4. Першим її вчителем з вищої математики
була звичайна стіна дитячої кімнати,
обклеєна пожовклими листами
літографованої курсу вищої математики
М. В. Остроградського, по якому колись
навчався сам батько. Софія довго стояла у
цієї загадкової стіни, намагаючись
розібрати символи вищої математики,
невідомий нею мову диференціального й
інтегрального числення. Вона по-своєму
розкривала їх зміст і запам'ятовувала на
довгі роки. Для розуміння деяких формул
знадобилася тригонометрія, яку вона
спіткала самостійно за підручником фізики
Н. П. Тиртова, подарованого батькові
самим автором. Батько помітив потяг
дочки до математики і незабаром Софія
стала брати уроки у відомого педагога А.
Н. Страннолюбского.

5. Вже на перших заняттях викладача
здивувало те, що дівчина так швидко
засвоювала перші поняття з вищої
математики – поняття границі, похідної
тощо, «начебто вона їх раніше знала».
Соня пояснила: «У ту хвилину, коли ви
пояснювали мені ці поняття, мені раптом
пригадалося, що все це було написано в
лекціях Остроградського, якими була
обклеєна наша кімната, і саме поняття про
границю здалося мені давно відомим».

6. Скільки довелося пережити і
вистраждати, щоб досягти мети!
Щоб отримати паспорт заміжньої жінки, який був
потрібен для виїзду за кордон, вона вступила в
фіктивний шлюб з В. О. Ковалевським.
Переїхала в Берлін
Стала улюбленою ученицею всесвітньо
відомого математика, професора Берлінського
університету Карла Вейерштрасса.

7. Роки наполегливої праці
закінчилися для
Ковалевської трьома
самостійними науковими
дослідженнями. За
кордоном вона прославила
себе в галузі математики,
стала знаменитістю.

8. «Зведення деякого класу абелевих інтегралів третього
рангу до інтегралів еліптичних»
«Про форму кільця Сатурна»
«До теорії диференціальних рівнянь у частинних
похідних»
«Обертання твердого тіла навколо нерухомої
точки»

9. В липні 1871 р. рада
Геттінгенського університету
ухвалила надати С.В. Ковалевській
без екзамену і диспуту, заочно
ступінь доктора філософії з
найвищою відзнакою.

10. 10 лютого 1891 на 42-му році
життя у розквіті своїх творчих
сил Софія Ковалевська померла
від запалення легенів. Світ
втратив найбільшого
математика, літератора, борця
за розкріпачення жінок.
Роботи Ковалевської внесли
величезний внесок у теорію
диференціальних рівнянь, теорії
алгебраїчних функцій,
теоретичну і небесну механіку.

12. Софія Олександрівна
Яновська народилася 31
січня 1896 року.
Дитинство її пройшло в
Одесі, куди переїхали
батьки.
Де вона із золотою
медаллю закінчила
Другу гімназію та
вступила (1914) до
Вищих жіночих
курсів.

13. Подальшу освіту вона
продовжувала на Вищих
жіночих курсах, спочатку на
природному відділенні, а
потім, за порадою видатного
математика того часу С. О.
Шатуновський, на
математичному відділенні.
Шатуновський прищепив
Яновської смак до філософії
математики і математичної
логіки.

14. Проте серйозні заняття
математикою довелося
відкласти на тривалий час -
час революції.
До наукових занять С. А.
Яновська повернулася в 1923
році.
У 1924 році Софія Яновська
приступає до занять в
Інституті червоної професури.
Тут вона цікавиться історією
та проблемами математики.

15. С. А. Яновська має понад
40 друкованих наукових
робіт. Вона - учасник
багатьох математичних
з'їздів і конференцій, з
трибуни яких виступає з
критикою ідеалізму в
сучасній філософії
математики, а також з
питань історії математики
і математичної логіки.

16. У 1950 році в результаті досліджень наукової
спадщини Н. І. Лобачевського з питань підстав
геометрії Софія Олександрівна випустила у світ
книгу "Передові ідеї Н. І. Лобачевського -
знаряддя боротьби проти ідеалізму в
математиці". У цій книзі вона показує, що
великий російський вчений вів боротьбу з
довільними припущеннями в математиці. У ході
цієї боротьби він сформулював аксіому
паралельних прямих і створив більш повну
теорію паралельних ліній.

17. За сукупність наукових
1931 .робіт в році С
Яновської присуджено
,звання професора а в
1935 ,році без захисту
, -дисертації вчений
-ступінь доктора фізико
.математичних наук

18. Софія Яновська померла 24 жовтня 1966 року,
а в 1972 її учні видали збірник: Яновська С. А.
Методологические проблеми науки, — М.:
Мысль.

20. Ніна Барі росла обдарованою
дитиною. Ще в гімназії вона
захопилася математикою, яку
вважала улюбленим предметом.

21. Ніна Карлівна була однією з
перших жінок, що поступили
вчитися на фізико-математичний
факультет Московського
університету. Математичний талант
Барі помітив професор Лузін. Ніна
Барі стає однією з його видних
учениць і активною учасницею
семінару, що проводиться ученим.

22. Вона дістала можливість
спілкуватися з найбільшими
ученими країни –
Д.Ф.Єгоровим,
Н.Е.Жуковським, Н.Н.Лузіним,
С.А.Чаплигіним

23. У 1925 році Н.К.Барі
блискуче закінчила
аспірантуру Московського
університету, а в січні
наступного року успішно
захистила кандидатську
дисертацію на тему “Про
єдиність тригонометричних
розкладань”.

24. Ступінь доктора фізико-математичних наук
їй присудили в 1935 році, коли вона була
вже відомим ученим, що мав великі заслуги
у вивченні тригонометричних рядів і теорії
множин.

25. З 1927 року вона – член
Французького і
Польського математичних
товариств. Ніна Карлівна
представляла радянську
математичну школу на
міжнародних
математичних конгресах в
Болоньї (1928) і в
Едінбурзі (1958). Вона
виступала з оглядовими
доповідями і на різних
математичних
конференціях і з'їздах.

26. 15 липня 1961 року
Н.К.Барі загинула,
потрапивши під
потяг московського
метро.

27. Н.К.Барі залишила незгладимий
слід в науці, якій вона була віддана
всім своїм серцем. Але вона не
замикалася в рамках тільки “чистої”
науки. Ніна Карлівна була активною
громадською діячкою.

29. 1. Воронцова Л. Софія Ковалевська. – М. : Молода гвардія, 1957. -
315 с.
2. Фільчаков П.Ф. Довідник з вищої математіке. – К. : Наукова
думка, 1974 . - 741 с.
3. Чистяков В.Д. Оповідання про математиків. – Минск : Вишейшая
школа, 1966. – 410 с.
4. Юшкевич А.П. Історія математики в Россіі. – М. : Наука, 1968. –
592 с.