реферат на тему вітаміни

1. 1
Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені І. Франка
Біологічний факультет
Реферат
на тему: «Вітаміни»
Виконала: студентка 2 курсу,
БЛБ-21
Бачинська А.І.
Перевірив: викладач кафедри
органічної хімії
Карп’якВ.
Україна
2021

2. 2
Зміст
1. Вітаміни та їхнє біологічне значення
2. Класифікація вітамінів.
3. Жиророзчинні вітаміни.
4. Водорозчинні вітаміни.
5. Списоклітература

3. 3
Вітаміни та їхнє біологічне значення.
Вітаміни — сполуки, що не синтезуються в тваринних організмах, але необхідні
для життєдіяльності, зокрема є компонентами метаболізму, за участю яких
функціонують певні найважливіші ферментні системи. Вітаміни повинні
постійно надходити в організм у складі продуктів харчування, переважно
рослинного (більшість водорозчинних вітамінів) або тваринного
(деякіжиророзчинні вітаміни) походження.
Вітаміни не синтезуються в організмі людини, не використовуються як джерело
енергії, не виконують пластичні функції, тобто не є матеріалом для побудови
структурних молекул організму. Вони необхідні в незначних кількостях –
мікрограми або міліграми на добу, на відміну від білків, вуглеводів і ліпідів.
Недостатнє або неповноцінне харчування та (або) порушення процесів засвоєння
і використання вітамінів можуть бути причиною різноманітних форм вітамінної
недостатності.
Авітамінозом називають хвороби, які виникають у разі повної відсутності
вітаміну в їжі або при порушенні його засвоєння.
Гіповітамінози зумовленінедостатнім надходженням або частковим порушенням
засвоєння вітамінів.
Гіпервітаміноз – пов'язаний з надлишковим надходженням вітаміну в організм
людини.
Недостатнє надходження вітамінів з їжею є загальною проблемою всіх
розвинених країн. Вона виникла внаслідок, поперше, зниження енерговитрат і,
відповідно, зменшення загальної кількості їжі, а по-друге, удосконаленням
харчових технологій, що призвело до більшого очищення продуктів.
Жоден вітамін не здатний виконувати свої функції в обміні речовин у тому
вигляді, в якому він надходить з їжею. Перед тим як реалізувати свої функції,
вітамін має пройтипевні етапи заучастю спеціальних транспортних, ферментних
і рецепторних білків.
На сьогодні відома велика кількість білків, які беруть участь у всмоктуванні в
шлунково-кишковому тракті, транспорті вітамінів кров'ю, перенесенні через
клітинні мембрани, а також у перетворенні їх у активну коферментну або
гормональну форму.
Більшість водорозчиннихвітамінів є попередникамикоферментів, які виконують
свої функції в обміні речовин у кооперації з відповідними апоферментами.

4. 4
Активні метаболіти жиророзчинних вітамінів (А, D) є гормонами. Нині відома
також велика кількість вроджених порушень обміну вітамінів – так звані
вітамінозалежні та вітамінорезистентні стани, клінічна картина яких нагадує
типові авітамінози. Причиною є генетичні дефекти в білках, котрі відповідають
за всмоктування, транспортування та перетворення вітамінів у активні форми.

5. 5
Класифікація вітамінів.
Залежно від фізико-хімічних властивостей(розчинностіу воді або в ліпідах)
вітаміни поділяють на дві великі групи: водорозчинніта жиророзчинні.
Водорозчиннівітаміни:
 Вітамін В1 (тіамін; антиневритний вітамін).
 Вітамін В2 (рибофлавін).
 Вітамін РР (вітамін В5 ; ніацин; антипелагричний вітамін).
 Вітамін В6 (піридоксин; антидерматитний вітамін)
 Вітамін В12 (кобаламін; антианемічний вітамін).
 Фолієва кислота (птероїлглутамат; антианемічний вітамін).
 Вітамін Н (біотин; антисеборейнийвітамін).
 Пантотенова кислота (вітамін В3 ; антидерматитний вітамін).
 Вітамін С (аскорбіновакислота).
 Вітамін Р (вітамін проникності).
Жиророзчиннівітаміни:
 Вітамін А (ретинол; аксерофтол; вітамін росту).
 Вітамін K (філохінон; антигеморагічний вітамін).
 Вітамін E (α-токоферол;вітамін розмноження).
 Вітамін F (комплекс поліненасичених жирних кислот).
 Вітамін D (кальциферол; антирахітний вітамін).
За такою класифікацією вітаміни поділяють на три групи:
1) вітаміни-коферменти (тіамін, рибофлавін, ніацин, піридоксин, фолієва
кислота, пантотенова кислота, біотин, кобаламін, вітамін К) – всі є водорозчинні,
окрім вітаміну К
2) вітаміни-антиоксиданти (вітамін С, вітамін Е, каротиноїди)
3) вітаміни-прогормони (вітаміни D, вітаміни А) – жиророзчинні

