1. Департамент освіти і науки
Тернопільської облдержадміністрації
Тернопільське обласне комунальне територіальне
відділення Малої академії наук України
ЛІТНЯ ШКОЛА
2013
(ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИХ,
ПРИРОДОЗАПОВІДНИХ, КРАЄЗНАВЧИХ ПАМЯТОК
ТЕРЕБОВЛЯНЩИНИ)
Тернопіль – 2013
2. 2
Літня школа 2013/Тернопільське обласне комунальне
територіальне відділення МАН України; департамент освіти і науки
Тернопільської облдержадміністрації. – Тернопіль, 2013. – 40 с.
Упорядники: Балик Т.М., Горун Т. В., Дідушицька Б.С.,
Лахута В. Д., Сікора Ю.Г., Фроленко О. М., Чемерис Н.С.,
Штука С. В.
Відповідальна за випуск Мигайчук О.М.
Тернопільське обласне комунальне територіальне відділення
Малої академії наук України
м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 13; тел. 25-95-76
Тираж 30 пр.
3. 3
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………….….4
1. Історія Теребовлі……………………………………………...5
2. Навчально-виховна робота…………………………………..8
3. Зустрічі з випускниками МАН ………………………….…21
4. Навчальні екскурсії:
Садиба Йосипа Сліпого
(с. Заздрість, Теребовлянський район)……………………….22
Музей Степана Будного
(с. Струсів, Теребовлянський район)………………………....23
Голицький ботаніко-ентомологічний заказник
(с. Гутисько, Бережанський район) …………………………..24
Раївський парк
(Урочище Монастирок, Бережанський район)……………...25
Марійський духовний центр
(с. Зарваниця, Теребовлянський район)……………................26
Стежками древнього Кременця ………….…………....28
Музей Юліуша Словацького (м. Кременець)………....32
Архітектурно-мистецькі та історико-релігійні
пам’ятки міста Бучач………………...……………………..….33
5. Дозвілля……………………….……….………………….....38
4. 4
Яскрава сонячна літня погода завжди манить юних
школярів у мандри, спонукає до пошуків нових ідей та
відкриттів. Захоплюючою пригодою для слухачів
Тернопільського обласного відділення МАН України стала
літня школа-експедиція, яка проходила з 9 по 22 липня на
базі Теребовлянської обласної комунальної гімназії-
спецшколи-інтернату з поглибленим вивченням іноземної
мови і збереженням класів для слабозорих дітей.
Метою літніх шкіл є ґрунтовне навчання, лабораторна
і дослідницька діяльність, знайомство з викладачами вищих
навчальних закладів, поєднані зі змістовним оздоровчим
відпочинком. Це сприяє зануренню юної особистості в
захоплюючий світ великої науки під час літніх канікул.
Більше шістдесяти юних науковців з цілої області
навчалися під керівництвом науковців, проводили
експедиції-практикуми на місцевості, здійснювали
лабораторні експерименти, ознайомлювалися з сакральними
пам’ятками Теребовлянщини.
Також манівці мали змогу побувати в мальовничих
куточках нашого краю – с. Заздрість, с. Струсів, с. Голиця,
м. Бучач, м. Кременець, с. Зарваниця, де дізналися багато
цікавих фактів про історію краю та їх мешканців.
Окрім навчання учні активно відпочивали,
проявляючи креатив і творчість під час квестів та
розважальних вечорів.
Літня школа Тернопільського обласного відділення
МАН України допомогла учням відпочити та оздоровитись,
здобути нові знання, познайомитьсь з цікавими
особистостями. Проведений час став поштовхом до нових
досліджень та початком наукової стежини юних
дослідників.
ВСТУП
5. 5
теребовля
Місто вперше згадане в Іпатієвському
літописі під 1097 р., а наприкінці ХІ ст. місто
було центром удільного князівства, до якого
входили землі південно-східної Галичини,
Буковини та Поділля. Місто згадується у
1341 р. у переліку міст, захоплених
Казимиром ІІІ, королем польським. Після
спорудження в 1366 р. замку, Теребовля на
той час - частина Польщі, увійшла в склад
польських прикордонних укріплень. (Хоча
деякі польські історики стверджують, що
первісна фортеця у місті була вже в
літописному 1097 році).
