cудомний синдром

1. Судорожний синдром
 Епілептичний синдром - одна з
універсальних реакцій організму на багато
видів дій.
Він включає:
 епілепсію як хворобу,
 епілептичні припадки,
 епілептичний статус.

2. До епілептичного синдрому відносяться три категорії клінічних
проявів.
 Перша категорія - судорожна форма епілептичного статусу,
при якій необхідна екстрена допомога, часто з
використанням прийомів реанімації.
 Друга категорія - присмерковий стан свідомості як прояв
безсудомної форми епілептичного статусу, що вимагає
екстреної стаціонарної психіатричної допомоги.
 Третя категорія - одиничні судорожні припадки; парціальні
судорожні і безсудомні припадки; малі епілептичні напади
(petit mal); статус міоклонічних судом. При них необхідне
спостереження за хворим.
Лікувальні заходи слід робити лише у випадках, коли згадані
прояви епілептичного синдрому різко виражені або тривалі.

3. Купірування епілептичного статусу
 Попередження травматизації
 Голову повертають набік.
 Під голову підкладають подушку або який-небудь
м'який предмет.
 Необхідно розстебнути комір.
 Відкрити доступ до кубітальних вен.
 Великим і вказівним пальцями або долонею
правої руки натиснути на підборіддя і відтягнути
нижню щелепу. Витягнути наявні знімні зубні
протези.

4.  Не пізніше 5 хвилин з моменту надходження
хворого під спостереження в/в повільно ввести
препарат першої черги вибору з групи
бензодіазепінів - діазепам (седуксен, реланіум,
сібазон) по 2-4 мл на 10 мл ізотонічного розчину.
 При швидкому в/в введенні може виникати
пригнічення дихання і западання язика (!).
 Окрім діазепама показаний інший препарат з
групи бензодіазепінів - лоразепам: вводиться в/в
по 4 міліграми (1 ампула по 1 мл).
 Лоразепам володіє тривалішою дією, ніж
діазепам (близько 12 годин), і тому
призначається одноразово; не чинить
негативного впливу на дихання і гемодинаміку.

5.  Вимірюють АТ і пульс.
 При необхідності коригують АТ і боряться
з аритмією.

6.  Якщо через 10 хв після введення
діазепама або його аналогів судоми не
припиняються, згадані препарати в тих же
дозах вводяться в/в повторно.

7.  Для попередження розвитку набряку мозку
в/в вводиться лазикс (фуросемід) – 40
міліграм (2 ампули) на 10-20 мл
ізотонічного розчину натрію хлориду, а
також 8-10 міліграм дексаметазону.
 Хворим літнього і старечого віку додатково
в/в вводяться калія хлорид - 10 мл 10%
розчину або панангін - 10 мл на 10 мл
ізотонічного розчину натрію хлориду.

8.  Якщо через 20 хв після другого введення діазепаму судоми не
припиняються, призначаються препарати другої черги вибору -
натрію оксибутірат і діфенін (фенітоїн).
 Натрію оксибутірат вводять повільно в/в по 10 мл 20% розчину.
 Залежно від маси тіла 1 або 0,5 пігулки діфенін розтирають і в
проміжках між судомами вводяться через назогастральний
зонд.
 Діфенін призначається під контролем за пульсом - при появі
брадикардії введення препарату припиняється.
 Протипоказання до призначення діфеніна - аритмія.

9.  Якщо статус не купірується через 15 хв
після призначення препаратів другої черги
вибору доводиться вдаватися до
використання заходів третьої черги
вибору.
 До них відносяться інгаляційний наркоз
сумішшю закису азоту з киснем і
барбітурати - гексенал і натрію тіопентал.

10.  Для інгаляційного наркозу сумішшю закису азоту
з киснем в співвідношенні 2:1 використовуються
наркозні апарати, якими оснащені бригади
невідкладної і «швидкої допомоги».
 Ефективність інгаляційного наркозу
характеризується звуженням зіниць, різким
зниженням корнеального рефлексу,
нормалізацією дихання (16-20 в хв ),
зменшенням тахікардії.
 У цих умовах статус припиняється або частота
епілептичних припадків різко зменшується і,
таким чином, представляється можливим
транспортувати хворого в стаціонар.

