Більш детальніше про кафедру та її роботу можна дізнатись за посиланням: https://management.biem.sumdu.edu.ua/uk/

1. Досвід зарубіжних держав у
сфері протидії корупції та
можливість його
імплементації в Україні

2. План презентації:
 Корупція – це...;
 Причини виникнення корупції в Україні;
 Основні політичні чинники, які сприяють формуванню та розвитку корупції;
 Україна в 10-річній ретроспективі: злети й просідання;
 Чітка й ефективна система боротьби з корупцією у Фінляндії;
 Досвід вільної від корупції країни – Ізраїля;
 Досвід Грузії;
 Досвід Федеративної Республіки Німеччини;
 Досвід боротьби з корупцією в країнах Балтії;
 Досвід Великої Британії;
 Досвід Франції;
 Досвід Італії;
 Досвід Південної Кореї;
 Найважливіші принципи на основі зарубіжного досвіду протидії корупції, які
можна застосовувати в нашій країні;
 Висновок.

3. Корупція – це...
Корупція – це правопорушення, яке полягає у використанні посадовими особами свого службового
становища й своїх службових повноважень для особистого збагачення. Корупцією є дії посадової особи,
яка приймає, випрошує або вимагає винагороди, або дії представника приватного бізнесу (чи просто
громадянина), який пропонує винагороду з метою порушити чи обминути закон з метою отримання
переваг або особистої вигоди. Корупція є процесом, в який залучені як мінімум дві сторони.

4. Причини виникнення корупції в Україні:
політичні: пов’язані з
можливістю використовувати
надані повноваження для
задоволення приватних
інтересів;
економічні: з огляду на
можливість використання
державними службовцями їх
повноважень у сфері
управління економікою;
правові: неефективна система
антикорупційних засобів та
недосконале законодавство у
сфері протидії корупції;
організаційно-управлінські:
пов’язуються з можливістю
посадовими особами
прийняття рішень на свій
розсуд, масове заміщення
посад державних службовців
шляхом використання
особистих зв’язків;
соціально-психологічні:
низька громадянська
свідомість, менталітет, що
деформується усвідомленням
можливості без зайвих зусиль
та втрати часу вирішити будь-
яке питання тощо;
економічні: складна
економічна ситуація в країні,
низький рівень заробітної
плати.

5. Основні політичні чинники, які сприяють
формуванню та розвитку корупції:
 Низький рівень правової культури суспільства, його
невідповідність досягнутому формальному рівню
демократії та громадянського суспільства;
 надмірне й активне втручання держави в економіку та
приватне життя громадян, що призводить до послаблення
ринкових регуляторних механізмів, підміни їх жорстким
нормативним регулюванням держави, а також до ерозії
основ громадянського суспільства. Держава (в особі
уповноважених органів) часто прагне розширити сферу
свого контролю, що обумовлює збільшення обсягу
повноважень і сфери «відповідальності» публічних
посадових осіб;
 непрозорість системи державного управління, процесів
розробки та прийняття рішень на національному,
регіональному й місцевому рівнях. За таких умов
корупція стає елементом правової системи. Більше того,
корупційні діяння стають невід’ємною сполучною
ланкою між етапами процесів розробки та прийняття
рішень.

6. Україна в 10-річній ретроспективі:
злети й просідання
32 бали зі 100
можливих отримала
Україна в Індексі
сприйняття корупції
(Corruption
Perceptions Index —
CPI) за 2021
рік. Цей показник
знизився на один
бал, і тепер Україна
посідає 122 місце зі
180 країн у СРІ.
З 2012 року показники України суттєво покращилися. Вона ввійшла до числа
25 країн, у яких в 10-річній динаміці зафіксоване статистично значуще
зростання.

7. Чітка й ефективна система боротьби з
корупцією у Фінляндії
 Згідно з положеннями Кримінального кодексу
Фінляндії за вчинення дій, що можуть
кваліфікуватися як корупція, передбачено
санкції від штрафу до ув’язнення строком до
чотирьох років залежно від ступеня суспільної
небезпеки злочину.
 Протидія корупції у цій країні відбувається на
процедурному та інституціональному рівнях.
Поширеними є такі заходи як: гласність та
звітність у питаннях корупції, а також їх
відкрите обговорення наслідків.
 Міністер внутрішніх справ Нідерландів
щороку звітує перед парламентом щодо
розкритих корупційних діянь та наслідків їх
покарання.

8. Досвід вільної від корупції країни –
Ізраїля:
 Це забезпечує певне дублювання моніторингової діяльності за імовірними проявами корупції.
 Відповідним контролем займаються урядові організації та спеціальні підрозділи поліції,
відомство Державного контролера, на яке не впливають міністерства та інші державні відомства.
 Цими організаціями досліджуються можливості корупційних проявів, а якщо їх виявляють, то
повідомляють органам розслідування. До того ж, отримані дані обов’язково мають ставати
надбанням громадськості.

