Рівноапостольний князь Володимир

1. Відділ культури і туризму
Черкаської райдержадміністрації
КЗ ”Районний організаційно-методичний центр
бібліотечної та краєзнавчої роботи”
Черкаської районної ради
(пам’яті Володимира Великого
та 1000-им роковинам його упокоєння)
Історична довідка
Черкаси 2015

2. Рівноапостольний князь Володимир [пам’яті Володимира Великого та
1000-им роковинам його упокоєння]: історична довідка / Комун. закл. ”РОМЦ
БКР” Черкас. райради; укладачі: Л.В. Гріщенко, О.В. Шульга – Черкаси, 2015 [б.
в.], - 8с.
Шановні читачі!
Нинішнього року минає 1000 років з часу успіння великого київського князя
Володимира Святославича. Він відійшов у вічність 15 липня 1015 р. у день пам’яті
святих мучеників Кирика й Улити. Хреститель Русі київський князь Володимир
Святославич є знаковим символом для всієї східнослов’янської цивілізації.
Запровадження християнства у Київській державі князем Володимиром на
схилку Х століття стало переломною віхою історії Русі-України, поворотним
пунктом її всього подальшого історичного розвитку. Християнізація Київської Русі
подолала політичну та культурну ізольованість країни й призвела до визнання за
нею самостійного місця у символічній сім’ї християнських народів тогочасного
європейського світу.
Надаємо до вашої уваги коротеньку історичну довідку, а також список
джерел для детальнішого ознайомлення з даною темою.
Укладач: Л. В. Гріщенко, О. В. Шульга
Комп’ютерний набір О.Ю. Гріщенко
2

3. ”Часи Володимира Святого, або Великого
були кульмінаційною точкою процесу будівництва,
завершення, так би мовити, механічної еволюції процесу
створення стародавньої Руської, Київської держави”
М. Грушевський
Князь Володимир (християнське ім’я Василь) Святославович (рік
народження невідомий – 15 липня 1015 р.) – визначний український державний
діяч. За своїм походженням був молодшим (позашлюбним) сином київського
князя Святослава Ігоревича та Малуші, доньки древлянського князя Мала, а
також онуком київської княгині Ольги.
Перед тим, як вирушити походом до Болгарії у 969 році князь Святослав
Ігоревич вирішив ”посадити” своїх синів для правління в різних землях своєї
держави – Русі. Старший син Ярополк посів престол у Києві, середній син
Олег – в Овручі, а молодший Володимир посів престол у місті Новгороді. Але,
оскільки Володимир був ще занадто молодим, Святослав призначив йому на
допомогу свого вірного воєводу та дядька Володимира Добриню.
Після смерті Святослава (972р.) між його синами почалися сварки,
розбрат та запекла боротьба за владу. Братовбивча війна тривала кілька років,
аж до поки Володимиру не вдалося отримати перемогу над братами та
вокняжитися в Києві. Ставши близько 980р. єдиновладним правителем
величезної Давньоруської держави, Володимир розпочав реформи, метою
яких було об’єднання всіх земель, укріплення центральної влади та зростання
могутності країни.
Продовжуючи політику попередніх київських князів, збираючи навколо
Києва слов’янські землі, Володимир своїми військовими походами 981-993 рр.
завершив тривалий процес формування території Давньої Русі. Князь приєднав
до складу держави союзи східнослов’янських племен і племені княжіння
хорватів і дулібів (981р.), в’ятичів (982р.), радимичів (984р.) та інших. Таким чином
територія держави Володимира в цей час охоплювала вже близько 800 тис. кв.
км і тягнулася на північ до Чудського, Ладозького й Онезького озер; на півдні –
до басейнів річок Дону, Росі, Сули і Південного Бугу; на сході – до межиріччя
річок Оки та Волги і на заході – до течії Дністра, Західного Бугу, Неману та
Західної Двіни. Пізніше Володимир Святославович провів адміністративну
реформу, замінивши у центрах основних руських земель племінних вождів
(що здавна там сиділи та постійно прагнули до автономії) на посадників, якими
стали його сини та вірні бояри. Внаслідок цього була забезпечена
територіальна єдність та цілісність держави.
З метою захисту своєї величезної країни від зазіхань сусідів, зокрема зі
сходу, князь Володимир почав будувати прикордонні міста та укріплення по
обидва боки Дніпра, Остра, Десни й Ірпеня, а на Лівобережжі – вздовж річок
Сули, Рубежу та Сейму. У важливих місцях для оборони були побудовані
укріплені міста-фортеці, а між ними зведені довгі та високі вали на десятки
3

