до урока в 10 класі

1. Лексичні
особливості
ділового
мовлення

2. План
1. Книжні й урочисті слова у професійному мовленні.
2. Іншомовна лексика у професійному мовленні.
3. Терміни та професіоналізми: власне українські та запозичені.
4. Неологізми у діловому мовленні.
5. Синоніми, парафрази та евфемізми у документах.
6. Пароніми у професійному мовленні.
1. Книжні й урочисті слова у професійному мовленні.
2. Іншомовна лексика у професійному мовленні.
3. Терміни та професіоналізми: власне українські та запозичені.
4. Неологізми у діловому мовленні.
5. Синоніми, парафрази та евфемізми у документах.
6. Пароніми у професійному мовленні.

3. Книжні й урочисті слова у документах
Усі слова української мови можуть бути поділені на дві великі групи: ті,
що вживаються переважно в писемному мовленні (їх ще звуть книжними),
й ті, що вживаються в усному мовленні (вони називаються
розмовними). "Книжні", "нейтральні", "писемні" – це умовні назви, вони
закріплені за певною вузькою сферою – наукові праці, публіцистичні та
ділові папери.
"Книжні" слова, як правило, виражають загальнонаукові
поняття: прогрес, компонент, демократизм, асигнація, експеримент,
абітурієнт.
Значне місце займають слова із абстрактним значенням із суфіксами –
анн /я/, -енн /я/, -інн /я/, -ість, -ств /о/, -цтв /о/: змагання, засвоєння,
посвідчення, спостереження, цілісність, сумісництво, товариство,
здобуття, доручення, одержання.

4. Відтінок книжності може виявлятися також у дієсловах на –ува /ти/, -юва /ти/,
(виконувати, заповнювати), у дієприкметниках: виконуючий, ознайомлений,
виданий, присутні, віддієслівних іменниках на -ння, -ття (посвідчення, здобуття).
Для укладання ділового паперу необхідно добирати саме книжні, а не розмовні слова.
Так слово дбати вживається у висловах "Як дбаєш, так і маєш", "У недбалого руки не
болять". Для тексту документа слід вжити вислів типу: виявити піклування, проявити
турботу, багато зробити для чогось.
У документах різного типу особливу увагу слід звертати на урочисті книжні слова,
які проникають у ділові папери з мови газет. Їх вживання у діловій сфері спричиняє
чимало недоречностей. Це, переважно, помилки такого характеру: "високе" слово
вставляється в текст чисто ділового, виробничого характеру; урочистими словами
користуються в документах, де йдеться про справи буденні, дрібні. У високому,
урочистому мовленні вживаються слова труд, трудитися, трудовий, трудівник, у
звичайному, поточному діловому папері повинно вживатися: праця, працювати,
працівник; робота, робітник. На місці трудитися – працювати, виконувати,
здійснювати, робити.
Можна споруджувати палаци, зводити мости, але типові корівники
слід будувати. Замість проживати слід використовувати мешкати, жити, бути
прописаним, займати житлоплощу.

5. Іншомовна лексика у професійному мовленні
Як відомо, діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в
основному він спирався на давні зразки й на те,
що було створене в цьому плані в інших народів. Тому не випадково в
діловому стилі сьогодні так багато запозичень.
Іншомовні слова – слова запозичені з різних мов. Іншомовні слова
вимагають до себе критичного ставлення.
Їх слід вживати у разі потреби, коли немає відповідного еквівалента в
українській мові, або вони дістали міжнародне визнання.
До міжнародних належать терміни фінансові, бухгалтерського обліку,
поштово-телеграфних зв'язків (бланк, штраф, бандероль, віза, гриф,
маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет).

