The zarubijna

1. Департамент освіти та науки
Івано-Франківської міської ради
Інформаційно-методичний центр
Реалізація компаративного
аналізу художніх текстів на уроках
зарубіжної літератури
Матеріали для вчителя:
теорія і практика
Івано-Франківськ
2017

2. ББК 74.268.3
Реалізація компаративної лінії Державного стандарту базової та
повної загальної середньої освіти на уроках зарубіжної літератури
(Матеріали для вчителя: теорія і практика). Упор.: А.Рудак, Н.Рущак, - Івано-
Франківськ: ІМЦ Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської
ради, 2017.-с. 125.
Автори:
В. Бахрушина, Н.Рущак, О.Гусак, О.Бадицька, С.Лобач, Г. Пенькова,
С.Турчин
Відповідальна за випуск:
О.Савка, директор інформаційно-методичного
центру Департаменту освіти та науки Івано-
Франківської міської ради
Упорядники:
А.Рудак, спеціаліст Департаменту освіти та науки
Івано-Франківської міської ради;
Н.Рущак, методист ІМЦ Департаменту освіти та
науки Івано-Франківської міської ради.
Художнє оформлення та комп’ютерна верстка:
Р.Бадулін, завідувач комп’ютерного
центру ІМЦ;
О.Мах, методист ІМЦ.
Рекомендовано до друку методичною радою інформаційно-
методичного центру Департаменту освіти та науки Івано-Франківської
міської ради від 29.11.2016 р., протокол № 2.
2

3. Зміст
3
Компаративістика на уроках зарубіжної літератури. Моделі
уроків компаративного аналізу….................................................... 5
1. С.Турчин. Компаративний аналіз індійської народної казки
“Фарбований шакал” і казки І.Франка “Фарбований лис” (5 кл.).. 15
2. С.Турчин. Компаративний аналіз “Казки про рибалку і рибку”
О.Пушкіна, німецької “Казки про рибалку та його дружину”,
китайської казки “Пензлик Маляна” (5 кл.)…..................................
35
45
3. С.Лобач. Компаративний аналіз японської народної казки
“Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик” та української народної
казки “Хлопчик-Мізинчик” (5 кл.)…............................................ 57
4. О.Гусак. Компаративний аналіз вірша Джона Кітса “Про
коника і цвіркуна” та віршів українських поетів про природу (5
клас.)………………............................................................................. 66
5. В.Бахрушина, Н.Рущак. Компаративний аналіз байок Езопа,
Крилова, Глібова (6 кл.)…………………………………………….. 73
6. С.Турчин. Найдавніші пам’ятки словесного мистецтва (8 клас:
порівняльна таблиця “Веди. Біблія. Коран”) ……………………...
7. С.Турчин. Порівняльна характеристика героїв давньогрецької і
давньоримської літератур (8 клас: підсумковий урок за розділом
“Гомерівський епос. Антична поезія”)……......................................
84
87
8. О.Бадицька. Компаративний аналіз творів героїчного епосу
Середньовіччя “Пісня про Роланда” та “Слово про похід Ігорів”
(8 клас)……………………….............................................................. 91
9. Г.Пенькова. Шевченко і Овідій — дві величні і трагічні постаті
у світовій літературі……………….................................................... 105

4. Вступ
Європейська інтеграція України ставить перед сучасною школою
завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності.
Методичний посібник містить теоретичні та практичні матеріали,
які сприяють втіленню в практику педагога однієї з чотирьох
змістових ліній літературного компоненту Державного стандарту
базової і повної загальної освіти — компаративної.
Розроблені уроки та матеріали для подальшої роботи мають
практичну спрямованість, сприяють становленню активної життєвої
позиції вихованців, формують життєві компетентності.
Збірник адресований учителям зарубіжної літератури, педагогам-
практикам, усім, хто цікавиться “порівнянням літературних творів,
явищ і фактів, встановленням зв'язків між українською та зарубіжною
літературами...”
Н.Рущак, методист ІМЦ
4

5. КОМПАРАТИВІСТИКА НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
«Шкільна премудрість дозволяє
нам побачити подібне там, де
його насправді може й не
бути.»
Мішель Монтень
І зарубіжна література, і рідна українська – це ланки одного й того
ж процесу – естетичного виховання. Сьогодні викладання зарубіжної
літератури неможливе без порівняльного літературознавства
(компаративістики), коли вирішуються зв`язки між різними
літературними явищами, аналізується подібність тем, сюжетів,
мотивів на рівні історичних, генетичних і контактних зв`язків,
досліджуються явища мистецтва слова через порівняння їх з іншими
такими ж явищами в різних національних письменствах. На щастя,
таких порівняльних рис при бажанні можна відшукати багато, лише
робити це треба професійно.
Сучасне життя вимагає творчого підходу до уроку зарубіжної
літератури та до всього процесу навчання, а компаративістика
відкриває широкі горизонти у процесі навчання, виховання сучасних
учнів, розширення їхнього світогляду, формування життєво
необхідних компетенцій.
Літературний компонент освітньої галузі «Мови і літератури»
Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти
передбачає реалізацію компаративної лінії й визначає відповідні
державні вимоги до рівня підготовки учнів. Порівняльний метод став
не лише загальновизнаним, але й одержав статус програмного методу.
Компаративний аналіз творів допомагає усвідомити учням цілісність
світового літературного процесу. Це відповідає головній меті
літературної освіти – вихованню творчого читача із самостійним
критичним мисленням, формуванню гуманістичного світогляду,
загальної культури, естетичних смаків особистості.
5

6. Що ж таке компаративістика?
Компаративістика – це порівняльне вивчення фольклору,
національних літератур, процесів їх взаємозв`язку, взаємодії,
взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу (методу).
Компаративізм – порівняльно-історичний метод у мовознавстві,
що виник на початку 19 ст., суть якого полягала в зіставленні творів
літератур різних народів.
«Золоте правило» компаративістики Г.В.Ф. Гегеля звучить:
«Порівняння окремих об`єктів нічого нам не дасть, якщо ми їх не
розглядатимемо з погляду якоїсь ще вищої сутності».
Тому, як зазначає Б. Шалагінов, «розробляючи сучасні підходи до
шкільного вивчення літератури, ми мусимо широко використовувати
триєдність постмодерної компаративістики, нашого традиційного
історичного підходу та національних педагогічних традицій. Перш за
все, це вносить свій коректив у мету гуманітарної і, зокрема,
літературної освіти. Метою може бути виховання порівняльно-
історичного мислення в умовах глобалізації та розширення
культурного простору, куди сьогодні на рівних вступають культури
досі віддалених ареалів Планети. При цьому важливо навчити
сприймати культурні цінності інших народів не абстрактно, а через
співпереживання, особливо через естетичне переживання. Якраз
цьому сприяють література, мистецтво».
Порівняльне літературознавство нараховує понад чотири тисячі
років. Народилося воно під час перших контактів між цивілізаціями
Єгипту та Месопотамії. Отож, «існує з тих часів, коли письменники
чи поети зрозуміли, що мають колег, які з`явилися поза їхнім мовним
та культурним середовищем; існує відтоді, відколи завдяки
посередництву своїх творів вони побачили один одного, та осягнули
той факт, що їхні основні проблеми ідентичні. Вони швидко
усвідомили існування суперечностей, проте також швидко
констатували, що ці суперечності мусять допомогти відшукати
відповіді на визначальні, першорядні питання, які вони ставили
разом. Ідея компаративістики старіша за Вавилонську вежу, але
постала як визнаний критичний метод, як самостійна дисципліна з
ініціативи Ґете, який 31 січня 1827 року заявив Еккерманові про
еволюцію літературних студій: «Надходить ера світової літератури, і
кожен мусить тепер діяти так, щоб цьому сприяти». Ця об`ємна
6