4. кілометрів. Завдяки цим фортифікаційним спорудам натиск печенігів було
послаблено і Володимир зміг розпочати більш ефективну боротьбу з ними.
Як повідомляє літописець, війна з печенігами принесла київському князю
військову славу, що з часом міцно закарбувалася у народних переказах.
Завершивши вирішення питань захисту держави, князь Володимир
приступив до радикальних перетворень, пов’язаних з ідеологією та
законодавством країни. З його ініціативи розпочалася ґрунтовна релігійна
реформа, яка тривала кілька років та проводилася в кілька етапів. Спочатку на
зміну численним культам, що відправлялися населенням різних земель,
Володимир Святославович запровадив в країні пантеон з шести богів на чолі з
громовержцем Перуном. Згодом увів його одноосібний культ, чим виявив потяг
до монотеїзму.
В середині 980-х років князь почав схилятися до однієї з світових релігій –
християнства. Традиційно часом введення християнства на Русі вважається
988р., хоча це був тривалий і не завжди мирний та безкровний процес.
Існують згадки й про те, що після прийняття християнства в характері
самого Володимира відбулися великі зміни. Він зробився побожним, ласкавим,
щедро роздавав милостиню, запроваджував школи, будував храми і став у
повному розумінні батьком для своїх підданих. Він допомагав бідним, старим і
калікам, сиротам і вдовам. Тому не дивно, що всі називали його Володимиром
”Ясним Сонечком” та ”Великим”. За заслуги перед християнською церквою
Володимир був прирівняний до сомну православних святих і прозваний
”рівноапостольним”.
Уміло й авторитетно керуючи державою протягом 35 років, провівши
глибокі й ефективні адміністративно-територіальну і військову реформи,
Володимир Великий провів реформу законодавства; започаткував карбування
власної монети з зображенням Христа та князівської монограми у вигляді
тризуба; розбудував та укріпив свою столицю – Київ. Саме за правління
Володимира в місті було збудовано головний храм Русі – Церкву Богородиці
або Десятинну церкву, розбудовано ”місто Володимира” з князівськими
палацами та громадськими будівлями.
Згідно з відомим літописом ”Повість времінних літ” Володимир мав 12 синів
та 9 доньок. Найбільш відомим з них став Ярослав Мудрий.
В останні роки життя проти Володимира Святославовича кілька разів
піднімалися повстання, зокрема на чолі з його сином Ярославом та
племінником Святополком.
Помер князь раптово 15 липня 1015 року в селі Берестові під Києвом і був
похований у Десятинній церкві. Прийшовши на трон у часи, коли Київська Русь
була роздерта міжусобицями, після 35 років правління він залишив по собі
могутню державу, з якою рахувалися як Візантія, так і Європа.
Володимир Великий і цікаві факти про нього, назавжди
викарбувані в історії. Давайте дізнаємось про найцікавіші з них.
• Існує красива легенда, що князь Володимир відправив своїх послів в різні
країни для тестування різних релігій. Посли, які перебували в Греції з великим
захопленням розповідали про храм святої Софії. ”Не знаємо, на небі чи ми були
4

