2. ІсторІя
Першими знеболюючими
засобами, відкритими
людьми, були наркотики.
Рахується, що грецький
філософ Діоскорид
першим застосував термін
«анестезія» в I віці н. е. для
опису наркотикоподібної дії
Мандрагори (діюча
речовина— М-холінолітик
скополамін).
3. У 1721 році в
універсальному
этимологічному
англійському словнику
було дано
визначення термину
«анестезія» — «дефіцит
чутливості».
В Британській
енциклопедії 1771 р. під
анестезією розумілось
«позбавлення почуттів».
5. Вони також виготовляли
різні п'янкі та
анестезуючі засоби,
головними складовими
яких були індійська
конопля та опій
6. Покринний альраунний
корінь (Atropa
mandragora) також часто
згадується у числі
старовинних анестезуючих
препаратів.
Альрауни — у міфології і
фолькльорі європейских народів –
духи нижнього порядку, крихітні
істоти, які мешкають у коріннях
Мандрагори, обриси яких
нагадують людські фігурки
у літературу Альрауна
вводить Ахім фон Арнім
7. OH
C2H5
У країнах,
розташиваних
ближче до півночі,
основним засобом
загальної
анальгезії був
етиловий спирт, з
яким людство у
вигляді пива і вина
знайомо більш ніж
6 000 років.
8. До середини XIX століття у якості анестетика в
основному використовувався хлороформ
9. М. І. Пирогов вперше ввів у практику застосування диетилового ефіру
.
10. Місцевоанестезуючі засоби
– це такі, що
викликають зворотну втрату больової та
інших видів чутливості при прямому
контакті із збудженою мембраною
нервових клітин периферичних нервових
волокон
12. ВИМОГИ ДО МІСЦЕВИХ АНЕСТЕТИКІВ (МА)
Висока вибірковість дії
Короткий латентних період
Достатня тривалість дії
Велика широта дії
Якнайменша резорбтивна дія
Відсутність подразнюючого ефекту
Судинозвужувальна дія, чи хоча б відсутність судинорозширюючого ефекту
Здібність витримувати стерілізацію
Висока ефективність при різних видах анестезії
13. МЕХАНІЗМ ДІЇ МА
Стабілізація мембран
нервових клітин у
полярізованому стані
за рахунок блокади Na-
трієвих каналів
мембран аксонів та тіл
нейронів внаслідок
чого гальмується вхід
іонів Na у клітину, не
розвивається
деполярізація, не
проводиться нервовий
імпульс
14. МІСЦЕВІ АНЕСТЕТИКИ
Показання до застосування:
- Болі
- Печінкова, ниркова, кишкова
коліка
- Гастралгія
- Спазми гладеньких м’язів
15. Під впливом МА блокуються насамперед:
- вегетативні нервові волокна
- чутливі нервові волокна, по яких
проводиться температурні та больові
імпульси
- нервові волокна, які проводять тактильні
відчуття
17. ВИДИ МІСЦЕВОЇ АНЕСТЕЗІЇ
Поверхнева (термінальна)
На слизові оболонки, рани, виразки, свіжі грануляції
Всмоктування МА:
Гортань < трахея < бронхи < альвеоли;
Слизова оболонка сечового міхура – повільно
Уретра – швидко
Провідникова (регіонарна)
Введення МА у ділянки нервових стовбурів, вузлів,
чутливих корінців спиного мозку
Інфільтраційна
Змішаний тип місцевої анестезії, при якому
виключаються нервові закінчення і волокна шляхом
пошарового просякнення тканин розчином МА
22. МІСЦЕВІ АНЕСТЕТИКИ
Фармакологічні ефекти:
- Знеболення
Побічні ефекти:
- Втрата тактильної чутливості
- Алергічні реакції
- Перехресна алергія похідних ПАБК і сульфаніламідних
засобів і зниження активності при сумісному застосуванні
- Пригнічення дихального центру
- Страх, тривога, боязнь
