Комплексний зошит. Подлєсна О.П., Сухорукова Ю.Ю.

1. УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №13
СЕЛИДІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Готуємось до ЗНО:
українська література кінця ХІІІ –
початку ХХ століття
(Комплексний зошит)
Українськ
2016

2. 2
Готуємось до ЗНО: українська література кінця ХІІІ – початку ХХ
століття (комплексний зошит для учнів 10-11 класу) / Ю.Ю. Сухорукова,
О.П. Подлєсна. – Українськ, 2016. – 129 с.
Пропонований комплексний зошит містить основні відомості з української
літератури кінця ХІІІ – початку ХХ століття”, перелік художніх текстів для
обов’зкового читання, передбачених навчальною програмою та програмою зов-
нішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури. У межах
кожного розділу матеріал розміщено за таким орієнтовним планом: 1. Коротка
характеристика доби літературного процесу; 2. Життєвий і творчий шлях пись-
менників; 3. Характеристика художньої творчості письменників; 3. Завдання
для самостійної роботи учнів.
Для учнів 10-11 класу загальноосвітніх навчальних закладів.
Затверджено на засіданні
методичної ради
протокол №3 від 05.01.2016
Сухорукова Ю.Ю., Подлєсна О.П., 2016

3. 3
ВСТУП
Загальна характеристика нової української літератури
Українську літературу від кінця XVIII до початку XX ст. традиційно нази-
вають новою. Виділяють такі періоди∗
нової української літератури:
1. Кінець XVIII – 30 роки XIX ст. Період становлення нової української
літератури. Розвиваються просвітительський реалізм, сентименталізм,
романтизм. Формуються нові провідні жанри поезії, прози і драми. Це
період розвитку літературної української мови.
2. 40-ві – 60-ті роки XIX ст. Утвердження критичного реалізму, однак
романтизм не залишає свої позиції. Передовсім період пов'язаний з
іменем Т.Шевченка. Зародження літературної критики (П.Куліш).
3. 70-ті – 90-ті роки XIX ст. Розквіт критичного реалізму. Поява натуралі-
зму. Розвиток української літературної критики, журналістики, публі-
цистки.
4. Кінець XIX – поч. XX ст. Український модернізм.
Нова українська література постає на ґрунті давньої і не втрачає зв'язок з
нею. Проте між ними існують досить значні відмінності. Зокрема, нова україн-
ська література не має такого тісного зв'язку з життям церкви, як давня; її твори
написані живою народною мовою, а не книжною.
∗
Періодизація, наведена у посібнику, є одним із кількох існуючих варіантів

4. 4
РОЗДІЛ І
Літературний процес кінця XVIII – 40 рр. XIX ст.
Політичне та культурне становище в Україні на початку ХІХ ст.
Наприкінці XVIII – на початку XIX ст. Україна остаточно підкорена іншим
державам: Російській імперії та Австрії. На території, що належала Росії, було
встановлено загальноросійські порядки і в політичному, і в громадському, і в
культурному житті. З 1783 р. на Лівобережжі і в Слобожанщині царський уряд
запроваджує кріпацтво, що не могло не відбитися в літературних творах.
Разом з тим суспільне життя Росії прискорено розвивалось (перемога у
війні 1812 р., рух декабристів тощо), і це також впливає на життя в Україні. На
Західній Україні ж панували німецька, латинська і польська мови.
В літературу з кінця XVIII ст. із Заходу приходять ідеї Просвітництва. Ос-
новні риси просвітницької ідеології: віра у перетворювальну силу людського
розуму й освіти; відтак утверджується новий світогляд, нові уявлення про лю-
дину і суспільство. Провідниками просвітительських ідей виступали дворянст-
во й інтелігенція.
В Україні у цей час з'являються суспільно-політичні і громадські об'єднан-
ня: у Глухові на Чернігівщині – гурток Я.Козельського, у Кременчуці – гурток
В.Пассека, у с. Обухівка Миргородського повіту – гурток В.Капніста тощо.
Література остаточно переходить від релігійних засад до ідей Просвітниц-
тва наприкінці XVIII – на поч. XIX ст. Для літератури просвітительства харак-
терні були:
 змалювання побутових взаємин; наявні при цьому картини соціаль-
ного зла засуджуються з моральної точки зору;
 віра в силу освіти й людського розуму;
 низький ступінь індивідуалізації персонажів.
Нова суспільна і художня думка формується на початку XIX у Харківсь-
кому університеті (заснований у 1805 р.). Його діяльність сприяла заснуванню
української періодики. Зокрема, з`явились такі видання:
"Харьковский Демокрит" (1816 р.),
"Украинский вестник" (1816-1819 р.),
"Украинский журнал" (1824-1825 рр.).
Після поразки декабристів настає так звана Миколаївська реакція; преса в
Україні припиняє своє існування. Лише у 1831 р. вийшов "Український альма-
нах", у 1833 р. – 2 частини збірки "Утренняя звезда"; у 1839 р. – "Украинский
сборник", у 1840 р. – І частина альманаху "Киевлянин" М.Максимовича, у
1841 р. – альманах "Ластівка" (Петербург).
Українська література в цей час розвивається і в Петербурзі (з 30-х –
40-х рр.): Є.Гребінка, Т.Шевченко, М.Гоголь, М.Маркевич тощо.
Посилюється інтерес до збирання народної поезії, до етнографії: "Опыт
собрания старинных малороссийских песней" М. Цертелєва (1819 р.), "Мало-
российские песни, изданные М.Максимовичем" (1827 р.; 1834 р.), "Запорожская
старина" – 6 книг І.Срезневського (1833-1839 рр.), "Малороссийские и червоно-
русские народные думы и песни" П.Лукашевича (1838) тощо.

5. 5
Літературні роди і жанри
Значна кількість жанрів була успадкована новою українською літерату-
рою із давньої, проте вони видозмінювались, розвивались і нові жанри. Найпо-
ширенішою була лірика: сатиричний вірш, байка, ліричний вірш, травестія
(успадковані); травестійна поема, історична поема, віршова "казка", романтич-
на балада; елегійна й медитативна лірика, романс (нові). Значно розвивається
українська поезія з приходом романтизму.
Розвивається й драматургія. Вона ще тісно пов'язана із попередньою
драмою (вертеп, мелодрама), але має й нові риси. Це твори І.Котляревського,
Г.Квітки-Основ'яненка тощо, пізніше – романтичні драми М.Костомарова.
Епос представлений творчістю Г.Квітки-Основ'яненка: бурлескно-
реалістичними та сентиментально-реалістичними творами, а також російсько-
мовними творами М.Гоголя, Є.Гребінки, П.Білецького-Носенка та інших авто-
рів.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ
1. Дати визначення літературознавчим термінам
Просвітництво – __________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Літературний рід – ________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Лірика – __________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Епос – ____________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Драма – ___________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________

6. 6
2. Заповнити таблицю «Основні літературні жанри»
Лірика Епос Драма
Ліро-епічні жанри
3. Скласти асоціативний кущ «Риси просвітництва»
Риси
Просвітництва