7. цитата належить Франсуа Жосту, швейцарському вченому-
літературознавцю.
У компаративістиці виділяють певні спільні риси:
генетичну (грец. породжувати ), що виявляється у спільних
джерелах, що належать до різних літератур, міжнаціональних
літературних впливах, запозиченнях.
контактну ( впливати , діяти ), яка виявляється між
письменниками, школами, літературними течіями; у творчому
використанні мандрівних сюжетів, вічних тем та образів світового
письменства.
Можна виокремити такі основні розділи сучасної літературної
компаративістики :
- порівняльно-історичне літературознавство – вивчення генетичних і
контактних зв`язків;
- критична рецепція ( запозичення ) і перекладознавство;
- типологічне дослідження літератури;
- інтермедіальні студії – міжмистецьке порівняння – висвітлення
зв`язків літератури з іншими видами мистецтва;
- інтеркультурні студії;
- імагологія – вивчає образи народів у літературній рецепції інших
етносів.
Урок компаративного аналізу – заняття, на якому домінуючим є
порівняльний аналіз художньої літератури. Ґрунтується він на
здобутках компаративістики.
Розрізняють уроки з елементами компаративного аналізу та уроки
на основі повного порівняльно-історичного методу щодо обраних
учителем творів.
Стимулюючи учнів до порівнянь, зіставлень літературних явищ,
учитель має дати учням матеріал для цих розумових операцій,
навчити їх бачити, обирати, порівнювати схожі, аналогічні літературні
факти або явища. Подібні уроки потрібні як учням, так і вчителям.
Бачити світ, кожен його феномен у порівнянні з іншим, уміти
розрізняти несхожі явища та знаходити типологічне у схожому є
життєво необхідною компетенцією випускника сучасної школи.
Методична наука в Україні за минулі роки заглиблювалася саме в
компаративістський аспект роботи з літературою у школі. Наведу
лише декілька прикладів. Робота з художніми перекладами як
7

8. компаративістичний принцип була глибоко досліджена професором
Жанною Клименко. Вивчення драматичних творів у тісному зв`язку зі
специфікою театру й театральності було фундаментально розкрите
доктором педагогічних наук Андрієм Вітренком. Одним із напрямків
компаративістики є імагологія, яку в Україні в загальнотеоретичному
плані досліджує академік Д. С. Наливайко, хоча шкільна методика
лише починає її опрацьовувати.
Про можливості компаративістики як шкільної методики аналізу
тексту йдеться у працях Б.Шалагінова. Питання компаративного
аналізу є актуальним напрямком сучасної методики, серед найбільш
вагомих студій – праці Л. Ф. Мірошниченко, Т. Ф. Нефедової,
Н. І. Волошиної, О. М. Ніколенко, О.М. Куцевол. А повнішому
розкриттю творчих здібностей учнів, формуванню полікультурної
компетентності на уроках компаративного аналізу сприяють елементи
методичних концепцій Ю. І. Ковбасенка, Є. В. Волощук, О. О. Ісаєвої.
Модерний етап компаративістики починається з ідеї створення
літературного «канону», тобто, умовно кажучи, «списку шедеврів».
«Коли твір проголошується загальнозначущим, то цим самим він
виводиться за вузькі рамки національного ареалу і вводиться до
зовсім нової площини вивчення. Саме ствердження
загальнозначущості є актом компаративістики», – стверджує
Б.Шалагінов .
Загальновідомі крилаті слова: «Усе пізнається в порівнянні».
Основним рушієм компаративістики є порівняльний метод, що
поєднує подібні об`єкти у групи.
При використанні компаративного аналізу на уроках зарубіжної
літератури завжди враховуються різні форми порівняльного методу:
- природно-порівняльний метод, що виявляє природу
різнорідних об`єктів;
- порівняння історико-типологічне, яке пояснює подібність не
зв`язаних однаковими умовами генезису й розвитку явищ;
- історико-генетичне порівняння, при якому подібність явищ
пояснюється як результат їхнього споріднення за походженням;
- порівняння, при якому фіксуються взаємовпливи різних явищ.
Вибір форми порівняльного методу відбувається вже на першому
(підготовчому) етапі – плануванні навчального матеріалу
зарубіжної літератури.
8

9. Уже на цьому етапі використовується компаративний підхід:
порівнюється матеріал навчальних програм із зарубіжної та
української літератур; здійснюється опрацювання певної літератури та
Вибір форми порівняльного методу відбувається вже на першому
(підготовчому) етапі –
плануваннянавчальногоматеріалузарУженацьомуетапівикористовуєтьс
якомпаративнийпідхід:порівнюєтьсздійснюється відбір художніх
творів для проведення уроків компаративного аналізу; визначається,
який матеріал залишиться «фоновим» на уроках; аналізується
можливість «економії часу» при вивченні спільних теоретичних чи
оглядових питань різних навчальних предметів; проводиться
перерозподіл навчальних годин у межах однієї теми з метою
збільшення часу на текстуальне вивчення творів.
Порівняльне вивчення зарубіжної та української літератур поєднує
компаративістику з теорією та історією літератури. Важливо
зазначити, що вивчаються не лише генетично-контактні зв`язки, а й
порівняльні та типологічні спільності, розглядаються сюжетно-
тематичні мотиви.
Другим етапом є саме проведення уроку компаративного аналізу.
Мета такого уроку в системі даного педагогічного досвіду –
глибше розкрити ідейно-естетичну сутність кожного з порівнюваних
творів чи процесів; дати історико-літературне пояснення
відповідностей або відмінностей літературних явищ різних
письменств; сприяти розумінню духовної єдності, національної
своєрідності різних літератур у культурно-історичному розвитку
суспільства.
Обравши форму порівняльного методу, тепер визначаємося з
елементами компаративного аналізу, що виокремлюються на час:
- порівняльного аналізу оригінального твору та його перекладу,
переказу чи переспіву;
- порівняння оригінального твору та кількох його перекладів;
- порівняння різнонаціональних літературних явищ на рівня їх
походження;
- розгляду творчих зв`язків між письменниками різних
літератур;
9

10. - аналізу творів одного напряму, течії, школи, а також різних
національних літератур;
- вивчення різнонаціональних творів, близьких за темою, ідеєю,
сюжетом, проблематикою, образами, особливостями поетики.
Готуючись до уроку компаративного аналізу, завжди пам`ятаймо
про психолого-педагогічні та методичні умови його проведення, які
виокремлює О.М.Куцевол:
- достатній рівень усвідомлення теми та ідеї твору, який
вивчається, що стане основою для порівняльного аналізу явищ
різнонаціональних літератур;
- актуалізація необхідних для порівняння знань та опора на
вміння й навички, набуті учнями на уроках зарубіжної та
української літератур;
- встановлення зв`язку нового матеріалу з раніше вивченим;
- активне залучення таких прийомів мислення учнів, як: аналіз,
синтез, порівняння, узагальнення;
- орієнтація школярів на розв`язання проблемних та
дослідницьких завдань;
- урахування вікових можливостей пізнавальної діяльності
учнів, а також індивідуальних особистостей їхнього читацького
сприйняття;
- оптимальний добір методів, прийомів, видів та форм роботи,
які сприяють розвитку розумової діяльності школярів і
забезпечують емоційне сприйняття ними художнього твору
Вибір творів для компаративного аналізу не повинен бути
випадковим. Твори мають добиратися за спільними аспектами, які
розглядаються на уроці. Від прочитаного учні отримують враження,
які стають навчальним матеріалом.
Як пише О. М. Куцевол, «найдоцільнішим на уроках компаративного
аналізу є використання методів творчого читання; проблемної
ситуації; порівняння художніх творів; зіставлення твору з його
генетичним джерелом; евристичної бесіди, диспуту, діалогу тощо». Ці
методи та прийоми допомагають розкрити творчий потенціал
особистості кожного учня, сформувати навички аналітичного
мислення, полікультурної компетентності. Форми роботи можуть бути
групові та індивідуальні. Домашні завдання на таких уроках повинні
мати творчий, диференційований характер, із застосуванням
10

