1. Лист до ветерана
Шановний ветеране! Звертаюся до Вас напередодні великого свята
Перемоги! Завдяки Вам ми всі живемо під мирним небом! Швидко збігають
роки, мов весняні струмки, квітнуть дерева, достигають жита, приходять у
світ нові люди. Але не старіє, не зникає пам’ять тих літ. Не щезне в пам’яті
людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу –
його битва, його перемога над фашистами.
Ваші груди вкриті медалями, а на скронях – сивина. Болісні спогади
бентежать душу. У Вас продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які
втратили своїх друзів, однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні
похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і
пережили пекло окупації. Можна по-різному ставитися до Великої
Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто
поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших?
Я низько вклоняюся перед Вами, за щастя жити, мріяти, рости. Жити у
мирі й злагоді, в любові і теплі. Ми передамо пам'ять про ті буремні роки, як
святиню, у спадщину поколінням. Нехай Господь дарує Вам довгії літа,
тепло і затишок.
Життя торжествує в новім поколінні,
Та болі минулі – довіку нетлінні!
З граніту волає грізно й люто:
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»
Швидка Вікторія,
учениця 5Б класу
КЗО «СЗШ №91» ДМР