- Амідні сполуки кумулюються у печінці – гепатотоксичність
- Брадікардія
- Гіпотензія
- Аритмії серця
- Спазмолітичний ефект на гладенькі м’язи
- Розширення судин
23. ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ АМІДНИХ СПОЛУК У
ПОРІВНЯННІ З ЕФІРНИМИ СПОЛУКАМИ
Ефективні у кислому середовищі (середовищі
запалення)
Мають більшу тривалість дії, так як руйнуються
мікросомальними ферментами печінки, а не естеразами
тканин, як ефірні сполуки
Меньша можливість алергічних реакцій
Але:
Кумулюються у печінці і можуть викликати токсичні
ефекти
Мають тератогенну дію
25. Складні ефіри параамінобензойної кислоти
Анестезин(Anaesthesinum) (етиламінобензоат) - найменш активний серед
місцевоанестезуючих засобів, погано розчиняється у воді. Використовується
місцево в мазях, пастах, присипках у разі захворювань шкіри, які
супроводжуються свербінням, для знеболювання ран і виразок, у вигляді
супозиторіїв при захворюваннях прямої кишки (тріщини, геморой), а також
усередину в порошках або таблетках при захворюваннях шлунка, інколи — у
випадках блювання вагітних, захитування (морської, або повітряної, хвороби).
Новокаїн (Novocainum) (прокаїну) широко використовують для провідникової та
інфільтраційної анестезії, тривалість якої становить 30-60 хв. Великою
перевагою є низька токсичність. У хворих, а також у медичного персоналу
можлива алергія до новокаїну.
Ф.В. ампули по 1; 2; 5; 10; 20 мл 0,25 %, 0,5 % розчинів; по 1; 2; 5 і 10 мл 1 %, 2
% розчинів; флакони по 200, 400 мл 0,25 %, 0,5 % розчинів.
Дикаїн (Dicainum) як анестезуючий засіб у 10 разів активніший за кокаїн, але й у
2-5 разів токсичніший за нього. Висока токсичність дикаїну не дає змоги
застосовувати його при інших видах місцевої анестезії, крім поверхневої. Дикаїн
не викликає звикання, його анестезуючий ефект не зменшується після
повторного застосування.
Ф.В. розчин 0,25 % - 1 % по 10 мл; стерильний порошок по 0,1 г у флаконах для
приготування розчинів.
26. Заміщені аміди ацетаніліду
Лідокаїну гідрохлорид (Lidocainum, Xycainum) (ксикаїн, ксилокаїн) - у клінічній
практиці застосовують частіше, ніж інші препарати цієї групи. Лідокаїн інтенсивно
проникає у тканини і швидко діє. Показаний для проведення всіх видів місцевої
анестезії.
Ф.В. ампули по 10 і 20 мл 1 % розчину; по 2 і 10 мл 2 % розчину; по 2 мл 10 %
розчину, спрей 10% флакон 38 г.
Тримекаїн(Trimecainum) за хімічною структурою і фармакологічними властивостями
близький до лідокаїну гідрохлориду. Препарат у 2-3 рази активніший за новокаїн,
проте в кілька разів токсичніший за нього. Тримекаїн викликає швидку, глибоку і
тривалу (2-4 год) анестезію.
Ф.В. ампули по 10 мл 0,25 %, 0,5 % розчину; по 2; 5; 10 мл 0,5 % розчину; по 1; 2; 5;
10 мл 2 % розчину; по 1 і 2 мл 5 % розчину.
Бупівакаїну гідрохлорид (маркаїн) за хім. будовою також схожий на лідокаїн. Є одним з
найбільш активних і тривалодіючих місцевих анестетиків. Використовується для
інфільтраційної, епідуральної та сакральної (каудальної) анестезії
Ультракаїн (Ultracaine, Articaine hydrochloride) використовується для
інфільтраційної, провідникової, субарахноїдальної (спинномозкової) та люмбальної
анестезії. Має низьку токсичність. Використовують у стоматологічній практиці в
комбінації з адреналіну гідрохлоридом .
