1. Реактивний рух у природі
Підготувала учениця 1-го історичного класу Хнипель Юлія
2. Визначення.
Реактивний рух – це рух, що виникає при
відокремленні від тіла із певною швидкістю будь-якої
його частини.
Реактивна сила виникає без будь-якої взаємодії з
зовнішніми тілами.
3. Історія
реактивного
руху
Якщо ж говорити про практичне застосування
реактивного руху, то першими тут були
винахідливі китайці. Приблизно в XIII столітті
вони здогадалися запозичити принцип руху
восьминогів і каракатиць при винаході перших
ракет, які вони почали використовувати, як для
феєрверків, так і для бойових дій (в якості
бойової та сигнальної зброї).
4. Хтовідкрив
реактивний
рух?
Свій проект реактивного двигуна і літального
апарату для людей він створив сидячи в царській
тюрмі.
Микола Кибальчич
Схема літального апарат
6. Медуза
Пересуваються завдяки реактивному руху. А саме з
допомогою скорочення свого прозорого купола вони
витісняють воду, яка служить свого роду «реактивних
двигуном» медуз.
7. Каракатиця
Через особливу воронку попереду тіла і через
бічну щілину вона набирає воду у свою
зяброву порожнину, а потім енергійно
викидає її через воронку, спрямовану назад
або в бік (залежно від напрямку руху
потрібного каракатиці).
8. Кальмар
«Живі торпеди». Навіть тіло цих тварин за своєю
формою нагадує ракету, хоча по правді все якраз з
точністю до навпаки – це ракета своєю конструкцією
копіює тіло кальмара.
9. Гребішок
Мантія морського гребішка має особливу оторочку,
яка направляє струю води до спини, де по обидві
сторони від хрящової звязки вода викидається.
10. Сальпа
Сальпа - морська тварина з прозорим тілом, на своєму
шляху приймає воду через передній отвір, причому
вода потрапляє у широку порожнину, усередині якої по-
діагоналі натягнуті зябра. Щойно тварина зробить
великий ковток води, отвір закривається. Тоді подовжні
і поперечні м’язи сальпи скорочуються, стискаються, і
вода через задній отвір виштовхується назовні. Ця
реакція штовхає сальпу вперед.
11. Личинки стрекоз
В прісних водоймах, рятуючись від небезпеки,
рухаються, використовуючи принцип реактивного
руху, личинки багатьох бабок. Вода виштовхується із
заднього кишечника під час стискання,
проштовхуючи комаху на 5-10 см вперед.
З давніх часів різні вчені спостерігали явища реактивного руху в природі, так найраніше про нього писав давньогрецький математик і механік Герон, правда, далі теорії він так і не зайшов.
Якщо ж говорити про практичне застосування реактивного руху, то першими тут були винахідливі китайці. Приблизно в XIII столітті вони здогадалися запозичити принцип руху восьминогів і каракатиць при винаході перших ракет, які вони почали використовувати, як для феєрверків, так і для бойових дій (в якості бойової та сигнальної зброї).
Трохи пізніше цей корисний винахід китайців перейняли араби, а від них вже й європейці.
Мабуть, лаври першовідкривача реактивного руху в «новому часі» можна присудити Миколі Кибальчичу, не лише талановитому російському винахіднику, але і за сумісництвом революціонеру-народовольцю. Свій проект реактивного двигуна і літального апарату для людей він створив сидячи в царській тюрмі. Пізніше Кибальчич був страчений за свою революційну діяльність, а його проект так і залишився припадати пилом на полицях в архівах царської охранки.
Пізніше роботи Кибальчича в цьому напрямку були відкриті і доповнені працями ще одного талановитого вченого К. Е. Ціолковського. З 1903 по 1914 рік ним було опубліковано ряд робіт, в яких переконливо доводилася можливість використання реактивного руху при створенні космічних кораблів для дослідження космічного простору. Ним же був сформований принцип використання багатоступінчастих ракет. І донині багато ідей Ціолковського застосовуються в ракетобудуванні.
Напевно купаючись у морі, Ви бачили медуз, але навряд чи замислювалися, що пересуваються ці дивовижні (і до того ж повільні) істоти якраз таки завдяки реактивному руху. А саме з допомогою скорочення свого прозорого купола вони витісняють воду, яка служить свого роду «реактивних двигуном» медуз.
Схожий механізм руху має і каракатиця – через особливу воронку попереду тіла і через бічну щілину вона набирає воду у свою зяброву порожнину, а потім енергійно викидає її через воронку, спрямовану назад або в бік (залежно від напрямку руху потрібного каракатиці).
Але найцікавіший реактивний двигун створений природою є у кальмарів, яких цілком справедливо можна назвати «живими торпедами». Адже навіть тіло цих тварин за своєю формою нагадує ракету, хоча по правді все якраз з точністю до навпаки – це ракета своєю конструкцією копіює тіло кальмара.
Якщо кальмару необхідно здійснити швидкий кидок, він використовує свій природний реактивний двигун. Тіло його оточене мантією, особливою м’язовою тканиною і половина всього обсягу кальмара припадає на мантійну порожнину, в яку той всмоктує воду. Потім він різко викидає набраний струмінь води через вузьке сопло, при цьому складаючи всі свої десть щупалець над головою таким чином, щоб придбати обтічну форму. Завдяки настільки досконалій реактивній навігації кальмари можуть досягати вражаючої швидкості – 60-70 км на годину.
Серед володарів реактивного двигуна в природі є і рослини, а саме так званий «скажений огірок». Коли його плоди дозрівають, у відповідь на легкий дотик він вистрілює клейковиною з насінням