Магдебурзьке право місто отримало одним з перших в
Галичині: в 1389. У 1415-1420 рр. король Ягайло нагороджує свого
слугу Бартоша з Теребовлі за вірну службу грамотою, якою
дозволяється закласти нове місто з другого боку Гнізни із
звільненням поселенців на вісім років від чинів та всіляких робіт.
Саме з цього часу місто почали ділити на дві частини: стару - під
замком, та нову – за рікою. Частини сполучав між собою міст.
Уродженець недалекого Гусятина, легендарний Северин
Наливайко з великим загоном козаків у липні 1594 р. вступив до
Теребовлі та оволодів фортецею. До речі, населення уродженцю
Гусятина жодного опору не чинило. Ці події детально описані в
Теребовлянських Гродських книгах, які зберігаються у Львові.
Місто - як Старе, так і Нове - було оточене валами і парканом, мало
три брами: Зеленецьку, Галицьку і Львівську. Зберігся опис
раптового захоплення і спалення міста і замку татарами 9 травня
1687 р., після чого замок уже ніколи не піднявся. Після 1699 р.
форпост взагалі втратив своє оборонне значення.
У 1675 р. мала місце легендарна подія подвиг Софії
Хшановської під час невдалої довготривалої облоги замку
турецькими військами Ібрагіма Шишмана. В честь цієї події
мешканцями міста неподалік замку був встановлений памятник. За
цей подвиг мешканців було на 10 років звільнено від податків
Історія Теребовлі
6. 6
Під час Північної війни до Теребовлі вступили війська під
командуванням Олександра Меншикова 1706 р. При Першому
поділі Речі Посполитої. 1772 р. Теребовля підпадає під владу
Австрійської імперії.
Від 1772 р. Теребовля належала
до Австрійської імперії з перервою
1810—1815 рр., коли відійшла до
Росії.
З 1867 р. року Теребовля стала
повітовим містом. Місто мало свою
символіку - герб із зображенням трьох
шестикутних золотих зірок і золотого півмісяця, оберненого рогами
догори, на блакитному тлі.
Наприкінці 19 століття почався 1-й етап трудової еміграції з
Галичини в Аргентину, Канаду, США, Францію, з Теребовлі 1895—
1898 виїхала 41 родина.
1907 в місті відкрито державну гімназію з польською мовою
навчання. Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Українська бурса»,
«Сокіл», «Січ», «Луг», «Пласт», «Союз українок», «Захоронка»,
товариства допомоги українським інвалідам, охорони військових
могил та ін.
25 листопада 1896 року
завершилося будівництво ділянки
залізничної колії Тернопіль —
Копичинці, що була частиною
Галицької залізниці Львів—
Чернівці. Було збудовано
залізничний вокзал, будівля
виконує свої функції сьогодні.
Радянська влада здійснювала репресії проти діячів
національного підпілля, зокрема в жовтні 1947 р. — масові
вивезення до Сибіру теребовлянців, запідозрених у зв'язках із ОУН і
УПА.
Від 1990 діють «Просвіта», «Союз українок», Спілка
краєзнавців, виникли Спілка політв'язнів і репресованих, Братство
ОУН-УПА, Всеукраїнське об'єднання ветеранів.
8. 8
Лекції.
Практичні та семінарські заняття.
Групова та індивідуальна робота, тренінги.
Навчально-пізнавальні екскурсії.
Самостійна робота.
Пошуковий і дослідницький підходи до
засвоєних знань.
