Download to read offline
Проект закону «Про нематеріальну культурну спадщину»
- 1. Проект Закону України «Пронематеріальну культурну спадщину» УЦКД 2015
- 2. Мета Закону України «Пронематеріальну культурну спадщину» створення правового підґрунтя для забезпечення охорони нематеріальної культурної спадщини, відповідно до вимог Конвенції ЮНЕСКО та інших міжнародних угод у цій сфері, ратифікованих Україною; визначення пріоритетів державної політики у сфері нематеріальної культурної спадщини; уточнення, визначення та гармонізація термінології у сфері нематеріальної культурної спадщини зі світовими нормами та стандартами; створення правових та організаційних механізмів діяльності у сфері нематеріальної культурної спадщини; унормування в Законі специфіки ідентифікації та інвентаризації нематеріальної культурної спадщини, зокрема шляхом створення та ведення переліків (реєстрів) цієї спадщини; відображення в Законі специфіки заходів щодо охорони нематеріальної культурної спадщини, особливо тієї, що перебуває під загрозою зникнення, зокрема через формальну і неформальну освіту та активне залучення громадськості до її охорони через відповідні програми та заходи.
- 3. Нормативно правова базадля створення законопроекту Конституція України, Закони України: « Про культуру», « Про приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини», « Про народні художні промисли», « Про освіту», « Про телебачення і радіомовлення», « Про рекламу», « Про громадські об’єднання», « Про професійних творчих працівників та творчі спілки », «Про засади регіональної політики України» Постанови Кабінету Міністрів України « Про заснування премії імені В.М. Гнатюка за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини».
- 4. Структура Закону РозділI. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Розділ ІІ. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ Розділ ІІІ. ОХОРОНА НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ Розділ ІV. ОСОБЛИВОСТІ ОХОРОНИ ЕЛЕМЕНТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ВКЛЮЧЕНИХ ДО ДЕРЖАВНИХ ПЕРЕЛІКІВ НКС ТА СПИСКІВ ЮНЕСКО Розділ VІ. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ОХОРОНИ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ Розділ VІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
- 5. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ У цьомуЗаконі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: нематеріальна культурна спадщина – сукупність елементів духовної традиційної культури, що мають цінність з точки зору історії та культури й передаються з покоління в покоління, проявляються як цілісна система традиційних культурних виявів, продуктів інтелектуальної діяльності, суспільного досвіду та духовних практик багатьох поколінь, які функціонують у формі (вигляді) мови, світоглядних уявлень, виразів, народних знань і навичок , усталених норм поведінки, в сукупності технологій з інструментами, предметами, артефактами, обрядів, звичаїв й різних видів та жанрів народного мистецтва, а також традиційної кухні, народних художніх промислів і традиційних ремесел (допускається вживання абревіатури – НКС); охорона нематеріальної культурної спадщини – заходи, спрямовані на забезпечення життєздатності нематеріальної культурної спадщини, що включає створення умов для її безперервної передачі від покоління до покоління, її виявлення, фіксацію, інвентаризацію, дослідження, популяризацію, актуалізацію та включення до культурно-освітніх і навчальних програм, а також її збереження та відтворення; практики з охорони нематеріальної культурної спадщини – здійснення будь-якої діяльності у сфері охорони нематеріальної культурної спадщини; актуалізація нематеріальної культурної спадщини – запровадження у сучасне життя суспільства цінностей та виявів нематеріальної культурної спадщини, підвищення її ролі у суспільстві; елемент нематеріальної культурної спадщини – прояв (вираження) духовної традиційної культури; збереження зафіксованих елементів нематеріальної культурної спадщини – сукупність заходів, спрямованих на упорядкування, зберігання та забезпечення доступу до архівів зафіксованих елементів нематеріальної культурної спадщини підприємств, установ та організацій всіх форм власності;
- 6. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ життєздатністьнематеріальної культурної спадщини – стан функціонування духовної традиційної культури, який має необхідні умови для розвитку та потенціал для безперервної передачі цієї культури від покоління до покоління; інвентаризація нематеріальної культурної спадщини – створення та ведення переліків (реєстрів) елементів нематеріальної культурної спадщини згідно із Конвенцією ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини; неформальна освіта – передача знань та навичок, що стосуються НКС, поза офіційними навчальними закладами системи освіти та навчальними закладами культури і мистецтв; формальна освіта – передача знань та навичок, що стосуються НКС, через навчальні заклади системи освіти, навчальні заклади культури і мистецтв; моніторинг стану елементів нематеріальної культурної спадщини – систематичне спостереження за станом охорони та життєздатності елементів нематеріальної культурної спадщини, особливо тих, що потребують термінової охорони, з метою аналізу ефективності заходів щодо їх належної охорони; носії елементів «живої традиції» НКС – окрема особа або група(и) осіб, а також осередки народного мистецтва (в т.ч. народних художніх промислів), що відтворюють їх і виступають зберігачами; Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства та Список нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони – списки (переліки) елементів НКС, які створюються і ведуться ЮНЕСКО відповідно до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини; термін «народні художні промисли» - відповідає терміну «традиційні ремесла», який вживається у Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини (далі – Конвенція), та застосовується у тлумаченні Закону України «Про народні художні промисли» та Закону України «Про національні творчі спілки».
