Дівчата і жінки створюють унікальну книгу «Україна: війна, мир і любов», котра підтримує захисників

1. Листи солдатам
IV збірка
Всеукраїнський Волонтерський Рух,
Школа патріотів
«Нові лідери єдиної країни»
за підтримки
Ольги Богомолець
Україна – 2015

2. Дорогі наші захисники!
Герої України!
Ось і настали найулюбленіші свята для ба-
гатьох із вас – Новий рік і Різдво Христове. Чима-
ло з вас зустріли Новий – 2015 рік – у бліндажах та
окопах, на передовій. Хтось зустрів свято на лі-
карняному ліжку, де заліковує поранення отримані
під час боїв. Мені б хотілося усіма листами, зібра-
ними в цій Різдвяній книзі-листі, передати вам все
те тепло і любов, що готові подарувати вам аб-
солютно незнайомі люди. Щоб ці листи зігріли вас
у Новому році краще за найсолодше шампанське,
найсмачніший холодець, салат олів'є та улюбле-
ні тортики, приготовлені мамою. Щоб у Святий
Різдвяний вечір, ви зрозуміли, що за вас молиться
Бог і Україна! Повірте, всі найяскравіші і насиче-
ні роки у вас ще попереду. Віра і любов творять
на Землі надзвичайні дива. Особливо в Новорічну і
Різдвяну ніч!
Так сталось, що у четвертому збірнику
«Україна: війна, мир і любов» дуже багато лис-
тів від студентів Бережанського агротехнічного
коледжу. Цим дівчаткам і хлопцям по 16 років. У
своїх листах вони пишуть про те, що пишають-
ся вами, і вірять, що, завдяки вам, нашим захис-

3. никам, Україна буде вільною, незалежною і само-
стійною державою! «Повертайтеся живими», – це
прохання-побажання звучить буквально в кожно-
му листі. Про це пише і десятирічна Полінка з Тер-
нополя: «Напиши мені два слова: я живий», і зали-
шає тобі свою електронну адресу для відповіді. У
своїх листах молиться за тебе не тільки Україна,
але і Надія з далекого Казахстану.
Всіх цих людей, як і сотні тисяч інших укра-
їнців, об'єднує одне-єдине святе бажання, щоб в
Україні запанував мир і закінчилася війна! Щоб ви
всі повернулися додому – до своїх родин – живими і
неушкодженими! Щоб були здоровими, щасливими
та коханими! Щоб будували – нове, краще життя
в нашій країні!
А все обов’язково буде саме так! Ти тіль-
ки вір і надійся! І знай, що за твоєю спиною є тил,
який любить і чекає тебе вдома!
Чекаємо твоїх листів! Дуже чекаємо...
З Новим – 2015 роком! З Різдвом Христовим!
Миру всім нам і Україні!
З повагою,
Ольга Богомолець

4. 4
Лист 1
Любий друже!
Хочу освідчитись тобі у коханні – у щи-
рому коханні одного українського серця до ін-
шого. Я зараз не поруч, але моє серце там, з
тобою, на блокпостах і барикадах передової.
Хочу подякувати тобі за те, що боро-
ниш нашу з тобою свободу і правду, за те, що
захищаєш майбутнє моїх дітей.
Хочу побажати тобі здоров’я та сил! Не
здавайся! Я щиро молюся за тебе! Пам'ятай, я
поруч і підтримую тебе всім, чим можу. Я дуже
вірю в нашу перемогу. Знай, я дуже вдячна тобі
за те, що ти її наближаєш.
Хочу, щоб життя твоє було сповнене ко-
ханням і щастям. Хочу, щоб всі твої найпал-
кіші мрії збулися, щоб в твоєму житті най-
ближчим часом настав мир та спокій. Бажаю
тобі радості і добра.
Слава Україні! Героям слава!
Тоня, м. Київ
ursrt@gmail.com

5. 5
Лист 2
Здравствуй, чудесный человек!
Сегодня я хочу сказать тебе особенные
слова. Ты – самый удивительный и
прекрасный! Ты – образец силы и храбрости.
Твоя душевная чистота способна преод-
олеть любые преграды. Ты делаешь наш мир
лучше. За эти долгие месяцы тебе довелось
пройти много сложных испытаний, и они сде-
лали тебя еще крепче и мудрее.
Я верю в тебя, в твою непреодолимую
силу. Пусть мы не знакомы – сейчас ты мой
герой! Ты моя опора и точка уверенности в
бурном море нашей революции которая нача-
лась больше года назад.
Я горжусь тем, что ты есть, и тем, что
ты делаешь. Я знаю, мы победим, потому что
есть ты. Спасибо тебе за то светлое буду-
щее, которое очень скоро настанет для нас
с тобой! Твоя доброта, мудрость и убежден-
ность делают и меня сильнее.
Благодарю тебя! Люблю всем сердцем
Анна, г. Киев

6. 6
Лист 3
Мої вітання!
Пише до тебе студентка другого курсу
Бережанського агротехнічного коледжу Окса-
на.
Мені 18 років. Народилася на Підгаєччині
в с. Вербів. Навчалась після 9 класу в Підгаєць-
кому аграрному ліцеї.
Дорогий солдатику, я дуже рада, що ти
залишився живим, пишу тобі листа для того,
щоб сказати: Я пишаюся тобою! Твоєю відва-
гою, терпінням, мужністю. Ти потрібен Украї-
ні та світові! Я співчуваю тобі і сподіваюсь на
швидке одужання. Пишаюся тим, що прожи-
ваю на Україні, де є люди, які борються за свою
Єдину країну, які підтримують вас медичними
препаратами, продуктами харчування, ко-
штами, одягом, бронежилетами та кращою
зброєю.
Особисто я проти війни. Вона забирає
життя молодих хлопців, чоловіків, залишає
без батьків маленьких дітей та батьків без
дітей. Хоч я не можу вам допомогти, але все ж

7. 7
таки сподіваюсь, що своїми листами ми підні-
мемо настрій на одужання, бойовий дух.
Вірю, що Україна завжди буде вільною, не-
залежною, самостійною державою. І доказом
цього є такі люди, як ти. Всього найкращого,
здоров’я міцного і швидкого одужання.
Слава Україні!
З найкращими побажаннями,
Оксана, Тернопільська обл., с. Вербів

8. 8
Лист 4
Побажання захисникам
Дорогі наші захисники, я дуже вдячний
вам, що ви захищаєте нашу Україну від за-
гарбників. Я хочу бачити свою Батьківщину
вільною і багатою, щоб ніхто нам не дикту-
вав свої закони яким ми мусили б підкорятися.
Я вам бажаю міцного здоров’я, нехай вас обми-
нають кулі. Будьте стійкими, пильними, не-
хай ворог боїться вас і залишає Україну. Я вірю
у справедливість. Наша країна мирна і ніколи
не була агресором. Нехай Господь захистить
вас! Перемога буде за вами!
Від студента ВП НУБіПУ
«Бережанського агротехнічного коледжу»
Михайла

9. 9
Лист 5
Шановні захисники нашої країни!
Ми проявляємо велику шану до вас і дуже
пишаємося, відвагою та честю захистите
наш народ на країну. Всім дуже відома скрут-
на обстановка в країні, тому ми розуміємо, як
вам важко служити. Ми впевнені, що всі люди,
ваші і наші родичі хвилюються і моляться за
збереження здоров’я, життя та спокою. Адже
найдорожче для людини – життя, здоров’я, за-
тишок у родині.
Ви воюєте зі сміливим і гордим облич-
чям, з вірою в те, що справедливість в цьому
світі відновиться і запанує мир, порядок та
щастя. Скільки б часу не вимагало настання
миру, ми прагнемо перемоги і ніщо не злякає
наш дух! «Душу і тіло ми положим за нашу сво-
боду!» І слава буде дзвінкою, як рідна мелодій-
на мова, як тепле сонце і чисте мирне небо.
Щиро бажаємо міцного здоров’я, успіхів.
ПОВЕРТАЙТЕСЬ!
Слава Україні! Героям слава!
Від студента
«Бережанського агротехнічного коледжу»

10. 10
Лист 6
Пишу листа тобі, солдате мій любий,
друже, рідний брате! Ну як же ти там? Ото
дурний, таке питаю... Йде війна!..
Пишу листа тобі, солдате, мій добрий
брате ішов ти захищати мене й країну від
біди.
Пишу листа тобі, солдате, багато хо-
четься сказати найкращих в світі теплих
слів, щоб їх проміння серце гріло.
Пишу листа тобі, солдате, і хай не буду,
навіть, знати, хто ти і як твоє ім’я, але в
думках з тобою я!
Пишу листа тобі, солдате, писати лег-
ше, ніж стріляти. Пишу, бо хочу, щоб рядки
тебе від куль уберегли!
Пишу листа тобі, солдате, затихнуть
«гради» й автомати, засяє сонце в небесах, і
ми забудем весь цей жах!
Від студента ВП НУБіПУ
«Бережанського агротехнічного коледжу»
Тараса

