Після здобуття Україноюсправжньої
незалежності, ми маємо по-новому
подивитися на постать Павла
Петровича Скоропадського - останнього
українського гетьмана, який належить
до тих дійових осіб історії, навколо яких
завжди точилися нескінченні дискусії,
створювалися міфи і легенди.
3.
Народився у
травні 1873-гоу
Вісбадені, на
німецьких
мінеральних
водах. Дитячі
роки провів у
родинному маєтку
Тростянці, що на
4.
Очоливши Українську державу,
генералП, Скоропадський
поставив завдання відновити у
країні порядок, зміцнити її
міжнародні позиції, подолати
хаос в економіці. Для цього
йому були надані широкі
повноваження — право видавати
закони, призначати уряд,
керувати зовнішньою
політикою та військовими
справами, бути верховним
суддею.
5.
Гетьман намагався силоювлади й
помірними реформами зліквідувати
революційні зміни щодо земельного
питання, відновити стабільність у
суспільстві, але з перших днів йому
протидіяли соціалісти-федералісти, соціал-
демократи, українські есери та інші партії,
які раніше підтримували Центральну Раду.
6.
• Невизначеність
становища селянта
поміщиків викликала
невдоволення з обох
боків. Крім того, до
своїх маєтків
поверталися
російські поміщики,
відбираючи в селян
землю з допомогою
збройних загонів
гетьмана.
7.
Через політичні розбіжності
розколовсякабінет міністрів
Гетьмана. Намагаючись
розрядити атмосферу, Павло
Скоропадський 14
листопада 1918 року
підписав Грамоту-маніфест
до українського народу, який
фактично зліквідовував ідею
побудови незалежної України
напротивагу розбудові
Всеросійської федерації,
8.
Ідеологи антигетьманського
спротиву МикитаШаповал та Володимир
Винниченко готували повстання,
налагоджуючи стосунки з українськими
військовими колами. Водночас курс на
повалення влади Скоропадського взяли
представники КП(б) України, боротьбісти,
проросійські кола. 13 листопада 1918
року в Києві, у будинку Міністерства
шляхів зібралися представники
соціалістичних партій та
обрали Директорію, до якої увійшли
Володимир Винниченко (Голова
9.
• Політика гетьманського
урядувід початку
викликала опозицію
більшості українських
політичних партій.
Проти неї виступили
селянський та
робітничий з'їзди,
земський союз на чолі з
С. Петлюрою. Курс на
анти-гетьманське
повстання взяв
Український
10.
• Проголошення
федерації з
білогвардійською
Росієювикликало
обурення серед
широких верств
українства,
прискорило початок
повстання проти
гетьмана. Його
очолила Директорія —
тимчасовий орган,
куди увійшли
представники
11.
• За кількатижнів боїв
загони Директорії за
активної підтримки
селян і міщан та
нейтралітету
німецьких військ
дійшли до столиці
Української Держави.
Бачачи
безперспективність
подальшої боротьби,
гетьман П.
Скоропадський 14
грудня 1918 р. заявив