риси, які ві-
дрізняють її від загальнодержавної. Це пов’язано з
тим, що у межах однієї країни, існують різні регі-
они з початково різним потенціалом розвитку, у
тому числі, інноваційного. Основною метою дер-
жави, у даному випадку, є дослідження регіонів з
точки зору наявної на тепер інноваційної складової
та розробка концептуальних підходів до модерніза-
ції існуючих виробничих потужностей, а також,
вдосконалення або розширення діяльності просто-
рових форм організації бізнесу в регіонах. Лише та-
кий всеохоплюючий підхід на рівні держави та ре-
гіонів дозволить подолати інноваційну відсталість
України, яка суттєво гальмує подальший розвиток
нашої країни та не дає змогу забезпечити конкурен-
тоспроможність вітчизняних товаровиробників на
зарубіжних ринках. Все це свідчить про актуаль-
ність та необхідність дослідження даної тематики.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пи-
тання інноваційного розвитку у регіональному кон-
тексті досліджують як вітчизняні, так і зарубіжні
вчені. Серед значної кількості вітчизняних науков-
ців, які займаються даною проблематикою можна
зокрема виділити таких як С. О. Біла, І. О. Дегтя-
рьова, О.Л. Богашко, Я. А. Жаліло, В. І. Жук, Ю. М.
Манцевич, В. В. Узунов, О. В. Шевченко, І. А. Чу-
хно тощо.
Інноваційний розвиток регіонів також є
об’єктом дослідження великої кількості зарубіжних
вчених, зокрема його розглядає М. Вале, А. Ісаксен,
Е. Уярра, А. Моррісон та інші.
Досить детально тенденції інноваційного роз-
витку в регіонах розглядають О. І. Амоша та Л. М.
Саломатiна. Їх дослідження має прикладний харак-
тер і охоплює 10 регіонів у яких було виявлено зна-
чну кількість інноваційно активних підприємств
(більше 50) [1, c. 22].
Звертають на себе увагу праці Полякової Ю. В.
в яких автор розглядає різнобічні аспекти іннова-
ційної активності підприємств на регіональному рі-
вні [2]. Науковець підіймає питання циклічності
інноваційної діяльності, як на державному, так і ре-
гіональному рівнях, також досліджується зарубіж-
ний досвід та перспективи підвищення конкуренто-
спроможності, які відкриває інноваційний розвиток
регіонів.
Таким чином, можна констатувати, що пробле-
матика інноваційного розвитку регіонів викликає
значний науковий інтерес. Поряд з тим, окремі пи-
тання все ще залишаються недостатньо дослідже-
ними. До таких зокрема належить дослідження осо-
бливостей регіонального стимулювання інновацій,
у контексті здійснення заходів щодо децентраліза-
ції в Україні. Також потребують комплексного дос-
лідження підходи до розробки концепції структур-
ного розширення ролі просторових форм організа-
ції бізнесу, які мають стати рушійною силою
розвитку інновацій у регіонах.
Мета статті. Метою статті є дослідження спе-
цифіки регіонального інноваційного розвитку у
контексті децентралізаційних процесів, що відбува-
ються в Україні та надання пропозицій щодо стру-
ктурної модернізації наявних на тепер підходів у
даній сфері.
Виклад основного матеріалу дослідження. З
моменту розгортання процесів децентралізації, Ук-
раїна практично визначила основними суб’єктами
провадження змін саме регіони. Це передбачає
зміну парадигми політики регіонального розвитку,
метою якої є сприяння стратегіям, заснованим на
мобілізації активів для зростання, що привносить
інновації в ядро програм розвитку. Такі зміни також
призводять до необхідності модернізації підходів у
сфері інноваційного розвитку на державному рівні,

14. 14 Znanstvena misel journal №41/2020
шляхом визнання місця регіонів у національних
інноваційних стратегіях.
Одним з параметрів, за допомогою якого мо-
жна визначити стан інноваційного розвитку регіону
є наявність різноманітних форм просторової орга-
нізації у його межах. Слід констатувати, що на те-
перішній час, в Україні, на законодавчому рівні за-
кріплено існування технологічних, наукових та
інноваційних парків, а також кластерів, вільних ми-
тних/експортних/транзитних зон, технополісів та
комплексних виробничих зон. Тобто, загалом пе-
редбачено можливість існування досить значного
переліку різноманітних їх видів. Поряд з тим, ана-
лізуючи функціонування різних просторових форм
організації бізнесу на практиці, можна дійти висно-
вку, що з поміж широкого спектру різних їх видів
лише кластери, індустріальні та наукові парки пев-
ною мірою представлені у окремих регіонах Укра-
їни [3, c. 5].
Найбільш перспективними у даному відно-
шенні є індустріальні парки. Так на державному рі-
вні декларується прагнення створення їх широкої
мережі в усіх без виключення регіонах [4]. Проте,
слід відмітити, що в умовах децентралізації, саме
регіони мають стати осередками поштовху для
інновацій, що дозволить збільшити конкуренто-
спроможності підприємств, розширити виробни-
чий потенціал та збільшити кількість робочих
місць. Регіональні органи влади, у даному кон-
тексті, можуть відіграти суттєву роль, а варіанти та
шляхи якими досягаються ці результати залежать
від великої кількості різноманітних факторів, як
внутрішньодержавних, так і зовнішніх.
