Владислав Філатов, "Соколовський і Партнери", керівник практики по роботі з проблемними активами. Повернення активів у процедурах банкрутства боржника - матеріали вебінара.

1. Повернення активів у процедурах
банкрутства боржника
ФІЛАТОВ Владислав
Арнольдович,
Керівник практики по роботі з проблемними
активами Адвокатської компанії «Соколовський і
Партнери», арбітражний керуючий, адвокат
SPLF.UA

2. Претензійно-позовна робота та
подання позову до суду
• Необхідність ведення претензійно-позовної роботи для задоволення позову. Підтвердження господарських зобов’язань
належними доказами. Дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви. Судові витрати,
їх розмір та розподіл.
• Згідно ч.1 ст. 5. Господарського процесуального кодексу України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання
19.08.2014
господарського спору за домовленістю між собою.
• Згідно ч.1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, що порушили майнові права і
законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.
• Попри визначення процесуальним законом порядку досудового врегулювання спорів, на теперішній час не є обов’язковим
звернення кредитора з претензією до свого боржника для здійснення свого права на звернення до господарського суду за
захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим
Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
• Проте, інколи, виходячи з деяких правовідносин та у зв’язку з певними особливостями чи недоліками документів, в тому
числі первинних бухгалтерських, якими оформлені ці правовідносини і зафіксовані факти здійснення господарських
операцій, подання претензії є необхідним. Наприклад, доволі часто сторони у договорі не зазначають момент виконання
зобов’язання.
• Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або
визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник
повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання
не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
• Тобто, якщо момент виконання боржником свого обов’язку сторонами не встановлений, момент пред’явлення вимоги буде
точкою відліку, а прострочення боржником семиденного строку виконання обов’язку є підставою для звернення кредитора
до суду.
www.SPLF.ua 2

3. • Відтак, для забезпечення належного здійснення захисту своїх прав, зокрема у суді, доцільно направити боржнику претензії з вимогою
19.08.2014
виконати зобов’язання.
• Однак, для визначення найбільш переважної правової та процесуальної позиції з метоюефективного вирішення спору, до здійснення
чи обмеження у здійсненні певних дій, в тому числі направлення претензії-вимоги, доречно перед усе провести всебічний аналіз
обставин виникнення спору, документів, матеріалів і інших доказів, їх належності, достатності і допустимості.
• Також направлення претензії є доцільним с точки зору економії часу і коштів, які витрачатимуться і будуть чималими у разі
звернення з позовом до суду.
• Подекуди належним чином складена претензія з викладенням обставин, на яких ґрунтуються вимоги, зазначенням доказів, що
підтверджують вимоги, обґрунтуванням розрахунку сум, щодо яких заявляються вимоги, посиланням на законодавство,
зазначенням наслідків подання позову до суду показує реальність і невідворотність наміру отримати суму боргу і призводить до
врегулювання спору без судової тяганини.
• Відомий факт, що для фахового вирішення господарського спору, а тим більше для подання позову має бути залучений юрист. Адже
позовна заява, що подається до господарського суд, відповідно до процесуального закону, повинна містити обов’язкові елементи, до
неї мають бути додані певні документи, в тому числі документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і
розмірі.
• Так, згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру
сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.) та не
більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080 грн.).
• При задоволенні позову судові витрати покладаються і відшкодовуються відповідачем.
• Згідно ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають
сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових
доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
• Отже, лише у разі надання правової допомоги адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням), його послуги вважаються
судовими витратами і можуть бути покладені на відповідача.
• Таким чином, можна дати рекомендації що задля сприяння позасудовому врегулювання спору застосування заходів досудового
врегулювання господарського спору, зокрема направлення боржнику претензії є необхідним.
www.SPLF.ua 3

4. Вирішення спору у першій інстанції.
Перегляд судового рішення в
апеляційній та касаційній
19.08.2014
інстанціях
• Строк вирішення спору у суді першої інстанції. Оголошення рішення та набрання ним законної сили.
Право апеляційного та касаційного оскарження. Порядок подання скарг та відзивів на скарги. Строки
розгляду скарг. Наслідки розгляду скарг та набрання законної сили постанови апеляційної та
касаційної інстанцій.
• Згідно ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським
судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
• В більшості своїй, протягом останнього часу господарські суди дотримуються зазначеного строку.
• За результатами всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності суддею, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів приймається судове
рішення
• Прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні ( ч. 1 ст. 85 ГПК України).
• Згідно ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає
законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було
подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після
розгляду справи апеляційним господарським судом.
• Згідно ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 107 Господарського процесуального кодексу України, сторони, прокурор, треті
особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки,
мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало
законної сили та касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в
апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами
апеляційного розгляду.
www.SPLF.ua 4