Ф.В. – ампули по 1 мл 1 % і 2 % розчину; ультракаїн Д-С - ампули по 1 мл (0,04 г
артикаїну гідрохлориду і 0,012 мг адреналіну гідрохлориду).
28. В’яжучі засоби
- це засоби, які захищають нервові
закінчення від подразнення
29. В’ЯЖУЧІ ЗАСОБИ
Механізм дії: При нанесенні на слизові оболонки або ранову поверхню
вони викликають часткове згортання білків слизу або ексудату та
призводять до утворення плівки. Остання захищає нервові
закінчення тканин від подразнення, що супроводжується
зменшенням больових відчуттів, місцевим звуженням судин,
обмеженням секреції. Ущільнення клітинних мембран призводить
до зменшення запальної реакції.
Фармакологічні ефекти: в’яжучий, протизапальний, антимікробний,
анестезуючий, локальний судинозвужуючий, зниження секреції
екзокринних залоз у місці введення, підвищення щільності
клітинних мембран, зниження проникності
клітинних мембран
30. В'яжучі засоби поділяються на:
Органічні речовини: танін, кора дуба, трава звіробою, плоди мірту, листя шавлії
лікарської, квітки ромашки
Неорганічні речовини: вісмуту субнітрат, алюміній, свинець, ксероформ, срібла
нітрат, міді сульфат
31. В’ЯЖУЧІ ЗАСОБИ
Показання до застосування:
- Запалення шкіри і слизових оболонок
- Опіки
- Отруєння (для промивання)
- Ентерити, коліти
- Виразки, тріщини, пролежні
Побічні ефекти:
- тромбоз у випадку використання при тріщинах
заднього проходу
32. Танін (Tanninum) – це галодубильна кислота (Acidum tannicum), яку
отримують із чорнильних горішків (наростів на листях дуба), а також із
деяких рослин сімейства сумахових. Велика кількість таніну міститься у
свіжозавареному чаї. Речовина легко розчиняється у воді та спирті.
Застосовують танін як в’яжучий та протизапальний засіб у вигляді 1-2 %
водного або гліцеринового розчинів при запальних процесах у порожнині
рота, носа, гортані або зіву. 3-10 % розчини і мазі таніну використовуються
для обробки опікових поверхонь, при виразках, тріщинах, пролежнях. При
отруєнні солями важких металів, з якими танін утворює нерозчинні
сполуки, повторно промивають шлунок 0,5 % водним розчином таніну. Цю ж
процедуру можна проводити при отруєнні алкалоїдами, які танін зв’язує. Із
деякими алкалоїдами (морфін, кокаїн, атропін, нікотин, фізостигмін)
препарат утворює нестійкі сполуки, тому промивні води треба ретельно
видаляти зі шлунка. Танін не застосовується всередину як протипроносний
засіб, оскільки насамперед зв’язується з білками слизової оболонки шлунка і
шлункового вмісту, а при підвищенні дози викликає втрату апетиту та
розлади травлення.
Протипоказане введення таніну у вигляді клізм при тріщинах прямої кишки.
У цій ситуації можливе утворення судинних тромбів із наступною емболією.
Ф.В.0,5-10 % розчин; 1-10 % мазь.
33. Вісмуту нітрат основний основний (Bismuthi subnitras) - це в’яжучий засіб
неорганічного походження. Практично нерозчинний у воді та спирті, легко
розчиняється у хлористоводневій кислоті. Застосовують вісмуту нітрат
основний при виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки, ентеритах,
колітах (у порошках або таблетках по 0,25-0,5 г 3-4 рази на день за 15-30 хв до
їди). При запальних захворюваннях шкіри та слизових оболонок (дерматити,
виразки, ерозії, екзема) препарат призначають у вигляді 5-10 % присипок або
мазей.
