2. У 1932 – 1933 р. був не голод, а зумисне
підготовлений голодомор.
Досі невіриться ,що
тут раптово зник
хліб, люди
залишилися без
зернини. І це в
урожайний 1932 рік.
4. 1933 рік
1933 рік найчорніший рік в історії України. У
світі не зафіксовано голоду, подібному
тому, що випав тоді на долю народу, що
населяв одну з
найродючіших, найблагодатніших земель.
5. Зима 1933 р.
Наприкінці зими 1933 р.
голод в Україні набув
нечуваних розмірів.
Намагаючись
урятуватися, тисячі
селян ішли в міста, де
навесні скасували хлібні
карточки і неможна
було купити хліб.
6. 1932-1933 рр.
Дороги, що вели до міста, були блоковані. Усе
ж тисячі селян пробиралися туди, та не
знаходячи порятунку, вмирали просто на
вулицях.
7. У селах навесні 1933 р. почалося людоїдство,
зареєстровано 10 тисяч судів над людоїдами.
8. Сталін
Це був страшний
голодомор, організовани
й комуністичною
партією та її
керівництвом на чолі зі
Сталіном. Його метою
було примусити
українських селян
залишати свої
господарства і йти до
колгоспів на тяжку
примусову працю.
9. Сталін
Сталін — був
генеральним
секретарем ЦК
КПРС, керував країною з
1924 до 1953 року. На
ХХ з’їзді партії в 1956 р.
було розвінчано культ
особи Сталіна. В історію
нашого народу він
увійшов як
тиран, деспот, який
закатував мільйони
чесних, ні в чому не
винних людей.
10. 1932-1933 рр.
На початку 1933 року в
Україні запасів не
залишилося. Люди були
у відчаю, їли мишей,
щурів, котів, собак,
різних впольованих
птахів.
Мололи кістки на
борошно, вживали
кульбабу, реп’яхи ,
кропиву, щавель.
11.
Придумувався будь – який супротив радянської
влади. Робився приціл на майбутнє знищити
українську націю.
У селян було відібрано
землю, коней, худобу, реманент. Вони перестали
бути господарями на своїй рідній землі.
12.
Хліборобів перетворили на безправних
колгоспників, які вже не розпоряджалися зібраним
урожаєм.
Заможних селян називали куркулями, розоряли та
висилали далеко від рідного краю – у Сибір.
13. 1933 р.
Більшовики забрали не
тільки зерно, а й
картоплю, буряки, сало і
інші продукти
харчування.
На початку 1933 року в
Україні не залишилося
запасів.
14.
Околгоспленому селянинові формально належало
все, а фактично — він перестав належати самому
собі. Пропаганда на всі усюди галасувала, що земля
належить колгоспникам, а в дійсності все було
навпаки: колгоспники стали належати землі. Тривало
це від сталінської голоднечі і до хрущовської відлиги,
коли генеральний секретар повів лінію на те щоб
видати колгоспникам паспорти, але забрати в них …
корів. Отож і почали селяни тікати в міста, а села
знелюдніли.
15. Спогади Євгенії Аврамович
Із спогадів Євгенії Аврамович з м. Чернігова: «У 1933
р. мене направили на практику в Ріпкінську лікарню.
Завідуючий лікарнею наказав усім, хто звертається з
проханням, видавати довідки про смерть родичів,
писати в них, що смерть настала від серцевої
недостатності. Кілька разів за такими довідками в
лікарню зверталася багатодітна мати. Одного разу
міліціонер привів до нас дівчину 18-19 років і приніс
усі довідки які видавали її матері. З’ясувалося, що ця
дівчина та її мати вбили і з’їли всіх молодших дітей, а
потім збожеволіла від голоду дівчина вбила матір, а
коли її варила, сусіди заявили в міліцію, бо з хати
чути було запах вареного м’яса».
16. Голодомор устами очевидців
―У 1933 році померла моя сестричка…, їй було
лише 3 роки. Вона не кричала, не
вередувала, а лише тихо просила їсти…‖
Микола піскун, 1926 р. н., смт
Сиваське, Херсонська область.
―У Бабаях був спиртзавод, біля якого
знаходилися ями, куди зливалась барда.
Голодні люди набирали барду в торбинки, тут
же їли її, але від кольок багато хто помирав на
місці. Трупи везли на кладовище і заривали, як
худобу… спиртзавод переганяв зерно на спирт
– і це при такому голоді!‖.
Жінка, яка не назвала себе, 1924 р. н., с.
Бабаї, Харківська область.
17. Голодомор устами очевидців
―Голод почався ще у 1932 р. Врожай був
непоганий, але увесь хліб намолочений забирали під
мітлу… В поле нікому було виходити, люди мерли, як
мухи… за день вмирало 20 душ. Не було кому
ховати…‖
Іван Приступний, 1916 р. н., с.
Єгорівка, Одеська область.
18. Голодомор мовою фактів
Насильне вилучення всіх продовольчих припасів:
- липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні
до виконання плати хлібозаготівель;
- серпень 1932 р. – прийнято т. зв. Закон “ про 5
колосків”, за яким засиджували навіть дітей, які
збирали колоски пшениці на полі;
- листопад 1932 р. – запроваджено натуральні
штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;
- грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів
усі фонди, в тому числі і насіннєві.
19. 1932 – 1933 рр.
У пам’яті народу й нині живе
прокляття тим, хто збиткував над його
долею і життям. Ще й досі у сни селян
приходять ці похмурі тіні, ще й досі
кровоточать роззіп’яні серця, болить
душа, що звідала горе до краю. Не всі
очевидці голодомору мають сміливість і
силу розповісти сьогодні правду. А
треба розповідати, щоб ми знали! Щоб
більше таке ніколи не повторилося. Як
ніде, може, стогне земля українська від
кісток, похованих без трун у спільних
могилах. Від зойків закопаних
напівживих. Жоден убивця не повинен
знайти місцини на цьому світі, ні на
тому.
20. 1932 – 1933 рр.
За одвічним народним приписом не відспівані, не
поховані по-людськи душі усопших не
впокояться, доки світ. І важко ступатимуть у серця
живих, доки світ. Отож, маємо спокутувати вину свою
безвинну – і відспівати їх, і вчинити їм мирську, а для
віруючих — за їхніми звичаями — панахиду.
Хай з усіх усюд і Вкраїни, з усіх світів приходять до
цього скорботного місця старі й малі і прилучають
дещицю своєї землі на вічну пам'ять і супокій
загиблих, в ім’я живущих на цій планеті.
21.
ПЕРШИМИ БУЛИ ТВОРИ:
у яких згадується про
голодомор - твір Уласа
Самчука ―Марія‖ (1934).
весь присвячений
голодомору - ―Жовтий
Князь‖ Василя Барки
(1944)
22. За радянської влади тема Голодомору була
заборонена, але це не означає, що про неї не
писали. Так, нещодавно були розшукані
ненадруковані вірші Андрія Малишка, написані
ще в 1964 році, в яких згадується Голодомор:
...Із тридцять третім голим роком,
Голодно-голим та німим,
Та тричі пухлим. Хай би з ним
Поїли б кору і комору,
Траву і шкуру, цвіль і міль,
Та мерли б жовті, як з похміль,
Без трун понесені із двору.
Нізащо. Просто. Без вини.
