2. 3.1. Формальні таксони царства Vira
3.2. Підходи щодо класифікації вірусів
3.3. Сучасна класифікація родин
вірусів
3.4. Система класифікації вірусів
Балтімора
3. У 1966 році на міжнародному
мікробіологічному конгресі у
Москві був затверджений
Міжнародний комітет з
номенклатури вірусів – МКНВ. У
1973 році МКНВ був
перейменований на Міжнародний
комітет з таксономії вірусів
(МКТВ) (International Committee
on Taxonomy of Viruses, ICTV).
6. Порядок (Order) – складається
із родин вірусів із спільними
характеристиками, що
відрізняються від інших
порядків і родин (-virales) –
Caudovirales, Herpesvirales,
Mononegavirales, Nidovirales,
Picornavirales.
7. Родина (Family) i підродина
(Subfamily) – об’єднуює роди,
представники яких мають
один тип геному та вихідну
структурну організацію
вірусної частки
(-viridae, -virinae);
8. Роди (Genus) – це групи
вірусів, що мають спільні
характеристики (-virus);
9. Вид (Species) – формально
кожний окремий вірус може
бути визначений як вид.
15. Порядок Herpesvirales
Родина Підродина Представник
Чутливий
організм
Alloherpes-
viridae
Герпесвірус
ікталурід І типу
Ікталуріди
Herpesviridae
Alphaherpesvirinae
Вірус простого
герпесу І, ІІ
типів
Хребетні
Betaherpesvirinae Цитомегаловірус Хребетні
Gammaherpesvirinae
Вірус
Епштейна-Барр
Хребетні
Malacoherpes-
viridae
Герпесвірус
остерід І типу
Молюски
16. Порядок Mononegavirales
Родина Підродина Представник
Чутливий
організм
Bornaviridae
Вірус хвороби
борна
Хребетні
Filoviridae Вірус Ебола Хребетні
Paramyxoviridae
Paramyxovirinae Вірус кору Хребетні
Pneumovirinae
Респіраторно-
синцитіальний
вірус
Хребетні
Rhabdoviridae
Вірус
везикулярного
стоматиту
Хребетні
18. Порядок Picornavirales
Родина Представник
Чутливий
організм
Comoviridae
Вірус кільцевої плямистості
тютюну
Рослини
Disistroviridae Вірус паралічу цвіркунів Безхребетні
Iflaviridae
Вірус інфекційної слабкості
тутових шовкопрядів
Безхребетні
Marnaviridae РНК-вірус Heterosigma akashiwo Рослини
Picornaviridae Вірус гепатиту А Хребетні
Sequiviridae
Вірус жовтої плямистості
пастернаку
Рослини
19. Некласифіковані родини (62)
Родина Представник
Чутливий
організм
Adenoviridae
Аденовіруси овець, курей,
індиків, людини
Хребетні
Corticoviridae Фаг PM2 Pseudoalteromonas Бактерії
Cystoviridae ФагPhi6 Pseudomonas Бактерії
Luteoviridae
Вірус скручування листя
картоплі
Рослини
Metaviridae
Вірус Ty3 Saccharomyces
cerevisiae
Дріжджі
Orthomyxoviridae Вірус грипу А, В, С Хребетні
Papillomaviridae
Папіломавірус людини, овець,
корів, собак
Хребетні
Retroviridae Вірус імунодефіциту людини Хребетні
20. Некласифіковані роди (19)
Рід Представник
Чутливий
організм
Deltavirus Вірус гепатиту дельта Хребетні
Hepevirus Вірус гепатиту Е Хребетні
Hordeivirus
Вірус смугастості та мозаїки
ячменю
Рослини
Rhizidiovirus Вірус Rhizidiomyces Гриби
Tenuivirus Вірус смугастості рису Рослини
Tobamovirus Вірус тютюнової мозаїки Рослини
Umbravirus Вірус плямистості моркви Рослини
21. Крім вірусів, у царстві Vira
розглядаються й інші молекулярні
паразити, які систематизуються у
рамках невизначених таксонів. Це
віроїди (Viroid), серед яких
виділено дві родини і 8 родів,
сателіти вірусів (Sattelites) і пріони
(Prions).