Ф.В.у порошку та таблетках по 0,25 і 0,5 г, 10 % мазі. Входить до складу
таблеток “Вікалін”, “Вікаїр”.
Де-нол – колоїдний препарат вісмуту субцитрату. Крім в’яжучої, проявляє
антацидну, обволікальну, антихелікобактерну та цитопротекторну дію.
Використовується у комплексній терапії хворих на виразкову хворобу
шлунка та дванадцятипалої кишки.
Кора дуба (Dec. сorticis Quercus) застосовується у вигляді відвару (1:10) для
полоскань ротової порожнини при гінгівітах, стоматитах, інших запальних
процесах порожнини рота, зіву та глотки. З цією ж метою використовують
настої з квітів ромашки, листя шавлії, трави звіробою. Настій із квітів
ромашки застосовують також всередину (по 1-5 столових ложок 2-3 рази на
день) та в клізмах при спазмах кишечника, метеоризмі, проносах
34. Обволікаючі засоби – це індиферентні речовини з високою
молекулярною масою, що мають здатність утворювати
колоїдні розчини, які захищають тканини від подразнень.
Механізм дії: формують колоїдні розчини у випадку
взаємодії із водою, які захищають нервовізакінчення від
подразнення
Фармакологічні ефекти: в’яжучий, антимікробний,
анестезуючий, локальний судиннозвужуючий, зниження
секреції екзокринних залоз у місці введення, підвищення
щільності клітинних мембран, зниження проникності
клітинних мембран, крім того, сповільнюють
всмоктування отрут.
36. ОБВОЛІКАЮЧІ
Показання до застосування:
- Отруєння
- Здуття живота
- Діарея
- Запальні хвороби ШКТ (гастрити, езофагіти, інш.)
- Виразки у ШКТ
Побічні ефекти:
- запори
37. Крохмальний слиз (Mucilago Amyli) вводять до складу мікстур, клізм у
випадку, коли вони містять речовини, що подразнюють слизові
оболонки. Іноді його використовують для сповільнення всмоктування
отрут, що потрапили в шлунково-кишковий тракт, для захисту слизової
оболонки при отруєнні речовинами опікаючої дії. На відміну від
в’яжучих речовин, обволікальні засоби не проявляють протизапальної
дії.
Слиз із насіння льону (Mucilago seminis Lini), який готують у
співвідношенні 1:30, застосовують зовнішньо та всередину в тих самих
випадках, що й слиз крохмалю.
Обволікальні властивості мають деякі препарати, що містять сполуки
алюмінію – алюмінію гідроксид, альмагель, сукральфат. З’єднуючись з
водою, вони утворюють гель. Крім того, проявляють адсорбуючі і,
найголовніше, антацидні властивості.
38. Адсорбуючі засоби – це індиферентні порошки, які внаслідок
високої поверхневої активності мають здатність до поглинання
різних речовин.
Механізм дії: мають високу поглинаючу активність,що дозволяє їм
адсорбувати на власну поверхню різні хімічні речовини; крім того,
покривають слизові оболонки і шкіру, формуючі тонкий захисний
шар, що запобігає подразненню нервових закінчень.
Фармакологічні ефекти: Адсорбуючий, анестезуючий,
протиотруйний
Побічні ефекти:
- Запори (у разі перорального застосування)
39. Показання до застосування:
- Отруєння (харчові, алкогольні, та ін.)
- Вздуття живота
- Діарея
- Запальні хвороби ШКТ (гастрити, езофагіти, ін.)
- Виразки у ШКТ
- Гемосорбція
- Плазмосорбція
- Лімфосорбція
- Ентеросорбція
40. Номенклатура адсорбуючих ЛЗ
Активоване вугілля , тальк, біла глина, смекта,
ентеросгель, атоксил, сорбекс.
До ентеросорбентів також належать препарати різної
хімічної будови: вуглецеві (марки СКН тощо), кремнієві
(полісорб), похідні полівінілпіролідону (ентеродез),
рослинного походження (пектини, харчові волокна,
поліфепан) тощо.
