Опришко В.Ф., КНЕУ

1. ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
вул. П.Орлика, 4, м. Київ-43, 01043
24.01.2017 № б-63ц17
Державний вищий навчальний заклад
«Київський національний економічний
університет імені Вадима Гетьмана»
пр-т. Перемоги, 54/1, м. Київ, 03057
Галаці О.В.
(Адвокатське об’єднання
«Волков і Партнери»)
вул. Ігорівська, 14-А, м. Київ, 04070
Опришку Ф.Ф.
вул. Михайлівська, 18-А, кв. 40,
м. Київ, 01001
Ректору Державного вищого навчального
закладу «Київський національний
у/ економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Павленку А.Ф.
пр-т. Перемоги, 54/1, м. Київ, 03057
Надсилаємо копію ухвали Верховного Суду України від 23.01.2017 року та
копію заяви Державного вищого навчального закладу «Київський національний
економічний університет імені Вадима Гетьмана» у справі за позовом Опришка
Віталія Федоровича до Державного вищого навчального закладу «Київський
національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», третя особа - ректор
Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний
університет імені Вадима Гетьмана» Павленко Анатолій Федорович, про поновлення
на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та
відшкодування моральної шкоди до відома.
Додаток: копія ухвали та матеріали заяви на 40 арк. - на першу адресу;
копія ухвали на 2 арк. - на другу адресу;
копія ухвали та копія заяви на 18 арк. - на інші адреси.
Начальник канцелярії
управління забезпечення діяльності
Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України
Вик.: М олчанова Т С
ША/
-і ^ Р а Г>РММі; і п у п УКРАЇНИ
Вих №452/0/13-17 від 26.01 2017
IIІНШІМІ! 1:1IIІІІІ 'ЗО
Г.М. ІВженко
0 ^ 0 - / У
0 / ■ / і

2. ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
23 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Романюка Я.М., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,
розглянувши заяву Державного вищого навчального закладу «Київський
національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» про перегляд
ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 14 грудня 2016 року в справі за позовом Опришка
Віталія Федоровича до Державного вищого навчального закладу «Київський
національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», третя особа -
ректор Державного вищого навчального закладу «Київський національний
економічний університет імені Вадима Гетьмана» Павленко Анатолій
Федорович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня
2015 року позов задоволено частково.
Визнано звільнення Опришка В.Ф. з посади декана юридичного
факультету ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана» незаконним та поновлено Опришка
В.Ф. на вказаній посаді з 24 квітня 2015 року.
Стягнуто з ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана» на користь Опришка В.Ф.
середній заробіток за час вимушеного прогулу у розрізі 111 100 грн. 41 коп. з
Справа № 6-63 ц 17
Доповідач Ромашок Я.М.

3. вирахуванням податків, зборів та обов’язкових платежів, та 5 000 на
відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2016 року рішення
суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у
задоволенні позову.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 14 грудня 2016 року касаційну скаргу Опришка В.Ф.
задоволено, рішення апеляційного суду скасовано, а рішення суду першої
інстанції залишено в силі.
У поданій до Верховного Суду України заяві ДВНЗ «КНЕУ
ім. В. Гетьмана» просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та
залишити в силі рішення апеляційного суду, посилаючись на неоднакове
застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм
матеріального права та на невідповідність судового рішення суду касаційної
інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо
застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме
статей 36, 233, 235, 255 КЗпП України, статей 36, 55 Закону України «Про вищу
освіту», статті 54 Закону України «Про освіту».
Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску
справи до провадження необхідно відмовити.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої
інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив із того, що
судами було встановлено факт незаконного звільнення Опришка В.Ф. з роботи,
вказана обставина відповідно до вимог статті 61 ЦПК України доказуванню не
підлягає, а отже наявні правові підстави для поновлення останнього на посаді
декана юридичного факультету з дати звільнення, а саме з 24 квітня 2015 року,
стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також
відшкодування моральної шкоди, яка була завдана Опришку В.Ф. незаконним
звільненням.
У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ:
- від 5 жовтня 2016 року суд касаційної інстанції виходив із того, що
звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства,
оскільки вона на час звільнення мала дитину віком до трьох років, а її
звільнення з роботи за ініціативою власника допускалось з обов’язковим
працевлаштуванням. Разом з тим, особа пропустила місячний строк звернення
до суду за вирішенням трудового спору, а наведені позивачем обставини не є
поважними причинами пропуску місячного строку.
- від 16 грудня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що
позивач пропустив місячний строк, передбачений ст. 233 КЗпП України для
звернення до суду про вирішення трудового спору, а тому у позові відмовлено.

