...

1. Повідомлення груп учнів про Старий Заповіт
Група 1. Найдавніша частина Старого Заповіту («Пісня Дебори») сходить до
XII ст. до н.е. П'ятикнижжя вперше було оприлюднено у V ст. до н.е. Велика
частина книг пророків, очевидно, складалася в VIII-VII ст. до н.е. Писання
відносять до III - II ст. до н.е. Археологічні розкопки в Месопотамії та в
інших країнах Близького Сходу кінця XIX ст. і першої половини XX
ст. показали, що старозавітний матеріал багато в чому збігається з
найдавнішими ассиро-вавилонської,єгипетськимиі хеттськими текстами.
Поділ Біблії на вірші відбувається лише в XV ст. Спочатку рабин Натан у
1448 р. поділив на вірші єврейський Старий Заповіт, а згодом французький
друкар Робер Нтьєн (Стефанус) в 1551 р. у своїй друкарні в Парижі видав
грецький Новий Заповіт з поділом на вірші. Біблія поділена на 31173 вірші.
Тільки в другій половині XV ст. Біблія набуває сучасного вигляду. Спочатку
біблійні тексти Старого Заповіту записували на папірусі, склеювали їх у сувої,
намотуючи на стержень. Згодом Біблію записали на пергаменті.
Старий Заповіт було поділено на 154 частини ще 586 р. до н.е. Такий
поділ відповідав трирічному циклу читання цієї книги. Пізніше текст було
поділено по-новому – на 54 великі частини й 669 малих фрагментів з
відповідними посиланнями, щоб легше було користуватися Біблією при
річному читанні.
Відомо, що всі книги Біблії поділяються на канонічні, неканонічні і
апокрифи. Неканонічні книги визнають лише як літературу так званого
«біблійного кола», корисну для навчання. Апокрифи розглядають, як твори, які
не мають віровчительного авторитету. Найважливіші з іудейських апокрифів
такі: 4-та книга Макавеїв, книга Єноха, книги Ювілеїв, Псалми Соломона,
Вознесіння Мойсея і та ін.
Група 2. Старий Заповіт створений у дохристиянські часи. Тут відображені
уявлення давніх євреїв про світобудову, про створення світу й перших людей,
розповідається про вигнання людей із раю, про потоп. Старий Заповіт
відображує складні події історії єврейського народу: єгипетське рабство й
визволення, розпад та занепад іудейської держави.
Перші п’ять книг Старого Заповіту створив пророк Мойсей, який прийняв
на горі Синай Одкровення від Бога. Це так зване П’ятикнижжя (Тора): Буття,
Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня.
Друга частина Старого Заповіту – історичні книги перших пророків, жанр
яких визначається як повчально-історичні повісті (Ісуса Навіна, Суддів, Єздри,
Неємії та ін.).
Третя частина – це книги повчально-поетичного змісту: Притчі царя
Соломона, Псалтир, Пісня Пісень, Екклезіаст, Книга Іова та ін..

2. Остання частина – книги «пізніх пророків» (посередників між Богом і
людьми), «чотирьох великих» (Ісайї, Єремії, Захарія, Аввакума, Ізекіїля та ін.)
та «дванадцяти малих». Пророки, що прийняли Слово Боже, були зобов’язані
передати його, відкриваючи людям шлях чесного, милосердого, праведного
життя.