3. Поема про необхідність повернення людині
історичної пам’яті,усвідомлення своєї
національної приналежності.
4.
5. План уроку
1 сторінка-”Подорож Європою”
2 сторінка- “Подорож у минуле”
3 сторінка- “Подорож у степи України”
4 сторінка-”Подорож у чарівний світ
поезії”
5 сторінка- “Патріотична”
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13. : «На сучасному етапі половецького народу
немає, втративши свою мову, традиції цей
народ розчинився в інших спільнотах».
По́ловці (їх іще називали кумани, кипчаки) —
дослівно "люди поля", "степовики"‚ бо Половецька земля
займала причорноморські степи від Дунаю до Волги,
кримські степи, береги Азовського моря. Половці вели
кочовий спосіб життя (щоб кочувати, одній сім'ї треба
було мати табун із 25 коней, а також вівці, кози тощо),
здійснювали напади на сусідів, брали участь у
міжусобних війнах, які вели руські князі. 1223 року
половці остаточно були розбиті на р. Калка. )
14.
15. Євшан-зілля росте в степу
В люту стужу і спеку
сліпу.
Його знає найменше
маля:
Євшан пахне, як рідна
земля.
Д.Ханас
16.
17. Словникова робота
Небога –бідолашний
ясир – полонені
твар-обличчя
шатер –намет
зацурали-занедбали
Блукати манівцями-ходити без дороги
принада-привабливість
половці-поселення людей(люди поля)
,що проживали поряд з Київською
Руссю.
18. Бесіда за запитаннями
• Як малий половчанин потрапив до князя Володимира?
• Як жилося хлопчикові у князя?
• Чому хлопець забув рідний край?
• Чому хлопець забув рідний край?
• Чи можна його за це осудити?
• Опишіть внутрішній стан половецького хана під час
втрати сина.
• Прокоментуйте, як зрозуміти наступні слова з твору:
«...мов кров’ю з його (хана) серця слово точиться по
слову...
• Кого хан послав на пошуки сина? Чому саме його?
29. Метод “Мікрофон”
Як ви розумієте вислів з твору :
“Там,де пустка замість
серця, порятунку вже не
буде!”?
Про кого вони?
З якими словами ви б
звернулися до таких людей?
30.
31. Образ "євшан-зілля" став літературною
традицією, бо зустрічається у творах Івана
Франка, Любові Забашти, Олеся Гончара,
Олександра Олеся та інших письменників. Образ
євшану став символом вічної любові до
Батьківщини, символом її незнищенності,
символом єднання, спільності всіх, хто любить
Україну, де б вони не жили - чи в Канаді, чи в
Америці, чи в Австралії...»
32. Отже ми бачимо, що страдницький образ
підневільної, рідної поетові землі гарячим
струменем проходить через усю його творчість.
Не може примиритися зболена душа поета з
тим, що «... люди — невільники німі, на їх устах
печать». Не коритися долі, а боротися
За Україну, за її долю,
Зачесть і волю,
За народ! —
таке творче кредо Миколи Вороного. А його
вірш «За Україну!» настільки щиро передавав
почуття поета, що композитор Я. Ярославенко
поклав його на музику. І ця маршова пісня
виконувалась і виконується на урочистостях
української громадськості. Прослухайте її.