2.
Ба́бин Яр — урочище на північно-західній
околиці Києва. Простягається від вулиці
Фрунзе в напрямку вулиці Мельникова
між Кирилівською церквою і вулицею
Олени Теліги.
Перша згадка — у 1401, коли володарка
цієї землі жінка-шинкарка («баба»)
продала її Домініканському монастирю. У
15 — 17 ст. згадується також як урочище
Бісова баба, Шалена баба.
3.
Під час німецької окупації Києва у 1941–
1943 роках Бабин Яр став місцем
масових розстрілів німецькими
окупантами мирного населення і
радянських військовополонених; євреїв
та циган — за етнічною ознакою, а також
партійних та радянських активістів,
підпільників, членів Організації
Українських Націоналістів (переважно
членів ОУН-м), заручників,
«саботажників», порушників
комендантської години та інших
4.
Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941-го року
тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв[1].
5.
Масові розстріли у Бабиному Яру та
розташованому поруч із ним Сирецькому
концтаборі проводилися і пізніше, аж до
звільнення Києва від окупації. Зокрема, 10 січня
1942 року було страчено близько 100 матросів і
командирів Дніпровського загону Пінської
військової флотилії, а 18 лютого 1943 року —
трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу
Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка
6.
У 1941–1943 роках у Бабиному Яру розстріляно
621 члена ОУН, серед них і відома українська
поетеса Олена Теліга разом із чоловіком.
7.
У різних публікаціях даються різні цифри
загальної кількості знищених у Бабиному Яру —
приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб. У 1946
році на Нюрнберзькому процесі наводилася
оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно з
висновками спеціальної державної комісії для
розслідування нацистських злочинів під час
окупації Києва. Бабин Яр
8.
Трибуналом по айнзацгрупах (англ. The
Einsatzgruppen Case) встановлено, що розстріли
29 та 30 вересня 1941-го року в Бабиному Яру
виконувала Зондеркоманда 4а Айзнацгрупи С
під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля
Блобеля за підтримки двох підрозділів полку
поліції «Південь»
9.
Тривалий час радянська влада намагалася
замовчати трагедію у Бабиному Яру, і лише
після велелюдного стихійного мітингу з нагоди
25 роковин трагедії 29 вересня 1966 року за
участю відомих дисидентів Івана Дзюби та
Віктора Некрасова, про неї почали говорити на
державному рівні. Пізніше було встановлено
перший пам'ятник жертвам. Історики пов'язують
таку поведінку із намаганням приховати усю
правду про трагедію
10.
У Бабиному яру та поблизу нього встановлено
25 пам'ятників, зокрема:
«Пам'ятник радянським громадянам та
військовополоненим солдатам і офіцерам
Радянської армії, розстріляним німецькими
фашистами у Бабиному яру», відкритий 2 липня
1976 р.
Пам'ятник розстріляним євреям у вигляді
менори, встановлений 29 вересня 1991 р., у 50ту річницю першого масового розстрілу євреїв.
Дерев'яний хрест у пам'ять про 621
розстріляного члена ОУН, встановлений 21
лютого 1992 р., у 50-ту річницю розстрілу Олени
Теліги та її соратників.
11.
12.
Про Бабин Яр знято низку фільмів,
зокрема «Бабин Яр. Уроки історії» (1981),
«Бабин Яр. Правда про трагедію» (1991,
режисер - О.Шлаїн).