7. 7
Іван Котляревський
(1769-1838)
1. Життєвий і творчий шлях
Народився Іван Петрович Котляревський 9 вересня 1769 р. у Полтаві в
родині дрібного чиновника Полтавського магістрату. Батько Івана мав маленьке
господарство і кілька родин кріпаків.
Початкову освіту хлопець здобув у дяка, а з 1780 р. навчався у Полтавсь-
кій духовній семінарії. Семінарію Котляревський не закінчив; у 1789 р. вступає
на службу до Новоросійської канцелярії (Полтава), з 1793 р. – приватний учи-
тель у поміщицьких родинах Полтавщини.
З 1796 р. до 1808 р. перебував на військовій службі у Сіверському карабі-
нерному полку, що до 1806 року був розквартирований у Полтаві (тому пись-
менник не припиняв творчу діяльність: у 1798 р. виходять друком три частини
“Енеїди”). У 1806 – 1807 рр. брав участь у російсько-турецькій війні, на почат-
ку 1808 р. вийшов у відставку у чині капітана.
У пошуках роботи їздив до Петербурга, але марно. У Полтаві дістав по-
саду наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян.
У 1812 р. йому доручено сформувати український козацький полк. У
1813-1814 рр. виконує доручення губернатора у Петербурзі і Дрездені.
З 1818 р. до 1821 р. був одним із директорів Полтавського театру (саме в
цей час він і пише свої драматичні твори).
З 1827 до 1835 р. письменник займав посаду попечителя Полтавського
благодійно-лікувального закладу. У 1835 р. залишив службу.
Помер 29 жовтня 1838 р., похований у Полтаві.
2. Художня творчість
“Енеїда” – перший твір нової української літератури
І.Котляревський працював над “Енеїдою” приблизно 26 років: почав пи-
сати орієнтовно у 1794 році, у 1798 р. у Петербурзі вийшли перші частини без
відома автора («Энеида на малороссийский язык переложенная И. Котляревс-
ким»), у 1808 році – друге видання (теж без відома автора), у 1809 р. здійснено
перше авторське видання (4 частини). Уривки з п’ятої частини друкувались у
1822-1823 рр. в журналі “Соревнователь просвещения и благотворения”. Повні-
стю твір видано у 1842 р. (після смерті автора).

8. 8
Джерела твору: “Енеїда” Вергілія, а також переробки цього твору Осипо-
ва і Котельницького. Котляревський запозичує у Вергілія фабулу, але скорочує
твір, дещо, навпаки, додає (змалювання пекла і раю у нього інше). Скорочено
картину розгрому Трої, не детально зображено кохання Енея і Дідони тощо.
За жанром цей твір – бурлескно-травестійна поема. Для бурлеску харак-
терне грубе комічне зображення дійсності, змалювання персонажів у знижено-
му плані (наприклад, Зевс п`є сивуху, заїдаючи оселедцем, Юнона постає як
“суча дочка”, Венера – “не остання шльондра” тощо). Травестія – “перевдя-
гання”. Але не слід зупинятись на тому, що герої поеми зодягнені в українське
вбрання: у творі Котляревського через античний світ і образи загалом постає
українська дійсність XVIII ст. “Енеїду” І.Котляревського часто називають “ен-
циклопедією життя українського народу”, адже тут змальовано життя україн-
ців, їх обряди, прикмети, одяг, їжа, напої, народна медицина і т.д. Названо села
і міста Полтавщини, є українські імена.
Комічне начало “Енеїди” виливається у формах гумору і сатири. Гумор –
різновид комічного, при якому про серйозне говориться із доброзичливою пос-
мішкою (у такому плані в “Енеїді” зображено Енея та його вояків). Сатира –
спосіб художнього відображення дійсності, що виявляється у різкому висмію-
ванні негативного (боги і царі у творі наділені людськими пороками і слабостя-
ми).
П`єса “Наталка Полтавка” поставлена на сцені у 1819 році, видана у
1838 р. За жанром це власне драма, хоча автор визначає твір як “опера мало-
российская в двух действиях” (підставою для такого визначення є той факт, що
у творі багато пісень).
Тема твору: змалювання кохання Наталки і Петра (побутовий аспект) і
спроби закоханих подолати перешкоди (Петро небагатий, а до Наталки свата-
ється заможний селянин), отже, конфлікт твору побутовий із соціальним підґ-
рунтям.
Образи узагальнені, причому Наталка, Микола, Петро ідеалізовані. Воз-
ний і Виборний – безіменні (типові образи), хоча їх прізвища і названі у ремар-
ках. Засоби образотворення: авторські ремарки, самохарактеристики (монологи
і діалоги), опосередкована характеристика, у матері – прізвище (Терпилиха), пі-
сні.
У творі втілено ідеї просвітництва. Конфлікт також розв’язується у дусі
просвітництва: автор вірить у пробудження доброго начала в людині. Новатор-
ством автора є введення у твір народних пісень.
3. Значення творчості письменника в історії української літератури
І.Котляревський – перший представник нової української літератури; він
першим вводить до літератури живу народну мову. Удосконалює жанрову сис-
тему української літератури (бурлескно-травестійна поема, драма, водевіль).
Розширює тематику творів: селянин відтепер – не лише об’єкт висміювання.

9. 9
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ
1. Тексти для читання
Іван Котляревський «Енеїда», «Наталка Полтавка»
2. Скласти хронологічну таблицю за біографією письменника
Іван Котляревський
( - )
Дата/період Життєва подія Твори
3. Заповнити літературний паспорт твору
Іван Котляревський «Енеїда»
Рік видання
Історія написання
Літературний рід
Жанр
Тема
Головна ідея
Проблематика
Сюжетні лінії

10. 10
Композиція
Характеристика
головних героїв
Роль другорядних
персонажів
Іван Котляревський «Наталка Полтавка»
Рік видання
Історія написання
Літературний рід
Жанр
Тема
Головна ідея
Проблематика
Сюжетні лінії
Композиція
Характеристика
головних героїв
Роль другорядних
персонажів

11. 11
4. Напишіть твір-роздум на одну з тем: «Чи можна вважати поему
Івана Котляревського «Енеїда» справжньою енциклопедією народного жит-
тя», «Чи потрібно боротися за власне щастя (за п’єсою І. Котляревського
«Наталка Полтавка»)».
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________