11. елементів інноваційних методів та прийомів навчання, цікавих для
учнів. Найефективнішим засобом здійснення компаративного аналізу
може бути складання порівняльних таблиць, порівняльних діаграм,
створення «живих презентацій», ментальних карт, створення
креолізованих текстів (тексти реклами, коміксів, афіш, плакатів),
проектів, буктрейлерів, електронних бібліотек, словників, віртуальних
літературних музеїв, екскурсій, веб-квестів.
На третьому етапі доводимо спорідненість світоглядних позицій
та художньої майстерності авторів порівнюваних творів. З`ясувавши
причини взаємодії різнонаціональних літератур, визначають
специфіку кожного з художніх творів. Обов`язково звертається увага
школярів на типологію і причину її появи, а також пояснюються
відмінності, які є виявом національної самобутності та
індивідуального стилю митців.
Одним із видів компаративного аналізу є аналіз перекладу
літературного твору. Першим кроком в аналізі перекладу вважаємо
усвідомлення першотвору в його зв`язках із суспільним життям тієї
країни та епохи, які його породили і в ньому відображені. Саме це є
невід`ємним компонентом аналізу перекладу, відбувається
«вслуховування» в оригінальність художнього твору. Другий крок –
осмислення літературного твору як мистецького явища. На цьому
етапі учням пропонується підрядковий переклад тексту. При
подальшому аналізі художній переклад можна розглядати на всіх
рівнях структури твору: лексико-семантичному, філологічному,
синтаксичному, ритміко-інтонаційному, фонетичному.
Особливої уваги на уроках зарубіжної літератури потребує
перекладацька українська школа, завдяки якій український читач
може познайомитися з найкращими зразками світового письменства, а
українські письменники використовували у своїй творчості жанрові,
стильові, естетичні здобутки світової літератури.
Цікавою, як на мене, є стаття Б. Шалагінова щодо пізнання
компаративістики з точки зору її дидактичних принципів:
доступності, поступовості, особистісного сприйняття та вербалізації.
Розглянемо запитання детальніше.
Доступність враховує вікову психологію. Учень, починаючи з
молодших класів, мусить засвоїти базові поняття та явища в
доступній для нього формі. Зміст цих базових понять поступово
11

12. ускладнюється: від базових навичок правопису в молодших класах до
базових принципів вищої моралі у старших. Але всі вони при цьому
залишаються базовими. Компаративістика пропонує якраз
порівнювати невідоме з відомим, незрозуміле – із зрозумілим, окреме,
індивідуальне – із загальним, базовим. Адже неможливо засвоїти
незрозуміле через незрозуміле, а невідоме через невідоме. Автор
концентрує увагу на необхідності поглибленого, концентричного
вивчення літературного явища, а також вимагає вводити поглиблення
понять на уроці лише за умови міцного засвоєння у класі початкового,
базового поняття.
Наступний принцип – це поступовість. Від засвоєної інформації,
отриманої в готовому вигляді, до вміння висловлювати власні
судження; від емоційного і несвідомого рівня до дискурсивного,
вербалізованого, теоретичного.
Далі – це принцип особистісного сприйняття на основі вікової
потреби в процесі дорослішання. Не слід забувати, що більша частина
літературного матеріалу, що вивчається, належить до царини
минулого. А це означає, що учень відчуває труднощі щодо розуміння
застарілої мови, життєвих та історичних реалій, поширених у
минулому форм спілкування і т.п. Учень несвідомо намагається
класику зрозуміти в площині сучасних йому життєвих реалій, а також
в розрізі своїх індивідуальних вікових і статевих потреб. А це суттєво
обмежує поле компаративного порівняння. Те, що має науковий
інтерес для вченого-компаративіста, може не становити для підлітка
ніякого інтересу. В цьому випадку будуть приречені до невдачі будь-
які спроби вчителя зацікавити учня зіставленням двох текстів,
однаково далеких від його нагальних інтересів. Один зі шляхів зняття
цієї проблеми – це осучаснення курсу, введення в нього творів,
написаних спеціально для дітей.
Компаративістський підхід вимагає також роз`яснити учневі зміст
сучасної ситуації з мистецтвом, наприклад, що таке авангардизм,
молодіжні напрямки, «культові автори» і «культові тексти», зв`язок
літератури з комп`ютерною культурою, зв`язок контркультури з
протестними рухами тощо.
З методичних завдань найскладнішою залишається вербалізація,
тобто навички узагальнення в адекватних словесних формулах
вражень від різнорідних естетичних явищ. Адже в різних видів
12

13. мистецтва (у літературі, музиці, живописі) один і той тематичний
зміст розкривається за допомогою відмінних образно-технічних
прийомів. Їх треба звести до одного кола понять і термінів. Це
можливо лише через певне абстрагування від конкретно-чуттєвої
образності; але в різних вікових групах воно відбувається по-різному.
Давно зауважено, що учень часто просто не вміє виразити свої
емоційні враження й порухи душі в адекватній словесній формі. Це
стосується царини інтимних переживань, що пробуджуються в
підлітковому віці. Тут роль компаративістського підходу на уроках
літератури важко переоцінити.
Серед дидактичних завдань, пов`язаних саме з компаративним
вивченням, ми акцентуємо міжпредметні, міждисциплінарні зв`язки.
Найзручніше їх розкривати разом з гуманітарними дисциплінами. І
коли ми переходимо до принципу міждисциплінарності, відразу стає
зрозуміло, що найоптимальнішим є вивчення матеріалу національно-
тематичними блоками.
Сьогодні літературний твір учителі дедалі охочіше вивчають у
контексті не лише історії та мови, а й суміжних видів мистецтва,
супроводжують його музичними уривками, художніми ілюстраціями.
Автор вважає, що саме так найкраще подавати живий та об`ємний
образ певної національної культури в її цільності.
Сучасна компаративістика – це стратегія вивчення сучасної
літератури в сучасному світі. Вона прагне розкрити вплив сучасної
історичної ситуації на сучасне мистецтво у всіх його проявах та
несподіваних аспектах. Важливо зауважити, що компаративістика
схильна до розмивання границь між окремими гуманітарними
науками, що виникли раніше, такими як: літературознавство,
культурологія, історія, соціальна психологія. Дедалі частіше
компаративістика відмовляється від традиційного предмета вивчення
– літератури і переходить до вивчення міждисциплінарних зв`язків.
Літературу як таку дедалі частіше розглядають як одну із
«соціокультурних практик» поруч з релігією, політикою, правом тощо.
У європейських університетах закривають спеціалізовані кафедри з
історії літератури. А замість кафедр мовознавства там виникають,
наприклад, кафедри мас-медіа або «комунікаційних студій», куди
входить вивчення мови на рівних з комп`ютерними технологіями,
теле- та Інтернет-конвентом. У зв`язку із цим наші західні колеги
13

14. сприймають тематичну структуру української освіти як застарілу.
Вони не приймають наш досвід вивчення літератури окремо від мови
та інших гуманітарних дисциплін, більше того, роздільне вивчення
рідної та зарубіжної літератур.
Що ж, Нова програма вивчення літератури як інтегрованого
об`єднаного курсу у 2018 році започаткує «духовну інтеграцію»
української літератури в зарубіжну.
І саме компаративний аналіз у шкільному курсі вивчення
літератури дасть можливість показати учням спільне – те, що об`єднує
різні народи, і відмінне – те, що свідчить про неповторність
української нації, усвідомлення належного місця української
літератури в Європейському культурному просторі.
Оксана Гусак,
учитель зарубіжної літератури ЗШ № 24,
керівник творчої групи
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Жост Франсуа. Порівняльне літературознавство як філософія
літератури. // Слово і Час. 2007. - №5. - ст.30 -35.
2. Куцевол О. В. Методика уроку компаративного аналізу //
Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.
– 2004. – №10. – C.2-4.
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р.
№ 1392 «Про затвердження Державного стандарту базової і
повної загальної середньої освіти».
4. Шалагінов Б. Літературна компаративістика в школі:
можливості і труднощі. // Всесвітня література в середніх
навчальних закладах України. - 2011. - №6. – С.2 – 5
14

