Л.М. Ревуцький - світоч української національної музики.mhvardiya
На порозі третього тисячоліття, коли Україна впевнено утверджується у своїй суверенній демократичній державності, ім’я Л. М. Ревуцького не відійшло з плином часу.
Навпаки, ми можемо розповісти правду про походження митця, його унікальний родовід.
Сьогодні можна на повний голос стверджувати, що Лев Миколайович Ревуцький був одним з найбільш творчо потужних митців України 20 століття, послідовним і відданим патріотом, котрий, попри всі складності політичної ситуації, полишив нам у спадок музику, сповнену високої духовності, досконалої художньої майстерності та глибоконаціонального звучання.
З ім’ям Стефана Васильовича Кульженка (1837–1906) пов’язана ціла епоха в розвитку друкарської справи в Україні. Він першим заклав основи поліграфічного мистецтва та промисловості справжнього європейського рівня на вітчизняних теренах. Розпочавши в одинадцять років трудову діяльність простим підмайстром, він став найуспішнішим українським друкарем й книговидавцем у Російській імперії. Незадовго до смерті Кульженко отримав титул почесного громадянина Києва за свою професійну й благодійну діяльність.
Все життя він ставився до книги як до твору мистецтва і перший у Києві показав, якою має бути справжня книга, зробивши з книговидавництва прибуткову справу. У друкарні Кульженка друкували зібрання творів популярних авторів, книги та альбоми з мистецтва, серію книг для народу, україномовні видання, відривні календарі (з 1880 по 1904 роки вийшло 240 тис. прим.), газети, журнали. Окремі ілюстровані видання викликали широкий резонанс, їх відзначали нагородами на всеросійських виставках і ярмарках (1882; 1895; 1896).
Справжнім помічником і однодумцем став старший син Василь (1865–1934), який разом з батьком домігся відкриття в Києві в 1903 р. художньо-ремісничої навчальної майстерні друкарської справи Міністерства торгівлі і промисловості. Василь Стефанович не тільки викладав там історію і техніку друкарства, а й успішно продовжив батьківську справу.
У відділі рідкісних і цінних видань є на збереженні 87 назв видань з друкарні С. Кульженка. Вони походять переважно з фондів бібліотек дореволюційних навчальних закладів Поділля, Вінницької публічної бібліотеки ім. М. В. Гоголя (нині «Тімірязєвки»), органів місцевого самоврядування, громадських організацій та приватних осіб. Окремі видання представлені в матеріалах виставки, тож маємо нагоду візуально оцінити книги, які несли в собі художню красу і дух часу знаменитого друкаря.
Запрошую до перегляду!
Розвиток історичної теми в сучасній українській літературі читач визначає за кращими її зразками, які стали досягненням літературного процесу останніх років.
«Книги з виставки» – новий проєкт бібліотеки
Мета – популяризація сучасної української книги.
Пропонуємо вашій увазі книги з виставки
«Шедеври українського історичного роману».
На полицях ви знайдете прозу П. Загребельного, Р. Іваничука,
В. Шевчука, Л. Костенко, В. Шкляра, Ю. Мушкетика, Ю. Покальчука,
В. Шкляра, І. Білика, С. Батурина тощо.
Л.М. Ревуцький - світоч української національної музики.mhvardiya
На порозі третього тисячоліття, коли Україна впевнено утверджується у своїй суверенній демократичній державності, ім’я Л. М. Ревуцького не відійшло з плином часу.
Навпаки, ми можемо розповісти правду про походження митця, його унікальний родовід.
Сьогодні можна на повний голос стверджувати, що Лев Миколайович Ревуцький був одним з найбільш творчо потужних митців України 20 століття, послідовним і відданим патріотом, котрий, попри всі складності політичної ситуації, полишив нам у спадок музику, сповнену високої духовності, досконалої художньої майстерності та глибоконаціонального звучання.
З ім’ям Стефана Васильовича Кульженка (1837–1906) пов’язана ціла епоха в розвитку друкарської справи в Україні. Він першим заклав основи поліграфічного мистецтва та промисловості справжнього європейського рівня на вітчизняних теренах. Розпочавши в одинадцять років трудову діяльність простим підмайстром, він став найуспішнішим українським друкарем й книговидавцем у Російській імперії. Незадовго до смерті Кульженко отримав титул почесного громадянина Києва за свою професійну й благодійну діяльність.