22. Система класифікації
вірусів Балтімора була
запропонована у 1971
році Нобелівським
лауреатом Девідом
Балтімором. Згідно
даної класифікації
віруси поділяються на
7 груп в залежності від
механізму утворення
вірусної іРНК у
інфікованій клітині.
23.
24. І длДНК-віруси
Реплікація вірусів з даним геномом
відбувається наступним чином:
клітинний фермент ДНК-залежна РНК-
полімераза на матриці вірусної ДНК
синтезує іРНК (ол(+)РНК), на основі якої
здійснюється синтез вірусних білків. А
копіювання вірусного ДНК-геному
відбувається за допомогою клітинного
ферменту ДНК-залежної ДНК-
полімерази.
25. ІІ олДНК-віруси
При проникненні вірусів даної
групи до клітини відбувається
добудовування вірусного геному до
дволанцюгової ДНК за допомогою
клітинної ДНК-полімерази, а
подальші процеси відбуваються за
механізмом вірусів І групи.
26. ІІІ длРНК-віруси
Разом із вірусною РНК до клітини
потрапляє РНК-залежна РНК-полімераза,
яка забезпечує синтез ол(+)РНК. В свою
чергу ол(+)РНК забезпечує синтез вірусних
білків у інфікованій клітині і служить
матрицею для синтезу нових ол(-)РНК
ланцюгів вірусною РНК-полімеразою.
Комплементарні ланцюги (+) і (–) РНК
утворюють дволанцюгову РНК, яка
упаковується у білкову оболонку, формуючи
таким чином наступне покоління вірусів.
27. IV ол(+)РНК-віруси
Після потрапляння вірусу до клітини на
матриці вірусної ол(+)РНК одразу
починається синтез вірусних білків,
включаючи фермент РНК-залежну РНК-
полімеразу, який синтезує молекули (-)РНК
на матриці (+)РНК. Далі за допомогою
вказаного ферменту у клітині на матриці
(-)РНК починається синтез молекул вірусної
(+)РНК, а із синтезованих вірусних білків і
РНК збираються готові віріони.
28. V ол(-)РНК-віруси
Геном вірусів даної групи містить
інформацію про фермент РНК-залежну
РНК-полімеразу, який необхідний для
утворення ол(+)РНК на матриці вірусної
ол(-)РНК у інфікованій клітині. Далі
утворюються вірусні білки, в тому числі і
РНК-залежна РНК-полімераза, яка на
матриці ол(+)РНК ситнезує ол(-)РНК,
після чого відбувається збірка вірусних
часток.
29. VІ олRT-РНК-віруси
Або ретровіруси, тобто віруси, які
містять ол(+)РНК і мають у своєму
життєвому циклі стадію синтезу ДНК
на матриці РНК. До даної групи
належать деякі онковіруси і такі
віруси, як ВІЛ (не дивлячись на те, що
його геном представлений длРНК,
стадія синтезу ДНК є невід’ємною
частиною його життєвого циклу).
30. VІІ длRT-ДНК-віруси
Тобто віруси які містять
дволанцюгову ДНК і мають у своєму
життєвому циклі стадію синтезу ДНК
на матриці РНК (ретроїдні віруси, такі
як вірус гепатиту В). Дволанцюгова
ДНК, яка міститься у геномі вірусів
даної групи копіюється відмінним від
вірусів І групи шляхом (у яких вірусну
ДНК синтезує клітинна ДНК-залежна
ДНК-полімераза).
31. У вірусів даної групи спочатку на
матриці вірусної ДНК клітинним
ферментом ДНК-залежною РНК-
полімеразою синтезується ол(+)РНК,
на якій далі синтезуються вірусні
білки і вірусна ДНК. Синтез вірусної
ДНК на матриці РНК здійснює
фермент зворотня транскриптаза,
інформація про синтез якого
закодована у вірусній ДНК.