15. 5. О.Гусак. «Компаративний аналіз як засіб розвитку
полікультурної компетентності учнів на уроках зарубіжної
літератури».
С.Турчин, учитель зарубіжної літератури УГ № 1
КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ
ІНДІЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ КАЗКИ «ФАРБОВАНИЙ ШАКАЛ»
І КАЗКИ ІВАНА ФРАНКА «ФАРБОВАНИЙ ЛИС»
(5 клас)
І. Модель поведінки в екстремальній ситуації. Мотив
перевтілення як наслідок проблеми виживання,
пристосування.
Робота з текстом індійської казки «Фарбований шакал» [2,
с. 37] за алгоритмом:
1) перевірка домашнього читання шляхом вибіркового переказу і
тлумачення вибраних та закодованих уривків твору: сюжет,
динамічний розвиток подій, герої (змагання між рядами або
конкурс «Найуважніший читач», «Театр одного актора»):
- «Нещодавно покусаний, рятуючи життя, шакал шмигнув у дім
маляра, а там ускочив у велику бочку із синьою фарбою»
(Чандарава, голод, пси);
- «Прав нами, о царю!» (Шіва, чудовисько, страх, лев, тигр, пантера,
вовк, вигнання шакалів, здобич);
- «… розірвати негідника!» (пройдисвіт, обман, дрібні шматки);
- монолог-сповідь від імені Чандарави, спогади звірів про царя-
шакала (драматичні імпровізація за бажанням двох учнів).
15

16. 2) порівняльна цитатна характеристика шакала і звірів («Двобій
цитат», порівняльна таблиця):
№ Шакал Чандарава Звірі
1 «…від лютого голоду він потрапив
у місто»
«З усіх сторін збіглися голодні
пси і, голосно гавкаючи,
кинулися на нього»
2 «Нещадно покусаний, рятуючи
життя, … шмигнув у дім маляра,
… ускочив у … бочку із синьою
фарбою. Звідти виліз … синій»
«Пси, що чекали на нього під
дверима дому, навіть не
впізнали його…»
3 «…пофарбований шакал спокійно
побіг до рідного лісу»
(«дивовижний звір із синьою, як у
самого бога Шіви, шиєю»)
«Забачивши дивовижного звіра
…, лісові мешканці – леви,
тигри пантери, вовки… – із
жахом кинулися тікати.
─ Хто знає, чого сподіватися від
… чудовиська? Краще
сховатися…»
4 ─ Чому ви всі втікаєте? – зупиняв
їх Чандарава. – Вам немає чого
боятись! Мене … створив сам
Брахман. «Віднині, помазаний
мною на царство, - сказав він, - ти
будеш володарювати над усіма
звірами»
─ Прав нами, о царю! – визнали
його лісові мешканці.
5 «Новоспечений «цар» подарував
левові посаду головного радника,
тигра зробив керуючим палацом,
пантері довірив охорону царської
скарбниці, а вовка призначив
палацовим сторожем. Зі своєю
ріднею … не захотів говорити:
наказав вигнати геть усіх…»
«… хижаки приносили здобич
шакалові, а вже він – своєю
царською владою – розподіляв її
між своїми підлеглими»
16

17. 6 «...сидячи на раді, почув …
тужливе виття шакалів. І тут од
великої радості з його очей
полилися сльози, він схопився і
голосно завив у відповідь»
«Звірі одразу збагнули, хто
перед ними.
─ Як же обдурив нас цей
пройдисвіт!? – у гніві
вигукували вони.
─ Це ж … жалюгідний шакал!
За обман – розірвати
негідника!»
7 «Шакал намагався було втекти…» «…його наздогнали і роздерли
на дрібні шматки»
3) психологія героїв у ситуації морального вибору, мотив
перевтілення (коментовані записи у робочому зошиті):
Шакал-цар: «у лісовому краю жив» → «від лютого голоду
потрапив у місто» → «нещадно покусаний» → «пофарбований
шакал» → «дивовижний звір із синьою шиєю» → «чудовисько» →
«новоспечений цар» → «пройдисвіт» → «негідник».
Звірі-піддані: «із жахом кинулися тікати» → «краще сховатись
подалі» → «визнали його» → «приносили здобич» → «збагнули» →
«розірвати негідника!» → «наздогнали й роздерли на дрібні шматки».
4) неоднозначність образів (підсумки за «Методикою одного
речення» або за стратегією «Залиш останнє слово за мною»).
ІІ. Викриття, висміювання, засудження вад суспільства і
окремих людей. Алегорія [2, с. 31] (визначення терміну,
розкодування алегоричних образів казки «Фарбований шакал»,
розкриття рис людських характерів).
Завдання (№ 1-№ 4 – одне із запитань на вибір учня; № 5 –
колективне «Гронування»; № 6 – індивідуальна робота у зошиті,
виразне читання написаного):
1) які риси людських характерів розкриваються в казці за допомогою
алегорії? [2, с. 38];
17

18. 2) висловіть власне ставлення до Чандарави і звірів [2, с. 38];
3) чому звірі повірили і чому покарали шакала? [2, с. 38];
4) чи тільки шакал висміюється у творі? [2, с. 38];
5) охарактеризуйте головних героїв влучними епітетами;
6) складіть і запишіть речення за поданим взірцем («Чандаравати –
алегорія … і водночас … людини», «Лісові мешканці – алегорія …
і водночас … людей»).
Наприклад:
Чандарава – алегорія беззахисної, зацькованої, нещасної і
водночас егоїстичної, лінивої, брехливої, лицемірної, зверхньої,
владної людини.
Лісові мешканці – алегорія боягузливих, довірливих, засліплених
владою, жорстоких і водночас справедливих людей.
ІІІ. «Фарбований» – лицемірний, брехливий, несправжній,
фальшивий…(«Гронування» = пряме і переносне значення слова?).
Творча мініатюра: у яких життєвих випадках ми вживаємо вислів
«фарбований шакал»? [2, с. 38].
Витяг з учнівських мініатюр:
«Коли хитрий, корисливий приятель-підлабузник обдурить нас, то
ми, ставши розумнішими по шкоді, кажемо: «Е, то я на нім пізнавсь,
як на фарбованім шакалі!». Ніколи не довіряйте підлабузникам, які
вихваляють вас. Це хитрі «фарбовані шакали», а їхня фарба –
улесливі слова, які вводять нас в оману. Але коли вони нашкодять вам,
ви зрозумієте народну мудрість «Не той друг, що медом маже, а той,
хто правду каже» (Павлучинська Уляна, 5-А клас – 05.11.2014 р.).
«Вислів «фарбований шакал» використовується у випадку, коли
хочуть замінити принизливе слово «зрадник». Це підтверджує епізод з
індійської казки, коли «синій» шакал, ставши царем звірів, вигнав із
лісу своїх рідних шакалів, щоб ті не викрили його таємницю, як
насправді він став царем» (Кісь Анна, 5-Б клас – 05.11.2014 р.).
18

19. «Фарбованим шакалом» називають того, хто не любить
працювати, але хоче все мати. Пригадую, як шакалові-царю лісові
звірі приносили здобич, а він розподіляв її між своїми підданими»
(Шкіца Ярослав, 5-В клас – 06.11.2014 р.).
«Коли я бачу дуже горду, егоїстичну, лицемірну людину, то можу
назвати її «фарбованим шакалом». Адже у індійській народній казці
«Фарбований шакал» є алегорія такої людини. Шакал спочатку був
голодний, беззахисний, але потім, коли став схожим на бога Шіву із
синьою шиєю, перетворився на егоїстичного царя, який навіть свою
рідню вигнав із лісу» (Зікратий Денис, 5-В клас – 06.11.2014 р.).
ІV. Антитеза (визначення терміну [2, с. 32], лексична робота як
пошук ідеї, повчання твору):
- правда – брехня;
- щирість – лицемірство;
- цар, володар – піддані, підлеглі (сильний – слабкий, великий –
маленький);
- милосердя – жорстокість (співчуття – бездушність);
- мудрість – невігластво;
- щедрість – скнарість;
- працелюбність – ледарство;
- доброчинність – злочинність (злочин і кара, викриття і
покарання);
- справедливість – беззаконня;
- добро – зло;
- … – … ?
V. Пошук інформації про індійську казку «Фарбований
шакал» у літературно-критичній статті підручника
«Панчатантра» [2, с. 34-36]: читання мовчки → вибірковий
переказ → виразне читання уривків статті як підтвердження
сказаного → коментарі до прочитаного.
19