11. 11
Лист 7
Дорогий солдате, пишу тобі з м. Бере-
жани Тернопільської області. Нам нелегко за-
раз передовсім від того, що не можемо стати
пліч-о-пліч із вами, як стояли з нашими бійця-
ми на Майдані. Але і зараз ми робимо і роби-
тимемо усе залежне від нас для нашої спільної
перемоги.
Знайте, що ви – не самі. Ми підтримає-
мо і будемо підтримувати нашу армію всім,
чим можемо.
Оглядаючись назад, ніхто з нас не хотів
би повернення мирної, але ганебної «стабіль-
ності» влади Януковича, який довів нашу єди-
ну державу до межі прірви.
Дорогі браття – офіцери та солдати,
тримайтесь! Знаємо, що вам непросто. Але
за вами – Україна. Я вірю у вас.
Слава Україні!
Героям слава!
З повагою,
Василина

12. 12
Лист 8
Слава Україні!
Пише до вас Марія, студентка Бережан-
ського агротехнічного коледжу, що на Терно-
пільщині.
Ви мене не знаєте, але ми знаємо про
вас дуже багато. Я знаю, що у цей важкий час
оберігаєте кордони нашої держави, бережете
наші родини.
Ви ціною власного життя захищаєте
мир, єдність і майбутнє України.
Мені б хотілось, щоб цей лист приніс
вам хоч трохи теплої підтримки, щоб дав від-
чути любов, з якою ми думаєм про вас.
Ми віримо у вас! Ми гордимося вами! Не-
хай ваші гарячі серця, світлий розум та міцні
руки обережуть нашу Україну!
Повертайтесь додому живими і здоро-
вими! Ми чекаємо на вас!
З повагою,
Марія

13. 13
Лист 9
Дорогий солдате!
Тобі пише студентка з Бережан Терно-
пільської області Ірина. Родом я з Заліщанщи-
ни, також Тернопільської області.
Раніше я не замислювалася, що таке
війна. Тільки чула і читала про неї. Але то
сприймалося не так, то було десь далеко. А
зараз весь світ здригнувся від несправедли-
вості, від беззаконня. Це вже відчуваємо ми, це
вже знаєте ви, бо знаходитесь там. Ви, хто,
воюючи за наші життя, за мирну Україну, по-
жертвували всім, що у вас є: сім’єю, близькими
людьми і, звичайно, здоров’ям.
Я вірю в тебе, солдате, вірю, що ти спра-
вишся з пораненням і повернешся до близьких
і дорогих тобі людей. Бажаю тобі здоров’я,
удачі, стійкості, сил, витримки перед воро-
гом, перемоги!
З повагою,
Ірина

14. 14
Лист 10
Слава Україні!
Дорогий друже, тобі пише студентка Бе-
режанського агротехнічного коледжу, Мар’яна
з Тернопільщини.
Я дуже рада, що ти залишився живий,
що ворожа куля не завдала ще більших ран і
страждань. Мені дуже шкода, що ти поране-
ний, але я твердо переконана на швидке твоє
одужання.
Я горда з того, що живу в Україні, є її до-
чкою, горда тим, що в нашій країні є такі
люди, як ти. Люди, які жертвують своїм жит-
тям і здоров’ям для того, щоб зберегти неза-
лежність і цілісність своєї держави. Люди, які
не дають путінським агресорам здійснити
свої плани і сподівання.
Війна приносить біль і страждання не
тільки воїнам і їхнім родичам, а взагалі людям,
які вміють співчувати. Та коли немає іншого
виходу, коли ворог стукає у вікно, тоді треба
вставати на захист своєї країни. Ми старає-
мося допомогти, чим можемо. З нашого коле-

15. 15
джу часто відправляють в зону АТО кошти і
продукти харчування.
Я рада, що ти можеш читати мого лис-
та, я сподіваюся, що отримаю на нього від-
повідь. Я пишаюся тобою, твоїми друзями,
земляками. Я пишаюся також своїм родичем
Віталієм, який мав звання майора і загинув в
зоні АТО під Слов’янськом двадцять дев’ятого
травня. Я горда за свою націю і за свій народ,
який, попри труднощі, твердо стоїть на но-
гах і бореться з ворогами і сепаратистами. Я
вірю, що Україна завжди буде вільною і само-
стійною.
З повагою,
Мар’яна

16. 16
Лист 11
Слава Україні!
Дорогий, коханий, любий солдате! Пишу
тобі цей лист із маленького міста Бережани
Тернопільської області. Мене звати Оксана,
я студентка Бережанського агротехнічного
коледжу. Родом з с. Конюхи Козівського району
Тернопільської області. Мені 16 років.
Не знаю, може це підніме тобі настрій,
але там, де я навчаюсь, всі студенти, всі мої
друзі підтримують вас у боротьбі за ціліс-
ність, за суверенітет України.
Я щиро сподіваюсь, що наш скромний
внесок підніме вам бойовий дух, їжа врятує від
голоду, медикаменти врятують поранених,
кошти підуть на оснащення армії потужні-
шою зброєю, хочеться вірити, що ці пожерт-
ви допоможуть нашим доблесним воїнам.
Хочеться, щоб цей лист дійшов до тебе.
Швидше одужуй.
Оксана, м. Бережани

17. 17
Лист 12
Слава Україні!
Дорогий солдате, я дуже вдячна тобі за
те, що ти захищаєш нашу Україну, що ти не
боїшся ризикнути своїм життям заради ін-
ших людей і не ховаєшся за спинами інших, а
йдеш сміливо вперед. Мене тривожить думка,
що молоді солдати, в яких вже є сім’я, можуть
загинути, потрапивши під кулю.
Я мрію, щоб в Україні все було добре, щоб
ваші мами спали спокійно, а ви жили зі своїми
дітьми та жінками в мирі та злагоді.
Ви всі такі сміливі, такі мужні, без-
страшні солдати. На Україні таких, як ви,
дуже мало, адже кожен хоче сидіти дома з
сім’єю, а ви сидите в окопах, під кулями і гра-
натами. Я дуже сподіваюся, що ви дійдете до
перемоги – а навіть не сподіваюся , я знаю. Ви
захистите свою родину, свою Україну і нас.
Просто дякую вам за те, що ви є. Повертай-
теся живими і здоровими. Бажаю вам якнай-
швидшого одужання і повернення до повноцін-
ного і щасливого життя в сильній Україні.
З повагою, Оля, студентка з Тернопілля

18. 18
Лист 13
Слава Україні!
Я не знаю, до кого пишу, але я дуже рада,
що мені випала можливість написати лист
одному з бійців, який, захищаючи нашу країну,
був поранений на полі бою.
Я студентка Бережанського агротех-
нічного коледжу, навчаюсь на другому курсі, в
майбутньому буду бухгалтером. Мене звати
Мирослава, я проживаю у с. Вербів Бережан-
ського району Тернопільської області.
Хочу почати свій лист зі слів подяки.
Дякую тобі за те, що ти захищаєш незалеж-
ність нашої держави – України. Я думаю, що не
кожен хлопець чи чоловік зміг би воювати, ри-
зикуючи своїм життям. А ти зробив це – ти
ризикнув своїм життям і був поранений на
полі бою від ворожої кулі. Але найголовніше,
що ти залишився живим. Мені здається, якщо
б ти зі своїми побратимами не вийшов захи-
щати єдність України, то майбутнє країни і її
жителів могло б просто не відбутися. Багато
українців перейнялися цією боротьбою, тому

19. 19
бойові подвиги твої і твоїх побратимів мо-
жуть бути забутими чиновниками, але вже
ніяк не будуть забутими народом, який скла-
дається зі звичайних людей.
Якщо в тебе є сім’я, діти, кохана дівчи-
на, батьки я просто впевнена, що вони пиша-
ються тобою, бо ти – герой України. Усі че-
кають твого повернення додому. Тому я хочу
побажати тобі найшвидшого одужання. Я
впевнена, що у тебе все буде добре.
З найкращими побажаннями,
Мирося

