https://onedrive.live.com/redir?resid=E06F518C91E5752B!122&authkey=!AAlk9zZp8Al_lLg&ithint=file%2cpptx

1. Історія розвитку та особливості
функціонування масових відкритих
дистанційних курсів у Америці

2. ПЛАН
1. Постановка проблеми в загальному вигляді;
2. Етапи у контексті пошуку;
3. Особливості дистанційного навчання студентів в США;
4. Висновок

3. АКТУАЛЬНІСТЬ
Сучасна концепція освіти впродовж всього життя набуває особливого
значення. Вона є відповіддю на виклик, який кидає нам світ, де зміни
відбуваються дуже швидко. Для кожної людини безперервна освіта має
стати процесом формування і задоволення її пізнавальних запитів,
духовних потреб, розвитку здібностей в різних навчальних закладах за
допомогою різних форм навчання, а також шляхом самоосвіти і
самовиховання.

4. Постановка проблеми в загальному
вигляді
Розвиток і удосконалення методів і засобів сучасних
інформаційних технологій
Можливість побудови
відкритої освітньої системи
Докорінна зміна технології одержання нового знання за
допомогою більш ефективної організації пізнавальної
діяльності студентів
Індивідуалізаця й динамічна адаптаця навчальних програм

5. Постановка проблеми в загальному
вигляді
Як і у всьому світі, дистанційна освіта (ДО), яка передбачає режим навчання із
Порівняльної професійної педагогіки 2/2011 36 застосуванням новітніх
інформаційних технологій (НІТ), розглядається як освіта ХХІ ст. Формулювання
мети статті. Зважаючи на те, що Сполучені Штати Америки стали однією з
перших країн, де накопичено значний досвід реалізації ідей дистанційного
навчання в системі вищої освіти, який недостатньо досліджений у порівняльно-
педагогічному аспекті у вітчизняній теорії та практиці, вважаємо за доцільне
дослідити і узагальнити етапи розвитку дистанційної освіти у США для
можливості творчого використання прогресивних ідей досвіду США у вітчизняній
освітній практиці. Виклад основного матеріалу дослідження.
Для більшості країн світу постають питання інноваційного розвитку освіти в
цілому, зокрема: розвиток системи неперервної освіти для забезпечення
перманентної актуалізації знань та відповідності навичок працівників потребам
працедавців; використання інформаційних та телекомунікаційних технологій у
процесі навчання, що дозволяє зменшити вплив географічного фактора шляхом
використання дистанційної освіти, підвищити рівень інформаційного
забезпечення навчального процесу, що в результаті дає можливість збільшити
обсяг надання освітніх послуг, зменшити вартість освіти, підвищити її
ефективність.

6. Етапи у контексті пошуку
Перший етап (заочно-кореспондентський) (1870–1910
рр.);
Другий етап (техніко-фасилітований) (1910–1960 рр.);
Третій етап (медіаосвітній) (1960–1980 рр.)

7. Перший етап (заочно-
кореспондентський) (1870–1910 рр.)
На першому етапі (1870–1910 рр.) дистанційна освіта у «заочній» формі виникла у США в період,
коли регулярною загальнодоступною системою зв’язку була пошта. Навіть назва цієї ранньої форми
ДО «correspondence study» у перекладі звучить як «навчання за допомогою листування» і дослівно
описує технологію навчання. Першими організаціями у 1873 році, що практикували цю форму
навчання у США, були Шатоквіанська громада (організатор Дж. Вінсент), яка створила курси
заочного навчання для всіх верств населення, і Спілка домашнього навчання (засновниця Хенна
Тікнор), яка надала можливість навчатися американським жінкам.
Одними з перших американських ВНЗ, що почали практикувати дистанційне навчання.
Порівняльною професійною педагогікою для ДО стали Вісконсінський (з 1891 року) та Чиказький (з
1892 року) університети. Поява перших кореспондентських програм у класичних університетах, як
правило, супроводжувалася появою нової інституційної форми освіти – додаткової «university
extension», що включала заочні курси, популярні лекції, практичні заняття, які організовувались
університетом для осіб, які не були студентами. Такі очні заняття в позанавчальний час проводилися
в університетських «кампусах» або в спеціальних літніх, недільних, вечірніх школах і класах.

8. Другий етап (техніко-фасилітований)
(1910–1960 рр.)
На другому, техніко-фасилітованому етапі (1910–1960 рр.), ідея дистанційної освіти продовжувала
розвиватися, знаходячи нові форми свого втілення. У період 1910–1920 рр. підрозділами
дистанційної освіти в американських ВНЗ стали впроваджуватися перші технічні засоби навчання:
слайди, кінофільми і, звичайно, радіо, яке вважалося на той час найбільш перспективною
технологією дистанційної освіти.
Так, з 1914 до 1939 рр. американським урядом було надано право транслювати навчальні
радіопрограми двомстам коледжам й університетам. Наприклад, відділенням дистанційної освіти
університету Айова навесні 1925 року було оголошено п’ять радіокурсів з комерції, соціології,
англійської мови, педагогіки й політології.