20. «Фарбований шакал» – один із казкових творів, що ввійшов до
«Панчатантри». У ньому змальовано життя тварин, яке дуже подібне
до життя людей. Тварини вміють говорити, здатні на людські почуття,
здійснюють учинки притаманні людям. В алегоричній формі
розкриваються особливості реального світу, у якому люди інколи
діють нерозумно, припускаються помилок.
Основна мета казки «Фарбований шакал» – навчити слухачів (і
читачів) розуму, довіряти не зовнішньому вигляду чогось, а його
сутності, проникати в глибину явищ і довколишнього світу, а також
бути собою, учитись розрізняти тих, хто своїми хитрощами вводить в
оману інших. В образах тварин утілено риси людей, що нерідко
трапляються і в нашому житті [2, с. 36]».
VI. Компаративний аналіз індійської народної казки
«Фарбований шакал» [2, с. 37] і казки І. Франка «Фарбований
Лис» [4] (випереджальне домашнє завдання)
Пошуково-дослідницька робота в двох групах за алгоритмом:
1) групи визначають спільне (див. «Таблиця № 1») та відмінне (див.
«Таблиця № 2») між творами;
2) пари в межах кожної групи відповідно до сформульованих
спільних і відмінних ознак підбирають цитати з текстів казок;
3) презентація результатів дослідження;
4) перегляд і обговорення мультиплікаційного фільму за мотивами
казки І. Франка «Фарбований Лис» [3].
Таблиця № 1
№ Спільне «Фарбований шакал» «Фарбований
Лис»
1 Зачин казок.
Місце проживання
головних героїв
«У лісовому краю жив
шакал на ймення
Чандарава»
«Жив собі в однім
лісі Лис Микита…»
2 Напад псів на
шакала і Лиса
«З усіх сторін збіглися …
пси і, голосно гавкаючи,
«… йому назустріч
біжить Пес, з
20

21. кинулись на нього» іншого боку
надбігає другий, а
там бачить
третього… Зараз
пронюхали, хто він,
загарчали та як
кинуться до
нього!»
3 Порятунок-
схованка героїв у
діжці з синьою
фарбою в домі
маляра
«… рятуючи життя,
шакал шмигнув у дім
маляра, а там ускочив у
велику бочку із синьою
фарбою»
«От він, недовго
думаючи, скік у
діжу та й сховався.
[…] Лис Микита
був урятований. У
діжі … було більше
як до половини
синьої … фарби.
Бачите, в тім домі
жив маляр…»
4 Реакція звірів на
«фарбованого»
«Забачивши
дивовижного звіра …,
лісові мешканці … із
жахом кинулися тікати.
- Хто знає, чого
сподіватись від цього
чудовиська?»
«Звірі […]
зиркнули собі та й
кинулися врозтіч.
Де ж пак! Такого
звіра ні видано, ні
чувано, відколи світ
світом і ліс лісом. А
хто там знає, яка в
нього сила, які в
нього зуби, які кігті
і яка його воля?»
5 «Божественне»
походження
синього героя
─ Вам нема чого
боятись! Мене сьогодні
створив сам Брахман.
─ Любі мої, не
бійтеся мене. […]
Слухайте, любі мої,
21

22. «Віднині, помазаний
мною на царство, –
сказав він, – ти будеш
володарем над усіма
звірами»
– говорив Лис
Микита, – і
радійте! Сьогодні
рано Святий
Миколай виліпив
мене з небесної
глини… І … мовив:
«… будь царем
звірів».
6 Визнання царя ─ Прав нами, о царю! –
визнали його лісові
мешканці.
─ Ой, Господи! Так
це ти маєш бути
нашим царем?
Нечувана радість
запанувала в
звіринім царстві.
[…] От цар! От
добрий! От
премудрий! Та за
таким царем ми
проживемо віки
вічні, мов у Бога за
дверима.
7 Царювання шакала
і Лиса
«Новоспечений «цар»
подарував левові посаду
головного радника, тигра
зробив керуючим
палацом, пантері довірив
охорону царської
скарбниці, а вовка
призначив палацовим
сторожем. Зі своєю
ріднею, шакалами, він
«Лис Микита був
добрим царем,
справедливим і
м’якосердним, тим
більше, що тепер не
треба було самому
ходити на лови,
засідати,
мордувати. Все
готове, зарізане,
22

23. навіть не захотів
говорити: наказав
вигнати геть усіх до
одного.
З того часу всі хижаки
приносили здобич
шакалові, а вже він –
своєю царською владою
– розподіляв її між
своїми підданими»
навіть обскубане і
обпатране
приносили йому
послужливі
міністри. Та й
справедливість
його була така, як
звичайно у звірів:
хто був дужчий, той
кращий, а хто
слабший, то ніколи
не вигравав справи.
Жили собі
звірі під новим
царем зовсім так,
як і без нього: хто
що зловив або
знайшов, той їв, а
хто не зловив, той
був голодний. Кого
вбили мисливці,
той загибав, а хто
втік, той радів, що
живе. А проте всі
були дуже раді, що
мають такого
мудрого,
могутнього і
ласкавого царя, а
надто такого
несхожого на всіх
інших звірів»
23

24. 8 Покарання
самозванців
─ За обман – розірвати
негідника!
Шакал намагався було
втекти, але його
наздогнали й роздерли
на дрібні шматки.
«… люті за те, що
так довго давали
йому дурити себе,
всі кинулися на
нещасного Микиту
і розірвали його на
шматочки»
Таблиця № 2
№ Відмінне «Фарбований
шакал»
«Фарбований Лис»
1 Первинна
характеристика
головних
героїв
«… жив шакал на
ймення Чандарава»
«Жив собі … Лис
Микита, хитрий-
прехитрий. Скільки разів
гонили його стрільці,
цькували його хортами,
ставили на нього капкани
або підкидали йому
отруєного м’яса, нічим
не могли його доконати.
Лис Микита сміявся собі
з них, обминав усякі
небезпеки ще й …
товаришів остерігав. А
вже як вибереться на
лови …, то не було
сміливішого,
вигадливішого та
спритнішого злодія. […]
він у білий день
вибирався на полювання
й ніколи не вертавсь з
24

25. порожніми руками.
Незвичайне щастя і його
хитрість зробили його
страшенно гордим»
2 Причина появи
у місті шакала
і Лиса
«Одного разу від
лютого голоду він
потрапив у місто»
─ Що ви собі думаєте! –
похвалявся він… – Досі
я ходив по селах, а завтра
в білий день піду до
міста і просто з базару
курку вкраду.
─ Ет, не говори дурниць,
– умовляли його
товариші.
─ Що, дурниць? Ану,
побачите! – гарячкував
Лис.
─ Побачимо або й не
побачимо. Там собаки
зграями по вулицях
бігають. То вже хіба ти
обернешся в блоху, щоб
тебе не побачили й не
роздерли.
─ От побачите, і в блоху
не перевернуся, і не
розірвуть мене, – вів
своє Лис і задумав завтра
побігти до міста і з
базару вхопити курку.
3 Пси - «голодні пси …
кинулися на
нього» → шакал
«Псів уже наш Микита
не одурить. Зараз
пронюхали, хто він,
25

26. «нещадно
покусаний»
- «Пси, що
чекали на нього
під дверима дому,
навіть не впізнали
його» →
«пофарбований
шакал спокійно
побіг до рідного
лісу»
загарчали та як кинуться
до нього! […] Щастя
мав, бо ледве він щез у
діжці, коли прибігли
цілою купою Пси,
гавкаючи, гарчачи,
нюхаючи. […] юрба
кинулася по невеликому
подвір’ю, по всіх
закутках гребуть,
нюхають, дряпають –
Лиса й сліду нема.
Кілька разів підходили й
до діжі. Але негарний
запах … відганяв їх.
Врешті, не знайшовши
нічого, вони побігли
далі»
4 Переховування
від небезпеки у
діжці з фарбою
в домі маляра
«… шмигнув у дім
маляра, а там ускочив
у велику діжку із
синьою фарбою»
«У діжі … було більше
як до половини синьої,
густої, на олії розведеної
фарби. Бачите, в тім домі
жив маляр, що фарбував
будинки, паркани та
садові лави. Завтра він
мав фарбувати якийсь
великий паркан і відразу
pозвів собі півдіжі фарби
та й поставив її в кутку
на подвір’ї, щоб мати на
завтра готову. Вскочивши
в цей розчин, Лис
26