9. Досвід Грузії:
 Ця країна обрала більш радикальну
стратегію протидії корупції – гранично
можливе зменшення ролі держави в
регулюванні суспільних процесів.
 Вочевидь, головною метою цих заходів
була необхідність докорінно покращити
інвестиційний клімат в країні, досягти
бурхливого розвитку приватного сектора.
 Логіка цього підходу передбачала
скорочення державного апарату,
максимальне роздержавлення власності,
реформи податкової та митної систем,
створення вільних економічних зон.

10. Досвід Федеративної
Республіки Німеччини:
 В основу боротьби з корупцією
покладено завдання знищення
матеріальної, насамперед фінансової
бази злочинних угруповань.
 Це досягається шляхом конфіскації
майна і створення належної правової
бази для унеможливлення
«відмивання» «брудних» грошей.
 Реалізації цього сприяють два шляхи:
конфіскаційний (конфіскується майно) і
створення належного правового
середовища, де неможливо відмивати
«брудні» гроші.
 До числа механізмів антикорупційного
спрямування, якими користується
Німеччина з іноземного досвіду,
входить також план зі створення
реєстру корумпованих компаній
 Зміст у тому, що підприємство, яке
потрапляє в такий реєстр, вже не має
права виконання будь-яких державних
замовлень і на неї більш пильно
звертають увагу правоохоронні органи.

11. Досвід боротьби з
корупцією в країнах Балтії:
 На думку спеціалістів, унаслідок
нескоординованості дій між
правоохоронними органами Латвії.
 Боротьбу з цим негативним явищем
у країні здійснюють аж 16 різних
структур, у т. ч. правоохоронних,
країна залишається
найкорумпованішою у
Європейському Союзі.
 У зв’язку зі вступом Литви до
Європейського Союзу у заяві
Європейського Парламенту теж
зазначається про необхідність
активізації боротьби в цій країні з
корупцією та організованою
злочинністю, особливо на кордоні.

12. Досвід Великої Британії:
 Національне законодавство Великої Британії у сфері
боротьби з корупцією є досить розгалуженим, оскільки
певні норми матеріального права, які стосуються
правовідносин, що виникають унаслідок вчинення тими
чи іншими посадовими особами корупційних дій,
можуть міститися у різних актах (не тільки
кримінального, а також інших галузях права).
 З огляду на те, що законодавство у цій сфері не є
кодифікованим, існувала певна складність його
застосування правоохоронними органами Великої
Британії. Тому МВС Великобританії внесло на розгляд
заінтересованих міністерств і відомств Великобританії
законопроект про боротьбу з корупцією.
 Оновлений законопроект узагальнює попереднє
антикорупційне законодавство, і серед іншого скасовує
парламентський імунітет від відповідальності за діяння,
що містять ознаки корупційних. Ефективний
адміністративний контроль за державними
службовцями здійснюється у Великій Британії.
 Британську політику традиційно вважають мало
корумпованою, особливо порівняно з «третім світом».
Особливістю є те, що у британському праві корупція
визначена досить вузько: це хабарництво або отримання
винагороди чи іншого доходу в обмін на сприятливе
рішення.

13. Досвід Франції:
 У 1993 р. було створено Центральну службу з боротьби з
корупцією.
 На неї покладено такі важливі функції, як централізація
інформації, необхідної для попередження (виявлення)
фактів активної та пасивної корупції, а також надання
допомоги судово-слідчим органам у випадках їх звернень.
 Центральна служба інформує Прокурора республіки щодо
проведення розслідування.
 Чинне законодавство Франції містить цілий ряд
нормативних актів, спрямованих на протидію корупції,
насамперед пов’язаних з фінансовим зловживаннями.
 Так, у 1990 р. прийнято закон, згідно з яким кредитні
установи мають особливо уважно ставитися до капіталів,
походження яких пов’язане з організованою злочинністю.
Йдеться про виявлення порушень, пов’язаних із
фальсифікацією чеків та векселів, переданих на інкасацію.

14. Досвід Італії:
 в Італії у вирішенні цієї проблеми тісно взаємодіють громадські
організації та державні установи.
 Парламент країни заснував спеціальну Генеральну Раду з боротьби з
організованою злочинністю.
 Поряд з Генеральною Радою засновані окружні управління з боротьби з
організованою злочинністю та мафією і окремо – Державне управління
з боротьби з мафією.
 Завданнями цього колегіального органу є: розробка стратегії боротьби з
організованою злочинністю; раціоналізація ресурсів, виділених для
боротьби з організованою злочинністю, а також прийняття відповідних
директив, спрямованих на усунення недоліків або неефективних дій.
 Італія є однією з небагатьох країн, яка відмовляеться визнавати
необхідність розсуду в розслідуванні. Усі ці заходи є досить
ефективними в механізмі протидії корупції Італії.
 Приклад тому – суд над багатьма вищими посадовими особами Італії,
зокрема, колишніми прем’єр-міністрами Андреотті, Краксі, Берлусконі.