Лекторсько-викладацький склад:
Працівники вищих навчальних закладів:
Тернопільського національного
педагогічного університету
ім. В. Гнатюка:
Бронецький Р. В. – викладач,
Дітчук І. Л.,– викладач,
Дробик Н. М. – доктор біологічних наук, професор,
Петровський О. М. – кандидат історичних наук, доцент,
Пида С.В. – доктор сільськогосподарських наук, професор,
Питуляк М.В. – кандидат географічних наук, доцент,
Подобівський С.С. – кандидат біологічних наук, доцент,
Ревуцький М.П. – кандидат філософських наук, доцент,
Сорока П. І. – кандидат філологічних наук, доцент,
Чопик С.В. – викладач,
Щегельський С.М. – викладач,
Яворівський Р.Л. – викладач.
Тернопільського національного економічного університету:
Яремко О. М. – кандидат юридичних наук, доцент.
Державного вищого навчального закладу
«ТДМУ ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України»:
Вадзюк С.Н. – доктор медичних наук, професор,
Кондратюк В.А. - доктор медичних наук, професор.
Фальфушинська Г. І. – доктор біологічних наук, доцент,
Викладачі філій Тернопільського обласного відділення МАН України:
Ковалінська І.І., Мартинчук Н.Б., Савчук В. М., Табас Л. С., Трачук В. М.,
Урбанська Л. Є.
Викладачі обласного відділення МАН. України:
Мигайчук О. М., Балик Т. М., Вигоняйло О. В., Гаврилюк О. М.,
Горун Т. В., Дзюба О. В., Дідушицька Б. С., Лахута В. Д., Свергун В. Б.,
Сікора Ю. Г. Фроленко О. М , Цибенко Н. В., Чемерис Н. С., Штука С. В.
Навчально-виховна робота
Форми і методи роботи:
9. 9
Заняття з психологом допомогли познайомити та згуртувати
слухачів з усіх куточків Тернопільщини.
Проведення психологічного тренінгу на тему:
«Спілкування як засіб самопрезентації».
Для створення дружньої
атмосфери викладач обласного
відділення МАН України
Чопик С. В. застосовувала
різноманітні психологічні
методики
10. 10
Слухачі групи фольклористів-мистецтвознавців під
керівництвом викладача обласного відділення МАН України
Ревуцького М. П., розробляють екскурсійний маршрут
«Околицями міста Теребовлі».
Жваве обговорення
архітектури міста під час
екскурсії.
Огляд Теребовлянських
пам’яток сакральної
архітектури.
11. 11
Для творчих слухачів Вигоняйло О. В., викладач обласного
відділення МАН України проводить майстер-клас з виготовлення
дощечок технікою декупажу.
Кропітка робота для тендітних рук.
Роботи виконані в техніці
декупажу будуть для
манівців згадкою про літню школу.
12. 12
Слухачі літньої школи поділилися своїми
найяскравішими враженнями у бліц-інтерв’ю з
Оленою Дзюбою, журналісткою ТТБ.
«Журналіст —
людина, яка має
талант щодня
заповнювати
порожнечу».
Дж. Вест
Цікавими та змістовними були лекції
для групи істориків-археологів, де викладач
обласного відділення МАН України
Петровський О. М., розповідав про
археологію та давню історію
Теребовлянського краю.
«Історія –
скарбниця наших
діянь, свідок
минулого, приклад
і повчання для
сьогодення,
застереження для
майбутнього».
М. Сервантес
13. 13
Група біологів мала можливість провести дослідження з
визначення нітритів, нітратів та фосфатів у воді та продуктах
харчування. Також викладач обласного відділення МАН України
Фальфушинська Г. І. зробила якісне визначення вмісту аміаку у
воді з групою екологів.
Практичні заняття для групи біологів були і під керівництвом
викладача обласного відділення МАН України Пиди С. В.
14. 14
Емоційно забарвленими були заняття в
групі фольклористів-мистецтвознавців, де поет
Сорока П. І. розповідав про літературних
митців та критиків Теребовлянського краю.
Поет продекламував
свої вірші, що надало зустрічі
теплої атмосфери.
