1. На рубежі століть
Вчитель української мови та
літератури ДСШ “Світоч”
Супрун Анастасія Олексіївна
2. “…Хай живе комунізм. Хай живе соціалістичне
будівництво. Хай живе комуністична партія”
(З посмертної записки Миколи Хвильового)
“Революціонер з голови до п’ят”
М.Рильський
3. Переломна фаза в житті
людства - революція
Що треба зробити, щоб прискорено
рухатися до “сонячного віку”?
4. Напруга часу, яка творить нову
еру справедливості і щастя
•Час дії у новелі – “темна
ніч”.
•Місце дії- “фантастичний передають
палац”. високу
•Мотив канонади, що напругу
посилюється. психіки
•Контрастні фарби,розірвані героя
фрази, короткі речення,
інтонаційна завантаженість
5. “Господарі” життя інших
Головний герой твору – чекіст.
Свою сучасність ліричний герой
“Я” сприймає як “бенкет дикої
країни”
Слово “людина” не було опущене
так низько, як в устах
персонажа цього твору
Ким вважали себе вони, ці члени
“чорного трибуналу”, ці хижі,
безумні істоти, що купалися в
людській крові?!
6. Герой про дві свої великі
любові
“загірна комуна”, тобто “воістину моя мати –
далека, вимріяна, до втілений прообраз тієї
якої ще йти і йти, надзвичайної Марії,
воювати і воювати, що стоїть на гранях
лити і лити кров невідомих віків”
чисельних жертв.
7. “Я” - чекіст
“Шість на моїй совісті?
за одну ніч “роботи”.
Ні, це неправда.
Шість сотень, шість
тисяч, шість
мільйонів – тьма на
моїй совісті”
8. “Я” - людина
Він так вже впився кров’ю, що мати стала
здаватись йому фантомом, а любов до
неї – “частина мого власного
злочинного “я”, якому я даю волю”, -
злочином перед революцією.
9. Первісні інстинкти і здобутки
цивілізації
Беззастережна відданість
революції вводить героя в
“надзвичайний екстаз”,
підіймає намул інстинктів,
обеззброює в боротьбі з
Тагабатом:
“…це ж він і мій безвихідний
хазяїн, мій звірячий інстинкт і я
… - нікчема в його руках, яка
віддалася на волю хижої стихії”
10. Фатальний вибір
- “Мамо”?! Ах ти, чортова кукло! Сісі захотів?
“Мамо”?! …Ну, ну, тихше, зраднику комуни!
Зумій розправитись і з “мамою”, як умів
розправлятись з іншими”.
“Потім підвів маузера і нажав спуск на скроню.
Як зрізаний колос, похилилася вона на мене”
“Я зупинився серед мертвого степу: - там, в
далекій безвісті, невідомо горіли тихі озера
загірної комуни”
11. Присвячено “Цвітові яблуні”
М.Коцюбинського
“- Я – чекіст, але і людина”
(“Я (Романтика)”)
Роздвоєння вбитого горем
батька і митця-спостерігача
(“Цвіт яблуні” )
12. Микола Хвильовий – романтик
революції
“Наділений чутливою інтуїцією, письменник гарячково
шукає виходу із катастрофічної ситуації, породженої
наростаючою хвилею репресій, вимиранням мільйонів
українських селян, поширенням недовіри і підозри в
суспільстві. Шукає і не знаходить. Бо не бачить
виходу з цієї ідеологічної пастки, в яку він, комуніст,
потрапив, натхненно довірившись гуманістичним
ідеалам Революції”
Микола Жулинський
13. Віра у неймовірне єднання
Україна і комунізм – ось його
найбільша вина перед
сталінщиною, перед
Тагабатом, якому треба
було, щоб Хвильовий
стріляв у Матір, у Марію, в
Україну
Хвильовий стрелив собі у
скроню – тобто вистрилив
у сталінщину, у
Тагабата…
14. Хвильовий хвилює
“Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і
нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть,
дратує, знесилює і полонить. Аскет і
фанатик, жорстокий до себе і до інших,
хоробливо вражений і гордий,
недоторканний і суворий, а часом –
ніжний і сором’язливий, химерний
характерник, залюблений у слово, у
форму “мрійник”
В.Коряк
