Download to read offline
Uploaded byKyiv National Economic University
Правове регулювання договору (контракту) міжнародної купівлі-продажу товарів. Віденська конвенція.
Правове регулювання договору (контракту) міжнародної купівлі-продажу товарів. Віденська конвенція.
More Related Content
Similar to Правове регулювання договору (контракту) міжнародної купівлі-продажу товарів. Віденська конвенція.
Правове регулювання договору (контракту) міжнародної купівлі-продажу товарів. Віденська конвенція.
- 1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВОРУ (КОНТРАКТУ) МІЖНАРОДНОЇКУПІВЛІ- ПРОДАЖУ ТОВАРІВ. ВІДЕНСЬКА КОНВЕНЦІЯ Виконав: студент 3-го курсу КРД-303 Корольов Олександр
- 2. План • Вступ; • Основніположення Конвенції; • Висновок; • Список використаних джерел.
- 3. Вступ В міжнародній практиціконтрактом називають договір купівлі-продажу товарів в матеріально-речовій формі. Контракт - це документ, який свідчить про те, що одна сторона угоди (продавець) зобов'язується доставити товар у власність іншій стороні (покупцю), яка, в свою чергу, зобов'язується прийняти його і заплатити ціну за товар. Беззаперечною умовою контракту купівлі-продажу являється перехід права власності на товар від продавця до покупця. Головна мета роботи Розкрити правове регулювання договору (контракту) Міжнародної купівлі-продажу товарів та суть Віденської Конвенції.
- 4. 11 квітня 1980р. у Відні було підписано договір під назвою "Конвенція Організації Об'єднаних Націй про контракти на міжнародний продаж товарів". Учасниками Конвенції є такі країни: Австралія, Австрія, Аргентина, Білорусь, Болгарія, Венесуела, Гана, Гвінея, Данія, Еквадор, Єгипет, Замбія, Ірак, Іспанія, Італія, Канада, Китай, Лесото, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, та Югославія.
- 5. Згідно зі ст.1 Конвенції: • 1) Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких розташовані в різних державах: • а) коли ці держави є учасницями Конвенції; • б) коли норми міжнародного приватного права спричиняють застосування права держави-учасниці (згідно з угодою сторін або колізійною нормою); • 2) розташування комерційних підприємств сторін у різних державах не береться до уваги, якщо це не випливає з договорів (тих що мали місце до або під час укладання ділових відносин чи обміну інформацією між сторонами); • 3) ні національна належність сторін, ні їх цивільний чи торговий статус, ні цивільний або торговий характер договору не беруться до уваги при визначенні застосування Конвенції.
- 6. Правозастосовчі органи держав-учасниць,незалежно від чинних у них колізійних норм, зобов'язані керуватися Конвенцією, коли підприємства продавця і покупця розташовані в різних країнах - учасницях Конвенції. Для визначення застосування Конвенції національна належність сторін значення не має. У такий спосіб підкреслюється, що для визнання актів купівлі-продажу міжнародними вирішальну роль відіграє не різна національна належність контрагентів, а факт перебування їхніх підприємств у різних державах.
- 7. Конвенція не застосовуєтьсядо договорів продажу: • a) товарів, які купують для особистого, сімейного чи домашнього використання, за винятком випадків, коли продавець у будь- який час до чи на момент укладання договору не знав і не повинний був знати, що товари придбають для такого використання; • b) з аукціону; • c) у порядку виконавчого виробництва чи іншим способом у силу закону; • d) фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборот них документів і грошей; • e) суден водного і повітряного транспорту, а також суден на повітряних подушках; • f) електроенергії.
- 8. Конвенція регулює тількиукладання договору купівлі-продажу й тих прав і зобов'язань продавця і покупця, що випливають з нього. Зокрема, оскільки інше прямо не передбачено в Конвенції, вона не стосується: a) дійсності самого договору, яких-небудь з його положень чи будь-якого звичаю; b) наслідків договору стосовно права власності на проданий товар.
- 9. Стаття 12 • Будь-якеположення статті 11, статті 29 частини II цієї Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна та припинення за згодою сторін або оферта, акцепт чи будь-яке інше вираження наміру здійснювалися не в письмовій, а в будь-якій іншій формі, незастосовне, якщо хоча б одна зі сторін має своє комерційне підприємство в договірній державі, яка зробила заяву на підставі статті 96 цієї Конвенції. Сторони не можуть відступати від цієї статті чи змінювати її дію.
- 10. • Даючи загальнухарактеристику контракту купівлі-продажу, треба відзначити джерела правового регулювання зовнішньоторгових контрактів. Звичайно, вони мають певну специфіку. До основних джерел відносяться: • 1) міжнародні договори; • 2) національне законодавство; • 3) звичаї. • Найбільш широко в практиці міжнародної торгівлі використовується Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу, прийнята у Відні в 1980 р. Вона являє собою міжнародний документ, що має практичне значення при підписанні і виконанні зовнішньоторгових контрактів. Віденська конвенція була розроблена комісією 00Н про право міжнародної торгівлі з метою визначення єдиних норм, що регулювали б міжнародні торгові договори.
- 11.