Для розробки концептуальних підходів до ре-
гіональної інноваційної політики, у тому числі,
спрямованої на розвиток різноманітних форм прос-
торової організації бізнесу, насамперед, необхідно
одночасно враховувати три аспекти неоднорідності
різних територіальних громад:
- інституційний контекст, який стосується про-
стору маневру для регіональної влади, як це визна-
чено національною структурою управління і ступе-
нем передачі повноважень;
- наявну регіональну інноваційну систему, ви-
значення її сильних і слабких сторони, характер мі-
сцевих, а також міжнародних відносин, та мереж;
- стратегічний вибір, зроблений регіонами для
підтримки переходу до інноваційної моделі зрос-
тання.
Окрім наведених аспектів, існує значний пере-
лік мікрочинників, які визначають спроможність
регіонів до запровадження інновацій. Більш дета-
льно такі чинники розглядаються на рис. 1.
Рис. 1. Сукупність факторів, які впливають на формування спроможності регіонів до інновацій
Джерело. складено за [5, с. 32]

15. Znanstvena misel journal №41/2020 15
Розглядаючи наявні на теперішній час обсяги
фінансування інновацій різними регіонами можна
зробити висновок про його неоднорідність. Так за
останніми даними Державної служби статистики
України, найбільші витрати на інновації наявні у
Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській обла-
сті, а також місто Київ. При цьому, майже половину
всіх витрат на інновації у загальному обсязі здійс-
нює саме місто Київ. Частку витрат регіонів-лідерів
від загального розміру, що виділяється на інновації
наведено у таблиці 1.
Найменшим з поміж інших (не перевищує
0,13% від загального обсягу) є рівень фінансування
інновацій що здійснюється Донецькою, Волинсь-
кою, Рівненською та Хмельницькою областями [6].
Таким чином, очевидним є те, що в Україні існує
надзвичайно сильна поляризація регіонів у аспекті
розвитку інновацій. Все це збільшує складність уп-
равління політикою на всіх рівнях.
Таблиця 1
Частка витрат регіонів-лідерів, за фінансуванням інновацій у 2018 р., від загального розміру у %
Регіони
Частка від зага-
льного обсягу
витрат на інно-
вації,
у %
Частка витрат на фун-
даментальні наукові
дослідження,
у %
Частка витрат на
прикладні наукові
дослідження, у %
Частка витрат
на науково-тех-
нічні розробки,
у %
м. Київ 46,01 62,85 50,74 37,54
Харківська 18,75 15,19 17,22 20,74
Дніпропетровська 12,10 3,96 4,14 18,34
Запорізька 8,27 0,42 5,55 12,42
Львівська 2,54 5,00 3,54 1,19
Київська 2,45 2,53 3,72 1,94
Миколаївська 1,97 0,96 0,96 2,76
Одеська 1,78 2,86 2,66 1,02
Сумська 1,09 0,51 1,40 1,20
Кіровоградська 0,60 0,09 0,26 0,93
Джерело. складено за [6]
Пошук нових регіональних інноваційних пере-
ваг вимагає участі приватного сектора і громадян-
ського суспільства, та зазвичай виграє від взаємо-
доповнюваності з більш широкою національною
стратегією. Щоб стати агентами змін, регіонам не-
обхідна структурна модернізація наявних підходів,
вони мають стати більш складними та комплекс-
ними. У даному контексті, на нашу думку, основ-
ними кроками мають бути наступні:
1. Розробка бачення і стратегічної дорожньої
карти для просування інновацій. Необхідний пере-
хід до політики, яка буде орієнтована на результат,
заснований на чіткій регіональній стратегії іннова-
цій. Регіони стикаються з різними проблемами,
проте основу перетворень має становити: оцінка
наявних переваг; підтримка соціально-економічних
перетворень (реконверсія або нова спеціалізація);
надолуження відставання (шляхом створення за-
снованих на знаннях можливостей і підвищення
здатності до їх освоєння) [7].
2. Розширення інструментарію регіональної
інноваційної політики. Інновації, засновані на науці
і технологіях, охоплюють лише частину інновацій-
ного потенціалу, який існує в різних регіонів, від-
повідно до їх соціально-економічних характерис-
тик. Регіонам необхідно інвестувати в картування
типів інновацій, які найбільше відповідають їх осо-
бливостям, включаючи ті, які не обов’язково вимі-
рюються стандартними показниками. Такі дії мо-
жуть допомогти регіонам визначити стратегії для
мобілізації інновацій, заснованих на науці, у тому
числі, відповідно до соціальних цілей та інновацій
у державному секторі, а також для створення робо-
чих місць.