Все життя він ставився до книги як до твору мистецтва і перший у Києві показав, якою має бути справжня книга, зробивши з книговидавництва прибуткову справу. У друкарні Кульженка друкували зібрання творів популярних авторів, книги та альбоми з мистецтва, серію книг для народу, україномовні видання, відривні календарі (з 1880 по 1904 роки вийшло 240 тис. прим.), газети, журнали. Окремі ілюстровані видання викликали широкий резонанс, їх відзначали нагородами на всеросійських виставках і ярмарках (1882; 1895; 1896).
Справжнім помічником і однодумцем став старший син Василь (1865–1934), який разом з батьком домігся відкриття в Києві в 1903 р. художньо-ремісничої навчальної майстерні друкарської справи Міністерства торгівлі і промисловості. Василь Стефанович не тільки викладав там історію і техніку друкарства, а й успішно продовжив батьківську справу.
У відділі рідкісних і цінних видань є на збереженні 87 назв видань з друкарні С. Кульженка. Вони походять переважно з фондів бібліотек дореволюційних навчальних закладів Поділля, Вінницької публічної бібліотеки ім. М. В. Гоголя (нині «Тімірязєвки»), органів місцевого самоврядування, громадських організацій та приватних осіб. Окремі видання представлені в матеріалах виставки, тож маємо нагоду візуально оцінити книги, які несли в собі художню красу і дух часу знаменитого друкаря.
Запрошую до перегляду!
Розвиток історичної теми в сучасній українській літературі читач визначає за кращими її зразками, які стали досягненням літературного процесу останніх років.
«Книги з виставки» – новий проєкт бібліотеки
Мета – популяризація сучасної української книги.
Пропонуємо вашій увазі книги з виставки
«Шедеври українського історичного роману».
На полицях ви знайдете прозу П. Загребельного, Р. Іваничука,
В. Шевчука, Л. Костенко, В. Шкляра, Ю. Мушкетика, Ю. Покальчука,
В. Шкляра, І. Білика, С. Батурина тощо.
Рябий Микола Олександрович – український письменник, відомий прозаїк, публіцист, перекладач. Член Національної спілки письменників України (1976), Національної спілки журналістів України.
Микола Олександрович Рябий народився 7 грудня 1936 року в селі Заболотному Крижопільського району в селянській родині.
Закінчив Київський гірничий технікум (1956). Працював майстром на шахті, в кар’єрах Джуринського комбінату стінових матеріалів, що на Шаргородщині. А після завершення навчання на факультеті журналістики Київського університету (1967) – на журналістській роботі в редакціях обласних газет Вінниччини. Друкувався у місцевій пресі, працював у Брацлаві в районній газеті «Шлях Ілліча».
У 1967 р. видав першу книгу оповідань «Тост за не впольованого оленя». Вийшли з друку його романи «Берег» (1974), «Вікна» (1977), «Великий літній трикутник» (1978), «Вогнище» (1981), «Земледухи» (1985), «Облава на озброєного вовка» (у співавторстві) (1986), «Ще не вмерла Україна» (1994), «Хто як Бог» (2000), «Калина над прірвою» (2008), «Як з’їсти живу кицьку, аби не подряпала горло» (2009), «Аве віта» (2011), повісті: Герой «Соціалістичної Праці М. П. Бабенко» (1973), «П’ять пелюсток бузкового квіту» (1973), «Чутки про смерть перебільшено» (1975), «Джерела під зорями» (1975), «Два крила» (1981), «Сухі дуби цвіли» (1982), «Бути під сонцем» (2012) та багато ін. Підготував до друку подорожні нотатки арабського мандрівника XVII ст. Павла Халебського зі своїми коментарями.
Лауреат літературних премій імені П. Желюка, М. Коцюбинського, «Благовіст», премії імені І. Богуна, Міжнародного Академічного Рейтингу популярності «Золота Фортуна». Літературна премія імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» (2017), премія імені Леоніда Гавриша (2019).
До 85-річчя від дня народження митця відділ краєзнавства пропонує всім поціновувачам творчості Миколи Рябого ознайомитися з матеріалами виставки «Видатний український письменник і патріот».
