2. Традиційно у психології значна увага
приділяється питанням, які пов’язані з
проблемами психоемоційної напруги,
особливостями діяльності, активності
особистості та стресовими ситуаціями, які
виникають у процесі її здійснення. Це пов’язано
з тим, що з мірою розвитку суспільства сучасна
людина знаходиться в стані постійної готовності
до змін, до сприйняття нової ін-
формації, до необхідності швид-
кого прийняття рішення. Це приз-
водить до виснаження адаптацій-
них можливостей і є передумовою виникнення
стресового стану.
3. Стрес
(напруга) – це
стан напруги у системі, на яку діють
подразники, сила яких перевищує адап-
таційні можливості. Цей термін запропо-
нував Г. Селье, який створив наукову
концепцію цього стану. При дії стресо-
рів на психіку виникає психічний або психоемоційний
стрес. Досліджуючи тварин, Сельє встановив, що
при дії на організм різних пошкоджувальних, тобто
надмірних за силою або тривалістю дії факторів
(інтоксикації, інфекції тощо) виникає однакова
неспецифічна захисно-пристосувальна реакція,
названу загальним адаптаційним синдромом.
4. Історія поняття "стрес"
У літературу з медицини і психології слово "стрес"
потрапило пів століття тому. У 1936р. в журналі Nature", в
розділі "Листи до редакції", було опубліковано коротке
повідомлення канадського фізіолога Р. Сельє (тоді ще нікому не
відомого) під назвою "синдром, який викликається різними
пошкоджуючихагентами“ Складну і копітку роботу вели вчені з
розшифрування механізму стресу, його причин і наслідків.
"Концепція Сельє, - писав у 1972 р. академік В. В. Парин, - багато в
чому змінила принципи лікування і профілактики цілого ряду
захворювань; погляди його, зустріті спочатку не без заперечень,
знайшли зараз найширше поширення. В цілому вчення відомого
канадського вченого можна вважати одним з найбільш
фундаментальних, а головне, плідних для розвитку науки
теоретичних побудов "сучасної медицини“ Поняття "стрес"
піддалося згодом істотних змін і стало більше широким. Слово
"стресор" стало означати не тільки фізичне, але
й психологічний вплив, а слово "стрес" -
реакцію не тільки на фізично шкідливі дії, але і
на будь-які події, що викликають негативні
емоції.
5. Концепція стресу дуже стара. Ймовірно,
ще доісторичній людині приходило в
голову, що муку після тяжких праць, тривале
перебування на холоді або на спеці, крововтрата,
мучительний страх і будь-яке захворювання мають
щось спільне. Вона не усвідомлювала схожості
реакціях на все, що перевищувало її сили,
але, коли це відчуття
приходило,
інстинктивно розуміла,
що досягла межі своїх
можливостей і що "з
неї вистачить".
6. Людина скоро повинна
була виявити, що її реак-
ції на тривалий та незвичне
суворе випробування – плавання в холодній
воді, лазіння по скелях – протікають по одному
шаблону: спочатку вона відчуває труднощі,
потім втягується і нарешті відчуває, що більше
винести не в змозі. Але вона знала, що ця
трифазна реакція – загальний закон поведінки
живих істот, що зіткнулися з вичерпний
завданням.
7. Для перших дослідників цієї проблеми
найбільшою перешкодою була
нездатність відрізнити дистрес, який завжди
неприємний, від загального уявлення про стрес, що
включає в себе також і приємні переживання радості,
досягнення, самовираження.
Великий французький фізіолог Клод Бернар у другій
половині XIX ст. – задовго до того, як почали міркувати
про стрес – вперше чітко зазначив, що внутрішнє
середовище (milieu interieur) живого організму повинне
зберігати стабільність за будь-яких
коливань зовнішнього
середовища. Він усвідомив, що
"саме сталість внутрішнього
середовища є умовою вільної і
незалежної життя".
8. Через 50 років видатний американський
фізіолог Уолтер Б. Кеннон запропонував
назву для "координованих фізіологічних
процесів, яку підтримують більшість
стійких станів організму". Він
ввів термін "гомеостазис" (від
давньо-грецького homoios –
однаковий і stasis – стан), що
означає здатність зберігати
постійність. Слово "гомеостазис"
можна перекласти як "сила
стабільності".
9. Теорії дослідження
психоемоційної напруги
Теорія
гомеостазу
та стресу Теорія
темпераменту та
індивідуальних
властивостей
нервової системи
Теорія
надійності
діяльності та
працездатності
У. Кенон
Ю.В. Щербатих
В.С. Мерлін
В.М.Денісов
К.В. Судаков
Т.А. Немчін
Г. Сельє
І.П. Павлов
10. У сучасній літературі, термін
стрес вживається практично в усіх
випадках, коли мова йде навіть про
незначні відхилення в діяльності,
активності особистості, що пов’язані з
будь якими змінами внутрішнього та
зовнішнього середовища. Тут можна
говорити про існування
декількох основних під-
ходів в дослідженні стре-
су.
11. пов’язана з клінічними дослідженнями і визначає
стрес як внутрішній стан організму. Автори
звертаються до концепції гомеостазу, класичної
теорії стресу Г. Сельє, а в більшості визначень в
якості критерію стресу беруться зміни
фізіологічних функцій.
Прикладом такого підходу
виступає концепція про розвиток
емоційних психічних станів на фоні
підвищеної або зниженої
психофізіологічної активності.
Перша група
12. відносяться теоретичні концепції, в
яких стрес розуміється з погляду ситу-
ації, яка виникає в процесі діяльності.
Для цих концепцій характерні визначе-
ння стресу, як стану людини в екстремальних
ситуаціях, стану при дії неблагоприємних факторів
середовища. При цьому особлива увага
приділяється характеру зрушень в процесі
діяльності, змінам працездатності. Окремим
напрямком таких досліджень можна визначити
вивчення залежності рівня стресу, працездатності і
стану здоров’я спеціалістів різного рівня, що стає
одним із актуальних питань психології
професійного здоров’я
До другої групи
13. Сучасні теорії
Значна увага приділяється проблемам
емоційної стійкості, процесам саморегуляції,
загальній емоційній спрямованості. Всі ці
компоненти психологічного здоров’я можна
поєднати під назвою емоційний інтелект, який
має не менше значення для життєді-
яльності особистості ніж психічна та
соціальна інтелектуальні сфери і
стає одним із основних понять психо-
логії здоров’я
14. Набувають подальшого розвитку і
напрямки дослідження стресових явищ,
які стосуються кроскультурних
відмінностей, особливостей певних субкультур.
Наприклад, гіпотезами таких досліджень стають
положення про те, що молоді особи з
модифікаціями тіла (форми і засоби
видозмінення тіла через
ушкодження тіла –
порізи, шрами тощо)
мають схильність
до реалізації непродук-
твних стратегій в боротьбі
зі стресами
15. Основні напрямки
дослідження стресових станів
процеси індивідуально-
особистісного
опосередкування
в способах суб’єктивної
оцінки і подолання стресу
взаємодія основних джерел
і негативних наслідків
стресу в моделях
„особистість–середовище”
специфіка проявів і накопичення
стресових реакцій, що
відображуються в синдромах
загального та хронічного стресу,
в моделях регуляції станів
дослідження адаптивності
до емоційного стресу
дослідження психологічних
наслідків впливу стресових факторів,
що підвищують інтенсивність
соціальної та психологічної
дезадаптації людей, які
переживають емоційний стрес
під дією екстремальних умов
дослідження нейрофізіологічних
основ цілеспрямованої
поведінки та стану готовності
до діяльності