12. 12
Григорій Квітка-Основ'яненко
(1778-1843)
1. Життєвий і творчий шлях
Григорій Федорович Квітка народився 29 листопада 1778 р. у родовому
маєтку – с. Основа під Харковом (звідси псевдонім). Родина була дворянська.
Григорій навчався вдома, пізніше у школі при монастирі.
Був деякий час військовослужбовцем, потім директором Харківського
театру (1812 р.), повітовим предводителем дворянства (1817-1828 рр.), совіс-
ним суддею, головою харківської палати карного суду.
Брав активну участь у громадському житті Харкова: міський театр, інсти-
тут шляхетних дівчат, редагування журналу «Украинский вестник», альманахи
«Утренняя звезда», «Молодик», був одним із засновників публічної бібліотеки;
видавав збірки українських прислів`ів і приказок.
Перша збірка творів мала назву «Малороссийские повести, рассказывае-
мые Грыцьком Основьяненком” (1 том – 1834 р., 2 том – 1836-1837 рр.). Саме ці
твори мали велике значення у розвитку української літератури.
Однак розпочав свою творчу діяльність автор з фейлетонів, жартівливих
віршів, байок, які друкувались у періодиці: збірка “Шпигачки” – у газеті “Харь-
ковские известия”.
Найвідоміший твір раннього періоду: “Письма Фалалея Повинухина”
(“Украинский вестник”, 1816 – 1817 рр.) – це цикл фейлетонів.
Наступним кроком стають драматичні твори: “Приезжий из столицы, или
суматоха в уездном городе“ ( написана у 1827 р., опублікована у 1840
р.),“Шельменко – волостной писарь” (1829 р.), “Ясновидящая” (1830 р.), “Дво-
рянские выборы” (1828 р.). Автор починає писати прозові твори, до комедіі по-
вертається у 1835 р.: “Сватання на Гончарівці”, у 1838 р. – “Шельменко–
денщик” (російськомовна).
Квітка-Основ`яненко написав ряд романів і повістей російською мовою:
“Пан Халявський”, “Жизнь и похождения Петра Степанова, сына Столбикова»,
«Ганнуся», «Панна Сотниковна» тощо.
Помер письменник 20 серпня 1843 р. у Харкові.

13. 13
2. Художня творчість
Перша збірка прозових творів Квітки-Основ`яненка мала назву “Мало-
российские повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком”. Це було
етапне явище в історії української літератури, подальший крок до “народної
теми”, до світу життя трудівника. Усі ці твори побудовані у формі розповіді
людини з демократичного середовища, старожила з Харківської околиці Гриць-
ка Основ'яненка.
За традицією усі 15 творів Квітки-Основ`яненка називають повістями, але
серед них є й оповідання (“Пархімове снідання”, “На Пущання – як зав'язано”).
На той час повістю називали будь-який твір, що розповідається.
За принципом і способом художнього відображення дійсності ці прозові
твори діляться на дві групи: бурлескно-реалістичні та сентиментально-
реалістичні повісті.
Бурлескно-реалістичні повісті
“Салдацький патрет”, “Мертвецький Великдень”, “От тобі й скарб”, “Па-
рхімове снідання”, “На Пущання – як зав'язано”, “Малоросійська биль”, “Підб-
рехач”, повість “Конотопська відьма”.
“Салдацький патрет” (1833 р.)
Підзаголовок “Латинська побрехенька, по-нашому розказана” вказує на
певний травестійний характер твору: у ньому творчо використані мотиви анти-
чних анекдотів про художників Зевкіса та Апеллеса. Серед джерел оповідання
також сюжети та образи з українського фольклору, які залучаються письменни-
ком для створення жанрових сцен і ярмаркових типів (чумак, цигани, москаль).
Твір мав і алегорично-полемічну спрямованість проти тих критиків, які
виносили некомпетентний і недоброзичливий присуд українській літературі. В
науку тим критикам автор описує анекдотичний випадок з шевцем Терешком,
який знеславив себе своїми закидами на адресу картини Кузьми Трохимовича –
здібного художника. В оповіданні втілюється думка про те, що головним суд-
дею над мистецтвом є народна маса, громада.
Найвизначніший бурлескно-реалістичний твір Квітки-Основ'яненка – по-
вість “Конотопська відьма” (1833 р.). Серед його українських прозових творів
цей має найбільший обсяг, складну побудову з поділом на структурні частини, з
переплетінням сюжетних ліній, реальних та фантастичних подій.
Імпульсом до написання повісті був реальний факт, очевидно, пов'язаний
з посухою та неврожаєм 1833 р., коли з наказу однієї поміщиці топили у воді
запідозрених у “відьмуванні” жінок, бо справжні відьми, за народними віруван-
нями, не тонуть.
Твір багатозначний за своїм ідейним змістом. Передусім це гостра сатира
на панівну верхівку українського суспільства XVIII ст., характерні негативні
риси якої втілені в образах сотника Забрьохи, писаря Пістряка, пана Халявсько-
го, отця Симона. До показу минулого автор звертається з наміром “бити в ми-
нулому сучасне”.
Квітка-Основ'яненко показує типові риси козацької старшини XVIII ст.,
яка виродилася в звичайну експлуататорську верхівку, розкриває потворність
тогочасних суспільно-адміністративних порядків. Водночас у повісті просвіти-

14. 14
тельська ідея, соціальна сатира спрямовані й проти сучасних Квітці характер-
них породжень несправедливого укладу. В образах Забрьохи, Пістряка, Дем'яна
Халявського він втілює і рису сучасного йому панства, представники якого
здобули дворянсько-поміщицьке становище не за здібності чи заслуги, а за те,
що підлеслювалися до старших за чином.
Засоби творення образів різні: пряма авторська характеристика самовик-
риття, прийоми гротеску та шаржу, введення персонажів у комічні ситуації, за-
позичені з фольклору.
На рівні сюжету у повісті виявляються ознаки просвітительського реалі-
зму (моралізаторські настанови) та сентименталізму (показ любовних страж-
дань).
Сентиментально-реалістичні повісті
“Маруся”, “Козир-дівка”, “Щира любов”, “Сердешна Оксана”. Централь-
ний персонаж усіх цих творів – дівчина.
“Маруся” (1832 р.). Тема твору побутова, в основі сюжету – ідеальне
кохання Марусі та Василя. Конфлікт соціально-побутовий: на перешкоді до од-
руження стоїть загроза солдатчини. Автор намагається розв'язати цей конфлікт
полегшено, вводячи “помічника” – нереально доброчинного хазяїна, який обі-
цяє за чесну роботу знайти Василю “найомщика”, що піде в солдати замість
нього.
Відомо, що Квітка-Основ'яненко мав певну мету: довести, що українська
літературна мова на народній основі має високу естетичну спроможність; роз-
чулити читача, викликати симпатію до людей з народу, показати їх благородст-
во та висоту почуттів. Таке прагнення характерне для сентименталізму (від фр.
почуття, чутливість). Основні особливості сентименталізму:
1) предметом зображення є побутові взаємини;
2) позитивні герої є втіленням найкращих рис народу, у творі подається
певний ідеал;
3) мета письменника – розчулити читача.
Образи повісті є типовими для сентименталізму, оскільки уособлюють
ідею про високі людські достоїнства простого трудового народу. Маруся і Ва-
силь, цілком у традиції сентименталізму, наділені надмірною чутливістю й ду-
шевною вразливістю.
Маруся – надзвичайно релігійна дівчина, її батько Наум Дрот завдяки
своїй набожності та чесній праці здобуває достаток, хоча є кріпаком (відступ
від життєвої правди).
Кохання Марусі та Василя завершується трагічно: обидва помирають мо-
лодими, не доживши до весілля. Це також повинно викликати співчуття чита-
чів.
У наступних повістях Квітки-Основ'яненка простежується тенденція до
розширення суспільно-історичних обставин. За словами І.Франка, “найглибше
до основи тодішнього селянського життя сягають повісті “Козир-дівка” і “Сер-
дешна Оксана”.

