;

1. УКРАЇНИ
Посібник розроблено ніднонідно до Програми
:t всесвітньої історії для 12-річиої школи.
Упорядники видання приділили особливу увагу
завданням, які спрямовані на формування
хроіюлогічної, ніюсторової, інформаційної,
логічної та історичної компетентності учнів.
П осібники розраховані на вчителів
методистів і студентів вищих педагогічних
їїаичальіїїїх закладів.
ТАКОЖ ЧИТАИТЕ
мій конайкг
м Vl 41ПІП7 код:41 ПІП 13 код:41ПІП26 ксуі:41ПІП59
код: 41ПІП8 код: 41ПІП38 код:41ПІПЗЗ код:41ПІП57
код: 41ПІП52
КНИГИ ЗАМОВЛЯЙТЕ ЗА АДРЕСОЮ:
(і 1001, м. Харків, вул. Плеханівська, 66, ВГ «Основа»,
if/I. (057) 731-96-33, e-mail: office@osnova.com.ua,
www.osnova.com.ua

3. Серія «12-річнашкола»
Заснована у 2006 році
0. П. Мокроф,
0. €. Розуміенко
уроки до курсу
«ВСЕСВІТНЯ
ІСТОРІЯ»
10 клас
Стандартний та академічний рівні
, Харків
Видавнича група «Основа»

4. УДК 37.016
ББК 74.266.3
М74
Мокрогуз О. II. .
M74 Усіуроки докурсу «Всесвітня історія».10 клас.Стандарт­
ний та академічний рівні / О. П. Мокрогуз, О. Є. Розумієн-
ко. —X . : Вид. група «Основа», 2010. — 255 [1] с. : табл.—
(Серія «12-річна школа»).
ISBN 978-617-00-0523-6.
У посібнику представлені усі уроки до курсу всесвітньої історії 10 кла­
су, за програмою 12-річної школи для стандартного та академічного рівнів.
Вони розроблепі із застосуванням сучасних інноваційних технологій,
новітніх форм і методів роботи.
Для викладачів, методистів та студентів педагогічних навчальних
закладів.
УДК 37.016
BBK 74.266.3
ISBN 978-617-00-0523-6
<8> Мокрогуз О. П., РозумієнкО O.. Є., 2010
© TOB «Видавнича група “Основа”*, 2010

5. ЗМІСТ
Урок 1 Вступ .................................................................... ............... . б
Тема 1. СВІТ НАПОЧАТКУXX ст.
Уроки Особливості державного устрою, політичного життя та
2-3 соціально-економічного розвитку провідних країн світу
(США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Росія та
Австро-Угорщина) на початку XX ст................. і.....................13
Урок 4 Національні рухи в Індії та Китаї. Особливості
модернізаційиих процесів у Японії.................................... . З0
Урок б Загальна характеристика процесів у країнах Латинської
Америки........................................ ................... ......... ...............40
Тема 2. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА 1914-1918 pp.
Урок 6 Початок Пертої світової війни...................... ......................... 47
Уроки Військові кампанії та основні битви
7-8 1915-1918pp. .......................................... .................................59
Урок 9 Узагальнення знань за темами «Світ на початку XX ст.»
і «Перша світова війна 1914—19IS рр.»..................................73
Урок 10 Резервний...................................................... ................... ........79
Тема З, ПОВОЄННЕ ОБЛАШТУВАННЯ СВІТУ
Уроки Паризька мирна конференція
11-12 та створення Версальської системи........................................ 80
Урок 13 Нові незалежні держави. Плани Дауеса і Юнга ....................93
Тема 4. ПЕРІОД ПОВОЄННОЇ КРИЗИ TA РЕВОЛЮЦІЙ (1919-1923 pp.)
Урок 14 Тоталітаризм........................................... ................................103
Уроки Причини, хід та наслідки революції 1917 р.
15-16 та громадянської війни в Росії.
Прихід до влади більшовиків. «Воєнний комунізм».
Діяльність Комінтерну . ................................. ....................115
Уроки Революції в Німеччині та Угорщині.
17-18 Прихід до влади В. Муссоліні .......... ......................... .......... 129
Урок 19 Революція в Туреччині. М. Кемаль.
Національні рухи в Китаї, Індії та Африці.......................... 138
Урок 20 Узагальнення знань за темами
«Повоєнне облаштування світу»
та «Період повоєнної кризи та революцій
(1919-1923 pp.)........... ............................. ......^........................148
Урок 21 Резервний...................... ...........................................................154

6. 4 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Тема 4. ПЕРІОД СТАБІЛІЗАЦІЇ В ЄВРОПІ
TAПІВНІЧНІЙАМЕРИЦІ (1924-1929 pp.) -
Урок 22 Доба «процвітання» у CIIIA..................................і.................. 155
Урок(33) Німеччина в період Веймарської республіки ....................... 161
Урок 24 Велика Британія в 20-ті pp. XX ст................... ...................... 169
Урок 2¾ Франція в 20-ті pp. XX ст. ..................................................... ...179
Урок ^ Створення корпоративної системи в Італії ............................188
Уроки Утворення CPGP.
27-28 Неп............................................................................. ......................195
Урок 29 Польща, Чехословаччина,
Угорщина у 20-х pp. XX ст.........................................................208
Урок ЗО Румунія, Югославія та Болгарія
після Першої світової війни ................... ......................... ........ 222
Уроки Розвиток освіти, науки, культури
31-32 у 10-20-х pp. X X ст.................................................................. 233
Урок 33 Узагальнення знань за темою
«Період стабілізації в Європі та Північній Америці
(1924-1929 pp.)»..... .................... ............................................248
Урок 34 Підсумкойе узагальнення ...................................... .........і....... . 253
Урок 35 Резервний.....................................................................................255

7. і
УРОК 1
Вступ
Очікувані результати
. Після цього уроку учні зможуть:
характеризувати основні цінності та здобутки людства на по­
чатку XX ст.;
описувати становище у світі на початку XX ст.;
складати «демографічний портрет» людства.
Тип уроку: засвоєння нового навчального матеріалу;
Основні поняття; «індустріальна цивілізація», «тоталітаризм»,
«монополії», «картель», «трест», «синдикат», «концерн».
ХІДУРОКУ
I. Організаційна частина уроку
II. Мотивація навчальноїдіяльності
Учитель коротко характеризує становище світу напочатку XX ст.
Ні. Вивчення нового матеріалу
Демографічна Ситуація
Учит ель. Протягом XX ст. населення країн Америки й Аф­
рики зростало швидкими темпами. На кінець XIX ст. населення
нашої планети станойило близько 1 млрд 300 млн чоловік. Най­
більш населеною була Азія — понад мільярд жителів (на початку
XX ст. — 1 млрд 600 млн чоловік). Найбільш населеною країною
був Китай. Там проживало 467 млн осіб. У Європі нараховувалось
близько 325 млн осіб, в Америці — 178 млн (у Північній Америці
(США та Канада) — 81 млн), Африці — 135 млн і в Австралії та Но­
вій Зеландії майже 5 млн. У пошуках кращого життя в США та ін­
ші країни Америки переїхало чимало емігрантів з Європи та Азії.
Коловії переселенців розширилися в Австралії та Латинській Аме­
риці. Території, зручні для землеробства, становили трохи більше
чверті суші. На них проживало до 9/10 населення світу, яке займа­
лося в переважній більшості сільським господарством. У 1900 р.
міські жителі складали лише 10 % населення, тільки в 360 містах
воно перевищувало HO тисяч.

8. Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Робота з картою
Показати на карті:
1. У Європі: Францію, Велику Британію, Німеччину, Австро-
Угорщину, Росію.
2. У Північній Америці: СІІІА, Мексику.
3. У Латинській Америці: Бразилію, Чілі, Перу, Арґентину. г
4. В Азії: Індію, Китай, Японію, Афганістан, Іран.
5. Австралію.
Цивілізації
У ч и т е л ь . У XX ст. продовжувався бурхливий розвиток інду­
стріальної цивілізації. Привласнююче господарство і відтворююча
економіка служили головними засадами суспільного прогресу
і кардинально змінили обличчя світу. Ринок став головним регуля­
тором товарного виробництва. Індустріальна цивілізація, при­
йшовши на зміну аграрній, зумовила панування машинного вироб­
ництва й істотне поглиблення поділу праці. Вона вивела Європу
в лідери світового розвитку, а згодом високо піднесла роль СІІІА.
Під впливом економічних досягнень, загальної інтелектуаліза­
ції суспільства зароджувалось прагнення до демократизації держа­
ви, національної самоідсіітифікаїцї й духьвного розкріпачення.
Проте в рамках індустріальної цивілізації перехід до правової дер­
жави й громадянського суспільства здійснювався поступово, через
революції та реформи, які охопили світ від початку століття і три­
вають до сьогодні. Феноменом XX ст. став тоталітаризм.
На відміну від Європи, на Азійському й Африканському конти­
нентах народи зберігали традиційну цивілізацію. Повторення жит­
тя предків вважалось вищим смислом життя. З покоління » поко­
ління передавались традиції, звичаї, система духовних цінностей,
Мало зрозумілих представникам інших народів. Взаємодія цивілі- ■
зацій протягом попередніх століть виявилась насправді вторгнен­
ням у традиційне суспільство і його руйнуванням, нав’язуванням
власної моделі існування. |
Характерні ознаки індустріального суспільства
У ч и т е л ь . Найбільш прикметною ознакою економічного жит­
тя провідних країн (Німеччина, Велика Британія, Франція, Росія,
СІІІА та Японія) на початку століття стало завершення формував
ня індустріального суспільства. Насамперед це означало створення
індустріальної структури господарства:
• значно прискорились процеси урбанізації, пролетаризації та
соціального розшарування суспільства;

9. 7
частка промислового виробництва перевищила частку виробниц­
тва сільськогосподарської продукції. Світове промислове ви­
робництво ЗІ871 до 1913р. зросло майже й 5 разів, а обсяг тор­
гівлі — майже в чотири рази.
Ширше використовується наймана праця — тепер вона охоп­
лює не лише виробництво, а й будівництво, транспорт, сферу по­
слуг; сільське господарство тощо. У 1914 р. чисельність світового
пролетаріату становила ЗО млп чоловік. Зросла продуктивність
праці (в 1900-1913 pp. вона виросла в промисловості в середньому
на 40 % ).
Швидкими темпами відбувалася концентрація капіталу й ви­
робництва, створювалися монополії різного типу:
картель — об’єднання кількох підприємств однієї галузі; його
учасники укладають угоду щодо розподілу ринків збуту та цін,
зберігаючи власність над засобами виробництва і продукцією та
комерційну самостійність;
синдикат — об’єднання підприємств, що виробляють однорід­
ну продукцію; за учасниками синдикату зберігається власність
на засоби виробництва і виробнича самостійність, але вони втра­
чають комерційну самостійність; вироблена продукція реалізу­
ється як власність синдикату через спеціальну контору;
трест — підприємства, що входять до цієї організації, позбав­
лені виробничої й комерційної самостійності; їх власники пере­
дають тресту засоби виробництва і натомість отримують акції
відповідно до внесеної ними суми паю;
концерн — об’єднання ряду підприємств різних галузей госпо­
дарства (торговельних фірм, банків, транспортних компаній),
що перебувають під єдиним фінансовим контролем).
(Учні в зошитах записують визначення типів монополій.)
У Німеччині переважали картелі і синдикати, у СШ А — трести
і концерни.
У цей час банки перетворюються на монополістів: воші розпо­
ряджаються майже усім грошовим капіталом, а також значною
частиною засобів виробництва і джерел сировини у своїй країні
і ряді інших держав. Контроль за господарським життям країни
потрапляє до рук всесильної фінансової олігархії. Переважна маса
цінностей зосереджується в руках незначної кількості магнатів ка­
піталу. Фінансова олігархія підпорядковує собі увесь державний
апарат, спрямовує внутріщню, зовнішню політику урядів.

10. У Період, коли країни вступили в індустріальне суспільство, д<
панують монополії, типовим стає вивезення капіталу. Лише про
тигом перших 13 років XX ст. капіталовкладення провідних дер'
мші вросли удвічі.
' Вивезення капіталу відбувалося нерівномірно. Провідне м іс ц ї
тут належало Великій Британії. На 1900 р. її зарубіжні інвестиції
становили 20 млрд доларів, Франції — 10 млрд, Німеччини - 4
З млрд, a CIJIA — тільки 0,5 млрд доларів. Вивезення товарів та
капіталу зв’язало більшість регіонів з європейськими центрами
промисловості й банками. Була сформована система світового гос*
подарства. ’
Що однією характерною ознакою нового індустріального сус-;
пільства стала поява міжнародних монополій і транснаціональних
корпорацій, котрі розподілили між собою як світові ринки збуту, і
так і виробництво товарів. Цей переділ відбувався у гострій бороть­
бі й не завжди відповідав тому територіальному переділові світу ■
між провідними державами, який уже завершився. У 1907 р. було
укладено угоду про поділ світового ринку і співробітництво М ІЖ MO- '
нополіями — «Загальною електричною компанією» (CIIIA) та «За­
гальним товариством електрики» (Німеччина). Фінансові групи —
Дж. Рокфеллера і Ротшільдів — поділили між собою «гасовий
ринок світу»,
Величезний вплив на розвиток суспільства в кінці XIX — по- j
чатку XX ст. мали науково-технічні досягнення, особливо в галузі
фундаментальних наук. і
Наприкінці XIX ст. — на початку XX ст. завершився процес !
формування індустріального капіталістичного суспільства в Захід- |
ній і Центральній Європі та в Північній Америці . Це була зона при­
скореного розвитку — «перший ешелон».
Південно-Східна та Східна Європа, включаючи Росію, а вАзії —-
Японія лише стали па шлях реформ. Вони представляли зону «на­
здоганяючого розвитку». Схід, окрім Японії, ще не дозрів до
розв’язання буржуазно’-демократичних завдань.
У більшості країн Західної Європи та Північної Америки у цей
час існували політичні свободи, діяли парламенти, визнавався
принцип розподілу влади. Більшою чи меншою мірою їх держав­
ний устрій відповідав доктрині народного суверенітету: верховна
влада належить народові, який здійсшоє її, обираючи своїх пред­
ставників у центральні та місцеві органи влади. ‘ ;
У республіках та конституційних монархіях (наприклад, у Ве­
ликій Британії) існував парламентський режим. Парламенти мали
V Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клаї