20. 20
Лист 14
Доброго дня!
Мене звати Таня, мені 16 років. Я пишу
Вам з міста Бережани Тернопільської області.
Навчаюсь в Бережанському агротехнічному
коледжі. Я люблю писати прозу та займаюсь
фотомистецтвом.
Завдяки останнім подіям в нашій країні
мій власний світогляд різко перемінився. Але
якщо задуматись, то такі зміни відбулись у
серці кожної людини в Україні.
У мене серце розривається від подій, які
розгорнулись на східній території нашої краї-
ни. Хоч я ще й дитина, але вже достатньо до-
бре розумію, що до чого. Розумію, до чого може
привести війна та які будуть наслідки. І все
це настільки страшно, що ми потребуємо за-
хисту. Вашого захисту!
Бажаю тобі якомога швидше одужати
та міцно встати на ноги! Я вірю в те, що ви
– відчайдушні солдати-захисники – поборете
цих клятих окупантів та звільните від них
Україну. Ви потрібні рідній землі! Ви потрібні

21. 21
всьому світу!
Нехай через папір мої слова донесуть
до вас теплі почуття. Нехай ваше здоров’я
повертається вам з потрійною силою. Не за-
бувайте, що ви – солдати – потрібні Україні
живими!
Одужуй, солдате!
Слава Україні!
Героям слава!
Тетяна, м. Бережани

22. 22
Лист 15
Дорогий наш воїне-захиснику!
Пише тобі студентка Бережанського
агротехнічного коледжу. Мене звати Марія. Я
родом із маленького села Сільце Підгаєцького
району Тернопільської області.
Шановний солдате, я знаю, що твого па-
тріотизму та наполегливості вистачить,
щоб забезпечити нам мирне майбутнє. Від
усього серця хочу подякувати тобі за те, що
захищаєш нас та нашу Україну, за твою муж-
ність, незламність. Спасибі за те, що ти не
побоявся залишити сім’ю і піти, не знаючи,
чи повернешся. Дякую тобі, що ти взяв зброю
і поїхав захищати Україну від терористів. Ти
наразив себе на небезпеку заради нашого спо-
кійного сну.
Бажаю швидкого одужання, міцного
здоров’я. Хочу побажати тобі залишатись
таким же сміливим, ніколи не допускати дум-
ки про зраду Батьківщини. Усі люди моляться
за кожного з вас. Нехай Бог боронить тебе від
усього лихого!
З повагою, Марія

23. 23
Лист 16
Привіт, солдате!
Пише тобі студент Бережанського агро-
технічного коледжу Олег.
Саме зараз, під час цієї війни між Росією і
Україною, з’явилися наші нові українські герої.
Без вас майбутнього України в цілому могло б
просто не відбутися.
За це я вам, дорогі наші солдати, вдяч-
ний, і за те, що ви ризикуєте своїм життям. Я
думаю, що все буде добре і цей кошмар закін-
читься. Ми переможемо, і всі ви повернетесь
до своєї родини.
Я бажаю вам всім, хто зараз в госпіталі,
швидко одужати.
З повагою,
Олег, м. Бережани

24. 24
Лист 17
Слава Україні!
Мене звати Уляна. Мені 16 років. Я живу і
навчаюсь в м. Бережани Тернопільської облас-
ті.
В майбутньому здобуду професію бухгал-
тера, надіюсь працювати за спеціальністю в
єдиній і незалежній Україні.
Ще кілька місяців тому мільйони палаю-
чих сердець стояли вдень, а нерідко і вночі на
київському Майдані, щиро вірячи в те, що ми,
український народ, незалежно від національ-
ності та мови, яка є рідною, спільними зусил-
лями здатні змінити життя в нашій країні на
краще. Ми знали, що відступати нікуди і по-
трібно йти до кінця. Тепер на передовій нашо-
го Всеукраїнського Майдану стоїте ви. Огля-
даючись назад, ніхто з нас в жодному разі б не
подумав, що Євромайдан, який розпочався з
двадцяти чоловік, доведе до реальної війни.
Я знаю, як вам зараз нелегко. Ви боре-
теся проти несправедливості, проти зла,
а тому Правда і Бог – на вашому боці. Іншого

25. 25
шляху у нас немає і нам випало його пройти.
Якось виступаючи на київському Майда-
ні, лідер гурту «Ляпіс Трубецькой» Сергій Міха-
люк сказав дуже важливі слова, які вже стали
пророчими: «Перемагає не той, хто сильні-
ший, а той, хто вміє стояти до кінця!»
Тому тримайтеся, наші любі солдати!
З вами – Бог!
Повертайтеся живими!
З повагою,
Уляна, м. Бережани

26. 26
Лист 18
Доброго дня, дорогий солдате!
Я низько вклоняюсь тобі, твоїм батькам
за те, що вони виховали тебе таким – справ-
жнім патріотом. Хвилююсь за тебе так само,
як і твоя родина. Молюсь за кожного з вас, бо
дуже хочу, щоб разом зі мною, зранку, прокида-
лись живими і здоровими усі хлопці, які зараз
захищають нас на передовій.
Вся моя родина прагне лише одного –
щоб усі хлопці найшвидше повернулись живи-
ми і здоровими до своїх сімей, дружин, дітей
та батьків. Повернулись до спокійного і мир-
ного життя. Щоб кожен з вас зміг би обійняти
своїх рідних і забути скоріше про це жахіття.
Якнайскоріше забути, хоч це буде і нелегко. Я
щиро вдячна за те, що можу жити у своєму бу-
динку завдяки кожному з вас, відправляти та
зустрічати своїх дітей зі школи, навідувати
батьків та виховувати дітей у дитячому са-
дочку. Повірте, ми виховуємо майбутнє Украї-
ни справжніми патріотами – майбутніми за-
хисниками своєї Батьківщини.

27. 27
Хай оберігає вас усіх Господь і Матір
Божа. Вся Україна молиться за вас і чекає з не-
терпінням вашого повернення. Любимо вас
усіх! Чекаємо!!! Дякуємо!!!
Вдячна Українка,
Наталія

28. 28
Лист 19
Дорогий солдате! Брате-українцю!
Ми не знаємо, до кого звертаємось: до
старшого чоловіка чи молодого хлопця. Не
знаємо вашого імені, звідки ви родом та чим
займалися до моменту, коли довелося боро-
нити нашу державу, але ми точно знаємо, що
ви мужня та сильна духом людина.
Саме ми, студенти з маленького міста
Бережани, навіть і близько не можемо уявити,
що насправді переживає людина, яка на собі
відчула пекло, яке ми стали називати війною.
Багато подібного Ви вже чули або чита-
ли, тому не хочеться зайвий раз повторюва-
тися.
Але дійсно, від щирого серця бажаємо,
щоб ваші зусилля і наші сподівання не були
марними.
Надіємось, що Ви будете мати можли-
вість і бажання нам відповісти. Дуже хотілося
б знати, хто Ви, де служите, як живете зараз
та чи взагалі отримали нашого листа.
Мирного неба над головою!
Слава Україні!
Студенти групи Б-31М

29. 29
Лист 20
Доброго дня!
Дорогі бійці, мене звати Ігор, я навчаюсь
в місті Бережани. В даний момент я не можу
допомогти вам у вашій справі, хоча мені є 18
років, але я хочу здобути вищу освіту, а тоді,
якщо треба буде, то піду захищати свою
Батьківщину. Я пишаюсь тим, що я українець
і тим, що в нашій країні залишились такі муж-
ні люди.
Слава Україні!
Ігор, м. Бережани

30. 30
Лист 21
Слава Україні!
Я, студентка Бережанського агротех-
нічного коледжу, Христина. Хочу від щирого
серця подякувати, що ви у такий час захища-
єте мене і мою націю, за те, що даєте другий
шанс розквітнути Україні, захищаєте її від за-
гарбників, які вторглися на нашу Богом дану
землю, щиро дякую вам. Ще торік ми не дума-
ли, що наступить війна. Ми знали про її жа-
хіття з книжок та з телебачення. Але це було
не з нами, це діялося десь далеко.
Мої батьки з болем у серці спостеріга-
ють за подіями на Сході. Я не пам’ятаю та-
кого, щоб мої батьки не плакали, особливо
батько.
Матері і дружини, чиї сини та чоловіки
воюють, не мають спокою ні вдень, ні вночі
здригаються від кожного дзвінка. Недавно в
нашому невеличкому містечку хоронили ге-
роя – Олександра Філя, справжнього героя сво-
єї Батьківщини.
Якби мене спитали в дитинстві, що мені