За кожне «гарне запитання» автор дарував свої збірки з
автографом та індивідуальним побажанням, які можна вважати
доленосними, бо, за словами П.Сороки, йдуть вони від душі і
завжди здійснюються!
«Поезія – це завжди
неповторність,
якийсь безсмертний
дотик до душі…»
Л. Костенко
15. 15
Викладач обласного
відділення МАН
України,
Бронецький Р. В.,
ознайомлює групу
географів-геологів зі
зразками та
покладами
«шоколадної» і жовтої глини у
Теребовлянському краї, яка
використовувалася для будівництва не лише вулиць Львова, а й за
кордоном, зокрема Кремлівської площі.
Викладач обласного відділення МАН України
Питуляк М. В., проводить для групи географів-
геологів лекцію на тему: «Фізико-географічна
характеристика Теребовлянського краю.
Геологічна будова і рельєф. Корисні копалини».
Навчальна екскурсія для групи географів-
геологів на тему: «Особливості ґрунтів.
Поверхневі води
Теребовлянщини».
Біля руїн
Підгорянського монастиря.
16. 16
Вивчення флори
Теребовлянського
лісу. Викладач
обласного відділення
МАН України
Яворівський Р. Л.
ознайомив групу
біологів-екологів із методикою проведення
геоботанічних досліджень, збору, гербаризації та
визначення класів та родин рослин.
У пошуках гербарних
екземплярів.
При створенні
гербарію неабиякий талант та
витримку проявили не лише
дівчата, а й хлопці.
Лекційне заняття на тему:
«Методика укладання
фітоценозу. Опис лучного
фітоценозу та основних типів
його рослинності. Лікарські рослини лук.» проводив викладач
обласного відділення МАН України Яворівський Р. Л.
«Наука - велика
прикраса і дуже
корисне знаряддя».
М. Монтень
17. 17
Ентомологічне
дослідження групою
екологів Зарваницького
ландшафтного краю під
керівництвом викладача
МАН україни
Подобівського С. С.,
який ознайомив слухачів із
методикою збору та
консервування ентомологічних
зразків, визначення їх видової
приналежності.
Викладач обласного
відділення МАН України
Щегельський С. М.
провів з групою біологів
навчально-практичне
заняття тему:
«Дослідження видового
складу орнітофауни та
теріофауни
Теребовлянщини».
18. 18
Викладач обласного відділення МАН України Дробик Н. М.,
познайомила групу екологів з останніми напрацюваннями
вітчизняних науковців у галузі клітинної та генної інженерії.
Група
біологів мали
можливість
провести хімічні
досліди під
керівництвом
викладача
обласного
відділення МАН
України
Табас Л. С.
19. 19
Викладач обласного
відділення МАН України
Дітчук І. Л., поділився з
групою істориків
топографічними відомостями
княжої Теребовлі.
Біля відреставрованого пам’ятника відважній жінці Софії
Хшановській.
Пам'ятник князеві Васильку
Теребовлянському, одному із засновників незалежного
Галицького князівства.
Костел святих Петра і Павла, зменшена копія римської
базиліки «Святого Павла
за мурами».
20. 20
Ознайомлення із матеріалами історії та культури
Теребовлянщини, наукового культурно-освітнього осередку міста в
стінах Теребовлянського районного краєзнавчого музею.
21. 21
Тарнопольський Мирослав,
призер ІІІ етапу Всеукраїнського
конкурсу-захисту науково-
дослідницьких робіт (2008-2009 н.
р.), студент Чернівецького
національного університету ім.
Ю. Федьковича.
Чихарівський Роман, призер ІІІ етапу
Всеукраїнського конкурсу-захисту
науково-дослідницьких робіт (2009-2010,
2011-2012, 2012-2013 н. рр.), студент
Львівського національного університету
ім. І. Франка.