4. на
■них і
В.Ф.
ршої
- від 29 червня 2016 року суд касаційної інстанції виходив із того, що
проведення позивача на іншу посаду та звільнення її з роботи відбулось з
дотриманням відповідачем вимог трудового законодавства.
- від 15 вересня 20,16 року суд касаційної інстанції виходив із того, що
трудовий договір, укладений між сторонами, є строковим, тому припинення
цього договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось
волевиявлення працівника. Також власник не зобов’язаний попереджати або в
інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення.
- від 29 квітня 2015 року суд касаційної інстанції, відмовляючи у
задоволенні позову про визнання наказу про звільнення незаконним,
поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час прогулу,
виходив із того, що між сторонами було укладено строковий трудовий договір,
що відповідає вимогам закону та підтверджується заявою особи. Та обставина,
що оскільки строк трудового договору закінчився 31 січня 2014 року, а наказ
про звільнення позивача з займаної посади датовано 1 лютого 2014 року не
може бути підставою для задоволення позовних вимог.
- від 16 листопада 2016 року суд касаційної інстанції виходив із того,
оскільки наказом було визначено строк роботи позивача на посаді завідувача
кафедри до настання певної події, а саме до обрання Вченою радою академії
нового завідувача кафедри камерного ансамблю, що відповідає вимогам статті
36 Закону України «Про вищу освіту», а тому наказ про оголошення конкурсу
на заміщення вакантної посади завідуючого кафедри камерного ансамблю є
законним, оскільки він ніяким чином не обмежує права позивачки бути
обраною на відповідну посаду у майбутньому. Засідання кафедри та Вченої
ради Національної музичної академії є законними та не можуть бути скасовані,
оскільки вони були проведенні відповідно до вимог діючого законодавства, не
обмежували прав позивачки бути обраною на відповідну посаду за конкурсом і
вона приймала в ньому участь, однак не пройшла за конкурсом на заміщення
вакантної посади завідувача кафедри.
У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України
від 9 грудня 2015 року суд виходив із того, що вимушений прогул - це час,
протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був
позбавлений можливості працювати. Основою для визначення загальної суми
заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна
(середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням
заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі
(календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках,
передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Середньомісячна заробітна плата виплачується поновленому працівнику саме
за час (період) вимушеного прогулу, а отже, середньомісячна заробітна плата
не може бути стягнута за період, коли працівник був тимчасово поновлений,
працював на посаді та отримував заробітну плату згідно з умовами трудового
договору.

5. Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, про
перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що судами
касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета
спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання
нормами матеріального права спірних правовідносин дійшли протилежних
висновків щодо заявлених позовних вимог, а надана для порівняння постанова
Верховного Суду України не слугує прикладом невідповідності судового
рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду
України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм
матеріального права.
Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у
цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом
Опришка Віталія Федоровича до Державного вищого навчального закладу
«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,
третя особа - ректор Державного вищого навчального закладу «Київський
національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Павленко
Анатолій Федорович, про поновлення на роботі, стягнення середнього
заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за
заявою Державного вищого навчального закладу «Київський національний
економічний університет імені Вадима Гетьмана про перегляд ухвали Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних спра від
14 грудня 2016 року відмовити. о- -