31. 31
потрібно для щастя, я б відповіла, що брати-
ка молодшого або сестричку. Якби спитали у
десять років, я б відповіла, не роздумуючи, –
щасливих і здорових батьків. Якщо би спита-
ли саме зараз, я б відповіла – мирного неба над
головою.
Ви – наша надія, наше прекрасне май-
бутнє, багато хто каже, що все залежить від
нас самих, а в даний момент все залежить від
вас. Наше майбутнє в руках солдатів.
Вклоняюсь низько Вам, солдати
Усім живим і неживим.
Нехай не плаче Ваша мати
Молюсь за Вас, молюсь за мир...
Дорогий патріоте! Шановний воїне! Я
дуже пишаюся тобою. За твою честь, сміли-
вість, хоробрість, щиро дякую, бо ти захища-
єш мене і мою сім’ю.
Слава Україні!
Героям слава!
Христина, 17 років, м. Бережани

32. 32
Лист 22
Слава Україні!
Пише до вас студентка Бережанського
агротехнічного коледжу, що на Тернопільщи-
ні, Марія.
Хочу подякувати вам за вашу відвагу, за
любов до рідної землі, за те, що ви, не боячись
смерті, йдете під кулі ворогів і захищаєте нас
до останнього.
Дуже важко уявити собі, як вам було важ-
ко дивитися, як гинуть ваші друзі – брати.
Ми, простий народ, навіть не могли собі
уявити, що таке могло статися в нашій кра-
їні, що будуть нападати на наші міста, руй-
нувати їх, що забиратимуть воювати наших
братів, батьків, коханих... Ми навіть не могли
уявити, що в нашій країні взагалі могло бути
таке, як війна.
Дуже боляче дивитися на ваших мате-
рів, дружин, дітей, які переживають, молять-
ся, чекають на вас, хочуть, щоб всі якнай-
швидше повернулися щасливими і здоровими.
Коли бачу в новинах, що твориться там
на Сході, як вам важко. Водночас я в захваті від

33. 33
вашої хоробрості і безстрашності – серце бо-
лить і сльози навертаються на очі. Вся Укра-
їна з нетерпінням чекає, щоб всі ці жахіття,
якнайшвидше скінчилися. І щоб ви повернули-
ся додому живими і з незламним духом патрі-
отизму.
Наші вороги думали, що ми здамося, але
вони помилялися. Ми ніколи не здаємося і до
кінця будемо стояти за наші землі, за нашу
незалежну Україну!
Хотіла би поділитися з вами таким ві-
ршем, він мені дуже сподобався, надіюсь, вам
він теж дуже сподобається.
Сторіччями здригався наш народ
Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,
І мову як духовний ополот
Втирали в бруд прямісінько у душах.
Шевченко вмер. І Лесі вже нема.
Є незалежність. Є уже свобода.
І все одно ще темно від примар.
І все одно щось гірко труїть воду.
Чужі слова, задурені серця.
Забувши дар небесного отця,
Полову слів переминають в роті,

34. 34
Не в тому річ, які це почуття,
Не в тому річ, про що нам розмовляти,
Ти просто не вартуєш співчуття,
Якщо себе не здатен поважати.
Здобути нам кортить авторитет,
І є одна у нас дорога –
Піднявши гідність, йти вперед.
Плазуєш – обітруть об тебе ноги.
Невже всі ті, чий прах – оця земля,
І не народжені ніким ще діти
Вартують того, в ницих щоб ділах
Й кульгавим словом їх сквернити?
Ні, це не пафос. Це молитва вам,
Сини народу – Фенікси крилаті,
Цінуйте, пийте рідні ви слова,
Із попелу ви будете вставати.
Бажаю швидкого одужання і повернення
до своїх домівок, до рідних і близьких, які так
чекають на вас!
Слава Україні!
Героям слава!
Ви – наші герої!!!
З повагою до вас,
Марія, 18 років

35. 35
Лист 23
Дорогий боєць-захисник, я, Олександр,
студент Бережанського агротехнічного коле-
джу, звертаюсь до тебе з подякою за те, що
обороняєш нашу державу від загарбників. Ми
хоч далеко від бойових дій, але люди пережива-
ють за вас, солдатів, і за рідну землю. Вас хоч і
здають, ваше місце дислокації ворог обстрілює,
але ви мужньо відбиваєте ці атаки. Захоплююся
вашою мужністю і сміливістю, бо не кожен змо-
же кинути все і поїхати захищати «Богом дану
землю». Ваша сила в тому, що є бойовий дух, па-
тріотизм та підтримка людей.
Я пишаюся твоєю відвагою, терпеливіс-
тю, твоїм завзяттям. Ти потрібен Україні, ти
потрібен світові! Будь сильним в душі та в сер-
ці. Зараз напевно життя склалося не так, як би
ти хотів, але ти зробив усе правильно, бо Бать-
ківщина так і має бути на першому місці. Ти до-
поміг їй звільнитися від рук загарбників, показав
цим клятим путлерам, де раки зимують!
Слава Україні! Героям слава!
Олександр, 16 років, м. Бережани
sanyagame333@gmail.com

36. 36
Лист 24
Слава Україні!
Любий солдате!
До тебе пише студентка Бережанського
агротехнічного коледжу (Тернопільська обл.)
Оля.
Я студентка 2 курсу за спеціальністю
«Прикладна екологія». Вирішила написати цей
лист, щоб тобі не було самотньо.
Дуже хочу подякувати тобі і побрати-
мам за те, що ви боретесь за наше майбутнє,
за нашу свободу, за наші мрії.
Я знаю, як тобі важко зараз, як ти
страждаєш, не лише фізично, а й морально.
Як згадуєш ту страшну війну, в якій ти брав
участь, захищаючи свій народ, свою сім’ю, а
зараз ти на лікарняному ліжку і тобі нелегко,
ти стривожений, адже твоя Батьківщина
в небезпеці. Який нестерпний біль наповняє
серце твоє. Але ти герой. Ти ризикував своїм
життям заради нашої любої неньки, яку ворог
хоче в нас забрати, хоче нас розділити.
Як важко писати про це...

37. 37
Коли емоції переповнюють, смуток
огортає душу, сльози блищать на очах, серце
стискається від болю, як згадаєш про все те,
що робиться там, далеко на Сході, як страж-
дають наші хлопці, чоловіки, які залишили
свої домівки, сім’ї, дружин, дітей і пішли вою-
вати. Як кров свою проливають і життя від-
дають за нашу волю, за наш мир.
Я висловлюю свою підтримку і батькам,
сини яких пішли воювати, і співчуваю тим, чиї
сини вже не повернулися живими. Хочу подяку-
вати за те, що вони виростили таких мужніх
і відважних хлопців.
І своїм батькам передай від мене велике
спасибі за тебе.
Хочу побажати тобі швидкого одужан-
ня, міцного здоров’я, щастя. Знай, ми завжди
будемо підтримувати вас у будь-якій ситуа-
ції, яка б не склалася.
Та пам’ятай, лише Бог Всемогутній, Ве-
ликий Господь може війну оцю зупинити. Хай
Бог дасть нам єдність, щоб ми разом стали
пліч-о-пліч за нашу країну.
Слава Україні!
Оля, 16 років, м. Бережани

38. 38
Лист 25
Слава Україні! Путін ХЛО!
Ви, солдате, надія України! Якби не ви,
то цей клятий Хутін дійшов би до інших країн
і відтворив би СРСР. Саме у ваших руках май-
бутнє України, і ми вам віримо! Я бажаю, щоб
ви швидше одужали і щоб у вас все було добре.
Я студент, мене звати Саша. Навчаю-
ся в Бережанському агротехнічному коледжі.
Якби я міг піти служити, то я йшов би вже,
але мені немає ще 18 років. Ви ті люди, якими
пишається Україна. І я вами пишаюся, бо ви –
герої! Путінські холуї кажуть, що Україна – це
«малоросія», але вони забувають те, що коли
на київських церквах блищали купола, то на
території Москви жаби квакали. Я бандері-
вець, тому що проживаю у Західній Україні, а
саме у Тернопільській області, Збаразькому
районі, в селі Котюжини.
Я не знаю, звідки ви, тому не знаю, куди
потрапить цей лист, але головне, що цей
лист дійшов до вас.
Зараз в Україні неоголошена війна. Цей

39. 39
шизофренік думає, що він завоює Україну, але
він помиляється, тому що ми, українці, най-
волелюбніший народ, і ми будемо зубами ви-
ривати перемогу.
Я вірю, що ви одужаєте і у вас все буде
добре. З вами також дуже багато поранених, і
я вірю, що вони також будуть здорові. Я вірю в
світле майбутнє України і в те, що незабаром
Росія також підніме мітинг проти Хутіна.
Я бажаю вам та усім іншим швидкого
одужання та смерті сепаратистам, які стрі-
ляють в наших хлопців.
Слава Україні! Героям слава!
Слава нації! Смерть ворогам!
Україна понад усе!
Саша, м. Бережани