11. JU ----------------------------—;-----------І
ИРИіодіїнчу владу, видавали закони, визначали бюджет. Виконав*
*М*ЛНДУ здійснював уряд (кабінет або рада міністрів). Уряд очолю-
§§| проаидснт або прем'єр-міністр.
* Окрім законодавчої та виконавчої влади, в країнах з парламент-
MWM режимом діяла незалежна судова влада — система централь-
IfIHi І місцевих судів, а також Верховний суд. Згідно з доктриною
реінаділу влади всі три гілки влади — законодавча, виконавча су-
*<NM мали залишатися незалежними і взаємно врівноважувати
цДЦі одну, щоб не допустити концентрації влади, що могло привес-
f Il до встановлення деспотичного режиму.
Таким чином, характерними ознаками індустріального суспіль-
ет»1е:
1) створення індустріальної системи господарства;
2) Прискорення процесів урбанізації, пролетаризації, соціального
розшарування суспільства: ,
3) концентрація виробництва і капіталу, створення монополій;
4) влиття банківського капіталу з промисловим, виникнення фі-
IlftiiCOBOi олігархії;
б) вивезення капіталу;
6) утворення міжнародних монополістичних союзів;
7) широке використання досягнень науково-технічного прогресу;
8) вростання ролі держави в регулюванні економічних, соціаль­
них і політичних процесів, поява методів державно-монополіс­
тичного регулювання;
9) парламентський устрій, втілення принципу розподілу влад;
10) зміна психології людини і світоі’лядних цінностей в дусі під­
приємництва.
Політична карта
У ч и т е л ь . На початку X X ст. політична карта світу зазнала
значних змін. Невелика група економічно найбільш розвинених
країн завершила колоніальний поділ світу. У 1900 р. їх володіння
становили близько 54,9 % усіх територій, на яких проживало по­
над 35 % населення. Найбільшою метрополією була Велика Брита­
нія - її влада поширювалась на третину суші Землі, в яких прожи­
вало близько 70 % населення колоній. Другою за величиною
колоніальною імперією була Франція. У французьких колоніях
проживали 9,5 % населення колоніальних країн. На початку X X
ст. У них з ’явились серйозні конкуренти — СІЛА й Німеччина. У ні­
мецьких колоніях проживало 2,3 % населення.
До того ж переважна більшість формально самостійних країн
Азії та Латинської Америки була тією чи іншою мірою залежними

12. 10 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10клас
під держав Європи та США. Єдиною країною Азії, яка на кінець
XIX ст. звільнилася від такої залежності і стала на шлях коло­
ніальних пограбувань, була Японія.
Розвинені держави поділили світ на сфери впливу. Апогею до­
сягла колоніальна політика. У колоніях та напівколоніях прожи­
вало 1367 млн чоЛ., або 79 % населення Землі. Британська, Фран­
цузька, Російська, Оттоманська, Австро-Угорська, Німецька,
Портуґальська імперії набули класичних ознак, які їх об’єднували,
і водночас призводили до загострення нездоланних суперечностей.
Виняток становили Швейцарія, Швеція, Норвегія, деякі латино­
американські країни, де знаходила притулок трудова й політична
еміграція поневолених народів.
Політичне життя
У ч и т ель. У політичному устрої простежувались дві тенден­
ції розвиток держав унітарного й федеративного типу. При­
кладом унітарних держав на початку століття були Велика
Британія, Франція, Італія. Влада у них зосереджувалася в цент­
ральних органах, місцеві органи могли самостійно вирішувати
лише другорядні питання. З одного боку, це сприяло національ­
ній консолідації, а з іншого — спричиняло невдоволення через
недостатнє урахування особливостей регіонів. За федеративного
устрою влада поділяється між центральним і регіональним уря­
дами. Засади федералізму найбільш послідовно втілювалися
в Сполучених Штатах Америки.
Абсолютних монархій на європейському континенті на зламі
століть майже не залишилось. Парламентський режим встановив­
ся і в республіках, і в конституційних монархіях. Республіки, за­
лежно від того, кому належала вся повнота влади в країні, були
президентськими або парламентськими.
У провідних країнах відбулась структуризація суспільства. Ма­
сові політичні партії консерваторів і лібералів здобули досвід і ви­
робили гнучку тактику й стратегію боротьби за вплив на суспіль­
ство. Перехопити владу намагалися Лейбористська партія (Англія)
та соціал-демократичні партії (Росія, Австрія, Угорщина, Бельгія,
Польща, Голландія та ін.).
Соціально-економічний розвиток
У ч и т е л ь . За своїм соціально-економічним розвитком країни,
в яких на початку XX ст. відбувався процес індустріалізації, умов­
но можна поділити на три групи («ешелони»). Першу групу очолю-

13. 11
вали Англія, Фракція, СІНА; далі йшли країни Центральної і Пів­
денно-Східної Європи, Іспанія, Росія; останніми були держави
Латинської Америки, Азії й Африки, Такі країни, як Німеччина,
Італія, Японія, випереджали країни «другого ешелону*, але і в пер­
шому їх не визнавали за рівних. Вони відверто вимагали собі ♦міс­
це під сонцем»
У 1900-1903 pp. сталася світова економічна криза. Вона дала
поштовх модернізації капіталізму, прискоренню процесів впрова­
дження нової техніки і технологій, концентрації виробництва. На
передові позиції впевнено вийшла машинобудівна промисловість.
Значно зросли обсяги виплавки сталі; тут першість належала СІІІА.
Дедалі більшого поширення набували нові джерела енергії — елект­
рика й нафта. За допомогою транспорту і зв’язку світ поступово
об’єднувався, хоча до цілковитої гармонії було ще дуже далеко-
індустріальний розвиток змінив соціальну структуру суспіль­
ства, посилив економічну диференціацію держав. За внутрішнім
прогресом приховувались складні політичні, соціальні й економіч­
ні процеси, які створювали об’єктивні й суб’єктивні передумрви
визрівання міждержавних конфліктів і воєн.
Соціальна й політична атмйсфера на початку X X ст. була напру­
женою. Великі держави почали утворення союзів: у 1882 р, був під­
писаний таємний союзницький договір між Німеччиною, Австро-
Угорщиною й Італією (Троїстий союз), їм протистояв альянс Англії,
Франції і Росії, так звана Антанта (1907 p.).
Ми з вами будемо вчити історію України у 10 класі за такими
темами:
• Тема 1. СВІТ НА ПОЧАТКУ X X ст. •
• Тема 2. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА 1914-1918 pp.
• Тема 3. ПОВОЄННЕ ОБЛАШТУВАННЯ СВІТУ
• Тема 4. ПЕРІОД ПОВОЄННОЇ КРИЗИ TA РЕВОЛЮЦІЙ (1919-
1923 рр.)
• Тема б. ПЕРІОД СТАБІЛІЗАЦІЇ В ЄВРОПІ TA В ПІВНІЧНІЙ
АМЕРИЦІ (1924-1929 pp.)
Звертаємось до рубрик підручника. Виділяємо головні їх особ­
ливості на прикладі одного параграфа.
Учні виписують основні рубрики підручника в зошит.
Знайомило учнів з додатковою навчальною літературою, істо­
ричними атласами та, робочими зошитами, пропонуємо приклади
форми роботи з ними.

14. 12 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10клщ
Для характеристики учнівської діяльності на уроках знайомив
мо учнів з видами робіт:
* відповідь на усні запитання; J
• письмова відповідь на завдання і запитання;
виконання домашніх завдань (є обов’язковим).
Учні знайомляться з критеріями оцінювання навчальних до­
сягнень учнів під час проведення уроків.
IV. Узагальнення та систематизація знань
Бесіда
1. Назвіть характерні ознаки демографічної ситуації в світі на по­
чатку XX ст.
2. Назвіть оснбвні ознаки індустріального суспільства.
V. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний матеріал підручника.

15. Тема I
СВІТ НА ПОЧАТКУ XX СТ.
УРОКИ 2-3
Особливості державного устрою, політичного життя
та соціально-економічногО розвитку провідних країн світу
(США, Велика Британія, Німеччинаj Франція, Росія
та Австро-Угорщина) на початку XX ст.
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
показувати на карті провідні країни Європи на початку X X ст.;
• визначати особливості соціально-економічного розвитку про­
відних країн світу (СІІІА, Великої Британії, Німеччини, Фран­
ції, Росії та Австро-Угорщини) на початку X X ст.;
порівнювати державний устрій та особливості політичного жит­
тя розвинених країн;
• хронологічно зіставляти події та явища теми.
Тип уроку: засвоєння навчального матеріалу.
Основні поняття та терміни: «імперіалізм», «дуалістична мо­
нархія».
ХІД УРОКУ
і. Організаційна частина уроку
II. Мотивація навчальноїдіяльності
У ч и т е л ь . Визначальними тенденціями світового розвитку
були на початку X X ст. економічний, технічний та інтелектуаль­
ний прогрес, національно-визвольні та соціальні рухи, протисто­
яння демократії й тоталітаризму. Провідними країнами у цей пері­
од стають США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Росія та
Австро-Угорщина.
III. Вивчення нового матеріалу
Робота з таблицею
Учні аналізують та порівнюють дані в таблиці «Особливості по­
літичного устрою провідних країн світу».