6. Щоб правильно застосовувати іншомовні слова, треба дотримуватись таких
правил:
– не вживати у тексті іншомовні слова, якщо є відповідники в українській
мові /апелювати – звертатися, аргумент – підстава, доказ, домінувати –
переважати, екстраординарний – особливий, координувати – погоджувати,
лімітувати – обмежувати, пріоритет – першість, репродукувати – відтворювати,
симптом – ознака, шеф – керівник/;
– запозичене слово слід вживати правильно, відповідно до його
значення (Ефективність режиму економії залежить від того,
наскільки лімітуються фінансові витрати). У цьому реченні половина слів
запозичені, а слово лімітуються вжите ще й неточно, оскільки ліміт – це
гранична норма, то лімітуються не витрати, а кошти;
– не вживати в одному тексті власне українське слово та його іншомовний
відповідник (координувати – погоджувати, екстраординарний –- особливий,
фіксувати – записувати, лімітувати – обмежувати, прерогатива – перевага,
симптом – ознака).
При виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу на
відтінки у його значенні (сервіс – обслуговування: сервіс – це будь-яке
обслуговування, а обслуговування – тільки побутових потреб населення).
Отже, і добір, і вживання іншомовного слова в професійному тексті
диктуються кількома обставинами й мають вирішуватися кожного разу з
урахуванням конкретного тексту.

7. Терміни та професіоналізми у діловому мовленні
Наукові поняття визначаються спеціальними словами –
термінами, які складають основу наукової мови. Термін – це слово
або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає
наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як
звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну.
Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:
- системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної
сфери);
- наявність визначення;
- однозначність терміна в межах однієї предметної галузі, однієї
наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;
- стилістична нейтральність;
- відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.

8. Наукові поняття визначаються спеціальними словами – термінами, які
складають основу наукової мови. Термін – це слово або усталене
словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття.
Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується
терміну.
Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:
- системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);
- наявність визначення;
- однозначність терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової
дисципліни або сфери професійної діяльності;
- стилістична нейтральність;
- відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.
Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники.
Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, філологічні,
економічні, математичні, фізичні. Група таких слів – термінів утворює термінологію
певної галузі науки, тобто вузькоспеціальну термінологію. Наприклад, у
юридичній термінології є терміни адвокат, відповідальність, презумпція, в
міжнародному праві – посол, меморандум,рівність, у зовнішньоекономічній
діяльності – бартер, вальвація, девальвація, ембарго, маржа, оферта, продуцент,
сальдо, тендер, у банківській справі – аванс, аудиторна служба, баланс, банкнота,
вклад, інвестор, конвертована валюта, облігація, пенсійний фонд, прибуток,
податок на прибуток, рента, ринок, статут, спонсор.

9. Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується в
усіх галузях науки, виробництва, суспільного життя:аналіз, синтез,
держава, проблема, право.
Більшість термінів – іменники /акциз, майно, суверенітет/, є
терміни – прикметники, що перейшли в іменники /колоскові/, рідше
– інші частини мови.
Виділяються однослівні /аванс, патент, безробіття/ та терміни-
словосполучення /оборотні засоби, первинний ринок,
продуктивність праці, прибуток від реалізації/. Одні слова терміни є
власне українськими /позивач, правник, безробіття/, інші –
запозиченнями /авізо, конверсія/. Зрідка запозичене і власне
українське слово утворюють терміни-дублети: експорт– вивіз,
квантативний – кількісний.

10. До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги:
1) термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі
(акта (документ), акту (дія); рахунка(документ), рахунку (дія)).
2) термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням
(сальдо – різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний
час; дебітор – боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову
заборгованість підприємству, організації, установі);
3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від
нього похідних форм (акт – актувати, а не активування, спонсор –
спонсорський, а не спонсорний, позика – позиковий, а позичка – позичковий).
Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька
значень, зокрема у діловодстві. Наприклад.: справа – означає один документ і
сукупність документів; одиницю зберігання документів в архіві (юридична
справа); різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення
одного питання (судова справа).
Слід уникати використання застарілих термінів, що перейшли до
повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення,
наприклад: фронт, фактор, стимул, база, альтернатива.
Щодо використання термінів у документах – слід пам'ятати: укладаючи
документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до
тих документів, що адресуються широкому колу людей.

11. Професійна лексика
Професіоналізми – слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей
певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення
спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони
не завжди відповідають нормам літературної мови.
Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже, експресивно забарвлені)
синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-
технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Вони доволі різноманітні
щодо семантичних характеристик.