40. 40
Лист 26
Слава Україні!
Пише вам студентка Бережанського аг-
ротехнічного коледжу Надія. Чесно кажучи,
ніколи не думала, що ось так сидітиму за пар-
тою і писатиму вам листа у шпиталь, або ж
у зону АТО. Дуже прикро, що в такий мирний
час вам довелось покинути дружин, дітей, рід-
ну домівку і йти воювати. Хоча в нашій країні
ще офіційно не оголосили війну, але всі ми ро-
зуміємо і бачимо, що відбувається насправді.
Я дуже хочу, аби ви знали, що весь український
народ дуже хвилюється, підтримує вас. Ми
усі допомагаємо, чим можемо, щоправда не-
відомо, чи ви отримуєте ту допомогу, чи ні.
Всі вам дуже вдячні, адже ви ризикуючи собою,
своїм життям захищаючи нас від російського
тирана. Ви справжній герої! Я дуже пишаюсь,
що маю змогу проживати з вами в одній краї-
ні, ходити по одній землі, говорити однією мо-
вою.
Дякуємо вашим батькам за те, що ви-
ростили таких мужніх, патріотичних людей.

41. 41
Зараз моїм обов’язком є закінчити вищій
навчальний заклад, стати високоосвіченою
інтелігентною людиною. Аби гордо нести
звання українки. Щоб разом з вами побудува-
ти нашу країну заново. Одужуйте якнайшвид-
ше! З нетерпінням чекаю вашої відповіді.
З повагою до вас,
Надія, 18 років

42. 42
Лист 27
Доброго ранку, милі воїни!
Доброго ранку і тихого дня. Золотаве
сонечко, вмившись холодною росою, радісно
всміхається і чеберяє ніжками-промінчиками
по синьому полотну неба. Сонечко всміхаєть-
ся світові й кожному з вас, бо лише ви – єди-
на сила і надія, що можуть захистити його і
Україну від чорних ворожих хмар.
Навіть природа на нашому боці. По-
гляньте навкруги: над чорно-сірим попе-
лом згорілих танків і БТР-ів, над випаленою
травою широких українських полів стоїть
красуня-осінь у синьо-жовтих шатах. І вона
наперекір ворогу веселить погляд щирих укра-
їнських очей красою національних кольорів. І
вона – наш спільник і друг.
Знаю, як вам тяжко, як боляче бачити
рани рідної землі, смерть побратимів і сльози
їхніх матерів. Україна зараз проходить випро-
бування, яке робить нас усіх іще міцнішими й
згуртованішими. І я вірю, що ми пройдемо це
випробування з гідністю й здобудемо пере-

43. 43
могу. Ми разом виженемо з нашої землі ту не-
чисть, яка намагається знищити народ, що
має древню і славну історію. Ми не здамося!
Ми станемо міцною стіною пліч-о-пліч заради
цього чистого й високого синього неба, заради
лагідного сонечка, барвистого килиму пишних
жоржин, ніжних хризантем і сором’язливих
айстр.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про Вас?...
- писала Ліна Костенко. А я думаю про
всіх вас, бо серце болить і обливається кров’ю,
коли бачу, в яких нелюдських умовах ви змуше-
ні боронити Україну і яку дорогу ціну платите
за перемогу. Молюся за кожного з вас щодня,
аби Бог захистив і допоміг.
Я – викладач, і серед моїх студентів є
один із гарним музичним прізвищем, який ще
зовсім недавно протягом семи місяців так
само, як і ви, перебував на лінії оборони. Мож-
ливо, хтось із вас ходив разом із ним у розвідку
чи обидва відстрілювалися в окопі, прикрива-
ючи один одного від снарядів і снайперських

44. 44
куль, або в короткі хвилини тиші ділилися
один з одним сокровенним… Цей хлопець в
бою отримав поранення і тепер, виписав-
шись зі шпиталю, ходить на заняття. Проте,
сповнений патріотизму, готовий знову йти
захищати Україну, і лише наслідки тяжкого
поранення не дають йому цього зробити. Ми
всі – і викладачі, і студенти - пишаємося ним,
бо для нас він – герой! Ми піклуємося про ньо-
го, як про найдорожчу для кожного з нас люди-
ну, адже він, ризикуючи власним життям, за-
хищав кожного з нас.
Найбільше, що вразило мене, коли я
вперше побачила його після повернення з АТО,
то це – його очі. Незважаючи на молодий вік,
він має погляд людини, що прожила життя
і знає більше, ніж інші. То погляд людини, яка
бачила пекло… Достатньо зазирнути в його
сині очі, щоб зрозуміти, через які кола пекла
щодня проходите ви – наші захисники, і який
тягар відповідальності взяли добровільно на
свої плечі в ім’я Добра.
Тримайтеся, рідні! І знайте: ми любимо
вас, молимося за вас, і кожен докладає власних
зусиль, аби Ви якнайшвидше перемогли оска-

45. 45
женілого зайду-«сусіда» та повернулися в рідні
домівки живими й здоровими.
Особисто я, не маючи великих фінансо-
вих можливостей, регулярно пересилаю ко-
шти на допомогу бійцям, і, можливо, в той
бронежилет чи каску, в які ти, читачу цього
листа, зараз одягнений, вкладено і мою час-
точку допомоги й тепла. Тож нехай вони захи-
щають тебе надійно!
…Сонечко піднялося вже досить високо
і розфарбовує листя горіха в золотаві кольо-
ри. Чисте осіннє небо гаптують білі голуби –
птахи миру. Настав ще один день – день, що
наближає українців до перемоги…
СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ГЕРОЯМ!
З теплом і щирою любов’ю до всіх вас,
наші герої,
Анна, м. Кіровоград
a_edelweiss@list.ru

46. 46
Лист 28
Я, Анастасія, мені 11 років.
Я дуже вдячна Вам, що ви захищаєте нас.
Завдяки вам я ходжу до школи, а тато з ма-
мою на роботу. Повертайтеся живими. Ми
Вас чекаємо. Та любимо!!! Я люблю займати-
ся туризмом, та ходжу на тренування. Мені
дуже подобається. Я з міста Прилук. І ще раз
Вам щиро дякую. Повертайтесь здоровими
та живими!
Анастасія, м. Прилуки

47. 47
Лист 29
Доброго тобі часу доби, невідомий і вод-
ночас відомий захисник і рятівник!
Скоріше за все, я не знаю нікого з вас
особисто, але я знаю, що у вас добрі обличчя
і щирі усмішки, і гарні очі, які тільки зараз за-
тьмарено переживаннями за наш народ і тих,
хто залишається за вашими спинами і тих,
кого ви йдете визволяти!
Тримайтеся і борітеся!
Я вірю, що ви переможете!
Я сподіваюся нікуди не тікати і дочека-
тися вас тут – у Макіївці Донецької області.
І ця віра зігріває моє серце, хай вона зігріє і ваші
серця!
Ганна, м. Макіївка, Донецька обл.
mavca@i.ua

48. 48
Лист 30
Доброго времени суток, дорогой мой за-
щитник!
Меня зовут Карина. Кто ТЫ, я пока не
знаю. Я только знаю,что ты один из тех хра-
брецов, которые сейчас сражаются за сво-
боду и честь нашей страны. Мне бы очень
хотелось сейчас обнять тебя, пожать твою
мужественную руку и горячо расцеловать!
Сейчас ты возложил на себя ответствен-
ность за миллионы людей нашей страны,
нашей красавицы Украины. Ты смелый, ты
сильный, ты волевой! Ты гордость страны!
Ты не побоялся, преодолел страх и отправил-
ся защищать родину.
Знаешь... меня огорчают люди, которые
говорят, что Украина не достойна, чтобы за
нее погибали... Они начинают рассказывать о
нашей бестолковой власти, с чего получает-
ся как будто эта «власть» и есть вся Украи-
на... до слез обидно.
Если тебе будет интересно узнать, то
для меня Украина не ограничивается только
этими людьми. Украина это: родная мест-

49. 49
ность, где мать подарила нам жизнь. Все те
сёла и города и их улицы, на которых мы про-
вели своё детство. Родные места, о которых
мы вспоминаем с приятной тоской. Те
люди,которые окружали нас свою нашу жизнь,
которых мы считаем своими близкими.
Всегда помни о них. Храни их в сердце. За-
щищай их мирный сон и свободу.
Мы любим тебя и ждем твоего скорей-
шего возвращения домой.
Пламенный привет всем солдатам,
которые сейчас рядом с тобою. Пока мы вмес-
те, мы сила.
Слава Украине!
Вам, героям, слава!
Карина, с. Наталино, Харьковская обл.
www.girl.angel@mail.ru