- 7. РОЗДІЛ ІІІ. ОХОРОНАНЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ Стаття 13. Класифікація елементів НКС Елементи НКС поділяються: за типами на: живі елементи – елементи (прояви) НКС, які існують в живому функціонуванні, зміст і властивості яких повністю або частково залежать від їх носіїв і можуть змінюватись або втрачатися при передачі від одного носія до іншого, в т.ч. зі зміною умов їх існування; зафіксовані елементи – зафіксовані будь-яким способом на будь-якому носії інформації елементи НКС, що не залежать від їх носіїв. за формами проявів на: усні традиції та форми вираження, зокрема, мова; виконавське мистецтво; звичаї, традиції, обряди, святкування; знання та практики, що стосуються природи та Всесвіту, виховання та освіти; народні художні промисли (традиційні ремесла); інші прояви нематеріальної культурної спадщини.
- 8. Стаття 14. Формиохорони нематеріальної культурної спадщини Формами охорони НКС є: виявлення, фіксація та інвентаризація НКС; навчання та підвищення обізнаності населення з питань НКС; наукові дослідження у сфері НКС; реалізація політики, спрямованої на підвищення ролі НКС в суспільстві; заходи, проекти і програми щодо популяризації різноманіття НКС; актуалізація НКС та заходи, що сприяють життєздатності НКС; активне залучення громадськості до охорони НКС та управління нею; моніторинг елементів НКС; інші заходи.
- 9. Стаття 16. Перелікинематеріальної культурної спадщини Основні вимоги: 1. З метою забезпечення виявлення та інвентаризації НКС на державному рівні створюються та ведуться державні переліки НКС України. 2. Для забезпечення інвентаризації НКС на місцевому та регіональному рівнях створюються та ведуться переліки НКС, наявної на відповідній території України. 3. Переліки НКС мають переглядатися кожні шість років. 4. Переліки НКС можуть бути чотирьох категорій. 5. Переліки НКС можуть створюватись як державними органами і закладами культури, так і недержавними організаціями культури. 6. Порядок створення та ведення переліків НКС визначається рішенням ЦОВВ у сфері культури. 7. Кожен перелік НКС має бути опублікований та відкритий для постійного знайомства з ним громадськості.
- 10. Розділ ІV. ОСОБЛИВОСТІТА ВИМОГИ ДО ОХОРОНИ ЕЛЕМЕНТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ВКЛЮЧЕНИХ ДО ДЕРЖАВНИХ ПЕРЕЛІКІВ НКС ТА СПИСКІВ ЮНЕСКО Стаття 23. Особливості охорони елементів нематеріальної культурної спадщини, занесених до державних переліків НКС Відповідальними за охорону елементів нематеріальної культурної спадщини, занесених до державних переліків НКС, є центральний орган виконавчої влади у сфері культури та місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування, на території яких поширено ці елементи. З метою забезпечення ефективної охорони елементів нематеріальної культурної спадщини, занесених до державних переліків НКС, центральний орган виконавчої влади у сфері культури та місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування здійснюють підтримку практик з їх охорони, в т.ч. шляхом включення відповідних заходів охорони елементів НКС до державних і регіональних програм нематеріальної культурної спадщини, програм розвитку культури, а також програм розвитку відповідних територій.