27. Микита в першу хвилину
пірнув у нього з головою
і мало не задушився, але
потім, діставши задніми
ногами дна бочки, став
собі так, що все його тіло
було затоплено в фарбі, а
тільки морда, така ж
синя, трішечки стирчала
з неї. Отак він виждав,
поки минула страшна
небезпека. Серце в
бідолахи билося сильно,
голод крутив кишки,
запах олії душив його,
але що було робити!
Добре, що живий! Та й
то ще хто знає, що буде?
Що, як надійде господар
бочки і застане його тут?
Майже вмираючи зі
страху, бідний Лис
Микита мусив сидіти в
фарбі тихо аж до вечора,
добре знаючи, що коли
тепер, у такім вигляді,
з’явитися на вулиці, то
вже не тільки Пси, а й
люди кинуться за ним і
не пустять його живого»
5 Причина
переляку,
«Забачивши
дивовижного звіра із
«… зиркнув на себети –
лишенько! Аж скрикнув
27

28. страху звірів синьою, як у самого
бога Шіви шиєю, …
леви, тигри, пантери,
вовки та й усі решта ─
із жахом кинулися
тікати»
бідолаха. А це що таке? З
переляку він кинувся
тікати, але сам від себе
не втечеш.
[…] Невже це моя
шерсть, мій хвіст, мої
ноги? Ні, не впізнає…
Якийсь дивний і
страшний звір, синій-
синій, з препоганим
запахом, покритий не то
лускою, не то їжаковими
колючками, а хвіст у
нього — не хвіст, а щось
таке величезне, а важке,
мов довбня, і також
колюче. Став мій Лис,
оглядає те чудовище, що
зробилося з нього,
обнюхується, пробує
обтріпати – не може.
Пробує обкачатися в
траві – не може. Пробує
дряпати із себе ту луску
кігтямити – болить, але
не пускає. Пробує лизати
– не йде. Побіг до
калюжі, скочив у воду,
щоб обмити фарбу, – де
тобі! Фарба олійна, вночі
у теплі засохла добре, не
пускає. Роби, що хочеш,
28

29. брате Микито!
Де не взявся
Вовчик-братик. Ще вчора
він був добрим знайомим
нашого Микити, але
тепер, побачивши
нечуваного синього
звіра, всього в колючках
та з таким здоровенним,
мов із міді вилитим
хвостом, він аж завив з
переляку, а отямившися,
почав утікати – ледве
хлипає. Натрапив у лісі
Вовчицю, далі Ведмедя,
Кабана, Оленя – усі його
питають, що з ним, чого
він так утікає, а він
тільки хлипає, баньки
витріщив та, знай, тільки
лепече:
─ Он там… Ой, та й
страшно ж! Ой, та й
люте ж!
─ Та що, що таке?
─ Не знаю… Ой, та й
страшне ж!
[…] заспокоюють
його, дали води
напитися. Мавпа Фрузя
вистригла йому три
жменьки волосся між
29

30. очей і пустила на вітер,
щоб так і його переполох
розвіявся. Але де тобі,
все дарма! […] звірі
вирішили йти усі разом у
той бік, де показував
Вовк, і подивитися, що
там таке страшне.
Підійшли до того місця,
де все ще крутився Лис
Микита, зиркнули собі та
й кинулися врозтіч»
6 Божественне
призначення
царя
«Віднині, помазаний
мною на царство, …
ти будеш володарем
над усіма звірами»
«Звіре Гостромисле! В
звірячім царстві
запанував нелад,
несправедливий суд і
неспокій. Ніхто там не
певний за своє життя і
своє добро. Йди на
землю і будь царем
звірів, заводь лад, суди
по правді і не допускай
нікому кривдити моїх
звірів»
7 Викриття
самозванців
«Якось, сидячи на
раді, він почув десь
далеко тужливе виття
шакалів. І тут від
великої радості з його
очей полилися сльози,
він схопився і голосно
завив у відповідь.
«Надходили роковини
того дня, коли він став
царювати. Звірі
надумали … справити
великий концерт.
Зібрався хор з Лисів,
Вовків, Ведмедів,
написали чудову кантату,
30

31. Звірі одразу збагнули,
хто перед ними.
─ Як же обдурив нас
цей пройдисвіт?! – у
гніві вигукували вони.
─ Це ж усього-на-
всього жалюгідний
шакал!»
і ввечері після великих
процесів, обідів і промов
на честь царя хор
виступив і почав співати.
Чудо! Ведмеді ревли
басом, аж дуби тряслися.
Вовки витягали соло, аж
вуха в’янули. Але як
молоді лисички в
народних вбраннях
задзявкотіли тоненькими
тенорами, то цар не міг
втриматися. Його серце
було переповнене, його
обережність заснула, й
він, піднявши морду,
задзявкотів і собі по-
лисячому. Господи! Що
сталося? Всі співаки
відразу затихли. Всім
міністрам і слугам
царським відразу мов
полуда з очей спала. Та
це ж Лис! Простісінький
фарбований Лис! Ще й
паскудною олійною
фарбою фарбований.
Тьху! А ми собі думали,
що він не знати хто
такий! Ах ти, брехун! Ах
ти, обманщик!»
8 Художні 1) лаконізм; 1) розгорнуті описи
31

32. особливості
казок
2) прихована оцінка
вчинків і дій
шакала та звірів,
що спонукає
слухача (читача)
до роздумів.
місця дії, портретні
характеристики
героїв;
2) вмотивованість
вчинків і дій
персонажів: діалоги,
внутрішні монологи
Лиса і звірів, пряма
авторська оцінка
(психологізм, іронія).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Давидова О. Світова література. 5 клас. Демонстраційні картки:
наочн. пос. / Давидова О., Більчук М. – Тернопіль: Підручники і
посібники, 2013. – Картка 2. «Лев і шакал». Ілюстрації до
перського перекладу «Панчатантри». М. Браун. Ілюстрації до
казки «Фарбований шакал».
2. Ніколенко О. М., Конєва Т. М., Орлова О. В. та ін. Світова
література: підруч. для 5 кл. загальноосв. навч.закл. – К.: Грамота,
2013. – С. 34-39.
3. Мультиплікаційний фільм за мотивами казки І. Франка
«Фарбований Лис» (Москва, 1953) [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://www.youtube.com.
4. Франко І. Я. Фарбований Лис [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.ukrlitzno.com.ua/ivan-franko-farbovanij-lis/.
32

33. ІЛЮСТРАЦІЇ
http://narodna-osvita.com.ua/1113-prigodi-kazkovih-tvarin-farbovaniy-shakal-ndyska-
narodna-kazka-chitati-onlayn.html
33

34. http://kotygoroshko.com.ua/dir/4 http://narodna-osvita.com.ua/904-
lteraturn-kazki.html
http://www.libex.ru/detail/book380963.html
http://litakcent.com/2013/10/28/ivan-franko-farbovanyj-lys/
34

35. С.Турчин, учитель зарубіжної літератури УГ № 1
КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ «КАЗКИ ПРО РИБАЛКУ ТА
РИБКУ» О.ПУШКІНА,
НІМЕЦЬКОЇ «КАЗКИ ПРО РИБАЛКУ І ЙОГО ДРУЖИНУ»,
КИТАЙСЬКОЇ КАЗКИ «ПЕНЗЛИК МАЛЯНА»
(5 клас)
ОСНОВНІ ЕТАПИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Літературна розминка – конкурс «Найуважніший,
найдопитливіший читач»: дати відповідь на запитання за змістом
казки і підтвердити її виразним читанням відповідних цитат з
твору (сюжет, композиція, система образів: див. конспект-таблицю
роботи з художнім текстом для вчителя – запитання за змістом № 1
– № 8).
35