50. 50
Лист 31
Здрастуй, солдате!
Я певна, що ти мене не знаєш, але я про
тебе знаю майже все: твої нічні варти, недо-
їдання, важкі умови, караули, ранні підйоми,
коли немає можливості умитися чи змінити
портянки. Але ти маєш бути сильним, адже
стоїш на варті захисту своєї Батьківщини!
Вона зробила тебе таким, яким ти є: в чомусь
кострубатим, у чомусь невпевненим, але на-
справді мужнім, адже в такий час ти не втік
із зони бойових дій, не став диверсантом і не
продався за кращий патрон. Країна, в якій ти
живеш, – не досконала, але ти можеш зроби-
ти її такою, якою уявляєш: без злиднів, які уві-
рвались у хату, тобто без бойовиків, теро-
ристів чи якихось інших синонімічних назв цих
ворогів.
Ти, солдате, маєш пам’ятати, що сто-
їш на захисті своєї матері, жінки, сестри чи
дитини.
Ти – обличчя сьогодення, саме ти фор-
муєш приклад національно гідного героя. Тобі

51. 51
не треба бути корисливим, сподіватись на
винагороду від держави – ти маєш знати, що
щастя і радість твоїх близьких, їхнє здоров’я
та мирне життя – це вже твій подвиг.
Народ України молитиметься за тебе,
солдате. Михайлівський Золотоверхий бити-
ме дзвони на твою честь...
Марта, м. Тернопіль
martysja_k@gmail.com

52. 52
Лист 32
Солдате, дякую, що бережеш Україну
від ворожих куль. По правді, на твоєму місці
повинен бути кожен, хто має Батьківщину
в серці, кожен, хто вірить у неї та бачить її
вільною. Але саме ти проявляєш любов у дії,
ти – наш герой і гордість, те вірне плече, на
яке нині можуть покладатися всі, хто в тилу.
Бережи себе! Люби Україну, бо любов – найщи-
ріше почуття на світі, котре єдине, що гріє у
скруті чи біді. Люби Батьківщину – не ту, про
яку кричать з трибун чи барикад і якою її по-
казують на екрані, а ту, в яку віриш, рідну з
дитинства. Пам’ятаєш її? Це вона тримає
тебе навпроти ворога, вона виховала в тобі
мужність і відвагу, які є тим єдиним мірилом
патріотизму, який згасає лише після того, як
тіло покидає душа. Бережи себе! Я вірю, що ко-
лись твої чи мої діти подякують тобі – героє-
ві Батьківщини за те, що ти бережеш нині її в
серці і стоїш за неї до останнього. По правді,
моє «дякую» варте небагато, бо воно не зрів-
няється навіть із миттю на полі бою. Але
знай, що хоч би де ти був, хоч би яка небезпе-

53. 53
ка була тобі від ворожих куль, я та мільйони
тих, хто стоїть за твоєю спиною і кого ти
бережеш, вірять у тебе... Від тебе залежить,
чи буде наша з тобою Батьківщина в душах
ще ненароджених дітей. Від тебе залежить,
чи виживуть усі, менш сміливі, не герої, але і не
зрадники, котрі не захищають зі зброєю в ру-
ках честь України поряд з тобою. Від тебе за-
лежить, чи буде мир. Україна нас єднає. Люби
її, як любили її Шевченко і Стус. Люби так, щоб
колись нащадки дякували тобі за мужність,
яка, насправді, є лише в благородних серцем і
вірних душею... Сподівайся і вір у те, що коли
ти сьогодні вистоїш – завтра буде краще,
адже надія сильніша за будь-який страх. Сла-
ва Україні! Героям слава!
Юлія, м. Донецьк
Донецький національний університет

54. 54
Лист 33
На жаль, я не знаю твого імені, не знаю,
звідки ти. Але й війна не запитує цього, їй все
одно. Я знаю, що на тебе чекають рідні, пла-
чуть і моляться кожної хвилини за тебе. Я
теж, і як і вся Україна, просимо Бога уберегти
вас від ворожих куль. Сказати, що ти герой
– цього замало. Адже саме ти оберігаєш мій
спокій та сон. Ви справді – «воїни світла», як
співає Ляпіс Трубецкой.
Солдате, прошу тебе про одне – повер-
тайся додому живим. Бережи себе та своїх по-
братимів. Вся Україна чекає на вас. У жодному
разі не думайте, що ми байдужі, що нам все
одно.
Нам не все одно! Чуєш?
Анастасія, м. Дніпропетровськ
nikname@i.ua

55. 55
Лист 34
Пам’ятай, що ти не один! Що там, за
тобою стоїть ціла армія щирих українців,
які вірять у тебе, які чекають на тебе, і вони
ні за що у світі не здадуться. Щодня десят-
ки, тисячі, мільйони думають саме про тебе.
Вони вкладають у тебе власні сили й почут-
тя, надії та сподівання. Ми знаємо, що ти не-
переможний, що ти наш герой! Саме ти є час-
тинкою великої нації, потужного українського
народу, і він переживає кожен твій день. Укра-
їнці не забудуть про тебе. Вони не покинуть
тебе, бо мають у душі віру і довіру саме до
тебе. І знай – настануть часи єдності й миру,
коли ми відсвяткуємо нашу перемогу з тобою.
Анна, м. Острог
Kala_an@ua.fm

56. 56
Лист 35
Один у другого питаєм:
Нащо нас мати привела?
Чи для добра? чи то для зла?
Солдати, чи не ці слова пророка Шевчен-
ка лунають на підсвідомості щоразу, як бере-
те зброю до рук? Що ви відчуваєте, коли на-
тискаєте на курок? Навіть уявити не можу...
Війна заради миру – парадокс, який ніколи не
зможе прижитися в суспільстві. Хочу сказа-
ти вам багато слів підтримки. Ви мусите
стріляти... Так, із пересічних хлопців, чолові-
ків ви стали справжніми героями, без пере-
більшення. Тоді як ми плануємо свої зустрічі,
читаємо книжки та спілкуємось із близькими,
ви навіть не знаєте, що буде через декілька
хвилин: наказ, перестрілка, нове вторгнен-
ня ворога... Спасибі вам за те, що витримує-
те весь цей фізичний та психологічний тиск.
Спасибі, що даруєте нам спокій і захист. Я не
знаю вас в обличчя, але непокоюся за кожного
солдата, за все наше військо. ...Нашій країні з
вами пощастило, ми пишаємось вами! Ми –

57. 57
це молодь, яка в майбутньому зробить все,
щоби країна не забула своїх героїв, хай би як
пафосно це звучало. Знайте, я переживаю за
вас, підтримую та вірю, що скоро цей жах в
Україні закінчиться. Від усієї душі бажаю вам
терпіння та витримки. Усміхнені обличчя ді-
тей – ось найкращий доказ того, що ви справ-
ді воюєте недарма!
Влада, м. Київ
vladas@gmail.com

58. 58
Лист 36
Багато зараз чую про вартість люд-
ського життя і чим більше чую, тим більше
розумію, що саме по собі воно нічого не варте,
а ціну має лише те, як людина розпоряджа-
ється своїм життям. Шановні військовослуж-
бовці, ваш вибір життєвого шляху – не до-
сить назвати просто достойним. Насправді
не так уже й багато є цінностей у житті, які
варто захищати за будь-яких умов, але ви
обрали чи не найбільшу. Взяти в руки зброю і
стати на захист власної країни та її народу –
це подвиг, який неможливо забути, як немож-
ливо пробачити ворогу біду, що він заподіяв.
Але дуже прошу – пам’ятайте щохвилини:
найдостойніші не повинні вмирати, вони ма-
ють жити і перемагати, а найперше – вихо-
вувати прийдешнє покоління гідним своїх сла-
ветних предків. За вами стоїть вся країна, та
сама, яка пережила безліч випробувань, однак
не зникла з лиця землі. Нехай завдяки вам це
стане останнім, залишиться в історії пере-
могою навіки.
Леся, м. Бердянськ
alesjas@bk.ru