Бажан Микола Платонович. 110 років від дня народження.Olga Kudriavtseva
Бажан Микола Платонович Український письменник, філософ, громадський діяч, перекладач, поет. Академік АН УРСР, Заслужений діяч науки УРСР. До 110-річчя від дня народження
Іван Петрович Котляревський – поет, драматург, засновник нової української літератури, громадський діяч. Він зробив найвагоміший внесок у становлення сучасної української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.
3. Зі спогадів
«Часто ми не осмислюємо, якої величини
була людина, поки її не стає. Микола
Кузьмович був першим, хто в
зросійщеному обласному центрі зробив
Кропивницького нашим надбанням. Адже
до Смоленчука Кропивницький був
надбанням Києва і Харкова» - Олег
Бабенко.
4. Зі спогадів
Крім того, саме Микола Смоленчук встановив
місце народження письменника Володимира
Винниченка, дослідив особливості формування
його характеру. Він знайшов перші метричні
записи про народження Кропивницького і
Винниченка
Проте попри значні успіхи, дослідник зазнав
цькування і переслідування радянським
режимом. «Коли по усій країні почались
закручування гайок інтелігенції, у Кіровограді
летіла різьба. Смоленчук не втік, і не
відступив», - розповівОлег Бабенко.
5. Зі спогадів
Іван Петренко, співробітник архіву поділився
спостереженням, що за Смоленчуком
постійно маячили «мордовські
табори». «Відлік його особистої драми
почався із виклику до обласного управління
КДБ, де була проведена виховна співбесіда.
Після того до нього ставились як до
прокаженого. Навіть, зустрівши на вулиці,
переходили на іншу сторону дороги. Усі його
розвідки не брали до друку. Його життя
було сповнене небезпеки».
6. Зі спогадів
Взимку 1971 року, коли стало відомо, що Смоленчук
читав працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи
русифікація?», його двічі викликали на партійні
збори філологічного факультету педагогічного
інституту ім. О. Пушкіна, де він тоді працював.
Науковця було звинувачено в «антирадянщині» і
виключено з партії. Жоден співробітник вишу не
виступив проти такого рішення. А на той час
виключення з партії робило людину майже «ворогом
держави».
7. Зі спогадів
Проте, Смоленчук не зрадив принципам і не
відступився від своєї позиції. Як розповів
Бабенко, письменник міг, йдучи вулицею зі
своїми студентами, співати гімн українців у
вигнанні «Повій вітре».
«Його ламали, а він не гнувся…»
8. Зі спогадів
Він був великим трудівником,
доскіпливим шукачем,
завидним людинолюбом…
В. Погрібний
9. Твори про головне
В основу роману покладені події української історії
кінця XVI- початку XVIІ століть в період протистояння
політичних еліт Московського царства та Речі посполитої в
боротьбі за московський престол, які закарбовані в історії
під назвою Смутна Доба..
10. Твори про головне
Роман, у якому відбуваються події кінця XVI століття, коли на території
України точилася запекла боротьба з іноземними та місцевими
магнатами, шляхтою, ординцями, із засиллям католицько-уніатської
церкви.
11. Твори про головне
Доробок «Степи полинові» розкриває тернистий творчий шлях
Кропивницького - письменника, актора і драматурга.
14. Бібліографія
Один із "сивого покоління":
Основні видання творів
Смоленчук, Микола Кузьмич. Білі бланкети [Текст] : Історичний
роман / МиколаСмоленчук,, 1985. - 327 с.
Смоленчук, Микола Кузьмич. Марко Кропивницький і його
рідний край [Текст] / Микола Смоленчук,, 1971. - 74, [2] с.
Смоленчук, Микола Кузьмич. Ой літав орел [Текст] : [Про
життєвий і творчий шлях основоположника укр. проф. театру
М.Л. Кропивницького: Іст. роман] / МиколаСмоленчук,, 1969. -
281, [2] с.
Смоленчук, Микола Кузьмич. Родня [Текст] : Історична повість /
МиколаСмоленчук,, 1968. - 126, [1] с
Смоленчук, Микола Кузьмич. Сиве покоління [Текст] : Роман:
Кн. 1-3 / Микола Смоленчук,, 1965. - 347, [2] с.
Смоленчук, Микола Кузьмич. Хутір Надія [Текст] : Держ.
заповідник, садиба-музей І.К. Карпенка-Карого (Тобілевича):
Нарис / Микола Смоленчук,, 1967. - 20, [1] с.