16. 14 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клац
Країна Особливості політичного устрою
США 1. Сполучені Штати Америки жили за Конституцією 1787 р. 1
2. Законодавчавлада була делегована Конгресу, який складав*
ся з двох палат: палати представників, що обиралися насе­
ленням штатів, та сенату, членів якого обирали (до 1913 р.)
парламенти штатів. Палата представників і сенат мали рів­
ні права щодо законодавчої ініціативи й прийняття законів.
3. Главою виконавчої влади був президент. Він обирався за­
гальним голосуванням вусіх штатах на 4 роки. За консти­
туцією він був главою держави й уряду. Йому доручалося
, верховне командування збройними силами.
4. Для усунення президента конституція вимагала обґрунто­
ваного звинувачення в зраді, хабарництві та інших тяж­
ких злочинах. Це правило застосовувалося також щодо
міністрів уряду.
5. Верховний суд користувався правом пуллірікації (скасу­
вання) будь-якого закону, як федерального, так і штату,
якщо будо доведено, що він суперечить конституції. Та­
кож Верховний суд отримав повноваження видавати нака­
зи, обов’язкові для органів виконавчої влади, включаючи
президента і міністрів
Велика
Брита­
нія
1. Основу британської монархії становив конституційний
акт 1689 p., відомий під назвою «Білль про права». Уньо­
му вказувалося, що тільки парламент мас право приймати <•
або скасовувати закони, встановлювати нові податки та
розподіляти державний бюджет. Із часом «Білль про пра­
ва» доповнювався та удосконалювався.
2. Британський парламент складався з двох палат: вищої —
палати лордів (представники найшановніших родин, ти­
тул лорда є спадковим) та нижньої —палати общин. Ниж­
ня палата обиралася на основі загального голосування.
Правом голосу користувалися всі особи чоловічої статі,
які мали ступінь осілості 12 місяців, Помешкання чи на­
ймали житлову площу не менш ніж за 10 фунтів,
3. Домінували дві партії: консерватори (торі) і ліберали
(віги). Від партії, що перемогла на виборах, обирали голо­
ву уряду —прем'єр-міністра, а партія, яка програла, пе­
реходила вопозицію. Прийняття того чи іншого рішення
залежало від парламентської більшості
Франція 1. Із 1875 р. існувала Третя республіка. За ухваленоютого
ж року конституцією державу очолював президент, який
обирався Національними зборами (парламентом) на сім
років і міг бути переобраний на будь-який човий строк.
Конституція надавала йому права командування армією
і розпуску парламенту

17. Тема 1. Світна початкуXX ст. 15
Країна Особливості політичного устрою
2. Парламент складався з двох палат: вищої (сенат) і ниж­
ньої (палата депутатів). До вищої входило 300 сенаторів,
225 з яких призначалися на 9 років, а інші довічно обира­
лися самими сенаторами. Палата депутатів обиралася на
основі загального чоловічого виборчого права.
3. Рада міністрів призначалася президентЬм, але була під­
звітна парламенту.
4. Місцевого самоврядування практично не існувало. За за­
конами 1876-1882 pp. посади мерів стали виборними.
Реальна влада у департаментах належала префектам, які
призначалися урядом
Німеч­
чина
1. Згідно з конституцією 1871 р. до Німецької імперії входи­
ли 22 монархії (серед них Пруссія, Баварія, Саксонія)
і 3 «вільних міста» (Любек, Бремен, Ґамбурґ).
2. На чолі імперії стояв король Пруссії. Він отримував титул
імператора, був головнокомандувачем збройних сил, при­
значав урядовців, включаючи голову уряду — союзного
канцлера, делегатів Пруссії до верхньої палати парла­
менту й міг здійснювати безпосереднє керівництво міні­
страми.
3 . Вищим законодавчим органом був бундестаг (парламент),
який складався з двох палат: верхньої — бундесрату та
нижньої — рейхстагу (обирався на 5 років, володів Обме­
женою законодавчою ініціативою).
4. Імперський уряд був представлений особою канцлера.
Кабінету міністрів не існувало; міністри, які мали певне
коло обов’язків, були підлеглими канцлера
Росія 1. Російська імперія залишалась осередком абсолютизму.
2. Цар спирався на централізований і підпорядкований лише
йому бюрократичний апарат.
3. Державна рада була дорадчим законодавчим органом, чле­
ни якої призначались довічно з числа вищої знаті. Але
пропозиції, які висловлювалися членами Держради під
час обговорення законопроектів, не обмежували свободу
прийняття рішення російського монарха. .
4. Виконавчий орган самодержавства — Рада міністрів —
мав консультативні функції.
5. Сенат, створений за Петра І, здійснював функції Верхов­
ного суду. Сенатори, призначені царем довічно, мали зна­
йомити громадськість з новими законами, тлумачити їх,
контролювати їх виконання

18. 16 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10*клас,
Країна Особливості політичного устрою І
6. Державні посади обіймали лише представники дво- /
рянського-стану. Вони також обіймали ключові посади
в органах місцевого самоврядування — генерал- t
губернатора (відповідав за збирання податків та оборону
державного майна). В управлінні на місцях дворяйство
брало участь через інститут «предводителів дворянства»,
які обирались на місЦях самим дворянством і затверджу­
вались царем
Австро-
Угор­
щина
1. На чолі Австро-Угорщини стояв австрійський цісар з ди­
настії Габсбургів, який одночасно носив титул короля
Угорщини. Формально його влада була обмежена рейхсра-
том вАвстрії та сеймом в Угорщині.
2. Спільними для всієї імперії були три міністерства: закор­
донних справ, військове та морське, фінансів (останні два
передбачались в обох частинах імперії). Усі інші міністер­
ства були самостійними для Австрії та Угорщини.
3. Законодавча влада щодо спільних справ обох частин дер­
жави здійснювалась спеціальними «делегаціями», які
скликалися щорічно по черзі у Відні та Будапешті. До їх
складу входили по 60 делегатів від рейхсрату та сейму.
Видатки на загальноімперські потреби розподілялися про­
порційно для обох частин імперії, згідно зі спеціально
укладеною угодою.
4. За австрійською конституцією 1867 р. утворювався рейх-
срат — двопалатний парламент, що складався з палати
панів та падати депутатів. До палати панів, крім спадко­
вих членів, імператор міг призначити пожиттєвих членів.
Палата депутатів формувалася шляхом виборів від окре­
мих провінцій.
5. Виборче право було обмежене майновим і віковим цензом
та куріальною системою. І тільки у 1907 р. вАвстро-
Угорщині було запроваджене загальне виборче право і лік­
відована куріальна система виборів
Завдання
Проаналізуйте дані таблиці та визначте особливості політично­
го устрою в кожній країні, порівнюючи їх між собою.
У ч и т е л ь . Серйозні зміни відбулися у суспільстві та його
структурі. Зріс рівень життя, поліпшилися умови праці та побуту,
збільшилася тривалість життя і загальний добробут. Суспільство
ставало більш однорідним. Зниїсли станові привілеї. Значну кіль­
кість населення становили нові середні верстви: фермери (у США),