41. ПОДРАЗНЮЮЧІ ЗАСОБИ
– це речовини, які збуджують закінчення
чутливих нервів шкіри та слизових оболонок і
призводять до рефлекторних реакцій
42. ПОДРАЗНЮЮЧІ ЗАСОБИ
Рослинного походження:
1) засоби, які містять ефірні олії: листя м’яти перцевої,
ментол у метиловову ефірі ізовалеріянової кислоти
(Валідол), насіння гірчиці, плоди перцю стручкового,
салмус (екстракт мускатної шавлії), терпентинова олія
(скипидар), мурав’їний спирт
2) гіркоти: коріння кульбаби, кореневище аіру, трава і листя
полину, сік подорожнику, трава золототисячнику
43. ПОДРАЗНЮЮЧІ ЗАСОБИ
Синтетичні засоби:
Фіналгон, розчин аміаку (нашатирний спирт,
нашатирно-анісові краплі), хлороформ
Засоби, що містять отруту бджіл чи змій:
Апізатрон, Віпраксин, Віпрасал, Наяксин, Ніжвісал
44. Механізм дії: - подразнюють чутливі нервові
закінчення шкіри та слизових оболонок, що призводить до
надходження конкурентного із імпульсом від
патологічного вогнища до ЦНС – відволікаюча дія
подразнюючих засобів;
- збудження, викликане ними, захоплює центри
симпатичної іннервації спинного мозку, що призводить до
покращення кровопостачання і трофіки внутрішніх
органів
45. Механізм дії:
- рефлекторний вплив подразнюючих засобів із шкіри
на внутрішні органи здійснюється за законом
сегментарної іннервації (зони Захар’їна-Геда)
- подразнення рецепторів слизових оболонок і шкіри
призводить до стимулювання синтезу і виділення
ендогенних опіоїдних пептидів (ендорфіни,
енкефаліни, динорфіни), які впливають на регуляцію
больових відчуттів, проникність судин
46. Механізм дії:
- сприяють посиленню синтезу і виділення БАР: гістаміну,
кінінів, ін., що стимулюють імунні та інші фізіологічні
процеси в організмі
Гіркоти діють на смакові рецептори слизових оболонок
рота, язика і рефлекторно викликають підвищення
секреції шлунку, підвищення апетиту,покращення
травлення
-ЛЗ, що містять отруту бджіл і змій викликають
рефлекторні реакції (описані вище)
47. Фармакологічні ефекти:
- Знеболення
- Місцеве розширення судин (почервоніння)
- Набряк
- Місцеве підвищення температури
- Протизапальний
- Рефлекторний із покращенням кровопостачання і
трофіки (з окремих ділянок шкіри на внутрішні органи)
- Рефлекторний із підвищенням тонусу дихального і
судинно-рухового центрів (підвищення АТ, покращення
серцевої діяльності)
48. Показання до застосування:
- неврози, істерії, блювота припорушеннях функції
вестибулярного апарату (валідол)
- бронхіти, пневмонії, невралгія, міалгії, артралгії,
стенокардія, гіпертонічна криза, лярингоспазм
(гірчичники)
- гіпоцидні, анацидні гастрити, анорексія, астенія
(гіркоти)
- Зниження імунітету, астенія (отрути бджіл та змій)
49. Побічні ефекти:
- Гіпертонія
- Аритмія
- Алергічні реакції
- Підвищення секреції шлунку – виразки
- Стимуляція усіх біологічних процесів в організмі
- Місцеве почервоніння, набряк
50. Протипоказання до застосування:
- Захворювання нирок, печінки і підшлункової залози
- Новоутворення
- Туберкульоз
- Тяжкі інфекції
- Захворювання крові
- Недостатність кровообігу
- Психічні захворювання
- Цукровий діабет
- Вагітність
- Ураження кори наднирників