3. Створення концепту інноваційного розвитку
на основі суміші політик, що включатиме вертика-
льне та горизонтальне бачення даних процесів. Та-
ким чином, якщо в основу регіональних та держав-
них інноваційних програм покладено однакові ін-
струменти, має бути їх синергія, що дозволить
створити єдину національну систему багаторівне-
вого управління наукою, технологіями та іннова-
ційною політикою. На створення, розповсюдження
та використання знань по-новому має спрямовува-
тись ряд додаткових інструментів, що передбачає
інтегрування у дані процеси традиційних (людсь-
кий капітал та підтримка навичок), нових (просто-
рові форми організації бізнесу) або експеримента-
льних інструментів (наприклад, державні закупі-
влі). Ефективність політики повинна враховувати
систематичну взаємодію цих інструментів.
4. Заснування багаторівневих, відкритих і ме-
режевих структур управління. Області взаємозале-
жності в інноваційній політиці має розширити по-
єднання децентралізації, регіональних ініціатив
знизу вгору і зростаюча увага до місцевих аспектів
в національній політиці [7]. Для кращої вертикаль-
ної координації на урядових рівнях необхідні добре
розроблені інструменти, які б базувались на діагно-
стиці найбільш гострих багаторівневих проблем
управління країни. Серед таких інструментів мо-
жуть бути: діалог, консультації, контракти, спільне
фінансування проектів, агентства регіонального ро-
звитку тощо.

16. 16 Znanstvena misel journal №41/2020
З метою делегування управління з виключно
державного на більш низькі рівні, необхідно запро-
вадити горизонтальне співробітництво між усіма
зацікавленими сторонами. Основною метою полі-
тики повинна бути орієнтація на функціональні об-
ласті. Політичні підходи мають бути відкритими,
тобто здатними підтримувати інновації і врахову-
вати національні, міжрегіональні та міжнародні
зв’язки.
Висновки. Проведене дослідження тенденцій
інноваційного регіонального розвитку дозволило
сформулювати такі висновки:
- Інноваційний розвиток держави не можли-
вий без активної участі регіонів у даних процесах,
що стає ще більш актуальним в умовах децентралі-
зації;
- Задля визначення того, яку роль можуть ві-
дігравати регіони у загальнонаціональній стратегії
інноваційного розвитку, насамперед необхідно
здійснити глибинний аналіз всього наявного потен-
ціалу певної території за критеріями розвитку ін-
фраструктури, людського ресурсу та виробничого
середовища;
- Модернізація наявних підходів до іннова-
ційного розвитку регіонів має ґрунтуватись на роз-
робці стратегії розширення інновацій та просторо-
вих форм організації бізнесу, з використанням ши-
ршого інструментарію, використовуючи при цьому
багаторівневі, відкриті, а також мережеві структури
управління.
Список літератури
1. Амоша О.І., Саломатіна Л.М. Інноваційний
розвиток промислових підприємств у регіонах:
проблеми та перспективи. Економіка України.
2017. № 3. С. 20–34.
2. Полякова Ю.В. Інноваційні засади підви-
щення конкурентоспроможності регіонів України в
процесі євроінтеграції : автореф. дис. … д-ра екон.
наук: 08.00.05, Нац. акад. наук України, ДУ «Ін-т
регіон. досліджень ім. М.І. Долішнього НАН
України». Львів, 2019. 40 с.
3. Ткач С. М. Проблемні питання інститу-
ційного забезпечення просторової організації
бізнесу в Україні : експертний коментар. ДУ «Ін-
ститут регіональних досліджень ім. М.І. Долішнь-
ого НАН України». Львів, 2017. 11 с.: веб-сайт.
URL: http://ird.gov.ua/irdp/e20170302.pdf (дата звер-
нення: 20.03.2020)
4. Огляд стану розбудови мережі індустріаль-
них парків в розрізі регіонів України. Міністерство
розвитку економіки, торгівлі та сільського госпо-
дарства України: веб-сайт. URL:
https://www.me.gov.ua/Documents/Download?id=b0b
f009a-070f-4b3a-b960-8880e9be324c (дата звер-
нення: 19.03.2020)
5. Ronald L., Martin. A Study on the Factors of
Regional Competitiveness. A draft final report for The
European Commission Directorate-General Regional
Policy: веб-сайт. URL:
https://ec.europa.eu/regional_policy/sources/docgener/
studies/pdf/3cr/competitiveness.pdf (дата звернення:
18.03.2020)
6. Витрати на виконання наукових досліджень
і розробок за видами робіт за регіонами у 2018 р.
Державна служба статистики України: веб-сайт.
URL:
http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2018/ni/vvndr_v
r_reg/vvndr_vr_reg_18.xlsx (дата звернення:
21.03.2020)
7. Reviews of Regional Innovation Regions and
Innovation. Collaborating across Borders (2013)
OECD: веб-сайт. URL:
https://www.programmemed.eu/fileadmin/PROG_ME
D/capitalisation/OECD_Regions_Collaborating_Acro
ss_Borders.pdf (дата звернення: 19.03.2020)