- 11. Стаття 24. Вимогидо охорони елементів нематеріальної культурної спадщини, занесених до державних переліків НКС Суб'єкти, зазначені у статті 23 цього Закону, здійснюють: широке інформування населення та наукової громадськості про елементи нематеріальної культурної спадщини, включені до переліків НКС; заохочення населення України, в першу чергу носіїв відповідних елементів нематеріальної культурно спадщини, включених у переліки НКС, до заходів з їх охорони; забезпечення належної охорони елементів нематеріальної культурної спадщини, включених до державних переліків НКС; розробку та реалізацію спеціальних заходів щодо охорони елементів нематеріальної культурної спадщини, які потребує термінової охорони, в т.ч. із залученням міжнародної допомоги; моніторинг стану охорони елементів нематеріальної культурної спадщини, включених до державних переліків НКС; реалізацію інших заходів щодо охорони елементів нематеріальної культурної спадщини, в т.ч. викладених у відповідних рекомендаціях ЮНЕСКО.
- 12. Стаття 25. Особливостіохорони елементів нематеріальної культурної спадщини, занесених до Списків ЮНЕСКО Відповідальними за забезпечення охорони елементів нематеріальної культурної спадщини, занесених до списків ЮНЕСКО, є центральний орган виконавчої влади у сфері культури та місцеві органи влади й органи місцевого самоврядування, на території яких поширено ці елементи. Враховуючи важливу роль громадськості та окремих осіб, зокрема з числа носіїв НКС, для забезпечення життєздатності їхньої нематеріальної культурної спадщини, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування заохочують їх участь у заходах щодо охорони цієї спадщини.
- 13. Стаття 26. Вимогидо охорони елементів нематеріальної культурної спадщини, занесених до списків ЮНЕСКО Суб'єкти, зазначені у статті 25 цього Закону, здійснюють: широке інформування населення та наукової громадськості (в тому числі міжнародної) про елемент нематеріальної культурної спадщини, включений до відповідного списку ЮНЕСКО, та заохочення населення до заходів щодо його охорони; забезпечення належної охорони елемента нематеріальної культурної спадщини за участі громадськості, окремих осіб, зокрема з числа носіїв НКС, та громадських об’єднань; розроблення та здійснення спеціальних заходів щодо охорони елемента нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони, в т.ч. із залученням міжнародної допомоги; моніторинг стану охорони елемента нематеріальної культурної спадщини, занесеного до відповідного Списку ЮНЕСКО: раз на чотири роки для елементів, включених до Списку НКС, що потребує термінової охорони і раз на шість років для елементів, що включені у Репрезентативний список НКС людства; реалізація інших заходів щодо охорони елемента нематеріальної культурної спадщини, в т.ч. викладених у відповідних рекомендаціях ЮНЕСКО.
- 14. РОЗДІЛ V. МІЖНАРОДНЕСПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ОХОРОНИ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ Стаття 27. Міжнародне співробітництво у сфері охорони нематеріальної культурної спадщини Держава докладає зусиль для зміцнення свого двостороннього, регіонального та міжнародного співробітництва для: сприяння діалогові та партнерству з різними країнами і міжнародними організаціями в питанні охорони нематеріальної культурної спадщини людства та наявної на відповідних територіях;посилення стратегічного та управлінського потенціалу державного сектора шляхом здійснення культурних обмінів та обмінів кращими практиками і досвідом між спеціалістами на міжнародному рівні;сприяння застосуванню на території України нових технологій і практик охорони нематеріальної культурної спадщини, стимулювання партнерства з метою посилення обміну інформацією та поліпшення культурного взаєморозуміння, а також забезпечення поваги до нематеріальної культурної спадщини; заохочення укладання угод про спільні заходи щодо охорони нематеріальної культурної спадщини, в тому числі спільної для різних держав, та програм і проектів з відтворення цієї спадщини. Міжнародне співробітництво у сфері охорони нематеріальної культурної спадщини включає обмін інформацією та досвідом, спільні ініціативи, інші заходи, що забезпечують належну охорону нематеріальної культурної спадщини, наявної на території України, а також одержання (міжнародної) допомоги, спрямованої на охорону цієї спадщини. З метою популяризації на міжнародній арені нематеріальної культурної спадщини України та, в окремих випадках, одержання міжнародної допомоги для забезпечення охорони окремих елементів цієї спадщини, держава забезпечує підготовку і представлення своєї спадщини у Репрезентативному списку нематеріальної культурної спадщини людства та Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони, які складає ЮНЕСКО