1. ПОБУДОВА
БУХГАЛТЕРСЬКОГО
ОБЛіКУ, ПРОЦЕСУ
РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

2. Чинники, які визначають побудову
бухгалтерського обліку
Бухгалтерський фінансовий облік вели, ведуть і будуть вести власники за
Законами держави (штату, муніципалітету тощо).
Основні положення побудови бухгалтерського обліку як системи та відповідно
підсистеми управління зводяться до наступного:
1. Кожному складовому елементові (частині) бухгалтерського фінансового обліку
має бути визначена індивідуальна побудова, виражена єдиною структурною формулою.
2. Елементи (частини) повинні знаходитися у визначеному відношенні один до
одного і бути взаємозв’язаними.
3. Порядок розміщення і взаємний зв’язок між елементами повинен бути
постійним тому, що в іншому разі змінюється властивість бухгалтерського фінансового
обліку в цілому.

3. Бухгалтерський фінансовий облік як структуризована система будується в
межах підприємства, що є господарюючою одиницею, володіє адміністративно-
господарською самостійністю та правом юридичної особи.
Вихідним елементом побудови бухгалтерського фінансового обліку є
економіко-правова структура фінансів господарства за ознаками «Актив» та
«Пасив», яка характеризує звідки надійшли гроші (пасив) та куди вони вкладені
(інвестовані) (актив) (рис.1).

4. Мал. 1 Бухгалтерський фінансовий облік як економіко-правова структура
фінансів підприємницької діяльності

5. Підприємницька діяльність можлива або у сфері виробництва, або у сфері
надання послуг (комерційна), або у сфері суто грошовій (кредитній). Тому першим
фактором побудови бухгалтерського обліку є вид підприємницької діяльності. Кожний
вид підприємницької діяльності в бухгалтерському обліку будується відокремлено.
Кожний вид підприємницької діяльності поділяється на галузі
(промисловість, сільське господарство тощо). Бухгалтерський облік будується
відокремлено по кожній галузі (підгалузі).
Кожна галузь випускає визначені види продукції. Відповідно до чинного законодавства
у бухгалтерському фінансовому обліку повинні бути відокремлені (визначені)
економіко-правові характеристики кожного виду продукції, галузі та виду діяльності.

6. Наведені вище три фактори є вихідними, оскільки вони пов’язані з такими
характеристиками, як затрати, доходи, податки, визначення фінансових результатів
тощо.
Значний вплив на побудову бухгалтерського обліку на підприємстві мають:
система затрат; система доходів; податкова система; система обов’язкових платежів та
внесків.
В усіх підприємствах облік перш за все будується відповідно до вищенаведених
факторів (вид діяльності, вид галузі, вид продукції). Разом з тим кожна система має
внутрішню побудову, що у свою чергу впливає на побудову бухгалтерського
фінансового обліку.

7. Значний вплив на побудову бухгалтерського фінансового обліку на
підприємстві має роздільна побудова фінансового та внутрішньогосподарського
обліку.
Бухгалтерський фінансовий облік визначається як комплексний системний облік
усіх засобів та усієї господарської (економічної) діяльності. Відповідно до вимог
чинного законодавства у фінансовий облік входять: суцільна реєстрація
господарських фактів за хронологічними та системними ознаками відповідно до
принципів побудови бухгалтерського обліку, а також аналітичний облік
наступного:
 наявності та руху всіх майнових розрахунків з постачальниками по
об’єктів, які формують активи зобов’язанням;
підприємства;  розрахунків з кредиторами;
 усіх суб’єктів, фізичних та розрахунків з дебіторами;
юридичних осіб, які мають правові фінансових операцій:
відносини з підприємством; акцій, облігацій, дивідендів, вексел
 розрахунків з покупцями по ів, кредитів, процентів, інвестицій
вимогам; тощо.

8. За даними фінансового обліку виявляють: прибуток або
збиток підприємства та складають фінансову звітність.
Фінансова звітність містить інформацію про результати господарської
діяльності підприємства (фірми), яка потрібна акціонерам, інвесторам:
банкам, державним фінансовим органам, для податкового обкладання тощо.
Бухгалтерський внутрішньогосподарський облік визначається як облік для
задоволення інформаційних потреб керівництва даного підприємства (фірми) та його
підрозділів.
Найбільш істотним при цьому є своєчасне одержання детальної та вірогідної
інформації про доходи, про затрати як у цілому по підприємству, так і в розрізі його
окремих ділянок: цехів, бригад, дільниць тощо.
У межах внутрішньогосподарського обліку виробничих підприємств
здійснюється детальний облік затрат та калькулювання собівартості продукції, яку
підприємство випускає.

9. Вирішальний вплив на побудову бухгалтерського фінансового обліку має
система показників фінансової звітності: балансу, звіту про фінансові результати,
звіту про рух грошових коштів, власного капіталу та ін.
Побудова бухгалтерського обліку має бути такою, щоб без додаткових
виборок можна було у будь-який час одержати дані про формування показників,
потрібних для прийняття управлінського рішення та складання бухгалтерської
звітності.

10. Процесом реалізації завершується процес кругообігу засобів
виробництва, завдяки чому можливе подальше відновлення виробничого
процесу, здійснення підприємством розрахунків по всім зобов’язанням, а
також виявлення фінансових результатів господарської діяльності.
Процес реалізації становить сукупність операцій, пов’язаних зі збутом
виробленої продукції іншим підприємствам та організаціям (покупцям). Покупці
відшкодовують даному підприємству вартість купленої у нього продукції за
цінами, які встановило це підприємство або держава. Ціни встановлюються
такими, щоб за рахунок виручки продавець міг не тільки відшкодувати витрати на
виробництво продукції та її реалізацію, а й забезпечити собі прибуток, необхідний
для розширеного відтворення.

11. Під час реалізації продукції підприємство здійснює витрати на її
транспортування, навантаження-розвантаження та ін. Витрати,
пов’язані з реалізацією продукції, а не з її виробництвом, називають
позавиробничими. Їх відшкодовують за рахунок виручки від реалізації.
Виробнича собівартість продукції, що склалася в процесі виробництва,
разом з позавиробничими витратами становить повну собівартість
реалізованої продукції. Фінансовий результат від реалізації (прибуток
або збиток) визначають як різницю між вартістю реалізованої продукції
по цінах продажу та її повною собівартістю.

12. Основними завданнями обліку реалізації є:
1. встановлення її фактичного обсягу (скільки і яких видів продукції
реалізовано у натуральному та грошовому вимірниках за звітний
період);
2. визначення повної собівартості реалізованої продукції;
3. виявлення фінансових результатів від реалізації.

13. В обліку процесу реалізації найголовнішим виступає рахунок №70 „Реалізація”
та його 4 аналітичних рахунка. На Дт цього рахунку записують фактичну виробничу
собівартість реалізованої продукції і позавиробничі витрати, що в сумі становлять
повну собівартість реалізованої продукції, а на Кт – виручку від реалізації, тобто
вартість реалізованої продукції по цінах продажу. Отже, на рахунку „Реалізація”
порівнюють дві оцінки реалізованої продукції: повну собівартість – на Дт і вартість
по цінах продажу – на Кт. Різниця між вартістю продажу і повною собівартістю, тобто
між Дт-вим і Кт-вим оборотами рахунка „Реалізація”, становить результат від
реалізації: прибуток – у разі перевищення кредитового обороту над Дт-вим, збиток –
в протилежному випадку.