1. Київський апеляційний адміністративний суд
м. Київ, вул. Московська 8, корп. 30, 01010
Через: Окружний адміністративний суд міста Києва,
м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корп. 1, 01601
Суддя Огурцов О.П.
Справа № 826/2297/13-а
Апелянти: Каменєв Михайло Володимирович
м. Київ, вул. ***
Лебедь Михайло Олександрович
м. Київ, вул. ***
27 березня 2013 року
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на постанову суду від 28 лютого 2013 року у справі № 826/2297/13-а за позовом Київської
міської державної адміністрації про обмеження права на мирні зібрання
Оскаржується постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013
року у справі № 826/2297/13-а за позовом Київської міської державної адміністрації про
обмеження права на мирні зібрання. Зазначеною постановою позов Київської міської
державної адміністрації задоволено частково і встановлено обмеження права на мирні
зібрання по вулицях Різницькій та Гусовського, а також на прилеглій території у місті Києві у
період з 01.03.2013 по 30.04.2013.
Підставою для оскарження постанови суду першої інстанції є неповне з’ясування судом
обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи,
порушення норм матеріального та процесуального права, а також прав людини та
основоположних свобод, що призвело до неправильного вирішення справи.
Україна, ратифікувавши 17.07.1997 Європейську Конвенцію про захист прав людини та
основоположних свобод та факультативні протоколи до неї, взяла на себе зобов’язання щодо
гарантування прав, а також визнала юрисдикцію Європейського Суду з прав людини на своїй
території (Європейську Конвенцію та факультативні протоколи до неї ратифіковано Законом
України № 475/97-ВР від 17.07.1997). Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію
та практику Суду, як джерело права. Згідно зі ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства
України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики
Європейського Суду з прав людини.
Україна взяла на себе зобов’язання щодо дотримання прав людини в рамках ООН, оскільки
ратифікувала Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (Міжнародний пакт
ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973).

2. I. Порушення норм матеріального права
Підстава обмеження свободи зібрань
Суд зазначив, що обмеження свободи зібрань у даній справі встановлюється в інтересах
громадського порядку — для захисту прав і свобод інших людей.
В оскажуваній постанові зокрема викладено таку позицію суду:
«Судом, також, враховується той факт, що у безпосередній близькості від заявленого місця
проведення заходів знаходяться житлові будинки та навчальні заклади. У даному випадку,
на думку суду, можливе порушення прав, інтересів та безпеки пересічних громадян
(мешканців будинків) та забезпечення безпеки дітей (учнів навчальних закладів) переважає
над правом проведення заходів саме на вказаній території».
Суд не зазначив жодних доказів на підтвердження даної позиції, а лише згадує лист №
1/1162-КОР від 21.02.2013 «Про обмеження права на проведення акції» ГУ МВС України в
місті Києві, в якому, згідно з оскаржуваною постановою суду, вказано, що «територія,
прилегла до Генеральної прокуратури України та сама вулиці Різницька, у зв’язку з
архітектурною особливістю побудови будинків має обмежений простір внаслідок чого на
зазначеній вулиці учасники акції будуть створювати незручності пересічним громадянам та
руху транспорту», а вказано, що «громадяни використовуючи протягом дня мегафони та
інших звукопідсилюючих засобів (дудок) не лише створять незручності пересічним
громадянам і мешканцям прилеглих житлових будинків, а й будуть перешкоджати
нормальній діяльності державних установ». Суд не вивчав факти, викладені в даному листі і
не давав їм правової оцінки.
Аналогічно суд погодився з позицією УДАІ ГУ МВС України в м. Києві щодо того, що
проведення мирних зібрань біля Генеральної прокуратури України «негативно вплине на
безпеку дорожнього руху».
Варто зазначити, що вільний рух по вулиці Різницькій біля будівлі Генеральної прокуратури
України відсутній, оскільки вулиця перегороджена стаціонарними шлагбаумами. Апелянти,
неодноразово буваючи на даній вулиці у різний час доби (не залежно від того, чи
проводилися в цей час у цьому районі мирні зібрання), спостерігали постійну присутність як
мінімум однієї машини Державтоінспекції з декількома міліціонерами в ній, або поруч з нею.
З цього можна зробити висновок, що в міліції достатньо працівників для регулювання руху
на вулицях Різницькій та Гусовського.
Європейський Суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію з цих питань:
«It goes without saying that any demonstration in a public place may cause a certain level of
disruption to ordinary life and encounter hostility» OYA ATAMAN v. TURKEY (Application no.
74552/01), 2006, § 38; аналогічно у справі BALÇIK AND OTHERS v. TURKEY (Application no.
25/02), 2007, § 49; аналогічно у справі NURETTİN ALDEMİR AND OTHERS v. TURKEY
(Applications nos. 32124/02, 32126/02, 32129/02, 32132/02,32133/02, 32137/02 and 32138/02),
2007, § 43; аналогічно у справі BUKTA AND OTHERS v. HUNGARY (Application no. 25691/04),
2007, § 37.
«Furthermore, any demonstration in a public place may cause a certain level of disruption to
ordinary life, including disruption of traffic, and where demonstrators do not engage in acts of
violence it is important for the public authorities to show a certain degree of tolerance towards
peaceful gatherings if the freedom of assembly guaranteed by Article 11 of the Convention is not to
be deprived of all substance» ASHUGHYAN v. ARMENIA (Application no. 33268/03), 2008, § 90.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2007 від 12.06.2007 (п. 5.3.),
«Міжнародним правовим актом щодо проблем застосування у державах-учасницях