15. 15
У творчій спадщині Г.Квітки-Основ'яненка неабияке місце посідають і
драматичні твори: “Шельменко-денщик”, “Шельменко–волостной писарь”,
“Сватання на Гончарівці”.
“Сватання на Гончарівці” (1835 р.). Жанр твору: соціально-побутова
комедія. Тема побутова, сюжет любовний, конфлікт соціальний: на перешкоді
одруженню закоханих Олексія та Уляни стоїть приналежність нареченого до
стану кріпаків.
Кріпацьке питання в українській драматургії тут порушене вперше. З од-
ного боку, автор намагається провести думку, що кріпацтво не страшне для тих,
у кого пани – добрі люди. З іншого боку, відбиваючи народний досвід, вустами
Уляниної матері Одарки проголошує: “Хоч вони і добрі, та пани! Як-таки се
можна, щоб тобі з волі та у неволю.” Лякаючись того, що її дочку “поженуть на
панщину”, Одарка намагається видати її за вільного і багатого, але дурнуватого
Стецька.
Твір написаний на місцевому матеріалі з життя мешканців харківських
приміських слобод; використовуються слобідські обряди, побут, мова.
За існуючою в комедійних операх традицією “Сватання на Гончарівці”
має щасливе закінчення.
3. Значення творчості письменника в історії української літератури
Важливі літературні заслуги Квітки-Основ'яненка: він вводить до сфери
естетичної уваги цілий ряд нових явищ суспільного життя, поглиблює соціальні
основи, соціально-психологічну аналітичність просвітительського реалізму в
українській літературі, ставши його фундатором в українському письменстві;
наблизив професійну творчість до широких народних мас.
Для свого часу Квітка-Основ'яненко був кращим знавцем української лі-
тературної мови, виробленої на народній основі; першим довів її здатність за-
безпечити високий розвиток усіх літературних жанрів.
Кращі твори Квітки-Основ'яненка одними з перших виводили нашу літе-
ратуру на російський та європейський рівень (переклади російською, грузинсь-
кою мовою, польською, болгарською, чеською, французькою перекладена “Се-
рдешна Оксана”).
Письменник ввів у літературу нового героя – представника трудового се-
лянства – як центральної постаті, що визначала розвиток сюжетів творів. Заклав
основи нової української прози (раніше розвивалась поезія, драма); ввів жанри
повісті, оповідання, соціально-побутової комедії; утвердив принципи просвіти-
тельського реалізму і сентименталізму.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ
1. Тексти для читання
Г. Квітка-Основ’яненко «Маруся»
2. Скласти хронологічну таблицю за біографією письменника

16. 16
Григорій Квітка-Основ’яненко
( - )
Дата/період Життєва подія Твори
3. Заповнити літературний паспорт твору
Г. Квітка-Основ’яненко «Маруся»
Рік видання
Історія написання
Літературний рід
Жанр
Тема
Головна ідея
Проблематика
Сюжетні лінії
Композиція

17. 17
Характеристика
головних героїв
Роль другорядних
персонажів
4. Добери цитати до образів головних героїв твору
Головний герой
твору
Цитати з твору
5. Сформулюйтне аргументи, які можна дібрати до теми «Естетичний
ідеал української дівчини» (за повістю «Маруся» Григорія Квітки-
Основ’яненка.
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________

18. 18
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________

19. 19
РОЗДІЛ ІІ
Романтизм в українській літературі
Романтизм у європейських літературах пов’язаний із певними змінами,
перетвореннями у суспільстві кінця XVIII – початку XIX ст.: революція у
Франції 1789-1794 рр.; наполеонівські війни, національно-визвольна боротьба
визвольних народів; криза Просвітництва, зміни у світогляді тощо.
Романтизм поставив людину у центр всесвіту, відтак людина має бути у
нерозривному зв’язку з природою, з Богом, із суспільством. Свідомість людини
не вичерпується розумом, тепер слід апелювати до почуттів, фантазії, інтуїції
тощо.
Одна із характерних рис романтизму – незадоволення існуючим ладом.
Саме тому романтики шукають ідеалу: у минулому, в майбутньому, в екзотич-
них країнах, у потойбічних світах тощо. Романтичний герой перебуває у конф-
лікті з суспільством, це може бути бунт людини проти перетворення її на оби-
вателя, протест проти будь-якого гноблення (індивіда чи народу).
Романтики заперечили існування будь-яких “правил” у сфері мистецтва,
відтак твір вважається цінним тоді, коли він є новим і оригінальним; романтик
не наслідує певний світ, (наприклад, природи), а творить новий. Зразком для
романтичного митця вважається фольклор. Посилюється інтерес до міфу, звід-
си випливає “символізація як основний принцип художнього узагальнення в
романтизмі” ( М.Яценко).
У країнах, що були на той час поневоленими, домінантою романтизму
стає національно-визвольний рух, звернення до національної мови, до минуло-
го. В першу чергу це стосувалось слов’янських країн.
Український романтизм зумовлений специфікою суспільно-політичного
і культурного життя у державі: руйнування ідеології просвітителів; заборона
українського слова, невдоволення кріпацтвом, крах надій на рівноправність з
Росією. Звідси випливає інтерес до минулого, зокрема до козаччини як до “іде-
альних” часів. Відтак специфічна риса українського романтизму – мотив націо-
нальної скорботи.
Українські романтики, на відміну від романтиків інших країн, не шука-
ють ідеалу в екзотичних країнах, а от потойбічні світи їх іноді хвилюють. Та
основним залишається інтерес до фольклору, до народної міфології та історії.
Український романтичний герой тісно пов’язаний з долею народу, нації; інте-
рес же до особистої свідомості людини з’являється пізніше.
Український романтизм розвивається приблизно з 10-х – 20-х рр. ХІХ ст.
Передромантичні тенденції наявні у творах С.Писаревського “За Немань іду”,
“Моя доля”, баладах П.Білецького-Носенка, у деяких творах П.Гулака-
Артемовського (“Рибалка”, “Твардовський”). Приблизно у 40-х роках на зміну
романтизму приходить критичний реалізм. Проте романтичні твори
з’являються й у 60-х роках (Ю.Федькович, Марко Вовчок), у 70-х - 90-х роках
(І.Франко – “Захар Беркут”), на початку ХХ ст. існує таке явище, як неороман-
тизм (Леся Українка, О.Кобилянська тощо)