6. 6
Жиророзчинні вітаміни.
Жиророзчиннівітаміни А, Д, Б, К засвоюютьсяорганізмом людинилише при
наявностів їжі необхідної кількості жиру. У механізмі їх всмоктування головну
роль відіграють жовч та жовчнікислоти.
Вітамін А (ретинол)
Основнефізіологічне значення вітаміну А:
 1) необхідний для нормального функціонування органу зору(вітамін А у
вигляді альдегіду (ретиналь) в сполученніз білком (опсин) утворює
зоровийфермент – родопсин);
 2) є "фактором росту", необхідний для процесів ростута диференціації
тканин організму;
 3) бере участь в окисно-відновнихреакціях;
 4) впливає на білковий, вуглеводний, жировийобміни;
 5) впливає на епітелії шкіри та слизових.
Джерела: Вітамін А міститься в продуктах тваринного походження – в печінці
риб (тунець, палтус), в свинячій печінці, в вершках і маслі, яйцях, сметані;
каротин міститься в продуктах рослинного походження – в моркві, обліписі,
шпинаті, червономуперці, зеленій цибулі, щавлі.
Добова потреба і мг/добу.
Гіпо- та авітамінози А характеризуються наступнимипроявами:
 – з боку органу зору:ксероз (сухість коньюктиви ока), кератомаляція
(розм'якшення рогівки), гемералопія, або куряча сліпота (порушення зору
в сутінках). Всі ці прояви дефіциту ретинолу експерти ВООЗ
запропонувалиназивати ксерофтальмія;
 – з боку епітелію: кератоз (епітелій трансформується в плоскийороговілий
та порушується його бар'єрнафункція);
 – порушуються функції шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної
системи, органів дихання, нервової системи, відбувається затримкаростуі
ваги.
Гіпервітаміноз зустрічається рідко. Були описані випадки гіпервітамінозу А у
дослідників Арктики, які вживали в Їжу печінку білого ведмедя та морських
тварин (тюленя, кита), надзвичайно багатих вітаміном А. При вживанні великої
кількості каротину і порушенні його перетворень в вітамін А з'являється
інтенсивне жовте забарвлення шкіри та підшкірної клітковини – ксантоз.
Вітамін Д (кальциферол)

7. 7
Відомо близько 10 різних хімічних речовин, які за своїмивластивостямиблизькі
до вітаміну Д. Але лише Д2 і Д, мають біологічно активну дію.
ВітамінД2 (ергокальциферол) утворюється придії ультрафіолетових променів з
ергостерину, який міститься в грибах, пророслійпшениці, дріжджах.
ВітамінД3 (холекальциферол) синтезується під впливом ультрафіолетових
променів з провітаміну 7, 8-дегідрохолестерину.
Основнефізіологічне значення вітаміну Д:
 – регулює обмін кальцію та фосфору, їх засвоєння з кишечнику та
відкладення в кістках;
 – нормалізує роботунервової, кровотворноїта ендокринної систем;
 – бере участь в обміні білків.
Джерела вітаміну Д: печінка риб, жирні види риб (скумбрія, оселедець), ікра,
яйця, молочніжири. Рослинніпродукти не містять вітаміну Д, але вони містять
7-дегідрохолестерин, необхідний для утворення вітаміну Д.
Добова потреба – для дорослих100 МО (2.5 мкг). для дітей залежно від віку
100-400 МО (2,5-10 мкг).
Гіпо- і авітаміноз вітаміну Д. У дітей проявляєтьсяу вигляді рахіту, у дорослих
людей – остеомаляція (розм'якшення кісток). В обох випадках відбувається
процес демінералізації кісток.
Гіпервітаміноз зустрічається припередозуванні вітаміну Д під час профілактики
рахіту у дітей. Токсичність вітаміну Д дуже висока, клінічні прояви у вигляді
диспепсії, різкого схуднення, затримкизросту, депресії, судом, утрудненого
дихання.
Вітамін Е (токоферол)
Основнефізіологічне значення вітаміну Е: забезпечення нормального розвиткуі
функціонування чоловічої та жіночої статевих систем; антиоксидантнийзахист,
захищає від окислення поліненасичені жирні кислоти мембран клітин;
позитивнийвплив на діяльність багатьох залоз внутрішньої секреції (стимулює
утворення передньоюдолеюгіпофізу лактотропного гормону, тиреоїдного
гормону, підтримує нормальну функцію статевих залоз).
Джерела вітаміну Е: рослиннаолія (15 мг), печінка (6 мг), бобові(4 мг),
вершкове масло (3 мг), яйця та овочі(1,5 мг).