36. 2. Пошуково-дослідницька робота з текстом: цитатна
характеристика героїв, проблематика, ідея (робота в групах – № 9
– № 12, моніторинг № 13 – № 14).
3. Компаративний аналіз:
- порівняльна характеристика старого і старої («Гронування»
хлопчиків і дівчаток);
- порівняння «Казки про рибалку та рибку» О. Пушкіна з німецькою
народною «Казкою про рибалку та його дружину» із збірки «Казки
для дітей і родини» братів Я. і В. Грімм (робота в парах),
китайською народною казкою «Пензлик Маляна» (робота двох
груп компаративістів): стара + дружина + поміщик + імператор =
жадібність, незадоволеність, примхливість, вибагливість,
зверхність, жорстокість, владність, невдячність + засудження зла +
ідея перемоги добра (повторення, робота в парах – створення
порівняльної таблички).
4. Теорія літератури (ТЛ): характерні ознаки казки, народна і
літературна казка, автор, авторський, засоби художньої виразності
– епітет, пейзаж (опрацювання статей підручника).
5. Перегляд і обговорення мультфільму «Казка про рибалку та
рибку» (мова оригіналу).
КОНСПЕКТ-ТАБЛИЦЯ
роботи з пушкінським текстом «Казки про рибалку та рибку»
№ Запитання та завдання Відповіді-цитати
1 Де жили старий зі старою? Жив старий із своєю старою
Біля самого синього моря.
Жили вони в ветхій
землянці…
2 Скільки років жили разом старий
і стара?
Рівно тридцять літ і три роки.
3 Чим щодня займалися старий і
стара?
Дід ловив неводом рибу,
А баба куделила пряжу.
36

37. 4 Яку рибку одного разу спіймав
старий?
5. Золотую рибку, не просту.
Почала тая рибка благати,
Людським голосом
промовляти…
6. «Я піймав був сьогодні
рибинку,
Золоту рибинку, не просту,
По-нашому рибка
говорила,
В синє море додому
просилась.
Дорогою ціною
відкуплялась,
Відкуплялась чим тільки я
схочу.
Не посмів я взять відкуп з
рибки,
Відпустив її так в синє
море».
5 Чому старий відпустив золоту
рибку? (здивування, переляк,
жалість, співчуття, побожність)
Здивувався старий, налякався:
Він рибалив тридцять літ і три
роки
Та не чув він, щоб риба
говорила.
Відпустив він рибку золотую
Ще й сказав їй привітливе
слово:
«Бог з тобою, рибко золотая!
Мені твого відкупу не треба,
Іди собі, рибко, в синє море,
Гуляй там собі на просторі!»
6 Що золота рибка обіцяла старому «Відпусти мене, діду, до моря,
37

38. за звільнення? Дорогий дам за себе я відкуп:
Відкуплюся чим тільки ти
схочеш!»
7 Чому стара сварила старого після
його розповіді «про диво велике»
– «золоту рибинку»?
Почала баба лаяти діда:
«Ой, дурило ж ти, недотепа!
Не зумів взяти відкупу з
рибки!
Було взяти від неї хоч ночви,
Адже наші, бач, зовсім
побиті!»
8 Скільки разів за наказом старої
старий ходив до моря? (5)
Що старий просив у золотої
рибки для старої? (ночви, хата,
дворянка, цариця, володарка
морська)
Скільки бажань старої виконала
рибка? (4)
Чому рибка не перетворила стару
на «володарку морську»?
- Їй потрібні новісінькі
ночви,
Бо наші, бач, зовсім
побиті!
- Хату просить баба
сварлива!
- Вже не хоче буть вона
селянкою,
Хоче буть стовбовою
дворянкою.
- Вже не хоче бути
дворянкою,
Хоче бути вільною
царицею!
- Вже не хоче вона буть
царицею,
Хоче буть володаркою
морською,
Щоб їй жити в окіяні-морі,
І щоб ти сама їй служила
І в неї була на побігеньках!
9 Чому золота рибка допомагала 6. Прийшов невід з самим
38

39. «дідусю», служила йому?
(вдячність рибки за звільнення,
співчуття + милосердний,
ласкавий, люблячий, покірний,
нещасний, привітний, лагідний
старий)
«Смилуйся, государыня рыбка!»
(рос.)
баговинням.
Він удруге закинув невід,
–
Прийшов невід з травою
морською.
7. Відпустив він рибку
золотую
Ще й сказав їй привітливе
слово…
8. Тут старий уклонився
та й каже:
«Змилуйся, пані матонько-
рибко!» (5)
10 Чому «пані матінка-рибка» не
виконала останнє прохання
старого / бажання старої? = Чому
«государыня рыбка» покарала
«кляту бабу»? (характеристика
старої)
Як змінюється образ старої баби
[2, с. 85 – № 8]?
«Не дає мені, старому, спокою»:
- Бач, стара моя все докоряє
(ночви)
- Іще дужче стара мене лає, /
…, / Хату просить баба
сварлива!
- Бач, стара моя зовсім здуріла
(дворянка)
- Знову моя баба вередує
(цариця)
39

40. - Змилуйся, матінко-рибко! /
Що робити з клятою
бабою? (володарка морська)
«Стара моя», «пані-добродійка
дворянка», «грізна цариця» +
«сварлива» і «клята» баба
(люблячий, добрий старий +
вічно незадоволена, примхлива,
вибаглива, зверхня, жорстока,
владна, невдячна, груба,
вульгарна, зла стара):
- радість – гнів
- любов – ненависть
- милосердя – жорстокість
- покора – гординя
- скромність – вибагливість
- добро – зло
- Почала баба лаяти діда:
«Ой, дурило ж ти, недотепа!»
- Та ще дужче стара докоряє:
«Ой, дурило ж ти, недотепа!
Випросив, телепню, ночви!
А яка ж із ночов отих
користь?!»
- Та чимдуж чоловіка картає:
«Ой, дурило ж ти, недотепа!
Випросив, телепню, хату!»
- «Здрастуй, пані-добродійко
дворянко!
Чи теперечки ти
40

41. вдовольнилась?»
А стара на старого як гримне
Та на стайню до коней
послала.
- «Що ти, бабо, чи ти
сказилась?
Ні ступити, ні мовить не
вмієш,
То й смішитимеш ціле
царство!»
Розгні валась баба ще дужче,
Як ударить діда в обличчя.
«Як ти смів сперечатись зі
мною,
Зі мною, дворянкою
стовбовою?!
Йди до моря, кажу тобі
честю,
А не схочеш – неволею
підеш!»
- «Здрастуй, грізна царице!
Чи ж теперечки ти
вдовольнилась?»
І не глянула баба на нього,
Тільки гнати з очей його
звеліла.
Тут підбігли пани та бояри,
Старого у шию заштовхали.
А на дверях сторожа надбігла
Та сокирами ледь не
зарубала.
- Бачить – море сердито
41

42. бушує,
Надимає розгнівані хвилі,
Ходять хвилі, і стогнуть, і
виють.
- Не сказала нічого рибка,
Лиш хвостом по воді
майнула
І сховалась в глибокому морі.
Довго ждав старий біля моря,
Не діждався, пішов він
додому.
11 З чим залишилась стара?
(перемога добра над злом).
Чому в кінці казки вона
залишилася з розколотими
ночвами [2, с. 85 - № 9]?
Глянув – аж перед ним
землянка,
На порозі сидить його баба,
Перед нею – розколоті ночви.
12 Чому люди сміялись над старим?
(терпить «сварливу бабу»,
догоджає і кориться «клятій
бабі» – невільник, раб, невіглас)
Ще й народ глузував із нього:
«Так і треба тобі, старий нечемо!
3) От пішов дід до синього
моря…(5)
4) Повернувся старий до
старої…
5) Чи ж теперечки ти
вдовольнилась? Йди до
моря, кажу тобі честю,
А не схочеш – неволею
підеш!
13 Поясніть «науку», повчання
казки:
«Це тобі, нечемо, наука,
Щоб не ліз не в свої сани!»
Поясніть зміст прислів’я «Не у
свої сани не сідай». Поміркуйте,
42