20. 20
Серед різноманітних жанрово-родових форм найповніше розвинулась
українська романтична поезія, хоча наявні романтичні прозові та драматичні
твори.
В українській романтичній літературі можна виділити такі основні тема-
тично-стильові течії:
 фольклорно-побутова (найбільшу увагу романтиків привертала на-
родна міфологія). Початковим етапом цієї течії було переспівування фольклор-
них творів: “Русалка”, “Івана Купала” М.Маркевича, “Мана” М.Костомарова,
“Заманка” Л.Боровиковського. Одним із організуючих художніх начал стає на-
родна мораль (етика): “Зозуля” М.Костомарова. У цій течії дістає відображення
народне уявлення про безперервність буття (життя продовжується і в могилі):
“Козачі поминки”, “Розмова з покійними” А.Метлинського. У цій течії виявля-
ється протистояння двох світів: реального (природа, людина) та фантастичного.
Звідси інтерес до “нечистої сили”: “Чарівниця” Л.Боровиковського, “Упирь”
О.Афанасьєв-Чужбинського. Саме з цією течією пов’язують появу балади
(Л.Боровиковський, Т.Шевченко).
Прозові твори: “Наські українські казки запорожця Іська Материнки”
О.Бодянського, російськомовні твори М.Гоголя, “Малороссийские предания”
Є.Гребінки, твори П.Куліша, Ю.Федьковича, Марка Вовчка, О.Стороженка то-
що.
Найменше фольклорно-побутова течія виявилась у драмі – “Чары, или
Несколько сцен из народных былей и рассказов украинских” К.Тополі
 фольклорно-історична течія виникає під час переходу від універса-
льних художніх систем до конкретно-історичних. Відбувається перехід від ро-
динно-побутових конфліктів до розуміння драми народу і світу.
Посилюється інтерес до козацьких літописів, до історичних досліджень
(М.Костомаров).
Ця течія виникає на ґрунті історичних легенд і переказів, епічної поезії
тощо. Початок у поезії їй поклали І.Срезневський та І.Розковшенко, створивши
підробки під народні історичні пісні.
Прикладом можуть виступати незакінчена поема П.Куліша “Україна”;
поема-хроніка Ф.Морачевського “Чумаки, або Україна з 1768 року”, поеми
Є.Гребінки “Богдан”, М.Максимовича “Богдан Хмельницький”, М.Костомарова
“Максим Перебийніс”, М. Шашкевича “О Наливайку”, М.Устияновича “Моги-
ла Святослава” тощо.
Характерними були переклади й переспіви як суто українських (“Слово о
полку Ігоревім”), так і інших слов’янських творів (чеські, сербські народні піс-
ні, твори А.Міцкевича тощо).
Саме у цій течії найповніше виявляється протиставлення сучасного й ми-
нулого, причому минуле тут ідеалізоване.
Історична проза представлена спочатку літературними обробками
Г.Квіткою-Основ’яненком народних переказів “О слободских полках”, “Татар-
ские набеги” тощо російською мовою, також романом Білецького-Носенка “Зи-
новий Богдан Хмельницький” (у 3-х частинах, досі не опублікований); твором
“Тарас Бульба” М. Гоголя; романом “Чайковский" та повістю “Ніжинський

21. 21
полковник Золотаренко” Є.Гребінки і “Чорною радою” П.Куліша, повістями
Марка Вовчка “Маруся”, “Кармелюк”; Т.Шевченка “Варнак”.
Зразками романтичної історичної драми є твори М.Костомарова “Сава
Чалий”; “Переяславська ніч”; Т.Шевченка “Назар Стодоля”; п’єси П.Куліша,
Ю.Федьковича тощо
 громадянська течія певною мірою випливає із фольклорно-
історичної. Громадянські мотиви наявні у творах М.Маркевича,
А.Метлинського, Т.Шевченка, М.Костомарова, поетів “Руської трійці”: “До
вас”, “Дитина–сиротина”, “Старець” А.Метлинського; “Еллада”, “Давнина”
М.Костомарова; “Мадей” І.Вагилевича тощо.
 особистісно-психологічна течія представлена мотивами розлуки, ту-
ги, нещасливого кохання. Ці твори тісно пов’язані із фольклорними: “баладна
лірика”, “думки”. Також поширені мотиви сирітства, розлуки з рідною сторо-
ною, самотності: “Туга за родиною” Я.Головацького, “Опять передо мной зна-
комые поля” Є.Гребінки, “Не гріє сонце на чужині” Т.Шевченка; романси
Є.Гребінки “Ні, мамо, не можна нелюба любить”, “Чёрные очи”, романси
В.Забіли “Не щебечи, соловейку”, “Повіяли вітри буйні”; “Дивлюся на небо”
М.Петренка тощо.
Проза у цій течії певною мірою представлена “Народними оповіданнями”
Марка Вовчка (“Чари”, “Свекруха” тощо); оповіданнями П.Куліша “Гордовита
пара”, “Дівоче серце”; оповіданнями Ю.Федьковича.
Харківська школа романтиків
У Харківському університеті наприкінці 20-х – на початку 30-х років
ХІХ ст. виникає гурток любителів народної словесності Ізмаїла Срезневського.
До нього належали Іван Розковшенко, Федір та Орест Євецькі, Опанас Шпигов-
ський. Це так зване перше покоління харківських романтиків.
Їх літературна творчість представлена історичними повістями у традиціях
В.Скотта. Ці твори не були надруковані. В цілому діяльність гуртківців поляга-
ла у збиранні та виданні фольклору: видання “Українського альманаху” (1831
р.), випуску 6 томів “Запорожской старины" (1833-1838 рр.). Атмосфера в уні-
верситеті сприяла розвитку творчості Левка Боровиковського.
Романтизм у Західній Україні. “Руська трійця”
Західна Україна з кінця XVIII ст. повністю перебуває під владою Авст-
рійської імперії. Відтак на цих землях панує онімечення: школи функціонують
німецькою мовою, священики майже безграмотні, вище духовенство перейшло
на бік католицизму.
Існували й певні культурні осередки: Львівський університет (з 1784 р.),
щоправда, з німецькою і латинською мовами викладання. При ньому з 1787 р.
до 1806 р. було відкрито Studium Ruthenum (Руський інститут) з книжною укра-
їнською мовою навчання.
У 20-30 роки на Західну Україну доходять фольклорні збірки з Центра-
льної України, місцева молодь схиляється до думки повернути рідну мову. У
Львівському університеті створюється гурток “Руська трійця”, засновниками

22. 22
якого були Іван Вагилевич, Маркіян Шашкевич, Яків Головацький (назва гурт-
ка походить від “русини” – сини Київської Русі).
У 1833 р. створена збірка “Син Русі”, яка містила поезії членів гуртка на-
родною мовою.
1834 р. – збірка “Заря”, яка не побачила друку.
1837 р. – підготовлено до друку “Русалку Дністрову”. Цей альманах міс-
тив народні пісні, власні твори гуртківців, переклади сербських пісень та урив-
ків з “Краледворського рукопису”, літературно-критичні, фольклористичні та
історіографічні статті. Видано збірку за кордоном, в обхід цензури, у 1836 (на
титульній сторінці стоїть 1837 рік). 600 примірників із 800 було конфісковано,
але вони побачили світ у 1848 р.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ
1. Дати визначення літературознавчим термінам
Романтизм – __________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Історична проза – _____________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
2. Заповнити таблицю «Тематично-стильові течії українського рома-
нтизму»
Фольклорно-
побутова
Фольклорно-
історична
Громадянська
Особистісно-
психологічна
Коротка харак-
теристика течії
Представники