8. 8
Добова потреба – 15 м?..
Е-гіповітаміноз буває у спортсменів, у дітей при штучному вигодовуванні, у
хворих з порушенням системитравлення. Гіпервітаміноз вітаміну Е не
зустрічається.
Вітамін К (філохінон)
Виділено три різновидивітаміну К. Вітамін К1 – міститься в зелених рослинах,
К2 – може синтезуватися в верхніх відділах товстого кишечнику людини
мікробами з групи кишкової палички, – синтетичний препарат – вікасол.
Основнефізіологічне значення вітаміну К: бере участь в процесізгортання
крові; бере участь у функції АТФ, що відіграє важливу роль в нормалізації
енергетичної забезпеченостіорганізму.
Джерела вітаміну К: найбільша кількість його міститься в шпинаті, а також у
капусті, кропиві, моркві, печінці.
Добова потреба – 0.2-0.3 мг.
Гіповітаміноз. Можливий у дітей в перші п'ять днів життя, коли кишечник ще
не заселений мікрофлорою, не виключена можливість виникнення первинного
К-гіповітамінозу. Вторинні К-гіповітамінози виникають при неправильній
медикаментозній терапії (використання антикоагулянтів, антибіотиків,
сульфаніламідів та інших препаратів, які викликають дисбактеріоз кишечнику),
а також при хронічних захворюванняхШКТ та печінки.. Основніпрояви К-
гіповітамінозу – геморагічний діатез, порушення роботишлунково-кишкового
тракту, процесузгортання крові.
Гіпервітаміноз. У великих дозахздатний викликати ціаноз, утворення
метгемоглобіну, анемію, порфіринурію, судоми, альбумінурію.

9. 9
Водорозчинні вітаміни.
Характерним для водорозчиннихвітамінів є добрарозчинність у водіі
нерозчинність у жирах. Як правило, водорозчиннівітаміни містяться в
продуктах рослинного походження,мають у своєму складі Нітроген, не
накопичуються у тваринномуорганізмі і проявляють свою активність, входячи
до складу ферментів. До групи водорозчиннихвітамінів належать вітаміни В1,
В2, В3, В5, В6, В7, В8, В9, В10, В11, В12, В15, С та ін.
ВітамінВ1 (тіамін) міститься в дріжджах, зародкахі оболонкахпшениці, вівса,
гречки, а також у хлібі, виготовленомуз борошнапростого помелу. Добова
потреба дорослоїлюдиниу вітаміні В1 складає 1,5–2 мг. Тіамін активно впливає
на обмін речовин, нервову регуляцію, проведення нервовогозбудження в
синапсах тощо. Крім профілактичної й лікувальної дії, при відповідному гіпо- і
авітамінозі ("бері-бері") показаннямидо застосування вітаміну В1 є неврити,
радикуліт, невралгії, паралічі. У дерматологічній практиці вітамін В1
призначають при дерматозах неврогенного походження, сверблячці, екземі,
псоріазі.
ВітамінВ2 (рибофлавін) в організм людини надходить, головним чином, з
м'яснимий молочнимипродуктами. Він дуже розповсюдженийу рослинномута
тваринному світі й міститься в дріжджах, молочній сироватці, яєчномубілку,
м'ясі, рибі, печінці, гороху, зародкахі шкірках зернових культур. Добова
потреба у вітаміні В2 для дорослоїлюдинискладає 1,5–2 мг. Біологічна роль
вітаміну В2 пов'язаназ його участю в утворенні коферментів. При надходженні
в організм рибофлавін утворюєфлавінаденінди- нуклеотид (ФАД), який є
простетичноючастиноюфлавінпротеїнів. Ці ферменти беруть участь у
регулюванні окисно-відновнихпроцесів. У такий спосіб рибофлавін відіграє
важливу роль у вуглеводному, білковому й жировомуобміні, у підтримці
нормальної зорової функції ока. У лікувальних цілях вітамін В застосовують при
кон'юнктивіті, кератиті, катаракті, при довго не заживаючих ранах і виразках,
променевій хворобі, порушеннях функції кишечнику, хворобіБоткіна й інших
захворюваннях.
В5 (нікотинова кислота, вітамін PP) є складовою частиною коферментів НАД і
НАДФ Ї які входять до складу багатьох ферментів-дегідрогеназ, що каталізують
реакції окиснення у живих клітинах. Нестача цього вітаміну призводить до
підвищеної дратівливості, порушень сну, а також спричиняє таке захворювання
як пелагра (хворобашкіри). Вітамін В. у значних кількостях знаходиться у
житньому хлібі, гречці, квасолі, м'ясі, печінці, нирках. Добованормадля
дорослої людини – 15-25 мг.
B6 (піридоксин)міститься в рослинах і органах тварин, особливо в неочищених
зернах злакових культур, овочах, м'ясі, рибі, молоці, печінці тріски й великої