5. • Згідно ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на
19.08.2014
рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів.
• Згідно ч.1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення
місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про
прийняття апеляційної скарги до провадження.
• Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (ст. 103 ГПК України) має право,
зокрема, залишити рішення місцевого господарського суду без змін, скасувати рішення повністю або
частково і прийняти нове рішення або змінити рішення.
• Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (ч.3 ст. 105 ГПК України).
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку (ч. 4 ст. 105 ГПК України).
• Касаційна скарга Вищим господарським судом України розглядається протягом одного місяця (ст.111-
8 ГПК України).
• Касаційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (ст. 111-9 ГПК України) має право,
зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, скасувати
рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове
рішення, передати справу на новий розгляд, змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції або залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
• Після прийняття апеляційним господарським судом постанови, рішення першої інстанції набирає
законної сили і, відповідно має бути видано на виконання судового рішення наказ господарського суду.
Але, у разі, коли матеріали судової справи відправляються в суд касаційної інстанції для розгляду
касаційної скарги, суд першої інстанції позбавлений можливості видати стягувачу наказ. Відтак, в такому
разі, стягувачу наказ видається, звичайно, у разі вирішення спору на користь позивача, після повернення
матеріалів з суду касаційної інстанції.
www.SPLF.ua 5

6. Виконання рішення господарського
суду на підставі наказу
• Порядок виконання судового рішення, що набрало законної сили. Вимоги до наказу
господарського суду. Пред’явлення наказу для виконання органам державної виконавчої
служби. Початок примусового виконання рішень. Повернення виконавчого документу
стягувачу.
• Згідно ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення
господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим
документом.
• Згідно ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, наказ господарського суду
має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим ст. 18 Закону
України "Про виконавче провадження". Невідповідність виконавчого документа вимогам,
передбаченим статтею 18 цього Закону є однією з підстав для відмови у відкритті
виконавчого провадження державним виконавцем ( п.6 ч.1 ст. 26 Закону України "Про
виконавче провадження").
• Після пред’явлення виконавчого документа до виконання, державний виконавець протягом
трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову
про відкриття виконавчого провадження. При цьому, прийняти та відкрити виконавче
провадження є обов’язком державного виконавця в силу ч.1 ст. 25 Закону України "Про
виконавче провадження".
• У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати
19.08.2014
рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.
www.SPLF.ua 6

7. • У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку
його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку,
встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням
виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
• У разі ненадання боржником протягом семи днів з моменту винесення постанови документального
підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення
семи днів розпочинає примусове виконання рішення. В такому разі у разі невиконання боржником рішення
майнового характеру, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі
10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за
виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового
характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з
боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з
боржника - юридичної особи.
• Виконавчі дії з виконання рішення державний виконавець провадить до завершення виконавчого
19.08.2014
провадження.
• Однією з підстав для завершення виконавчого провадження є повернення виконавчого документа
стягувачу. Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на
підставі якого відкрито виконавче провадження повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє
майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього
Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
• Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його
права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
• Проте, у разі відсутності результатів пошуку майна державним виконавцем, повторне подання виконавчого
документа до виконання не часто призводить до настання очікуваних стягувачем наслідків.
www.SPLF.ua 7

8. Підстави для порушення
справи про банкрутство
• Звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство. Необхідні умови для порушення справи
про банкрутство. Судові процедури банкрутства та порядок провадження у справі про банкрутство.
•
• Натомість, у разі, якщо грошові вимоги стягувача підтверджені судовим рішенням, що набрало законної
сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства
здійснюється списання коштів з рахунків боржника, а також сума вимог сукупно становить не менше трьохсот
мінімальних розмірів заробітної плати (365400 грн.) і ці вимоги не були задоволені боржником протягом трьох
місяців після встановленого для їх погашення строку, господарським судом за заявою стягувача (кредитора), в
силу ч. 2, ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом» може бути порушено справу про банкрутство боржника.
• Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням
19.08.2014
боржника - юридичної особи або місцем проживання боржника - фізичної особи.
• Відповідно до ст. 7 Закону про відновлення платоспроможності, щодо боржника застосовуються такі судові
процедури банкрутства:
• розпорядження майном боржника;
• мирова угода;
• санація (відновлення платоспроможності) боржника;
• ліквідація банкрута.
• Залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд
застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство.
• Загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до
процедур санації, ліквідації або мирової угоди.
• Спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків
санації, збігу процедур розпорядження майном та санації.
• Спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження
майном та санації.
www.SPLF.ua 8