Вітяк Юрій, учасник ІІІ етапу
Всеукраїнського конкурсу-захисту
науково-дослідницьких робіт (2009-
2010 н. р.), студент Тернопільського
національного педагогічного
університету ім. В. Гнатюка
Табас Петро, призер ІІІ етапу
Всеукраїнського конкурсу-захисту
науково-дослідницьких робіт (2011-2012
н. р.), студент ДВНЗ «ТДМУ
ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України».
Зустріч з випускниками МАН
22. 22
Садиба Сліпих в Заздрості
вважалася найбагатшою,
незважаючи на те, що
батьки виховували
вісьмох дітей. В 1995 році
тут споруджено також
музейний комплекс із
каплицею, за якими
доглядають сестри Чину
св. Василія Великого, так
як заповідав Патріарх.
Сучасний музей не
містить великої
експозиції, є кімната із
церковними речами та
документами,
пов’язаними із життям
Патріарха Йосипа
Сліпого.
Навчальні екскурсії
Садиба Йосипа Сліпого (с. Заздрість)
23. 23
Степан Будний - поет, учитель, журналіст. Він назавжди
залишився в пам'яті молодим,
двадцятип'ятирічним.
Поетичний доробок Степана Будного не такий уже й
великий, але без нього не можна уявити своєрідність української
поезії кінця 50-х початку 60-х років XX століття. Він збагатив нашу
лірику новою тематикою, новими жанрами й інтонаціями.
За мною верби плачуть над
Серетом
І береги з високим очеретом.
Цвітінням білим зацвіла ожина,
Де отчий дім, де матінка єдина.
Її втішають добрії сусіди:
«Вже скоро син, вже скоро син
приїде».
А я лиш нишком плачу опівночі
І від людей ховаю мокрі очі.
Та в рідний край мене діброви
кличуть,
І добрих літ мені зозулі зичуть.
Бо ж білим цвітом зацвіла
ожина,
Де отчий дім, де матінка єдина.
Степан Будний
Музей Степана Будного (с. Струсів)
«Життя занадто
коротке, щоб бути
незначним».
Б. Дізраелі
24. 24
Голицький ботаніко-ентомологічний заказник
загальнодержавного значення-
мальовничий куток
Подільського горбогір’я. Він
розташований між селами
Куряни і Демня в південній
частині Бережанського району.
Це степова ділянка площею 60
гектарів, що приурочена до
південного і південно-
західного схилів гори Голиця.
Голицький ботаніко-
ентомологічний заказник має велику наукову цінність, оскільки на
його території зростають рідкісні, ендемічні й реліктові види
рослин, частина з яких занесена до «Червоної книги України».
Домінуючими фітоценозами є лучно-степові з загальним 80%
проектним покриттям.
Особливий науковий інтерес становлять понад 50 рідкісних
регіональних та 25 рідкісних і зникаючих видів рослин, що занесені
до Червоної книги України. Ботанічна репрезентативність є
високою, поза як в межах заповідної території представлено понад
400 видів трав'янистої флори вищих судинних рослин
Бережанського Опілля та четверту частину червонокнижних видів
Тернопільщини.
Голицький ботаніко-ентомологічний заказник
(с. Гутисько)
1 Анемона розлога
2 Билинець комарниковий
3 Кадило сарматське
4 Конюшина блідо-жовта
5 Волошка тернопільська
6 Вовчі ягоди пахучі
1
2 3 4
5 6
25. 25
Раївський парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва
(заснований 1760, реконструйований 1970). На 20 гектарах парку в
Раю ростуть дерева й кущі понад сто видів і форм.
Під час екскурсії слухачів
літньої школи найбільше вразив дуб
Богдана Хмельницького. Дереву –
понад 600 років, воно найстаріше на
Тернопільщині, одне з найдавніших в
Україні. Діаметр дуба – 230
сантиметрів, а висота колись сягала
більше 25 метрів. Нині крона зрізана.
Руїни замку-фортеці
родини роду Синявських.
