7. Перший літературний твір
В. Винниченка — оповідання
«Сила і краса» (згодом автор
змінив назву на «Краса і сила»)
з’явився восени 1902 р. на
сторінках журналу «Киевская
старина».
Наступні твори склали першу
збірку «Краса і сила» (1906), до
якої увійшли оповідання
«Заручини», «Контрасти»,
«Антрепренер Гаркун-
Задунайський», «Голота», «Біля
машини», «Мнімий господін».
8. Восени 1902 р., через виключення з числа студентів,
Володимира Винниченка позбавлено права на
відстрочення військової служби й забрано в солдати.
Проте військової служби він фактично не відбував, бо
влада, боячись революційного впливу на това-ришів-
військових, тримала Володимира під арештом, в
канцелярії. Але він, переодягаючись вночі в цивільне,
тікав з казарми й віддавав свій час роботі серед
київського пролетаріату. Цю діяльність було викрито,
Володимир мав бути заарештований. Довідавшись від
військових товаришів з канцелярії роти про те, що
готується арешт, Володимир Винниченко скинув
солдатську форму й емігрував до Галичини. Там він
працював у закордонних партійних організаціях і час
від часу нелегально виїздив до України. У Львові
Винниченко брав участь у виданні партійних газет «
Праця», «Селянин», писав брошури й книги на
революційні теми.
9. 1903 р. при перевозі нелегальної
літератури з Галичини до Києва на
кордоні Винниченка знов арештовано.
Як дезертир і революціонер він був
посаджений у військову в'язницю —
київську фортецю. За пропаганду серед
війська та за дезертирство його мали
засудити до військової каторги, а за
суто політичне «злочинство» — провіз
нелегальної літератури — він мав бути
суджений окремо. Після півторарічного
перебування у фортеці його звільнила
перша російська революція 1905 року
(Винниченка звільнено з фортеці через
проголошену амністію). Під час
ув'язнення він написав низку
літературних творів. Повість «Голота»
навіть одержала першу премію
«Киевской старины».
10. У 1905 р. Винниченко повернувся під чужим
прізвищем в Україну, провадив революційну
агітацію серед селян і заробітчан Причорномор'я,
наступного року мандрував Україною, написав низку
оповідань: «На пристані», «Раб краси»,
«Уміркований та щирий», «Голод», «Малорос-
європеєць», «Ланцюг» та інші.
У 1907 р. Винниченко був знову заарештований у
Кисві й посаджений в знамениту Лук'янівку (тюрма в
Києві, де перебували майже всі видатні члени РУП).
Через вісім місяців В.Винниченка випущено.
Довідавшись про те, що має бути засуджений за свою
політичну діяльність на каторгу, Винниченко ще раз
емігрував. У цей період він написав багато творів на
соціальні та етичні теми.
11.
12.
13.
14.
15. Ще у 1920-х роках, перебуваючи у Франції,
В.Винниченко відчув у собі хист художника.
В Україні Володимир Кирилович живописом
ніколи не займався. Картини, написані
переважно олійними фарбами (портрети,
натюрморти, пейзажі), за життя Винниченка
перебували в його приватній колекції. І ось
після тривалого зберігання у Нью-Йорку за
заповітом Розалії Виннниченко, дружини
письменника, малярську спадщину нашого
земляка передано в Україну назавжди. Серед
робіт є кілька портретів, присвячених коханій
дружині Розі. Саме вона наполягала на
передачі цінного архіву в Україну.
16.
17.
18.
19.
20. Під час війни
В.К.Винниченко не мав
змоги виїхати з голодного
департаменту Альп -Марітім
і під постійною загрозою
арешту та депортації
німцями допомагав, як міг,
тим, що ховались від
німецьких окупантів.