12. На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового
визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни – це, як правило,
абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні, тому що детально
диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою
діяльності відповідної професії, наприклад:
1. Слова та словосполучення, притаманні мові моряків: кок – кухар; камбуз –
кухня; кубрик – кімната відпочинку екіпажу;бак – носова частина
корабля; чалитися – приставати до берега; ходити в море – плавати; компас,
Мурманськ, рапорттощо.
2. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та
подібних сфер: зняти касу, підбити, прикинути баланс.
3. Назви фігур вищого пілотажу в льотчиків: штопор, бочка, петля, піке та ін.
4. Професіоналізми користувачів ПК: мама – материнська плата, клава –
клавіатура, скинути інформацію – переписати,вінт – вінчестер.
5. Професіоналізми музикантів: фанера – фонограма, ремікс – стара мелодія з
новою обробкою, розкрутити (пісню, ім'я) – розрекламувати.

13. Неологізми – це нові слова; поява їх викликається новими виробничими і
суспільними відносинами, новими умовами побуту, відкриттями в науці й техніці.
Поява нового слова спочатку, як правило, викликає деякий опір суспільства:
воно не відразу й не кожне слово починає вживати. Особливо швидко
засвоюються ті слова, що вживаються в побуті, у діловому спілкуванні, у пресі. Це
– назви установ /Запорізький інститут державного та муніципального управління,
Промінвестбанк, ЗАЗбанк, МіжрегіональнаАкадемія управління персоналом/, нових
органів управління /обласна державна адміністрація, Облуно/, нових
професій /менеджер, дилер, дизайнер, брокер/, нових посад /практичний
директор, ді-джей/, нових виробничих дій і станів /євроремонт/.
У ділових паперах вживаються усі різновиди неологізмів, особливо часто
абревіатури /складноскорочені слова/:НАН, ЗДУ, ЗІДМУ, НЧП – нормативна чиста
продукція, ОЕМ – обчислювальна електронна машина, ОЦ – обчислювальний
центр, ПБ – патентне бюро, РАВ – радіоактивне випромінювання, САБД –
сталеплавильний агрегат безперервної дії, СДУ –система дистанційного
управління, ФВ – фінансовий відділ, ЯП – ячейка пам'яті в ЕОМ.
Неологізми – слова, що позначають нові поняття і предмети, поділяють на дві
групи: неологізми, які стали термінами, та неологізми-професіоналізми, або слова
професійного жаргону. Використання нових слів у тексті документа повинно
ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має
усталене позначення в мові.

14. Синоніми, парафрази й евфемізми
у ділових паперах
Синоніми – слова тотожні або близькі за значенням, але
відрізняються один від одного за звучанням, значеннєвими
відтінками, емоційними забарвленнями, сферою вживання та
здатністю поєднуватись із іншими словами. Синонімія – одне з
цікавих мовних явищ, яке безпосередньо пов'язане з багатством і
різноманітністю словникового складу мови.
Точність і виразність змісту документа часто залежить від того,
наскільки правильно і доречно дібрані слова. Багатство синонімії дає
можливість вибрати найточніше для даного контексту слово,
уникнути неоднозначного тлумачення висловлення та зберегти
нейтральний тон.
Синоніми за своїм значенням об'єднуються у синонімічні ряди, до
яких входять слова однієї частини мови. У синонімічному ряді є
головне слово – воно стилістично нейтральне: говорити, казати,
мовити, розмовляти, шепотіти, бубоніти; допитати, вивідати, дістати
відомості.