Раївський парк (Урочище Монастирок)
26. 26
Українська земля
надзвичайно багата на духовні
святині, де бодай хоч раз у
житті мріє побувати віруюча
людина. Одна з таких святинь
– у селі Зарваниця, що у
Теребовлянському районі, яку
ще називають Марійський
духовний центр. Потрапивши
сюди, відразу розумієш: місце
це особливе й благодатне, як
кажуть, обране
Богом, яке
вражає своєю
надзвичайною
красою.
Доброю
традицією
стало
відвідування
учасниками
літньої школи
Марійського
духовного
центру.
Навколишня тиша, літня
зелень, спів птахів і краса
культових споруд
причаровують до цього
святого місця, де всі
мирські проблеми й справи
відходять у забуття.
Марійський духовний центр (с. Зарваниця)
27. 27
Відкриттям для
учасників літньої
школи став той
факт, що
монастирська
церква Різдва
Пресвятої
Богородиці (с.
Зарваниця)
збудована без
єдиного цвяха.
Зі слів прочан, у
купелі святої
Анни,
занурившись у
святу воду,
можна отримати
духовне та
тілесне зцілення.
28. 28
«Афіни Волинські» або «Маленька Волинська
Швейцарія». Саме так називають древній Кременець – невеличке
містечко, що купається у чаші поміж гір, наповненій благодаттю. Бо
як ще можна пояснити оцю незбагненну красу феєричних гірських
ландшафтів, оксамитову зелень лісів, парків та скверів літом,
надзвичайно красиві золоті пейзажі восени і м’які, снігові перини
взимку.
Кожен, хто бачить цю невимовну красу наповнюється цим
незбагненним почуттям духовної насолоди.
З гори Бона
відкривається
неповторний
краєвид на місто,
а в сонячну
погоду на обрії
добре видно
золоті куполи
Почаєва.
Кременецький
колегіум
(Кременецька гімназія,
Волинська гімназія
вищих наук, Вищий
Волинський ліцей,
Кременецько-
Волинський ліцей) —
навчальний заклад і
монастир ордену
єзуїтів в м. Кременець.
Архітектурний
комплекс поєднує
костел, келії та два навчальні корпуси.
Стежками древнього Кременця
29. 29
Бона – чи не найвизначніша
пам’ятка історії, а замок, який
схилився над містом, ніби нагадує
про сиву давнину. Він пройшов
крізь віки до наших днів, щоб ми
не забували про подвиги наших
предків.
Замок на горі має
незвичайну історію. Деякі
дослідники вважають, що його
назва походить від імені
королеви Бони, яка володіла
містом у 1536-1556 роках.
Хоча, відповідно до даних
енциклопедії, Кременецький
замок був зведений у
дохристиянський період, приблизно у 8-9 столітті.
Кременецький замок на
замковій горі, висотою 400 метрів
над рівнем моря, на місці
давньоруського городища.
Руїни надворотної
вежі з арковим готичним
проїздом та мурами.
«Ми захоплюємось старовиною, але
живемо сучасністю…»
Овідій
30. 30
Кременецький
ботанічний сад є не
тільки перлиною
Кременця, але і всієї
Тернопільської області та
одним із найстаріших
ботанічних садів України.
Заснований в 1806 році
при Волинській гімназії
(пізніше Кременецький ліцей).
Площа ботанічного саду
становить 200 га, колекційний фонд
нараховує понад 2000 таксонів.
На даний час в ботанічному
саду функціонує 5 наукових відділів:
дендрології, квітниково-
декоративних рослин, фітосозології,
акліматизації плодово-ягідних
культур, лікарських рослин та нових культур. В колекції яких
нараховується деревних та кущових – 217 видів; лікарських – 111
видів і 8 сортів; кормових – 128 видів 29 сортів, 9 форм; овочевих –
74 види, 8 сортів; пряносмакових – 73 види; квітниково-
декоративних – 220 видів, 84 сорти, 11 форм, рослин природної
флори – 270 видів, з них 11 занесених до Червоної книги України,
понад 100 різного природоохоронного статусу (ендеміки,
регіонально-рідкісні, реліктові); плодових та ягідних – 66 видів, 141
сорт.