19. селяни-власники (у Франції — до 60 % населення), кваліфіковані
робітники і взагалі робітники (наприклад, інженерно-технічний
персонал), службовці, вчителі, лікарі, працівники сфери об­
слуговування — їх часто узагальнено називають середнім класом.
Робота в групах
Клас об’єднується в три групи, кожна з яких отримує завдання,
проаналізувати особливості економічного розвитку в провідних
країнах світу.
США
1 а група
У США вартість продукції промислового виробництва перева­
жала вартість сільськогосподарського в 1900 р. у 3 рази.
Після Громадянської війни 1861-1865 pp. склалися сприятливі
політичні умови для економічного зростання країни. Конгрес США
проводив політику підтримкиНндустріального розвитку. Оточення
слаборозвинених країн, мирні умови існування давали змогу віль­
но розвивати господарство, не витрачаючи значних коштів на воєн­
ні потреби.
Економічніуспіхи мали географічнуоснову. Протяжність морсько­
го узбережжя, що досягала 18 тис. миль, надавала переваги для роз­
витку мореплавства, рибальства, зовнішньої торгівлі. Озера і річки
з каналами об’єднували різні штати в єдине економічне ціле.
До господарського обігу залучалися великі природні ресурси:
вугілля, залізна руда, нафта, кольорові метали, ліс, камінь, сірка,
глина. їх запаси забезпечували розвиток важкої промисловості.
Проте бракувало олова, калійних солей.
Швидкими темпами освоювалися землі американського Захо­
ду, де переважав фермерський напрям сільського господарства.
Значних розмірів досягло сільськогосподарське виробництво.
Активно запроваджувались власні та європейські винаходи.
Лише за 1890-1900 pp. було видано 234 956 патентів. Використо­
вувалися переваги нового будівництва. Морально застаріле об­
ладнання практично було відсутнє і не гальмувало розвитку про­
мисловості. Активна роль належала спеціалізації робітників і під­
приємств, географічному поділу праці. Промисловість була орієн­
тована на масове виробництво, стандартизацію деталей. Значно
зросли продуктивність, інтенсивність праці, зменшилися витрати
виробництва.
Тут існував широкий місткий внутрішній ринок. Конкуренто­
спроможність американських товарів була досить високою на
Tem 1. Світна початкуXX ст. 17

20. зовнішньому ринку. США будували своє господарство під захистом
митних бар’єрів. /
Пришвидшували розвиток економіки концентрація виробни­
цтва і капіталу, акціонування й утвореная корпорацій. Економіч­
не піднесення спиралося на інвестиції, що постійно зростаіи. Як­
що в 1859 р. капітал, вкладений у промисловість, становив
I 010 млн дол., то в 1914 р. — 22 791 млн дол. Велике значення ма­
ли європейські капітали. У 1899 р. — 3300 млн дол., в 19І4 р. —
близько 5 млрд дол., з них англійських — 755 млн дол. І
США розвивали своє господарство, використовуючи робочу си­
лу всього світу. За перші 14 років XX ст. імігрувало 146 млн осіб.
У 1910 р. населення країни становило 92 млн осіб.
США цізно включилися до територіального поділу світу.
У 1867 р. у Росії за 6,7 млн дол. була куплена Аляска, кожний гек­
тар землі якої обійшовся лише в 5 центів. У 1898 р. Конгрес США
узаконив анексію Гавайських островів. Колоніальними володіння­
ми стали Куба, Гуам, Пуерто-Рико, Філіппіни, частина островів
Самоа. Загальна площа колоній США в 1914 р. дорівнювала 0,3 млн
км2 з населенням 9,7 млн осіб. Водночас США стали на шлях еко­
номічної експансії, основною зоною якої була Латинська Америка,
і збільшували інвестиції за кордоном та експорт товарів, будували
філіали своїх підприємств, використовуюча дешеві робочу силу та
сировину.
Промислове піднесення США на початку XX ст. найбільш
яскраво виявилося у будівництві залізниць, їх протяжність за
1870-1913 pp. збільшилася у 8 разів. Вони зв’язали всі штати, ачо*-
тири трансконтинентальні лінії поєднали Атлантичне і Тихоокеан­
ське узбережжя. Розмах будівництва залізниць стимулював розви­
ток важкої промисловості, зміцнив економічну єдність країни,
розширив географію промисловості на Південь і Захід.
Отже, в галузевій структурі промисловості США суттєво збільши­
лася частка важкої промисловості. Проте з розвитком сільського гос­
подарства не втратили свого значення галузі переробки сільськогос­
подарської продукції, особливо борошномельна, консервна.
Змінилася географія розташування промисловості. Східні шта­
ти (Пенсільванія, Нью-Йорк, Маесачусетс, Нью-Джерсі) зберігали
своє індустріальне значення, особливо в обробній промисловості. Її
центри виникають на Заході, Півдні. Темпи індустріалізації пів­
денних районів випереджали середні показники по країні в 2 рази.
Швидко збільшувалася чисельність робітників. У 1870 р. їх на­
лічувалося 2 млн, а в 1909 р. — 6,6 млн осіб.
18 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 tfiac

21. 7*зуиа 1. Світна початкуXX ст.
Німеччина
2-а група
^процесі індустріалізації початку X X ст. Німеччина за обсягом
і темпами промислового виробництва посіла друге місце у світі та
першо в Європі. Передумови такого економічного зростання скла­
лися На початку 70-х років X IX ст. Завершилося об’єднання Німеч­
чини аід владою Пруссії. Утворилася так звана друга імперія. Це
призвело до ліквідації внутрішніх митних кордонів, створило дер­
жавну систему фінансів, грошового обігу, мір і ваги, залізничного
і поштового щіава. Зросли інвестиції в промисловість. Нагрома­
дження капіталів сприяло акціонуванню. Активну роль у будівни­
цтві залізниць брав уряд. Перемога у франко-прусській війні 1870-
1871 pp. дала контрибуцію в 5 млрд франків. Існували переваги
нового будівництва. Для розвитку важкої промисловості були на­
явні значні запаси вугілля, залізної руди, калієвої солі. Економічні
позиції Німеччини зміцнило приєднання Ельзасу і Лотарингії, ба­
гатих на залізну руду високої якості, з розвиненою бавовняною
промисловістю.
Переваги німецької промисловості забезпечували висока про­
дуктивність праці (за 1850-1914 pp. зросла в 3 рази) і відносно
низька заробітна плата. Машинна індустрія витіснила ремісників
і забезпечила себе кваліфікованими робітниками. Аграрні рефор­
ми знищили залишки феодальних відносин на селі.
У галузевій структурі зросло значення важкої промисловості.
Темни її розвитку за 1870-1913 pp. випередили легку (800 і 350 % ).
Третина капіталів функціонувала у видобувній промисловості.
У металургії, яка за обсягами виробництва доступалася лидае США,
виплавка сталі зросла в 100, чавуну — в 13 разів. Значна роль на­
лежала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів вну­
трішнього згоряння. Розвивалися нові галузі: хімічна, електротех­
нічна, виробництво електроенергії. Промисловість забезпечувала
потреби країни й експортувала електродвигуни, трансформатори,
турбіни, анілінові фарби, соду, добрива, сірчану кислоту. Німеччи­
на перебувала на першому місці за обсягом воєнної промисловості.
Продовжувала розвиватися легка промисловість. Так, потуж­
ність бавовняних заводів збільшилася на 40 % . Проте, на відміну
від США, обмеженість власної сировини та необхідність її імпорту
збільшували вартість продукції. Швидкий розвиток промисловості
змінив склад населення. У 1911 р. чисельність робітників станови­
ла 6 7 % .