15. Розрізняють: лексичні синоніми – такі, що мають відмінності у
значенні: відкривати – відчиняти, громадський – суспільний, розглядати –
аналізувати.
Серед лексичних виділяються стилістичні синоніми: говорити – балакати,
жінка – дружина, йти – крокувати, родина – сім'я; семантичні – що мають
відмінні значення: білет – квиток, робітник – працівник – співробітник,
замісник – заступник, збірник – збірка – зібрання, положення – стан –
становище, відносини – стосунки, відношення – ставлення, скоро – швидко,
тепер – нині – сьогодні – зараз, авторитет – престиж.
У кожному конкретному випадку слід вибирати саме те слово і поставити
його саме на те місце. Так, у дорученні вживаємо слово "одержати" /певну
суму чи щось/. Воно має синонім "отримати", і хоч ці слова спільні за своїм
основним значенням, проте у діловому документі краще вжити слово
"одержати", а не "отримати", яке має дещо розмовну сферу вживання.
Саме незнання синонімічних можливостей мови призводить до появи
багатьох помилок у діловому стилі. Наприклад, у діловому стилі досить часто
вживаються синоніми: робітник /людина, що працює на промисловому
підприємстві/;працівник – ширше поняття, ніж робітник /газетний працівник,
науковий працівник, торгівельний працівник, соціальний
працівник/; співробітник – компонент назви посади /старший науковий
співробітник/.

16. Прагнення до точності зумовлює появу перифраз (парафраз) – описових
зворотів, за допомогою яких явище, предмет, особа називаються не прямо, а
описово через характерні риси. Найчастіше парафраза вживається у
публіцистичному і художньому стилях, у діловому ж наведемо такі приклади:
автобіографія – відвідував, працював;характеристика – виконує сумлінно; має
високий професійний рівень; підвищує свою кваліфікацію. У публіцистиці –
парафрази: ліс – легені планети, радіація – невидима смерть, нафта – чорне
золото, сіль – біла смерть.
Досить активно у діловому мовленні вживають евфемізми – описові
вислови, які пом'якшено передають те чи інше висловлення. Так, наприклад, у
такому офіційному документі як некролог, не вживається слово помер. Його
заміняють висловами: пішов від нас, наша наука втратила, перестало битися
серце. Якщо слово має надто емоційний характер, то воно замінюється
нейтральним. Так, у протоколах до слів п'яний, п'яниця, пиятика добирають
описові звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп'яніння.
Не скрізь доречною буває й категорична наказовість (Не курити! Палити
заборонено!), їх можна пом'якшити такими висловленнями: Просимо не
палити. У нас не курять. Евфемістичними є у ділових паперах і такі
вислови:припустився протиправних дій, зловживав своїм службовим
становищем, припустився фінансових надуживань. Однак не завжди такі
евфемізми є доцільними, у тексті їх має бути мінімальна кількість.

17. Пароніми у ділових паперах
Пароніми – це слова, які мають однаковий корінь, а різняться лише
суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом, наявністю чи
відсутністю частки -ся (абонент – абонемент, афект – ефект, адрес –
адреса, професійний – професіональний, континент – контингент,
особистий – особовий).
Паронімічними відношеннями поєднується пар слів, значно рідше – три
або більше. За характером смислових зв'язків пароніми поділяються на
кілька груп:
1) синонімічні (важкий – тяжкий, привабливий – принадливий);
2) антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант);
3) що мають семантичну близькість (вирізнятися – відрізнятися, проблема
– дилема, витрати – затрати, зумовлювати – обумовлювати).

18. Явище паронімії – досить велика небезпека. Уникнути її можна лише тоді,
коли людина відчуваючи її, перевіряє себе за словником (оснований – той, що
базується на чомусь, заснований – створений, розпочатий; дипломант –
переможець конкурсу, дипломник – автор дипломної роботи, дипломат –
уповноважений колективу чи держави).
Досить часто під впливом російської мови плутають значення слів адрес і адреса.
Адрес – це письмове привітання на честь ювілею тощо.
Адреса – напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце
проживання чи перебування особи або місце знаходження установи. Таким
чином, у заявах, договорах та листах слід користуватися словом адреса / … що
мешкає за адресою, … надсилайте на адресу/, а в наказах можна вжити
слово адрес /з нагоди якогось свята установи, чи ювілею певного працівника/.
В оголошеннях, протоколах бажано уникнути помилки у вживанні слів
виборний і виборчий.
Виборний вживається, коли йдеться про виборчу особу. Виборчий –
пов'язаний з виборами, з місцем де відбуваються вибори, з правовими нормами
виборів /виборча компанія, виборче право, виборчий бюлетень/.
Паронімами є такі слова:
Виключно - винятково