10. 10
рогатої худоби, яєчномужовтку, дріжджах. Добовапотребадорослої людинив
ньому становить 2 мг і задовольняється частковопродуктамихарчування,
частково синтезом мікрофлорикишечнику. Він необхідний для нормального
функціонування центральної й периферичної нервової системи, кровотворення.
Застосовують вітамін В6 при токсикозахвагітних, анеміях, лейкопеніях різної
етіології, захворюванняхнервової системи(паркінсонізм, радикуліти, неврити,
невралгії), рядізахворювань шкіри тощо.
В7 (біотин, вітамін Н) входить до складу багатьох важливих ферментів, що
здійснюють перенесення СO2. Нестача біотину в їжі спричиняє ураження шкіри,
м'язовукволість, зменшення кількості еритроцитів. У найбільшій кількості
біотин міститься в помідорах, горосі, дріжджах, яєчномужовтку, печінці.
Синтезується мікрофлороюкишок. Добовапотреба – 150-200 мкг.
В9 (фолієва кислота)міститься у свіжих овочах(бобах, шпинаті, томатах), а
також у печінці й нирках тварин. В організмілюдини, крім того, утворюється
мікрофлороюкишечнику. Для медичних цілей (наприклад, при інтоксикації,
викликаної протипухлинними препаратами) використовують синтетичну
фолієву кислоту. Сама фолієва кислота неактивна. В організмі вона
відновлюється до сполуки, що є коферментом тих ферментів, що каталізують
синтез РНК і ДНК. її дефіцит порушує мітотичний розподілклітин, їх
дозрівання й функціонування. Недостатність фолієвої кислоти призводить до
розвиткуанемії. Добовапотреба – 200-400 мкг.
ВітамінВ12 (ціанокобаламін) тканинами тварин не утворюється. Його синтез у
природіздійснюється тільки мікроорганізмами. Потреби людини й тварин у
ньому забезпечуються мікрофлорою кишечнику, звідки ціанокобаламін
надходить в органи, накопичуючись у найбільших кількостях у нирках, печінці,
стінці кишечнику. Ціанокобаламін є чинником ростуй стимулятором гемопоезу,
впливає на функції печінки й нервової системи, активує процесизсідання крові,
обмін вуглеводів і ліпідів, бере участь у синтезі різних амінокислот.
Ціанокобаламін допомагаєпри злоякісномунедокрів'ї, залізодефіцитних,
аліментарних видах анемії. Призначають його також при променевій хворобі,
захворюванняхпечінки (хворобаБоткіна, гепатит, цироз), придеяких
захворюванняхнервової системи, інфекціях тощо. Добовапетреба – 2-3 мкг.
ВітамінС (аскорбінова кислота) міститься в значних кількостях у плодах
шипшини, капусті, лимонах, апельсинах, хріні, ягодах, хвої та ін. Невелика її
кількість міститься в печінці, мозку, м'язахтварин. Відкриття вітаміну С
пов'язанеіз захворюванням під назвою "цинга", або "скорбут". Для медичних
цілей вітамін С отримують синтетичним шляхом. У звичайних умовах добова
потреба дорослоїлюдинив аскорбіновій кислоті становить 70-100 мг, основніїї
ефекти обумовленіучастю в регуляції окисно-відновнихпроцесів. Вітамін С

11. 11
активує діяльність залоз внутрішньої секреції, регулює всі види обміну, зсідання
крові, регенерацію тканин, синтез колагену, проникність капілярів тощо.
Аскорбіновакислота, виявляючистимулювальний вплив на організм у цілому,
підвищує його адаптаційні можливості, стійкість до інфекцій.

12. 12
Список літератури:
 file:///C:/Users/stacy/OneDrive/%D0%A0%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%
87%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB/files/bioche
mistry-of-vitamins.pdf
 https://pubs.acs.org/doi/10.1021/ed018p402
 https://pidru4niki.com/77422/prirodoznavstvo/vodorozchinni_vitamini
 https://pidru4niki.com/81204/bzhd/zhirorozchinni_vitamini
 http://8ref.com/9/referat_97329.html