9. • Процедура розпорядження майном боржника вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство.
• За загальним порядком провадження у справі про банкрутство після процедури розпорядження майном боржника приймається рішення, або
вводити процедуру санації і відновлювати платоспроможність боржника або визнавати боржника банкрутом і відкривати ліквідаційну процедуру.
• У разі прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, у кредитора можуть бути змінено
19.08.2014
податкові зобов’язання.
• Згідно п.п. «в» п.п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість суб'єктів господарювання,
визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
• Згідно до п.п. «г» п.п. 138.10.6. п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат звичайної діяльності відносяться витрати на
створення резерву сумнівної заборгованості, які визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з
урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
• Таким чином, після прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або винесення судом
ухвали про ліквідацію юридичної особи – банкрута кредитор фактично може зменшити об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств,
що виник від визнання доходів при реалізації товарів (робіт, послуг) шляхом віднесення до складу витрат в податковому обліку суми дебіторської
(безнадійної) заборгованості, однак за умови попереднього створення резерву сумнівної заборгованості в сумі безнадійної заборгованості в
бухгалтерському обліку (тобто понести витрати), оскільки лише після цього до складу витрат по податку на прибуток підприємств може бути
віднесено витрати на створення резерву сумнівної заборгованості в сумі безнадійної дебіторської заборгованості.
• Окремо, необхідно відзначити, що боржник, щодо якого були застосовані судові процедури банкрутства, вважається особою, що не має
неврегульованих грошових зобов’язань.
• Частиною 5 статті 45 Закону про відновлення платоспроможності встановлено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються
погашеними. Законом передбачено погашення усіх вимог, навіть які не були заявлені взагалі (ч. 4 ст. 23 Закону про відновлення
платоспроможності).
• Зазначена норма (Погашення усіх зобов’язань боржника – банкрута) кореспондується з нормою, визначеною частиною 2 статті 205
Господарського кодексу України, згідно якої ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі, а
також з частиною 1 статті 609 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або
кредитора).
• Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про
ліквідацію юридичної особи – банкрута.
• Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення ( ч.2 ст. 104 ЦК України).
• Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а
також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. Мирова угода може бути
укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.
www.SPLF.ua 9

10. Загальні положення
повернення активів у справі
19.08.2014
про банкрутство
• Правочини (договори) або майнові дії боржника, що можуть бути визнані недійсними або
спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Підстави для визнання недійсними або спростування таких правочинів. Наслідки
задоволення вимог про визнання недійсними або спростування правочинів
боржника. Податкові наслідки повернення активів кредитору.
• Згідно ч. 4 ст. 10 Закону про відновлення платоспроможності, суд, у провадженні якого
перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у
тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених
боржником;
• Згідно ст. 20 Закону про відновлення платоспроможності, правочини (договори) або
майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство
або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути
відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження
у справі про банкрутствоза заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з
таких підстав:
• боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без
відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
www.SPLF.ua 10

11. • боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого строку;
• боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов’язання, в результаті чого він
став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами
повністю або частково стало неможливим;
• боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від
ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна
боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
• боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день,
19.08.2014
коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;
• боржник прийняв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог.
• У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на
цих підставах, кредитор зобов’язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від
боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у
грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або
вчинення майнової дії.
• Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право
вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання
зобов’язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.
• Таким чином, звернення кредитора до господарського суду з заявою про порушення справи про
банкрутство є дієвим інструментом для повернення активів після невдалого пошуку майна
державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій.
www.SPLF.ua 11

12. ФІЛАТОВ Владислав Арнольдович,
Керівник практики по роботі з проблемними активами
Адвокатської компанії «Соколовський і Партнери»
19.08.2014
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
(044) 495-19-28, 495-19-29
SPLF.ua 12