43. кого з героїв казки воно
стосується. Доберіть інші
прислів’я до вчинків персонажів
і подій казки [2, с. 85 – Творче
завдання].
14 Кому співчуває автор і кого
засуджує? Як ви про це
здогадались? Знайдіть відповідні
цитати [2, с. 85 – № 7].
Автор співчуває старому і
засуджує стару (див. пункти 10-
11, морські пейзажі у казці – ТЛ)
Кому ви співчували, читаючи
казку? Чому? У який момент
казки це відчуття було
найсильніше [2, с. 85 – № 5]?
3) Жив старий із своєю
старою…
4) Повернувся дід до старої,
Розповів їй про диво
велике…
5) Чого тобі треба, дідусю?
(рибка)
6) Не журися, іди собі з
Богом (рибка)
ТЛ: опрацювання визначення понять «автор» [2, с. 74],
«авторський» [2, с. 74], «пейзаж» [2, с. 125], «епітет» [2, с. 134].
Морські пейзажі (фронтально): опис місця дії; змалювання /
утілення почуттів, думок, настроїв старого і золотої рибки; вираження
позиції автора (авторська оцінка подій та героїв, ілюстрації).
Завдання (індивідуально): знайти і виразно прочитати описи
моря, визначити функцію / призначення морських пейзажів (Краса
слова. Знайдіть і виразно прочитайте описи моря в «Казці про рибалку
і рибку». Зверніть увагу на постійні зміни кольору та стану моря від
синього й спокійного до чорного й буремного. Як ви думаєте, чому
змінюється море? Що підкреслюють ці зміни? [2, с. 85])
5) Жив старий із своєю старою
Біля самого синього моря.
6) От пішов дід до синього моря,
Бачить: море злегенька заграло («Їй потрібні новісінькі ночви»)
43

44. 7) От пішов дід до синього моря, –
Скаламутилось синє море («Хату просить баба сварлива!»)
8) Знов пішов дід до синього моря, –
Неспокійне синєє море! («Хоче буть стовбовою дворянкою»)
9) Почвалав старенький до моря, –
Почорніло синєє море («Хоче бути вільною царицею!»)
10) От іде він до синього моря,
Бачить — море сердито бушує,
Надимає розгнівані хвилі,
Ходять хвилі, і стогнуть, і виють («Хоче буть володаркою
морською»)
Епітет (який?) – засіб художньої виразності, що підкреслює
характерну рису героя, предмета або явища. Наприклад (коментоване
читання вибраних уривків – по рядах):
- розколоті – новісінькі ночви
Адже наші, бач, зовсім побиті! […]
А у баби новісінькі ночви! [ …]
Перед нею – розколоті ночви.
- ветха землянка – хата з світлицею
Перед ним стоїть хата з світлицею,
З димарем мурованим, білим,
Ще й дубові, тесові ворота.
- селянка – стовбова дворянка
В соболевій вона тілогрійці,
Грезетова на маківці кічка,
Ще й перлове намисто на шиї,
На руках самоцвітні каблучки,
На ногах – чобітки червоні.
Перед нею дбайливі слуги…
- дворянка – вільна, грізна цариця
44

45. Бачить: царський палац препишний…
За столом сидить вона – цариця,
Служать їй бояри та дворяни,
Наливають їй вина заморські,
А на закуску – медяники солодкі.
Навкруги стоїть грізна сторожа,
За плечима – списи та сокири.
КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ
«Казки про рибалку та рибку» О. Пушкіна,
німецької «Казки про рибалку та його дружину»
і китайської казки «Пензлик Маляна»
Завдання (робота в парах):
1) дізнайтесь про історію створення казки О. Пушкіна про рибалку та
золоту рибку (читання мовчки статті підручника «Історія
створення» [2, с. 84-85];
2) які бажання старої баби збігаються в збірці братів Я. і В. Грімм і в
казці О. Пушкіна? А в чому вони відрізняються? [2, с. 85].
№ Німецька казка [2, с. 84-85] Пушкінська казка [4]
1 Риба-камбала Золота рибка
2 Бідний рибалка Старий
3 Дружина Стара
4 Нова хата Хата з світлицею
5 Кам’яний палац Високі хороми, царський палац
6 Королева Стовбова дворянка
7 Імператриця Вільна цариця
45

46. 8 Римський Папа Володарка морська
9 Бог Володарка рибки
«Отже, історія про надмірну жадібність є поширеною темою
народних казок різних народів світу [2, с. 85]».
Китайська казка «Пензлик Маляна» [2, с. 50-52]
Повторення (фронтально): смерть поміщика й імператора як
історія про надмірну жадібність, як втілення ідеї перемоги добра над
злом.
Порівняння образів поміщика, імператора і старої баби: … = …?
(дві групи компаративістів).
1. «Місцевий поміщик» «повалився з коня на землю» (ганебне
падіння самолюбивого, егоїстичного, зверхнього, примхливого,
жорстокого, бездушного тирана – смертоносна стріла для ката-
переслідувача = покарання вибагливої, зухвалої, безпощадної
старої баби втратою дарів золотої рибки та розколотими ночвами):
- «звелів своїм служникам схопити хлопця й привести до маєтку,
щоб Малян малював лише для нього» → «зухвалі вимоги» →
«кричали», «погрожували»;
- «Розгніваний поміщик наказав відвести хлопця до стайні й
замкнути там. Нехай померзне ночами, поголодує, …слухнянішим
стане»;
- «жорстокий поміщик аж три доби не випускав хлопця,
сподіваючись, що … він або помре з голоду чи холоду, або
погодиться на його умови»;
- «Злющий, мов сто чортів, поміщик … наказав … убити хлопця, а
… пензлик принести до поміщицьких покоїв»;
- «Коли переслідувачі наблизилися – просвистіла стріла, і поміщик
повалився з коня на землю».
46

47. 2. «Імператор та всі його попутники пішли на дно» (здавалось,
владний, всемогутній, непереможний, безсмертний імператор, але
заручник жадоби влади і багатства → отримав те, чого хотів: ідея
застереження перед руйнівною силою егоїстичних бажань і
пристрастей = примхлива, жадібна, владна, стара залишилася з
розбитими ночвами: ідея застереження перед небезпекою
бездонних, безмірних хотінь):
- «наказав своїм вельможам розшукати хлопця й привести до нього»
(владний повелитель);
- «гнобить людей, стягає з них непосильні податки» (ненависть
селян і Маляна до жорстокого гнобителя);
- «наказав намалювати дракона» (символ імператорської влади),
«фенікса» (ідея безсмертя, уособлення інь та ян, символ єдності) –
№ 8. Які національні традиції та уявлення китайців виявилися у
творі? [2, с. 53] (виразне читання коментарів підручника);
- «Імператора охопила злість. Він гукнув своїм охоронцям, що ті
відібрали в хлопця пензлика, а … неслуха кинули до в’язниці»
(безпощадний тиран);
- «зрадів, заволодівши чарівним пензликом, і заходився сам
малювати. Спочатку намалював купу золота. Проте, йому здалося,
що цього мало. Намалював ще одну, потім ще й ще… Та раптом
усе золото перетворилось на каміння» (ненажерливий, ненаситний
заручник пристрасті збагачення);
- «намалював золоту цеглину. Але цеглина здалась йому маленькою.
… довгий ланцюг золотих цеглин перетворився на величезного
удава. Той роззявив величезного криваво-червоного рота й кинувся
на імператора. Добре, що варта встигла його захистити»
(застереження, попередження перед смертельною небезпекою
жадоби багатства і влади, шанс змінитися, переродитися!);
- «Довелося … випустити Маляна. Навіть нагороду … пообіцяти,
якщо той малюватиме лише для нього» (лицемірство,
підступність, хитрість, обман);
47