23. 23
Твори
3. Заповнити таблицю «Літературні угруповання ХІХ століття»
Роки
існування
Засновники Ідея
Творчий
метод
Представники Твори
Харківська школа романтиків
«Руська трійця»

24. 24
Тарас Шевченко
(1814-1861)
Творчість Т.Г. Шевченка розподіляють на кілька етапів:
1. Ранній період. 1837-1843 рр.
Період пов'язаний із Петербургом: викуп з кріпацтва, навчання в Академії
Мистецтв, вихід “Кобзаря”.
Твори мають романтичний характер. Шевченко пише балади, поеми, лі-
ричні твори.
2. Період “трьох літ”. 1843-1847 рр.
Автор переходить до реалізму. Домінують історичні твори, у всій творчо-
сті помітний більш виразний зв'язок із сучасністю. Створює “політичну пое-
зію” (за словами І.Франка).
На цей період припадає арешт Шевченка.
3. Період ув'язнення і заслання. 1847-1857 рр.
Домінують ліричні твори, російськомовні повісті.
4. Останній період творчості. 1857-1861 рр.
Перевага надається ліричним й ліро-епічним творам. Для періоду харак-
терне звернення Шевченка до біблійної тематики.
Ранній період творчості
1. Життєвий шлях
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня (ст.ст. -25 лютого) 1814
року в с. Моринці Звенигородського повіту на Київщині у родині кріпака пана
В. Енгельгардта Г.Шевченка. Приблизно через 1-2 роки родина Шевченків пе-
реїхала у с. Кирилівку.
У 1822 р. Тараса віддали до дяка “в науку. У 1823 р. померла мати, у 1825
р. – батько. Після смерті матері батько одружився з удовою, яка мала трьох ді-
тей. Тарас жив наймитом у дяка, навіть працював за нього (читав Псалтир на
похоронах). Дяк його бив.
У цей час хлопець почав малювати. Одного разу Тарас утік, вкравши
книжку з гравірованими малюнками. Хотів стати маляром, однак його не прий-
мали в учні. У Кирилівці пас громадську череду, далі його забрали “козачком”
до пана. Деякий час жив з паном у м. Вільно.

25. 25
У 1832 р. у Петербурзі пан віддав Тараса в науку до Ширяєва у малярний
цех. Тарас познайомився з І.Сошенком, потім з Є. Гребінкою, конференц-
секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який дозволив Т.Шевченкові
відвідувати класи Товариства заохочування художників, з К. Брюлловим, В.
Жуковським.
1838 р. – викуп з кріпацтва. Письменник починає відвідувати Академію
мистецтв.
Мав срібні медалі за картини “Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840
р.), “Циганка-ворожка” (1841 р.), “Катерина” (1842 р.).
У 1840 році (18 квітня) виходить друком “Кобзар”, який містив 8 творів
Шевченка: “Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка"
(" нащо мені чорні брови”), “До Основ'яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”.
У 1841 р. виходить друком поема “Гайдамаки” (написана у 1839-1841 р.).
Кілька поезій надруковано в альманасі “Ластівка”: “Думка” (“Вітре буй-
ний...”), “На вічну пам'ять Котляревському”, “Думка” (“Тече вода в синє мо-
ре”), уривок з “Гайдамаків”.
1841 р. – віршова історична драма “Никита Гайдай” (до наших часів збе-
рігся уривок), 1843 р. – драма “Назар Стодоля”.
2. Тема жіночої долі у творах Шевченка раннього періоду
“Причинна” (1837 р.) – романтична балада. Твір можна віднести до фо-
льклорно-побутової течії українського романтизму. Кохання героїв нещасливе,
бо вони в розлуці
Героїня – сирота. В основі конфлікту – неспівпадіння реального з ідеалом
(образ “чужих людей”). Причинна-божевільна, причому з власної волі (“так во-
рожка поробила...”). Твір починається пейзажем: “озвученим” і “намальова-
ним”. Подається контраст: “...гаю, що чорніє над водою,/ щось біле блукає”. Ві-
дтак пейзаж сприймається як тло подій, що створює тривожний настрій. Далі
подається авторська розповідь про причини появи дівчини на березі, розповідь
змінюється ліричною медитацією (роздумом): “Така її доля”. Тут дізнаємось
про сирітство героїні, про “чужих людей” тощо.
Образ русалок характерний для фольклору й для романтичних балад, так
само як і трагічна розв'язка. Можливо, смерть героїв недостатньо вмотивована,
але “така її доля...”
Поховали обох героїв разом, в головах посадили “явір та ялину” (у коза-
ка) і “червону калину” у дівчини (типове для фольклору).
“Тополя” (1839 р.) – балада фольклорно-побутового змісту. Твір почина-
ється пейзажем (зорові образи). Тополя – “одна, одна, як сирота/ на чужині ги-
не!” (характерний мотив).
Конфлікт побутовий: коханий дівчини загинув, а мати хоче віддати її за
нелюба: “за старого, багатого” (соціальний підтекст). Дівчина іде до ворожки
(романтичний елемент), яка дає зілля і примушує пити його тричі. Дівчина пе-
ретворилась на тополю (мотив трансформації – романтичний).
Також наявний ліричний відступ (“І то лихо – / Попереду знати,/ Що нам
в світі зустрінеться.../ Не знайте, дівчата!»)