9. Третій етап (медіаосвітний) (1960–
1980 рр.)
Епоха телебачення ознаменувала третій етап (1960–1980 рр.) розвитку дистанційної
освіти. У 70-ті роки ХХ ст. слухачам стали транслювати університетські телевізійні лекції з
подальшими консультаціями у викладачів. На початку 80-х на допомогу ВНЗ прийшло
кабельне телебачення. У число передових телекомпаній, що розробляли високоякісні
навчальні телекурси, увійшли компанії PBS, the Annerberg/CPB project, the РЕNNARAМА
Nеtwоrk та ін. У 1989 р. у США була створена система публічного телемовлення (PBS TV),
яка являла Порівняльна професійна педагогіка 2/2011 38 собою консорціум 1500
коледжів і телекомпаній. Компанія PBS TV пропонувала декілька навчальних програм,
особливе місце серед яких займала програма навчання дорослих, що пропонувала курси
в різних галузях науки, бізнесу, управління.
Основним недоліком телебачення як засобу навчання було те, що воно не
забезпечувало зворотного зв’язку. Різні телевізійні освітні проекти, що реалізовувалися в
багатьох країнах світу, так і не змогли залучити такої кількості слухачів, завдяки яким
освітнє телебачення стало б економічно вигіднішим за традиційне навчання. Якщо брати
за основу класифікацію етапів розвитку «медіаосвіти» у США російської дослідниці А.
Новикової [1, c. 27], то третій етап розвитку дистанційної освіти в США, на нашу думку,
має спільні ознаки з першим етапом розвитку «медіаосвіти» у США у 1960–1970-х рр.

10. Особливості дистанційного навчання
студентів в США
Дистанційне навчання поєднує в собі кращі риси очної та заочної
форми навчання, а також екстернату. На сьогоднішній день майже усі
вищі навчальні заклади США можуть запропонувати дистанційну форму
навчання. Спілкування та отримання знань за допомогою комп’ютера для
більшості студентів США стало буденною справою. За результатами
доповіді Міжнародного університету Джонса (США), до кінця 2004 року
90% університетів та коледжів уже мали відкриті веб–курси; до кінця 2006
року більш ніж 5 мільйонів студентів отримають освіту через Інтернет. За
прогнозами цього ж університету кількість бажаючих скористатись
дистанційною формою навчання у країні в 2006 становитиме 23 біліони, а
у 2011 сягне до 44 білонів чоловік. Отже, на сьогоднішній день вищу
освіту можна здобути двома шляхами — традиційним, який передбачає
відвідування вищого навчального закладу, та за допомогою комп’ютерних
технологій.

11. Особливості дистанційного навчання
студентів в США
Дистанційне навчання дає викладачеві та студентові змогу:
· отримати потрібну інформацію про навчання у будь–який час незалежно від
місця перебування;
· передати інформацію будь–якого змісту на будь–яку відстань за короткий
проміжок часу;
· не бути прив’язаним до певного робочого місця;
· зберігати інформацію в комп’ютері протягом необмеженого терміну з
можливістю її редагування, зміни, друкування або знищення;
· спілкуватися викладачеві зі студентами за допомогою мультимедійних засобів;
· доступ до різних джерел інформації;
· можливість організації електронних конференцій в режимі реального часу;
спілкування викладача з студентами та студентів між собою;
· можливість збереження інформації на власних носіях інформації з подальшим
їх використанням у зручний час.

12. Особливості дистанційного навчання
студентів в США
Система дистанційного навчання за університетом Бредлі базується на:
1. індивідуально-орієнотваному підході;
2. використання комп'ютерних та мультимедійних технологій;
3. багаторазовій модульно–блочній системі навчання;
4. рівноцінності змісту дистанційного та традиційного навчання.

13. Особливості дистанційного навчання
студентів в США
Під час створення віртуальних курсів також враховуються такі моменти:
· Індивідуальність кожного студента. Адже не всі студенти мають однаковий фізичний, інтелектуальний,
емоційний і соціальний рівень розвитку.
· Індивідуальна технологія навчання. Студенти самостійно аналізують отриману інформацію за допомогою
власного сприйняття, власних думок і почуттів.
· Особиста творчість та мотивація студентів. Студенти найповніше виявляють свої творчі здібності, коли
існує чітка мотивація і процес навчання відповідає власним потребам.
· Впевненість та зацікавленість. Кожний студент має свій рівень впевненості у власних силах, досягненні
мети, очікуваному успіху, а також різну зацікавленість у предметі.
· Власний досвід студентів. Особисті переконання та здобутий досвід впливає на погляди студентів та
підходи до навчання.
· Особистісній ліміт сприйняття інформації. Велика кількість інформації не завжди означає успішне
навчання. Студенти намагаються вибрати найбільш вагому для них інформацію, незалежно від її кількості
та якості.

14. ВИСНОВОК
Висновки результатів дослідження. Нові інформаційні технології, що
використовуються в ДО, розглядаються як додаткова технологічна
можливість, яка не змінює змісту освіти й не може змінити філософії
університету, проте дає можливість подолати обмеження у часі й
просторі, розширити географію студентів, забезпечити індивідуальне
навчання, орієнтуючись на споживача і тим самим роблячи навчальний
процес цікавим, привабливим та ефективним. Застосування технологій
ДО можна розглядати як одну з умов ефективного функціонування
системи неперервної освіти в університетах США.

15. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