Download to read offline
Український аристократ слова Микола Зеров
- 1.
- 2. Народився майбутній лідернеокласиків, видатний літературознавець, блискучий перекладач античної поезії, поліглот (знав 20 мов) 26 квітня 1890 року в повітовому місті Зінькові на Полтавщині, старшим серед одинадцяти дітей вчителя місцевої двокласної школи.
- 3. Саме батько КостянтинІраклійович Зеров першим прищепив Миколі інтерес до античних мов і літератур, а ще – до географії та астрономії і до літератури, оскільки сам писав «Рассказы для детей», які потім читав у родинному колі. Цікаво, що сам батько як росіянин і чиновник російської імперії розмовляв у родині російською і того ж вимагав від своїх дітей. Українську ж хвилю в родині підтримувала мама, Марія Яківна. Мати з дрібного землевласницького роду Яреськів з-під Диканьки, роду козацького. А ще, за зізнанням самого Зерова, своєю «національною свідомістю» в дитинстві він зобов’язаний впливу зіньківського знайомого родини Андрія Лещенка та рідного дядька Петра Яреська.
- 4. Цікаві Факти ЧитатиМикола навчився в 4 роки і з того часу став, як пізніше сам називав себе – «бібліофагом», пожирачем книг. У двокласній Зіньківській школі його однокласником був майбутній класик української літератури, Павло Губенко (Остапом Вишнею він стане у 20-х роках наступного століття). Юний Микола Зеров після закінчення школи три роки навчався в Охтирській гімназії. У жовтні 1903 року був зарахований до Першої Київської гімназії. Зеров був надзвичайно розумним, мав гарну пам’ять. Друзі жартома називали його «Енциклопедією». У 33 роки Микола Зеров став професором української літератури Київського інституту народної освіти (нині це Київський університет ім. Т.Г. Шевченка). Микола Зеров був ідейним лідером літературної групи неокласиків.
- 5. Імператорський університет Святого Володимира У1909 – 1914 роках – студент історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира. Саме в його стінах розквітло величезне захоплення Миколи античними та європейськими мовами і літературами.
- 6. Революційна хвиля 1917-гороку застала Миколу Зерова викладачем історії у Златопільській чоловічій та жіночій гімназіях. Саме в такому статусі він бере участь в Українському педагогічному з’їзді, який відбувся в Києві на початку квітня 1917-го, і навіть стає одним із його секретарів. Із вересня 1917-го він уже призначений викладачем латини у щойно відкритій 2-й державній гімназії імені Кирило- Мефодіївського братства. У 1918–1920 роках викладає українознавство в Архітектурному інституті, працює редактором бібліографічного журналу «Книгарь». У 1920 році одружився із Софією Лободою.
- 7. У 1920 роцівийшли підготовлені ним «Антологія римської поезії» та збірник «Нова українська поезія», що стали помітним явищем у тогочасному літературному житті.
- 8. . : - Групанеокласиків у Баришівці Стоять Віктор Петров , . : , Домонтович Микола Зеров Сидять Освальд Бурґгардт Павло , Филипович , . Борис Якубський Максим Рильський Із охопленого голодом та розрухою Києва у 1920 році подружжя їде до Баришівки – туди Зерова запрошує його гімназійний товариш Освальд Бургардт. Тут за викладацьку роботу в Баришівській соціально-економічній школі платили продуктовим пайком, що в ті часи було за розкіш.
- 9. 1923 Восени року Зерови – повертаютьсядо Києва Микола Костьович отримує посаду професора української літератури Київського інституту . народної освіти Одночасно він викладав українську літературу в кооперативному технікумі та - торгово промисловій школі й . інших закладах Про лекції Зерова серед студентів ходили Микола Зеров із дружиною Софією Микола Зеров з дружиною Софією , 1928 . та сином р
- 10. «Він був природженимі блискучим лектором. Його називали Золотоустом, а за вміння відгукуватися на кожну важливу подію – «живим сріблом». Часто студенти зустрічали і проводжали його аплодисментами, що, очевидячки, подобалося Миколі Костьовичу, і він приходив додому в гарному, піднесеному настрої», – писала дружина Зерова Софія Федорівна. Це був золотий час Миколи Зерова. Він викладає, пише, перекладає, бере участь в літературних диспутах, публікує глибокі розвідки про сучасну літературу. Тоді ж на повен голос заявляють про себе неокласики. Народжується син Костянтин-Котик, який наповнює життя Зерова новим сенсом.
- 11. У 1924 роцівийшла перша збірка віршів Зерова «Камена», яку вважають найяскравішим зразком поезії українських неокласиків. Також у цьому році виданий перший випуск історико-літературного нарису «Нове українське письменство».
- 12. У 1925 роців Україні з подачі Миколи Хвильового розгорілася палка полеміка, якою бути новітній українській літературі? До дискусії підключився і сам Зеров, який кинув клич Ad Fontes («До джерел»), стимулюючи літераторів до глибокого вивчення власних і світових культурних традицій. Побачила світ збірка статей «До джерел».
- 13. Все це такі лишилося б інтелектуальною літературною дискусією, якби у 1926 році на неї не звернув увагу сам диктатор Сталін. Ідеї якогось окремішнього, відмінного від російського, шляху української культури і нації загалом видалися для нього загрозливими, а всі апологети курсу «на Європу», «Геть від Москви» були взяті на олівець. Того ж року офіційна влада звинуватила «неокласиків» в антипролетарських настроях. У 1928-му літературна дискусія була згорнута. У 1930-му відбувається показовий суд над українськими інтелектуалами у справі СВУ (Спілка визволення України). У 1933-му пострілом у скроню поставив крапку у своєму житті і творчості комуніст Микола Хвильовий. Зеров товаришував з Хвильовим і тяжко пережив новину про самогубство однодумця.
- 14. Микола і СофіяЗерови з сином Костянтином Наприкінці 1934 року Зерова остаточно звільнили з університету. Він втратив останнє матеріальне опертя й мусив шукати будь-яку роботу або залишити Україну. Ще одним величезним потрясінням для Зерова стала смерть від скарлатини його єдиного десятирічного сина Костика-Котика. Зеров переїжджає до Москви.
- 15. Через чотири рокитаку саму крапку в урочищі Сандармох капітан держбезпеки Матвєєв поставить і в житті Миколи Зерова та десятків інших представників української наукової і культурної еліти, які мріяли про європейський шлях України. Микола Зеров, як і інші інтелектуали, для радянської влади посередностей становив небезпеку уже самим фактом свого існування. Хоча все життя його цікавили лише дві речі: антична культура і українська література.
- 16. 3 1937 Розстріляний листопада . року ,' Сандармох Медвеж єгорський , район Карельська АРСР Миколу Зерова було реабілітовано у 1958 році. Цікава довідка у висновках по реабілітації Зерова: «Проверкой установлено, что бывший сотрудник НКВД УССР Овчинников, принимавший участие в расследовании данного дела, за нарушение социалистической законности осужден, а бывший сотрудник НКВД Лихман за фальсификацию следственных материалов из органов госбезопасности уволен по фактам, дискредитирующим звание офицера».
- 17. Постанова про арештМиколи Зерова
- 18. Посмертна збірка, виданаза кордоном братом Михайлом Зеровим