26. 26
У твір вводиться народна пісня (точніше, наслідування пісні): монолог
ліричної героїні.
“Утоплена” (1841 р.) – фольклорно-побутова балада.
Твір починається і завершується пейзажем, у якому домінує персоніфіка-
ція (вітер “гуля”, “питає” тощо). Пейзаж скоріше звуковий (“Хто се, хто се по
сім боці/ Чеше косу? Хто се?.../ Хто се, хто се по тім боці/ Рве на собі коси?...”
– шепіт осоки), ніж зоровий.
У творі наявні два жіночі образи: мати й дочка, що є суперницями в ко-
ханні. Мати вбиває дочку (не типове для Шевченка). Наявний і мотив нещасли-
вого кохання: рибалка, який кохав Ганнусю, теж втопився (романтична риса).
Відьма, отрута – також романтичні елементи.
Образи розкриваються через контраст: “мати в'яне, дочка червоніє”; про
матір: “мати стан гнучкий, високий,/ А серця – не мати”. Наявні колористичні
образи: мати “то жовтіє, то синіє”; “втеребила в пісок жовтий/ старі сині руки”.
Автор висловлює свої думки: засуджує матір не за те, що народила поза-
шлюбну дитину, а за те, що була злою до неї.
“Катерина” (1838-1839 рр.) – поема. У ній порушено проблему зведення
селянки паном-офіцером вперше в українській поезії (у прозі – “Сердешна Ок-
сана” Квітки). Тематика твору побутова, конфлікт морально-етичний, але з со-
ціальними елементами (кривдник дівчини – офіцер). Цей конфлікт є і романти-
чним: Катерина прагне ідеалу (для неї такий ідеал – кохання), але він руйнуєть-
ся через реальність. Якщо героїня живе деякий час ілюзіями, то в автора їх не-
ма, і це засвідчує ліричний відступ (вже вкотре у Шевченка “чужі люде”).
Конфлікт ускладнюється тим, що батьки Катерини відмовились від неї.
Кульмінація – зустріч з москалем, який відмовляється і від неї, і від сина.
Самогубство героїні, здається, – єдиний вихід (можемо трактувати як романти-
чну втечу від реальності).
У творі поєднуються елементи романтизму і критичного реалізму.
3. Змалювання історичного минулого у творах Т.Шевченка
До змалювання історичного минулого Т.Шевченко звертається у поемах
“Іван Підкова”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”. Зображує події часів боротьби з тур-
ками, татарами (“Гамалія”, “Іван Підкова”), з поляками (“Тарасова ніч”).
“Гайдамаки” (1839-1841 рр.). Історична поема.
Тема: змалювання Коліївщини – повстання 1768 року на Правобережній
Україні проти польської шляхти. Джерелами твору виступили передусім на-
родні перекази про Коліївщину (розповіді діда Івана), а також історичні праці й
художні твори: як українські, так і російські, і польські.
Як будь-який романтик, Шевченко протиставляє минуле й сучасне (“мо-
гили синіють”, онуки “панам жито сіють”.
Своєрідність сюжету – переплетіння двох ліній:
 життя повстанців, їх боротьба проти поляків;
 життя Яреми.
Композиція. У творі наявні

27. 27
 2 вступи: а) лірико-філософський – медитації ліричного героя на тему
плинності людського життя; б) історичний (“Інтродукція”) – змалювання істо-
ричної ситуації у Польщі, що спричинила до повстання;
 10 розділів (розгортання подій);
 епілог (розповідь про смерть героїв, роздуми автора про сучасність; по-
відомлення про джерела твору.
Образи. Головний герой – повсталий народ. Гонта і Залізняк – реальні по-
статі. Максим Залізняк – із найбіднішого селянства; Гонта був надвірним коза-
ком, служив польському королю, перейшов на бік народу. Ярема Галайда – ви-
гаданий персонаж. Він сирота (типова риса творів Шевченка). Повстання “дало
крила” пригнобленій людині (Ярема).
Герої змальовані в гіперболізованому дусі (вплив народної творчості);
подаються авторські розповіді; герої розкриваються у вчинках.
До твору додається передмова: мета написання твору (“серце болить, а
розказувать треба/: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись/, не-
хай братаються знову з своїми ворогами” і звертання “Панове субскрибенти”
(передплатники).
Як типовий романтик, у цих творах Шевченко ідеалізує минуле. Але його
герой, на відміну від традиційних романтичних героїв, не у конфлікті з оточен-
ням, він – борець за волю народу.
4. Проблема покликання митця у творах
“На вічну пам'ять Котляревському” (1838 р.). Приводом до написання
твору була смерть І.Котляревського. За жанром це елегія - твір із сумним на-
строєм. В даному випадку предметом роздумів є смерть поета як втрата особис-
та і втрата для суспільства. Приводом для суму є і розлука ліричного героя (са-
мого Т.Шевченка) з рідним краєм (романтична риса).
Твір починається пейзажним малюнком: одиноке гніздечко солов'я на де-
реві (символ втрати), ліричний герой згадує, як співав цей соловейко. Подається
зіставлення:
Недавно, недавно у нас в Україні
Старий Котляревський отак щебетав;
Замовк неборака...
Ідея твору – уславлення Котляревського і його творчості. Котляревського
автор (ліричний герой) називає батьком, пророкує його творам безсмертну сла-
ву.
“До Основ'яненка” (1839 р.). За жанром це послання. Тема твору: з'ясу-
вання ролі літератури в житті суспільства. Наявні й роздуми про історичне ми-
нуле України (романтичні риси): “Не вернуться сподівані,/ Не вернеться воля,/
Не вернуться запорожці,/ Не встануть гетьмани,/ Не покриють Україну/ Чер-
воні жупани!»; Україна “обідрана, сиротою/ понад Дніпром плаче”.
Пейзаж на початку твору – не типове для послання. Природа спокійна,
байдужа до змін у суспільстві.
Звертаючись до Основ'яненка, автор (ліричний герой) просить його писа-
ти історичні твори, щоб не зник слід української нації: “наша дума, наша пісня/
Не вмре, не загине.../ От де, люде, наша слава, Слава України...”

28. 28
А сам Шевченко намагається писати в несприятливих умовах: кругом
нього “Московщина”, “чужі люди”, які не розуміють його.
“Думи мої, думи мої...” (1839 р.) – програмний вірш “Кобзаря” 1840 ро-
ку. Це своєрідна передмова, у якій автор висловлює свої міркування про за-
вдання поета і поезії.
За жанром це медитація – твір, в основі якого роздуми, переживання. Лі-
ричний герой (автор) звертається до своїх творів (“дум” – він недарма називав
значну кількість своїх віршів думками), називаючи їх дітьми, олюднюючи, ма-
теріалізуючи їх: “нащо стали на папері/ Сумними рядами?”
Ліричний герой самотній, він шукає людину, яка зрозуміла б його: “Мо-
же, знайдеться дівоче/ Серце, карі очі,/ Що заплачуть на сі думи...”. Він скар-
житься, що вміє тільки плакати за долю України. Врешті робить висновок, що
своїми творами він прислужиться рідній землі: “В Україну ідіть, діти!/ В нашу
Україну...”
Побудова твору: початок і кінцівка – звернення до власних творів;
центральна частина – ліричний монолог героя твору з моментами автобіографі-
зму.
“Перебендя” (1839 р.). Назву твору можна тлумачити так: “балагур”,
“привередник” (Б.Грінченко). Складність образу Перебенді закладено уже в на-
зві. Твір починається характеристикою митця. За словами І.Франка, він (Пере-
бендя) на початку твору – буденна, реальна постать. Це співець, що може вдо-
вольнити будь-яку аудиторію: знає розважальні пісні, сумні, історичні.
Як типовий романтичний герой, Перебендя має розлад з реальною дійсні-
стю: “попідтинню сіромаха/ І днює, й ночує...”; “Заспіває та й згадає,/ Що він
сиротина”.
Конфлікт суто романтичний: поет і маса. У другій частині твору Перебе-
ндя “заховавсь/ В степу на могилі, щоб ніхто не бачив...”, адже він спілкується
з Богом, а цього не всі розуміють. Образ Божого слова – ознака обраності поета,
а люди, якщо б дізнались про це, “на божеє слово вони б насміялись,/ Дурним
би називали, од себе б прогнали”.
Шевченко закликає митця співати й для людей: “А щоб тебе не цурались,/
Потурай їм, брате!” Митець повинен служити суспільству – це життєве кредо і
самого автора.
Період “трьох літ”
1. Біографічні відомості
На цей період припадають подорожі Шевченка в Україну. Перша подо-
рож – з травня 1843 р. – тривала кілька місяців. За цей час письменник відвідав
чимало міст і сіл, малював і писав художні твори. Спілкувався з П.Кулішем,
М.Максимовичем, В.Білозерським, В.Забілою та ін. У цей час написав поеми
“Слепая”, “Тризна” (“Бесталанный”) – російською мовою.
У 1844 р. поет повернувся до Петербурга, написав тут ряд творів. Отри-
мавши звання некласного художника, повернувся в Україну. У цей час він є
співробітником Археографічної комісії при Київському університеті (записує
під час подорожей народні пісні, малює пейзажі, пам'ятки тощо).

