Теорія мовної комунікації

1. Структура homo loquens/комуніканта як
учасника комунікативного процесу:
психологічна, соціоінтерактивна та
мовна складові.
Підготувала студенка 62 групи
Саєнко Світлана

2. ПЛАН
1. Психологічна складова мовної
особисості.
2. Соціоінтерактивна складова мовної
особисості.
3. Мовна складова мовної особисості

3. Психологічна складова мовної
особистості
Стани Я/Его-стани мовця за Е. Берном:
-Батька/Матері;
-Дорослого;
-Дитини.

5. Батько: (критичний керівник) Коли Ви нарешті
почнете працювати?, (викладач студенту): Не
хвилюйтеся, зараз Ви все згадаєте;
Дорослий: (партнер у бізнесових перемовинах): Вас
влаштовує такий графік? Я готовий надати Вам
інформацію в кінці тижня;
Дитина: (підлеглий керівнику): Я повністю з Вами
згодний. Як це краще зробити?, (колега колезі): Ну ти
і геній, старий.

6. Соціоінтерактивна складова
комуніканта

7. Способи використання адресатом та
адресантом мовного коду у спілкуванні:
а) для кодування-декодування/інтерпретаціїї
повідомлення – спрямування на референт;

8. ПОВІДОМЛЕННЯПОВІДОМЛЕННЯ
КОДУВАННЯКОДУВАННЯ
ІНТЕРПРИТАЦІЯІНТЕРПРИТАЦІЯ
ДЕКОДУВАННЯДЕКОДУВАННЯ
КОДУВАННЯКОДУВАННЯ
ІНТЕРПРИТАЦІЯІНТЕРПРИТАЦІЯ
ДЕКОДУВАННЯДЕКОДУВАННЯ
ПОВІДОМЛЕННЯПОВІДОМЛЕННЯ

9. б) для демонстрації інформації про вид
міжособистісної взаємодії/інтеракції під час
вербального контакту – спрямування на
контакт, під час якого мовці вирізняються
за способом поводження зі своїми
комунікативними партнерами.

10. Типові схеми поведінки комунікантів:
- готовність до зближення з іншими
(відкритість);
- намагання уникати інших (ізоляція);
- установка на боротьбу (домінування);
- готовність підкорятися (демонстрація
слабкості).

11. СХЕМИСХЕМИ
ПОВЕДІНКИПОВЕДІНКИ
КОМУНІКАНТІВКОМУНІКАНТІВ
ЦІННІСНІЦІННІСНІ
ОРІЄНТАЦІЇОРІЄНТАЦІЇ
ставлення до партнераставлення до партнера
по комунікації як допо комунікації як до
цінностіцінності
ставлення до партнераставлення до партнера
як до засобу отриманняяк до засобу отримання
метимети

12. Моделі міжособистісної взаємодії А1 та А2:
1) Домінування: ставлення до партнера як до засобу досягнення власних цілей.
2) Маніпуляція: здійснення прихованого впливу на партнера з метою отримання переваги над ним.
(Провокація, обман, інтрига, тощо.)
3) Суперництво: міжособистісна взаємодія, коли А1 відкрито декларує сам факт впливу, але приховує мету
впливу.
4) Партнерство: А1 ставиться до партнера по комунікації як до рівного собі, з ким треба рахуватися, але
одночасно намагається не допустити нанесення шкоди собі при розкритті цілей своєї комунікативної
діяльності. Спосіб впливу – домовленність.
5) Співробітництво: ставлення до комунікативного партнера як до самоцінності, намагання об’єднати зусилля
в спільній діяльності для досягнення близьких цілей, або таких, що збігаються. Основний засіб впливу -
консенсус (згода).
6) Конфлікт: основа - реальні або ілюзорні протиріччя цілей А1 та А2 при спробі їхнього вирішення на фоні
гострих емоційних станів. Основний засіб впливу – дисенсус (незгода).

13. МОВНА СКЛАДОВА МОВНОЇ
ОСОБИСТОСТІ
Інтеграційна трирівнева концепція мовної особистості Ю.М.Караулова:
1)вербально-семантичний, тобто володіння природною мовою;
2)когнітивний, одиниці котрого охоплюють ментефакти (термін В.В. Красних)
– знання, концепти, уявлення, що складають “картину світу” мовця;
3) прагматичний, який включає цілі, мотиви, інтереси та інтенції мовця.

14. ТИП МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ
АВТОРИТАРНИЙ ДЕМОКРАТИЧНИЙ

15. За Я.О.Бондаренко існують наступні типи акцентуйованих
мовних:
1) депресивні, для дискурсу яких характерними є самокритика й
самозвинувачення та роль жертви у вербальних конфліктах;
2) демонстративні (істеричні), дискурс яких відрізняється надмірним
уживанням гіпербол та інтенсифікаторів;
3) паранояльні, дискурс яких характеризується узуальною агресивністю.
К.Ф.Сєдов виокремлює такі типи мовних особистостей:
1) інвективний
2) куртуазний
3)раціонально-евристичний

16. Психологічна складова. Кожен комунікант володіє сукупністю
психологічних характеристик, які знаходять своє
(ре)конструювання в комунікативній діяльності, це
відображається в використанні особистісних комінікативних
ролей.
Соціоінтерактивна складова. Моделі міжособистісної
взаємодії полягають в тому, що вони створюють
соціоінтерактивне “обрамлення”, в межах якого актуалізуються
певні комунікативні стратегії й тактики та відбувається
добір/відбір мовцями відповідних мовленнєвих засобів їхнього
вираження.
Мовна складова. Процес спілкування, його атмосфера,
тональність, кінцевий результат, успіх або невдача значною
мірою залежать від типів мовних особистостей, що спілкуються.
ВИСНОВКИ