15. Досвід Південної
Кореї:
 Антикорупційна політика цієї держави основана на принципі відкритості інформації про
ухвалення державними службовцями різного рівня управлінських рішень.
 Зокрема, в країні впроваджено антикорупційну програму «OPEN», яка показала свою
ефективність.
 Слід позитивно оцінити і погляд керівництва цієї держави на цілі антикорупційної політики, до
яких віднесено: оптимізацію системи державних органів управління, забезпечення її прозорості та
безкорупційності; раціональну децентралізацію економіки та збалансований регіональний
розвиток; широку участь і консолідацію народу під час здійснення політичних реформ.

16. Найважливіші принципи на основі зарубіжного
досвіду протидії корупції, які можна застосовувати в
нашій країні:
1. Публічність органів влади (По-перше, органи влади
повинні бути публічні в тому сенсі, що вони повинні
діяти в інтересах суспільства, вирішувати його
проблеми, сприяти його розвитку. По-друге, органи
влади повинні бути публічними в сенсі
інформаційної відкритості для суспільства усієї своєї
діяльності за винятком дуже вузьких сфер секретних,
які визначаються виключно необхідністю
забезпечення безпеки суспільства і держави);
2. діяльність громадянського суспільства, адже саме
воно здатне протиставити мережевому і
всепроникаючому характеру корупції свої мережеві
та присутні в усіх сферах діяльності ресурси
об'єднань громадян;
3. здійснення невідворотності покарання за вчинення
корупційних дій. Невідворотність покарання за
вчинення корупційних дій повинна означати,
поперше, що корупціонери практично ніколи не
зможуть піти від справедливого покарання, інакше
може статися тільки випадково. По-друге, що
справедливо будуть покарані будь-які корупціонери,
незалежно від їх посад в системі органів влади,
приватного бізнесу, некомерційної або громадської
сфери. Невідворотність покарань за вчинення
корупційних дій не є єдиною умовою, що забезпечує
зниження рівня корупції в країні;

17. 3. Реальне забезпечення прав і захисту приватної
власності. Це полягає в тому, що легальна
приватна власність має бути захищена органами
влади від будь-яких посягань, приватні
підприємці повинні володіти усіма правами на
володіння і розпорядження своєю легально
отриманої власністю. В таких умовах стає
неможливим для органів влади або кримінальних
організацій відібрати у підприємців приватну
власність, здійснити незаконну рейдерську
операцію з передачі приватної власності іншим
особам, змусити приватних підприємців
здійснювати незаконні платежі або давати хабара
за продовження користування своєю власністю;
4. Принцип необхідності захисту свідків у
кримінальних і цивільних судових розглядах
проти корупціонерів свідчить про те, що успіхів у
протидії корупції, як показує досвід різних країн
світу, можна досягти тільки при використанні
свідчень учасників та потерпілих від корупційних
дій. Найважливіші принципи захисту свідків,
вироблені у відповідності зі світовим досвідом,
представлені в нормах прийнятої 29 листопада
1985 року Генеральною Асамблеєю ООН
Декларації про основні принципи правосуддя для
жертв злочинів і зловживань владою. До цих
принципів, зокрема, належать вимоги державам
вжити заходів для зведення до мінімуму
незручностей для жертв, при необхідності
охорони їх особистого життя, забезпечення
захисту від залякування та помсти, а також
безпеки їх самих, їхніх сімей та свідків з їх боку;
5. необхідність незалежної судової влади;
6. забезпечення верховенства закону;
7. ЗМІ та наявності реальної політичної
конкуренції;

18. Висновок:
Отже, проаналізувавши зарубіжний досвід при
побудові механізму протидії корупції в Україні
слід підходити з точки зору моральності, яке
вже давно існує в цивілізованому суспільстві і
актуальне сьогодні на шляху до євроінтеграції
України. Таким чином, дослідження основних
принципів та мінімальних стандартів, яких
намагаються дотримуватися уряди країн світу
у співпраці з приватним сектором в галузі
державних закупівель, має стати для України
вектором для зниження рівня корупції під час
проведення торгів за державні кошти. Держава
повинна нести повну відповідальність за
забезпечення цілісності спрямованих коштів
під час прок’юрементного процесу. З іншого
боку, громадянське суспільство може і повинне
використовувати принципи, важелі та
мінімальні стандарти у напрямку контролю за
діями державних органів та уповноважених
осіб під час укладання державних контрактів.
Оскільки приборкати корупцію можливо лише
спільними зусиллями (діючи окремо чи разом)
держави, громадянського суспільства та
приватного сектору.

19. Використана література
1. https://maup.com.ua/assets/files/expert/7/17.pdf
2. https://zakon.help/article/korupciya-prichini-korupcii-korupciogenni-
faktori?menu=168
3. https://ti-ukraine.org/research/indeks-spryjnyattya-koruptsiyi-2021/
4. https://conf.ztu.edu.ua/wp-content/uploads/2019/12/44.pdf