29. 29
Саме у 1845 р. він створює значну кількість творів: “Єретик”, “Сліпий”,
“Наймичка”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим...”, “Холодний яр”, “Заповіт”, які
укладено в альбом “Три літа”. 1846 р. – балади “Лілея” і “Русалка”; 1847 р. –
поема “Осика” (“Відьма”), пише передмову до нового видання “Кобзаря” (не
виданий через арешт).
У 1846 р. Шевченко познайомився з членами Кирило-Мефодіївського
братства (М.Костомаров, О.Маркович, М.Савич, М.Гулак та ін.) і вступив до
нього. Братство було розгромлене у березні 1847 року, а 5 квітня був заарешто-
ваний і Шевченко, перевезений до Петербурга.
2. Тема жіночої недолі у творах періоду “трьох літ”
“Наймичка” (1845 р.) – соціально-побутова поема. Наявний зв'язок пое-
ми з “Катериною”: центральний образ – покритка. Однак тут про минуле герої-
ні дізнаємося з її короткого монологу. Автор концентрує увагу на теперішньому
стані героїні.
Змальовуючи життя на хуторі, автор ніби відсторонюється від подій. По-
глибленню психологізації героїв твору сприяють розповіді інших персонажів,
певні “голоси” тощо. Образ Ганни трагічний: вона змушена жити подвійним
життям, приховуючи, що вона матір Марка. Особливо драматичною є фінальна
сцена (Марко дізнається, що Ганна його мати). У творі наявні елементи і реалі-
зму, й романтизму.
“Русалка” (1846 р.) – балада. В основі сюжету – мотив пошуку матері
русалкою. Осмислюється також мотив народження позашлюбної дитини, про
що дізнаємось з монологу доньки. Отже, наявний у творі й оповідач, і розпові-
дач (героїня й автор), причому в монолог доньки включено й монолог матері:
мати хоче, щоб донька помстилась за її кривду.
Мати втопила позашлюбну дитину (не типово для творів Шевченка!), за
що її засуджено, причому суддями і виконавцями вироку виступають русалки.
У творі наявні як романтичні елементи (русалки, утоплена, смерть геро-
їнь), так і реалістичні (пан-кривдник – соціальний елемент).
“Лілея” (1846 р.) – балада. У творі переосмислюється мотив трансфор-
мації (перетворення людини в рослину), таке звернення характерне для роман-
тиків. Твір побудовано у формі діалогу Лілеї і Цвіту королевого. Говорить в ос-
новному Лілея, оповідаючи про свої кривди: вона байстрюченя пана, її мати –
покритка, пан забрав її у палати “доглянути” (“догодувати”)
Під час повстання люди не помилували дівчину, вважаючи її коханкою
пана: «Убити – не вбили, / Тілько мої довгі коси / Остригли, накрили / Остри-
жену ганчіркою». Дівчина померла під тином, а навесні “процвіла я/ Цвітом
при долині,/ Цвітом білим, як сніг, білим!”
Героїню хвилює болюче питання: навіщо вона змушена звеселяти тих
людей, які були причиною її смерті? Однак відповіді не дає ні вона сама, ні її
співбесідник, ні автор. У баладі наявні риси романтизму: смерть як трансфор-
мація, і реалізму: змалювання жорстокості пана, повстання народу тощо.
Отже, у баладах Т.Шевченка періоду “трьох літ” вже наявне звернення до
критичного реалізму, тому можна говорити про зміни у світогляді автора.

30. 30
3. “Політична” поезія Т.Шевченка
Під поняттям “політична поезія” слід розуміти твори, у яких осмислю-
ються стосунки людей і влади, проблема кріпацтва тощо. Цей термін належить
І.Франку.
“Сон” (1844 р.) (“У всякого своя доля...”)
За жанром це політична сатира, сам автор визначив її як “комедію”. Це
гостра сатира проти соціальної верхівки, проти національного і соціального
гноблення України.
В основі і сюжету, і композиції – політ оповідача над Російською імпері-
єю у сні. Введення сну сприяє розширенню часових і просторових меж.
Об'єктом зображення виступає сучасна авторові дійсність, Російська ім-
перія часів Миколи I, яка виступає в уявленні поета царством зла: і народного,
й особистого.
Твір починається зі вступу, в якому подається своєрідна картина суспіль-
ства: різні людські індивіди, кожен з яких визначається хижацькою натурою.
Тут з'являється й образ оповідача; засуджується пасивність оточення: “а братія
мовчить”.
Прийом сну допомагає охопити разом Україну, Сибір, Петербург. Опові-
дач бачить, що зло панує скрізь: в Україні – кріпаччина, у Сибіру – каторжани.
У Петербурзі оповідач відвідує царські палати (з'являється образ “земля-
чка”). Цар в його уяві постає “високим, сердитим” (пізніше – “Медвідь”, “Та
одутий, аж посинів:/ Похмілля прокляте/ його мучило”), цариця ж “Мов опе-
ньок засушений,/ Тонка, довгонога,/ Та ще на лихо , сердешне,/ Хита головою»;
“Мов та чапля...” Оточення царя – обмежені блюдолизи.
Цікавою є сцена “генерального мордобиття” (термін належить І.Франку);
побудована на прийомі градації.
Оповідач перебуває в опозиції до влади, що виявляється біля пам'ятника
Петру І.
Наявний у творі й образ білої пташки (фольклорний мотив) – уособлення
гетьмана Полуботка, який розповідає про кривди України.
Фінальна сцена дає зрозуміти, що цар без оточення – ніхто: “мов кошеня,
такий чудний”.
“Кавказ” (1845 р.). За жанром це політична поема; інвектива – гостре
сатиричне викриття певних осіб чи соціальних явищ.
Темою твору є змалювання подій війни на Кавказі, засудження цієї війни,
уславлення боротьби за волю. Автор виходить за межі зображення війни, він
засуджує (викриває) всю соціально-політичну систему імперської Росії.
Твір починається своєрідним пейзажним малюнком: на тлі гір вимальову-
ється образ Прометея. Гори “кровію политі”, “засіяні горем”. Прометей – образ
вічності, втілення волелюбності. У творі основне протиставлення – не Зевс –
Прометей (як у греків), а Прометей – Орел (двоголовий орел – символ дому Ро-
манових).
У творі викривається і церква та її служителі як опора самодержавства в
його колоніальній політиці (наголошено, що колонія – не тільки Кавказ).