59. 59
Лист 37
Шановний Герою!
Ти живеш у надважкий час, у час змін. Ти
твориш історію, але поки ніхто не знає, яку
саме. Наразі незрозуміло, чи станеш ти клю-
човою постаттю в цій історії, але твій вне-
сок у цю велику боротьбу за волю України не
втратиться. Будь мужнім, а всі, хто пильнує
за твоїм подвигом, намагатимуться стати
більш турботливими, бо твоя, саме твоя
сила духу згуртовує душі українців. Війна – це
боротьба за життя за допомогою смерті.
Ти – людина, котра опинилась далеко
від дому, але своїм життям ти захищаєш свій
дім, своїх рідних. Проте не забувай: твоїм рід-
ним, друзям та співвітчизникам ти потрібен
живий і здоровий. Виконуй свій обов’язок перед
державою, але будь обережний, не продовжуй
списку на гранітній плиті своїм ім’ям...
Тетяна, м. Дніпропетровськ
tanja_dn@gmail.com

60. 60
Лист 38
Саме такими – дорогими – ви насправ-
ді є для нас. Не важливо, чи польовий кухар,
чи генерал – усі ви є нашою армією. Нам важ-
ко уявити, що відчуваєте ви, прокидаючись
кожного ранку, про що думаєте, дивлячись на
зоряне небо перед сном або під час нічної вар-
ти. Однак ми, безперечно, розуміємо, що ваше
серце б’ється частіше, коли тримаєте в ру-
ках листи від рідних чи близьких вам людей.
Так само з тривогою чекає на звістку від вас і
вся Україна. Читаючи газети, переглядаючи
стрічку новин, слухаючи радіо чи дивлячись
телебачення, країна завмирає в очікуванні ві-
стей про ситуацію країни на сході.
Я не вмію молитися і до релігії ставлюся
дуже скептично. Однак щоразу, коли згадую
про нашу армію, я подумки дякую кожному з
вас і прошу, щоб якомога швидше країна змо-
гла зустріти своїх героїв зі щитами в руках, а
не на них. Я також хочу подякувати вам за те,
що ви з гордістю сприймали будь-які вислови
й дії з боку певних громадян нашої та чужих
країн. Гідний приклад, що ви надаєте, заслуго-

61. 61
вує не лише відзнак на грудях, а й головного –
поваги українського народу. Адже саме заради
нього ви щодня ризикуєте своїм життям.
Хочу вклонитися й вашим родинам, які
щосили стримують свої почуття та бажан-
ня бути поруч із вами. Батьки, жінки, діти,
брати й сестри, я впевнена, пишаються
вами. Так само, без перебільшень, вами пиша-
юсь і я. Пишаюся, що наша армія, зважаючи на
всі її недоліки, має таких сміливих та відданих
військових; пишаюся, що є люди, які без вагань
стають на захист нашої держави; пишаюся,
що країна має таких синів, ім’я яких вона може
промовляти з гордістю. Бажаю вам сил, тер-
піння та мужності.
Із безмежною повагою
Настя, м. Кіровоград
nastysja777@gmail.com

62. 62
Лист 39
Я дуже вдячна кожному, хто зараз захи-
щає нашу країну. Тим, хто мужньо стоїть до
останнього, хто має велику силу волі, щоб во-
ювати.
Як би хотілося підтримати якось вас
та чимось допомогти, але хочу сказати, що
тут, на безпечній відстані від місць, де відбу-
ваються воєнні дії, люди теж беруть участь у
цій війні.
Хочу сказати, що ми підтримуємо
вас – ми разом з вами. Мій близький друг та-
кож пішов воювати під Донецьк, тому я знаю,
що це таке – бути тим, хто переживає та
підтримує у цю скрутну годину.
Дякую за те, що ви не побоялися захища-
ти нашу Батьківщину, дякую за ваш патріо-
тизм, за вашу віддану любов до своєї країни,
свого народу. Годі навіть уявити собі, скільки
вам доводиться пережити і побачити. Велике
спасибі вам за все!
Кожен із вас, хто зараз там, на лінії
фронту, важливий для нас та є героєм Украї-
ни. Дякую нашій армії за ті довгі місяці без на-

63. 63
лежних умов існування і харчування, що ви не
скаржитесь на це, але навіть, навпаки, підба-
дьорюєте й нас!
Дякую вам за звільнений Cлов’янськ,
Артемівськ, Константинівку та інші місця!
Ви – найкращі!
Тетяна, м. Харків
sajtov34@gmail.com

64. 64
Лист 40
Бійці українських військ! Я вірю у вашу пе-
ремогу, як дитина вірить у молитву. Я знаю:
ніщо не зможе зламати вашу силу й ніщо не
в змозі вибити ґрунт з-під ваших ніг. Адже ви
боретесь за Україну – її суверенітет, терито-
ріальну цілісність, незалежність...
Ви воюєте за мир! Дякую вам за те, що
не кинули нашої країни на поталу ворогу, що
не зрадили присяги нашому народові, що свої
сили, здоров’я та життя готові віддати за
майбутнє нашої держави. Усі ми тут, у мир-
ній завдяки вашим зусиллям частині країни,
віримо, що скоро, дуже скоро ви переможе-
те і здобудете для нас цілковиту волю. Що
більше жоден агресор, жодна погань не зможе
вступити на українську землю з ворожими
намірами.
Повірте, для нас – простих українських
дівчат – саме ви є сукупним образом Героя
України. Як показує наша новітня історія, сон-
це свободи не лише сходить, а й... заходить.
Чи, точніше, його хочуть декому загасити.
Проте у ваших душах та серцях – воно го-

65. 65
рить вічно! І саме через ваші серця незламним
промінням тихо заходить у наші.
Як дівчина, майбутня матір, я розумію,
як же нестерпно важко зараз вашим рідним
батькам, як вони вболівають за ваше жит-
тя і здоров’я. Їхня любов – з вами на передо-
вій, вона огортає вас ангельськими крилами
опіки, дає вам наснагу та віру. Вони вірять, і
всі ми віримо, що наша емоційна підтримка
допоможе вам бодай психологічно, і ви дасте
гідну відсіч агресорові, ненажерливому звіро-
ві, який тільки й мріє висмоктати всю кров із
нашої Батьківщини. Все зміниться. Неодмінно
зміниться! Ми повернемося до норми. Я в це
вірю, і разом зі мною в це вірять ще 46 мільйо-
нів українців, яким ви даруєте мирне, спокійне
та безтурботне життя.
Так би хотілося всіх вас обійняти і по-
вернути вас у мить спокою, який сьогодні ви
виборюєте для нас.
Вікторія, м. Житомир
vtkach4@mail.ru

66. 66
Лист 41
Хлопці, не забувайте, хто ви є. Ви – не
рушійна вбивча сила, передусім – ви люди. Ви
не статистика – ви наші герої. Про вас писа-
тимуть в усіх газетах і розкажуть по теле-
каналах, щоб країна знала й пишалася своїми
героями. Ми й зараз пишаємось вами. Ви – наш
шанс на краще майбутнє. Від вас залежить, як
будемо жити ми і наші діти. Мені прикро, що
я не можу віддячити вам сповна за те, що ви
зараз витримуєте, за вашу стійкість і вашу
віру. Адже моя вдячність ніяк не зрівняється з
вашою справою, але вдячність всіх українців
– неоціненна. Дякую за вашу мужність. Дуже
бажаю, щоб цей жах закінчився якнайскоріше,
і ви всі повернулися живими й здоровими додо-
му.
Я подумки обіймаю кожного з вас, і нехай
ваш янгол-охоронець береже вас ще пильніше.
Слава Україні!
Марта, м. Луцьк

67. 67
Лист 42
Дорогі солдати!
У такий скрутний для України час ми
раді, що у нас є такі герої, як ви, які захища-
ють нас, не дивлячись ні на що. Ми впевнені у
перемозі нашої армії над російськими загарб-
никами. Нам би хотілося бути поруч з вами,
щоб якось допомогти, але ми ще зовсім юні.
Ми завжди подумки з вами.
Хоч би хто і як не ображав нашу армію,
але ми знаємо: наші солдати самі найкращі!І
будете захищати нас до останньої краплі
крові. Ви наші герої, і ми любимо вас. Дякуємо
вам, солдати, що ви зараз знаходитесь на
сході, оберігаєте незалежність та терито-
ріальну цілісність України. Ми віримо у вас!Ми
дуже співчуваємо сім’ям загиблих. Хочемо, щоб
усі солдати повернулись додому цілими і не-
ушкодженими.
Повертайтесь з перемогою!
Слава героям України!
Марія, 12 років, Настя, 15 років, Київ