5. чи на землі”. Володимир, на якого, справили враження ці
слова вирішив прийняти грецьке католицтво.
• В 988 році військо князя Володимира обложило
візантійське місто Херсонес у Криму. Володимир зажадав від
грецьких імператорів віддати йому в дружини їх сестру —
царівну Анну. І для цього обіцяв охреститися. Імператори
відповіли згодою.
• Незадовго до весілля Володимир несподівано осліп. Як
тільки Володимир охрестився, він прозрів і вигукнув: ”Тепер
побачив я Бога істинного”. Після хрещення Володимир повінчався з царівною
Анною.
• До Києва Володимир повернувся з грецьким і болгарським
духовенством. Володимир хрестив киян на берегах Дніпра. Він зробив
християнство — панівною релігією. Кумири язичницьких богів були відкинуті,
спалені або кинуті в річку. На їхніх місцях стали будувати християнські церкви.
• Сам Володимир, який був в молодості розпусним і жорстоким, духовно
переродився після хрещення. Він жив ”у страху Божому”, перейнявся любов’ю
до ближнього, роздавав бідним рясну милостиню з княжої казни і не
наважувався страчувати навіть розбійників. У народній пам’яті князь Володимир
залишився як Володимир ”Красне Сонечко”, його оспівували у багатьох
баладах.
• Після того, як Володимир Великий прийняв християнство, він потратив свої
зусилля на захист своєї землі від печенігів ‒ степових кочівників. Князь Володимир
помер в 1015 році.
• В кінці 19 століття влада міста Києва намагалися спорудити пам’ятник
князя Володимира менш похмурим ‒ пофарбували його в білий колір і
обладнали підсвітку газовими пальниками.
• Скульптура Володимира Великого була відлита в Санкт-Петербурзі, потім
перевезена на поїзді в Москву, але через відсутність залізниці в Київ, далі
доставляти довелося кінною тягою.
• У нічний час хрест князя висвітлюється, створюючи враження
справжнього дива.
• Пам’ятник князю Володимиру зображувався на
перших грошових купюрах України ‒ купоно-карбованцях.
Хрещення Русі ‒ процес прийняття і
поширення християнства
у Київській Русі.
Ключова подія ‒ масове хрещення у 988 році мешканців
Києва, а згодом і інших міст держави князем Володимиром I Святославовичем, у
результаті чого християнство стало провідною релігією на Русі.
Першою правителькою Русі, що офіційно прийняла християнство, стала
вдова князя Ігоря, княгиня Ольга (у 955 році приймає хрещення).
Продовжити справу своєї бабусі ‒ хрестити Київську Русь і проголосити
християнство державною релігією – зміг лише князь Володимир Великий.
Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти,
5

6. Володимир задля їх інтересів запровадив язичницький пантеон
богів. Але трохи згодом Володимир, переконавшись, що для
зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра, вирішив
прийняти християнство та охрестити весь свій народ.
Влітку 988 року великий князь Володимир Святославович був
охрещений в церкві св. Іакова в Херсонесі. Наприкінці літа він
повернувся до Києва і наказав усім прийняти нову віру. Хрещення киян, за
літописом, відбувалося на р. Почайні, притоці Дніпра.
За переказами, Володимир у перший по хрещенні день наказав скидати
ідолів, рубати й палити. На місцях, де стояли ідоли богів, побудували християнські
церкви або божниці, як їх часом називали.
Після офіційного хрещення киян у 988 році християнство стає державною
релігією Київської Русі. Християнізація Русі йшла поступово за водними шляхами,
спершу її прийняли більші осередки, пізніше провінція. Не всюди цей процес
відбувався без опору, як у Києві. Ще довго співіснували між собою деякі
елементи поганської віри, переважно обряди (т. зв. двовір'я).
Для унормування церковного життя у своїй державі Володимир видав
Устав, призначивши десятину на утримання церкви, та визначив права
духовенства. Таким чином Володимир намагався дати структурне оформлення
нової релігії, подібне до візантійського. На чолі церкви стояв київський
митрополит. У великих містах перебували єпископи, які вирішували всі церковні
справи своїх єпархій. Митрополити та єпископи володіли землями, селами й
містами. Церква мала власні військо, суд і законодавство.
Першим митрополитом, про якого існує згадка в писаних джерелах, був
грек Теотемпт. З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність.
Володимир закладав школи, будував церкви спершу в Києві, а згодом і в інших
містах.
Довідка
В Україні День Хрещення Русі є державним святом з 2008 року і
відзначається 28 липня ‒ в православному церковному
календарі (за старим стилем ‒ 15 липня) це день пам′яті
рівноапостольного князя Володимира (960-1015).
”Боже великий, сотворив небо і землю! Призри на Нови
люди сія і дай їм, Господи, відведе Тобі, істинного Бога,
якоже уведеша Тя країни християнські, і утверди в них
віру праву і несовратну, і мені допоможи, Господи, на
супротівнаго ворога, та сподіваємося на Тя і Твою
державу, побіжить підступи його!” ‒ молитва Володимира Великого на
честь хрещення Київської Русі
6