3. Міжнародного пакту про громадянські і політичні права [...] є "Сиракузькі принципи, що
стосуються обмежень і відхилень від положень Міжнародного пакту про громадянські і
політичні права" (1984 р.), прийняті підкомісією з попередження дискримінації і захисту
меншин Економічної і Соціальної Ради ООН».
Суд при вирішенні питань щодо обмеження прав, закріплених у Міжнародному пакті про
громадянські та політичні права, має керуватися зокрема й «Сиракузькими принципами, що
стосуються обмежень і відхилень від положень Міжнародного пакту про громадянські і
політичні права». Право на мирні зібрання закріплене статтею 21 Пакту.
«Сиракузькі принципи, що стосуються обмежень і відхилень від положень Міжнародного
пакту про громадянські і політичні права» однозначно вказують, як слід застосовувати
обмеження права на підставі захисту здоров’я населення:
«Public health may be invoked as a ground for limiting certain rights in order to allow a state to
take measures dealing with a serious threat to the health of the population or individual members of
the population. These measures must be specifically aimed at preventing disease or injury or
providing care for the sick and injured» (§ 25).
Відтак, право на свободу мирних зібрань порушене, оскільки суд, встановлюючи
обмеження, не вірно визначив його пропорційність.
Територія, на якій встановлено обмеження свободи зібрань
Суд першої інстанції, вивчаючи позов Київської міської державної адміністрації, а також інші
матеріали справи, серед яких супровідний лист № 07/1/2-330-13вих від 21.02.2013
Прокуратури міста Києва із додатками, встановив, що обмеження свободи зібрань шляхом
заборони проведення мирних зібрань «по вулиці Різницькій та вулиці Гусовського у м. Києві,
а також на прилеглій території у період з 01.03.2013 по 30.04.2013 є достатнім способом
забезпечення належного функціонування органів державної влади України, безпеки
посадових осіб та забезпечення громадського порядку».
Разом з тим, суд звернув увагу, що зазначене обмеження не порушує права на свободу
мирних зібрань, оскільки «стосується лише визначеної частини міста Києва та не
перешкоджає проведенню таких мирних зібрань в інших місцях».
Варто зазначити, що ініціатором звернень до Київської міської державної адміністрації щодо
обмеження є Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві. У
відповідному листі № 1/1162-КОР від 21.02.2013 «Про обмеження права на проведення акції»
ГУ МВС України в місті Києві висловлює прохання «звернутися до судових органів про
обмеження шляхом заборони […] на проведення акцій з 01.03.2013 по 31.12.2013 біля
Генеральної прокуратури України по вул. Різницькій та вул. Гусовського в місті Києві».
Виходячи з того, що судом встановлено обмеження свободи мирних зібрань шляхом заборони
на вулицях Різницькій та Гусовського і на прилеглій території, а також, що декларованою
метою обмеження є забезпечення належного функціонування органів державної влади
України, а також взявши до уваги лист № 1/1162-КОР від 21.02.2013 «Про обмеження права
на проведення акції» ГУ МВС України в місті Києві, можна зробити висновок, що реальною
метою встановлення обмеження шляхом заборони проведення мирних зібрань є
унеможливлення проведення мирних зібрань в зоні видимості та чутності Генеральної
прокуратури України.
Суд не взяв до уваги рекомендацію Пленуму Вищого адміністративного суду України,
закріплену Постановою Пленуму ВАСУ № 6 від 21.05.2012: «зібрання громадян часто
мають на меті привернення уваги певних органів влади до проблем суспільства чи його
окремої групи, у зв’язку з чим мають необхідність “бути почутими” саме цими органами та
плануються до проведення у місцях їх розташування».