22. Велика Британія /
3-я група j
Інтенсивний процес індустріалізації СІЛА, Німеччини, росії,
Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробни­
цтва. Англійська промисловість втратила іноземні ринки длй ряду
товарів. Водночас німецькі, американські товари, що були Якісні­
шими та дешевшими, потрапляли на внутрішній ринок країни.
Спостерігався застій у техніці. Фабрична індустрія працювала на
застарілому обладнанні. Модернізація техніки відбувалася повіль­
но, оскільки була складною та дорогою справою. Гальмівну роль
відігравала монополія на експлуатацію колоній, що забезпечувала
високі прибутки при застарілій техніці. Продукція нових галузей
становила лише 6,5 % всієї промислової продукції країни. Так,
у світовому електротехнічному виробництві частка Великої Брита-,
нії становила 13, а Німеччини — 32% .
У 1913 р. англійські заводи виготовляли лише 34 тис. автомобі­
лів. Розвиток нових і технічне переобладнання старих галузей ви­
магали значних інвестицій. Проте капітали не вкладались у розви­
ток національної промисловості, а експортувались: досягнувши
у 1913 р. 4 млрд ф. ст., вони давали 5 % річних. Щорічний прибу­
ток англійських рантьє (8 млн осіб) становив 200 млн фунтів ст. За­
гострилася проблема постачання сировини для нових галузей про­
мисловості. Негативну роль відігравала політика протекціонізму
з боку СІЛА, Німеччини, Франції. На 10-15 років пізніше почало­
ся акціонування промисловості та утворення корпорацій. Проте
у структурі англійської промисловості відбувалися якісні зміни
так само, як і у СІНА, Німеччині. Але за кількісними показниками
індустріалізація у Великій Британії відбувалася повільно й непо­
слідовно.
'■Знизилися темпи економічного розвитку. Порівняно високі
темпи характеризували важку промисловість, особливо нові галу­
зі: сталеливарну, електротехнічну, хімічну. У 7 разів збільшився
обсяг залізничних перевезень (1 200 млн т). Зросла роль машинобу­
дування. Із традиційних галузей модернізувалося суднобудування.
За 1870-1913 pp. тоннаж суден подвоївся, чистий дохід судноплав­
ства досяг 94 млн ф. ст., 3/5 нових кораблів світу будувалося у Ве­
ликій Британії. Протягом 1870-1913 pp. порівняно з американ­
ськими та німецькими незначними були темпи видобутку вугілля
(в 2,6 раза), виплавка чавуну (в 1,7 раза), споживання бавовни
(в 1,8 раза). На початку XX ст. за вартістю продукції легка промис­
ловість переважала важку в 1,7 раза.
20_________ ____________________ Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10iafac

23. Тема 1. Світна початкуXX ст.
............... — л____________________________
21
Франція
4-а група
Франція відставала від США, Німеччини та Великої Британії не
лише за темпами розвитку, а й за структурною перебудовою промис­
ловості. Так, за '1884-1909 pp. загальна продукція промисловості
зросла на 75 % , а за 1909-1914 pp. — лише на 25 % . Це можна пояс­
нити втратами у франко-прусській війні, переважаючим розвитком
легкої промисловості, низьким технічним рівнем виробництва. Не­
гативно впливали на економічний розвиток парцелярний характер
землеробства, його низький технічний рівень, зменшення сільськогос­
подарського виробництва внаслідок завезення дешевого хліба з-за
океану. Послаблення економіки Франції зумовив експорт капіталів,
що становив ЗО% світових інвестицій. Заданими 1908 p., у французь­
ку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд фр., в облігації та
закордонні цінності — 104,4 млрд фр. Франція вивозила капітал у фор­
мі позикового, що призвело до зростання чисельності рантьє. На по­
чатку X X ст. їх налічувалося 2 млн при населенні 40 млн. Для екс­
порту товарів і капіталів Франція створила колоніальну імперію,
територія якої в 21 раз перевищувала її власну. Метрополія вивозила
до своїх колоцій 10 % експортного капіталу, 13 % товарів.
Інтенсивно розвивалося транспортне машинобудування, зокре­
ма виробництво автомобілів, суднобудування. За темпами будівни­
цтва залізниць Франція поступалася лише США, їх протяжність
у 1911 р. досягла 50,2 тис. км. У легкій промисловості зберігалося
значення виробництва предметів розкоші, текстилю, галантереї.
Перед Першою світовою війною відставання французької про­
мисловості від американської, німецької, англійської досягло від­
повідно: в металургії — 6,3 і 2 рази; за видобутком вугілля — 12,4;
6 і 7 разів; за виробництвом чавуну — 6,6; 3,9 і 1,6 раза; за виробни­
цтвом сталі— 6,3; 7 і 1,9 раза.
На початку X X ст. відносно швидкими темпами почало розви­
ватися господарство Японії. Буржуазна революція і реформи «Мей-
дзі» (освіченого правління) сприяли становленню індустріального
суспільства. Було ліквідовано політичну роздробленість країни,
декларовано уніфікацію законів, рівність усіх підданих, свободу
вибору професій і діяльності, торгівлі, імміграції населення, за­
проваджено єдині грошову та податкову системи, скасовано цехи
та гільдії. Дозволялися іноземні інвестиції, впроваджувалися до­
сягнення науки та техніки. Аграрна реформа санкціонувала при­
ватну власність на землю, її куцівлю-продаж.
Виступи груп.

24. 22 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10кл$с
Російська імперія па початку XX ст.
У ч и т е л ь . Розвиток капіталістичного способу виробництва
в Росії мав свої особливості, порівняно окраїнами Європи: тут про­
мисловий сектор повністю перебував під контролем держави, роз­
вивався нерівномірно, виходячи зі стратегічних завдань і планів
російського уряду. Прагнення самодержавства вивести економіку
країни на рівень розвинених країн Західної Європи вимагало
розв'язання двох основних завдань:
1) зміцнення внутрішнього ринку й підвищення купівельної спро­
можності населення;
2) стабілізація фінансової та банківської систем.
З цією метою протягом 1892-1901 р. за ініціативою міністра фі­
нансів С. Вітте було проведено реалізацію економічних реформ за
такими напрямками: '
1) використання жорсткої податкової політики (у тому числі дер­
жавної монополії на винокуріння);
2) запровадження політики протекціонізму щодо вітчизняної про­
мисловості;
3) здійснення фінансової реформи, яка б забезпечувала стабіль­
ність і платоспроможність російського рубля, його конвертацію
(перетворення на одну зі стабільних валют в Європі);
4) сприяння припливу іноземного капіталу у промисловість Ро­
сії.
Реалізація економічної програми С. Вітте мала своїм результа­
том значний економічний підйом, сприяла процесові накопичення
капіталу, призвела до зростання міст та їх населення, збільшення
нових соціальних верств населення, які не відповідали структурі
самодержавного суспільства.
Основною суперечністю розвитку економіки країни був розрив
між швидкими темпами розвитку вітчизняної промисловості та ар­
хаїчними засобами виробництва, що існували у сільському госпо­
дарстві.
Особливості сільського господарства. На початку XX ст, Росія
залишалась аграрною країною: на долю аграрного сектору припа­
дало 2/8 вартості валової продукції країни. В аграрному секторі
продовжували існувати пережитки феодально-кріпосницької сис­
теми господарювання (поміщицьке землеволодіння, селянське ма­
лоземелля, безправність селянства, община з ЇЇ круговою порукою,
викупні платежі).