7. Рекомендовані джерела:
1. Білоусов Є. Володимир Святий – князь Київський / Є.В.Білоусов; худож.
Т.Лисюк. – К.: Книга, 1997. – 14 с.: ілюстр.
2. Булгак О. Хреститель України-Русі: До дня рівноапостольного князя
Володимира Великого / О.В. Булгак О.В. // Календар знаменних і
пам’ятних дат. – К, 2000. – 3 квартал. – C. 54-58.
3. Володимир Великий (980-1015) // Усі видатні постаті історії України. – Х.,
2006. – С. 25-30.
4. Володимир Святославич // Котляр М.Ф. Історія України в особах:
Давньоруська держава / М.Ф.Котляр. – К., 1996. – 60-67.
5. Диба Ю. Святослав використовував двозубець. Володимир додав до
нього один вертикальний елемент – і вийшов тризуб / Юрій Диба //
Країна – 2015. – №27. – С. 47-50.
6. Дулуман Е. Введение християнства на Руси: легенды, события, факты / Е.
К. Дулуман, А. С. Глушак. – Симферополь: ”Таврия”, 1988. – 184 с.
7. Історія хрещення Київської Русі. – К.: Кондор, 2013. – 64 с.
8. Как была крещена Русь. – 2-е изд. – М.: Политиздат, 1989. – 320 с.: ил.
9. Князь Володимир Святий // Костомаров М.І. Галерея портретів:
біографічні нариси/ М.І.Костомаров. – К., 1993. – С. 11-15.
10. Кожем’яка О. Урок на тему ”Київська Русь за часів князя Володимира
Великого”: історія України: 7 кл. / О.Кожем’яка // Історія в сучасній школі.
– 2013. – № 9. – С. 5-8.
11. Назарко І. Князь Володимир Великий та його державотворча і освітня
діяльність / І. Назарко //Народна творчість та етнографія. – 1998. – №1. –
C. 18-21.
12. Рівноапостольний князь Володимир // Горський В. Святі Київської Русі /
В.С. Горський. – К.: Абрис, 1994. – 176с.: іл. – Бібліогр.: – С.169-173.
13. Скляренко С. Володимир: роман / С.Д.Скляренко; худож. І.Ю.Селютін. –
Донецьк: Сталкер, 2008. – 528 с. – (Україна крізь віки).
14. Сліпушко О. Князь Володимир Великий – володар миру на Русі /
О.Сліпушко // Урядовий кур’єр. – 2007. – 3 березня. – С.4.
15. Старіченко С. Київська держава за часів правління Володимира
Великого: історія України: 7 кл. / С.М.Старіченко // Історія та
правознавство. – 2013. – № 2. – С. 23-26.
16. Толочко О. Київська Русь. Т. 4 / О.П.Толочко, П.П.Толочко. – К.:
Альтернативи, 1998. – 351 с. – (Україна крізь віки).
7

8. Вебліографія:
1. Видатний київський князь Володимир Великий, що вершив історію
[Електронний ресурс]: сайт Велика епоха – Електрон. дані [Україна] –
Режим доступу: http://www.epochtimes.com.ua/life/art/vydatnyy-
kyyivskyy-knyaz-volodymyr-velykyy-vershyv-istoriyu-111407.html // Загол. з
титул. екрану. – Мова укр. – опис зроблено 26.06.2015.
2. Володимир Великий [Електронний ресурс]: урядовий сайт для юних
громадян – Електрон. дані [Україна], 2015. – Режим доступу:
http://children.kmu.gov.ua/history/persons/1358.html // Загол. з титул.
екрану. – Мова укр. – опис зроблено 26.06.2015.
3. Володимир Великий – великий князь Київський [Електронний ресурс] –
Електрон. дані [Україна] – Режим доступу: http://histua.com/knigi/istoriya-
ukraini-zaruba-vaskovskij/volodimir-velikij // Загол. з титул. екрану. – Мова
укр. – опис зроблено 26.06.2015.
4. Пам’ятники Володимиру Великому. Матеріал з Вікіпедії — вільної
енциклопедії. [Електронний ресурс] – Електрон. дані [Україна], 2013. –
Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC
%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%92%D0%BE
%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%83_
%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83 // Загол.
з титул. екрану. – Мова укр. – опис зроблено 26.06.2015.
5. Святий Володимир Великий [Електронний ресурс]:– Електрон. дані
[Україна], 2015. – – Режим доступу:
http://www.truechristianity.info/ua/books/know_your_devotion_49.php //
Загол. з титул. екрану. – Мова укр. – опис зроблено 26.06.2015.
Підписано до друку 02. 07. 2015 р.
Тираж 35 прим.
Видавець: КЗ ”РОМЦ БКР”
18009 м. Черкаси
вул. Дахнівська, 52
Електронна адреса: bibliotekaromc@gmail.com
8