31. 31
Кременецький
Свято-
Богоявленський
жіночий монастир
розташований в
центрі Кременця,
заснований у 1636
р. з благословення
Київського
Митрополита
Святителя Петра Могили (1597-1647). Монастир був чоловічим і
при ньому діяло Богоявленське братство із школою, типографією, та
лікарнею. За сторіччя свого існування монастир зникав і знову
відроджувався. З 1953 р. монастир став жіночим, а у 1959р. його
вкотре закрили. Відродження почалося у 1991р., коли монастирю
повернули частину колишніх приміщень, що при радянській владі
займала лікарня. Сьогодні у монастирі – до 100 сестер, діють церкви
- Богоявленська, збудована 1760 р., Свято-Миколаївська -1841р.,
Іовлевська церква.
32. 32
Красива будівля, яка, на перший
погляд, нічим не вирізняється з-поміж інших
архітектурних споруд Кременця - єдиний у
всьому світі музей відомого польського поета
Юліуша Словацького.
Доглянуте подвір'я, дві берізки, посаджені ще
в далекому 1969 році Миколою Бажаном та
Ярославом Івашкевичем, а серед них
спрямований
у вічну
далину
погляд
великого
поета,
увічненого у
високій
скульптурі.
Юліушу Словацькому належить низка творів, у яких він
звертається до української проблематики. Це не лише
«малоформатні» вірші, в яких поет згадує про свою «малу
батьківщину» – Кременець і Південну Волинь, а й поеми «Змій»,
«Вацлав», «Беньовський», драма «Срібний сон Саломеї»...
«Якщо ти будеш у
моїй країні, де котить
Іква хвилі свої сині, де
гори пнуться у блакить
високу, де дзвонить місто
над сріблом потоку, де
квітчані конваліями луки
біжать по схилах до
міського бруку…»
Так майже перед
смертю з тугою змальовує
Словацький місто, у якому мешкав упродовж 1809-1811, 1814-1818,
1826-1828 років.
Музей Юліуша Словацького (м. Кременець)
33. 33
Назва міста Бучач походить від старослов’янського слова
“буча” – в значенні “вода напровесні, бистрина і глибінь”. Зараз тут
налічується 8 пам'яток архітектури загальноукраїнського значення:
ратуша, замок, Василіанський монастир, Здвиженська церква,
Святопокровська церква, церква св. Миколая, римо-католицький
костел Успіння Матері Божої, руїни церкви в урочищі Монастирок.
Бучацький краєзнавчий
музей створений 30
грудня 1982. У фондах
музею зберігається
понад 3000 експонатів.
В експозиції
знаходяться
фотоматеріали про
історію Бучача та його
околиць з початку
XX ст., про пам’ятку архітектури XVIII ст. бучацьку ратушу, про
історію та її авторів: архітектора Бернарда Меретина та скульптора
Пінзеля.
Архітектурно-мистецькі та історико-релігійні
пам’ятки міста Бучача
34. 34
Будівля костелу Успіння Матері
Божої у Бучачі не відрізняється
надзвичайною пишністю. Його розкіш,
створена геніальним Пінзелем – всередині.
Перший парафіяльний костел на місці
сучасного постав ще у 1397 році
стараннями Михаїла Бучацького. Протягом
1761–1763 років коштом графа Миколи
Потоцького біля підніжжя Замкової гори
споруджено лаконічний Успенський
костел. На жаль, історія не донесла нам
імені архітектора храму.
Головна цінність храму – поліхромний вівтар роботи
знаменитого скульптора Йогана
Георга Пінзеля.
Мистецька цінність церкви Святої
Покрови зумовлена різьбою
Пінзеля, блискучою за виконанням,
неповторною в українській
скульптурі XVIII ст. В антиподіумі
знаходиться велика композиція
„Христос іде до Емаусу”,
у вівтарях – різьблені в дереві
і позолоті барельєфи, які тепер
експонуються в
Тернопільській картинній
галереї. Царські ворота багато різьблені і також позолочені.