25. Тема 1. Світна початкуXXст. 23
На селі посилився процес пауперізації та обезземелення. Низь­
ка купівельна спроможність селянства звужувала внутрішній ри­
нок країни. Невирішеність аграрного питання посилювала соці­
альну напругу в суспільстві, стримувала розвиток капіталістичного
способу виробництва на селі.
Економічна криза 1900-1903 pp. На відміну від країн Західної
Європи, економічна криза у Росії виявилась не тільки надто затяж­
ною, але й тяжкою. Якщо на початок 1903 р. країни Європи вже
почали виходити з кризи, то в Росії вона у цей час досягла свого
апогею. Розпочавшись у легкій промисловості, з найбільшою си­
лою криза ударила по важкій промисловості. Економічна криза
значно посилила процес монополізації російської промисловості,
а також прискорила процес концентрації виробництва, сприяла
переростанню монополістичного капіталу у державно-монополіс­
тичний. Таким чином, у Росії, як і в інших країнах Європи, капіта-’
лістичне виробництво вступило у нову фазу свого розвитку — моно­
полістичну, яка мала ряд специфічних ознак, а саме:
• залежність монополістичного виробництва від абсолютистської
військово-феодальної влади самодержавства і ранні тенденції
переростання монополістичної фази розвитку у державно-
монополістичний капіталізм;
наявність значної, питомої ваги іноземного капіталу і порівня­
но невисокий ступінь активності Росії у вивезенні капіталів.
Населення Росії складало (за даними перепису 1897 р.) 125 млн
чол., у т.ч. українців— 25, 3млн; 70% проживало на селі (97млн);
робітників було 17 млн, підприємців міста — 1,5 млн; інтеліґенції
та духовенства — 8b0 і 600 тисяч чол. Адміністративно імперія по­
ділялась на 99 губерній та областей, 768 повітів і 51 парафію.
Зовнішня політика Росії.
Російсько-японська війна 1904—1905 pp.
Наприкінці X IX — на початку X X ст. суттєво загострились між­
державні суперечності на Далекому Сході, який став об’єктом ак­
тивної експансії великих капіталістичних держав. Активна полі­
тика Росії у цьому регіоні, швидке просування до берегів Тихого
океану та кордонів Кореї почало турбувати Японію, яка прагнула
забезпечити тут свою гегемонію.
Під впливом безвідповідальних радників Микола II проводив на
Далекому Сході авантюристичну політику, яка спричинила пря­
мий конфлікт з Японією. Царський уряд, не зумівши правильно

26. 24 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10клас
оцінити зовнішньополітичне становище Росії, рівень військової
підготовки країни до війни, штовхав Миколу II до її розв’я ­
зання.
Раптовою атакою на російські кораблі у Порт-Артурі 27 січня
1904 р. Японія розпочала війну. План Японії був розрахований на
наступальні дії й передбачав досягнення панування на морі, оволо­
діння Кореєю, висадку десанту в Маньчжурії, захоплення Порт-
Артура, розгром головних сил росіян у районі Ляояна. Росія ж не
мала загального плану військових дій. Військові дії для росіян як
на морі, так і на суходолі складались невдало для російської армії.
Висадка у лютому-квітні 1904 р. японських військ у Кореї та На
Ляодунському півострові, успішні бойові дії проти росіян забезпе­
чили їм взяття в облогу Порт-Артуру і розгортання бойових дій
у Маньчжурії. -
Із серпня по грудень 1904 р. тривала облога Порт-Артуру. За­
хисники фортеці витримали 6 штурмів; лише зрадницькі дії гене­
рала Стесселя призвели до капітуляції Порт-Артуру. Протягом
1905 р. Росія зазнала ще дві відчутні поразки: у лютому під Мукде­
ном та у травні поблизу острова Цусіма. За посередництвом США
Росія та Японія розпочали переговори. За мирною угодою, підписа­
ною у Портсмуті (США) 23 серпня І905 p., Росія визнала Корею
сферою впливу Японії, передала Японії право на оренду частини
Ляодунського півострова з Порт-Артуром та південну частину Са­
халіну.
Поразка царської Росії у війні з Японією серйозно вплинула на
розстановку сил не тільки на Далекому Сході, а й в Європі. Разом
з тим вона прискорила розвиток революційних, подій у Росії.
Революція 1905—1907 pp.
Прологом першої російської революції став страйк робітників
Путиловського заводу у Петербурзі, що розпочався 3 січня 1903 р.
А вже 8 січня страйк охопив всі заводи та фабрики столиці. Тодіш­
ня профспілкова організація робітників міста «Збори російських
фабрично-заводських робітників», яку очолював священик Гапон,
за пропозицією свого лідера вирішила звернутись з проханням до
царя. Під петицією підписалось 150 тис чол. Уранці 9 січня 1905 р.
народний похід до царя на чолі з Гапоном закінчився розстрілом
беззбройних робітників. Понад тисяча вбитих і п’ять тисяч поране­
них — такою була відповідь «доброго царя-заступника». Гапону
вдалося утекти, але у березні 1906 р. його було схоплено і за виро­
ком робітників повішено у передмісті Петербурга.

27. Тема 1. Світна початкуXX ст. 25
Події «Кривавої неділі» приголомшили російську громад­
ськість і викликали бурю протесту по всій країні. У Росії розпо­
чалась революція.
Завдання революції полягали:
• у розв’язанні аграрного питання (ліквідація поміщицького зем­
леволодіння, викупних платежів 1861 p., общини та кругової
поруки; забезпечення йрав селянства);
у встановленні конституційно-демократичного устрою в Росії
(ліквідація самодержавства, демократизація суспільного жит­
тя, проголошення та юридичне закріплення прав і свобод гро­
мадян);
• у розв’язанні назрілих проблем соціального характеру (вста­
новлення 8-годинного робочого дня, встановлення мінімально­
го розміру заробітної плати, виплати пенсій, системи соціаль­
ного захисту);
у забезпеченні розв’язання національного питання (реалізація
прав народів і національностей на самовизначення).
Протягом січня-лютого 1905 р. по країні прокотилася хвиля
масових страйків, в яких взяли участь 440 тисяч робітників:
Улітку 1905 р. революція вступила у нову фазу свого розвитку
(страйки набули політичного характеру, іноді переростаючи
у збройні сутички з регулярними частинами та жандармерією).
В Івано-Вознесенську виникли нові органи влади — Ради упо­
вноважених депутатів, які відіграють велику роль у майбутньому
Росії.
У червні 1905 р. розпочалося повстання панцерника «Потьом-
кін», лке'продемонструвало готовність армії взяти боротися на боці
революції.
Найбільшого піднесення революційні події набули під час все­
російського жовтневого страйку 1905 р. 17 жовтня 1905 р. цар Ми­
кола II оголосив «Маніфест»,, який обіцяв запровадження,консти­
туційного устрою і скликання Державної Думи — російського
парламенту. Стихійно почали створюватися Ради робітничих депу­
татів, проводились численні мітинги і демонстрації, виходили де­
мократичні періодичні видання, утворювались політичні партії,
профспілки, громадські організації. У грудні 1905 р. більшовики
здійснили спробу захопити владу, підняли збройне повстання в Мо­
скві, яке було придушене урядовими-військами.
На початку 1906 р. Микола II здійснив реформу державного
управління, запровадивши Державну Раду як верхню палату