11.  Гексенал і натрію тіопентал можуть
застосовуватися тільки неврологами і
реаніматологами спеціалізованих бригад
«швидкої допомоги», оскільки обидва препарати
нерідко викликають серйозні побічні ефекти –
пригнічення дихання, артеріальну гіпотензію і
ларингоспазм.
 Тому при їх використанні лікарі повинні бути
готові до переводу хворого на ШВЛ при
виникненні диспное, до призначення
кардіотонічних засобів, введення атропіну при
розвитку ларингоспазму.

12.  Гексенал вводять в/в із швидкістю 1 мл/хв;
спочатку вводять 1-2 мл 1-2% розчину і за
відсутності протягом 30-40 сек згаданих
побічних явищ вводять додаткову кількість
розчину.
 Загальна доза складає 0,5-0,7 г препарату
(8-10 мг/кг).

13.  Натрію тіопентал вводять в/в повільно по
20-30 мл 2% розчину.
 Гексенал і натрію тіопентал несумісні з
адреналіном.
 Обидва препарати протипоказані особам
літнього і старечого віку, оскільки у них
згадані вище побічні ефекти виникають
особливо часто і погано купіруються.

14.  У окремих випадках, при найбільш важких і
тривалих формах статусу неврологами
або реаніматологами спеціалізованих
бригад «швидкої допомоги» здійснюється
перевод хворих на ШВЛ з попереднім
введенням міорелаксантів.

15. Інші необхідні заходи
Одночасно з ліками і прийомами, необхідними для
безпосереднього купірування статусу, у ряді випадків
доводиться вдаватися до призначення препаратів, що
коригують або ліквідовують патологічні процеси, обумовлені
статусом:
 при артеріальній гіпертензії, що супроводжується
тахікардією, призначається анапрілін (обзідан) - по 10-30
міліграм залежно від рівня АТ і ЧСС; пігулки розтирають і з
невеликою кількістю води вводять в ротову порожнину в
проміжку між судомами;
 при артеріальній гіпертензії, що супроводжується
брадикардією, призначається корінфар по 20-40 міліграм
залежно від АТ і ЧСС; пігулки розтирають з невеликою
кількістю води;

16.  при брадикардії менше 50 уд/хв в/м вводиться
0,5 мл 0,1% розчину атропіну;
 при гіпертермії в/м вводиться 2-4 мл 50% розчину
анальгіну;
 при різкому головному болі, що виникає після
купірування судом, призначаються різні
анальгетики; найбільш ефективний трамадол
(трамал);
 для купірування психомоторного збудження, що
часто виникає після припинення судом, повільно
вводять діазепам або його аналоги (в/в по 2-4 мл
на 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду).

17.  Статус малих нападів (petit mal),
фокальних припадків і «складних»
абсансів.
 При цих формах епілептичного синдрому
лікування проводиться так само, як при
статусі генералізованих припадків.

18.  Еклампсія - статус судорожних припадків у
вагітних.
 Призначаються діазепам і його аналоги по
вказаній вище схемі з додаванням магнію
сульфату - по 20-25 мл в/м (10-15 мл можна
вводити в/в).
 Щоб уникнути асфіксії плоду виключено
застосування барбітуратів.
 При статусі, що не купірується цими засобами,
вдаються до короткочасного інгаляційного
наркозу фторотаном або ефіром обов'язково у
поєднанні з сумішшю закису азоту з киснем в
співвідношенні 1:1 або 2:1.

19. Застереження:
 Категорично протипоказано введення
аміназіна, трифтазіна і інших
нейролептіков, оскільки вони різко
пригнічують дихання і гемодинаміку.
 Категорично протипоказано введення
препаратів, що володіють епілептогенною
дією - камфора, коразол, кордіамін,
бемегрід.

20.  Одиничний судорожний припадок. Після
нього з метою профілактики повторних
припадків призначається в/м діазепам
(седуксен, реланіум, сибазон) по 2-4 мл на
10 мл ізотонічного розчину натрію
хлориду.

21.  Хворі з першим в житті судорожним
припадком повинні бути госпіталізовані
для з'ясування його причини.
 У разі відмови хворого від госпіталізації він
підлягає обстеженню в поліклініці за
місцем проживання.