5. Його батько Кирило
Васильович Винниченко,
замолоду селянин-
наймит, переїхав з села
до Єлисаветграда й
одружився з удовою
Євдокією Павленко, яка
від першого шлюбу
мала троє дітей:
Андрія, Марію й Василя.
Від шлюбу з Кирилом
Винниченком народився
лише Володимир.
6. По закінченні школи
Володимира віддали до
Єлисаветградської гімназії,
де він зустрівся з певними
проблемами: учителі, а за
ними й гімназисти, зустріли
хлопця насмішками. Його
українська мова, бідна
одежа викликали до нього
вороже ставлення
російських та
зрусифікованих дітей. У
свідомості Володимира
зародилася думка, що на
світі не всі люди рівні, що
світ поділений на бідних і
багатих.
7. У 1900 році Володимир
склав екстерном екзамен
у Златопільській гімназії і
вступив на юридичний
факультет Київського
університету.
Навчаючись в
університеті, майбутній
письменник вів активну
революційну діяльність як
член Революційної
української партії, що
була заснована 1900 року
харківськими студентами
і вперше проголосила
гасло боротьби за
незалежну Українську
державу.
8. Початок літературної
діяльності
Перший літературний твір
В.Винниченка – оповідання
«Сила і краса» (згодом автор
змінив назву на «Краса і сила»)
з’явився восени 1902 р. на
сторінках журналу «Киевская
старина».
Наступні твори склали першу
збірку «Краса і сила» (1906 р.)
9. Восени 1902 року, через виключення з числа студентів,
Володимира Винниченка позбавлено права на
відстрочення військової служби й забрано в солдати.
Проте військової служби він фактично не відбував, бо
влада, боячись революційного впливу на товаришів-
військових, тримала Володимира під арештом, в
канцелярії. Але він, переодягаючись вночі в цивільне,
тікав з казарми й віддавав свій час роботі серед
київського пролетаріату. Цю діяльність було викрито.
Володимир мав бути заарештований. Довідавшись від
військових товаришів з канцелярії роти про те, що
готується арешт, Володимир Винниченко скинув
солдатську форму й емігрував до Галичини. Там він
працював у закордонних партійних організаціях і час
від часу нелегально виїздив до України. У Львові
Винниченко брав участь у виданні партійних газет
«Праця», «Селянин, писав брошури й книги на
революційні теми.
10. 1903 року при перевозі нелегальної
літератури з Галичини до Києва на
кордоні Винниченка заарештовано.
Як дезертир і революціонер він був
посаджений у військову в’язницю -
Київську фортецю. Після півторарічного
перебування у фортеці його звільнила
перша російська революція 1905 року
(Винниченка звільнено з фортеці
через проголошену амністію). Під час
ув’язнення він написав низку творів.
Повість «Голота» навіть одержала першу
премію «Киевской старины»
11. У 1905 році написав низку
оповідань: «На пристані»,
«Раб краси», «Уміркований та щирий»,
«Голод», «Малорос-європеєць»,
«Ланцюг» та інші.
У 1907 році Винниченко знову був
заарештований у Києві й посаджений
в знамениту Лук’янівку (тюрма в Києві,
де перебували майже всі видатні
члени РУП). Через вісім місяців В.
Винниченка було випущено
12. Занурений у творчість
З 1907 року у творчості В.Винниченка
починається новий етап. Письменник
створює новели, романи та п’єси, у яких
досліджує питання моралі й таємниці
людської психіки.
Період 1907 – 1912 рр. став зоряним
часом драматургії В.Винниченка, коли
з’явилися такі п’єси, як «Дисгармонія»
(1906), «Щаблі життя» (1907), «Великий
Молох» (1907), «Memento» (1909), «Чужі
люди» (1909), «Базар» (1910), «Брехня»
(1910), «Чорна Пантера і Білий Ведмідь»
(1911),«Гріх» (1919) та інші.
13. У Берліні в 1922-1923 рр.
В.Винниченко написав «Сонячну
машину», яка стала першим в
українській літературі утопічним
і фантастичним романом.
В.Винниченко в еміграції
також написав тритомну працю
«Відродження нації» (1920),
цикл психологічних оповідань
зі свого дитинства «Намисто»
(1921-1923), романи «Поклади
золота» (1927), «Лепрозорій»
(1938), «Слово за тобою,
Сталіне!» (1950), п’єсу «Пророк»
(1929) та інші твори.
14. Останні 25 років свого
життя В.Винниченко
прожив у
французькому містечку
Мужен, біля Канн, у
власному невеликому
будинку. Тут він
займався літературною
творчістю і живописом.
Понад 20 його полотен
зберігаються в Інституті
літератури ім.
Т.Шевченка НАН
України.