28. 26 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія», 10 клас
російського парламенту. Виборчий закон зберігав суттєві соціальні
обмеження на виборах у Раду і Думу. Незважаючи на це, на засі­
даннях Думи ставились питання глибоких суспільно-політичних
реформ. 9 червня 1906 р. Микола II розпустив Думу і призначив ви­
бори до II Думи. Остання діяла з 20 лютого до 3 червня 1907 р. і зно­
ву була розпущена за наказом царя.
Після розпуску II Державної Думи в імперії розпочалися репре­
сії. Вибори до III Державної Думи проводились за новим виборчим
законом, який надавав переваги заможним верствам і російському
населенню.
Для створення соціальної опори серед заможного селянства
царський уряд за ініціативою II. Столипіна 9 листопада 1906 р. ого­
лосив указ про земельну реформу. Реформа сприяла виходу селян
із общини, закріпленню землі у приватну власність, чим значно
прискорила капіталістичний розвиток села. Одним з елементів
проведення аграрної реформи стало переселення селян, особливо
з України, на вільні землі у Сибір і на Далекий Схід. За 1906-
1912 pp. на окраїни імперії виїхало близько 1 млн українців (близь­
ко 40 % усіх переселенців у P.). Через невміло організоване пере­
селення, відсутність продовольства, медичного обслуговування та
непідготовленість на місцях до прийому переселенців частина з них
померла, а частина повернулась до України (за деякими даними —-
близько 70 %).
Становище Австро-Угорщини на початку XX ст.
Лабораторна робота
Розгляд питання «Становище Австро-Угорщини на початку
XX ст,»відбувається у вигляді лабораторної роботи.
За даними 1900 р. населення імперії за ознакою рідної мови роз­
поділялось таким чином.
Національності
В Австрії В Угорщині
Абсол. числ. % Абсол. числ. %
Німців 9171000 36 2 135 181 П Д
Угорців - ■ - 8 742 301 45,4
Чехів , 5 955 000 23 -
Поляків 4 259 000 16 -
Русин 3 376 000 15 429 447 2,2
Словаків 1 193 000 3 2 019 641 10,5
Італійців 727 000 ' з - -

29. Тома 1. Світна початкуX X ст. 27
Національності
В Австрії В Угорщині
Абсол. числ. % Абсол. числ. %
Сербів и хорватів 711000 3 2 730 749 14,2
Румун 231000 1 2 799479 14,5
Інших 519 000 - 397 761 2,1
Усього 26 151 000 100 19 254 559 100
Завдання
1-а група. Установити послідовність збільшення населення
в Австрії.
2-а група. Установите послідовність збільшення населення
в Угорщині, починаючи з найменшої.
У ч и т е л ь . «Промисловий переворот», що поклав у XVIII ст.
початок утворенню нового капіталістичного суспільства в країнах
Західної Європи, повільно проникав у життя Австро-Угорщини.
Вона тривалий час зберігала свій аграрний характер, намагаючись
завозити промислові товари ззовні, ніж розвивати власне виробни­
цтво. Проте промисловість, хоч і повільно, але дедалі більше втру­
чалася в консервативне суспільство Австро-Угорщини.
За родом занять, у 1900 p., згідно із даними таблиці, на кожні
10 тис. жителів припадало зайнятих:
Галузь
В Австрії В Угорщині
Абсол.
числ., чол.
%
Абсол.
числ., чол.
%
Землеробне та лісове гос-во 5 238 52,38 6 842 68,42
Рибальство 5 0,05 1 0,01
Промисловість 2,472 24,72 1,352 13,52
Гірнича справа 206 2,06 85 0,85
Торгівля 413 4,13 289 2,89
Транспорт 583 5,83 229 2,29
Наймана праця — — 554 5,54
Військова служба 101 1,01 79 0,79
Чиновники,вчителі заго 3,30 297 2 97
Вільні професії 41 0,41
Рантьє и пенсіонери • 318 3,18 139 1,39
Без занять 293 2,93 133 1,33
Усього 10000 100 10 000 100

30. 28 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Завдання
Зробіть три висновки за цією таблицею.
У ч и т е л ь . Велике фабричне виробництво розвивалось пере­
важно у Нижній Австрії, Богемії, Моравії, Сілезії і Форальберзі.
Виробництво заліза зосереджувалося в Нижній і Верхній Австрії,
Штириї, Каринтії, Украй, Богемії, Моравії і Сілезії; машинобуду­
вання переважало у Відні, Нейштадті, Празі і Трієсті.
В Угорщині промисловість була менш розвинена, проте і тут
власна продукція поступово почала задовольняти попит місцевого
ринку.
Землеробство і скотарство було розвинене переважно в Угорщи­
ні, і ця половина монархії була її житнйцею. Проте цього бул'о за­
їдало, і хліб завозився додатково із Росії та Румунії. '
Австро-Угорщина, заданими 1912 p., у світовому масштабі тор­
гувала усього на 5 600 млн марок, що складало 3,3 % усієї світової
торгівлі. Найбільший товарообмін відбувався з Німеччиною, Анг­
лією, Італією, Сполученими Штатами Америки і потім з баілкан-
ськими державами (Сербією, Румунією, Болгарією і Грецією).
Учні мають проаналізувати бюджет Австро-Угорщини (у млн
франків) і виконати завдання.
Країни 1907 р. 1913-1914 pp.
Австро-Угорщина 3 000 4 500
Німеччина 5 903 7125
Франція 3 833 5 473
Англія 5 000 6050
Італія 1945 3 320
Росія 4 950 7150
Завдання
1. Наскільки зросли за вказаний період бюджети країн, наведе­
них у таблиці?
2. Бюджет якої країни зріс більше, ніж в Австро-Угорщині?
Робітничий та соціалістичний рух
У ч и т е л ь . Основною віхою в історії політичних партій на ру­
бежі XIX-XX ст. стала поява соціалістичних партій різного спря­
мування; від соціал-демократичних до націонал-соціалістичних.
Установчий Конгрес II соціалістичного Інтернаціоналу відбув­
ся в липні 1889 р. у Парижі. У його роботі взяли участь чотириста

31. Тема 1. Світна початкуXX ст. 29
делегатів з двадцяти країн. Кінцевою метою робітничого класу, як
зазначалося у документах Конгресу, є боротьба за соціалізм, а його
найближчими завданнями — запровадження восьмигодинного ро­
бочого дня, поліпшення умов праці, заборона дитячої праці, низка
інших вимог. Було прийнято рішення про святкування 1 травня як
Дня міжнародної солідарності трудящих.
II Інтернаціонал став впливовою силою у робітничому русі.
У 1912 р. до нього входили представники соціалістичних та соціал-
демократичних партій з 23 країн. Соціалісти були обрані до парла­
ментів деяких країн Західної Європи і мали там свої фракції. Вони
відігравали провідну роль в організації масових акцій за права ро­
бітників. У цій боротьбі соціалістичні та сіоціал-демократичні пар­
тії спиралися на профспілки та робітничі кооперативи.
Робота в групах
За даними таблиці «Чисельність європейських соціалістичних
партій (19 0 0 -І9 1 4 рр^)» зробіть три висновки.
Рік Німеччина Франція
Велика Британія
Члені партії, що вхо­
дять до профспілок
Індивідуальні
члени
1900 353 070 375 931
1901 455 450 469 311
1902 847 315 861 150
1903 956 025 969 800
1904 885 270 900 000
1905 400 000 34 688 904 496 921 2 8 0 ,
1906 40 000 975 182 998 338
1907 530 000 52 913 1 0 4 9 673 1 072 418
1908 56 963 1 127 035 1 158 565
1909 633 000 57 977 1 450 648 1 486 308
1910 69 085 1394 402 : 1 430 539
1911 836 000 69 578 1 501 783 1 539 092
1912 970 000 72 692 ' 185 8 178 1 895 498
1913 75 192 1 572 391
1914 9 3218 2 053 735 161 2147
У ч и т е л ь . Наприкінці X IX — на початку X X ст. світовий ро­
бітничий рух, особливо в Європі і пізніше в Північній Америці,
одержав новий імпульс розвитку завдяки появі у 1891 р. документа
Пани Римського Лева X III «Rerum Novarum», відомого також під
назвою «Про умови життя робітничий клас». У ньому Папа говорив
про необхідність цілого ряду реформ, зокрема обмеження трива­
лості робочого дня, установлення мінімального .розміру оплати