4. Відтак, право на свободу мирних зібрань порушене, оскільки суд унеможливив
проведення мирних зібрань у зоні видимості та чутності Генеральної прокуратури
України.
Загалом, в контексті порушень норм матеріального права, суд обмежив право на мирні
зібрання, не враховуючи принцип «необхідності в демократичному суспільстві», а також
не вірно визначив пропорційність обмеження.
II. Порушення норм процесуального права
Порушення права на справедливий суд
Суд встановив обмеження свободи мирних зібрань шляхом заборони не тільки щодо
відповідачів у справі, а й щодо невизначеного переліку суб’єктів. Суд заборонив проведення
мирних зібрань по вулицях Різницькій та Гусовського, а також на прилеглій території у місті
Києві «іншим суб’єктам, які матимуть намір реалізувати право на мирні зібрання». Таким
чином, дане обмеження встановлено, образно кажучи, для мертвих, живих і ненароджених.
Апелянтів не було належним чином поінформовано ні про відкриття провадження, ні про
призначення судового засідання. Таким чином апелянти були позбавлені прав, гарантованих
ст. ст. 10, 11, 16, 49, 51 КАС України. Апелянти були позбавлені можливості бути присутніми
на судовому процесі, за результатом якого їх обмежено в праві на свободу мирних зібрань.
Таким чином, було порушено принцип змагальності сторін і конституційне право рівності
учасників судового процесу перед законом (ст. 129 Конституції України).
Окружний адміністративний суд міста Києва порушив право апелянтів на
справедливий суд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав
людини та основоположних свобод.
Порушення права на ефективний юридичний захист
З оскаржуваною постановою апелянтів було ознайомлено безпосередньо після початку
мирного зібрання 18.03.2013 (копія телеграми із повідомленням про проведення даного
мирного зібрання — див. додаток 1). Дана апеляційна скарга не зможе відновити право
апелянтів на ефективний засіб юридичного захисту, оскільки рішення по ній в будь-якому
випадку буде прийнято вже після закінчення мирного зібрання. Відповідно, оскаржувана
постанова позбавила апелянтів будь-якої можливості реалізувати право на ефективний
юридичний захист. Дані факти слід розглядати в розрізі позицій Європейського Суду з прав
людини у справі Bączkowski and Others v. Poland (Application no. 1543/06), 2007, § 81.
Окружний адміністративний суд міста Києва порушив право апелянтів на ефективний
юридичний захист, гарантоване ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав людини
та основоположних свобод.
Загалом, в контексті порушень норм процесуального права, суд обмежив право на
мирні зібрання, порушивши разом з тим право апелянтів на справедливий суд і
ефективний юридичний захист.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 13, 184-209 КАС України,

5. просимо:
1. Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013
року у справі № 826/2297/13-а за позовом Київської міської державної адміністрації про
обмеження права на мирні зібрання.
2. Встановити факт порушення прав апелянтів на справедливий суд, свободу мирних зібрань і
ефективний юридичний захист.
Додатки:
1. Копія телеграми з повідомленням про проведення мирного зібрання 18.03.2013.
2. Клопотання про поновлення строків апеляційного оскарження.
3. Клопотання про розгляд справи за відсутності.
Апелянти:
Каменєв Михайло Володимирович
Лебедь Михайло Олександрович

6. додаток 2
Київський апеляційний адміністративний суд
м. Київ, вул. Московська 8, корп. 30, 01010
Через: Окружний адміністративний суд міста Києва,
м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корп. 1, 01601
Суддя Огурцов О.П.
Справа № 826/2297/13-а
Апелянти: Каменєв Михайло Володимирович
м. Київ, вул. ***
Лебедь Михайло Олександрович
м. Київ, вул. ***
27 березня 2013 року
КЛОПОТАННЯ
про поновлення строків апеляційного оскарження
Апелянти були ознайомлені з рішенням суду 18 березня 2013 року представником Відділу
державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві в
рамках виконавчого провадження № 36810077.
Оскільки апелянтів не було належним чином поінформовано про розгляд справи, за
результатами якої апелянти були обмежені в правах, це є поважною причиною поновлення
строків апеляційного оскарження.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 102, 186 КАС України, просимо поновити
строки апеляційного оскарження.
Апелянти:
Каменєв Михайло Володимирович
Лебедь Михайло Олександрович