68. 68
Лист 43
Здрастуй, дорогий захиснику Вітчизни!
Як тебе звати, я не знаю, але знаю – ти
хоробра і мужня людина. Ти брав зброю і по-
їхав захищати мою отчизну, нашу Україну
від терористів. Знаю, тобі важко. Мій праді-
дусь теж воював. Коли я народився, його вже
не було. Він рано помер. На фронті втратив
руку. Про нього мені розповіли мать і дідусь.
Він пішов на фронт, если йому було 17 років.
Вивчився на снайпера, кулеметника, молод-
шого командира. Воював на річці Вісла.
Коли дідусь воював у Німеччині, йшли за-
пеклі бої. Одного разу кулеметника було тя-
гостно ранено. Прадідусь зайняв його місце і
стріляв так наполегливо, що ствол кулеме-
та перегрівся та тріснув. Німці відступили.
Генерал, побачивши це, нагородив прадідуся
орденом Слави. З тим кулеметом він дійшов
до Берліна.
Мій прадідусь відстояв нашу землю у
1945 році. Про його подвиги пишуть у газетах
і книгах. Ти захистиш нашу Україну тепер. І

69. 69
про твої подвиги напишуть. І пам`ятники по-
ставлять твоїм товаришам, що загинули.
Ми з мамою бажаємо тобі благого здоров`я.
Мама каже, щоб ти берігся, без потреби не
ризикував.
Я навчаюся вже в 4 класі. Стараюся вчи-
тися добре, відвідую секцію самбо. Мрію ста-
ти щасливою людиною. Але без миру ніяка
мрія не здійсниться. Повертайся оживляем!
З найкращими побажаннями ,
Олексій, учень 4-го класу, м. Київ

70. 70
Лист 44
Добрий день або вечір.
Мене звати Поліна, мені 10 років. Два мі-
сяці назад у мене народилася сестричка. Вона
така крихітна і така беззахисна! I ми дякуємо
вам, що ви бороните рідну землю й усіх нас.
Україна – велика країна, і дуже прикро, що се-
ред такового замечательного народу є поган-
ці й зрадники.
Від щирого серця бажаю вам міцного
здоров’я, мудрості, мужності, уміння, терпін-
ня й везіння. Нехай Свята Покрова закриває
вас своєю покровою, щоб до вас не доторкну-
лася ні куля, ні снаряд, ні осколок. Ми перемо-
жемо, бо ми – українці. І цим все сказано. Ми
вас любимо, поважаємо, пам’ятаємо і на вас
надіємось.
До побачення, з повагою
Поліна, м. Тернопіль
polinka_tr@gmail.com
P. S. Відпишіть мені два слова: я живий.

71. 71
Лист 45
Любий солдате, в мене немає тата, мій
дідусь інвалід і окрім тебе нас з мамою нема
кому захистити. Дякую тобі за те, що я можу
гратися на майданчику їсти морозиво, диви-
тись мультики! Ми з мамою ніколи не забуде-
мо того, що ви зараз робите!
Коли я виросту, я хочу бути таким же
сильним як ви! Бо я дуже люблю Україну і буду
її захищати! І свою маму! І бабусю с дідусем! І
тебе! Дякую тобі за те, що ти зараз борешся
за моє майбутнє!
Обіцяю – я не підведу!
Слава Україні!
Іван, 8 років, м. Бровари

72. 72
Лист 46
Доброго дня! Мене звати Олена, родом
я з Одеси, але живу наразі у Львові. Ще за часів
лютневого Майдану я написала вірша, при-
свяченого тим подіям. Знайома, яка публіку-
валась у вас дала мені ваш e-mail та розпові-
ла, що ці збірники відправляються бійцям АТО.
Було би дуже чудово, якби мій вірш можливо
хоч якось підтримав наших бійців. Дякую за-
здалегідь. Ось власне вірш.
Слава тобі, моя Україна!
Програє наша влада народу
Дорогою сьогодні ціною,
З водометів жбурляючи воду,
Вогнепальну тримаючи зброю.
Обіцяє медалі, квартири
За убивства і за знущання,
І втішаються ті командири,
Але всіх дожене покарання.

73. 73
Не пробачить пролитої крові
Наш народ, що є сильним від Бога.
Не забракне нам духу й волі,
Бо до правди йде наша дорога.
І від сходу до заходу лине,
Що не зламная наша держава.
Слава тобі, моя Україна!
Слава нашим героям, Слава!
21.02.14
А це ще один вірш який я написала біль-
ше 10 років тому, один з моїх перших. Пере-
дивилась по змісту – він і зараз актуальний.
Правда там ще не впевнений стиль написан-
ня, є трошки русизмів, але раптом він стане
в нагоді. Тому відправляю його теж.
Українцям
Відкриті шляхи для народу,
Гей, люди, куди вони йдуть?
Чи може до царського роду,
Вони нас колись приведуть?

74. 74
Ми браття, українці – смілі,
Ми мужні, ми сильний народ!
Не кожен, як ми, зможе нині
Так славно продовжити род.
Не кожен знайде в собі сили,
Щоб болі такі перейти.
Ворожії хмари наплили
На нас, щоб вчинити біди.
Пригрілись на сонечку люди,
І йдуть по чужому шляху...
А правда – коли вона буде
В пітьмі її, мов би в сліпу...
...не так і легко відшукати,
У темряві сивих очей.
Захована віра по хатах,
Немає надії в людей...
Але сподівайтесь, ми дійдем,
До щастя, без краю, колись.
Бо ми, українці, не зійдем –
З шляху, що в небесну йде вись!
27.02.2002
Олена, м. Львів
pani-helen@ya.ru

75. 75
Лист 47
Мене звати Наталія. Мені 21 рік. Живу я
в Західній Україні в містечку Новий Розділ що
за десятки кілометрів відділене від Львова.
Пишу тобі, захиснику української землі, солда-
те – воїне бо вболіваю за Україну і її народ так
як і ти і твої побратими. Хоч я не знаю тебе
але часто думаю про те як воно там на схо-
ді, на лінії вогню, під прицілом, під обстрілами
Градів. Тут в цивільному мирному житті все
видається інакшим, тут у нас спокійно і не
стріляють. Але я знаю що на заході Україні не
стріляють тому що є такі мужні сильні люди
як ти, український солдате. Хочу висловити
свою щиру повагу твоїм подвигом, побажа-
ти міцного здоровя, Божої ласки. Моя бабуся
називає солдатів що воюють на сході своїми
синами, вся моя сім’я дуже сильно вболіває за
твою долю відважний воїне. Честь тобі і хва-
ла. Храни тебе Боже.
Наталія, м. Новий Розділ, Львівська обл.
natalena92@ukr.net

76. 76
Лист 48
Самые важные мужчины нашей страны,
защитники любимой Украины!
Спасибо вам за то, что оказывается
вы – у нас есть. Что в нашей любимой Укра-
ине, есть настоящие мужчины и совершенно
не важно, какого они возраста!!! Что на вас
можно положиться, что вы подставили свое
мужественное плече и стали на нашу защи-
ту, спасибо. Сама я из Полтавской области,
зовут меня Тома (Тамара) учусь в Харькове
на втором курсе, буду логистом в фарма-
цевтическом деле. Обстановочка у нас не
очень, хватает сепаратистов, особенно мой
институт, просто переполнен ими, но мы
справляемся и не сдадимся. Ведь мы просто
не имеем права сдаваться!!! Я не знаю, дойдет
ли это письмо до вас, я очень переживаю и
надеюсь что дойдет, ведь так много хочется
сказать.
Ужасное желание, беспрерывно гово-
рить «спасибо», Спасибо за то – что вы есть!
Спасибо Вам – за вас ребята! Вы знаете, я не
имею права вас просить, но вы держитесь,

77. 77
пожалуйста, держитесь, родные наши, не
сдавайтесь. Мы вас ужасно любим, не зная вас
лично, мы любим вас всех вместе, любим всем
сердцем!
Я пишу, со слезами на глазах, потому
что страшно, что будет завтра, как быстро
это все закончится. Знала ли я, когда по-
ступала в том году в университет, что сен-
тябрь, будет последним спокойным месяцев
моего обучение. Знала ли я, что, уже перейдя
на второй курс, мы будем жить каждый день
как последний, как на «пороховой бочке», зна-
ла ли, что рассказы моей бабушки, которая
росла в военное время, могут стать страш-
ной реальностью. Сейчас для меня стало все
настолько значимым, мы так изменились,
стали совершенно другой нацией, единой на-
цией!
Я люблю нашу Украину просто до поте-
ри пульса, я люблю вас ребята и при виде каж-
дого военного, просто хочется его обнять и
сказать «спасибо». Мы будем собирать день-
ги, мы будем делать все, чтобы вам было
хоть чуточку комфортно, тепло в условиях,
в которых вы находитесь… Молимся за Вас