Нещодавно у Покровську церкву повернулися Дияконські
вівтарні двері роботи Пінзеля.
35. 35
На схилі гори Федір
знаходяться монастир та
церква отців Василіян, а також
історико-філософський ліцей
імені св. Йосафата. На цьому
місці був колись костел
св. Хреста. У 1712 році
Потоцькі, бажаючи мати у
своїх володіннях освідчене
греко-католицьке українське
духовенство, з дозволу
верховної світської і духовної влади запросили у Бучач з Литви
отців Василіян. На місці костела розпочалося будівництво
просторого монастиря для отців Василіян, яке завершилось у 1753
році.
Реставраційно-будівельні
роботи були розпочаті у
1992 році і тривають по
сьогодні. У 1995 році
МОН України
зареєстрований історико-
філософський ліцей
ім. св. Йосафата
Бучацького
монастиря Чесного
Хреста Господнього
чину св. Василія
Великого, директором
якого є отець Іван
Майкович.
36. 36
Найдавнішою пам‘яткою в
Бучачі є руїни замку,
спорудженого литовськими
феодалами Бучацькими у
1379 р. Замок зведено на місці
давнього городища XIII ст.
На початку ХVII ст.,
після переходу
Бучача у володіння
Потоцьких, замок
був значно
розбудований.
Пам'ятка відбиває
важливий період у
розвитку оборонної архітектури Поділля.
Музей політв'язнів займає
цокольні 4 кімнати, у 2-х з яких
розміщена експозиція.
За період існування музею вдалося
скласти списки загиблих,
встановити місце й обставини їхньої смерті.
37. 37
Було з'ясовано, що на Бучаччині від рук сталінських катів
загинуло понад 1 500 чоловік різних національностей.
Дорогоцінним надбанням «Меморіалу» є молитовник,
виготовлений невідомим священиком у таборі Караганди, в який
увійшли молитви, пісні, вірші.
Пам'ятка природи - 400-річна Золота липа, що росте в
Бучачі на вулиці С. Бандери, в напрямку села Золотий Потік. Саме
тут, згідно з легендою, під її ошатною кроною був підписаний
Бучацький мир.
За легендою, доторкнувшись до могутнього стовбура,
набираєшся сили, здоров’я та щасливої долі.
38. 38
Відпочинок, дозвілля,
розваги, як і праця, є
невід'ємними складовими під час
навчання в літній школі.
Кожного дня
організовувалися
різноманітні конкурси,
експреси, естафети,
круглі столи,
вікторини з метою
створення умов для естетичного розвитку особистості, сприяння
вихованню у молоді моральних і культурних якостей, національної
свідомості, розвитку та пропаганді культури і мистецтва, організації
культурного дозвілля та розвитку творчих обдарувань учасників
літньої школи.
Дозвілля
39. 39
«Людина грає
тільки тоді, коли
вона у повному
розумінні слова
людина, і вона буває
по-справжньому
людиною лише тоді,
коли грає».
Шиллер
Дозвілля було цікавим і
змістовним.
На вечорі талантів кожен
продемонстрував свою
індивідуальність та
неповторність.
40. 40
Діти, дружньо по
порядку, всі вставайте
на зарядку! Адже рух –
це життя!
«Ми живемо не для
того щоб їсти, але їмо для
того, щоб жити і бути
здоровими»
Сократ.
42. 42
МАН – це крок у
майбуття;
МАН – зовсім нове життя;
МАН – це зліт у височінь,
МАН – похід у далечінь.
МАН – знання нові знайди,
МАН – це досвід назавжди!
Пришляк Ярина,
Збаразька філія
Найціннішим скарбом під
час проведення літньої
школи стали вдячні
посмішки учасників, їх
щирі емоції. Для себе
вони почерпнули нові
знання, здобули нових
друзів і поїхали додому з
великим багажем
яскравих вражень.
